Як змінити цільове призначення земельної ділянки та чи можна на ньому побудувати виробниче приміщення враховуючі наявні обмеження

Изменение целевого назначения земельного участка по порядку действий похоже на первичное оформление земельного участка в частную собственность или аренду, поскольку и то, и другое происходит на основании проекта землеотвода. В то же время изменение целевого назначения земли имеет свои особенности. Например, если речь идет о смене целевого назначения земельного участка частной собственности — разрешение на разработку такого проекта не требуется.

Сам же проект отвода земельного участка по изменению целевого назначения земли отличается от стандартного тем, что не требует согласования границ с соседями, так как границы участка не меняются и конфигурация остается прежней.

Как и любой проект землеотвода, при изменении назначения земли проект проходит все согласования в госорганах, предусмотренные ст. 186-1 Земельного кодекса Украины и, при необходимости, государственную экспертизу проекта.

После прохождения необходимых согласований и экспертизы, проект подается на утверждение органам, уполномоченным распоряжаться земельными участками в границах определенной административно-территориальной единицы. И только после утверждения проекта такие изменения можно зарегистрировать в Государственном земельном кадастре и Реестре прав собственности на недвижимое имущество.

При изменении целевого назначения земельного участка важно помнить о действии статьи 24 ЗУ «О регулировании градостроительной деятельности», которая запрещает менять целевое назначение земли, если оно не соответствует детальному плану территории или же плану зонирования. Прежде чем браться за изменение целевого назначения земельного участка, специалисты всегда проверяют градостроительную документацию и функциональное назначение территорий на соответствие заявленной инициативе собственника или пользователя земли. Таким образом мы предостерегаем своих клиентов от лишних временных и денежных трат на разработку проектов, которые не пройдут согласование в соответствующих органах и учреждениях.

Пошаговый порядок изменения целевого назначения с ОСГ на застройку будет выглядеть следующим образом.

На сегодняшний день разрешение на изменение целевого назначения уже не нужно. Для первого шага собственнику необходимо составить нотариально заверенное заявление на изменение целевого назначения земельного участка. Именно это заявление и будет основанием для разработки проекта землеустройства по изменению целевого назначения земли в следующем шаге.

Для разработки проекта землеустройства об изменении целевого назначения необходимо обратиться в землеустроительную организацию, которая имеет в своем штате сертифицированных инженеров-землеустроителей, и заключить соответствующий договор на разработку землеустроительной документации (проект землеустройства по изменению целевого назначения земельного участка).

Разработка проекта со всеми согласованиями занимает в среднем от 1-го до нескольких месяцев времени, в течение которого необходимо получить дополнительные исходные данные, разработать документацию (составить картографические материалы, чертежи и др.).

Разработанный проект изменения целевого назначения необходимо согласовать в следующих организациях:

• местное управление Госземагентства;
• местный отдел архитектуры и градостроительства;
• другие организации (органы лесхоза, водхоза, охраны культурного наследия, экологии и т.д.) в отдельных индивидуальных случаях(В Вашем случае, компания, обслуживающей газовую станцию).

Относительно детального плана территории

Необходимо также понимать, что наличие утвержденного плана зонирования территории или детального плана территории является обязательным в ходе согласования проекта изменения целевого назначения.

Выяснить, были ли утверждены такие документы по вашей местности, можно в горсовете (сельсовете, поселковом совете), если земельный участок находится в пределах населенного пункта. Если участок находится за пределами населенного пункта, вопросом утверждения указанных документов занимается местная райгосадмининстрация.

Если детальный план территории не разрабатывался ранее, его разработку можно заказать отдельно. Требования об обязательном наличии плана зонирования или детального плана территории установленны ст. 24 Закона Украины "О регулировании градостроительной деятельности".

В целом получение заключений о согласовании проекта землеустройства, как правило, занимает значительную часть времени.

После получения позитивных заключений в результате согласования, проект землеустройства по изменению целевого назначения земельного участка передается на утверждение в орган местного самоуправления (поселкового, сельского, городского совета народных депутатов). Орган местного самоуправления на очередной сессии принимает решение об утверждении или об отказе в утверждении проекта землеустройства. Отказ в утверждении проекта землеустройства может быть обжалован в судебном порядке. Смотрите решение об утверждении проекта изменения целевого назначения земельного участка в качестве образца.

Здесь стоит также указать, что утверждение проекта по земельному участку, который находится за пределами населенного пункта, осуществляется районной государственной администрацией, а не местным советом, в форме распоряжения об утверждении проекта изменения целевого назначения земельного участка.

После получения всех необходимых согласований, подаем проект по изменению целевого назначения земельного участка государственному кадастровому регистратору с целью внесения сведений об изменении целевого назначения в Государственный земельный кадастр (ГЗК).

Дополнительно к проекту землеустройства необходимо приложить обменный файл в формате XML, который содержит определенный перечень данных, упрощающих регистратору внесение сведений о земельном участке в Государственный земельный кадастр.

Оплата за внесение в земельный кадастр ведомостей об изменении целевого назначения земельного участка отменена.

Информация о новом целевом назначении земельного участка передается из государственного земельного кадастра в реестр вещных прав на недвижимое имущество без Вашего участия, автоматически. Иными словами, Вам не нужно совершать какие-либо дополнительные действия для регистрации измененного целевого назначения земельного участка в реестре вещных прав на недвижимое имущество.

Наша компания имеет большой опыт, технические возможности и соответствующих специалистов для разработки проекта землеустройства по изменению целевого назначения земельного участка. Мы имеем возможность выполнять полный комплекс работ под ключ. Начиная с кадастровой съемки земельного участка, разработки непосредственно проекта и заканчивая получением выписки из кадастра. Мы также имеем возможность провести регистрацию вещного права на земельный участок в Государственном реестре прав на недвижимое имущество и их обременений, получить соответствующее свидетельство и выписку Укргосреестра.

1. Изучите: http://zemlevporyadnik.com.ua/ru/izmeneniye-celevo...
2. Обращайтесь напрямую.

Дякую, спробую знайти план територій.Ще підкажіть, будь ласка, що саме там шукати, щоб зрозуміти, що ділянку можна або категорично не можна перевести під виробничі потреби?

санітарно-захисна зона об'єктів енергетики - територія вздовж ліній електропередачі, навколо трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв, яка встановлюється для захисту населення від шкідливого впливу електричних полів, спричиненого певною їх напругою;

Стаття 4. Законодавство щодо правового регулювання земельних відносин у галузі енергетики

Відносини, пов'язані з наданням, використанням та охороною земель енергетики, регулюються Земельним кодексом України, законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про охорону земель", "Про електроенергетику", "Про альтернативні джерела енергії", "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", "Про землеустрій", "Про оренду землі", "Про порядок прийняття рішень про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок і об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 18. Спеціальні зони об'єктів енергетики

Для забезпечення надійної експлуатації та охорони енергогенеруючих об'єктів і об'єктів передачі електричної та теплової енергії, а також безпеки населення і охорони навколишнього природного середовища встановлюються спеціальні зони об'єктів енергетики:

...

санітарно-захисні зони об'єктів енергетики;

Земельні ділянки в межах спеціальних зон об'єктів енергетики не вилучаються (викупляються) у власників чи користувачів земельних ділянок, а використовуються з обмеженнями (крім випадків, коли встановлення спеціальних зон призводить до неможливості використання земельних ділянок за цільовим призначенням).

Стаття 24. Розміри охоронних та санітарно-захисних зон об'єктів енергетики

Розміри охоронних та санітарно-захисних зон об'єктів енергетики залежно від їх конструкції та напруги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Межі охоронних та санітарно-захисних зон об'єктів енергетики зазначаються в містобудівній документації, документації із землеустрою та кадастрових планах.

Стаття 30. Права та обов'язки власників і користувачів земельних ділянок у спеціальних зонах об'єктів енергетики

Власники і користувачі земельних ділянок у спеціальних зонах об'єктів енергетики мають право:

самостійно господарювати на земельних ділянках з дотриманням установлених обмежень та обтяжень;

на відшкодування збитків, завданих внаслідок виконання планових та аварійно-відновлювальних робіт.

Власники і користувачі земельних ділянок у спеціальних зонах об'єктів енергетики зобов'язані здійснювати господарську та інші види діяльності на зазначених земельних ділянках з дотриманням вимог цього Закону.

Розділ VI. ПРОВЕДЕННЯ РОБІТ, ОБМЕЖЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ТА ІНШОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СПЕЦІАЛЬНИХ ЗОНАХ ОБ'ЄКТІВ ЕНЕРГЕТИКИ

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2480-17#Text

Стаття 32. Обмеження на використання земель у спеціальних зонах об'єктів енергетики

У межах санітарно-захисних зон атомних електростанцій забороняється розміщення:

житлових будинків, громадських будівель, дитячих лікувально-оздоровчих закладів, об'єктів господарсько-питного водопостачання, промислових і підсобних (допоміжних) споруд, що не належать до атомних електростанцій.

У межах санітарно-захисних зон електричних мереж забороняється:

розташовувати житлові і громадські будівлі, майданчики для стоянки і зупинки всіх видів транспорту, підприємства, на яких використовуються легкозаймисті рідини і гази, підприємства з обслуговування автомобілів, сховища нафти, нафтопродуктів та інших пожежонебезпечних речовин;

вирощування сільськогосподарських культур, що потребують ручного обробітку ґрунту та збирання урожаю;

проведення сільськогосподарських та інших робіт особами у віці до 18 років у межах санітарно-захисних зон повітряних ліній електропередачі напругою 750 кВ і вище.

У межах охоронних зон об'єктів енергетики забороняється:

будувати житлові будинки, будинки громадського призначення;

розміщати споруди іншого призначення на меншій відстані від елементів електричних мереж, ніж встановлена нормами;

складати будь-які матеріали, розпалювати вогнища, влаштовувати звалища;

саджати дерева, крім кущів та саджанців з висотою перспективного росту не більше двох метрів;

розташовувати автозаправні станції або сховища пально-мастильних матеріалів;

влаштовувати спортивні майданчики для ігор, стадіони, ринки, зупинки громадського транспорту, проводити будь-які заходи, пов'язані з великим скупченням людей, не зайнятих виконанням дозволених у встановленому порядку робіт;

запускати спортивні моделі літальних апаратів та повітряні змії;

відсипати ґрунт, влаштовувати водосховища, ставки та інші водні споруди;

влаштовувати зупинки та стоянки усіх видів транспорту (крім залізничного) в охоронних зонах повітряних ліній електропередачі напругою 330 кВ і вище.

В охоронних зонах кабельних ліній електропередачі власникам і користувачам земельних ділянок, фізичним і юридичним особам забороняється:

саджати дерева та кущі;

зводити будинки, споруди будь-якого призначення;

виконувати роботи із застосуванням ударних механізмів, скидати вантажі масою понад п'ять тонн;

зливати їдкі і такі, що спричиняють корозію, речовини, пально-мастильні матеріали;

кидати якорі, проходити із закинутими якорями, ланцюгами, лотами, волокушами і тралами (в охоронних зонах підводних кабельних ліній електропередачі).

Власникам і користувачам земельних ділянок, фізичним та юридичним особам у межах спеціальних зон об'єктів енергетики без письмової згоди підприємств енергетики, у віданні яких перебувають ці мережі, а також без присутності їх представника забороняється виконувати земляні, будівельні та інші роботи, що можуть призвести до порушення безаварійного функціонування об'єктів електричних мереж.

до чого тут енергетика?

Доброго дня!

По Вашому питанню повідомляю наступне:

За нормою статті 19 Земельного кодексу України всі землі України за основним цільовим призначенням поділяються на певні категорії.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки – використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

За нормами частини 1 статті 90, частини 1 статті 96 Земельного кодексу України, статті 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов’язані забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Види цільового призначення земель визначено Класифікацією видів цільового призначення земель (далі – Класифікація КВЦПЗ), затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306.

Відповідно до пункту 1.4. вищеназваної Класифікації КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об’єктів.

За нормою частини 1 статті 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться:

– щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, – сільською, селищною, міською радою;

– щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, – районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, обласною державною адміністрацією.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до частини 5 статті 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного кодексу України.

Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель визначені статтею 21 Земельного кодексу України.

Вам необхідно звернутися до сільради з заявою про зміну цільового призначення , отримати рішення ради , звернутись до землевпорядної організації: виготовити новий проект землеустрою на ділянку , погодити проект у сільраді , отримати рішення ради про надання в оренду, власність чи постійне користування земельної ділянки з новим цільовим призначенням.

Фінансова складова залежить від приватної організація , яка буде робити новий проект землеустрою.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Добрий вечір, Володимир!

Тому питання наступні:

1/ Як змінити цільове призначення та яка процедура?

- Загальні умови зміни цільового призначення земельних ділянок вміщені у ст. 20 ЗКУ. У ч. 1 вказаної статті закріплено правило, згідно із яким віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Процедуру зміни цільового призначення земель державної та комунальної власності можна поділити на такі етапи:

1. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки уповноваженим органом:

Такі органи визначені в ст. 122 ЗКУ. Нагадаємо, що згідно із пунктами 3 та 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 5245 (Закон України від 06.09.2012 № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності»), з 01.01.2013 землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об’єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; а також які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок державної власності.

2. Розробка проекту землеустрою та його погодження:

• Розробниками проекту землеустрою можуть бути юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою, або ж фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою (ч. 2 ст. 26 Закону про землеустрій).

Обрати розробника документації із землеустрою можна з переліку, розміщеного на офіційному сайті Держгеокадастру.Розроблення проекту здійснюється на підставі договору між зацікавленою в оренді землі особою та обраним ним розробником. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 № 266. Слід враховувати, що максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору.

Склад проекту землеустрою визначений ст. 50 Закону про землеустрій.

Відповідність проекту землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується:

- у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою;

- в електронній формі - електронним цифровим підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису.

Погодження проекту землеустрою здійснюється органами, переліченими у ч. 6 та 7 ст. 20 ЗКУ, та в порядку, визначеному статтею 1861 ЗКУ.Зокрема, погодження має бути здійснене безоплатно відповідним органом протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою. При цьому такі органи при погодженні проекту не вправі вимагати додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до ст. 50 Закону про землеустрій.Також їм заборонено вимагати проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Висновки про погодження проекту землеустрою або про відмову в такому погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері, надаються розробнику або надсилаютьсяйому рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У висновку про відмову погодження проекту землеустрою має бути надано вичерпний перелік його недоліків та розумний строк для їх усунення (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

В подальшому орган може бути відмовити у погодженні проекту землеустрою лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою з інших причин чи вказати інші недоліки.

За домовленістю із розробником проекту землеустрою, заходи щодо його погодження може здійснити останній.

3. Державна експертиза проекту землеустрою.

Вона обов’язкова у випадку, коли змінюватиметься цільове призначення особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення (ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» від 17.06.2004 № 1808-IV).

4. Затвердження проекту землеустрою.

Здійснюється органами, визначеними ст. 122 ЗКУ, у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗКУ. Відбувається воно шляхом прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

5. Внесення змін до Державного земельного кадастру (ДЗК)/Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно відомостей про цільове призначення земельної ділянки.

Для реєстрації таких змін насамперед необхідно звернутися до державного кадастрового реєстратора із заявою про внесення змін до відомостей про земельну ділянку. Реєстрація здійснюється відповідно до ч. 2, ч. 13-19 ст. 21, ст. 26 Закону про ДЗК (Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011№ 3613-VI). Ця послуга надається безкоштовно.Якщо інше не передбачено договором про розроблення проекту, до державного кадастрового реєстратора має звертатись землевпорядна організація.

До заяви додається розроблений та погоджений уповноваженими органами проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у паперовому вигляді та у формі електронного документу, а у разі, якщо щодо проекту проводилась державна експертиза – також оригінал позитивного висновку цієї експертизи.

Подана заява та додані документи мають бути розглянуті не пізніше 14 робочих днів та у разі, коли подані документи складені вірно, державний кадастровий реєстратор вносить відомості про нове цільове призначення земельної ділянки до ДЗК.

Зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться на підставі ст. 26 Закону про держреєстрацію прав (Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004№ 1952-IV). Це можна зробити, звернувшись до центру надання адміністративних послуг з відповідним пакетом документів. В результаті інформація про реєстрацію права з новим цільовим призначенням земельної ділянки за бажанням заявника надається у паперовій формі.

"2/ Чи не вплинуть зазначенні обмеження на введення вироництва у експлуатацію"?

- Можуть вплинути.

Слід звернути увагу те, що санітарно-захисні зони – території навколо шкідливих об’єктів з обмеженим режимом землекористування, де забороняється розміщення об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей (таке визначення випливає зі ст.114 ЗКУ).

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14

1. Санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови.

2. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей.

3. Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України".

Спеціальні положення про санітарно-захисні зони передбачені у ст.24 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря», ст.45 ЗУ «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», ст.15 ЗУ «Про видобування та переробку уранових руд», ст.20 ЗУ «Про електроенергетику», ст.ст. 21 та 32 ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів».

Розмір та особливості правового режиму санітарно-захисних зон визначаються актами законодавства про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення (насамперед, санітарними нормами і правилами): Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, затв. наказом МОЗ України №173 від 19.06.1996, п.3 Правил охорони електричних мереж, затверджених ПКМ від 04.03.1997 №209, наказом МОЗ України «Про затвердження державних санітарних правил та норм» №239 від 01.08.1996, п.п.3.5, 3.6. Державних санітарних правил та норм «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України», затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.1999 №28 та ін.

Розміри та режим санітарно-захисних зон визначаються також нормативними документами у галузі будівництва: ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень», п.10 ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень», ДБН Б.2.4-3-95 «Планування і забудова сільських поселень. Генеральні плани сільськогосподарських підприємств», ДБН Б.2.4-4-97 «Планування і забудова сільських поселень. Планування та забудова малих сільськогосподарських підприємств та селянських (фермерських) господарств» тощо.

Всього доброго!

Успіхів Вам!

Дякую!

Згідно з планом ця ділянка (точка на карті) вже входить до складу міста.

https://drive.google.com/file/d/16VYoQrRWjBHHItZ_i...

https://drive.google.com/file/d/14MwbCQp_uX5AhQJF5...

https://drive.google.com/file/d/1MhpM5EUcx0EE6LtYa...

Але як зрозуміти чи є обмеження саме на переведення у виробництво?

Спробую, дякую!

https://vkp.ua/ua/publication/zmina-tsilovogo-priz...

Процедура зміни цільового призначення земельної ділянки включає чотири етапи: розроблення документації із землеустрою, погодження проекту землеустрою, затвердження проекту місцевою радою чи адміністрацією, та внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

Перший етап. Якщо особа є власником земельної ділянки, проте вирішила використовувати її за іншим цільовим призначенням, ніж те, що вказане в землевпорядній документації, то їй потрібно замовити розроблення документації із землеустрою та укласти договір з розробником документації. Документацію із землеустрою мають право розробляти, та відповідно договір потрібно укласти з організацією, у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, або з фізичною особою-підприємцем, яка є сертифікованим інженером-землевпорядником. Для замовлення та розробки документації із землеустрою не потрібно отримувати жодних дозволів місцевих рад чи місцевих державних адміністрацій.

Документація із землеустрою розробляється у строк, встановлений договором, який зазвичай складає від одного до двох місяців. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору.

Другий етап. Після розроблення проекту землеустрою його необхідно погодити з управлінням Держгеокадастру. Окрім того, якщо на земельній ділянці розташовано об’єкт будівництва або планується здійснювати будівництво, розроблений проект потрібно погодити ще зі структурним підрозділом виконавчого органу місцевої ради у сфері містобудування та архітектури. В окремих випадках проект землеустрою підлягає погодженню і з іншими органами. Наприклад, якщо земельна ділянка, цільове призначення якої змінюється, розташована на території пам’яток культурної спадщини національного значення, проект землеустрою має погодити відповідний орган охорони культурної спадщини України. У деяких випадках документація із землеустрою повинна пройти окрім того державну експертизу.

Третій етап. Після погодження проекту землеустрою з усіма необхідними органами та в разі необхідності отримання висновку державної експертизи, власник земельної ділянки повинен подати клопотання до місцевої ради (якщо земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту) або до місцевої державної адміністрації (якщо земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту) про затвердження проекту землеустрою. Місцева рада чи адміністрація протягом місяця з дня отримання проекту землеустрою повинна прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою. Відмова у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Четвертий етап. Якщо рішення про затвердження проекту землеустрою прийнято, потрібно внести відповідні зміни до Державного земельного кадастру. Як правило, цим займається розробник документації із землеустрою, який для цього подає від імені власника земельної ділянки до місцевого управління Держгеокадастру відповідну документацію.

Коли всі вказані етапи пройдено, погодження отримано, відомості про нове цільове призначення земельної ділянки відображаються в Державному земельному кадастрі – цільове призначення змінено, власник може приступити до її використання за новим цільовим призначенням.

Саніта́рно-захисна́ зо́на (СЗЗ) — зона, яка відокремлює промислове підприємство від житлової забудови. ... У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0379-96#Text - Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів

Стаття 114. Санітарно-захисні зони

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text

1. Санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови.

2. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей.

3. Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України.

Коментар:

До ч. 1. Санітарно-захисні зони - території з обмеженим режимом використання, де забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей, що встановлюються навколо шкідливих об'єктів з метою захисту населення та територій від їх впливу (таке визначення випливає із коментованої норми).

Положення про зони санітарної охорони передбачені, зокрема, у ст. 24 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", ст. 45 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", ст. 15 Закону України "Про видобування та переробку уранових руд", ст. 20 Закону України "Про електроенергетику", ст. ст. 19, 21 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів".

Перелік об'єктів, що можуть потребувати створення санітарно-захисних зон, є відкритим, оскільки в цілому методика визначення потенційно шкідливих, небезпечних об'єктів будується на оціночних критеріях, теорії ризику тощо.

До ч. ч. 2 та 3. Розмір та особливості правового режиму санітарно-захисних зон визначаються окремо в кожному випадку в залежності від виду об'єкта, навколо якого передбачається виділення такої зони, виду та інтенсивності його діяльності тощо.

Основою для встановлення санітарно-захисних зон є санітарна класифікація підприємств, виробництв та об'єктів, що наведена у додатку N 4 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затв. наказом МОЗ України N 173 від 19.06.96. Підприємства за шкідливістю поділяються на 5 класів, відповідно до яких встановлюються санітарно захисні зони від 50 до 3000 м.

Окрім наведеного акта, розміри санітарно-захисних зон передбачаються іншими актами законодавства про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення (насамперед, санітарними нормами і правилами): п. 3 Правил охорони електричних мереж, затв. постановою КМУ від 04.03.97 N 209, наказом МОЗ України "Про затвердження державних санітарних правил та норм" N 239 від 01.08.96, п. п. 3.5, 3.6 Державних санітарних правил та норм "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України", затв. постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.99 N 28, Санітарними правилами і нормами розміщення, влаштування та експлуатації малих ферм для утримання тварин (худоби, птиці, звірів) у населених пунктах Української РСР. СанПиН N 5.02-12/Н від 12.07.89, Основними санітарними правилами забезпечення радіаційної безпеки України, затв. наказом МОЗ України від 02.02.2005 N 54, та ін.

Розміри та режим санітарно-захисних зон визначаються також нормативними документами у галузі будівництва: ДБН Б.2.4-1-94 "Планування і забудова сільських поселень", п. 10 ДБН 360-92** "Планування і забудова міських і сільських поселень", ДБН Б.2.4-3-95 "Планування і забудова сільських поселень. Генеральні плани сільськогосподарських підприємств", ДБН Б.2.4-4-97 "Планування і забудова сільських поселень. Планування та забудова малих сільськогосподарських підприємств та селянських (фермерських) господарств" тощо.

Доброго дня, Володимире!

З точки зору містобудівної документації, територія, на якій розміщуються промислові підприємства, відноситься до виробничої зони населеного пункту. На територію, де знаходиться земельна ділянка, повинні бути визначені планувальні обмеження, бажані і допустимі види використання території. Як правило, це галузевий поділ і поділ за класами шкідливості (виходячи з обсягів викидів джерел забруднення навколишнього середовища). Всього згідно з містобудівними нормативами, існує сім типів виробничих зон. Тип виробничої зони певної території зазначений у містобудівній документації.

Слід враховувати, що кожен населений пункт має власні генеральний план, план зонування території (зоннінг) і / або детальний план території. Відведення земельних ділянок, зміна цільового призначення, будівництво будь-яких об'єктів, в тому числі промислових підприємств, які їм не відповідають, забороняється.

Тому невідповідність намірів забудови, є підставою для відмови органу містобудування та архітектури у видачі містобудівних умов і обмежень (ДУО). ДУО - перший документ, який необхідно отримати від органів місцевої влади перед проектуванням промислового підприємства.

Звичайно, законодавством передбачена можливість внесення змін до містобудівних документи населених пунктів. Однак, це тривала і фінансово обтяжлива процедура. Оскільки при внесенні змін до містобудівної документації проводяться і публічні громадські обговорення, і державна експертиза.

У будь-якому випадку, ситуацію з кожною окремою земельною ділянкою потрібно детально вивчати (оскільки кожен населений пункт має свою містобудівну документацію), з'ясовувати її статус з точки зору земельного і містобудівного законодавства та визначати, чи можливо на ній взагалі будівництво того промислового підприємства, яке запланувала особа.

Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 р. N 173 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0379-96#Text):

5. Вимоги до розташування та організації виробничої території

5.1. До складу виробничої території входять: промислова, комунально-складська, науково-виробнича зони, споруди зовнішнього транспорту та міської вулично-дорожньої мережі. Розміщення вказаних зон визначається містобудівними і санітарно-гігієнічними нормами відповідно до санітарної класифікації підприємств, профілізації населеного пункту, особливостей місцевих умов і т.ін.

5.2. У промисловій зоні підприємства слід розташовувати у складі промислових вузлів, групуючи їх за санітарними і технологічними ознаками з урахуванням класу небезпеки, щоб виключити можливість несприятливого впливу підприємства вищого класу небезпеки на працюючих, технологічні процеси, сировину чи продукцію іншого підприємства нижчого класу небезпеки, а також на здоров'я і умови життя населення. Крім того, необхідно враховувати комплексний вплив на навколишнє середовище всіх підприємств, які входять в промвузол.

Доцільно здійснювати раціональне групування підприємств суміжних галузей у вигляді смуг з забезпеченням безперервної наскрізної технології, кооперування допоміжних виробництв, інженерно-технологічних, транспортних, комунально-складських та культурно-побутових споруд.

У промислові вузли, райони, до складу яких входять підприємства I та II класу небезпеки, не припускається включати підприємства харчової, легкої, хіміко-фармацевтичної промисловості, об'єкти по переробці сільгосппродукції, продовольчі склади, зерно та овочесховища, холодильники і т.ін.

5.3. Промислові підприємства (вузли) слід розташовувати на підвищених ділянках з добрим природним провітрюванням, з підвітряного боку відносно сельбищної території. При цьому слід орієнтуватися на середньорічну та сезонну (літню, зимову) розу вітрів.

5.4. Промислові, сільськогосподарські та інші об'єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами.

Санітарно-захисну зону слід встановлювати від джерел шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, в тому числі дитячих, навчальних, лікувально-профілактичних установ, закладів соціального забезпечення, спортивних споруд та ін., а також територій парків, садів, скверів та інших об'єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших, прирівняних до них об'єктів, в тому числі:

- для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами забруднення атмосферного повітря шкідливими, із неприємним запахом хімічними речовинами та біологічними факторами, безпосередньо від джерел забруднення атмосфери організованими викидами (через труби, шахти) або неорганізованими викидами (через ліхтарі будівель, димлячі і паруючі поверхні технологічних установок та інших споруд тощо), а також від місць розвантаження сировини, промпродуктів або відкритих складів;

- для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами шуму, ультразвуку, вібрації, статичної електрики, електромагнітних та іонізуючих віпромінювань та інших шкідливих факторів - від будівель, споруд та майданчиків, де встановлено обладнання (агрегати, механізми), що створює ці шкідливості;

- для теплових електростанцій, промислових та опалювальних котелень - від димарів та місць зберігання і підготовки палива, джерел шуму;

- для санітарно-технічних споруд та установок комунального призначення, а також сільськогосподарських підприємств та об'єктів - від межі об'єкта.

На зовнішній межі санітарно-захисної зони, зверненої до житлової забудови, концентрації та рівні шкідливих факторів не повинні перевищувати їх гігієнічні нормативи (ГДК, ГДР), на межі курортно-рекреаційної зони - 0,8 від значення нормативу.

5.5. Розміри санітарно-захисних зон для промислових підприємств та інших об'єктів, що є джерелами виробничих шкідливостей, слід встановлювати відповідно до діючих санітарних норм їх розміщення при підтвердженні достатності розмірів цих зон за "Методикой расчета концентраций в атмосферном воздухе вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий" ОНД-86, розрахунками рівнів шуму та електромагнітних випромінювань з урахуванням реальної санітарної ситуації (фонового забруднення, особливостей рельєфу, метеоумов, рози вітрів та ін.), а також даних лабораторних досліджень щодо аналогічних діючих підприємств та об'єктів.

5.6. Основою для встановлення санітарно-захисних зон є санітарна класифікація підприємств, виробництв та об'єктів, що наведена у додатку N 4.

Розміри санітарно-захисних зон та санітарних розривів від сільськогосподарських підприємств і виробничих комплексів слід приймати відповідно до вимог законодавства та ДБН Б.2.2-12:2018 "Планування і забудова територій" (додаток N 5).

5.10. У санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення:

- житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих, аварійних селищ;

- дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних та оздоровчих установ загального та спеціального призначення зі стаціонарами, наркологічних диспансерів;

- спортивних споруд, садів, парків, садівницьких товариств;

- охоронних зон джерел водопостачання, водозабірних споруд та споруд водопровідної розподільної мережі.

Не допускається використання для вирощування сільськогосподарських культур, пасовищ для худоби земель санітарно-захисної зони підприємств, що забруднюють навколишнє середовище високотоксичними речовинами та речовинами, що мають віддалену дію (солі важких металів, канцерогенні речовини, діоксини, радіоактивні речовини та ін.). Можливість сільськогосподарського використання земель санітарно-захисних зон, що не забруднюються вищепереліченими речовинами, необхідно визначати відповідно до законодавства.

5.11. В промислові райони, відділені від сельбищної території санітарно-захисною зоною шириною 1000 м і більше не слід включати підприємства харчової, медичної, легкої та інших видів промисловості, на продукцію яких і умови праці робітників можуть негативно впливати викиди виробництв високого класу шкідливості.

5.17. Санітарні розриви між продовольчими складами, складами продовольчої сировини та промисловими підприємствами слід приймати такими ж, як між промисловими підприємствами, які виділяють виробничі шкідливості, та житловою забудовою.

Всього доброго!

Успіхів Вам!