питання щодо робочого часу

Доброго дня.

Вимоги роботодавця у такому вигляді є неправомірними.

Відповідно до трудового законодавства України, робочим часом вважається час, протягом якого працівник зобов’язаний виконувати трудові обов’язки або перебувати на робочому місці в інтересах роботодавця. Підготовка до роботи (переодягання у спецодяг, підготовка обладнання, інструктаж, приведення робочого місця у робочий стан тощо), якщо вона є обов’язковою умовою допуску до виконання роботи, безпосередньо пов’язана з виконанням трудової функції.

Якщо правилами внутрішнього трудового розпорядку або розпорядженням керівництва встановлено обов’язок працівника прибути на роботу раніше саме для підготовки до виконання трудових обов’язків, то цей час фактично є робочим часом, незалежно від того, як він названий у внутрішніх документах підприємства. Внутрішні акти роботодавця не можуть погіршувати становище працівника порівняно з нормами законодавства.

Таким чином, знімати ці 10 хвилин з робочого часу та не оплачувати їх роботодавець не має права, якщо:

• працівник зобов’язаний бути присутнім на робочому місці;
• виконує дії, необхідні для початку роботи;
• не може використовувати цей час на власний розсуд.

Фактично мова йде про приховане збільшення тривалості робочого дня без оплати, що є порушенням трудових прав працівника.

Окремо варто звернути увагу, що роботодавець не може легалізувати таку вимогу лише внесенням її до правил внутрішнього трудового розпорядку. Навіть якщо працівник з ними ознайомлений і підписався, це не означає законність відповідної норми, оскільки вона суперечить загальним засадам трудового законодавства.

У разі виникнення спору працівник має право:

• звернутися до роботодавця з письмовою вимогою про приведення правил у відповідність до закону;
• подати скаргу до Державної служби України з питань праці;
• звернутися до суду з вимогою визнати цей час робочим та стягнути невиплачену заробітну плату.

Підсумовуючи: вимога приходити на роботу на 10 хвилин раніше для підготовки до роботи без включення цього часу до робочого та без оплати є незаконною, і роботодавець не має права віднімати цей час із робочого часу працівника.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня, Юлія!

Цей час неправомірно знімати з робочого часу працівника.

Робочий час це певний період часу, встановлений законодавством чи угодою сторін, протягом якого працівник зобов’язаний виконувати роботу, визначену в трудовому договорі. Тривалість робочого часу обчислюється кількістю відпрацьованих годин протягом робочого дня чи тижня. Під робочим днем розуміється тривалість роботи працівника в межах доби відповідно до встановленого графіка чи розпорядку. Робочий тиждень визначається кількістю відпрацьованих годин у межах тижня.

Розрізняють п’яти- та шестиденний робочий тиждень. За п’ятиденного робочого тижня тривалість щоденної роботи визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня. Але трапляються випадки, коли на деяких підприємствах, установах чи організаціях, у зв’язку з характером їх виробництва, застосування п’ятиденного робочого тижня не є доцільним, тоді встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним.

Робочий час можна поділити на основний (час, який повинен відпрацювати працівник, відповідно до закону чи договору) та неосновний (відхилення від основного робочого часу, що має законодавче закріплення). До першого виду належать нормальний, скорочений, неповний робочий час. А до неосновного — надурочні роботи, тривалість робочого часу у святкові та вихідні дні.

Найчастіше застосовується нормальний робочий час. Його тривалість визначена у статті 50 КЗпП: Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

З повагою, адвокат Айвазян.