Раздел имущества приобретеного в гражданском браке.

В действующем законодательстве, а именно статье 74 Семейного кодекса Украины, установлено, что если женщина и мужчина проживают одной семьей без регистрации брака и не находятся в настоящее время в любом другом зарегистрированном браке, на их имущественные права и обязанности распространяются те же самые нормы права, что и на права и обязанности супругов, пребывающих в официально зарегистрированном браке. На практике это означает, что имущество приобретенное во время проживания в гражданском браке может быть разделено в судебном или внесудебном порядке, путем заключения между ними письменного договора о разделе имущества.

Придерживаясь общего правила, имущество приобретенное мужчиной и женщиной во время гражданского брака, принадлежит им на праве общей совместной собственности независимо от того, что один из них не имел по уважительной причине самостоятельного заработка (дохода). Существует и такая возможность, что во время пребывания в гражданском браке совместное имущество было зарегистрировано как частная собственность одного из супругов, однако, согласно решению суда такое имущество подлежит разделу. Данная процедура раздела имущества супругов имеет ряд особенностей и сложностей, которые отличают ее от обычной процедуры деления имущества супругов, что проживали в официально зарегистрированном браке.При данной судебной процедуре подлежат доказыванию и решению одновременно два вопроса:

• установление факта совместного проживания супругов;
• определение совместно нажитого имущества.Первоочередным вопросом, который требует тщательного рассмотрения, является факт нахождения в гражданском браке и его продолжительность. Установление факта проживания в гражданском браке решается судом на основании доказательств, которые подтверждают ряд важных моментов при фактических брачных отношениях. Например, можно доказывать факт совместного проживания показаниями свидетелей или же общей регистрацией и совместным проживанием. Также важным является факт совместного проведения отдыха, празднования дней рождения и других праздников, которые могут быть доказаны наличием фотографий, совместно оплаченных путевок, отелей или снова же свидетельскими показаниями.Следует обратить Ваше внимание на то, что важным моментом доказывания в этой категории дел является наличие общих расходов и совместное управление имуществом. Данные обстоятельства могут быть доказаны при подаче суду доказательств о приобретении определенных вещей на средства одного из супругов, о наличии кредитного договора, об оплате коммунальных услуг с указанием плательщика и наличие доверенности на управление имуществом одного из супругов (например, автомобилем, в тот период, когда это было обязательным). При убедительных доказательствах вышеупомянутых обстоятельств суд выносит решение об установлении факта пребывания в гражданском браке и соответственно может вынести решение о разделе имущества супругов приобретенного в нем.Вторым вопросом, который необходимо рассмотреть, является объем имущества, подлежащего разделу и порядок его разделения. Иногда ошибочно считается, что факт пребывания в гражданском браке подлежит установлению в порядке отдельного (на украинском — «окремого») производства, а именно в процедуре, предусмотренной для рассмотрения судом дел об установлении фактов, имеющих юридическое значение. На самом деле как наша личная, так и общая судебная практика свидетельствует о том, что установление факта нахождения в гражданском браке и разделение в нем нажитого имущества происходит одной процедурой в исковом производстве.Сначала определяется объем совместно нажитого имущества, имеющегося на время прекращения совместного ведения хозяйства. Суд, на основании поданных сторонами документов, выясняет источники и время его приобретения. Вариантов разделения достаточно много и они идентичны разделу имущества приобретенного за время зарегистрированного брака. Имущество может быть разделено следующим образом:
  • установление режима общей долевой собственности на неделимое имущество (обычно на недвижимое имущество);
  • установление режима частной собственности на различные объекты, которые подлежат разделу с учетом равенства долей;
  • установление частной собственности одного из супругов на имущество с выплатой денежной компенсации.
  На практике вышеупомянутые процедуры имеют много сложностей и рисков, связанных с относительной редкостью обращений лицами в суд по данной категории дел и соответственно неоднозначной судебной практикой. Также одной из сложностей можно назвать значительный объем доказывания в данной категории дел.

Доброго дня ! Право на будинок у Вас Є!

Відповідно до ст 60 Сімейного Кодексу України:

1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

2. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

ст 70 Сімейного кодексу України:

1. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

2. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Так як у Вас є спір про поділ майна, лише через суд.

У суді слід буде довести факт сумісного проживання, що ви проживали у цивільному шлюбі, що мали сумісний побут.

Свернуть

Здравствуйте, Александр!

В соответствии со ст.74 Семейного кодекса, если женщина и мужчина проживают одной семьей, но не состоят в браке между собой или в каком-либо другом браке, имущество, приобретенное ими за время совместного проживания, принадлежит им на праве общей совместной собственности, если иное не установлено письменным договором между ними.

Таким образом, гражданский брак — это отношения женщины и мужчины, проживающих одной семьей и при этом не женатых.

Подобные правовые положения вступили в силу с 1 января 2004 г.

Поэтому можно считать, что именно с тех пор в нашем государстве на правовом уровне закреплено существование института гражданского брака.

Правовой статус имущества, приобретенного лицами в гражданском браке, является таким же, как и правовой статус имущества супругов, — общая совместная собственность.

В соответствии с нормами законодательства раздел имущества, которое является объектом права общей совместной собственности женщины и мужчины, не состоящих в браке между собой или в каком-либо другом браке, происходит согласно положениям гл.8 СК.

Таким образом, теперь раздел имущества лиц, состоящих в гражданском браке, полностью приравняли к разделу имущества супругов, официально оформивших свои отношения.

Законодатель предусматривает дого­ворный способ раздела имущества, приобретенного лицами в гражданском браке.

В противном случае, необходимо обратиться в суд с исковым заявлением.

Прежде всего следует учитывать положение ст.74 СК, в частности, то, что в случае, если женщина и мужчина проживают одной семьей, но не состоят в браке между собой или в каком-либо другом браке, имущество, приобретенное ими во время совместного проживания, принадлежит им на праве общей совместной собственности.

Таким образом, лицу, обращающемуся в суд, необходимо доказать в первую очередь факт проживания одной семьей с другим лицом и то, что имущество, которое оно просит разделить, принадлежит ему и другому лицу на праве общей совместной собственности.

С этой целью необходимо установить, с какого времени лица состоят в гражданском браке, то есть проживают или проживали одной семьей (совместное проживание).

Законодательством четко не установлено, что именно означают понятия «совместное проживание» или «проживание одной семьей лиц, не состоящих в браке».

Следовательно, и количество доказательств, и их содержательность зависят от лица, которое будет доказывать факт совместного проживания.

Основным доказательством в данном случае могут быть показания свидетелей. Впрочем, последние не всегда способны четко указать именно на факт проживания одной семьей или совместного проживания. В таком случае, преж­де чем обратиться в суд, лицо должно осознавать, достаточно ли будет одних лишь показаний свидетелей и смогут ли они подтвердить факт совместного проживания. Для доказывания можно также предъявлять в суд фотографии, свидетельствующие о совместном проживании (подтверждающие, например, факт совместного отдыха, ведения быта и т.п.).

При обращении в суд с иском об установлении факта проживания одной семьей и разделе имущества следует также учитывать одно из главных обстоятельств: лица, состоявшие в гражданском браке, не могут одновременно состоять в каком-либо другом браке. Иногда, не оформив развод с бывшим супругом (супругой), муж или жена начинают совместно проживать с другим лицом. Такое проживание может иметь место как незначительное, так и долгое время. При этом мужчина и женщина, состоящие в гражданском браке, не обращают внимания на то обстоятельство, что один из них фактически находится в зарегистрированном браке с другим лицом.

В таком случае имущество, приобретенное во время пребывания в фактических отношениях, не будет подпадать под понятие «общая совместная собственность» в понимании СК, поэтому при его разделе нельзя применять гл.8 данного кодекса.

При этой ситуации имущество также подлежит разделу в судебном порядке, однако его статус и порядок раздела будут определяться Гражданским кодексом и другими законами.

Если лица, состоявшие опреде­ленное время в гражданском браке, затем регистрируют свои отношения. В таком случае супруги имеют право как на раздел имущества, приобретенного в официальном браке, так и на раздел общего имущества, приобретенного в период пребывания в гражданском браке.

Одним из важных вопросов при разделе общего имущества, приобретенного лицами в гражданском браке, является размер долей в таком имуществе. В соответствии с положениями ст.70 СК, которая применяется к отношениям лиц, состоящих или состоявших в гражданском браке, в случае раздела имущества, которое является объектом права общей совместной собственности супругов, доли имущества жены и мужа равны.

В то же время при рассмотрении дела о разделе общего имущества, лицо, которое считает, что последнее приобретено не за общие средства, а за личные, для увеличения своей доли в имуществе или его исключения из перечня общего имущества, должно предоставить соответствующие доказательства.

Так, основными аргументами могут быть доказательства, подтверждающие то, что один из участников фактических брачных отношений за период совместного проживания не имел достаточных средств для приобретения или улучшения состоя­ния имущества без привлечения личных средств другого.

Доказательную силу имеют те доку­менты, которые могут подтвердить наличие заработка или иного дохода (договор о получении кредита в банке на имя одного или обоих участников фактического брака, о ссуде, дарении денег) или документы, которые подтверждают расходы на общее имущество.

Таким образом, право на дом у супруги есть, согласно закона.

При наличии вопросов обращайтесь!

Всего доброго!

Удачи Вам!

Добрый день!

По Вашему вопросу сообщаю следующее:

В Семейном кодексе Украины вопрос имущества при фактическом браке регулируется в статье 74, согласно которой: если женщина и мужчина проживают одной семьей, но не находятся в браке между собой или в любом другом браке, имущество, приобретенное ими за время совместного проживания, принадлежит им на праве общей совместной собственности, если иное не установлено письменным договором между ними. Также, все положения СК, применимые к зарегистрированному браку (за исключением некоторых аспектов в праве наследования и алиментов) применимы к браку фактическому (он же гражданский).

Какое имущество подлежит разделению:

• Приобретенное за время совместного проживания имущество (даже если один из супругов не имел дохода);
• любая вещь, кроме вещей индивидуального пользования;
• заработная плата, пенсия, стипендия и другие доходы, полученные супругами во время брака;
• имущество и деньги, полученные в результате договора, заключенного в интересах семьи (гонорар или выигрыш);
• инструменты для проф.направления (оргтехника, электроника, музыкальные и медицинские инструменты);
• недвижимость и земельный участок приобретенные во время брака в результате приватизации.

Супруги, в том числе фактические, имеют равные права на владение, распоряжение и пользование общим имуществом, если между ними не заключен договор, в котором прописаны другие условия пользования собственностью.

Собственность, приобретенная до брака, драгоценности, премии и награды за личные заслуги, страховые выплаты являются личной собственностью жены/мужа. Личной собственностью также может стать имущество, приобретенное за время раздельного жительства супругов в связи с прекращением гражданского брака. Разделить имущество можно по взаимному согласию либо в судебном порядке. Чтобы на гражданский брак распространялись юридические права зарегистрированного, необходимо факт брака доказать.

Доказательством брака для суда могут стать показания свидетелей - соседей, родителей, совместных детей. Фотографии являются сомнительной уликой, и судом могут не приниматься. Лучшим доказательством является договор аренды жилья. Гражданские супруги должны вписать обе фамилии в графу "арендатор". Туристические путевки и гостиничные счета, авиабилеты, чеки (о медобслуживании, автосервисе, химчистке и т.д.) свидетельствуют о фактическом браке. Таким образом, если супруги предусмотрительны - долгой судебной волокиты можно избежать.

Гарантом правомерного раздела имущества в гражданском браке является соглашение. Есть несколько видов таких соглашений:

• О порядке пользования имуществом, которое принадлежит супругам на праве общей совместной собственности;
• О разделе имущества, которое является объектом права общей совместной собственности;
• О выделении в натуре части из имущества, которое находится в общей совместной собственности;
• О совместном проживании и ведении совместного хозяйства.

С УВАЖЕНИЕМ,

Константин Гончаренко

Не соглашусь с некоторыми коллегами и не стану однозначно утверждать, что есть совместно нажитое имущество супругов, которое подлежит разделу. С одной стороны в Семейном кодексе Украины есть 21. Поняття шлюбу

1. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

2. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

3. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.

А с другой Стаття 74. Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.

1. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

2. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Поэтому каждый случай в суде рассматривается индивидуально, самое важное доказать, что имущество, приобретенной в результате совместной жизни приобретено за общие деньги и они вели совместное хозяйство. Отсутствие детей осложняет положение второго участника, на котором нет зарегистрированного имущества.

Предметом доказывания будет:

факт совместного проживания причем беспрерывного и желательно регистрация места жительства в общем доме;

совместное ведение общего хозяйства;

приобретение имущества за общие деньги.

Будет не просто, но возможно.

"Стаття 74. Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі

Но если договоренности не получиться, нужно обращаться с иском в суд.

Если есть вопросы или нужна помощь - обращайтесь.

Доброго дня, Олександр. З Ваших даних є очевидним, що шлюб чоловік та жінка уклали 18 років тому, значить у 2002 році. До цього ( тобто до 2002 року) був придбаний будинок, власником якого вказаний чоловік. Потрібно розуміти точні дати, скільки сімейне законодавство до 01.01.2004 року , а саме Кодекс про брак та сім’ю такого поняття не знав та аналогічних норм не містив. Тому якщо справа буде розглядатися в суді, то важливо обрати правильний спосіб захисту. Цивільний процесуальний кодекс України в редакції, якою передбачено можливість встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, набрав чинності 01 вересня 2005 року. Тому вказаний факт може бути встановлений лише з 01 січня 2004 року. До цього діяло інші нормативно-правові акти, які регулювали спірні відносини: Закон «Про власність», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, ( до 01.01.2004 року), зазначав, що майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім’ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Частиною 2 ст.112 ЦК Української РСР 1963 року визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток.

За змістом п.5 постанови Пленуму ВС від 22.12.95 №29 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), розглядаючи позови, пов’язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст.16 закону «Про власність», ст.22 КпШС), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім’ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об’єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п.1 стст.17, 18, п.2 ст.17 закону «Про власність»), тощо.

Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об’єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо:

1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім’ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об’єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету);

2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У зв’язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім’єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.

Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.

Тільки в разі встановлення цих фактів положення ч.1 ст.17 закону «Про власність» вважається правильно застосованим.

Доброго дня.

Відповідно до ст.64 СК, «якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу».

Так, в рішеннях різних судових інстанцій бачимо висновок про те, що «сам лише факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення участі сторін спільною працею в набутті майна не є підставою для визнання за ними права спільної сумісної власності на нього», якщо таке майно було придбане «фактичним подружжям» до 1 січня 2004 р., тобто до набрання чинності СК, у тім числі ст.74 кодексу.

Немає доказів — немає «фактичного шлюбу»

Одним з основних доказів у судовій практиці щодо поділу спільного майна «фактичного подружжя» є показання свідків. Причому як свідки можуть бути допитані як особи, котрі проживали з «фактичним подружжям» спільно (батьки, інші родичі одного з «фактичного подружжя», їхні діти або діти одного з них), так і сусіди, друзі «фактичного подружжя», яким відомо про факт проживання «фактичного подружжя» однією сім’єю. Крім того, як свідки можуть бути допитані й інші особи, зокрема працівники медичних та навчальних закладів, які відвідують діти «фактичного подружжя».

Ознакою спільного проживання однією сім’єю жінки та чоловіка є також народження в них спільних дітей. Тому як доказ існування фактичних шлюбних відносин доцільно надавати свідоцтва про народження спільних дітей, в яких батьком та матір’ю дитини записано саме «фактичне подружжя».

У сукупності з іншими доказами на підтвердження існування «фактичного шлюбу» можуть надаватися також довідки з жеків, виконкомів сільських та селищних рад, органів Державної міграційної служби, що підтверджують факт реєстрації місця проживання «фактичного подружжя» за однією адресою.

У судовій практиці траплялися випадки, коли як докази «фактичного шлюбу» позивач надавав квитанції про оплату комунальних послуг, внесків за придбане в кредит майно, оплати навчання спільних дітей тощо. Доказами також можуть слугувати листи та листівки, які «фактичне подружжя» надсилало одне одному, спільні фотографії та відеозаписи.

Майно: спільне чи індивідуальне?

Залежно від того, було майно придбане «фактичним подружжям» до чи після 1 січня 2004 р., до визначення правового режиму такого майна застосовуються норми різних матеріальних законів.

Так, якщо майно було придбано «фактичним подружжям» після 1 січня 2004 р., до такого майна застосовується положення ст.74 СК. У цьому випадку для визнання майна спільною сумісною власністю «фактичного подружжя» достатньо довести: факт проживання позивача та відповідача однією сім’єю без шлюбу; факт придбання спірного майна в період проживання позивача та відповідача однією сім’єю без шлюбу.

У разі встановлення в судовому засіданні двох зазначених вище фактів майно буде вважатися таким, що є об’єктом спільної сумісної власності «фактичного подружжя» та підлягає поділу між ними в рівних частках.

У тому випадку, якщо майно було придбане «фактичним подружжям» у період спільного проживання однією сім’єю до 1 січня 2004 р., при поділі вказаного майна застосуванню підлягає ст.17 закону «Про власність». ВС чітко визначив критерії, за якими майно, придбане «фактичним подружжям» до 1 січня 2004 р., визнається об’єктом їх спільної сумісної власності.

По-перше, суд повинен установити факт спільного проживання жінки та чоловіка однією сім’єю, що є критерієм як для застосування ст.74 СК, так і для застосування ст.17 закону «Про власність». По-друге, суд повинен установити, що майно, про поділ якого просить «фактичне подружжя», було набуте саме внаслідок спільної праці «фактичного подружжя», тобто внаслідок їх спільних або індивідуальних трудових зусиль, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об’єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету.

Судова практика свідчить також про те, що під спільною працею суди розуміють саме трудові зусилля «фактичного подружжя». Отримання одним із «фактичного подружжя» коштів для придбання майна внаслідок оформлення банківського кредиту або взяття грошей у борг не може розглядатися як участь такої особи в придбанні майна своєю працею та не є підставою для визнання за ним права на половину вказаного майна. Тому не може бути доказом підтвердження трудової участі одного з «фактичного подружжя» в придбанні майна боргова розписка, відповідно до якої один з «фактичного подружжя» позичив частину грошей у борг у третьої особи, у той час як інший з «фактичного подружжя», який є власником відповідної речі, надав власні кошти на придбання відповідного майна.

Таким чином, судова практика підтверджує той факт, що встановлювати ступінь трудової участі кожного з «фактичного подружжя» при придбанні майна необхідно лише в тому разі, якщо таке майно було придбане «фактичним подружжям» у період до 1 січня 2004 р. Якщо ж таке майно було придбане «фактичним подружжям» після вказаної дати, до майна підлягає застосуванню презумпція набуття майна в спільну сумісну власність «фактичного подружжя». Ця презумпція працюватиме навіть у тому випадку, якщо один із «фактичного подружжя» не мав із поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу), як це передбачено ст.60 СК.

Отже, протягом 10 років застосування ст.74 СК судова практика сформулювала чітку позицію стосовно того, що майно, яке було придбане «фактичним подружжям» до та після 1 січня 2004 р., має різний правовий режим.

У разі поділу спільного майна «фактичного подружжя» підлягають установленню дата придбання такого майна «фактичним подружжям та факт придбання майна «фактичним подружжям» у період спільного проживання однією сім’єю без шлюбу. У тому разі, якщо майно придбано «фактичним подружжям» до 1 січня 2004 р., додатково встановленню судом підлягає факт спільної трудової участі кожного з «фактичного подружжя» у придбанні спільного майна.

Лише в тому випадку, якщо судом буде встановлено факт придбання майна «фактичним подружжям» до 1 січня 2004 р. за рахунок трудової участі кожного з «фактичного подружжя», таке майно може бути визнано судом об’єктом спільної сумісної власності «фактичного подружжя» та поділено між ними.

https://zib.com.ua/ua/print/78785-pravo_na_mayno_civilnogo_podruzhzhya_sudova_praktika_za_10_r.html

Враховуючи, що квартира була придбана до 01.01.2004 року довести в суді факт придбання майна «фактичним подружжям» у період спільного проживання однією сім’єю без шлюбу буде доволі складно.

Цивільний шлюб — це відносини жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю та при цьому не є одруженими. Подібні правові положення набули чинності з 1 січня 2004 р.

Правовий статус майна, набутого особами в цивільному шлюбі, є таким самим, як і правовий статус майна подружжя, — спільна сумісна власність. Відповідно до норм законодавства поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, відбувається згідно з положенням гл.8 СК. Таким чином, наразі поділ майна осіб, які перебувають у цивільному шлюбі, повністю прирівняно до поділу майна подружжя, яке офіційно оформило свої стосунки.

Нерідко сторони не можуть домовитися про поділ майна в добровільному порядку та, як наслідок, ідуть до суду. Що ж потрібно знати, звертаючись до останнього?

Як довести факт і час початку шлюбу?

Перш за все слід ураховувати положення ст.74 СК, зокрема те, що в разі, коли жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. Таким чином, особі, яка звертається до суду, необхідно довести в першу чергу те, що вона проживала однією сім’єю з іншою особою та що майно, яке вона просить поділити, належить їй та іншій особі на праві спільної сумісної власності.

З цією метою необхідно встановити час, з якого особи перебувають у цивільному шлюбі, тобто проживають чи проживали однією сім’єю (спільне проживання).

Законодавством чітко не встановлено, що саме означають поняття «спільне проживання» або «проживання однією сім’єю осіб, які не перебувають у шлюбі». А отже, і кількість доказів, і їх змістовність залежить від особи, яка доводитиме факт спільного проживання.

У судовому порядку це зробити не так уже й легко. Основним доказом у цьому випадку можуть бути показання свідків. Утім, останні не завжди можуть чітко вказати саме на факт проживання однією сім’єю або спільного проживання. В такому випадку, перш ніж звернутися до суду, особа повинна чітко розуміти, чи достатньо буде лише показань свідків та чи зможуть вони підтвердити факт спільного проживання. Для доказування можна також подавати до суду фотографії, що вказують на спільне проживання (на підтвердження, приміром, спільного відпочинку, ведення побуту тощо).

Таким чином, процедура поділу спільного сумісного майна, набутого особами в цивільному шлюбі з 2004 р., є такою самою, як і майна осіб, які перебувають у офіційному шлюбі. Водночас незареєстрований шлюб має свою специфіку як у питанні правового захисту осіб, так і щодо поділу спільного майна, яке особи набули під час фактичних шлюбних відносин.

Як ділиться майно осіб, які проживали в цивільному шлюбі роз’яснила Велика Палата Верховного Суду 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц. У справі позивач просила суд встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнати автомобіль, придбаний відповідачем під час їх спільного проживання, спільною сумісною власністю та в порядку її поділу визначити належну їй частку. Суд першої інстанції встановив факт проживання однією сім'єю, однак не визнав автомобіль спільною сумісною власністю. Суд апеляційної інстанції позовні вимоги задовільнив. Велика Палата Верховного Суду погодилась із рішенням апеляції, зазначивши, що для встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: - спільного проживання однією сім'єю, - ведення спільного побуту, - існування взаємних прав та обов'язків. При вирішенні спору про поділ майна необхідно з'ясувати: - обсяг спільно нажитого майна; - час і джерела його придбання. Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив відчуження, або використав його на свій розсуд проти волі іншого та не в інтересах сім'ї чи не на її потреби, або приховав його, то таке майно або його вартість ураховується при поділі. Верховний Суд вказав, що оскільки спірний транспортний засіб придбано під час спільного проживання позивача та відповідача однією сім'єю без реєстрації шлюбу, то він є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Добрий день.

Відповідно до ст. 74 СКУ - Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Оскільки на цивільний шлюб розповсюджується положення глави 8, то у такому випадку потрібно застосовувати положення ст. 60 - Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Отже, якщо Ви проживали у "цивільному шлюбі" то таке майно можливо визнати спільним та поділити його!

У судовому порядку необхідно буде доказати момент з якого Ви спільно фактично проживаєте. Для цього потрібно надавати відповідні докази.

Що може бути доказом факту існування «фактичних шлюбних відносин» і спільної сумісної власності?

1) свідчення свідків. Достатньо вагомий доказ, але не може бути єдиним і має супроводжуватись додатковими доказовими документами. Свідки мають підтверджувати, що сторони вели спільне господарство і піклувалися один про одного, представлялися стороннім людям як чоловік та дружина, проводили разом відпочинок, свята, спільно здійснювали покупки, навіть виносили сміття;2) документи та письмові докази, що доводять спільне ведення господарства і наявність сімейного бюджету. Наприклад, здійснення спільного будівництва чи участь у ремонті житла чоловіка (дружини), довідки про оплату комунальних платежів, інтернету чи кабельного телебачення, туристичні путівки, готельні рахунки, авіаквитки, договір оренди житла, де обидва прізвища записані в графу «орендар»;3) спільні фотографії. У більшості випадків суди критично оцінюють такий доказ, але він має місце бути. Головне, щоб світлин було якомога більше, і вони відображали значну кількість моментів зі спільного життя: вінчання сторін, фото з пологового будинку, святкування важливих подій у спільній квартирі, спільний відпочинок тощо;4) інші докази: виписка з книги реєстрації церковних шлюбів, що може підтверджувати факт вінчання сторін, амбулаторна картка центру репродукції людини, у якому пара намагалися провести штучне запліднення, довідка міської (сільської) ради про спільне проживання, адреса, яку кожен з «подружжя» вказував як контактну в на роботі, в лікарні чи при подачі позову, медичні картки обох осіб, що підтверджують обслуговування в одному медичному закладі тощо.

Після доведення факту спільного фактичного проживання сім'єю можливо буде поділи майно як спільну сумісну власність!

Гражданский процессуальный кодекс Украины (ГПК; https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15):

"Стаття 293. Окреме провадження...

2. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:...

5) встановлення фактів, що мають юридичне значення;...";

Стаття 315. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення

1. Суд розглядає справи про встановлення факту:...

5) проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу;...".

"Стаття 20. Розгляд кількох пов’язаних між собою вимог

1. Не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.".

Другими словами, об установлении факта совместного проживания мужчины и женщины без брака предусмотрено к рассмотрению в порядке отдельного производства, а вопрос о разделе совместно нажитого имущества - в порядке общего искового производства. Рассмотрение этих вопросов в одном производстве согласно приведенной ст.20 ГПК запрешено, т.е. сначала необходимо получит решение об установлении факта совместного проживания, после этого - обращаться в суд иском о разделе имущества.

Жене нужно установить факт совместного проживания и доказать что дом был куплен НА СОВМЕСТНЫЕ ДЕНЬГИ

Відповідно до ст. 74 СКУ - Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.