Мені потрібна консультація щодо захисту моїх персональних даних та документів.

Доброго дня.

Паспорт, податковий номер (РНОКПП) та свідоцтво про шлюб є вашими персональними даними. Жоден закон не змушує повнолітню особу передавати оригінали або копії цих документів третім особам (навіть батькам) для їхніх особистих цілей. Згідно із Законом України «Про захист персональних даних», ви маєте право самостійно вирішувати, кому надавати доступ до своєї інформації.

Звернутися до суду — це її право, але перспектива такого позову сумнівна:

Згідно зі ст. 202 Сімейного кодексу України, діти зобов'язані утримувати батьків, якщо ті є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги (мають дохід нижче прожиткового мінімуму).

Якщо мати ухилялася від виконання своїх обов’язків або ви не спілкувалися понад 10 років (що свідчить про відсутність сімейних зв'язків), суд може відмовити в позові або значно зменшити суму (ст. 204 СК України).

Ваша відмова надати паспорт не є підставою для призначення аліментів. Це не пов'язані між собою речі.

Ви можете надати відповідь наступного змісту:

«Повідомляю, що згідно із Законом України «Про захист персональних даних», я відмовляю у наданні копій мого паспорта, податкового номера та свідоцтва про шлюб. Ці документи є моєю особистою інформацією і не є необхідними для оформлення твоєї пенсії. Для підтвердження факту мого народження та виховання Пенсійному фонду достатньо мого свідоцтва про народження, яке у тебе вже є.

Будь-які спроби тиску чи маніпуляції судовими позовами я розцінюю як втручання в моє приватне життя. У разі звернення до суду, я буду захищати свої інтереси, надаючи докази відсутності нашого спілкування протягом останніх 10 років та фактичного розриву сімейних зв'язків».

Доброго дня, Ірина!

Чи зобов’язана я надавати свої персональні документи стороннім особам (навіть близьким родичам) для оформлення пенсії?

Ні, Ви не зобов'язані надавати свої персональні дані сторонній особі, навіть, якщо така особа є Вашою матір'ю. Персональні дані можуть оброблятися тільки за згодою суб’єкта персональних даних, тобто, Вашою.

Чи достатньо для отримання пенсії свідоцтв про народження дітей?

Згідно роз'яснень ПФУ (https://www.pfu.gov.ua/dn/317486-umovy-pryznachenn...) достатньо:

Жінки, які народили п’ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу (ст. 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).

За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п’ятьох або більше дітей здійснювалося батьком, батьку призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років.

Час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною трирічного віку, за періоди роботи до 01.01.2004 включається до стажу роботи на підставі свідоцтва про народження дитини.

Починаючи з 01.01.2004 час догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку зараховується до страхового стажу матері за умови, якщо особа доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та за умови отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

З 01.01.2005 цей період зараховується до страхового стажу за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Для призначення дострокової пенсії за віком необхідно надати наступні документи:

• заяву;
• паспорт;
• свідоцтво про шлюб заявника (у разі зміни прізвища);
• реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП);
• трудову книжку та інші документи, що підтверджують набутий страховий стаж;
• свідоцтва про народження дітей;
• паспорти дітей (за наявності).

У яких випадках Пенсійний фонд може офіційно вимагати мої документи?

ПФУ, повинен діяти тільки у межах законодавства.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ПОРЯДКУ подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05#Text):

"ІІ. Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший

2.1. До заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

6) документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком:

жінкам, які народили п’ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до зазначеного віку,- документи про народження дітей (дитини), виховання їх (її) до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність. У разі звернення за пенсією батька, яким здійснювалось виховання п’ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, додається заява матері про згоду щодо призначення пенсії батьку або документи, що підтверджують її відсутність (свідоцтво органу державної реєстрації актів цивільного стану (далі - ДРАЦС) про смерть, рішення суду тощо) (при призначенні пенсії згідно з пунктом 3 частини першої статті 115 Закону)".

Як законно захистити свої персональні дані та не піддаватися тиску чи загрозам?

Захист інформації – сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї.

Персональні дані – відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

Згідно з положеннями статті 8 Закон України "Про захист персональних даних" суб'єктом персональних даних є фізична особа, персональні дані якої обробляються і яка має право:

1. знати про джерела збирання, місцезнаходження своїх персональних даних, мету їх обробки, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом;
2. отримувати інформацію про умови надання доступу до персональних даних, зокрема інформацію про третіх осіб, яким передаються його персональні дані;
3. на доступ до своїх персональних даних;
4. отримувати не пізніш як за 30 календарних днів з дня надходження запиту, крім випадків, передбачених законом, відповідь про те, чи обробляються його персональні дані, а також отримувати зміст таких персональних даних;
5. пред'являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних;
6. пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними;
7. на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв'язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи;
8. звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду;
9. застосовувати засоби правового захисту в разі порушення законодавства про захист персональних даних;
10. вносити застереження стосовно обмеження права на обробку своїх персональних даних під час надання згоди;
11. відкликати згоду на обробку персональних даних;
12. знати механізм автоматичної обробки персональних даних;
13. на захист від автоматизованого рішення, яке має для нього правові наслідки.

Чи є законною загроза судом та аліментами на утримання матері, якщо я відмовлюсь передавати документи? Які кроки я можу зробити, щоб підготуватися, якщо вона звернеться до суду?

Звісно, що будь які погрози, та по-суті шантаж, що відбувається у Вашому випадку, не є законними. Ваша відмова щодо надання паспорту взагалі не має жодного відношення до утримання матері і не гратиме ролі при призначенні аліментів. У такий спосіб Ваша матір намагається довести, що своєю відмовою Ви позбавляєте її отримати пенсію, а отже, будете сплачувати аліменти на її утримання. Проте, такі справи не є легкими та Вашій матері прийдеться довести у суді, що вона потребує утримання, а Ви, в свою чергу, можете надавати матеріальну допомогу.

Щодо стягнення аліментів з повнолітньої дитини, то стаття 51 Конституції України встановлює, що повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Також у Сімейному кодексі України (далі – СК) визначено, що дитина, повнолітні дочка, син зобов’язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов’язаних із наданням такого піклування (стаття 172 СК).

Підстави виникнення обов’язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків.

Згідно зі статтею 202 СК повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Водночас, якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов’язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

Відповідно до Постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.04.2019 № 463/2634/16-ц непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.

Потреба у матеріальній допомозі визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги беруться отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо.

Сам по собі факт непрацездатності батьків не породжує виникнення у дітей обов’язку їх утримання, та не свідчить про наявність потреби у наданні матеріальної допомоги. Право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом (Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2018 № 301/160/17).

Також відповідно до статті 203 СК дочка, син крім сплати аліментів зобов’язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, особами з інвалідністю, а дитина (стаття 6 цього Кодексу) має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов’язаних з лікуванням та доглядом за ними (стаття 206 СК).

Звільнення дочки, сина від обов’язку утримувати матір, батька.

Дочка, син можуть бути звільнені судом від обов’язку утримувати матір, батька та обов’язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків (абзац 1 частини 1 статті 204 СК)

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обовʼязок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (стаття 202 СК), не є абсолютним. У зв’язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред’явлено позов про стягнення аліментів, зобовʼязаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обовʼязків щодо них (стаття 204 СК).

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Крім того, згідно з абзацами 2 та 3 частини 1 статті 204 СК дочка, син звільняються судом від обов’язку утримувати матір, батька та обов’язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків.

У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки.

Несплата аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, підтверджується довідкою, виданою органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законом (частина 2 статті 204 СК).

Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред’явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків (стаття 205 СК).

Як правильно скласти офіційну відповідь, яка захищає мої права?

Мова йде про відповідь Вашій матері?

З повагою, адвокат Айвазян.

ДОБРОГО ДНЯ, пані ІРИНО! ПРИЙМІТЬ МОЇ ЩИРІ СПІВЧУТТЯ ПОДІБНІЙ СИТУАЦІЇ. РОЗУМІЮ ЯК ЦЕ НЕПРОСТО КОМУНІКУВАТИ З ТАКИМИ РОДИЧАМИ ТАК БИ МОВИТИ. ВИ АБСОЛЮТНО У СВОЄМУ ПРАВІ і не ЗОБОВ"ЯЗАНІ НАДАВАТИ МАТЕРІ БУДЬ-ЯКІ ДОКУМЕНТИ. УСІ ДОКУМЕНТИ, ЯКІ ЇЙ ПОТРІБНІ - Є У НЕЇ АБО ВОНА ЇХ МОЖЕ ОТРИМАТИ САМА. В тому числі батьки мають право по закону отримати дублікат свідоцтва про народження у будь-якому відділі ДРАЦС, якщо не здатні користуватися Порталом ДІЯ та застосунком ДІЯ.

При цьому, чув-чув, але такого ще не чув, щоб в Пенсійний фонд надавали перелічені Вами документи для оформлення пенсії.

Майже 100 %, що вона планує подати на Вас до суду на аліменти чи вчинити інші недобросовісні дії щодо Вас, саме тому хоче видурити у Вас документи для позову, в т.ч. дізнатися Ваше нове прізвище, якщо воно їй невідоме, а також податковий номер, якщо вона його не знає і Ви його набули вже після досягнення повноліття. Надання документів своїх особистих несе ряд ризиків. В тому числі ризик їх використання в шахрайських схемах, для отримання кредитів, отримання підроблених документів в т.ч. паспортних, та подальше їх використання у злочинних речах, в тому числі з метою продажу майна від імені особи, на чиє ім"я оформлено підроблений паспорт.

Для пенсійного фонду достатньо завжди було лише свідоцтва про народження, яке, повторюсь - вона може отримати в органі ДРАЦС (ЗАГС), чи навіть замовити через "Портал Дія" або пред"явити свідоцтво в телефонному застосунку "ДІЯ".

https://diia.gov.ua/services/povtorna-vidacha-svid...

Якщо ті люди, що Вам пишуть та погрожують - такі "розумні", то не Вас би судом лякали, а пенсійний фонд, якщо дійсно якась несповна розуму посадова особа органу ПФУ вигадує документи для пенсії, які не передбачені законом.

Хай звертаються до суду на Пенсійний фонд з адміністративним позовом, якщо не дають пенсію.

Від Вас їм аліменти точно не світять, бо особа до досягнення 60 років не є непрацездатною, хоч буде 300 разів багатодітною матір"ю по документам.

Багатодітні матері в Україні мають право на достроковий вихід на пенсію (з 50 років) за наявності п'яти або більше дітей, вихованих до 6 років, та 15 років стажу, а також можуть отримувати надбавку до пенсії як за особливі заслуги перед Україною (35-40% прожиткового мінімуму), що прив'язана до кількості дітей, а не лише до стажу, а також надбавку за утримання неповнолітніх дітей, якщо жоден з батьків не пенсіонер.

Жінки, які народили п’ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу (ст. 115 Закону України від 9.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”).

За вибором матері (або в разі її відсутності), батьку, якщо саме він виховував п’ятьох або більше дітей, дострокова пенсія за віком призначається після досягнення 55 років та за наявності 20 років страхового стажу.

Час догляду матері, яка не працює, за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною трирічного віку, за періоди до 01.01.2004 включається до стажу роботи на підставі свідоцтва про народження дитини.

Для матері, яка працює, починаючи з 01.01.2004, час догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку зараховується до страхового стажу за умови, якщо вона доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку та отримує відповідну допомогу по догляду.

З 01.01.2005 цей період зараховується до страхового стажу за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 6 статті 1 Закону України від 1.06.2000 № 1767-ІІІ “Про пенсії за особливі заслуги перед Україною” матерям, які народили п’ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку (при цьому враховуються і усиновлені діти), до розміру пенсії призначається надбавка – пенсія за особливі заслуги перед Україною в розмірі від 35 % до 40% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб (залежно від кількості дітей).

Пенсія за особливі заслуги може бути надана і батькові, якщо виховання дітей до зазначеного віку здійснювалося ним.

https://www.pfu.gov.ua/zp/379137-yak-pryznachayets...

ЩОДО АЛІМЕНТІВ, то до досягнення пенсійного віку (60 років) чи отримання інвалідності Ваша біологічна мати не вважається непрацездатною, а тому не має права на отримання з Вас аліментів.

Стаття 51 Конституції України встановлює, що повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Також у Сімейному кодексі України (далі – СК України) визначено, що дитина, повнолітні дочка, син зобов’язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов’язаних із наданням такого піклування (стаття 172 СК України).

Підстави виникнення обов’язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків

Згідно зі статтею 202 СК України повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Водночас, якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов’язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

Відповідно до Постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.04.2019 № 463/2634/16-ц непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.

Потреба у матеріальній допомозі визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги беруться отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо.

Сам по собі факт непрацездатності батьків не породжує виникнення у дітей обов’язку їх утримання, та не свідчить про наявність потреби у наданні матеріальної допомоги. Право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом (Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2018 № 301/160/17).

Також відповідно до статті 203 СК України дочка, син крім сплати аліментів зобов’язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, особами з інвалідністю, а дитина (стаття 6 цього Кодексу) має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов’язаних з лікуванням та доглядом за ними (стаття 206 СК).

Звільнення дочки, сина від обов’язку утримувати матір, батька

Дочка, син можуть бути звільнені судом від обов’язку утримувати матір, батька та обов’язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків (абзац 1 частини 1 статті 204 СК України)

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обовʼязок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (стаття 202 СК України), не є абсолютним. У зв’язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред’явлено позов про стягнення аліментів, зобовʼязаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обовʼязків щодо них (стаття 204 СК України).

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Крім того, згідно з абзацами 2 та 3 частини 1 статті 204 СК України, дочка, син звільняються судом від обов’язку утримувати матір, батька та обов’язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків.

У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки.

Несплата аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, підтверджується довідкою, виданою органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законом (частина 2 статті 204 СК України).

Визначення розміру аліментів на батьків

Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред’явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків (стаття 205 СК України).

ОТЖЕ, на аліменти претендувати Ваша мама не може від Вас. І це лише погрози та лякалки. Світ зараз набагато складніший і забюрократизованіший, ніж вона собі уявляє.

Тож не нервуйте зайво, бо нервові клітини не відновлюються. Ви маєте повне право не давати свої дані нікому.

ТЕПЕР КОРОТКО ПО ВАШИМ КОНКРЕТНИМ ПИТАННЯМ.

Чи зобов’язана я надавати свої персональні документи стороннім особам (навіть близьким родичам) для оформлення пенсії?

Ні. Це Ваші особисті документи і Ви маєте право не давати їх НІКОМУ.Чи достатньо для отримання пенсії свідоцтв про народження дітей?

Так, достатньо. А якщо якісь пройдисвіти виконують неофіційні вказівки керівництва ПФУ і вигадують не передбачені законом документи для оформлення пенсії, то ніхто не заважає Вашій матері оскаржити до суду незаконні дії, рішення чи бездіяльність ПФУ з приводу призначення пенсії.

У яких випадках Пенсійний фонд може офіційно вимагати мої документи?

Ні в якому разі. Ви не є суб"єктом від якого ПФУ може витребовувати документи. ПФУ як спеціальна державна організація може отримувати всю необхідну інформацію шляхом інформаційної взаємодії з базами даних, реєстрами держави, а у разі відсутності автоматизованого обміну - подавати відповідні запити до таких ОРГАНІВ, а не вимагати їх з фізичних осіб.

Як законно захистити свої персональні дані та не піддаватися тиску чи загрозам?

Просто ігноруйте таких осіб. Можете змінити номер, якщо це для Вас не дуже чуттєво. Ви не зобов"язані спілкуватися з будь-ким, навіть з родичами. Немає такого обов"язку.

В Україні особисте спілкування з родичами не є безумовним обов'язком, але закон захищає право дитини на спілкування з обома батьками та іншими близькими родичами (бабусями/дідусями, братами/сестрами), якщо це не шкодить розвитку дитини. Дорослі можуть обмежувати контакти з родичами, якщо ті становлять загрозу для дитини, але це має бути обґрунтовано та може бути оскаржено в суді.

Доросла людина має повне право не спілкуватися з родичами, оскільки це питання особистої свободи та права на приватне життя, що захищається Конституцією України та Європейськими конвенціями, хоча Сімейний кодекс більше регулює права дітей та батьків, а не дорослих. Припинення спілкування може бути наслідком токсичних стосунків, образ або травм, і дорослий має право встановлювати межі, хоча це може бути складним морально рішенням.

Приватність: Стаття 8 Європейської конвенції з прав людини гарантує право на повагу до приватного та сімейного життя, що включає право не втручатися в особисті справи.

Право на особисте життя - це фундаментальне право людини на приватність, що гарантує невтручання держави, суспільства та інших осіб у сферу індивідуальних відносин (сімейних, побутових, інтимних, фінансових тощо), право самостійно визначати свою поведінку, коло обізнаних осіб та зберігати інформацію про себе в таємниці, захищене Конституцією України (стаття 32) та Цивільним кодексом (ст. 301 ЦК України).

Чи є законною загроза судом та аліментами на утримання матері, якщо я відмовлюсь передавати документи?Ні. Такі погрози є лише погрозами в будь-якому разі. Я вже вище обгрунтовував чому Ваша мати є працездатною до досягнення 60-річного віку та не маючи інвалідності, а тому не може претендувати на аліменти з повнолітніх працездатних дітей, а також маючи інших родичів першого ступеня споріднення чи чоловіка.

Які кроки я можу зробити, щоб підготуватися, якщо вона звернеться до суду?

Вам бажано в такому разі встановити систему "Електронний суд" https://cabinet.court.gov.ua/ чи хоча б перевіряти чи не звернулися до суду в ДІЇ, щоб своєчасно дізнатися про суд та підготуватися до захисту і заперечень проти цього. Звісно в Україні не заборонене звернення до суду з будь-якого, навіть дуже маразматичного приводу. Звернення до суду не є гарантією задоволення позову. Але правила такі, що якщо відповідач не захищається в суді, суд може підмахнути рішення без дотримання балансу та законності і офіційності з"ясування усіх обставин справи... На жаль такі реалії. Тому позиція "страуса у піску" наразі часто призводить на мою професійну думку до наслідків, які потім дуже складно переглянути. Особливо в умовах реформування інституту заочного рішення та практичної відсутності можливості його оскаржити після пропуску процесуального строку на це.

Як правильно скласти офіційну відповідь, яка захищає мої права?

Знаєте як кажуть у американських фільмах - "Усе сказане Вами офіційно, може бути використано проти Вас у суді." Тож краще всього Вам взагалі їх ігнорувати, бо будь-яка інформація може потім бути заскріншочена та подана до суду. І не усі судді компетентні, щоб визнати такі докази неналежними та недопустимими. Дуже часто судді визнають отакі переписки доказами. Хоч це і протирічить правовим позиціям Верховного Суду.

Вкотре повторюсь. Немає в Україні закону, який би зобов"язував Вас спілкуватися з будь-ким із родичів. Зараз не радянські часи, і навіть не дореволюційні патріархальні часи. Ніхто нікому нічого не винен. Кожна особистість рівноцінна і немає ніяких ексклюзивних прав у спілкуванні двох ДОРОСЛИХ людей.

Стаття 3 Конституції України нам каже:

Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8 Конституції).

Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21 Конституції).

Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості (стаття 23 Конституції).

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ч. 1, 2 ст. 24 Конституції).

Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність (ч. 1 ст. 29 Конституції).

Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо (стаття 31 Конституції).

Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. (стаття 32 Конституції).

У відповідності до положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» конфіденційною є інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Низкою законів до конфіденційної віднесено інформацію, зокрема, про національність особи, її освіту, сімейний стан, релігійні переконання, адресу проживання, дату і місце народження, стан здоров’я, а саме хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, сімейний аспект життя громадянина тощо.

В процесі виконання своїх обов’язків розпорядники інформації можуть володіти значною кількістю персональних даних, які є конфіденційною інформацією, однак поширення такої інформації за загальним правилом можливе лише за згоди особи, якої стосується інформація.

Поширення персональних даних без згоди особи можливе лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження (абз. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про інформацію").

Таким чином, лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.

(абзац другий пункту 3 мотивувальної частини)

Таким чином, Конституційний Суд України вважає, що перелік даних про особу, які визнаються як конфіденційна інформація, не є вичерпним.

(абзац шостий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини)

Рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України.

Таким чином, право особи на доступ до інформації, гарантоване статтею 34 Конституції України, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження мають бути винятками, які передбачені законом, переслідувати одну або декілька законних цілей і бути необхідними у демократичному суспільстві. У разі обмеження права на доступ до інформації законодавець зобов’язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію вказаного права і не порушувати сутнісного змісту такого права.

(абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини)

Рішення Конституційного Суду України (Перший сенат) від 22 січня 2020 року № 1-р(I)/2020 у справі за конституційною скаргою Плескача В’ячеслава Юрійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини четвертої статті 42 Закону України „Про Конституційний Суд України“.

Тобто Ваше право не надавати документи будь-яким особам у випадках, якщо обов"язок надання документів ПРЯМО передбачений законом (наприклад - пред"явлення документів на вулиці представникам правоохоронного органу в умовах воєнного стану), є абсолютним та не підлягає спотвореному тлумаченню на користь Вашої мами чи інших осіб.

При цьому жоден орган , який навіть тимчасово отримує інформацію з відповідних документів при їх пред"явленні (як то поліція) не має права збирати, обробляти та зберігати таку інформацію довільно, якщо це не відповідає легітимній меті реалізації відповідних повноважень органу влади.

Тобто, якщо простими словами - Ви нікому нічого не винні і ніхто не може від Вас вимагати Ваші персональні дані, які є конфіденційною інформацією про особу.

Щасти Вам у захисті своїх прав та інтересів!

З повагою та розумінням, Я.О. Турчин