Чи можна відтермінувати виплату втраченого заробітку незаконного звільненого працівника?

Вітаю Вас, Ріта

Ось що говорять норми законодавства. Формально можна доекатися апеляції без будь-яких наслідків.

Стаття 18 ЦПК України Обов’язковість судових рішень

1. Судові рішення, що набрали законної сили (!), обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

2. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

3. Обов’язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

А далі ось що говорить стаття 273 ЦПК

Стаття 273. Набрання рішенням суду законної сили

1. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

2. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Але рішення про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню на підставі ст. 235 КЗпП України.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відтак єдиним виходом для відкладення розрахунків є звернення до суду з заявою про відстрочку або розстрочку виконання судового рішення на підставі ст. 435 ЦПК. У якості підстави можна навести відсутність оборотних коштів або скрутний фінансовий стан

Стаття 435. Відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання

1. За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

З повагою,

Андрій Брильов

Доброго дня.

За загальним правилом — ні. Згідно зі ст. 235 КЗпП та ст. 430 ЦПК України, рішення про поновлення на роботі та виплату заробітної плати (за один місяць) підлягають негайному виконанню.

Згідно із законодавством, рішення про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час прогулу (в межах платежу за один місяць) має бути виконане негайно. Оскарження рішення в апеляції не зупиняє цей процес. Якщо ви проігноруєте вимогу про негайну виплату, виконавча служба може накласти на підприємство штраф та стягнути кошти примусово.

Тобто навіть якщо ви подаєте апеляцію, це не зупиняє обов’язок виплатити суму за один місяць прогулу одразу.

Решту суми (якщо вона більша за місячний заробіток) можна спробувати не платити до набрання рішенням законної сили, але виконавча служба може відкрити провадження.

Відповідно до ст. 445 ЦПК України, виплачені кошти не повертаються, за винятком випадків, коли працівник надав суду завідомо неправдиві відомості або підроблені документи. Отже, якщо апеляція скасує рішення через помилку суду, повернути гроші від працівника, який уже звільнився, буде юридично неможливо.

Єдиним раціональним виходом у вашій ситуації є укладення мирової угоди на стадії виконавчого провадження або апеляції. Оскільки працівник і так має намір звільнитися, ви можете домовитися про виплату певної суми (можливо, меншої, ніж присудив суд) в обмін на його добровільне звільнення та відкликання виконавчого листа. Це зафіксує ваші домовленості та юридично закриє справу без необхідності чекати на ризиковане рішення апеляційного суду.

Це як варіант.

Доброго дня. Рішення суду про поновлення незаконно звільненого працівника на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за законом підлягає негайному виконанню. Подання апеляційної скарги саме по собі не зупиняє ні поновлення, ні виплату коштів. Тому роботодавець не має законних підстав відтермінувати виплату втраченого заробітку, навіть якщо він переконаний у позитивному для себе результаті апеляційного перегляду.

Суди виходять з того, що трудові права працівника потребують оперативного захисту, а ризик того, що в разі скасування рішення апеляційним судом буде складно повернути виплачені суми, покладається на роботодавця. З цієї ж причини заяви про зупинення або відстрочку негайного виконання у справах про поновлення на роботі та оплату вимушеного прогулу, як правило, не задовольняються.

Той факт, що працівник після поновлення планує одразу звільнитися, не впливає на обов’язок роботодавця виконати рішення суду. Поновлення і виплата середнього заробітку є самостійними юридичними наслідками незаконного звільнення і не можуть бути поставлені в залежність від подальшої поведінки працівника.

У разі якщо апеляційний суд скасує рішення першої інстанції, роботодавець має право звернутися до суду із заявою про поворот виконання рішення та вимагати повернення виплачених сум. Однак сам по собі ризик неможливості фактичного стягнення коштів з працівника не є підставою для невиконання або відкладення виконання рішення суду.

Таким чином, єдиним реалістичним способом мінімізувати ризики для роботодавця є досягнення домовленості з працівником, наприклад шляхом укладення мирової угоди або оформлення припинення трудових відносин за угодою сторін після фактичного виконання рішення суду.

У доповнення своєї відподі. Вам краше не гратися.

Невиконання рішення суду в Україні тягне за собою юридичну відповідальність, прямо передбачену законодавством. Насамперед слід зазначити, що відповідно до статті 129¹ Конституції України судове рішення є обов’язковим до виконання на всій території України, а держава забезпечує його виконання у встановленому законом порядку.

У разі умисного невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, настає кримінальна відповідальність за статтею 382 Кримінального кодексу України. Дана норма передбачає відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали або постанови суду, а також за перешкоджання їх виконанню. Якщо таке правопорушення вчинене службовою особою з використанням службового становища, санкції є більш суворими та можуть включати позбавлення волі з забороною обіймати певні посади.

Окрім кримінальної відповідальності, невиконання судового рішення тягне адміністративні та фінансові наслідки у межах виконавчого провадження. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», боржник зобов’язаний виконати рішення у повному обсязі та у строки, визначені виконавчим документом. У разі ухилення від виконання вимог виконавця до боржника застосовуються заходи примусового виконання та накладаються штрафи відповідно до статті 75 цього Закону, причому такі штрафи можуть накладатися неодноразово до фактичного виконання рішення суду.

У випадках, коли рішення суду передбачає грошові зобов’язання, боржник не звільняється від відповідальності за прострочення їх виконання. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відповідальності не встановлений договором або законом.

Особливу увагу слід звернути на рішення суду, які підлягають негайному виконанню. Згідно зі статтею 235 Кодексу законів про працю України, рішення про поновлення працівника на роботі виконується негайно. У разі ігнорування такого рішення роботодавець або посадова особа ризикує не лише застосуванням штрафних санкцій у виконавчому провадженні, а й притягненням до кримінальної відповідальності за статтею 382 КК України.

Таким чином, невиконання судового рішення є грубим порушенням принципу верховенства права та тягне за собою комплексну відповідальність — кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну, залежно від характеру порушення, суб’єкта та наслідків такого невиконання.

Доброго дня, Ріта!

Після винесення рішення суду Ви в обов'язковому порядку повинні негайно поновити працівника на роботі та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць.

КЗпП не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, визначені у ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження». Виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видання наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов’язків.

Рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню (ч.8 ст.235 КЗпП України та ч.1 ст.65 Закону України «Про виконавче провадження»).

Поновлення працівника на роботі відбувається з дати звільнення працівника на підставі рішення суду, яким визнано таке звільнення незаконним, а не з дати винесення судом відповідного рішення (лист Мінпраці № 205/06/187-07).

Згідно із ст. 65 ЗУ «Про виконавче провадження»:

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному ст. 63 цього Закону (Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом трьох робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність).

Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Постанови Верховного Суду від 06 грудня 2018 року у справі №465/4679/16 (провадження № 61- 29024св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61- 12857св18).

У трудовій книжці про поновлення на роботі робиться новий запис (п. 2.10 Інструкції № 58). У графі 3: «Запис під № ___ є недійсний. Поновлений на попередній посаді», у графі 4 – вказати наказ про поновлення на роботі.

Порядок виконання рішення суду про поновлення на посаді

Виконати рішення суду в частині поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць слід негайно. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.

У роботодавця обов’язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Обов`язок роботодавця видати наказ про поновлення працівника не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.

Якщо роботодавець не погоджується з рішенням суду про поновлення працівника на роботі, він може оскаржити таке рішення в апеляційному порядку. Ці обставини не звільняють роботодавця від обов’язку негайно виконати рішення суду першої інстанції, тобто поновити працівника на роботі.

Роботодавець повинен не лише видати наказ про поновлення, але і довести це до відома працівника та допустити його фактично до роботи (ВС/КЦС у справі 521/1892/18 від 17.06.2020 р.) Належним виконанням судового рішення про поновлення слід вважати видання роботодавцем про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків і фактично допущення до роботи такого працівника.

У разі відсутності працівника на робочому місці після рішення суду про його поновлення на посаді, роботодавець має фіксувати кожен день відсутності актами, паралельно потрібно зв’язуватися з працівником. У табелі обліку робочого часу позначається НЗ і не оплачується.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли роботодавцем видано наказ про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі. Проте законодавець не зобов’язує працівника виходити на роботу наступного робочого дня після оголошення рішення про його поновлення на роботі, як і не вважає, що працівник вже повідомлений судом про поновлення її на посаді рішенням суду.

А тому після видання наказу про поновлення працівника на роботі слід належним чином повідомити про це працівника, ознайомити його з наказом під розписку. Так роботодавець засвідчить факт виконання ним відповідного рішення.

Якщо апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції і визнав звільнення працівника правомірним, рішення про поновлення на роботі втрачає свою силу, а працівник вважається звільненим з дати, зазначеної в наказі про звільнення. Роботодавець видає наказ, яким скасовується наказ про поновлення працівника на роботі.

Відповідно до ст.239 КЗпП у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

Працівник не зобов’язаний повертати виплачені йому на підставі рішення суду першої інстанції кошти (середній заробіток за один місяць), немає підстав і для повернення заробітної плати, заробленої працівником після його поновлення до скасування рішення суду першої інстанції.

ВИСНОВОК:

Виконати рішення суду в частині поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць слід негайно. Це рішення повинно виконуватись роботодавцем добровільно та негайно, без додаткового звернення працівника до роботодавця з заявою чи відкриття виконавчого провадження.

Поновлення працівника на посаді відбувається з дати звільнення працівника на підставі рішення суду, яким визнано таке звільнення незаконним, а не з дати винесення судом відповідного рішення.

Оскільки роботодавець зобов’язаний негайно виконати рішення суду про поновлення працівника та виплатити середній заробіток за один місяць, а повернення виплачених коштів у трудових спорах фактично неможливе, єдиним практичним і законним способом зменшити ризики для роботодавця є домовленість із працівником.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю!

Стаття 235 Кодексу законів про працю України передбачає негайне виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі, а також про це каже постанова ВС у справі №709/1465/19, в якій йдеться, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно, з часу його оголошення в судовому засіданні.

При цьому рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника вважається виконаним, коли власник або уповноважений ним орган видав наказ про допуск до роботи і такого працівника фактично допущено до роботи.

Роботодавець повинен не лише видати наказ про поновлення, але і довести це до відома працівника та допустити його фактично до роботи (ВС/КЦС у справі 521/1892/18 від 17.06.2020 р.):

ВС проаналізував положення ст. 235 КЗпП України та дійшов до висновку, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

Безпосередньо КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення.

Однак, згідно із ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

РОБОТОДАВЕЦЬ МОЖЕ ЗАТЯГУВАТИ ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ СУДУ ПО ВИПЛАТІ ЗАРПЛАТИ, ЧЕКАЮЧИ ВІДКРИТТЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ - ПО ІНШОМУ НІЧОГО ЗРОБИТИ НЕМОЖЛИВО.

Примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" на підставі виконавчих документів, які видані органом, що прийняв рішення.

Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів може бути самостійно надісланий стягувачем безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю, фізичній особі, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи в порядку статті 7 Закону України "Про виконавче провадження (далі - Закон)

Примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців (ст. 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" ).

Стягувач після отримання виконавчого документа пред’являє до примусового виконання даний документ разом із заявою про примусове виконання рішення, виконавцю за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, належить стягувачу. Виконання рішення, яке зобов’язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій (ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»). Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

У разі пред’явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцем проживання чи перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходженням боржника - юридичної особи, адреса якого відрізняється від адреси, зазначеної у виконавчому документі, до заяви про примусове виконання рішення стягувач має додати документ / копію документа, який підтверджує, що місцезнаходженням боржника - юридичної особи або адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватного виконавця.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Також державний виконавець зазначає про необхідність сплати судового збору згідно рішень, примусове виконання, яких передбачає стягнення виконавчого збору в розмірі встановленому статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Вітаю Вас, Ріта

Вище я писав, шо відстрочка або розстрочка виконання судового рішення на підставі ст.435 ЦПК це можливий законний вихід з вашої ситуації.

Але ви повинні довести суду, що зараз підприємство не має фінансових можливостей для розрахунку у зв'язку з скрутним становищем, військовим станом

Можна розглянути варіант і з розстрочкою. Вона передбачає виплату коштів частинами. І тут для вирвшення ситуації на Вашу користь треба домовлятися з працівником.

А ось ще один можливий довод

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах військового стану"

3. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати.

4. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

З повагою,

Андрій Брильов

Доброго дня, пані Ріто!

Приписи ч. 8 ст. 235 Кодексу законів про працю України, статті 65 "Про виконавче провадження" та статті 430 Цивільного процесуального кодексу достатньо чітко і однозначно встановлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню й цей імператив адресований передовсім роботодавцю.

Якщо роботодавець не виконуватиме рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, то суд може винести ухвалу про виплату працівнику середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення та виплатити суму за 1 місяць одразу після проголошення рішення суду, не чекаючи апеляції.

Виплату решти суми за весь інший період прогулу зазвичай не підлягає негайному виконанню. Ви можете дочекатися набрання рішенням законної сили (після апеляції), перш ніж виплачувати залишок.

Згідно висновків викладених у постановах Верховного Суду від 31 січня, 15 лютого, 26 жовтня 2023 року в справах №340/10802/21, №460/16522/21, №640/11509/21, від 09 січня 2024 року в справі №460/15639/21 та інших, суд касаційної інстанції висловився, зокрема, про те, що:

- у випадку затримки виконання рішення про поновлення на роботі факт подальшого скасування цього рішення в апеляційному або касаційному порядку не позбавляє особу права на отримання середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення та, відповідно, не звільняє роботодавця від обов`язку здійснити таку виплату;

-закон пов`язує виплату середнього заробітку при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі, така виплата є державною гарантією, а також що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки;

- існування судового рішення про поновлення на роботі породжувало у відповідача обов`язок щодо поновлення позивача на посаді, який мав бути здійснений, шляхом видання відповідачем відповідного наказу НЕГАЙНО після його проголошення;

- щодо обов`язку у роботодавця видати наказ про поновлення працівника на роботі одразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися;

- стосовно відсутності у статті 236 КЗпП України застережень щодо звільнення власника або уповноваженого ним органу від відповідальності за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника;

- що виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці;

- судове рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню та жодним чином не може ставитись в залежність від будь-яких обставин, окрім непереборних.

- про те, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України, належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати, що передує даті видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Добрий день.

План дій (з досвіду):

1. Поновити на посаді цього працівника.

2. Припускається (Предполагается), що на підприємстві є бюджет витрат (якщо немає - запровадьте (тим паче, що поточний Рік тільки розпочався)).

3. Видати Наказ про розроблення плану заходів щодо здійснення позабюджетних витрат.

4. Видати Наказ про створення робочої групи на підприємстві з приводу здійснення позабюджетних витрат.

5. Встановити строк на розробку такого плану заходів - 2 місяця, виходячи з розміру чистого прибутку за поточний місяць...

6. Розробити план дій щодо здійснення позабюджетних витрат, провести засідання Робочої групи, винести пропозиції робочої групи на розгляд Вищого органу управління Підприємства і так далі...

Ці заходи (мероприятия) не можуть стримати хід виконавчого провадження.

Але у вас є біля 1-го місяця після винесення Судового рішення у першій інстанції до початку фактичного стягнення з підприємства присудженої грошової суми (поки Позивач отримає оригінал Судового рішення, поки передасть на виконання до державного/приватного виконавця...).

Строки виконавчого провадження напряму залежать від наявності грошових коштів на банківських рахунках Підприємства та від самого Банку, де відкрито поточний рахунок Підприємства - підключений Банк до АСВП (Автоматичної системи виконавчого провадження), чи ні.

Якщо підключений, то арешт буде накладено на наступний день після отримання державним/приватним виконавцем Заяви Стягувача про прийняття до виконання виконавчого документа.

Якщо не підключений - є часу біля 2-3 тижнів.

Майте на увазі - Державний/приватний виконавець (100%) накладе арешт на все рухоме та нерухоме майно підприємства.

Якщо Підприємство не має грошових коштів на поточному рахунку - у вас є біля 6 місяців поки державний/приватний виконавець здійснить низку заходів щодо опису, огляду, оцінки і організації торгів щодо примусового продажу певного майна підприємства.

Також майте на увазі, що у разі відкриття виконавчого провадження, у Підприємства у будь-якому випадку виникне зобов'язання сплатити Державі 10% від суми Позову звільненого працівника - Виконавчий збір.

Але якщо Судове рішення першої інстанції буде відмінене - зобов'язаня щодо сплати Виконавчого збору припиняється.

Інші способи відтермінування ввиконавчого провадження залежать від низки фактторів, які нарзі відомі тільки Вам.

Ріта, ось що про відстрочку пише Мінистерство юстиції

https://court.gov.ua/press/news/1914118/

Вона застосовується і щодо рішень, які підлягпють негайному виконанню. До того ж за подання до суду заяви про відстрочку (розстрочку) виконання рішення судовмй збір не сплачується. Тому на мою думку варто спробувати цей варіант.

З повагою,

Андрій Брильов