Случайно покрасив чужий автомобіль

Доброго вечора!

Насправді таке питання не дуже повноваження саме поліції, адже як такого правопорушення Ваш чоловік не вчиняв, але тим не менше, інша сторона у свою чергу має певні гарантії для усунення недоліків.

Як правило, такі питання вирішуються за спільною згодою сторін, аби не доводити справу до суду.

Головна мета іншої сторони - усунути дефект, і вони мають право це реалізувати, наприклад через судове провадження.

Але тут у них, у свою чергу, мають бути залізні докази, що це було зроблено Вашим чоловіком.

Раджу Вам дану ситуацію владнати шляхом усних перемовин, консультацій, аби не доводити справу до суду!

Добрый день!

Каждый человек имеет полное право на требование возмещения причиненного ему ущерба от виновного лица. В случае повреждения предметов или объектов, принадлежащих лицу на праве собственности, он может привлечь виновного к одному из следующих видов ответственности:

• уголовной;
• административной;
• гражданско-правовой.

Последний вид ответственности предусматривает возмещение материальных или моральных убытков. И такое взыскание возможно только путем обращения в суд в порядке гражданского судопроизводства.

При этом объектом возмещения вреда выступает в данном случае не только частичное или полное повреждение имущества, его уничтожение, но и:

• недополученная прибыль (когда поврежденный или испорченный объект был источником дохода);
• реальный ущерб;
• моральный вред.

В таких ситуациях истцу предстоит ответственная задача - предоставить суду неоспоримые доказательства и подробный расчет суммы ущерба в обоснование заявленных исковых требований.

Вывод:

1. Пострадавший может только в судебном порядке требовать возмещение ущерба.

2. Если были установлены предупреждающие таблички о работах, а водитель их проигнорировал, то Ваш муж ответственности нести не будет.

3. Если предупреждающих табличек не было, то за нанесенный ущерб будет нести материальную ответственность производитель покрасочных работ (если это был Ваш муж, то он должен возместить ущерб).

Доброго дня!

Поліція почне перевірку фактів по заяві, може бути відкрито справу за статтею , вас запросять для пояснень їх потрібно буде детально надати. Краще звісно досягти згоди сторін добровільно.

Необережне знищення або пошкодження чужого майна, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження або загибель людей, - карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Ідеальний варіант – якщо даний випадок передбачений страховими виплатами, потерпілого куди йому необхідно буде і звернутись або ж, якщо визнаєте на добровільних засадах свою провину і сплатите потерпілому завдану матеріальну шкоду, хоча таке буває вкрай рідко.

чи викликали Ви на місце події поліцію? Чи можна буде відтворити фото- чи відео- заподіяння шкоди авто? З цими доказами потерпілий зможете в подальшому звернутись до суду. Як показує практика, суд зможе винести рішення на його користь, якщо при цьому потерпілим буде доведено вину Вашу в заподіяній шкоді

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Особисто я не вбачаю в діях вашого чоловіка складу будь якого порушення кримінального або цивільно - правого. Поліція тут ні до чого, а що стосується цивільної відповідальності у вигляді відшкодування шкоди заподіяної потерпілій стороні, то це треба буде довести в судовому порядку. В суді потерпілій стороні треба буде довести, що саме в результаті притиправних дій вашого чоловіка потерпілій стороні було завдано шкоду і на підтвердження надати належні та достатні докази. Хочу подивитися як це буде.

Добрий вечір, Валентина!

Одним з основних прав і свобод людини, встановленою Конституцією є презумпція невинуватості, закріплена в статті 62 Конституції України.Відповідно до вказаної статті в ній передбачено, що ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.Сформульовані в цій статті положення ґрунтуються на принципі презумпції невинуватості людини, закріпленому в ч.1 ст. 11 Загальною декларацією прав людини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 р., згідно з якою «кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинуватою доти, поки її винуватість не буде встановлено законним порядком шляхом гласного судового розгляду, при якому їй забезпечуються всі можливості для захисту.»Цей принцип відтворений в статті 17 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), а саме, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.У правознавстві під презумпцією розуміється загальне правило, що виражає стійкі зв’язки між фактами які зумовлюють наявність або відсутність підстав застосування відповідних норм закону. В цьому зв’язку презумпція невинуватості в кримінальному судочинстві має важливе значення перш за все як правова гарантія встановлення істини у справі.Так згідно з ч.1 цієї статті дія презумпції невинуватості поширюється як на стадію судового розгляду кримінальної справи, завданням якої є встановлення вини підсудного у вчинені злочину обвинувальним вироком суду так і на осіб, чия причетність до злочину з’ясовується в порядку досудового слідства.Обов’язок розкрити злочин і довести винуватість у вчиненні його конкретної особи покладено законом на досудове слідство, які при проведені процесуальних дій і доказувані вини повинні керуватися нормами Кримінального процесуального кодексу України.Порушення норм цього кодексу може призвести до втрати доказів, які в подальшому відновити неможливо. Докази, одержані з порушення вимог закону, також не мають юридичної сили і не можуть бути покладенні в основу обвинувачення особи. При достатньості зібраних доказів органи розслідування у встановленому порядку (статті 290 – 291 КПК України) складають обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування та передають його до суду.Складання обвинувального акта слідчим з одного боку дають підстави органу розслідування вважати її винуватою у вчинені даного злочину, а з іншого – зобов’язують цей орган повно та об’єктивно довести її винуватість.Отже, за змістом ч.1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути притягнута до відповідальності та піддана кримінальному покаранню, доки її вину не встановлено обвинувальним вироком суду, який вступив у законну силу. Вирок вступає в закону силу з моменту закінчення строку його оскарження.Закріплена в ч. 2 ст.62 норма забороняє, органам розслідування, прокурору і суду перекладати обов’язок доводити свою невинуватість у вчинені злочину на обвинуваченого. За чинним КПК (п. 4,5 ч.3 статті 42) підозрюваний, обвинувачений має право не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати.Визнання обвинуваченим чи підсудним своєї вини може бути покладене в осонову обвинувачення лише при підтверджені його сукупністю доказів, що є у справі.Непредставлення підозрюваним або обвинуваченим доказів щодо своєї невинуватості або відмова давати показання не можуть розглядатись як доказ їх винуватості і тягти в цьому зв’язку будь – які процесуальні наслідки, оскільки обов’язок доказування винуватості підозрюваного та обвинуваченого покладається на органи розслідування і прокуратури.У ч.3 ст.62 закріплена також надто важлива конституційна норма, згідно з якою обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Це означає, що доведення винуватості особи у вчинені злочину повинні здійснюватися встановленими законом способами збирання доказів та їх процесуальних джерел;ґрунтуватись на достовірних доказах як фактичних даних (відомості, факти), які адекватно відображають обставини, що входять до предмета доказування у справі.

Вказані основні конституційні приписи ст. 62 є складовими елементами презумпції невинуватості особи.

Вважаю, що не має підстав для того, щоб турбуватися.

Всього доброго!

Як я вважаю, має місце казусу - події, випадку, за настання якого не відповідає жодна із сторін, завдання шкоди за яким завдано особою без умислу та необережності з його сторони. Вина у формі умислу (особа передбачала несприятливі наслідки своїх дій, бажала їх настання або свідомо припускала їх настання) відпадає. При необержності особа передбачає настання несприятливих наслідків, але легковажно розраховує їх ненастання або не передбачає їх настання, хоча повинна і могла передбачати їх передбачити. В даному випадку має місце подвійний збіг обставин: по-перше, якщо при фарбуванні даху особа повинна і могла передбачати пориви вітру, але не повинна і не могла передбачити, що силою вітру буде зривати та розносити фарбу; по-друге, особа не повинна і не могла передбачити паркування автомобіля (можливо і не бачила авто) - не що інше як випадок є збіг обставин поривом вітру та паркування в цей час автомобіля. Отже, як я вважаю, Ваш чоловік не має нести відповідальності за завдану шкоду.

Доброго Дня

Щодо вашого питання

То зазначене вами питання не є компетенцією поліції, і швидше за все заявник отримає у терміни встановлені законом відписку з поліції про відсутність складу кримінального правопорушення.

Щодо перспектив зазначеного вами питання, то заявник може звернутися до страхової компанії, або подальші дії звернеться до суду в порядку цивільного судочинства, тобто

Для настання відповідальності відповідно до ст. 1166 ЦКУ необхідна наявність складу правопорушення, а саме:

а) наявність шкоди;

б) протиправна поведінка заподіювача шкоди;

в) причинний зв’язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки необхідні для всіх випадків відшкодування шкоди. Шкода полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється правом, а майнова шкода - у зменшенні майнової сфери потерпілого, що, своєю чергою, тягне за собою негативні майнові наслідки для правопорушника.

Стаття 614 ЦКУ розрізняє дві форми вини: умисел та необережність. Умисел полягає в тому, що особа розуміє значенні своїх дій, передбачає настання негативних наслідків і свідомо їх допускає. Необережність полягає в тому, що особа не передбачає можливість завдання шкоди при обов’язку її передбачити. Частина 2 ст. 1166 ЦКУ говорить, що вина заподіювача шкоди припускається, тобто заподіювач повинен сам довести відсутність своєї вини. До цього часу він вважається винним, що означає для нього відповідні негативні правові наслідки.

Згадана стаття повністю кореспондується зі ст. 13 Конституції України, відповідно до якої власність зобов"язує. Саме на власника покладається обов"язок утримувати своє майно в належному стані. Дуже часто власники майна, які здають його у найм або оренду, вважають, що саме орендарі несуть відповідальність за заподіяння шкоди внаслідок неправомірного використання майна, а сам факт передачі майна в оренду автоматично звільняє їх від відповідальності. Однією з підстав звільнення заподіювача шкоди від відповідальності є непереборна сила, тобто надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, яка повністю звільняє його від відповідальності за умови, що він не міг її передбачити або передбачив, але не міг її відвернути, і яка, здійснюючи вплив на його діяльність, спричинила настання шкоди. До непереборної сили належать явища суспільного характеру та вибухи епідемій, розмиви гребель і дамб, тощо.

Тому право заявника звернутися до суду до Вашого чоловіка , проте довести позовне провадження буде вкрай складно, а вашому чоловіку не варто зазначене провадження ігнорувати.

Успіхів

Цивільний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n5...):

Стаття 1166. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду

1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

4. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

ВИСНОВОК: у діях вашого чоловіка відсутні склад та ознаки кримінального правопорушення, тому відкривати провадження за заявою власника автомобіля поліція не буде. Дії вашого чоловіка не є неправомірними, шкода була завдана правомірними діями (адже. ваш чоловік фарбував дах, а не навмисно забруднив чуже майно). Крім того, така шкода була завдана не з його вини. а через форм-мажорні обставини (обставинами непереборної сили), а саме через жахливі погодні умови (сильний вітер).

Можете запронувати власнику авто добровільно відшкодувати завдану майнову шкоду. Якщо запросить велику суму, то повідомте йому, шоб звертався до суду і там доводив факт завдання шкоди саме вашим чоловіком та її розмір.

Всього доброго!

Щасти Вам!