Отказ работодателя оплачивать работу на карантине.

Законом про COVID-19 установлено, що на період карантину роботодавець може надавати працівнику за його згодою відпустку.

Так, згідно із доповненням до статті 26 Закону України «Про відпустки», під час запровадження карантину термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати не включається у загальний строк, встановлений частиною першою цієї статті (15 календарних днів). Відтак, законом запроваджено окремий вид відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін – як відпустка на період дії карантину.

Відпустки:

• право на відпустку на період карантину без збереження заробітної плати за згодою сторін (згідно із законом про COVID-19);
• право на додаткову відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною віком до 14 років на період карантину (п. 3-1 ст. 24 Закону України «Про відпустки»);
• право на щорічну оплачувану відпустку (ст. 6 Закону України «Про відпустки»);
• право на додаткову відпустку тривалістю 10 (17) днів для працівників, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, жінок, які мають двох або більше дітей віком до 15 років та інших категорій працівників, перелічених в ст. 19 Закону України «Про відпустки»;
• право на відпустку без збереження заробітної плати тривалістю до 15 календарних днів (ст. 26 Закону України «Про відпустки»);
• право на оформлення листка тимчасової непрацездатності, якщо малолітня дитина захворіла в період карантину (п.п. 5 п. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування»).

Усі наведені варіанти відпусток надаються лише за згодою працівника. Якщо останній відмовиться йти у відпустку чи працювати з дому, роботодавцю нічого не залишиться, як оголошувати простій.

Якщо працівник не може виконувати роботу з дому та не згоден використовувати передбачені законодавством відпустки, роботодавець змушений встановити простій. Частиною 1 ст. 113 КЗпП України встановлені гарантії по заробітній платі на час простою працівника – не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Саме таку неформальну позицію наразі займає Державна служба України з питань праці: оголошення простою та оплата двох третин тарифної ставки працівника на час простою.

При цьому, відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, відсутність коштів, необхідних для виплати заробітної плати, не звільняє роботодавця від відповідальності за порушення зобов’язання по її виплаті.

Відтак, у разі тривалого продовження карантину та через спричинену ним кризу роботодавці будуть змушені вдаватися до скорочення персоналу.

Є ще питання, звертайтесь особисто, через мій профіль на сайті.