Почніть консультацію з юристом онлайн
Задайте питання юристу
954 юристів готові відповісти зараз
Відповідь за ~15 хвилин
Добрий день.
Мені 16 років, офіційним опікуном є моя мама, яка зараз перебуває за кордоном (у Польщі). Батьки розлучені, і я не проживаю з батьком.
Наразі я живу зі своєю старшою повнолітньою сестрою. Працюю неофіційно, але маю власний дохід. Мій хлопець (йому 19 років) працює офіційно.
Ми плануємо тимчасово проживати разом у квартирі, яка належить моїй мамі. Мама не заперечує проти цього і готова письмово (або повідомленням) підтвердити свою згоду на моє проживання.
Мій батько не є моїм опікуном і не висловлював чіткої позиції щодо цієї ситуації, але, знаючи його характер, я побоююсь, що він може викликати поліцію або звертатися до служб, щоб завадити мені жити з хлопцем. Також є ризик, що він може намагатися позбавити маму опіки чи подати заяву до органів опіки, хоча мама виконує свої обов’язки, просто перебуває за кордоном.
У зв’язку з цим у мене є кілька запитань:
1.Чи буде законним моє проживання з хлопцем, якщо мама-опікун дала дозвіл, навіть перебуваючи за кордоном?
2.Чи має право батько (який не є опікуном і відмовився, щоб я жила з ним) ініціювати передачу мене до дитячого будинку, і чи можуть його дії мати юридичні наслідки для нас або для мами? викликати поліцію, якщо він проти?
Як у такій ситуації можуть діяти поліція або служба у справах дітей, якщо мама дистанційно підтвердить дозвіл?
Чи може бути якась кримінальна відповідальність для хлопця (йому 19 років), якщо мені 16, і наші стосунки добровільні?
Чи буде достатньо, щоб мама написала коротку заяву (на аркуші або в електронному повідомленні), що вона дозволяє мені проживати за конкретною адресою в її квартирі?
Чи потрібно цю згоду мами якось офіційно засвідчити (через нотаріуса), якщо вона перебуває за кордоном?
Чи може батько реально ініціювати позбавлення матері опіки, якщо я забезпечена житлом, доглядом і підтримкою з її боку?
Хочу зрозуміти, як правильно та законно оформити ситуацію, щоб уникнути будь-яких ризиків чи непорозумінь.
Дякую за консультацію!
Схожі питання
Кодекси Україна
Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс УкраїниНове у блогах Юристи.UA
Відповіді юристів (2)
Адвокат, м. Миколаїв, 34 роки досвіду
Спілкуватися у чатіДоброго дня, Катерина!
За неповнолітніх дітей відповідальність несуть батьки або законні опікуни/усиновлювачі. Ця відповідальність охоплює як виховання та розвиток дитини, так і відшкодування шкоди, завданої нею. З віку 14 років дитина несе самостійну цивільну та кримінальну відповідальність, але батьки залишаються відповідальними за неналежне виконання своїх обов'язків щодо її виховання та нагляду.
Цивільна дієздатність фізичної особи - це здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Цивільна дієздатність передбачає свідому і правильну оцінку людиною дій, що нею здійснюються і мають юридичне значення. Ця ознака суб’єкта цивільного права залежить від психічної зрілості суб’єкта, тобто від усвідомлення ним значення своїх дій і можливості керування ними.
Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом. цивільної дієздатності.
Повна дієздатність — настає з досягнення повноліття — вісімнадцятирічного віку.
1. У випадках, коли законом дозволяється одружуватись до досягнення повноліття, особа, яка скористалася таким правом, набуває повної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.
2. При народженні дитини неповнолітньою жінкою також настає її повна цивільна дієздатність. У разі розірвання шлюбу до настання повноліття набута повна дієздатність особи зберігається.
3. Цивільним кодексом України передбачається можливість надання повної цивільної дієздатності також особі, якій виповнилося 16 років і яка працює за трудовим договором або бажає займатися підприємницькою діяльністю, а також особі, яка записана матір'ю, батьком дитини до досягнення нею (ним) повноліття.
4. Повна дієздатність надається за заявою заінтересованої особи органом опіки та піклування за письмовою згодою батьків або піклувальника, а за відсутності такої згоди — судом.
Якщо особа, якій виповнилося 16 років, бажає займатися підприємництвом, то за наявності згоди на це батьків або органу опіки та піклування вона може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі особа набуває повної цивільної дієздатності у момент її державної реєстрації як підприємця. При припиненні трудового договору, припиненні фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна Цивільна дієздатність зберігається.
Згідно зі статтею 160 Сімейного кодексу України (далі - СК України), місце проживання малолітньої дитини визначається за згодою батьків, якщо дитина не досягла 10 років. Якщо ж дитині від 10 до 14 років, вона спільно з батьками бере участь у прийнятті рішення щодо свого місця проживання. В свою чергу, дитина, якій виповнилося 14 років та батьки якої проживають окремо, самостійно приймає рішення щодо місця свого проживання.
Стаття 29 ЦКУ зазначає наступне:
"1. Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
2. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом".
Відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні":
"Вільний вибір місця проживання обмежується щодо:
осіб, які не досягли 14-річного віку".
Стаття 155 Сімейного кодексу України
Отже у Вашому випадку Ви можете проживати з хлопцем з дозволу своєї матері. В Україні вік сексуальної згоди — 16 років. Це означає, що особа молодша 16 років не може законно дати згоду на статеві стосунки, а будь-які статеві стосунки з нею є кримінальним злочином, незалежно від того, чи були вони добровільними. Статеві стосунки між неповнолітніми, яким не виповнилося 16 років, не тягнуть за собою кримінальної відповідальності для обох осіб згідно зі статтею 155 Кримінального кодексу України.
З повагою, адвокат Айвазян.
Юрист, м. Полтава, 5 років досвіду
Спілкуватися у чатіДоброго дня!
Ви можете проживати та зустрічатись з хлопцем, а якщо батько буде Вам погрожувати, то скажіть, що Ви самі звернетесь до органів опіки та піклування або поліції та подасте на нього заяву про психологічне (домашнє) насильство.
З повагою, юрист Дерій В.О.!