Виплата грошової компенсації невикористаних днів відпустки

Доброго дня.

Згідно зі статтею 30 Закону України від 19.11.2024 № 4059-ІХ “Про Державний бюджет України на 2025 рік” (далі – Закон № 4059) у 2025 році відпустки, визначені пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР “Про відпустки” (далі – Закон № 504), на які працівник державного органу набув право за останній відпрацьований робочий рік, мають бути використані таким працівником до кінця 2025 року.

У разі невикористання працівником державного органу відпусток, визначених частиною першою цієї статті, йому в межах затверджених видатків на оплату праці відповідного державного органу має бути виплачено грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки, на які він набув право за останній відпрацьований робочий рік.

Відповідно до статті 57 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу” (далі – Закон № 889) державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Статтею 59 Закону № 889 встановлено, що щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 504 щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Тобто відправною датою для визначення робочого року, за який надається щорічна відпустка, є дата укладення трудового договору.

Отже, на кінець 2025 року останнім відпрацьованим робочим роком для працівників державного органу буде 2024-2025 робочий рік.

Згідно зі статтею 2 Закону № 504 право на відпустки забезпечується забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 Закону № 504.

Частиною четвертою статті 24 Закону № 504 визначено, що за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Ураховуючи зазначене, за бажанням працівника, лише після використання ним 24 календарних днів щорічної відпустки (за робочий рік, за який надається відпустка), за решту днів невикористаної щорічної відпустки має бути виплачено грошову компенсацію.

Таким чином, за умови використання працівником 24 днів щорічної відпустки за відповідний робочий рік, він має право на компенсацію за частину невикористаної щорічної відпустки.

З огляду на викладене, враховуючи норми статті 30 Закону № 4059, щорічні відпустки за відпрацьований 2024-2025 робочий рік мають бути використані працівником державного органу до кінця 2025 року, а у разі невикористання зазначених відпусток такому працівнику в кінці 2025 року в межах затверджених видатків на оплату праці відповідного державного органу має бути виплачена грошова компенсація за решту днів невикористаної щорічної відпустки лише після використання 24 календарних днів щорічної відпустки.

Доброго дня, Світлана!

Дійсно, статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що у 2025 році відпустки, визначені п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки», на які працівник державного органу набув право за останній відпрацьований робочий рік, мають бути використані до кінця 2025 року.

Проте, Ви не маєте змоги використати щорічну та додаткову відпустку до кінця 2025 року, оскільки станом на зараз знаходитесь у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Вас також не мають права примусити перервати соціальну відпустку, аби використати щорічну та додаткову. При тому жодна із норм ЗУ "Про Державний Бюджет", ЗУ "Про державну службу", ЗУ "Про відпустки" та КЗпП не містить вимоги, що Ви зобов'язані використати відпустку до кінця 2025 року за умови того, що не працюєте, тобто, по суті, не виконуєте покладених на Вас трудових обов'язків.

Працівник держоргану може скористатися ч. 4 ст. 24 Закону про відпустки та отримати компенсацію за невикористану відпустку, але тільки після використання 24 к. дн. щорічної основної та додаткової відпусток за останній відпрацьований робочий рік.

Зверніть увагу й на те, що у статті 30-й загаданого Закону, йдеться про відпустки, на які працівник набув право саме за останній відпрацьований робочий рік:

1.Щорічну основну відпустку, яка надається державним службовцям відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі – Закон про держслужбу) та іншим працівникам держоргану відповідно до ст. 6 Закону про відпустки. Як відомо, робочий рік не збігається з календарним та відлік такого року починається з дня укладення трудового договору (ч. 1 ст. 6 Закону про відпустки).

Отже, останній робочий рік у розумінні ст. 30 Закону про держбюджет-2025 – це рік, останній робочий день якого припав на будь-який день 2025 року. Така думка підтверджується, зокрема, в листі Мінекономіки від 05.10.2024 № 4701-05/72452-09.

2. Щорічну додаткову відпустку за стаж державної служби (коли мова йде про державного службовця), яка надається відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону про держслужбу. На відміну від щорічної основної така відпустка надається не завжди за відпрацьований робочий рік. Річ у тім, що на держслужбі працівник міг працювати з перервами чи переводитися до іншого органу (на іншу посаду) не в дату свого першого прийняття (дата початку робочого року та дата переведення не збігаються). Користуючись минулорічною логікою НАДС із листа від 26.09.2024 № 9342/10.3-24 можна зробити висновок, що у 2025 році потрібно використати дні додаткової відпустки за стаж державної служби, що збільшився у держслужбовця в його робочий рік 2024–2025.

Щодо роз’яснень НАДС з приводу свого бачення цієї ситуації:

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі — Закон № 889) НАДС, як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, видає у випадках, встановлених законом, нормативно-правові акти з питань державної служби, надає роз’яснення з питань застосування Закону № 889 та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону № 889 дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом № 889.

Відповідно до статті 57 Закону № 889 державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Згідно зі статтею 59 Закону № 889 щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.

Відповідно до статті 79 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України) щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про відпустки» щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Законодавством про державну службу не визначено поняття «робочий рік».

Разом з тим статтею 75 КЗпП України передбачено, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Таким чином, проаналізувавши норми чинного законодавства, можна дійти висновку, що робочий рік — це період часу, який за тривалістю рівний календарному року (12 місяців), але на відміну від календарного року обчислюється для кожного державного службовця не з 01 січня, а з дати призначення на посаду державної служби в державному органі.

Враховуючи викладене, щорічна основна оплачувана відпустка державному службовцю надається за робочий рік, відлік якого починається з дати призначення на посаду державного службовця в державному органі, відповідно до затвердженого графіка.

Право на щорічну основну оплачувану відпустку у державного службовця, який працює у державному органі понад один рік, виникає відразу з початком його нового робочого року.

Виникнення у державних службовців права на додаткову оплачувану відпустку, що належить до щорічних відпусток, та її тривалість залежить не від відпрацьованого у відповідному році часу, а від наявності відповідного стажу державної служби.

Згідно зі статтею 46 Закону № 889 стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону № 889 за кожний рік державної служби після досягнення п’ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.

Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 3 Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року № 270 (далі — Порядок), додаткова відпустка конкретної тривалості надається державним службовцям після досягнення відповідного стажу державної служби.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що додаткова відпустка, яка надається державним службовцям, належить до щорічних відпусток.

Пунктом 5 Порядку визначено, що додаткова відпустка надається державним службовцям одночасно із щорічною основною оплачуваною відпусткою або окремо від неї за згодою між державним службовцем і керівником державної служби в державному органі відповідно до затвердженого графіка відпусток.

Відповідно до пункту 6 Порядку додаткову відпустку на прохання державного службовця може бути поділено на частини будь-якої тривалості.

Невикористана додаткова відпустка чи її частина надається державному службовцю у будь-який час відповідного року чи приєднується до відпустки у наступному році.

Пунктом 10 Порядку передбачено, що за бажанням державного службовця додаткова відпустка або її частина може бути замінена грошовою компенсацією.

Згідно із частиною четвертою статті 83 КЗпП України, частиною четвертою статті 24 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Крім того, статтею 2 Закону України «Про відпустки» встановлено, що право на відпустки забезпечується забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Таким чином, на думку НАДС, основною умовою для отримання грошової компенсації за частину щорічної відпустки є фактичне використання державним службовцем в обов’язковому порядку 24 календарних днів щорічної відпустки, до якої належать: щорічна основна оплачувана відпустка та щорічна додаткова оплачувана відпустка.

Разом з тим статтею 33 Закону № 3460 чітко не визначено, який саме робочий рік працівника є останнім відпрацьованим робочим роком.

На думку НАДС, враховуючи положення статей 75, 79 КЗпП України, останнім відпрацьованим робочим роком, зазначеним у статті 33 Закону № 3460, може бути робочий рік державного службовця 2023-2024.

Також протягом 2024 року мають бути використані дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби, що збільшився у державного службовця у його робочий рік 2023-2024.

У разі, якщо державний службовець не використає дні відпусток (період 2023-2024), йому в межах затверджених видатків на оплату праці відповідного державного органу має бути виплачено грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток (основної і додаткової за стаж державної служби).

У листі Міністерства фінансів України від 16 листопада 2023 року № 08040-11-3/31395 зазначено, що:

«…у 2024 році незалежно від тривалості використаних протягом року відпусток працівником державного органу, за всі дні невикористаних відпусток (основної та додаткової), на які працівник державного органу набув право за останній відпрацьований робочий рік, йому має бути виплачено грошову компенсацію…

…З метою ефективного та раціонального використання бюджетних коштів на оплату праці працівників державних органів, а також зважаючи на те, що компенсаційні виплати є додатковим навантаженням на фонд оплати праці, звертаємо увагу керівників органів на обов’язкове виконання норм чинного законодавства в частині використання працівниками протягом року всіх днів щорічних відпусток (як основної, так і додаткової), на які працівник державного органу набув право за останній відпрацьований робочий рік.».

З приводу Вашої заяви та юридичного обгрунтування:

Ви повинні зазначити, що перебуваєте у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до статей 2 та 24 Закону України «Про відпустки», статті 83 КЗпП України, відмовляєтесь від заміни щорічної основної та додаткової відпусток грошовою компенсацією:

Стаття 2 ЗУ "Про відпустки".Право на відпустки забезпечується:

"гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом;

забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону".

Стаття 24 ЗУ "Про відпустки". Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки

"За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні"

Стаття 38 КЗпП.

"За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні".

В заяві просить зберегти за Вами право на невикористані дні щорічної та додаткової відпусток після виходу на роботу з відпустки для догляду за дитиною, оскільки у період перебування в соціальній відпустці Ви не маєте можливості реалізувати право на згадані види відпусток.

Також варто звернути увагу роботодавця на той факт, що положення статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» застосовуються до відпусток, на які працівник набув право за останній відпрацьований робочий рік. Ви ж, в свою чергу, перебуваючи у декретній відпустці не виконуєте свої посадові обов'язки.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго ранку, пані Світлано!

В Україні працівники державних органів зобов’язані використати відпустки за відпрацьований час до кінця 2025 року. За відсутності такої можливості їм виплатять грошові компенсації, тоді як відповідне право здебільшого не передбачене для звичайних працівників під час воєнного стану.

Про це йдеться у ч. 2 статті 30 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX «Про Держбюджет-2025» згідно якої у разі невикористання працівником державного органу відпусток, визначених частиною першою цієї статті, йому в межах затверджених видатків на оплату праці відповідного державного органу має бути виплачено грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки, на які він набув право за останній відпрацьований робочий рік.

Тобто на даний час, для працівників державного органу діють особливі умови надання днів відпочинку та “примусова” виплата компенсації за невикористану щорічну відпустку.

Працівники за єдиною тарифною сіткою та працівники органів місцевого самоврядування не зобов’язані використовувати щорічні відпустки до кінця року, набуті останнього робочого року.

Проте в своєму Листі від 02.12.2025 № 4701-05/83227-09 Мінекономіки повідомляє, що незважаючи на вимоги Закону про Держбюджет, норми профільного Закону «Про відпустки» продовжують діяти.

Зокрема, заміна відпустки грошовою компенсацією можлива лише після використання працівником 24 календарних днів щорічної відпустки за відповідний робочий рік.

Алгоритм дій на кінець 2025 року такий:

• Якщо працівник використав 24 дні відпустки за рік 2024-2025 — за решту днів можна виплатити компенсацію (за наявності бюджетних асигнувань).
• Якщо працівник не використав 24 дні — пріоритетом є надання днів відпочинку. Компенсація «всього залишку» без фактичного відпочинку суперечитиме законодавству про працю.

Тому, маємо певну колізію між ЗУ "Про державний бюджет 2025" та ЗУ "Про відпустки"

Також майте, на увазі, що згідно статті 12 ЗУ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. Норми частини сьомої статті 79, частини п’ятої статті 80 Кодексу законів про працю України та частини п’ятої статті 11, частини другої статті 12 Закону України "Про відпустки" у період дії воєнного стану не застосовуються.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Вітаю!

ЦЕ ДІЙСНО ТАК.

Статтею 30 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі – Закон про держбюджет-2025) передбачено, що щорічні відпустки, на які працівник державного органу набув право за останній відпрацьований робочий рік, мають бути використані таким працівником до кінця 2025 року.

У разі невикористання має бути виплачена грошова компенсація за всі дні невикористаної відпустки, на які він набув право за останній відпрацьований робочий рік.

Підкреслюю, що мова йде про усіх працівників держорганів. Тобто й держслужбовців та інших працівників та робітників держоргану.

Але згадана норма ст. 30 Закону про держбюджет-2025 не стосується органів місцевого самоврядування, вчителів та інших бюджетників, працівників комерційних підприємств та ФОП.