Родственник хотел написать завещание на свою невестку.

Вітаю!

Відповідно до ч.1 ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Також заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Тому дідусь міг скласти заповіт на користь будь-якої особи, навіть сусіда по будинку.

Якщо в заповіті вказано, що все майно, яке належить та буде належати особі (дідусю), то, відповідно спадкоємець за заповітом буде спадкувати все майно спадковавця. Також значення має те, чи є особи, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

В вказаному вище випадку особи, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, успадкують свою гарантовану законом частку, а інше майно буде спадкувати спадкоємець за заповітом.

Добрый день, Дмитрий!Завещать можно кому угодно, даже государству.

Поэтому формулировка " нельзя было по закону" не уместна, вероятнее всего, либо ввели в заблуждение наследодателя, либо он в какой-то момент засомневался или передумал, решил завещать кровной родственнице.

Запрета на составление завещания в пользу кого-либо не существует.

Удачи Вам!

Завещание как раз и составляется в основном, чтоб наследство перешло по воле наследодателя, не к наследникам по закону, а к наследникам, которых выберет сам наследодатель. то есть наследником по завещанию может быть кто угодно. Так же хочу обратить внимание, что завещание в любой момент можно изменить или отменить. Действительным будет последнее завещание. Так что если желание оставить наследство невестке, которая ухаживает, еще осталось, можно просто пойти к нотариусу и сделать новое завещание, которое и будет действительным

Доброго дня!

По его словам- на невестку нельзя было написать по закону.

Скласти заповіт на волею заповідача можна на будь-яку особу, взагалі навіть не беручи до уваги родинні відносини.

Тому це точно не може бути дійсною відмовою у складенні заповіту на невістку. Однак якщо особа вирішила скласти на іншу особу за своєю волею, то це її право!

Добрый день.

Собственник квартиры идёт к нотариусу и составляет завещание. В завещаение наследодатель (собственник квартиры) указывает имущество которое он завещает, кому (на своё усмотрение определяет кому завещать, может вписать всех, может только сына, все зависит от его воли) и в каких частях кому какое имущество перейдёт на случай его смерти. Оспорить завещание и выиграть такой спор достаточно сложно, если у собственника квартиры нет растройств психики или других факторов которые могут повлиять на его дееспособность.

Запрета на завещание конкретным лицам не существует , если Ваш дедушка так решил - это его право и свободная воля на это.

Для того, щоб оскаржити заповіт, потрібно довести, що :

а) заповіт складено у момент, коли особа не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними. Для встановлення такого психічного стану особи в момент складання нею заповіту обов’язковим є проведення посмертної судово-психіатричної експертизи.

або:

б) заповіт складено особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку іншої особи.

С уважением,

Константин Гончаренко

Добрий вечір, Дмитро!

По закону, можна було скласти заповіт на невістку.

За законодавством України кожен громадянин має право на свій розсуд вирішувати долю належного йому майна, а також заповідати його. Так, відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу (ЦК) кожен громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам, як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Заповідач також має право у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом. Треба зауважити, що складання заповіту не тягне за собою переходу права власності на заповідане майно, а є лише розпорядженням, що робить заповідач на випадок своєї смерті. Тому особа, що склала заповіт, за життя не позбавлена можливості розпорядитися таким майном шляхом його продажу, дарування і таке інше. Зазначене є суттєвою відміною від укладання договорів відчуження майна (міни, дарування, купівлі-продажі), відповідно до яких особа, яка підписала такий договір, позбавляється права власності на своє майно, і вже його спадкоємці будуть позбавлені права на успадкування цього майна, навідь якщо відносно нього буде складений заповіт.

Крім того, заповідач на підставі ст. 544 Цивільного кодексу вправі в будь-який час змінити або скасувати зроблений ним заповіт, склавши новий заповіт. Заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій він йому суперечить. Скасування або зміна заповіту проводиться шляхом подання про це заяви нотаріусу, завідуючому державним нотаріальним архівом, а в населених пунктах, де немає нотаріусів, - посадовій особі виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради, яка вчиняє нотаріальні дії.

Деякі особливості мають питання спадкоємства вкладів, що визначені статтею 564 Цивільного кодексу. Так, вкладник може залишити банківській установі заповідальне розпорядження щодо належного йому вкладу. В цьому випадку після смерті вкладника вклад видається вказаним ним особам, без оформлення свідоцтва про право на спадщину.

Якщо вкладник не зробив банківській установі такого розпорядження, то в разі смерті вкладника його вклад переходить до спадкоємців на загальних підставах.

Як уже зазначалося, заповідати можна усе своє майно, не конкретизуючи при цьому, яке саме майно заповідається. Однак треба пам\’ятати, що закон визначає коло осіб, які користуються правом на обов\’язкову частку в спадщині незалежно від змісту заповіту. Зокрема, неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (стаття 535 Цивільного кодексу).

Заповідач у заповіті може зробити розпорядження і щодо майна, на яке він набуде права власності в майбутньому. Виходячи з цього, статтею 56 Закону "Про нотаріат" передбачено, що при посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається. Можливо, саме тому при складанні заповіту більшість громадян своє волевиявлення висловлює фразою "усе моє майно, що буде належати мені на день моєї смерті, де б воно не знаходилось і з чого не складалось, а також все те, на що я за законом буду мати право, заповідаю ..." Закон надає формі заповіту особливе значення - від її дотримання залежить справжність заповіту.

Зокрема, заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений (стаття 541 зазначеного Кодексу).

Заповіт може бути посвідчений як державним, так і приватним нотаріусом, що не впливає на його юридичну силу. В тих населених пунктах, де немає нотаріусів, право посвідчення заповітів згідно з статтею 37 Закону України "Про нотаріат" мають посадові особи сільських, селищних, міських рад. Заповіти громадян України, що перебувають за кордоном, можуть бути посвідчені посадовими особами консульських установ України.

Крім того, до нотаріально посвідчених заповітів прирівнюються: заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях, інших стаціонарних лікувально-профілактичних закладах, санаторіях або проживають у будинках для престарілих та інвалідів, посвідчені головними лікарями, їхніми заступниками по медичній частині або черговими лікарями цих лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв, а також директорами і головними лікарями зазначених будинків для престарілих та інвалідів.

Заповіт - це угода, що безпосередньо пов\’язана із особою заповідача. Відтак заповіт не може бути укладений через представника, що діє за дорученням або на підставі закону. Не допускається також посвідчення заповіту від імені кількох осіб.

Потрібно також знати, що право заповідати належить тільки дієздатним громадянам. Перевірка дієздатності особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії, є обов\’язком нотаріуса. Дієздатність за віком перевіряється за паспортом або іншим документом, що посвідчує особу. В повному обсязі дієздатність у громадян виникає з досягненням повноліття. Однак недієздатною може виявитися і повнолітня особа. Тому, якщо у нотаріуса виникають сумніви щодо дієздатності заповідача, він вправі відкласти вчинення нотаріальної дії та встановити, чи не виносилося судом рішення про визнання заповідача недієздатною особою.

У процесі посвідчення заповіту нотаріус зобов\’язаний встановити дійсне волевиявлення особи та роз\’яснити правові наслідки його укладення. Реалізація заповіту багато в чому залежить від правильності його складання. Розпорядження заповідача мають бути викладені ясно і чітко, з тим щоб не викликати сумнівів або суперечок після його смерті, та містити вказівку лише на те майно та майнові права, які підлягають успадкуванню. При посвідченні заповіту нотаріус не зобов\’язаний перевіряти, чи є в наявності те майно, яке в ньому вказане.

Особиста участь заповідача при складанні заповіту є необхідною. Заповіти підписуються у присутності нотаріуса чи іншої посадової особи, яка вчиняє нотаріальну дію. Однак якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням у його присутності і в присутності нотаріуса або посадової особи, яка посвідчує заповіти, прирівнювані до нотаріально посвідчених, заповіт може підписати інший громадянин. При цьому зазначаються причини, з яких заповідач не міг підписати заповіт власноручно. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено. Заповіт складається не менш як у двох примірниках, один з яких залишається у справах нотаріуса, а другий видається заповідачеві. Текст примірника заповіту, що видається нотаріусом заповідачеві, викладається на спеціальному бланку нотаріальних документів, що має багатоступеневий захист від підробок.

У разі втрати заповіту за письмовою заявою зацікавленої особи видається дублікат втраченого документа, який за своїм юридичним значенням прирівнюється до оригіналу заповіту.

За посвідчення заповіту державні нотаріуси справляють державне мито у розмірі 0,05 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Приватні нотаріуси державного мита не справляють. Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та особою, яка до нього звернулася, однак він не може бути меншим, ніж розмір ставки державного мита, що справляється державними нотаріусами за аналогічні дії.

З метою захисту майнових прав та інтересів громадян і юридичних осіб в Україні утворений і діє Єдиний реєстр заповітів і спадкових справ.

Усі заповіти, складені та посвідчені, змінені або скасовані в установленому законодавством порядку, підлягають обов\’язковій реєстрації в цьому реєстрі. Користування даними реєстру, що містить відомості про всі посвідчені нотаріусами України заповіти, дає можливість оперативно та об\’єктивно встановити наявність заповіту, складеного спадкодавцем, місце його зберігання, а також забезпечити успадкування майна саме тими особами, які закликані до спадкування.

За внесення до реєстру реєстраційного запису про посвідчення або зміни заповіту, перевірку його наявності або відсутності справляється відповідна плата, від внесення якої звільняються інваліди І та ІІ груп, інваліди Великої Вітчизняної війни.

Всього доброго!

Гражданский кодекс Украины (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6006):

"Стаття 1286. Право заповідача на призначення виконавця заповіту

1. Заповідач може доручити виконання заповіту фізичній особі з повною цивільною дієздатністю або юридичній особі (виконавцеві заповіту)...

3. Якщо заповіт складено на користь однієї особи, виконання заповіту може бути покладено на особу, яка не є спадкоємцем за заповітом...

Стаття 1287. Призначення виконавця заповіту за ініціативою спадкоємців...

2. Якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо особа, яка була ним призначена, відмовилася від виконання заповіту або була усунена від виконання заповіту, спадкоємці мають право обрати виконавця з числа спадкоємців або призначити виконавцем заповіту іншу особу.

3. Якщо спадкоємці не можуть досягти згоди щодо призначення виконавця заповіту, він на вимогу одного із них може бути призначений судом...

Стаття 1288. Призначення виконавця заповіту нотаріусом

1. Виконавець заповіту може бути призначений нотаріусом або в сільських населених пунктах - уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо виконавець заповіту відмовився від виконання заповіту чи був усунений від його виконання і якщо цього потребують інтереси спадкоємців...

Стаття 1289. Згода особи на призначення її виконавцем заповіту

1. Особа може бути призначена виконавцем заповіту лише за її згодою.

2. Згода особи бути виконавцем заповіту може бути виражена на тексті самого заповіту або додана до нього.

3. Особа може подати до нотаріуса за місцем відкриття спадщини заяву про згоду бути виконавцем заповіту після відкриття спадщини. ...

Стаття 1290. Повноваження виконавця заповіту

1. Виконавець заповіту зобов'язаний:

1) вжити заходів щодо охорони спадкового майна;

2) вжити заходів щодо повідомлення спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів про відкриття спадщини;

3) вимагати від боржників спадкодавця виконання ними своїх зобов'язань;

4) управляти спадщиною;

5) забезпечити одержання кожним із спадкоємців частки спадщини, яка ви ена у заповіті;

6) забезпечити одержання частки у спадщині особами, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.

2. Виконавець заповіту зобов'язаний забезпечити виконання спадкоємцями дій, до яких вони були зобов'язані заповітом.

3. Повноваження виконавця заповіту посвідчуються документом, який видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини....

Стаття 1292. Контроль за виконанням заповіту...

2. Якщо спадкоємцями є малолітні, неповнолітні, недієздатні особи або особи, цивільна дієздатність яких обмежена, контроль за виконанням заповіту здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, а також орган опіки та піклування...

Стаття 1294. Строк чинності повноважень виконавця заповіту

1. Повноваження виконавця заповіту тривають до повного здійснення волі спадкодавця, яка виражена у заповіті.

2. Чинність повноважень виконавця заповіту припиняється нотаріусом за місцем відкриття спадщини за погодженням із спадкоємцями та відказоодержувачами...".

Особенностью Вашей ситуации является составление (оформление) завещания в пользу малолетнего/несовершеннолетнего (как представляется) лица (внучки). В этом случае, после открытия наследства (смерти наследодателя), если в завещании не указано исполнителя завещания Вы вправе (кроме подачи Вами заявления от имени дочери в порядке законного представительства о принятии наследства) подать заявление о согласии на выполнение функций исполнителя завещания на срок до наступления совершеннолетия дочери.

По его словам- на невестку нельзя было написать по закону. Прошу подсказать так ли это, и какие особенности в данной ситуации.

написать завещание можно на кого угодно - на невестку - на внучку - на соседа или просто на знакомого

Доброго дня!

Відповідно до ст. 1235 ЦК України заповідач самостійно визначає коло спадкоємців. Проте, заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині. Так, відповідно до ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

Крім того, за позовом заінтересованої особи суд може визнати заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (ч. 2 ст. 1257 ЦКУ), тобто якщо суд прийде до переконання, що документ складено людиною, не здатною усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними або заповідач перебував під чиїмось тиском, впливом обману, погрози насильства, якщо оформлення його було вимушеним, написаним під час небезпечної для життя хвороби або внаслідок важких обставин, тоді цей заповіт буде визнано недійсним. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Всего доброго!

Щасти Вам!