Розлучення, виписка з квартири

Доброго дня, зробити це доволі легко. Якщо чоловік не є співвласником, виписати ви можете його самостійно звернувшись до ЦНАп з документами на право власності.

У вас все повинно вийти! У разі відмови, вимагайте відмову у письмовій формі, після чого ви зможете її оскаржити у судовому порядку. Тобто виписати через суд. Але я вас хочу запевнити, що у вас все вийде і без суду, достатньо буде звернутися до ЦНАП

Доброго вечора, Kathy!

Щоб зняти чоловіка із зареєстрованого місця проживання – Вам необхідно звернутись до ЦНАП із заявою ( додаток 6), паспортом та документами підтверджуючими право власності на квартиру. Якщо Ви перебуваєте за кордоном, то це може зробити Ваш представник по нотаріальній довіреності, яка оформлена в консульстві або у іноземного нотаріуса.

Якщо потрібно швидко оформити довіреність - тоді її потрібно оформляти в іноземного нотаріуса, при цьому необхідно проставити апостиль (залежно від країни) та в Україні здійснити нотаріальний переклад на державну мову, проте якщо Ви маєте достатньо часу - тоді Ви можете звернутись в консульство.

Згідно п.2 ч.1 ст. 18. ЗУ «Про реалізацію публічних електронних послуг з реєстрації та декларування місця проживання в Україні»

Зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.

Відповідно до Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування)

61. У разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою власника житла про зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) власник житла подає:

1) документ, що посвідчує особу (у разі особистого звернення);

2) документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається.

62. У разі подання заяви, передбаченої 5 пункту 50 цього Порядку, законним представником (представником) особи, крім документів, зазначених у пунктах 57 і 61 цього Порядку, додатково подаються:

1) документ, що посвідчує особу законного представника (представника);

2) документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (представника), крім випадків, коли заява подається законним представником малолітньої дитини.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Бажаю Вам успіхів!

Доброго дня!

Так, звичайно Ви можете зняти з реєстрації чоловіка без його згоди та присутності, якщо є власником нерухомості.

Відповідно до Постанови КМУ № 265 "Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад":

"50. Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі:

1) заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), поданої особою або її законним представником (представником) за формою згідно з додатком 5;

2) рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (у такому випадку адміністративний збір не сплачується);

3) свідоцтва про смерть або відомостей про державну реєстрацію смерті з Державного реєстру актів цивільного стану. У таких випадках датою зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи є дата видачі свідоцтва про смерть або дата здійснення актового запису про смерть особи;

4) повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспортного документа померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;

5) заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6".

61. У разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою власника житла про зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) власник житла подає:

1) документ, що посвідчує особу (у разі особистого звернення);

2) документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається.

У разі зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за заявою власника житла більше однієї особи до органу реєстрації подаються заява та документ або відомості, що підтверджують сплату адміністративного збору, окремо щодо кожної особи.

В якій послідовності все це робиться? Чи можна це зробити за дорученням з-за кордону?

Так, Ви можете надати відповідні повноваження довіреній особі в Україні.

Якщо людина, перебуваючи за кордоном, хоче оформити нотаріально посвідчену довіреність для використання в Україні, то вона може зробити це декількома способами:

1. Посвідчити довіреність у консульстві;2. Посвідчити довіреність у нотаріуса країни її перебування.

1. Посвідчення у консульстві:

Головною перевагою саме цього способу оформлення довіреності є те, що довіреність, видана у консульській установі, не потребує подальшої легалізації та перекладу, є чинною на території України з моменту її вчинення і може використовуватися відразу.

2. Посвідчення у місцевого нотаріуса:

Громадяни, які проживають за кордоном, також мають право оформити довіреність у місцевого нотаріуса, звернувшись до найближчої нотаріальної контори. Порядок складання та оформлення довіреності регулюється законодавством відповідної іноземної держави. Як правило, довіреність оформлюється іноземною мовою.

Для оформлення довіреності необхідно:

1. Записатись на прийом.2. Бажано підготувати в електронному вигляді проєкт довіреності. У тексті довіреності мають бути зазначені місце і дата її складання (підписання), прізвища, імена, по батькові (повне найменування юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження юридичної особи) представника й особи, яку представляють, а в необхідних випадках і посаду, яку вони займають. У довіреностях на ім'я адвокатів зазначаються їх статус та членство в адвокатському об'єднанні (якщо адвокат є членом адвокатського об'єднання). Строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії. У довіреності на укладання договору дарування має бути встановлено ім’я обдаровуваного, інакше така довіреність є нікчемною.3. Особисто прибути в консульство або до нотаріуса у прийомний день з такими документами:

• паспорт громадянина України для виїзду за кордон або внутрішній паспорт громадянина України (оригінал і копія);
• реєстраційний номер облікової картки платника податків (оригінал і копія);
• копія паспорта представника по довіреності;
• інші документи, залежно від змісту довіреності. Наприклад, копії правовстановлюючих документів на нерухоме майно - у разі оформлення довіреності на розпорядження таким майном; копія свідоцтва про смерть, документи, що підтверджують родинні зв'язки, - якщо довіреність стосується оформлення спадщини тощо.

4. Оплатити консульський збір або нотаріальні послуги. У разі звернення до нотаріуса можливо знадобляться послуги перекладача.

Представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати свої повноваження частково або в повному обсязі іншій особі в разі, якщо це встановлено договором між особою, яку представляють, і представником або законом, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

Легалізація довіреності:

Легалізація - це надання документу законності.Після оформлення довіреності потрібно буде подбати про її належну легалізацію та переклад на українську мову. Що стосується порядку легалізації, то він залежить від держави, де була оформлена довіреність. До прикладу, довіреності, оформлені у Польщі або Чехії, не потребують легалізації взагалі, оскільки двосторонні міжнародні договори між Україною та цими державами передбачають взаємне визнання документів без додаткових формальностей. Якщо ж говорити про більшість держави Європи, Великобританію, США та Канаду, то достатнім буде проставити на довіреності апостиль.

Апостиль — це спеціальний штамп, який підтверджує справжність підпису, статус особи, яка підписала документ, та, за необхідності, автентичність печатки або штампа, якими скріплено документ. Ця процедура спрощує легалізацію документів для використання в країнах, які є учасниками Гаазької конвенції від 5 жовтня 1961 року.

Апостиль зазвичай проставляється системою міністерства юстиції країни, де посвідчується довіреність.

Тому, звертаючись до нотаріуса краще відразу уточнити, чи не може він самостійно замовити проставлення апостилю, або дізнатися про процедуру такого завірення самим довірителем.Вже на території України слід перекласти довіреність та апостиль на українську мову, засвідчивши переклад нотаріально. Після вчинення цих дій довіреність можна використовувати в Україні.

З повагою, адвокат Айвазян.

ДОБРОГО ВЕЧОРА, Kathy! ЖИТЛО НАБУТЕ НЕ ПІД ЧАС ШЛЮБУ або 100 % є Вашою власністю і чоловік не може претендувати на житло? Навіть якщо може, ЦНАП враховує дані з Реєстру прав на дату звернення власника. Тобто якщо Ви одноосібний власник - можете хоч зараз знімати особу з реєстрації, не чекаючи розлучення. Тобто можна знімати особу з реєстрації в ЦНАП вже після перевірки судом місця реєстрації чоловіка перед відкриттям провадження у справі про розлучення. Однак в принципі, якщо Вам не пече по строкам, можете дочекатися 2026 року і оформити довіреність на зняття з місця реєстрації через систему Е-Нотаріат дистанційно. Це буде простіше, ніж реалізація довіреності через іноземного нотаріуса чи у консульстві, в якому шалені черги.

Зареєстровані в житлі особи вже кілька років як можуть бути зняті з реєстрації новим власником. А перешкодою в укладенні договору купівлі-продажу вони не були ніколи. У разі реалізації права через довірену особу - врахуйте, що це має бути окрема довіреність, а не довіреність на право продажу житла.

Власник - без проблем може зняти з реєстрації в житлі будь-кого. Для цього лише слід подати заяву за відповідною формою.

Сам чоловік знятися не зможе, адже зараз існує ще з 2014 року процедура, відповідно до якої на зняття з реєстрації в ЦНАП самою особою, а не власником житла - вимагають дозвіл ТЦК на це або відмітку про зняття з обліку в ТЦК у військово-обліковому документі.

У постанові Великої Палати ВС від 22 березня 2023 року у справі № 361/4481/19, Верховний Суд зазначив, що сама по собі реєстрація в певному місці проживання не дає особі права на користування певним житлом, якщо особа не проживала в ньому та втратила або не набула статусу члена сім’ї власника цього житла.

Подібні висновки висловлював Верховний Суд і в постанові КЦС ВС від 19.05.2023 №753/8506/19.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло; придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Вказане конституційне положення знайшло своє закріплення у статті 9 Житлового кодексу України (далі - ЖК України), відповідно до якої ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Заборона виселення фізичної особи або примусового позбавлення її житла іншим чином, крім випадків, встановлених законом, передбачена і у нормі частини четвертої статті 311 ЦК України.

Сервітутне право членів сім`ї власника житла на користування житлом врегульоване нормами статті 405 ЦК України та статті 156 ЖК України, за змістом яких члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником і ведуть з ним спільне господарство (стаття 64 ЖК України), мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

ТОБТО ВСЕ ЗАЛЕЖИТЬ САМЕ ВІД ВОЛІ ВЛАСНИКА.

Житлові відносини тісно пов`язані з правом особи на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, порядок реалізації яких визначає Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання місце проживання» (далі також - Закон № 1382-IV).

Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України, встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами частини першої статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина 1статті 321 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 12 статті 2 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" від 05 листопада 2021 року № 1871-IX реєстрація місця проживання (перебування) особи - це внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Реєстрація місця проживання є фактом, що підтверджує місцезнаходження особи і не впливає на володіння нерухомістю, право на яке документально підтверджено в установленому законом порядку.

Хоча це є дискусійним, адже у квартирах наприклад на усіх зареєстрованих нахабно ЖКХ-мафія нараховує комунальні платежі, запровадивши солідарну відповідальність усіх хто зареєстрований у житлі, що суперечить Конституції та Цивільному кодексу України. Але таку думку висловлюють судді, що реєстрація не впливає. Їм незрозумілий вплив, бо у них усіх особняки за містом, а не квартири.

Пунктом 7 частини 1 статті 2 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" передбачено, що орган реєстрації - це виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, який на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради, забезпечує формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи.

Відповідно до підпунктів 11, 12 частини 1 статті 2 вказаного Закону:

• реєстраційна дія - це внесення органом реєстрації до реєстру територіальної громади відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування), зняте з реєстрації місце проживання, задеклароване місце проживання/виключення з реєстру територіальної громади інформації про задеклароване місце проживання, скасування реєстрації місця проживання/зняття з реєстрації місця проживання (перебування)/задекларованого місця проживання/зміненого місця проживання (перебування) з подальшою передачею таких відомостей до відомчої інформаційної системи. Реєстраційна дія є завершеною після отримання органом реєстрації підтвердження про внесення відповідної інформації до відомчої інформаційної системи;
• реєстрація місця проживання (перебування) особи - це внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Частиною 1статті 28 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" передбачено, що орган реєстрації здійснює: формування та ведення реєстру територіальної громади; реєстраційні дії та внесення інформації за результатами їх вчинення до відповідного реєстру територіальної громади; передачу інформації про реєстраційну дію до відомчої інформаційної системи з подальшим внесенням інформації до Єдиного державного демографічного реєстру.

Відповідно до частини 2 статті 2 цього Закону, на вказані відносини поширює свою дію також Закон України "Про адміністративні послуги".

Пунктом 1 статті 1 Закону України "Про адміністративні послуги" від 06 вересня 2012 року № 5203-VI, передбачено, що адміністративна послуга - це результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або здійснення обов`язків такої особи відповідно до закону.

Таким чином, відповідно до пункту 7 частини 1статті 2 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" підрозділ органу місцевого самоврядування відповідальний за реєстрацію місця проживання особи та за ведення Реєстру територіальної громади (Центр надання адміністративних послуг ради) є органом реєстрації, на який згідно зістаттею 28 вказаного Закону покладено повноваження щодо здійснення відповідних реєстраційних дій.

Згідно підпункту 2 пункту 1статті 18 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.

Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265 (в редакції від 21.11.2024 р.),

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265-2022-%D0%B...

• визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.

Пунктом 50 вказаного Порядку визначено, що зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі:

1) заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), поданої особою або її законним представником (представником) за формою згідно з додатком 5;

2) рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (у такому випадку адміністративний збір не сплачується);

3) свідоцтва про смерть або відомостей про державну реєстрацію смерті з Державного реєстру актів цивільного стану. У таких випадках датою зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи є дата видачі свідоцтва про смерть або дата здійснення актового запису про смерть особи;

4) повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспортного документа померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;

5) заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6.

Відповідно до пункту 61 Порядку у разі звернення до органу реєстрації разом із заявою власника житла про зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) власник житла подає:

• документ, що посвідчує особу (у разі особистого звернення);
• документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається.

У разі зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за заявою власника житла більше однієї особи до органу реєстрації подаються заява та документ або відомості, що підтверджують сплату адміністративного збору, окремо щодо кожної особи.

Відповідно до пункту 69 Порядку посадова особа органу реєстрації перевіряє належність паспортного документа особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), про що зазначена посадова особа робить відповідний запис у заяві.

Посадова особа органу реєстрації у день звернення особи приймає рішення про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання або про відмову у знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи.

Якщо Заяву подано за формою згідно з додатком 6 підпункту 5 пункту 50 Порядку і до заяви у встановленому порядку долучено документ, що посвідчує особу, та документ, що підтверджує право власності на житло, в якому зареєстровано місце проживання осіб, що знімаються, а також сплачено адміністративний збір - у посадової особи органу реєстрації відсутні підстави для відмови у знятті з зареєстрованого місця проживання.

При цьому ніякі згоди органів опіки та батьків дитини не потрібні, навіть у разі зняття з зареєстрованого місця проживання батьків з дитиною.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні", орган реєстрації приймає рішення про відмову у знятті із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, якщо:

• особа подала не в повному обсязі передбачені цим Законом документи (відомості) або документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, є недійсним;
• відомості реєстру територіальної громади не відповідають відомостям у поданих особою документах або відомостях;
• за зняттям із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів.

Зазначений перелік вичерпний та розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, суб`єкт владних повноважень - посадова особа органу реєстрації вправі прийняти рішення про відмову в реєстрації місця проживання виключно з підстав, передбачених законом.

Як уже зазначалося вище, відносини у сфері реєстрації місця проживання фізичних осіб та, зокрема, механізм здійснення зняття із зареєстрованого місця проживання визначає Закон України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" та "Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування)", затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, а саме стаття 18 Закону та пункти 50-72 Порядку.

Так, пунктом 1 частини 1 статті 18 даного Закону встановлено, що зняття особи із зареєстрованого місця проживання у разі звернення до органу реєстрації за місцем зареєстрованого місця проживання здійснюється за заявою про зняття особи із зареєстрованого місця проживання, поданої у паперовій формі такою особою або її представником.

Таким чином, на законодавчому рівні закріплено право власника житла приватної форми власності звертатися до органу реєстрації для здійснення зняття із зареєстрованого місця проживання повнолітньої особи, а також дитини (особа віком 18 років), у разі якщо така реєстраційна дія здійснюється разом з її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.

Не може бути здійснено зняття із зареєстрованого місця проживання дитини або виключення з реєстру територіальної громади інформації про зареєстроване місце проживання дитини, окремо без її батьків або інших законних представників чи одного із них.

Враховуючи наведене, у разі подання власником житла заяви про зняття із зареєстрованого місця проживання будь-якої особи - згода такої особи на зняття з зареєстрованого місця проживання або дозвіл ТЦК та СП - НЕ ПОТРІБНІ.

З огляду на зазначене, для зняття із зареєстрованого місця проживання дитини за заявою власника житла, в тому числі нового власника квартири, згода інших осіб ніж власник житла - не надається, а орган реєстрації не має законних підстав вимагати її надання.

ТАК САМО СУДИ ВИХОДЯТЬ З ТОГО, ЩО ЯКЩО У РЕЄСТРІ РЕЧОВИХ ПРАВ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО (ДРРП) ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА КВАРТИРУ У ДРУГОГО З ПОДРУЖЖЯ НЕ ЗАЗНАЧЕНЕ НА ДАТУ ПОДАННЯ ЗАЯВИ, ТО ЗНЯТТЯ З РЕЄСТРАЦІЇ НАВІТЬ ОСОБИ, ЯКА У ШЛЮБІ І ТЕОРЕТИЧНО МОЖЕ ПРЕТЕНДУВАТИ НА ЖИТЛО ЯК СПІЛЬНЕ МАЙНО ПОДРУЖЖЯ - Є ПРАВОМІРНИМ.

Щасти Вам у реалізації свої прав.

З повагою та розумінням, Я.О. Турчин

Моє витання, Kathy,

Ось які є додаткові важливі деталі.

Якщо в спіпрній квартирі залишилося багато особистих речей чоловіка і він не погодиться їх забирати, ситуацію може бути ускладнено. Адже тут мова може йти не тільки про зняття з реєстрації, але і позбавлення права користування житловим приміщенням через виселення. І тут вже ЦНАП не допоможе і доведеться звертатися до суду з відповідним позовом. До речі, вимогу про усунення перешкод у користуванні житлом і виселенні дозволяється заявити і під час розлучення, уточнивши позов.

Варто з самого початку розуміти, чи дійсно Ваш человік не є співласником житла. Адже коли воно придбано під час шлюбу (за винятком подарунку, спадщини, приватизації) то воно є спільною власністю навіть якщо документи складено і власність зареєстровано на Ваще ім'я. А раз так, виникає потреба в його поділі у стандартному співвідношенні 50 на 50.

Уточніть будь ласа, чи дійсно почалося вже Ваше з чоловіком розлучення і яким чином? Якщо позов подано, варто зазначити, що розірвання шлюбу буде підтверджено рішенням суду, яке набуло законної сили. (ст. 115 Сімейного кодексу України). Додатково отримувати через РАГС Свідоцтво про розлучення не має потреби. Також в рамках судового розгляду справи Ви маєте право попросити суд повернути Вам дівоче призвіще.

З повагою,

Андрій Брильов