Чи можу працювати на двох роботах як найманий співробітник?

Доброго дня, Євгене!

Ви працюєте на приватному підприємстві чи у державному? На яке підприємство будете працевлаштовуватись?

Щодо Вашого основного питання, то працівник має право працювати одночасно на кількох підприємствах, якщо це прямо не заборонено законом, колективним договором або вашим трудовим договором. Це передбачено ч. 2 ст. 21 КЗпП України: працівник може укладати трудовий договір на одному або одночасно на декількох підприємствах.

Однак, двох “основних” місць роботи одночасно бути не може. Отже, якщо зараз ви працюєте на основному місці роботи, то друга робота має бути оформлена як робота за сумісництвом, якщо ви не звільняєтесь або не змінюєте основне місце роботи.

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи (ч. 1 ст. 102-1 Кодексу законів про працю України).

З визначення можна зробити кілька висновків:

1. Сумісництво буває двох видів: внутрішнє, коли працівник виконує додаткову роботу у того ж роботодавця, де працює за основним місцем, і зовнішнє, коли додаткова робота виконується в іншого роботодавця.
2. Посади на основній роботі та за сумісництвом можуть бути однаковими або різними. Головне правило – робота за сумісництвом виконується у вільний час, коли працівник не зайнятий на основному місці роботи. Графіки цих двох робіт не повинні збігатися.
3. Сумісництво може бути оформлене як на необмежений термін, так і на певний період чи для виконання конкретної роботи. Кількість місць роботи за сумісництвом законом не обмежується.
4. Робота за сумісництвом може передбачати як повну, так і неповну зайнятість. Вона може виконуватися як до, так і після основної роботи.

Важливо враховувати, що години роботи за основним місцем і за сумісництвом (особливо якщо це внутрішнє сумісництво) не повинні перетинатися. При цьому законодавство не зобов’язує роботодавця перевіряти графік роботи працівника на іншому місці роботи.

Роботодавець не зобов'язаний перевіряти у працівника наявність основного місця роботи. Також законодавство не має норми, що змушує працівника повідомляти про наявність основного місця роботи й приносити підтвердні документи (лист Мінсоцполітики від 25.05.2015 №198/06/186-15).

Крім того, відповідальність до роботодавця не має застосовуватися, адже працівник сам зазначає у заяві, яке це місце роботи для нього – основне або за сумісництвом.

Обмеження про роботу за сумісництвом були встановлені щодо тривалості роботи за сумісництвом для державного сектора.

Однак з 19 липня 2022 року скасовано норму, згідно з якою умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабміном. Додамо, що згодом і відповідні нормативно-правові акти теж було скасовано. Зокрема:

1. наказ Мінпраці, Мін’юсту та Мінфіну від 28.06.1993 №43 «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій»;
2. постанову Кабміну від 03.04.1993 №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій».

Проте, необхідно знати, що обмеження для сумісництва у державному секторі все ж є. Наразі для зазначеного кола працівників заборона для сумісництва може міститися в колективних чи трудових договорах, а також у Законі України від 14.10.2014 №1700-VII «Про запобігання корупції» (для держслужбовців та посадових осіб ОМС та ін.).

Процедура прийняття на роботу сумісника є стандартною:

1. Укладається трудовий договір. Зверніть увагу, що випадки, коли трудовий договір має бути обов’язково укладений в письмовій формі, визначені в ч. 1 ст. 24 КЗпП, і сумісництва там немає. Тож трудовий договір може бути укладений і в усній формі. У цьому випадку отримуємо від особи заяву. Бажано, щоб у заяві зазначалося, що це місце роботи є сумісництвом (хоча формально такий обов’язок встановлений тільки щодо основного місця роботи);
2. Видається наказ (розпорядження) про прийняття на роботу (в обов’язковому порядку);
3. До податкової подається Повідомлення про прийняття працівника на роботу за формою, визначеною у додатку до постанови Кабміну від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу / укладення гіг-контракту або припинення трудового договору з домашнім працівником». Нагадуємо, що Повідомлення слід подати до початку фактичної роботи працівника. Оскільки приймаємо сумісника, то в графі 5 Повідомлення проставляємо позначку «2» – працівники за сумісництвом;
4. До початку роботи в узгоджений з працівником спосіб інформуємо працівника про місце та умови роботи, як то передбачено ст. 29 КЗпП.

Щодо бронювання, то сумісників можна бронювати, так само як і основних працівників. При цьому, кількість робочого часу (повний/неповний робочий час) не впливає на можливість бронювання. Головне, щоб це був штатний працівник і по ньому вчасно були подані оперативні відомості до ПФУ. Також у разі бронювання сумісника важливо приділити увагу дотриманню зарплатного критерію (зарплата не нижча за 2000 грн).

З приводу ризиків, то вони можуть бути наступні:

Перший ризик має кадрово-обліковий характер.

За загальним правилом особа може перебувати у трудових відносинах з кількома роботодавцями одночасно, однак одне з місць роботи визначається як основне, а інша робота оформлюється як робота за сумісництвом. Тому у разі, якщо новий роботодавець оформить працівника як такого, що приймається за основним місцем роботи, без припинення трудових відносин за попереднім основним місцем роботи, це може спричинити некоректне відображення трудових відносин у кадрових документах, податковій звітності, відомостях щодо ЄСВ та даних, які використовуються для обліку трудової діяльності. Отже, якщо працівник не звільняється з поточного основного місця роботи, прийняття на іншу роботу має оформлюватися саме як робота за сумісництвом.

Другий ризик пов’язаний із належним виконанням трудових обов’язків за чинним трудовим договором.

Сам факт укладення трудового договору з іншим роботодавцем не є порушенням трудового законодавства. Водночас працівник зобов’язаний виконувати роботу, визначену трудовим договором, дотримуватися встановленого режиму робочого часу, правил внутрішнього трудового розпорядку та не допускати відсутності на роботі без поважних причин. Тому, якщо робочий час за двома місцями роботи фактично перетинається і це призводить до невиконання обов’язків за основним місцем роботи, запізнень, самовільної відсутності або неналежного виконання трудової функції, роботодавець може розглядати такі дії як порушення трудової дисципліни з відповідними правовими наслідками, у тому числі застосуванням дисциплінарного стягнення або звільненням за наявності передбачених законом підстав.

Третій ризик стосується можливого конфлікту інтересів, конкуренції з роботодавцем або порушення зобов’язань щодо конфіденційної інформації.

Якщо поточна та нова робота пов’язані з однією сферою діяльності, однаковим колом клієнтів, доступом до комерційної таємниці, персональних даних, внутрішніх баз, технологій, цінової політики чи іншої службової інформації, необхідно перевірити умови трудового договору, контракту, посадової інструкції, положень про конфіденційність, NDA, внутрішніх політик роботодавця або колективного договору. Саме в цих документах може бути передбачено обов’язок працівника повідомити роботодавця про іншу оплачувану діяльність, отримати попереднє погодження або утримуватися від роботи у конкурентів.

ВИСНОВОК:

Саме по собі працевлаштування до іншого роботодавця для подальшого бронювання не є порушенням закону, якщо воно оформлене належним чином, не суперечить умовам чинного трудового договору та не призводить до порушення трудової дисципліни за поточним місцем роботи.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня, Євгенію!

Скажіть, будь ласка, чи є Ви держслужбовцем? Чи укладали Ви з теперішнім роботодавцем трудовий контракт, де Вам заборонено працювати по сумісництву?

Загалом працювати на двох роботах як найманий працівник цілком можливо, але ситуація має низку юридичних і практичних нюансів, особливо коли йдеться про бронювання.

Ось детальний розбір Вашої ситуації згідно з чинним законодавством України.

Чи не порушуєте Ви закон?

Для відповіді на це питання потрібно знати, де Ви працюєте та які умови Вашого контракту?

Загалом в Україні працівник має право укладати трудовий договір на одному або одночасно на декількох підприємствах. Це називається сумісництвом.

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Проте є важливі умови:

• Одна робота має бути основою (там, де лежить трудова книжка або де вона офіційно обліковується як основна в електронному реєстрі).
• Друга робота оформлюється виключно за сумісництвом.

Існують законодавчі обмеження для певних категорій працівників.

1. Наприклад, якщо ваша поточна посада пов'язана з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або Ви є керівником чи заступником керівника державного/комунального підприємства чи закладу (зокрема, директором або заступником директора з навчально-виховної роботи), робота за сумісництвом може бути прямо заборонена статтею 25 Закону України «Про запобігання корупції». Дозволяється лише викладацька, наукова та творча діяльність, медична практика, інструкторська та суддівська практика зі спорту.

2. Також не можна працювати за сумісництвом, якщо це прямо передбачено колективним або трудовим договором.

Питання бронювання на другій роботі

Отримати бронювання на роботі за сумісництвом на практиці можливо.

Згідно з порядком бронювання військовозобов'язаних (Постанова КМУ №76), бронювання та спеціальний військовий облік здійснюються як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.

Відповідно до п.29 Порядку бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час Протягом 72 годин з моменту формування списку засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів переведення військовозобов’язаного (крім військовозобов’язаних, зазначених в абзаці другому пункту 4 частини першої статті 25 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”) на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки здійснюється автоматично у разі, коли військовозобов’язаний:

• перебуває на військовому обліку;
• перебуває у трудових відносинах з державним органом, критично важливим підприємством, критично важливою установою;
• уточнив персональні дані, зазначені у пункті 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку”;
• не перебуває у розшуку.

Тобто, якщо Ви перебуваєте на військовому обліку, працюєте на критичному підприємстві, уточнили дані, не перебуваєте у розшуку, то Вас повинні забронювати незалежно від того основна це робото чи ні.

Чи інформувати поточного роботодавця?

Законодавство не зобов’язує працівника інформувати роботодавця за основним місцем роботи про те, що він влаштовується кудись за сумісництвом.

Однак, варто перевірити свій поточний трудовий договір (контракт) та правила внутрішнього трудового розпорядку. Іноді комерційні компанії прописують заборону на роботу в інших місцях (особливо у конкурентів) або вимогу повідомляти про це керівництво. Хоча такі обмеження часто є спірними з точки зору КЗпП України, вони можуть стати причиною конфлікту.

При влаштуванні на другу роботу Ви обов'язково повинні повідомити нового роботодавця, що це буде робота за сумісництвом, оскільки мати два "основних" місця роботи незаконно.

Окрім того, Ваш основний роботодавець все рівно через ПФУ зможе дізнатись, що Ви ще працюєте за сумісництвом.

Які існують ризики?

1. Працювати за сумісництвом можна лише у вільний від основної роботи час (стаття 102-1 КЗпП). Ви не можете фізично (і за табелем обліку робочого часу) виконувати обов'язки на двох роботах з 09:00 до 18:00. Якщо під час перевірки Держпраці виявиться збіг графіків, це вважатиметься порушенням трудової дисципліни.
2. Якщо Ви є держслужбовцем, але працевлаштуєтесь на приватне підприємство за сумісництвом, то на Вас може чекати адміністративна відповідальність.
3. Якщо у Вашому трудовому договорі вказано про заборону працювати за сумісництвом, то на Вас можуть чекати фінансові санкції від Вашого теперішнього роботодавця.

Тому уважно проанлізуйте свою ситуацію і потім приймайте рішення.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Щиро бажаю Вам успіхів!

Вітаю!

Бронювання зовнішнього сумісника не заборонено чинним законодавством. Це підтвердило й Мінекономіки в листі від 20.03.2023 р. № 2704-22/11985-07, зазначивши, що бронювання працівника, який працює за сумісництвом, не заборонено Порядком № 76. Тож, у разі наявності укладеного встановленим порядком трудового договору (контракту) між підприємством та працівником його бронювання на період мобілізації та на воєнний час здійснюють відповідно до Порядку № 76.

Проте, справді, роботодавець за основним місцем роботи може взагалі не знати про бронювання на іншому підприємстві такого працівника, оскільки працівник:

– по-перше, узагалі не зобов’язаний інформувати “основного” роботодавця про те, що десь працює за сумісництвом;

– по-друге, що випливає з першого, він також не зобов’язаний інформувати роботодавця за основним місцем роботи про те, що його забронювали на іншому підприємстві.

Водночас військовий облік щодо військовозобов’язаного працівника потрібно вести як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, оскільки ані Закон № 2232, ані Порядок № 1487 жодних винятків для сумісників не містять, що й підтвердив Генштаб ЗСУ в листі від 22.03.2023 р. № 321/ЗПІ/114.

ОТЖЕ, ВАС МАЮТЬ ЗАБРОНЮВАТИ НА ПІДПРИЄМСТВІ, НА КОТРОМУ ВИ ПРАЦЮЄТЕ ЯК ЗОВНІШНІЙ СУМІСНИК.

Доброго дня. Відповідно до положень Кодекс законів про працю України, працівник має право реалізовувати своє право на працю шляхом укладення одного або декількох трудових договорів одночасно, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або умовами індивідуального трудового договору. Така форма зайнятості кваліфікується як робота за сумісництвом і є правомірною за умови дотримання встановлених обмежень щодо режиму робочого часу та відсутності конфлікту інтересів.

У разі, якщо особа вже перебуває у трудових відносинах за основним місцем роботи на умовах повної зайнятості, вона має право укласти інший трудовий договір з іншим роботодавцем на умовах сумісництва. При цьому виконання трудових обов’язків за другим місцем роботи повинно здійснюватися у вільний від основної роботи час або на умовах неповного робочого часу, що виключає можливість одночасного виконання трудових функцій у межах однакових робочих годин.

Обов’язок повідомляти роботодавця за основним місцем роботи про укладення трудового договору за сумісництвом законодавством прямо не передбачений, за винятком випадків, коли такий обов’язок встановлений умовами трудового договору, внутрішніми політиками роботодавця або пов’язаний із запобіганням конфлікту інтересів чи розголошенням комерційної таємниці.

Щодо можливості отримання бронювання військовозобов’язаного, слід враховувати, що відповідно до Постанова Кабінету Міністрів України №76 про бронювання військовозобов’язаних, бронювання здійснюється за місцем основної роботи працівника. Укладення трудового договору за сумісництвом саме по собі не створює правових підстав для бронювання. Отже, для набуття статусу заброньованого працівника через іншого роботодавця необхідною є зміна основного місця роботи, з відповідним оформленням трудових відносин.

Таким чином, укладення двох трудових договорів як найманий працівник не є порушенням законодавства за умови дотримання вимог щодо сумісництва. Водночас отримання бронювання можливе виключно за основним місцем роботи, а тому оформлення на другу роботу без зміни статусу основного місця роботи не забезпечує досягнення зазначеної мети.

Доброго дня.

Законодавство дозволяє працювати на кількох роботах одночасно. Згідно з Кодексом законів про працю, ви можете укладати трудові договори на одному або декількох підприємствах. Однак лише одне місце роботи може вважатися основним, а решта — сумісництвом. Це критично важливо для процедури бронювання, оскільки державні органи зазвичай розглядають заявки на бронювання лише за основним місцем працевлаштування, де за працівника сплачується повний пакет податків та ведеться військовий облік у першу чергу.

Головний ризик полягає у технічній неможливості мати два «повних» робочих дні, які збігаються за часом. Якщо за обома договорами ви маєте працювати, наприклад, з 9:00 до 18:00, це є порушенням трудової дисципліни. Податкова служба та Пенсійний фонд бачать ваші відрахування, і наявність двох повних ставок може стати підставою для перевірок. Для успішного бронювання на новій роботі вам, швидше за все, доведеться зробити її основною, що автоматично вимагатиме переведення поточної роботи у статус сумісництва або звільнення з неї.

Щодо інформування роботодавця: за законом ви не зобов'язані повідомляти поточного керівника про роботу за сумісництвом, якщо інше не прописано у вашому трудовому договорі чи внутрішньому регламенті компанії. Проте, якщо ви плануєте отримати бронювання на новому місці, воно має стати вашим основним місцем роботи. Це означає, що ваш поточний роботодавець дізнається про зміни, коли ви подасте заяву на переведення на сумісництво або припинення основного трудового договору.

Окремим ризиком є сам процес бронювання. Він вимагає повної відповідності ваших військово-облікових даних актуальним вимогам. Якщо ви вже перебуваєте на службі або маєте статус, що не передбачає бронювання, нова робота не зможе завершити цей процес. Крім того, компанія, яка обіцяє бронювання, повинна мати статус критично важливого підприємства, а ви — займати посаду, яка підлягає бронюванню згідно з квотами.

Отже, найкращим варіантом буде спочатку уточнити в новій компанії, чи готові вони бронювати саме сумісника (що малоймовірно) або чи наполягають вони на оформленні як за основним місцем. Тільки після цього варто приймати рішення про зміну статусу на поточному місці роботи, щоб уникнути конфліктів та юридичних помилок у податковій звітності.