Які права селищної громади порушуються діями власника земельної ділянки?

Ділянка для розміщення полігонів ТПВ повинна обиратися за територіальним принципом відповідно до схеми санітарного очищення міста чи регіону і проекту районного планування або генерального плану населеного місця.

Полігони ТПВ розміщують

1) на землях несільськогосподарського призначення, непридатних для сільського господарства, погіршеної якості, не зайнятих зеленими насадженнями (особливо лісами 1-ї групи);

2) на ділянках, де є можливість вжиття заходів і впровадження інженерних рішень, що виключають забруднення навколишнього природного середовища, розвиток небезпечних геологічних процесів чи інших негативних процесів і явищ;

3) на ділянках, прилеглих до міських територій, якщо вони не включені в житлову забудову відповідно до генерального плану розвитку міста на найближчі 25 років, а також під перспективну забудову;

4) на ділянках, що характеризуються природною захищеністю підземних вод від забруднення;

5) за межами зон можливого впливу на водозабори, поверхневі води, заповідники, курорти тощо;

6) з урахуванням рози вітрів відносно житлової забудови, зон відпочинку й інших місць масового перебування населення за межами санітарно-захисної зони;

7) за межами міст;

8) на відстані, не менше:

- 15 км від аеропортів;

- 3 км від межі курортного міста, відкритих водоймищ господарського призначення, об'єктів, які використовуються з культурно-оздоровчою метою, заповідників, місць відпочинку перелітних птахів, морського узбережжя;

- 1 км від межі міст;

- 0,5 км від житлової та громадської забудови (санітарно-захисна зона);

- 0,2 км від сільськогосподарських угідь і від автомобільних та залізничних шляхів загальної мережі.

- 0,050 км від межі лісу і лісопосадок, не призначених для використання з метою рекреації.

Відстані від зазначених вище об'єктів можуть коригуватися за даними моделювання чи розрахунків впливу полігона ТПВ на навколишнє середовище, з обов'язковим погодженням з місцевими органами екологічного контролю та установами державної санітарно-епідеміологічної служби,

Розміщення полігонів ТПВ не допускається:

- на площах залягання корисних копалин і територіях з гірничими виробками без погодження з

- у небезпечних зонах відвалів породи різних шахт чи збагачувальних фабрик;

- у зонах активного карсту;

- у зонах розвитку тектонічних розломів, зсувів, селевих потоків, снігових лавин, підтоплення й інших небезпечних геологічних процесів, а також на територіях сезонного затоплення;

- у заболочених місцях;

- у зонах поповнення і виходу на поверхню підземних вод;

- у зонах формування і використання мінеральних вод;

- на територіях зон І, II поясу санітарної охорони водозаборів питних і мінеральних вод;

- у охоронних зонах водойм;

- у зонах санітарної охорони курортів та заповідників;

- на землях, зайнятих чи призначених під зайняття лісами, лісопарками, іншими зеленими насадженнями, що виконують захисні функції і є місцями масового відпочинку населення;

Розміщення полігонів ТПВ допускається:

- на просадних ґрунтах за умови повного усунення просадних властивостей ґрунтів;

- на потенційно підтоплюваних територіях за умови спорудження дренажу з улаштуванням проти

фільтраційного екрана відповідно до 2.6 у основі і на схилах полігона і знезаражування вод у випадку аварійної ситуації;

- у зоні III поясу санітарної охорони водозаборів за наявності в них природної захищеності (присутність у літологічному розрізі достатньо потужних і витриманих водотривких порід), з улаштуванням у чаші полігона надійного протифільтраційного екрана;

- на ділянках, віддалених від тектонічних розломів і активних зон геодинамічної напруженості, що виявляються за допомогою інженерних вишукувань.

Ґрунтові води на ділянці розміщення полігонів ТПВ повинні знаходитися на глибині не менше 2 м від його основи.

Залежно від особливостей розміщення полігонів ТПВ у рельєфі виконують: комплекс інженерних, екологічних і санітарно-гігієнічних вишукувань, оцінку впливу на навколишнє середовище, включаючи середовище життєдіяльності людини, розробку конструктивних і технологічних проектних рішень, обґрунтування заходів щодо зменшення або ліквідації негативного впливу на навколишнє середовище та розвитку небезпечних геологічних процесів і явищ, а також забезпечення експлуатаційної надійності полігонів ТПВ.

Відведення земельної ділянки під розміщення полігонів ТПВ здійснюється відповідно до чинного законодавства і нормативних документів.

Підстава: державні будівельні норми ДБН В.2.4-2-2005 «ПОЛІГОНИ ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ Основні положення проектування».

Добрый день!

Ви можете зробити наступне:

І. Звернутися до Поліції:

Законодавче підгрунтя:

1. Грубо порушується Закон України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною» 287-VІІІ від 7 квітня 2015 року - Не організованій окремий майданчик для складання посліду для біотермічного знезараження.

Стаття 1. Зберігання побічних продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною, - тимчасове перебування побічних продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною, з метою їх подальшого оброблення, переробки, утилізації чи видалення на спеціально облаштованих майданчиках, у бункерах, контейнерах, холодильних установках, конструкція яких запобігає потраплянню побічних продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною, у ґрунт та водні об’єкти;

Стаття 25. Відповідальність за порушення законодавства про побічні продукти тваринного походження

пункт 1. Особи, винні в порушенні вимог законодавства про побічні продукти тваринного походження, несуть відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність встановлена Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП):

Стаття 82. Порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення

Порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення - тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Висновок:

Вам можна сміливо звертатися у Поліцію з заявою для притягнення керівників до адміністративної відповідальності за ст. 82 КУпАП.

ІІ. Звертатися до органів місцевого самоврядування.

Законодавче підгрунтя:

1. Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"

Стаття 1. Визначення основних термінів і понять

У цьому Законі терміни і поняття вживаються у такому значенні:

фактори середовища життєдіяльності - будь-які біологічні (вірусні, пріонні, бактеріальні, паразитарні, генетично модифіковані організми, продукти біотехнології тощо), хімічні (органічні і неорганічні, природні та синтетичні), фізичні (шум, вібрація, ультразвук, інфразвук, теплове, іонізуюче, неіонізуюче та інші види випромінювання), соціальні (харчування, водопостачання, умови побуту, праці, відпочинку, навчання, виховання тощо) та інші фактори, що впливають або можуть впливати на здоров'я людини чи на здоров'я майбутніх поколінь;

Висновок:

Звернутися до органів місцевого самоврядування з офіційним листом, щодо порушення Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".

У листі зазначити всі вищеперелічені нормативні акти.

З повагою Охременко Артем!

1. Доброго вечора, Олексій!
2. До селищної ради Ви можете подати звернення про необхідність складення на приватне підприємство протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення підприємства до адміністративної відповідальності.
3. Відповідно до ст. 152 КУпАП, порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Доброго дня!

По перше, Підприємство одночасно порушує декілька вимог передбачених Земельним кодексом України:

Стаття 96. Обов'язки землекористувачів

1. Землекористувачі зобов'язані:

а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки;

б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;

г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем;

ж) не допускати випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища;

з) обкошувати (з прибиранням скошеного) та оборювати земельні ділянки, прилеглі до торфовищ, полезахисних лісових смуг, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, у смугах відведення автомобільних доріг і залізниць.

2. Законом можуть бути встановлені інші обов'язки землекористувачів.

По друге, відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України за порушення земельного законодавства, зокрема, невиконання вимог використання земель за цільовим призначенням, фізичні і юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства. Так, у ст. 42 ЗУ “Про відходи” зазначено, що особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров’я людини та економічних збитків.

До дисциплінарної відповідальності притягуються особи, які у разі порушення законодавства у сфері поводження з відходами в процесі виконання трудових обов’язків.

У такому випадку на фізичну особу застосовуються дисциплінарні стягнення у вигляді догани, або звільнення з посади які накладаються на підставі ст. 149 Кодексу України про працю України.

Адміністративна відповідальність у сфері поводження з відходами передбачається у Главі 7 Кодексу України про Адміністративні Правопорушення. Зокрема громадяни та посадові особи можуть бути притягнуті за такі правопорушення:

1. псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель: забруднення їх хімічними і радіоактивними речовинами, виробничими та іншими відходами (стаття 52 КУпАП);

2. порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення (стаття 59 КУпАП);

3. пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, шкідливими викидами, відходами і покидьками (стаття 72 КУпАП);

4. засмічення лісів відходами (стаття 73 КУпАП);

5. порушення правил складування, зберігання, розміщення, транспортування, утилізації, ліквідації та використання відходів (стаття 82 КУпАП).

Складати протоколи та накладати штраф за це адміністративне правопорушення відповідно до статті 242-1 КУпАП має право Державна екологічна інспекція України та її органи на місцях,посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних та міських рад (частини 2 статті 255 КУпАП), а також, керуючись пункту 1 частини 1 статті 255 КУпАП, представники Національної поліції. Саме ж накладання штрафів на громадян та посадових осіб провадиться адміністративними комісіями при міській раді за протоколами, складеними уповноваженими на це посадовими особами.

Цивільна відповідальність полягає у застосуванні державного примусу до правопорушника шляхом позбавлення особи певних благ чи покладення обов’язків майнового характеру. У випадку порушення в сфері поводження з відходами застосовуються загальні правила відшкодування шкоди, визначені у статті 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”.

Кримінальна відповідальність у випадку порушення поводження з відходами в основному передбачена у Розділі 7 Особливої частини Кримінального кодексу України але також і окремою статтею 268 ККУ у випадку незаконного ввезення на територію України відходів і вторинної сировини чи транзит через її територію відходів або вторинної сировини без належного дозволу.

До порушень правил поводжень із твердими побутовими відходами належить також відсутність заключеного договору на послуги з вивезення побутових відходів незалежно від статусу споживача (фізична чи юридична особа).

Добрий вечір, Олексій!

Сміттєзвалища, є джерелами наступних небезпек:

-розповсюдження інфекційних хвороб;

-забруднення земельної ділянки та підземних вод;

-утворення звалищного газу;

-самозаймання.

Відповідно до Закону України «Про відходи» поводження з відходами – це дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Побутові відходи – це відходи, що утворилися в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов’язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення.

До джерел утворення побутових відходів належать об’єкти, на яких утворюються побутові відходи (житловий будинок, підприємство, установа, організація, земельна ділянка). Кількісні та якісні характеристики побутових відходів не є постійними та залежать від джерел їх утворення. У загальному вигляді до складу твердих побутових відходів входять:

– харчові відходи (овочі, фрукти, відходи садівництва тощо);

– папір та картон;

– полімери (пластик, пластмаси);

– скло;

– чорні метали;

– кольорові метали;

– текстиль;

– дерево;

– небезпечні відходи (батарейки, сухі та електролітичні акумулятори, тара від розчинників, фарб, ртутні лампи, телевізійні кінескопи тощо);

– кістки, шкіра, гума;

– залишок твердих побутових відходів після вилучення компонентів (дрібне будівельне сміття, каміння, вуличний змет тощо).

Контроль у сфері поводження з відходами здійснює Державна екологічна інспекція України – центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, поводження з відходами. На місцевому рівні сферу поводження з відходами контролюють місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, громадські інспектори з благоустрою населених пунктів.

Так, контроль у сфері благоустрою населеного пункту спрямований на забезпечення дотримання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства, вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Типових правил благоустрою території населеного пункту та інших нормативно-правових актів.Державний контроль за дотриманням законодавства у сфері благоустрою території населених пунктів здійснюється місцевими державними адміністраціями.Самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.Для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, виконанням Правил благоустрою території населеного пункту, в тому числі організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, утримання в належному стані закріплених за підприємствами, установами, організаціями територій, сільські, селищні, міські ради можуть утворювати інспекції з благоустрою населених пунктів.Самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом:1) проведення перевірок території;2) розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян;3) участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій;4) подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об'єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту.Положення про інспекцію з благоустрою населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною або міською радою на підставі Типового положення, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.(ст.40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

Громадський контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється громадськими інспекторами благоустрою населених пунктів згідно з положенням, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.Громадські інспектори благоустрою населених пунктів:1) беруть участь у проведенні спільно з працівниками органів державного контролю рейдів та перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства у сфері благоустрою населених пунктів;2) проводять перевірки і складають протоколи про порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів і подають їх органам державного контролю у цій сфері та правоохоронним органам для притягнення винних до відповідальності;3) надають допомогу органам державного контролю у сфері благоустрою населених пунктів у діяльності щодо запобігання порушенням законодавства про благоустрій населених пунктів;4) здійснюють інші повноваження відповідно до закону.Результати громадського контролю за станом благоустрою територій підлягають оприлюдненню на зборах мешканців відповідної території та розгляду органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному законодавством.Відповідно до Положення про громадський контроль у сфері благоустрою населених пунктів, громадськими інспекторами можуть бути громадяни України, що досягли 18 років, мають досвід роботи у сфері благоустрою та пройшли співбесіду в відповідній місцевій державній адміністрації.Громадянин, який бажає бути громадським інспектором, подає до відповідної місцевої державної адміністрації письмову заяву довільної форми. До заяви може додаватись подання організації, що його рекомендує, або письмове клопотання відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань житлово-комунального господарства, до відання якого належать питання з благоустрою населеного пункту.Громадські інспектори призначаються відповідними місцевими державними адміністраціями після проходження співбесідита виявлення претендентом знань з основ законодавства з питань благоустрою населених пунктів.Громадські інспектори отримують посвідчення встановленого зразка, що підтверджують їх повноваження (додаток).Посвідчення громадського інспектора благоустрою населених пунктів видають відповідні місцеві державні адміністрації терміном на один рік із щорічним продовженням за результатами оцінки щоквартальних та щорічного звітів громадського інспектора про виконану роботу.У посвідченні громадського інспектора визначається територія, у межах якої він може здійснювати свої повноваження.Громадські інспектори виконують роботу на громадських засадах, без звільнення від основної роботи і без додаткової оплати праці.Громадський інспектор повинен пройти інструктаж у відповідній місцевій державній адміністрації, якою видано посвідчення, з питань здійснення інспекційних перевірок, складання за їх результатами протоколів про правопорушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів та інструктаж з техніки безпеки.Громадські інспектори працюють у тісній взаємодії з відповідними місцевими державними адміністраціями, які призначили їх і видали посвідчення громадського інспектора благоустрою населених пунктів, іншими державними органами, які здійснюють контроль за станом та утриманням об'єктів благоустрою населених пунктів.Кожний громадський інспектор закріплюється за відділом або сектором відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань житлово-комунального господарства, до відання якого належать питання з благоустрою населеного пункту, сфера діяльності яких збігається з галузевим напрямком діяльності громадського інспектора.Результати громадського контролю за станом благоустрою територій підлягають оприлюдненню на зборах мешканців відповідної території та розгляду органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному законодавством.

До відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів (ст.42 Закону України «Про благоустрій населених пунктів») притягаються особи, винні у:1) порушенні встановлених норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів;... 3) порушенні встановлених законодавством екологічних, санітарно-гігієнічних вимог та санітарних норм під час проектування, розміщення, будівництва та експлуатації об'єктів благоустрою;... 4) порушенні правил благоустрою територій населених пунктів;... 9) забрудненні (засміченні) території населеного пункту;... Законом може бути встановлена відповідальність і за інші види правопорушень у сфері благоустрою населених пунктів.Притягнення осіб, винних у порушенні законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, до відповідальності, передбаченої законом, не звільняє їх від обов'язку відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення вимог цього законодавства.Шкода, завдана внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс, методик, розрахунків щодо обрахування шкоди. Відсутність таких такс, методик, розрахунків не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди. У такому разі шкода компенсується за фактичними витратами, затвердженими в установленому порядку рішенням органу місцевого самоврядування, на облаштування одного квадратного метра території міста або базової вартості одного квадратного метра землі на відновлення порушеного стану об'єкта благоустрою або довкілля.Так, порушеннями правил благоустрою вважаються: неналежний санітарний стан територій, влаштування звалищ побутового та будівельного сміття на прилеглій та дворовій території (до уваги – особливо в районі приватного сектора), стоянка транспортних засобів на газонах, самовільне розміщення на спорудах, стовпах, опорах та інших не відведених для цього місцях оголошень, плакатів, об’яв, відсутність відповідного дозволу на розміщення реклами, несвоєчасне косіння об`єктів рослинного карантину, забур’яненість, відсутність договорів на вивезення сміття або сплати за надані послуги, виконання робіт з благоустрою без затверджених проектів на виконання земельних робіт та відповідного ордеру, виданого селищною радою, відсутність огорожі на місці розриття, відсутність урн для сміття тощо.Згідно зі статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян-суб’єктів підприємницької діяльності – від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Відповідно до ст. 255 КпАП складати протокол за порушення, передбачені ст. 152 КпАП, мають право:— уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції);— посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, — виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад;— член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону.Відповідно до ст. 257 КпАП протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.Відповідно до статей 218, 219 КпАП України розглядають справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 152 КпАП, адміністративні комісії та виконавчі комітети (виконавчі органи) сільських, селищних, міських рад, а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, — виконавчі органи, що виконують їх повноваження.КпАП України не містить окремих уточнень якому ж органу направляти такі протоколи. В такій ситуації уповноваженій особі дається право вибору: направити протокол до адміністративної комісії чи виконавчого комітету. Водночас необхідно враховувати положення ст. 288 КпАП, яка встановлює порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення. В ній, зокрема, зазначається, що:— постанову адміністративної комісії може бути оскаржено до виконавчого комітету відповідної ради або до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КпАП;— рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради може бути оскаржено до відповідної ради або до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КпАП.Враховуючи означене вище, доцільно, аби уповноважена особа направляла протокол спочатку до відповідної адміністративної комісії.За загальними правилами ст. 276 КпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. При цьому частиною шостою вказаної статті уточнено, що адміністративними комісіями справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем проживання порушника.В свою чергу ст. 277 КпАП визначено граничний строк розгляду справи про адміністративне правопорушення — він становить п’ятнадцять днів з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову у справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення (ст. 283 КпАП).Відповідно до ст. 284 КпАП у справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:1) про накладення адміністративного стягнення;2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 КпАП;3) про закриття справи.Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених ст. 247 КпАП.Слід зазначити, що Кодексом України про адміністративні правопорушення відмінено такий вид відповідальності як попередження.Крім того, відповідно до статті 153 Кодексу знищення або пошкодження об’єктів озеленення в межах населених пунктів, пошкодження дерев і чагарників за межами населених пунктів, що не віднесені до лісового фонду, або їх незаконна порубка – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів і на посадових осіб або фізичних осіб-підприємців – від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів.

Всього доброго, успіхів Вам!

Доброго вечора!

Конституція України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%...):

Стаття 41. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Цивільний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n1...):

Стаття 293. Право на безпечне для життя і здоров'я довкілля

1. Фізична особа має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення.

2. Діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності.

Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду.

3. Фізична особа має право на безпечні для неї продукти споживання (харчові продукти та предмети побуту).

4. Фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тощо.

Отже, право громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля — це закріплена Конституцією України і забезпечена державою можливість суб'єкта проживати в середовищі, яке не спричиняє шкоду здоров'ю, користуватися для задоволення своїх життєво необхідних потреб безпечними природними благами, вимагати від держави, а також інших фізичних і юридичних осіб виконання екологічної безпеки, а у випадку їх порушення звертатися за захистом порушеного права до компетентних органів. Зміст права на безпечне для життя і здоров'я довкілля складається з конкретних юридичних можливостей, які надаються та гарантуються суб'єкту, а саме:

• можливість проживати у навколишньому середовищі, яке відповідає вимогам екологічної безпеки;
• можливість звернутися по сприяння в реалізації права на безпечне довкілля до органів державної влади і місцевого самоврядування, до установ, організацій незалежно від форм власності, до компетенції яких належить вирішення порушення у зверненнях питань;
• можливість вимагати від інших осіб дотримання правил забезпечення безпечного довкілля;
• можливість у будь-який час звернутися до суду або захистити своє право на безпечне довкілля в інший спосіб, не забороненими законом засобами.

Суб'єкти здійснення державного контролю за додержанням законодавства України щодо безпечного для життя і здоров'я довкілля:

Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища:

Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Незаконно добуті природі ресурси та виготовлена з них продукція підлягають безоплатному вилученню, а знаряддя правопорушення - конфіскації. Одержані від їх реалізації доходи спрямовуються в Автономної Республіки Крим і місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

За порушення у сфері поводження з відходами передбачена адміністративна відповідальність згідно зі статтями 82, 82-1, 82-2, 82-3, 82-4, 82-5, 82-6, 82-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення та кримінальна відповідальність за статтею 239 «Забруднення або псування земель» Кримінального кодексу України. Кримінальна відповідальність настає за забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля.

Зверніть увагу, що несанкціоноване розміщення відходів, в результаті чого земельні ресурси зазнали засмічення чи забруднення, тягне за собою нарахування величезних розмірів шкоди. Нарахування шкоди врегульовано Наказом Мінприроди «Про затвердження Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства» від 27 жовтня 1997 року № 171.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права на безпечне довкілля:

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права на безпечне довкілля - це активне право особи, яке реалізується шляхом звернення до суду з позовом до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди не лише здоров'ю, а й майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації у повному обсязі. Особи, яким заподіяно таку шкоду, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Корисна інформація:

https://ecolog-ua.com/news/pytannya-ohorony-dovkil...

https://skole-rda.gov.ua/news/1588928203/

https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%92%D1%9...

Звертайтесь, якщо буде потрібна допомога (через контакти в моєму профілі).

Всього доброго!

Щасти Вам!

Також є порушення Земельного кодексу України!

• Стаття 211. Відповідальність за порушення земельного законодавства

1. Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення:

в) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами;

г) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель;

ґ) невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням;

Кодекс України прго адміністратинві правопорушення!

Стаття 52. Псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель

Псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними і радіоактивними речовинами, нафтою та нафтопродуктами, неочищеними стічними водами, виробничими та іншими відходами, а так само невжиття заходів по боротьбі з бур'янами -

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

{Стаття 52 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2977-12 від 03.02.93, № 55/97-ВР від 07.02.97, № 650/97-ВР від 19.11.97, № 271-VI від 15.04.2008, № 1825-VI від 21.01.2010}

Стаття 53. Порушення правил використання земель

Використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень -

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п'яти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка. Положення цієї статті не застосовуються у разі заростання чагарниками і дрібноліссям деградованих та малопродуктивних земель, що потребують консервації та призначені для заліснення.

За порушення земельного законодавства Зесельним кодексом передбачено також - Примусове припинення прав на земельну ділянку

• Стаття 143. Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені приписами органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель;

в) конфіскації земельної ділянки;

• Стаття 144. Порядок припинення права користування земельними ділянками, що використовуються з порушенням земельного законодавства

1. У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища складає протокол про адміністративне правопорушення, накладає на особу, яка допустила правопорушення, адміністративне стягнення та видає цій особі припис про його усунення у 30-денний строк.

У разі якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку припис державного інспектора щодо припинення правопорушення, державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища накладає на таку особу адміністративне стягнення відповідно до закону та повторно видає припис про припинення правопорушення та усунення його наслідків у 30-денний строк.

2. У разі неусунення наслідків порушення земельного законодавства у 30-денний строк орган державного контролю за використанням та охороною земель або орган державного контролю за охороною навколишнього природного середовища звертається до суду з позовом про:

розірвання договору оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки або договору про встановлення земельного сервітуту;

припинення права постійного користування земельною ділянкою.

• Стаття 156. Підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

• Стаття 157. Порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам

1. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

2. Особливості відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам внаслідок створення чи зміни меж природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, визначаються Законом України "Про природно-заповідний фонд України".

3. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. (

Текст постанови - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/284-93-%D0%BF#...)

Висновок:

Відповідно до ст. 144 Земельногго Кодексу України - Написати заяву до Управлління навколишнього природного середовища У разі неусунення наслідків порушення земельного законодавства у 30-денний строк орган державного контролю за використанням та охороною земель або орган державного контролю за охороною навколишнього природного середовища звертається до суду з позовом про:

- розірвання договору оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки або договору про встановлення земельного сервітуту;

- припинення права постійного користування земельною ділянкою.

У заяві зробити посилання на вищевказані статті та зазначити, що громаді наносяться збитки.

У разі виникнення додаткових питань звертайтесь.

З повагою Охременко Артем!

Додатково: ч. 7 ст. 33 Закону України від 05.03.1998 № 187/98-ВР «Про відходи»1забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об’єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров’я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Відповідно до пунктів 38, 44 ч. 1 ст. 26 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»2 до виключної компетенції місцевих рад входить:

— надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об’єктів, у тому числі місць чи об’єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію;

— встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку.

Відповідно до підпунктів 6 та 7 п. «а» ч. 1 ст. 30 Закону № 280 до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить:

— вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів, знешкодження та захоронення трупів тварин;

— організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення;

— здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 33 Закону № 280 передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, визначення території для розміщення відходів відповідно до законодавства.

Відповідно до пунктів «з» та «и» ч. 1 ст. 21 Закону № 187 ОМС у сфері поводження з відходами забезпечують, зокрема:

— здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території;

— ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів.

Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України від 06.09.2005 № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів»3 благоустрій населених пунктів передбачає розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об’єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об’єктів.

Статтею 5 Закону № 2807 визначено, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють, серед інших, ОМС у межах їх повноважень.

Отже, як бачимо, саме на ОМС покладено обов’язок щодо здійснення контролю за діяльністю суб’єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами та ліквідації «безхазяйних» відходів.

Порядок поводження з «безхазяйними» відходами чітко прописаний у Законі № 187.

Так, відповідно до ст. 12 Закону № 187 відходи, щодо яких не встановлено власника або власник яких невідомий, вважаються безхазяйними.

З метою запобігання або зменшення обсягів утворення відходів виявлені безхазяйні відходи беруться на облік.

Порядок виявлення та обліку безхазяйних відходів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відходи, щодо яких встановлено власника, беруться на облік відповідно до вимог цього Закону.

Відходи, повернуті юридичній особі, обліковуються за встановленою вартістю з одночасним збільшенням додаткового капіталу такої юридичної особи.

Увага! Власники або користувачі земельних ділянок, на яких виявлено безхазяйні відходи, зобов’язані у п’ятиденний строк повідомити про них місцеві органи виконавчої влади чи ОМС.

Відповідно до ст. 12 Закону № 187 розроблено Порядок виявлення та обліку безхазяйних відходів4 (затверджений постановою КМУ від 03.08.1998 № 1217).

Зокрема, Порядком № 1217 встановлено, що власники або користувачі земельних ділянок, на яких виявлено відходи, зобов’язані повідомити про них місцеві органи виконавчої влади чи ОМС.

Підставами для здійснення процедур визначення відходів та наступного їх обліку також можуть бути заяви (повідомлення) громадян, підприємств, установ та організацій, засобів масової інформації, результати перевірок територіальних органів Держекоінспекції, Держсанепідслужби, ОМС тощо.

Заяви (повідомлення) про факти виявлення відходів розглядаються на черговому (позачерговому) засіданні постійно діючої комісії з питань поводження з безхазяйними відходами.

Комісія визначає кількість, склад, властивості, вартість відходів, ступінь їх небезпеки для навколишнього природного середовища і здоров’я людини та вживає заходів до визначення власника відходів.

У разі необхідності для визначення власника відходів та їх оцінки можуть залучатися правоохоронні органи, відповідні спеціалісти та експерти.

За результатами своєї роботи комісія складає акт, який передається до місцевої державної адміністрації чи ОМС для вирішення питання про подальше поводження з відходами.

На підставі акта комісії місцеві державні адміністрації або ОМС приймають рішення щодо подальшого поводження з відходами та в разі необхідності порушують справу про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про відходи, та відшкодування заподіяної шкоди.

Заходи екоінспекції щодо ОМС:

Здійснення державного нагляду (контролю) щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, регулюється Законом України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», постановою КМУ від 19.04.2017 № 275, якою затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України5.

Відповідно до вимог вищевказаного законодавства орган державного нагляду (контролю), якими є територіальні органи Державної екологічної інспекції України, в межах повноважень, передбачених законом, за фактом виявлення несанкціонованих звалищ відходів зобов’язані провести перевірку, зібрати необхідні матеріали та, в разі встановлення відсутності власника такого звалища відходів, винести припис ОМС про усунення порушень і недоліків.

Постійно діюча комісія з питань поводження з безхазяйними відходами повинна винести на розгляд це питання і вжити необхідних заходів щодо взяття на облік виявлених звалищ відходів та їх ліквідації.

За невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, вчинення інших перешкод для виконання покладених на них обов’язків, ст. 1885 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу щодо посадових осіб у розмірі від п’ятнадцяти до сорока п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, як Державній екологічній інспекції, так і прокурору в порядку захисту інтересів держави надано право на звернення до суду з позовом про визнання протиправними дій ОМС, їх посадових осіб, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища та зобов’язання з ліквідації несанкціонованих звалищ відходів на території ради (п. 6 розд. 2 Положення № 275).

Оцініть консультацію юриста, яка Вам найбільше допомогла.

Звертайтесь, якщо буде потрібна допомога (через контакти в моєму профілі).

Всього доброго!

Щасти Вам!

Олексію, вітаю. Мої колеги дали посилання на законодавство, тому пропоную Вам додаткову пораду щодо органу, до якого є сенс звертатися. Таким органом є Державна екологічна інспекція України. Адреси її територіальних органів можна подивитись тут https://www.dei.gov.ua/posts/1675 . Також на цьому сайті можна онлайн подати скаргу щодо стихійного сміттєзвалища - так звана Екологічна мапа.Ось також посилання https://ecomapa.gov.ua/content/pro-nas.html .

Маю надію, що мої поради будуть корисними. Залишайте відгук на сайті. У разі потреби в додатковій допомозі - звертайтеся особисто через сайт натинувши зелену кнопку "звернутися" біля мого фото. Всього Вам найкращого!

У Вас земля сельскохозяйственного назначения. Землю можно использовать по целевому назначению,даже если это частная собственность. Если на участке у Вас действительно большая мусора, то для начала могут оштрафовать на не маленькую сумму.

Доброго дня!

Поняття "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки.

Цільове призначення є однією із базових характеристик будь-якої земельної ділянки, яка визначає її правовий режим. Питанню цільового призначення землі присвячена велика кількість різноманітних досліджень правового характеру. Посилена увага зумовлена передовсім тим, що немає належного і однозначного законодавчого регулювання цього питання.

Цільове призначення земельної ділянки відповідно до законодавчо встановлених категорій земель визначається на підставі документації із землеустрою, а порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається землекористувачем самостійно, проте з обов’язковим дотриманням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження.

Землі в Україні за цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

1. Землі сільськогосподарського призначення;

2. Землі житлової та громадської забудови;

3. Землі природно-заповідного призначення;

4. Землі оздоровчого призначення;

5. Землі рекреаційного призначення;

6. Землі історико-культурного призначення;

7. Землі лісогосподарського призначення;

8. Землі водного фонду;

9. Землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики та оборони.

У разі нецільового використання земельної ділянки орендар може бути за ініціативою орендодавця позбавлений права користування земельною ділянкою в судовому порядку (п. «г» ч.1 ст. 141, п. «а» ч.1 ст. 143 Земельного кодексу України).

Нецільове використання землі орендарем є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки за ініціативою орендодавця.

Відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України за порушення земельного законодавства, зокрема, невиконання вимог використання земель за цільовим призначенням, фізичні і юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства. Враховуючи наведені обставини Вам необхідно

До селищної ради подати звернення про необхідність складення на приватне підприємство протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення підприємства до адміністративної відповідальності. Та повідомити вас письмово про вжиті заходи у 15-ти денний термін згідно ЗУ Про звернення громадян ст.11.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Доброго дня, Олексію!

Тут по суті при складанні звернення чи скарги, зазначення якихось конкретних прав, що порушуються, не зовсім і важливо.

Достатньо просто зазначити, що порушується право на безпечне та нешкідливе довкілля, порушується земельне законодавство щодо ведення та використання земельних ділянок, порушується законодавство щодо облаштування полігонів та інших місць для сміття. Загалом порушень дуже багато.

Однак з практики зазначу наступне.

Перспективи звернення до районної адміністрації мені здаються дуже невисокими, оскільки приватне підприємство "вміє" співпрацювати з органами виконавчої влади.

Мені здається тут доцільніше одразу звернення до правоохоронних органів. Подібної практики вистачає. Можете ознайомитись за посиланням. https://portal.lviv.ua/news/2021/02/08/bilia-stebn...

Доброго дня, Олексій!

Ви маєте на увазі норми права, які порушуються даним субєктом?

Це однозначно порушення, і норм добросусідства та утворення стихійного звалища. І це положення, як Цивільного, так і Земельного Кодексу, підзаконних актів.

Ви наразі формуєте претензію? Чи викликали ви місцевий орган влади для фіксацію Актом факту сміттєзвалища та наслідків його для сусідів?

Телефонуйте, через контакти на сайті.

Доброго Дня

Щодо вашого питання варто зазначити, що всі відходи є об’єктом права власності, а відповідно до положень Цивільного кодексу, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Тобто, відповідно до ЗУ “Про відходи”, забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових на території міст та інших населених пунктів та в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров’я людини. Тобто, розміщувати відходи дозволяється лише у спеціально відведених для цього місцях, які не допускають негативного впливу відходів на довкілля та здоров’я людей.

Тому, в першу чергу власник відходів повинен дотримуватися вимог поводження з ними та не допускати засмічення та забруднення території. Власником відходів може бути громадянин України, іноземець, особа без громадянства, підприємство, установа та організація усіх форм власності, територіальна громада, держава, які володіють, користуються і розпоряджаються відходами.

Викидання сміття у місцях, спеціально не пристосованих для цієї мети, тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Так, у ст. 42 ЗУ “Про відходи” зазначено, що особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров’я людини та економічних збитків. Однозначно, що викидання сміття у невстановленому для цього місці призводить до забруднення довкілля. Проте, в залежності від тяжкості шкоди, яку спричинила така діяльність довкіллю, диференціюють адміністративну та кримінальну відповідальність.

Адміністративну відповідальність, відповідно до статті 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення несуть особи винні у порушенні вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення. За таку діяльність передбачається штраф на громадян у розмірі від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 грн. до 1360 грн.) і на посадових осіб, громадян – суб’єктів підприємницької діяльності – від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 грн. до 1700 грн.).

У випадку ж, якщо несанкціоноване розміщення відходів призвело до забруднення землі, то особа, винна у вчиненні таких дій підлягає адміністративній відповідальності за ст. 52 КУпАП. Ця норма закону зазначає, що псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення виробничими та іншими відходами тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 грн. до 1360 грн.) і на посадових осіб, громадян – суб’єктів підприємницької діяльності – від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 грн. до 1700 грн.).

Окрема відповідальність встановлена за засмічення лісів та тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 425 грн. до 850 грн.) і на посадових осіб – від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 грн. до 1700 грн.).

Кримінальні відповідальність передбачається за забруднення або псування земель, проте, на відміну від адміністративної відповідальності, тут важливим є наслідок у вигляді небезпеки для життя, здоров’я людей чи довкілля. Такі дії, відповідно до ст. 239 Кримінального кодексу України, караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( до 3400 грн.) або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Цивільна відповідальність, яка настає незалежно від притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності, полягає у обов’язку відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про відходи. Ця шкода може бути заподіяна і здоров’ю людини, і навколишньому середовищу.

До дисциплінарної відповідальності притягуються винні особи у разі порушення законодавства у сфері поводження з відходами в процесі виконання трудових обов’язків.

Зазвичай, власник відходів, що розміщені на несанкціонованих сміттєзвалищах, є невідомий, тому такі відходи вважаються безхазяйними. У такому разі, відповідальність за безпечне поводження з відходами та ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ на своїй території покладається на органи місцевого самоврядування. Крім того, до повноважень місцевих державних адміністрацій також належить забезпечення ліквідації несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів, у разі, якщо вони знаходяться за межами населеного пункту.

Власники або користувачі земельних ділянок, на яких виявлено безхазяйні відходи, зобов’язані у п’ятиденний термін повідомити про них місцеві органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Такі відходи повинні братися на облік.

Підставами для визначення відходів безхазяйними та їх обліку можуть бути:

Повідомлення власників або користувачів земельних ділянок, на яких виявлено безхазяйні відходи;

Звернення (повідомлення) громадян, підприємств, установ та організацій, засобів масової інформації;

Результати інспекційних перевірок Державної екологічної інспекції України та Держпродспоживслужби України.

У разі отримання такого звернення, обласні держадміністрації та органи місцевого самоврядування зобов’язані визначити кількість, склад, властивості, вартість відходів. рівень їх небезпеки для навколишнього природного середовища і здоров’я людини та вжити заходів для визначення власників відходів. У разі потреби для визначення власників відходів та їх оцінки можуть залучатися правоохоронні органи, відповідні спеціалісти і експерти.

Також потрібно звернутися зі скаргою до Державної екологічної інспекції з вимогою провести перевірку додержання вимог законодавства про поводження з відходами та розрахувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства. Державна екологічна інспекція повинна встановити факт забруднення (засмічення) земель та оформити це актом перевірки та протоколом про адміністративне правопорушення.

Крім того, відповідно до ст. 242-1 КУпАП, Державна екологічна інспекція України уповноважена розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 82 КУпАП “Порушення вимог поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення” та ст. 52 КУпАП “Псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель”, тобто ДЕІ України має право притягати винних осіб до адміністративної відповідальності та, відповідно, накладати штраф.

Оскільки, за забруднення та псування земель передбачається кримінальна відповідальність за ст. 239 Кримінального кодексу України, тому необхідно заявити про виявлені несанкціоновані звалища до управління Національної поліції, яке повинно розпочати досудове розслідування, встановити винних осіб та притягнути їх до відповідальності за забруднення та псування земель.

Успіхів

Доброго дня Олексію!

Нажаль звернення до районної державної адміністрації ні до чого не призведе. У кращому випадку ви отримаєте відписку з посиланням на законодавство і рекомендацією звернутись за належністю до інших органів. Реальних повноважень вплинути на ситуацію вони не мають. Виключення ж звичайно можуть бути, але малоймовірні. Наприклад авторитет керівництва РДА або якщо у вас в районі чи області затверджено району (обласну) програму, якою передбачено ліквідація стихійних звалищ і під яку у відповідному бюджеті передбачені кошти.

Раджу Вам попередньо зафіксувати порушення земельного законодавства, зробити фото-, відео- фіксацію, скласти акти та письмово звернутись до інспекторів Держгеокадастру в області. Щонайменше вони мають провести перевірку викладених вами обставин та притягнути винних осіб до адміністративної відповідальності за ст. 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення "Псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель", якою передбачено штраф для суб"єктів підприємницької діяльності від 850 до 1700 грн. Штраф невеликий, але Держгеокадастр може ще й визначити розмір шкоди, завданої внаслідок забруднення, а цей розмір буде вже на порядок більший.

В сукупності це може вплинути на власника земельної ділянки усунути порушення та ліквідувати сміттєзвалище, а також недопустити ці порушення у подальшому.

Доброго дня! Раджу Вам звертатися до поліії та до інспекції з благоустрою!

Зберігання на присадибній ділянці ТПВ, порушує Ваші права передбачені зокрема:

Конституція України

Стаття 41. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Цивільний кодекс України

Стаття 293. Право на безпечне для життя і здоров'я довкілля

1. Фізична особа має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення.

2. Діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності.

Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду.

3. Фізична особа має право на безпечні для неї продукти споживання (харчові продукти та предмети побуту).

4. Фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тощо.

Крім того прошу звернути увагу, що в кожному населеному пункті існують "Правила благоустрою" в яких чітко зазначається що є нормою , а що є порушенням. , ЗУ "Про відходи" який регулює порядок поводження з відходами, та відповідно до КпАП України ви маєте право викликати також поліцію яка може скласти адмін протокол про порушення норм чинного законодавства, щодо поводження з відходами, або інспекцію по благоустрою на комісії якої будуть розглядаться матеріали про притягнення до адмін відповідальності керівника підприємства, або фіз. особу в залежності від власника земельної ділянки.

Бажаю Вам вдалого вирішення Вашого питання.