Задайте вопрос юристу

828 юриста готовы ответить сейчас

Ответ за ~15 минут

Задать вопрос на сайте

Гражданское право, 04 ноября 2021, вопрос №50805 100₴

Как взыскать долги с жильцов

Как заставить платить должника по взносам на содержание дома (ОСББ) жильца который проживает в квартире с момента постройки дома, в ней не зарегистрирован, но является единственным наследником владельца квартиры, который умер пять лет назад.

Ответы юристов (9)

    Мєньков Андрій Васильович
    30%
    Общаться в чате Мєньков Андрій Васильович 2 года назад

    Юрист, 18 лет опыта

    Обратиться Бесплатная оценка вашей ситуации

    Добрый день Лариса!

    ОСББ должен обратиться в суд с исковым заявлением к наследнику о взыскании долгов. К исковому заявлению необходимо приложить подтверждения того, что по лицевому счету есть долги, доказательства, что услуги фактически предоставлялись, а также, что должник продивает в квартире (это могут быть как письменные доказательства такие как справки ОСББ, выписки по счету и т.д., так и устные - показания свидетелей (например соседей по квартире). Если наследник не является владельцем квартиры (т. е. квартира числиться за умергим) - это не является основанием не платить квартплату. После решение суда необходимо предъявить на принудительное взыскание долга частному или государственному исполнителю в отдел исполнительной службы.

    • Должник (дочь) не вступает в наследство официально, хотя со смерти владельца квартиры (матери) прошло более пяти лет, квартира числится за умершим человеком.

      • Мєньков Андрій Васильович
        Общаться в чате Мєньков Андрій Васильович 2 года назад

        Юрист, 18 лет опыта

        Обратиться Бесплатная оценка вашей ситуации

        Должник (дочь) не вступает в наследство официально, хотя со смерти владельца квартиры (матери) прошло более пяти лет, квартира числится за умершим человеком.

        Лариса обращаю Ваше внимание, что то что квартира числиться за умершим не освобождает наследника от уплаты квартплаты при условии, что услуги были предоставлены и она фактически проживает в квартире. Суд взыщет задолженность если будут доказательства. Суд может даже взыскать задолженность за 5 лет, если должник не заявит про истечение сроков исковой давности. В последнем случае взыщут не более чем за три года.

    Шишкин Алексей Юрьевич
    25%
    Общаться в чате Шишкин Алексей Юрьевич 2 года назад

    Юрист, г. Харьков, 32 года опыта

    Обратиться Бесплатная оценка вашей ситуации

    Если жилец отказывается добровольно платить коммунальные платежи, либо другие платежи предусмотренные уставом ОСББ, то заставить его можно только в судебном порядке. Судя по вашему вопросу сложность этого дела будет заключаться в том, что нужно доказать факт его проживания (пользования) квартирой. Это можно доказать свидетельскими показаниями жильцов и справочно от ОСББ. Дальше нужно доказать фактическое предоставление и пользование услугами. Это могут быть приборы учета, акты по предоставленным услугам, отчёты правления, другие документы имеющиеся в распоряжении ОСББ. Сложность будет ещё в том, что этот жилец не является членом ОСББ, но главное доказать предоставление услуг и фактическое их использование, то есть принятие их жильцом.

    Адвокат Евгений Александрович
    45%
    Общаться в чате Адвокат Евгений Александрович 2 года назад

    Адвокат, г. Киев, 30 лет опыта

    Обратиться Бесплатная оценка вашей ситуации

    Добрий день, Лариса!

    Законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

    Згідно з ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України3 основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

    Відповідно до загальних умов виконання зобов’язання, встановлених ст. 526 ЦК, зобов’язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов’язань.

    Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ч.1 ст.509 ЦК).

    За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

    Зобов’язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов’язанням.

    Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов’язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов’язанням.

    З огляду на викладене правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов’язанням, в якому, серед інших прав і обов’язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов’язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК) — вимагати сплату грошей за надані послуги.

    Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов’язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов’язання.

    Відповідно до вказаної правової норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

    Закріплена в п. 10 ч. 2 ст. 7 Закону про ЖКП правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч. 2 ст. 625 ЦК.

    Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону про ЖКП споживач зобов’язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

    Житлово-комунальні послуги — результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

    Відповідно до ч.1 ст.13 закону «Про житлово-комунальні послуги», чинного на час виникнення спірних правовідносин, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

    1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

    2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

    3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

    4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

    Хоча у ч.1 ст.19 закону №1875-ІV й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п.1 ч.1 ст.20 цього закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

    Такому праву прямо відповідає визначений у п.5 ч.3 ст.20 закону №1875-ІV обов’язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

    Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов’язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

    Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

    Тому рекомендую збирати докази на підтвердження факту проживання, акты, заяви свідків (сусідів) та подавати позовну заяву до суду, в порядку Цивільного процесуального кодексу України, Цивільного кодексу України.

    ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

    (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356):

    https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text

    "Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

    1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

    2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства".

    "Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

    1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

    2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

    1) визнання права;

    2) визнання правочину недійсним;

    3) припинення дії, яка порушує право;

    4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

    5) примусове виконання обов'язку в натурі;

    6) зміна правовідношення;

    7) припинення правовідношення;

    8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

    9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

    10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

    Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

    3. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу".

    ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

    (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 40-41, 42, ст.492):

    https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text

    "Стаття 4. Право на звернення до суду за захистом

    1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

    2. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

    3. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

    4. Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

    5. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку".

    "Стаття 175. Позовна заява

    1. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

    2. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

    3. Позовна заява повинна містити:

    1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

    2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

    3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

    4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

    5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

    6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;

    7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

    8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

    9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи;

    10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

    4. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

    5. У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

    6. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору".

    Всього доброго!

    Гончаренко Константин
    Общаться в чате Гончаренко Константин 2 года назад

    Юрист, г. Сумы, 5 лет опыта

    Обратиться Бесплатная оценка вашей ситуации

    Доброго дня!

    По Вашому питанню повідомляю наступне:

    Враховуючи ЗАКОН УКРАЇНИ Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку , виключно власники майна відповідають за його стан та несуть за нього відповідальність.

    Враховуючи , що процедура спадкування , ще не завершена , АБО НЕ РОЗПОЧАТА остаточно ( не має свідоцтва про право на спадщину) , то наразі ОСОБА, що проживає в квартирі не є власником майна , а тому у позові ОСББ буде відмовлено.

    Проте в подальшому коли особа вступите в права власності як спадкоемець , Вона стане власником всього майна спадкодавця , включно з фінансовими і борговими зобов язаннями і якщо ОСББ ПОДАСТЬ позов повторно уже до особи , як до власника , при достатніх доказах його можуть задовільнити.

    Але якщо у термін 3 років ОСББ не подасть позов до особи , що проживає , то позовна давність уже мине на той час, згідно ст.257 ЦК України.

    Наразі позов до особи , що проживає є незаконним, він може поданий виключно до власника майна.

    Станом на зараз у тієї особи є лише право користування майном , не дає права розпорядження.

    Право розпорядження наступає після отримання свідоцтва про право на спадщину.

    Але ОСББ голова правління може звернутися до суду та довести факт постійного проживання без оформлення прав на квартиру , при достатніх доказах , суд стягне з проживаючої особи борги за 3 роки через орган ДВС , ШЛЯХОМ ВИДАЧІ РАЗОМ З РІШЕННЯМ ВИКОНАВЧИЙ ДОКУМЕНТ.

    З повагою,

    Костянтин Гончаренко

    Пуха Наталія ТендерОк
    Общаться в чате Пуха Наталія ТендерОк 2 года назад

    Адвокат, г. Ровно

    Обратиться Бесплатная оценка вашей ситуации

    Доброго Дня

    Щодо Вашого питання

    Варіант 1 мирно, шляхом переговорів.

    Варіант 2 готуєте претензію та попереджаєте про подачу позову до суду, надаєте строк, у випадку ігнорування претензії звертаєтесь до суду з позовом з актами, що підтверджують надання Вами послуг, за які у вас наявний борг.

    Успіхів

    Костромина Виктория
    Общаться в чате Костромина Виктория 2 года назад

    Адвокат, г. Киев, 19 лет опыта

    Обратиться Бесплатная оценка вашей ситуации

    Как заставить платить должника по взносам на содержание дома (ОСББ) жильца который проживает в квартире с момента постройки дома, в ней не зарегистрирован, но является единственным наследником владельца квартиры, который умер пять лет назад.

    в судебном порядке

    Крикун Сергій  Павлович
    Общаться в чате Крикун Сергій Павлович 2 года назад

    Юрист, г. Днепр, 30 лет опыта

    Обратиться Бесплатная оценка вашей ситуации

    Гражданский кодекс Украины (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text):

    "Стаття 1268. Прийняття спадщини...

    3. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї...

    5. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини...

    Стаття 1296. Право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину...

    3. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

    Стаття 1297. Обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину

    1. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов’язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно...";

    "Стаття 1277. Відумерлість спадщини

    1. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою...".

    Письмо ВССУ по расмотрению гражданских и уголовных дел "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13?nr...):

    "1...Щодо визнання особи такою, що прийняла спадщину, зокрема, в спорах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, у випадках, коли спадкоємці постійно проживали разом зі спадкодавцем, проте зареєстровані за іншою адресою, судам слід враховувати таке.

    Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

    Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

    Заяви про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини в порядку окремого провадження підлягають задоволенню судом, якщо у паспорті спадкоємця відсутня відмітка про місце реєстрації особи.

    У випадках, якщо встановлено, що спадкоємець прийняв спадщину у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК, суди не повинні задовольняти вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини....

    При розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

    Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

    Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.

    Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК)....".

    Закон Украины "Про житлово-комунальні послуги" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#n436):

    "Стаття 1. Визначення термінів

    1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:...

    6) індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об’єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;...".

    Во-первых, касательно права ОСББ на взыскание платы за абонентское обслуживание, жилица пользуется недвижимым имуществом, получает жилищно-коммунальные услуги, является индивидуальным потребителем и надлежащим ответчиком.

    Во-вторых, касательно отказа жилицы получить свидетельство о праве наследство, внести сведения в Реестр вещных прав на недвижимое имущество, как следует из приведенного письма ВССУ, жилица имеет право на наследство, но не имеет права на недвижимое имущество, входящее в состав наследства. В этом случае (отказа наследника от оформления права собственности на наследство), орган местного самоуправления обязан обратиться в суд с заявлением о признании наследственной квартиры выморочным имуществом. Направьте жилице заявление о ее обязанности оформить наследственную квартиру надлежащим образом (обратиться к нотариусу) с указанием срока под страхом Вашего обращения в горисполком о ситуации и решения вопроса о выморочности квартиры.


Похожие вопросы


Кодексы Україна

Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс України