оспаривание завещания внуком

Доброго дня!

Щодо претензій внука — він вас просто залякує або сам абсолютно не знає законів. Його слова про те, що він «буде вирішувати, що вам дати», не мають жодного юридичного підґрунтя.

В Україні діє принцип свободи заповіту (ст. 1235 Цивільного кодексу України). Власник майна (ваш дядько) має повне право заповідати свої частки кому завгодно і в яких завгодно розмірах.

Оскільки дядько вже подарував внуку 1/4 будинку, у дядька залишилося 3/4 будинку. Якщо він визначив Вашу частку в заповіті, то внук ніяк не може змінити волю заповідача чи одноосібно вирішувати, яку частину Вам віддати.

Проте, поки дядько живий, внук може спробувати вплинути на нього (хоча й не з'являється) або в майбутньому оскаржити заповіт у суді. Щоб захистити себе і волю дядька, зверніть увагу на такі моменти:

• Оскільки дядькові 80 років, незадоволені родичі часто намагаються оскаржити заповіт у суді, стверджуючи, що «дідусь не розумів значення своїх дій». Коли дядько складав заповіт, нотаріус обов'язково перевіряв його дієздатність. Якщо є сумніви, можна за життя дядька взяти довідку від лікаря-психіатра, що він при здоровому глузді.
• Дядько може змінити заповіт. Заповіт — це документ, який можна переписувати хоч щодня. Хто написав останній заповіт за життя — той і правий. Головне, щоб під впливом маніпуляцій внука дядько не змінив думку.

Альтернативний варінат. Якщо дядько хоче залізобетонно віддячити вам за догляд і гарантувати, що ваша частка не дістанеться внуку, заповіт — не єдиний (і не найнадійніший) спосіб. Можна розглянути інші варіанти вже зараз:

1. Договір довічного утримання. Дядько передає Вам у власність свої 1/2 будинку вже зараз, а Ви зобов'язуєтеся доглядати за ним до кінця життя. Внук цей договір оскаржити практично не зможе, і до спільної спадкової маси ці частки вже не увійдуть.
2. Договір дарування. Дядько дарує вам свої 1/2 прямо зараз. Ви стаєте власником одразу, і ніякий заповіт уже не потрібен. Проте тут є психологічний момент: літні люди часто бояться дарувати майно за життя, щоб не залишитися ні з чим (хоча у Вашому випадку довіра явно є і окрім того в нього ще залишиться 1/4 будинку).

ПІДСУМОК: Закон повністю на Вашому боці. Внук не має юридичних важелів, щоб забратиВвашу частку за чинним заповітом. Його заяви — це лише спроба психологічного тиску.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня, Сергію!

Якщо дядько вже подарував внуку 1/4 будинку, то ця частка вже не входить до майбутньої спадщини дядька. За договором дарування майно безоплатно переходить у власність обдаровуваного, а дарування нерухомості має бути укладене письмово й нотаріально посвідчене. Тобто ця 1/4 вже є власністю внука, якщо договір дарування був належно оформлений.

Інші 3/4 будинку, які залишаються у власності дядька, він має право заповісти на власний розсуд. Це випливає зі статті 319 ЦК України, за якою власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а також має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Крім того, відповідно до статті 1233 ЦК України заповіт є особистим розпорядженням фізичної особи на випадок своєї смерті, а за статтею 1235 ЦК України заповідач може призначити спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб незалежно від наявності сімейних чи родинних відносин. Відповідно до статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом усю спадщину або її частину. Тому дядько має право визначити у заповіті, що належні йому 3/4 будинку після його смерті переходять у частках: 1/3 — внуку, 2/3 — Вам.

Отже, за чинним заповітом внук не вирішує, яка саме частина будинку Вам дістанеться. Частки визначаються не його бажанням, а заповітом і законом. Його твердження, що “як мінімум половина залишку будинку його”, юридично некоректне, якщо мова саме про майно, яке охоплене заповітом. Половина залишку від 3/4 — це 3/8, а за Вашим описом йому заповідано не 1/2 залишку, а 1/3 залишку, тобто 1/4 усього будинку.

Те, що він є внуком померлого сина дядька, саме по собі не дає йому права забрати половину всупереч заповіту. Спадкування за правом представлення справді передбачає, що внуки спадкують ту частку, яку за законом отримали б їхні батьки, якби були живими, але це правило працює при спадкуванні за законом, а не як автоматичне право "перекроїти" чинний заповіт

З повагою, адвокат Айвазян.

• Сергію, доброго дня.
• Станом насьогодні, як це ви описали - онук Вашого дядька є власником 1/4 буднку внаслідок договору дарування.Ваш дядько зробив один заповіт із двума спадкоємцями по заповіту ( на Вас та на свого онука)..
• Перехід права власності на майно за заповітом настає після смерті спадкодавця , до спадкоємців зазначених у заповіті та за законом, після прийняття спадщини спадкоємцями.
• Заповіт може спадкодавцем змінюватись на його розсуд.
• Ваш лемінник ( онук дядька ) має право оскаржити заповіт в частині заповідання спадщини на Ваше ім'я, але врішувати як розділити спадкове майно ( домоволодіння, яке є власністю дядька, та яке дядька заповідає) він юридично не може це вже зробив спадклдавець - Ваш дядьько в своему заповіті.І якщо заповіт не буде змінено онук успадкує після смерті дядька 1/3 , а Ви 2/3 частини домоволодіння.1/4 частина будинку вже знаходиться у власності Вашого племінника - онука спадкодавця.
• Враховуючи, що у Вас вже назріває конфлікна ситуація, щом убезпечити себе. Ви можете укласти зі своїм дядьком договір довічного утримання чи договір дарування.
• Відповідно до Ст. 717 ЦК. України ( договір дарування) " 1. За договором дарування одна сторона( дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні( обдарованому) безоплатно майно ( дарунок) у власність. 2. Договір , що встановлює обов'язки обдаровуваного вчинити на користь дарувальнка будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.".
• "!.Дарунком можуть бути рухомі речі,.. в тому числі ... , а також нерухомі речі"( Ст 718 ЦК. України) Ст. 719 ЦК України передбачає форму договору дарування " 2. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню".
• Відповідно до Ст. 744 ЦК України ( договір довірчного утримання ) " 1. За договором довічного утримання ( догляду) одна сторона ( відчужувач) передає другій стороні ( набувачу) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину , інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та ( або) доглядом довічно.". " !. Договір довічного утримання ( догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріального посвідчення" ( Ст. 745 ЦК України)
• Ст.Ст. 334 та 748 ЦК. України передбачено момент набуття права власності на майно, передане за договором довічного утримання ( догляду). відповідно до Ст. 334 ЦК України( Ст. 748 ЦК . України)
• Ст. 334 ЦК України
• " 1. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законодавством ... 3. Право власності на майно за договором ,який підлягає нотаріальному посвідченню виникає у набувальника з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили у рішення суду про визнання договору не посвідченного нотаріально , дійсним. 4. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації , виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону
• Відповідно до діючого законодавства у договір довідчого утримання ( догляду) обов'язково повинні бути визначені всі види матеріального забезпечення а також всі види догляду, якими набувач має забезпечувати відчужувача( Ст. 749 ЦК. України).
• Умови забезпечення виконання договіру довічного утримання ( догляду) відповдно до вимог Ст. 754 ЦК. України, та умови припинення договору довічного утримання ( ст. 755 ЦК. України)
• Слід зазначити, що відповідно до чинного законодавства заповіт, договір дарування та договір довічного утримання ( догляду) може бути оскаржені в суді.
• З повагою до Вас юрист Олена Дудченко.