Відео і фото без моєї згоди ! опублікували в інтернет

Доброго дня.

Такі дії мають ознаки кримінального правопорушення, зокрема порушення недоторканності приватного життя (ч. 1 ст. 182 КК України).

Якщо ці дії супроводжуються ще й поширенням інформації у ЗМІ або через інтернет, це вже може кваліфікуватися за частиною 2 цієї ж статті, що передбачає суворіше покарання (аж до 5 років обмеження або позбавлення волі).

Іншими словами стаття 182 КК України захищає право людини на таємницю приватного життя, забороняючи незаконне збирання, зберігання, використання або поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди. До такої інформації належать не лише персональні дані, а й відомості про стан здоров’я, сімейний стан, релігійність, адресу, інтимні подробиці чи інші факти, які людина не бажає робити публічними. Будь-яке втручання в ці сфери без законних підстав є кримінальним правопорушенням.

Ступінь відповідальності залежить від масштабу дій: якщо конфіденційні дані поширюються через медіа або інтернет, це кваліфікується за суворішою другою частиною статті. Це може призвести до суттєвих штрафів, виправних робіт або навіть позбавлення волі на строк до 5 років. Оскільки це умисний злочин, ключовим фактором для суду є доведення того, що порушник діяв усвідомлено та без отримання дозволу від власника інформації.

Вітаю Вас, Сніжана.

Публікація відео без згоди особи, у тому числі в мережі Інтернет заборонено статтями 307 і 308 Цивільного кодексу.

Ви маєте право вимагати видалення контенту з компенсацією Вам завданої шкоди, у тому числі через суд

Також можна написати заяву до поліції по факту втручання в Ваше приватне життя.

З повагою

Андрій Брильов

Доброго дня, Сніжана!

Описана Вами ситуація має серйозні правові ознаки порушення ваших особистих немайнових прав і вона не зводиться до формального пояснення «це було громадське місце». Закон на Вашому боці!

1. Чи мав право знімати без згоди?

Коротка відповідь - НЕ МАВ!

В Україні діє загальне правило фізична особа може бути знята на фото- чи відео лише за її згодою! Згідно статті 307 Цивільного кодексу України

1. Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.

2. Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя. Витрати, пов'язані з демонтажем виставки чи запису, відшкодовуються цією фізичною особою.

3. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.

ОТЖЕ! Навіть якщо зйомка відбувалася у громадському місці, особа не має права:

• використовувати Ваше зображення з метою приниження;
• сексуалізуватиВвас;
• супроводжувати відео образливими або принизливими коментарями;
• використовувати Ваш образ для власного піару чи монетизації;
• поширювати контент, що завдає шкоди Вашій честі та гідності.

Тобто аргумент "це було громадське місце" не дає права публічно принижувати людину.

2. Сексуалізація та приниження гідності

Ваша ситуація має ознаки:

• порушення права на повагу до честі та гідності (ст. 297 ЦК України);
• порушення права на недоторканність приватного життя (ст. 32 Конституції України);
• незаконного використання зображення особи;
• можливого психологічного насильства (якщо має місце систематичність або цілеспрямоване цькування);
• кібербулінгу / онлайн-цькування.

Якщо відео супроводжується сексуалізованим змістом, це може також розцінюватися як сексуальні домагання в інформаційному просторі створення принизливого або ворожого середовища.

Масштаб поширення (5 мільйонів переглядів, 120 тисяч поширень) — це суттєва обставина, яка збільшує розмір моральної шкоди.

3. Відмова видалити відео

Якщо після Вашої прямої вимоги видалити відео та відмови це вже не просто «контент», а усвідомлене продовження порушення Ваших прав. З цього моменту його дії стають юридично більш обтяжуючими. Залежно від обставин, можливі такі правові механізми:

1. Цивільна відповідальність. Ви маєте право звернутися до суду з позовом про:

• визнання інформації такою, що принижує честь і гідність;
• зобов’язання видалити відео;
• спростування інформації;
• стягнення моральної шкоди.

При таких масштабах переглядів сума моральної шкоди може бути значною.

2. Кримінальна відповідальність

Якщо у відео або коментарях містяться:

• прямі образи,
• принизливі висловлювання,
• сексуалізовані натяки,
• розпалювання ненависті,
• доведення до психологічного страждання,

можлива кваліфікація за статтями Кримінального кодексу (залежно від змісту).

Як мінімум це стаття 182 ККУ (Незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу, - караються штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк).

Ваші першочергові дії

Крок 1: Фіксація доказів

• Зробіть скріншоти сторінки автора, самого відео (де видно кількість переглядів та поширень) та найбільш образливих коментарів.
• Зафіксуйте посилання на відео та на профіль автора.
• Збережіть Вашу переписку, де він відмовляється видалити відео. Це доказ його злого умислу.

Крок 2: Скарги на платформу (TikTok, Instagram, Facebook)

Масові скарги працюють. Використовуйте наступні пункти при оформленні скарги:

1. Порушення конфіденційності (Privacy violation): «Я на цьому відео, і я не давала згоди на його публікацію».
2. Сексуальні домагання або цькування (Harassment/Bullying): Вкажіть, що контент сексуалізує Вас і спричиняє хвилю негативу.
3. Попросіть друзів та знайомих: Що більше буде скарг на відео за пунктом «Цькування» або «Порушення конфіденційності», то швидше алгоритми його видалять.

Крок 3: Заява до поліції

Це не просто сварка в інтернеті. З огляду на охоплення у 5 мільйонів, це серйозна шкода Вашій репутації та психологічному стану.

Зверніться до найближчого відділку поліції або подайте заяву до Кіберполіції (через їхній офіційний сайт https://ticket.cyberpolice.gov.ua/).

У заяві вкажіть про порушення недоторканності приватного життя (ст. 182 ККУ) та вимагайте встановлення особи автора для притягнення до відповідальності.

Крок 4: Досудова претензія або позов до суду

Якщо Ви знаєте ім'я автора, Ви або адвокат можете надіслати йому офіційну претензію. Часто після отримання паперу від юриста сміливість блогерів зникає і вони видаляють контент. Ви також маєте право на відшкодування моральної шкоди. Головне - підтвердити медичними документами, що дана ситуація принесла Вам душевні страждання через приниженні честі та гідності.

На даний час, бережіть своє здоровʼя та обмежте читання коментарів (Ви не знайдете там справедливості, лише додатковий стрес). Зверніться за професійною допомогою психотерапевта, який допоможе впоратися з наслідками такого публічного тиску. Також отримайте консультаційний висновок спеціаліста для підтвердження Ваших страждань.

Пам'ятайте: Правда на Вашому боці. Публічне місце не дає права на об'єктивацію, сексуалізацію або приниження людини. Автор відео свідомо порушує закон заради власної вигоди.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Щиро бажаю Вам успіхів!

Доброго дня, Сніжана!

Я ознайомився з текстами під Вашим фото, зробленим без Вашого дозволу. Поведінка згаданих Вами кривдників неприпустима! Є певні правила щодо фотографування особи та розповсюдження фото в публічному просторі. Вони закріплені в Конституції, Цивільному кодексі України та інших законодавчих актах.

Зокрема відповідно до статті 307 ЦКУ, якою врегульовано питання про захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок:

"1. Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.

2. Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя. Витрати, пов'язані з демонтажем виставки чи запису, відшкодовуються цією фізичною особою.

3. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом".

Згідно частини першої статті 308 ЦКУ:

"1. Фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті - за згодою осіб, визначених частиною четвертою статті 303 цього Кодексу".

А частина третя тої ж статті зазначає, що:

"3. Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб".

Це дає Вам право вимагати у кривдників першоджерела фото, зроблених без Вашого дозволу, як також вимагати прибрати будь які ганебні та образливі згадки під цим фото в соціальних мережах. У разі відмови Ви можете звернутись з цією вимогою до суду.

Крім того, у статтях 297, 299 Цивільного кодексу України закріплено Ваше право на повагу до честі та гідносі , а саме вказаними нормами встановлено, що:

• Кожен має право на повагу до його гідності та честі.
• Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.
• Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
• Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації.
• Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

• поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
• поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
• поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
• поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (пункт 15 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

Під поширенням інформації слід розуміти:

• опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації;
• поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку;
• викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам;
• повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах,
• а також в іншій формі хоча б одній особі.

В своєму позові Ви також маєте право ставити питання про відшкодування моральної шкоди, яку Вам нанесли в процесі розповсюдження недостовірно їнформації о Вас.

Поняття моральної (немайнової) шкоди й порядок її відшкодування визначаються ст. 23 ЦК України.

Моральна шкода полягає:

• у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
• у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
• у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
• у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, зокрема, вирішується, у таких випадках:

• поширення, у тім числі через засоби масової інформації, відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво;
• відшкодування шкоди, завданої майну та здоров’ю (наприклад, у зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою, залиттям квартири);
• порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
• прийняття незаконних рішень, а також дії чи бездіяльність органу дізнання, судового слідства, прокуратури або суду;
• вчинення корупційного діяння;
• вчинення злочину;
• пошкодження майна;
• завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки;
• та інші випадки порушення прав особи.

Нормативно не встановлено мінімальний і максимальний розміри відшкодування моральної шкоди та методику його визначення. В той же час, при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

Розмір відшкодування моральної шкоди одразу оцінюється самим потерпілим, тобто Вами, та визначається у позовній заяві. Остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом.

За певних умов дії порушників можна кваліфікувати за статтею 182 Кримінального кодексу України - Порушення недоторканності приватного життя. В статті зазначається:

"1. Незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу, -

караються штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або аре­штом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охо- ронюваним законом правам, свободам та інтересам особи, -

караються арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк".

Конституція України у ст. 32 встановила право кожного громадянина на недо­торканність приватного життя, на особисту і сімейну таємницю, а також заборонила збирання, зберігання, поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди.

Небезпечність даного злочину полягає в тому, що він порушує суспільні від­носини, що забезпечують недоторканність приватного життя особи.

Предметом зло­чину є конфіденційна інформація про особу. Така інформація може закріплюватися на різних матеріальних носіях: папері, касетах, дискетах, фотографіях, міститися у творі, що публічно демонструється, або у творі, виданому в засобах масової інфор­мації, тощо.

До конфіденційних належать відомості, які становлять особисту або сі­мейну таємницю особи, наприклад, інформація про сімейний стан, стан здоров’я, майновий стан, відомості про дату народження тощо, а також будь-які інші відомості, які потерпілий бажає зберегти в таємниці. Не може визнаватися конфіденційною така інформація, яка вже була раніше оприлюднена шляхом публікації або у будь-який інший спосіб.

Об’єктивна сторона злочину виражається у вчиненні щодо особи однієї із таких альтернативних дій, а саме у незаконному: а) збиранні конфіденційної інформації щодо цієї особи; б) зберіганні такої інформації; в) використанні; г) знищенні або д) поширен­ні вказаної конфіденційної інформації чи е) незаконній зміні такої інформації.

Незаконність стосовно кожної із зазначених дій означає: а) відсутність згоди фі­зичної особи на її здійснення або б) відсутність передбачених Конституцією України та законами України правових підстав для вчинення цих дій без згоди особи.

В цьому випадку Вам необхідно звернутись із заявою до поліції й вимагати внесення відомостей про неї в ЄРДР.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю!

ЗВЕРТАЙТЕСЬ ІЗ ЗАЯВОЮ ДО ПОЛІЦІЇ ПРО ЗЛОЧИН (СТАТТЯ 182 ККУ).

1. Конституція України у ст. 32 встановила право кожного громадянина на недо­торканність приватного життя, на особисту і сімейну таємницю, а також заборонила збирання, зберігання, поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди. Однією з гарантій здійснення цього права громадян є ст. 182 КК. Таке право може бути обмежене тільки відповідно до закону на підставі судового рішення.
2. Небезпечність даного злочину полягає в тому, що він порушує суспільні від­носини, що забезпечують недоторканність приватного життя особи. Предметом зло­чину є конфіденційна інформація про особу. Така інформація може закріплюватися на різних матеріальних носіях: папері, касетах, дискетах, фотографіях, міститися у творі, що публічно демонструється, або у творі, виданому в засобах масової інфор­мації, тощо. До конфіденційних належать відомості, які становлять особисту або сі­мейну таємницю особи, наприклад, інформація про сімейний стан, стан здоров’я, майновий стан, відомості про дату народження тощо, а також будь-які інші відомості, які потерпілий бажає зберегти в таємниці. Не може визнаватися конфіденційною така інформація, яка вже була раніше оприлюднена шляхом публікації або у будь-який інший спосіб.
3. Потерпілим від даного злочину може бути будь-яка особа, щодо якої збиралася, використовувалася або поширювалася конфіденційна інформація.
4. Об’єктивна сторона злочину виражається у вчиненні щодо особи однієї із таких альтернативних дій, а саме у незаконному: а) збиранні конфіденційної інформації щодо цієї особи; б) зберіганні такої інформації; в) використанні; г) знищенні або д) поширен­ні вказаної конфіденційної інформації чи е) незаконній зміні такої інформації.

Незаконність стосовно кожної із зазначених дій означає: а) відсутність згоди фі­зичної особи на її здійснення або б) відсутність передбачених Конституцією України та законами України правових підстав для вчинення цих дій без згоди особи.

1. Під незаконним збиранням конфіденційної інформації слід розуміти отримання не уповноваженим на це суб’єктом конфіденційної інформації про приватне життя іншої особи, що містить її особисту або сімейну таємницю.

Збирання інформації може здійснюватися з будь-яких джерел: із документів, бесід із родичами, сусідами, знайомими потерпілого тощо, як відкрито, під пристойним приводом, так і таємно, шляхом викрадення або з використанням підслуховуючих, відеозаписуючих пристроїв, інших технічних засобів. Якщо збирання таких відомос­тей було поєднане з порушенням недоторканності житла або порушенням таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, що передають­ся засобами зв’язку або через комп’ютер, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 182 і 162 або ст. 163 КК.

1. Незаконне зберігання вказаних відомостей - це будь-які умисні дії, пов’язані з утри­манням конфіденційної інформації у володінні винного (зберігає матеріальні носії при собі, у приміщенні, сховищі, інших місцях), незалежно від тривалості зберігання.
2. Незаконне використання, знищення, поширення чи зміна конфіденційної інфор­мації - це різні види застосування цих відомостей щодо потерпілого. Так, під поши­ренням слід розуміти повідомлення відомостей про приватне життя особи, що ста­новлять особисту або сімейну таємницю хоча б одній третій особі. Одним із видів поширення конфіденційної інформації є її оголошення в публічному виступі на зборах, мітингу, засіданні тощо, у творі, що публічно демонструється, тобто її відтворення на аудіо- і відеозаписі, у громадському місці; або шляхом оприлюднення цих відомостей у засобах масової інформації: у пресі, по радіо чи телебаченню тощо.

Використання конфіденційних відомостей про особу з метою її шантажу, заляку­вання, примушування до вчинення певних дій не охоплюється ознаками ст. 182 КК і за наявності до того підстав може кваліфікуватися за сукупністю із злочинами, пе­редбаченими статтями 120 149 154 189 303 386 КК тощо.

1. За частиною 1 ст. 182 КК злочин має формальний склад і вважається закінченим з моменту здійснення хоча б однієї з указаних дій.

За частиною 2 ст. 182 КК злочин буде закінченим з моменту настання наслідків у вигляді заподіяння істотної шкоди охоронюваними законом правам, свободам та інтересам особи. Істотною шкодою, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка у сто і більше разів перевищує н. м. д. г.

1. Суб’єктивна сторона злочину передбачає прямий умисел.
2. Суб’єктом злочину є будь-яка особа, що досягла 16 років. Якщо такі дії були вчинені службовою особою з використанням наданих їй повноважень і заподіяли іс­тотну шкоду охоронюваним правам, свободам та інтересам окремих громадян, інтере­сам юридичних осіб, або державним чи громадським інтересам, то матиме місце су­купність злочинів: ст. 182 КК і статті 364 або 365 КК. У випадках, якщо недоторкан­ність приватного життя була порушена внаслідок службової недбалості, за наявності до того підстав, вчинене може кваліфікуватися за ст. 367 КК як службова недбалість. Якщо предметом поширення була конфіденційна інформація щодо стану здоров’ я особи, яку розголосив спеціальний суб’єкт, і таке діяння спричинило тяжкі наслідки, то вчинене підлягає кваліфікації за спеціальною нормою - ст. 145 КК як незаконне розголошення лікарської таємниці.

ІНШИЙ ШЛЯХ - ЗВЕРЗВЕРНУТИСЯ ДО СУДУ ЗА ЗАХИСТОМ СВОЄЇ ГІДНОСТІ.