тривалість робочого часу

Доброго дня, Анна!

Що зазначено з цього приводу у колективному трудовому договорі?

Поняття «ненормований робочий день» немає у Кодексі законів про працю (далі – КЗпП). Згадується воно лише у ст. 8 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон про відпустки).

Також визначення терміну «ненормований робочий день» наведено в Рекомендаціях щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10.10.1997 №7 (далі – Рекомендації №7).

Ненормований робочий день на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, може застосовуватися до керівників, фахівців і робітників, а саме:

• осіб, праця яких не підлягає точному обліку в часі;
• осіб, робочий час яких за характером праці поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);
• осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.

Список професій і посад, до яких може застосовуватися ненормований робочий день визначається колективним договором. Тобто, підприємство, установа, організація самостійно в колективному договорі визначає перелік професій і посад, до яких може застосовуватися ненормований робочий день.

Ненормований робочий час, поряд з нормованим, є одним з видів режиму робочого часу.

Залучення працівників з ненормованим робочим днем до роботи понад норму робочого часу допускається лише у виняткових випадках (у разі виробничої потреби).

На осіб, які працюють в режимі ненормованого робочого часу, поширюються правила, що визначають час початку та закінчення роботи, перерв протягом робочого дня, порядок обліку робочого часу. Вони також на загальних підставах звільняються від роботи в дні щоденного відпочинку та святкові дні. Роботодавець не має права систематично залучати їх до роботи в позаробочий час чи завчасно передбачати для цієї категорії працівників продовжену тривалість щоденного робочого дня чи норми обов’язкового переробітку в тиждень.

Основний перелік, коли дозволено залучати працівників до надурочної праці містить частина третя статті 62 Кодексу законів про працю України.

Не вважається надурочною роботою робота, що виконується в таких випадках:

- робота, що виконується педагогічними працівниками понад норму педагогічного навантаження, встановлену законодавством, без заняття штатної посади за додаткову плату в одинарному розмірі (за час педагогічної роботи понад встановлену норму за керівництво предметними, цикловими і методичними комісіями, відділеннями і завідування навчальними кабінетами, учбово-дослідницькими ділянками, виконання обов'язків майстра навчальних майстерень, проведення позакласної роботи з фізичного виховання, за класне керівництво, перевірку зошитів і письмових робіт, за керівництво школами, філіями, учбово-консультаційними пунктами, якщо посада директора, іншого керівника не встановлюється (п. 36 - 51, п. 64 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівникам освіти);

- робота, що виконується на основі трудового договору в порядку сумісництва;

- робота, яка виконується у зв'язку з режимом ненормованого робочого дня;

- робота, що виконується в порядку відпрацьовування днів відпочинку, наданих відповідно до частини третьої статті 73 Кодексу законів про працю України.

Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу працівникам надається додаткова відпустка до 7 календарних днів (пункт 2 частини першої статті 8 Закону України «Про відпустки»). Розмір такої відпустки встановлюється від 1 до 7 днів згідно із колективним договором.

Конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється в колективному договорі щодо кожного виду робіт, професій та посад чи трудовим договором. Додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, посаді, що дають право на цю відпустку.

Ненормований робочий час по суті, не підлягає ніякому регулюванню. В законодавстві не зазначено, як слід обраховувати понаднормові години за умови ненормованого робочого дня та компенсувати їх за рахунок надання відгулів. У Кодексі законів про працю України немає згадки про ненормований робочий день як про вид робочого часу, а також не згадується ненормований робочий час і як режим роботи.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю Вас.

Загалом, скоріше за все, але директор правий.

Роботу на умовах ненормованого робочого дня компенсують наданням щорічної додаткової відпустки працівникам із ненормованим робочим днем, передбаченої статтею 8 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР.

При визначенні посад, для яких колективний договір може передбачати режим ненормованого робочого дня, у пригоді вам стане орієнтовний перелік посад працівників з ненормованим робочим днем, що застосовується у системі МОН, зокрема, керівники установ і організацій, їх заступники та помічники.

З повагою! Щасти Вам!