Звільняють під час декрету

добрый день.

Суть в том, что в законе прямой запрет на увольнение этой категории сотрудников по инициативе работодателя, НО исключение, в частности, полная ликвидация, НО с обязательным трудоустройством. Как это будет делать работодатель описано ниже.

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років — ч. 6 ст. 179 КЗпП), одиноких матерів за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда допускається лише у випадку повної ліквідації підприємства, установи чи організації, в такому разі роботодавець зобов’язаний їх обов’язково працевлаштувати. У всіх інших випадках з ініціативи роботодавця звільнення зазначених жінок забороняється (п. 3 ст. 184 КЗпП).

Частиною 1 ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняє своє існування в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам — правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

З підприємства, установи або організації, що ліквідується, потрібно звільнити всіх працівників, у тому числі й провести звільнення жінок, які зазначені у ст. 184 КЗпП. Причому звільнення цих жінок має відбуватися з обов’язковим їх працевлаштуванням. Власник або уповноважений ним орган здійснює їх працевлаштування самостійно або через державну службу зайнятості. У такому разі звільнення можливе лише на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП за переведенням працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію.

Формулювання в цій статті поняття «переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію» означає, що перерва в часі між звільненням і працевлаштуванням не допускається. І якщо сьогодні жінка звільнена, то завтра вона вже повинна бути прийнята на інше підприємство.

Права вагітних жінок та жінок, які мають дітей діючим КЗпП гарно захищені.

Стаття 184. Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей

Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю.

При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Одним из видов изменений в организации производства и труда, который в соответствии с пунктом 1 статьи 40 КЗоТ Украины может служить основанием для расторжения трудового договора по инициативе работодателя, является ликвидация предприятия, учреждения организации (далее — предприятие).

Законодательство не дает определения, что является ликвидацией предприятия. Из содержания статьи 104 Гражданского кодекса Украины (далее — ГКУ) можно сделать вывод, что ликвидацией является такая форма прекращения юридического лица, при которой прекращаются все его права и обязанности без передачи их правопреемникам.

В соответствии с частью первой статьи 492 КЗоТ о последующем высвобождении работников персонально предупреждают не позднее чем за два месяца.

Обратить внимание. При ликвидации предприятия вся численность работников сокращается на 100%, поскольку весь штат работников ликвидируется, а следовательно, об увольнении в связи с ликвидацией предприятия следует предупреждать всех работников предприятия.

В соответствии с законодательством увольнение отдельных категорий работников в связи с ликвидацией предприятия допускается лишь с последующим трудоустройством. Это касается: беременных женщин и женщин, имеющих детей в возрасте до трех лет (до шести лет — часть шестая ст. 179 КЗоТ), одиноких матерей с ребенком в возрасте до 14 лет или ребенком-инвалидом (часть третья ст. 184 КЗоТ); отцов, воспитывающих детей без матери (в частности, в случае длительного пребывания матери в лечебном заведении), а также опекунов (попечителей), приемных родителей (ст. 1861 КЗоТ); работников, которым не исполнилось 18 лет (ст. 198 КЗоТ).

На ликвидационную комиссию или другой орган, который проводит ликвидацию, возлагается обязанность подыскать рабочее место по специальности для трудоустройства указанных работников у других работодателей.

Законодательством не урегулирован вопрос о механизме и сроках трудоустройства, а также правовых последствиях в случае невозможного трудоустройства при отсутствии работы по специальности или отказе работника. По мнению специалистов, формулировка «увольнение с обязательным трудоустройством» означает, что разрыв во времени между увольнением и трудоустройством здесь не допускается. Т. е. работника в установленном порядке определенного дня увольняют согласно пункту 1 статьи 40 КЗоТ с ликвидируемого предприятия, а на следующий день его должны принять на работу к другому работодателю. Если работник отказался от трудоустройства без уважительных причин, обязанность работодателя по его трудоустройству можно признать выполненным.

Обратить внимание. Целесообразно, чтобы отказ работника от трудоустройства был изложен в письменной форме с указанием причин такого отказа.

Если работодатель не в состоянии подыскать другую работу или работник отказывается от трудоустройства на другую работу по уважительным причинам (например, по состоянию здоровья), работодатель может предложить ему увольнение по другим основаниям, например по соглашению сторон (п. 1 ст. 36 КЗоТ).

Если работодатель подыскал такому работнику работу на другом предприятии до окончания срока предупреждения и работник соглашается на такую работу, его должны уволить согласно пункту 5 статьи 36 КЗоТ, в связи с переводом с его согласия на другое предприятие.

Стоит отметить, что невыполнение предприятием обязанности по трудоустройству указанных лиц при увольнении их в связи с ликвидацией предприятия может привести к возникновению трудового спора. Суд, решая этот спор, должен признать увольнение незаконным и вынести решение о восстановлении работника на работе и взыскании в его пользу средней заработной платы за время вынужденного прогула с учетом полученного им выходного пособия. А при нанесении работнику незаконным увольнением морального ущерба — то и о возмещении такого ущерба. Если на время вынесения судом решения процесс ликвидации предприятия еще не завершился, такое решение выполняется в полном объеме. Если же на день вынесения судом решения по данному трудовому спору предприятие уже будет ликвидировано, работника на работе не восстанавливают, однако в его пользу в соответствии со статьей 2401 КЗоТ с органа, уполномоченного управлять имуществом ликвидированного предприятия, или с его собственника взыскивается средняя заработная плата за время вынужденного прогула.

Пленум Верховного Суда Украины разъясняет, что при ликвидации предприятия правила пункта 1 статьи 40 КЗоТ могут применяться и тогда, если после прекращения его деятельности одновременно создается новое предприятие. В этих случаях работник не вправе требовать восстановления его на работе на вновь созданном предприятии, если его туда не перевели в установленном порядке (абзац третий п. 19 Постановления № 9).

Обратить внимание. В случае незаконного увольнения работника при ликвидации предприятия можно привлечь за нарушение законодательства о труде к административной (ст. 41 Кодекса Украины об административных правонарушениях) или уголовной (ст. 172 Уголовного кодекса Украины) ответственности председателя ликвидационной комиссии, а при наличии соответствующих условий — и ее членов