Умер дед 20 лет назад, как переоформить дом на внучку

Доброе утро! К сожалению нельзя вступить в наследство в общем порядке не получится.

Я вижу у вас 2 варианта действий:

1. Обратиться в суд с просьбой восстановить срок для вступления в наследство из-за определенной причины. Причина почему вы не всткпили в наследство должна быть весомая, т.е. отсутствие информации о смерти деда или невозможность приехать не будут являтся весомыми основаниями для возобновления сроков принятия наследства.

Как свидетельствует судебная практика, уважительными признаются причины, связанные с объективными, непреодолимыми, существенными трудностями для наследника на совершение действий для принятия наследства, в частности: длительная болезнь, пребывание длительное время за рубежом, отбывание наказания в местах лишения свободы, пребывание на срочной военной службе в Вооруженных Силах Украины, неосведомленность наследника о наличии завещания и тому подобное.

2. Если вы проживаете в данном доме и у вас есть доказательства владения данным домом более 10-ти лет, то можно обратиться в суд с иском о признании права собственности на основании приобретательской давности.

Оба эти варианта не являются 100% вариантом, по коьорому у вас получится оформить право собственности на дом

Доброго дня!

По Вашому питанню повідомляю наступне:

Дана проблема не завжди є критичною та може бути вирішена шляхом поновлення строків для прийняття спадщини.

Основні аспекти щодо спадкування передбачені в Цивільному кодексі України в шостій книзі Спадкове право.

Для початку варто роз’яснити, що як варіант вирішення проблемного питання «оформлення спадщини» шляхом поновлення строку є не завжди дієвим механізмом, а навпаки може бути фактом затягуванням часу перед вирішенням такого питання як прийняття спадщини.

Тобто для обрання шляху через поновлення строку, рекомендую попередньо проконсультуватись з адвокатом.

Окрім того, дана стаття розкриває лише тонкощі поновлення строку для прийняття спадщини або дає розуміння, чи потрібен інший шлях вирішення питання.

Отже спадщина відкривається внаслідок смерті або оголошення особи померлою. Тобто стаття 1220 ЦК України розкриває поняття відкриття спадщини.

В свою чергу спадкоємець має право прийняти спадщину або відмовитись від такої (ст. 1268 ЦК України). Для того щоб прийняти спадщину особа повинна звернутись з заявою до нотаріуса (ст. 1269 ЦК України).

Важливим моментом є той факт, що якщо спадкоємець на момент смерті спадкодавця проживав (був зареєстрований) спільно із спадкодавцем то така особа вважається що прийняла спадщину фактично.

Доречі, судовий збір в даних справах сплачується як за вимогу немайнового характеру. Такий висновок закріплений в справі №336/709/18-ц, провадження №61-39374св18 ВС України.

Тому як один із варіантів прийняття спадщини «вчасно» є встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту що на момент смерті спадкодавця спадкоємець проживав спільно з померлим. Тут вважливою обставиною є ч. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» яка визначає, що спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Строк для прийняття спадщини визначається в 6 місяців з моменту відкриття спадщини та регулюється статтею 1270 ЦК України.

У разі якщо особа не прийняла спадщину вчасно, остання вважається такою яка пропустила строк для прийняття спадщини. За виключенням якщо особа спадкоємця та спадкодавця проживали спільно на момент відкриття спадщини то особа вважається такою, яка прийняла спадщину автоматично, або ж є рішення суду про встановлення факту спільного проживання.

Також за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Або як варіант звернутись до суду з позовом про поновлення строку для прийняття спадщини (призначення додаткового строку).

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини суди визначають: тривалу хворобу, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України тощо.

Тяжка хвороба, як причина поновлення строку.

Окремо хотілося б звернути увагу, що не може бути підставою для поновлення строку така підстава як хвороба, якщо з моменту прийняття спадщини пройшло 3 роки, а хворіли ви місяць. Ухвала колегії суддів ВССУ від 19 жовтня 2011 року, справа №6-6304св10.

Між тим у пункті 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 міститься роз'яснення, відповідно до якого судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини:

1) юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини;

2) необізнаність особи про наявність спадкового майна;

3) похилий вік;

4) непрацездатність;

5) незнання про існування заповіту;

6) встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину;

7) відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини;

8) несприятливі погодні умови.

Фактичне користування і володіння майном спадкодавця або ж проживанням із спадкодавцем на час відкриття спадщини також не є поважною причиною строку для прийняття спадщини.

Похилий вік, як підстава поновлення строку для прийняття спадщини.

В своїй постанові від 05.12.2018 року, справа №756/2764/15-ц, провадження №61-29705св18 ВСУ зазначив, що похилий вік позивачки та відсутність у неї необхідних юридичних знань не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов’язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Пропущений строк через перебування за кордоном не завжди є підставою для поновлення строку. Так в постанова ВС від 06 червня 2018 року справа №592/9058/17-ц суд визначив наступне: звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів того, що з травня 2013 по липень 2017 року їй не було відомо про смерть її батька, а також доказів того, що її проживання за межами України в указаний період було пов'язано з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї на вчинення дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк, у зв'язку із чим позивач не виконала свій процесуальний обов'язок із доведення тих обставин, на які посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.

Окрім того, згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України у справі 6-1215цс16 від 14 вересня 2016 року, якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, зокрема, через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Постанова ВС від 18 січня 2018 року справа №198/476/16-ц.

Спадкоємець дізнався про заповіт лише зі спливом певного часу, тобто пройшло 6 місяців від відкриття спадщини.

Особі було відмовлено в поновлені строку для прийняття спадщини, оскільки позивачем не доведено поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті спадкодавця.

Тобто незнання про заповіт не є поважною причиною пропуску.

Однак практика в даній категорії справ є неоднозначною.

Для прикладу справа №6-496цс17 ВСУ, в якій було визначено, що при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Внаслідок чого, нотаріус повинен був повідомити спадкоємців про наявність відкриття спадщини: наприклад шляхом повідомлення в пресі, надіслання листа, інше.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 23.08.2017 р. в аспекті справи № 6-1320цс17 .

Також згідно ухвали ВССУ від 01.02.2017 року №306/27/15-ц є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини відсутність обізнаності про наявність заповіту.

Як мною вже зазначалось вище практика в даних спорах є неоднозначною, на мою думку – це пов’язано з тим, що кожна сімейна ситуація є індивідуальною, а тому потрібно досліджувати кожну ситуацію окремо, що і роблять українські суди.

Безпосередня подача позову.

Важливою обставиною в даній справі є правильно зібрана доказова база.

Однією із обставин доказової бази є наявність спадкової справи, постанова нотаріуса про відмову у вчинені нотаріальних дій (видача свідоцтва про права власності на спадкове майно), саме з підстав пропущення строку для прийняття спадщини, поважність обставин/причин за яких Ви пропустили строк для прийняття спадщини

У разі подачі позову до суду, суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, або територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Завершальний етап. Отже після поновлення строку для прийняття спадщини, Вам потрібно отримати рішення суду, яке набрало законної сили та надати таке рішення нотаріуса, в якого була заведене спадкова справа. Звертаю увагу, що поновлення строку для прийняття спадщини повторно, законом не передбачено, а тому рекомендуємо уважно віднестись до строків які Вам додатково визначив суд.

---

Або отримати майно за набувальною давністю:

Можно пробовать по истечении 10 лет, как имущество пребывало у вас в собственности, признать право собственности через суд по приобретательной давности.

Но это также можно только пробовать, так как по закону в идеале вы не должны знать, в чьей собственности было это имущество.

То есть, суды неохотно идут на этот шаг, но шанс есть.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Добрый день, Кристина!

Пропущенный срок для вступления в наследство длинною в 20 лет восстановить, с высокой степенью вероятности, не удастся ( если только кто-то из наследников не отбывал наказание в местах лишения свободы все эти годы).

В момент открытия наследства действовал Гражданский кодекс УССР 1963 г., он предполагал такое основание для вступления в наследство, как фактическое принятие - когда наследник фактически вступил в управление и владение наследственным имуществом (ч.1 ст. 549 ГК УССР). Т.е. фактически принявший наследство наследник может вступить в наследство по этому основанию. Логичнее это делать детям наследодателя, т.к. внуки по старому кодексу наследуют в случае, если их родителей ( детей умершего) нет в живых на момент открытия наследства.

Также есть вариант установить факт нахождения на иждивении у умершего не менее 1 года до дня его смерти ( к примеру, внук или внучка были детьми и были на иждивении у дедушки) +факт совместного проживания на момент смерти (в судебном порядке) и на основании этого решения обращаться в нотариальную контору и наследовать.

Удачи Вам!

Добрый день Кристина!

Вы станете собственником дома если Вы его купите, либо Вам его подараят, но для этого нужно выяснить кто из наследников вступил в наследство (т.е. проживал на момент смерти с наследодателем) и может его оформить. Не исключен вариант, что дом уже имеет иных собственников (например наследники отказались от наследства, горсовет после того как оформил вымороченное наследство передал его кому-нибудь в собственность и прочее). Получить позитивное решение суда в описанной Вами ситуации крайне сложно.

Доброго дня, Христино!

Перше, що потрібно зробити, це встановити правовий режим майна зараз, тобто хто є власником, чи приймалася кимось інших спадщина, можливо були якісь інші обставини, про які Вам не відомо.

Можу допомогти Вам у цьому питанні.

Потім, якщо буде встановлене, що власником згідно із Реєстром досі є померлий, потрібно буде подавати до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Але говорити про позитивний висновок дуже складно.

Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема:

1) тривала хвороба спадкоємців;

2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна;

3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;

4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України;

5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Розпочніть із нерухомості. Чия вона зараз, і так далі...

Нужно понимать - было ли открыто наследство - то есть - подавал ли кто то с детей заявление на принятие наследства Или кто-то С детей фактически принял наследство ? !

От этого зависит дальнейшее Ваше действие.

Напр. если кто_то напр. дочь - фактически приняла наследство но не оформила - то дальнейшие наследники будут идти по линии дочери , а если Вы по линии отца - то есть сына деда , который фактически не принимал и юридически не подавал - то Вам тогда ничего не положено. Даже в судебном порядке.

Обращайтесь через сайт- уточним все детали - и после этого детально проконсультирую и расскажу что возможно сделать в Вашей ситуации

Добрый день. Во -превых нужно знать кто из родственников был зарегисророван(прописан) вместе с умершим на день его смерти. Возможно, кто-то был зарегистрирован, но проживал в другом месте. Во-вторых: возможно кто-то фактически принял наследство ( забрал документы на дом, землю и т.д., оплачивал страховку, счета и т.д.) Возможно было завещание, даже если его нет в документах. Если Вы внучка, то суд Вам не продлит строк для подачи заявления нна вступление в наследство, поскольку ГК УССР 1963 года, который действовал до 2004 года, не предусматривал наследование внуками, только в отдельных случаях. Для более подробного ответа требуется больше информации по Вашему вопросу.

Доброго Дня

Дещо не згодна з колегами , щодо поновлення стоків для вступу у спадщину, а саме строк більше ніж 20 років, суд може й не поновити строк, так само як і на стару нерухомість може не бути документів.

Тому все ж рекомендую спробувати оформити майно в судовому порядку за набувальною давністю Ви (обо особа яка хоче отримати майно) постійно там проживає, проводить покращення, є добросовісним користувачем.

Положеннями цивільного законодавства передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном – протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, набуває право власності на це майно за набувальною давністю.

Захист цивільних прав здійснюється судом, шляхом визнання права власності. У зв’язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається тільки за рішенням суду.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнішньому володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

У разі виникнення спорів, пов’язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди для їх подальшого вирішення, враховують наступні умови:

Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна.

Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

У разі, якщо давнішній володілець втратив майно не зі своєї волі, та повернув це майно протягом одного року або пред’явив протягом цього ж строку позов про його витребування, набувальна давність не переривається.

Не переривається набувальна давність також, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є спадкоємцем (правонаступником) попереднього власника майна, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Відносно набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, то такі правовідносини регулюються земельним законодавством, в якому встановлено, що громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом п’ятнадцяти років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органів державної влади, або органів місцевого самоврядування з клопотанням про передачу їм у власність або надання ним у користування земельної ділянки.

Так само, трапляються непоодинокі випадки, коли особа, яка заявляє про давність володіння, заволоділа чужим майном на підставі договору (оренди, зберігання, тощо) з його власником, який після закінчення строку договору не пред’явив вимоги про його повернення. У такому разі, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п’ятнадцять, а на рухоме майно – через п’ять років з часу спливу позовної давності.

Ураховуючи загальні положення норм, які регулюють набувальну давність, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ.

Відтак, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вона розміщена, і наступна відмова суду в переданні цієї нерухомої речі у комунальну власність не є необхідною умовою для набуття права власності на цей об’єкт третіми особами за набувальною давністю.

Можна відзначити з Прикінцевих та Перехідних положень цивільного законодавства, правила норм, статті що регулюють набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цивільним законодавством, та беручи до уваги, що цивільне законодавство набрало чинності з 1 січня 2004 року, положення норм статті що регулюють набувальну давність, поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнішнього володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Варто зазначити той факт, що до набуття права власності на майно за набувальною давністю особа, яка володіє майном, має право на захист свого володіння від третіх осіб, які не є власниками майна і не мають прав на володіння цим майном.

Таким чином, давнішній володілець має право на захист свого володіння відповідно до вимог цивільного законодавства.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тобто, щоб набути право власності на майно за набувальною давністю,необхідно звернутися до суду, з дотриманням вимог цивільного законодавства, за наявності доказів добросовісного володіння майном протягом встановленого строку.

Успіхів