Бывший муж угрожает забрать ребенка и выгоняет из квартиры

Доброго вечора!

Виписати особу із квартири без наявності її згоди можливо виключно через суд.

Однак одразу можна зазначити, що і суд не прийме такого рішення за жодних умов!

Тому мови про примусове зняття з місця реєстрації НЕ може бути!

Інша справа, що Вашій доньці складно жити там психологічно. І в цьому аспекті непросто знайти правовий вихід із ситуації, адже не думаю, що приїзд копів по виклику вашої доньки чимось допоможе.

Вирішити ситуацію можливо виключно за домовленностями.

Добрий вечір, Світлана!

Забрати дитину не має право, батькі мають рівні права на виховання дитини.

Ви та дитина зареєстровані в квартирі, тому маєте право на проживання в квартирі.

Зняття з реєстрації вирішується примусово в судовому порядку, з врахуванням:

Правова регламентація житлових правовідносин здійснюється Конституцією України, Житловим кодексом Української РСР, Цивільним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», та іншими нормативно-правовими актами України з житлових питань.

Згідно з положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Право користування житловим приміщенням охоплюється статтею 47 Конституції України та статтею 379 ЦК України та визнає право особи використовувати житлове приміщення для проживання та забезпечення її потреб.

Згідно статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла 14 років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлено в законі. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до статті 310 ЦК України фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Згідно статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Місцем проживання особи визнається житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

За вимог статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, у тому числі, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Право на житло є конституційним правом людини, яке гарантується Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, а тому позбавлення цього права, в тому числі шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житлом, можливо лише на підставі закону, мати легітимну мету та відповідати принципу пропорційності втручання.

Відповідно до ч.4 ст.9 Житлового кодексу Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Прокопович проти Росії» (Prokopovich v. Russia), заява № 58255/00, п. 36, ECHR 2004-XI.

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 13 травня 2008 р. у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, п. 50), п.п. 40, 41 вказаного рішення Європейського суду від 02.12.2010 року.

У п.36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» (Prokopovich v. Russia) Європейський суд з прав людини визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (див. також рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, п. 63).

Таким чином, у справі «Прокопович проти Росії» № 58255/00 встановлено, що тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

При вирішення цього спору суд також ураховує, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право особи на повагу до житла (рішення у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» від 13 травня 2003 року, «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», заява № 30856/03) поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

У свою чергу, Пленум Верховного Суду України у постанові «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року № 2 підкреслив, що правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права особи на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств, установ, організацій у здійсненні покладених на них завдань щодо управління житловим фондом, його експлуатації і збереження. Досконалий розгляд житлових спорів є запорукою своєчасного, реального здійснення конституційного права громадян на житло і зміцнення законності у житлових правовідносинах.

Згідно роз'яснень, викладених у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 р. № 2, у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім'ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї, за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім»ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а вразі спору - судом.

Відповідно до статті 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Враховуючи наведені приписи статей 71, 72 Житлового кодексу України, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, саме підстави щодо поважності причин не проживання для визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, підлягають доказуванню учасниками спору та дослідженню судом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зроблено висновок, що «виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті. Принцип пропорційності у розумінні ЄСПЛ полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазначає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети».

Згідно статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відносно доказів, які можуть бути прийняті судом на підтвердження факту не проживання особи за місцем мешкання протягом певного часу, слід виходити з загальних положень глави 5 ЦПК України.

Згідно з пункту 4 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Всього доброго!

Добрый день!

Законодательством предусмотрено, что тот из родителей, с кем проживает ребенок, не имеет права препятствовать тому из родителей, кто проживает отдельно, общаться с ребенком и участвовать в его воспитании, если такое общение не препятствует нормальному развитию ребенка (статья 157 Семейного кодекса Украины) . То есть несмотря на то, будете ли Вы жить вместе или отдельно отец ребенка имеет право его посещать и общаться.

Итак, Вы можете подать заявление о расторжении брака с определением места жительства ребенка с матерью. . Нужно будет предоставить доказательства, что Вы можете содержать ребенка. Таким доказательством могут быть средства на вашем счету. В законодательстве нет прямого запрета на изменение места жительства ребенка в пределах Украины. Если в решении суда будет указано, что место жительства ребенка с Вами, то переехать в другой город Вы с ребенком можете. Проблемы будут только в случае изменения прописки. Сменить прописку Вы можете либо с согласия отца или по решению суда.

Обратите внимание, проживание не по прописке не тянет ответственности.

Снять с регистрации мать с ребенком возможно только ,через суд ,если есть квартира у матери, если жилья нет снять регистрации не возможно.

С уважением,

Константин Гончаренко

снять ее с регистрации - пока ребенок живет с мамой - он не сможет

но если определит проживание ребенка с папой - то такое возможно

Но он сможет создать такие условия - что Ваша дочь не сможет жить в этой квартире - напр вьедет в квартиру с новой женой, запустит квартирантов и многое другое - так как никаких прав ( кроме проживания) Ваша дочь и внучка не имеют, кроме того она должна оплачивать коммунальные услуги - пока живет.

так же он может попытаться определить через суд проживание ребенка с ним

нужна детальная консультация - обращайтесь через сайт Или найдите мои контакты - проконсультирую и при необходимости подготовлю документы С уважением Виктория Костромина

Семейный кодекс Украины (СК; https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page#n...):

"Стаття 157. Вирішення батьками питань щодо виховання дитини...

2. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

3. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини...";

"Стаття 5. Державна охорона сім'ї

1. Держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї...".

Закон Украины "Про охорону дитинства" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text):

"Стаття 11. Дитина і сім’я...

Кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками або в сім’ї одного з них та на піклування батьків...

Стаття 18. Право дитини на житло

Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Діти - члени сім’ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.".

Жилищный кодекс УССР (ЖК; https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text):

"Стаття 156. Права і обов'язки членів сім'ї власника жилого будинку (квартири)

Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням...

На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно...

Стаття 157. Виселення членів сім'ї власника жилого будинку (квартири)

Членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.";

"Стаття 116. Виселення без надання громадянам іншого жилого приміщення

Якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення...".

Гражданский кодекс Украины (ГК; https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text):

"Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом..

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;...".

Во-первых, положение ч.3 ст.157 СК имеет другую, чем изложенную коллегой Гончаренко, интерпретанцию, применение. Коллега Гончаренко сделал ударение на запрете того из родителей, с кем проживает ребенок, препятствовать тому из родителей, кто проживает отдельно, на общение и воспитание ребенка. Дествительно, данная норма содержит оговороку: "..якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини" в Вашем случае факты супружеской измены, создания новой семьи, домагательства съездом с квартиры (возможно, имеют место другие обстоятельства), являются, как я считаю (и применял в своей практике) основанием для отказа в общении и воспитании ребенка. Кроме того, ребенок в возрасте 8 лет может выразить свое согласие на общение, встречи с отцом. Ошибочным будет решение дочери обращения в суд (принятым самостоятельно или по совету отца и других лиц) об определении порядка встреч и участия отца в воспитании ребенка - это право отца и таким иском, во-первых, иск буден подан в его интересах, во-вред себе, во-вторых, это по такому иску отца дочь вправе возражать по выделенному здесь основанию.

Во-вторых, согласно Закона об охране детства ребенок имеет право на жилье родителей и это жилье родители обязаны предоставить, обеспечить.

В-третьих, согласно ЖК Ваша дочь с ребенком вправе проживать в квартире отца, по меньшей мере, до решения суда о выселении, при этом: во-первых, суд в отношении ребенка такого решения не вынесет; во-вторых, основанием для выселения должны быть действия, предусмотренные приведенной ч.1 ст.116 ЖК; в-третьих, ребенок должен находится вместе с одним и родителей, при этом, Ваша дочь с ребенком составляет одну семью, а отец является членом другой семьи, при этом, суд не праве разрушать, а должен, как орган судебной власти, охранять семью.

В-четвертых, суд своим решением о разводе должен быть определить место (с кем из родителей) проживания ребенка. Если такого решения нет мама вправе или обратиться в суд с иском об определении места жительства ребенка вместе с ней, или в местную Службу по делам детей (орган опеки и попечительства, каковым является Ваш горисполком) о подтверждения места жительства с ней. При этом, в случае возражения суда или органа опеки о том, что квартира является собственностью отца, апеллировать к ЖК о правомерном проживании в квартире и отсутствии решения суда о выселении.

В-пятых, с целью оформления правомерности проживания в квартире отца, применяя изложенные доводы (невозможность выселения ребенка, противоправность разрушения семьи, обязанность отца обеспечить ребенка жильем, правомерность фактического проживания в квартире), следуя способу защиты права ("визнання права") обратиться, при необходимости, в суд иском о признании права проживания и пользования в квартире отца, а также определении порядка проживания и пользования квартирой на срок до наступления совершеннолетия дочери.

Закон Украины "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#Text):

"Стаття 18. Зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування)

1. Зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється:...

2) за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.

2. Зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини не здійснюється за заявою власника житла, якщо власником такого житла є один із батьків або інших законних представників дитини...";

"Стаття 2. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:...

7) орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, який на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради, забезпечує формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи;..".

Гражданский процессуальный кодекс Украины (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7091):

"Стаття 150. Види забезпечення позову

1. Позов забезпечується:...

2) забороною вчиняти певні дії;..".

Закон Украины "Про безоплатну правову допомогу" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/3460-17#Text):

"Стаття 14. Суб'єкти права на безоплатну вторинну правову допомогу

1. Право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають такі категорії осіб:

1) особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму,...(2393 грн. - прим.авт.)

2) діти,...".

Здравствуйте, Светлана! Посчитал необходимым дополнить свой ответ. Приведенный выше (первый) Закон, который вступил в силу сегодня, 01.12.2021г., изложенной нормой предусматривает подачу собственником жилья в орган регистрации или ЦПАУ ("ЦНАП") заявления о снятии с регистрации места жительства совершеннолетнего лица, зарегистрированного местом жительстве в этом жилье - т.е. б/м вправе снять с регистрации места жительства Вашу дочь во внесудебном порядке. В этой ситуации считаю необходимым, неотложным, как я изложил в первом ответе, обратиться дочери в суд с иском о признании права на пользование (проживание) в квартире б/м, а также об установлении порядка пользования квартирой.Учитывая, что заявление может быть подано внезависимости от подачи иска и его рассмотрения судом, считаю, необходимым, во-первых, привлечь в дело орган регистрации (горисполком) в качестве третьего лица без самостоятельных требований, во-вторых, изложить в иске, кроме ходатайств по сути, ходатайство об обеспечении иска, а именно запрете ответчику (б/м) и органу регистрации совершать на срок рассмотрения дела действия по снятию истицы (дочери) с регистрации места жительства в квартире. Я также изложил положения Закона о бесплатной правовой помощи, а именно, о праве граждан на вторичную правовую помощь (кроме консультаций (первичная помощь), составление процессуальных документов (исков) и представительство в суде). Кроме размера дохода лица, помощь имеют дети по защите их прав, но, поскольку в данном, Вашем случае отец не праве снять с регистрации места жительства ребенка, то это основание, скорее всего не подлежит применению, но обратиться в центр этой помощи (создаются при исполкомах) стоит. Скорее всего, необходимо обратиться к опытным юристам для составления. Не нахожу свои ответы истиной в последней инстанции, но считаю полезным для Вас их распечатать и предоставить юристам для применения изложенных аргументов или самим обращать внимание на содержание иска. До свидания!