Успадкування по закону будинку

нотаріус відкриває одну спадкову справу. В рамках цієї спадкової справи кожен із спадкоємців отримає свідоцтво про спадщину на свою частку спадщини. Реєстрація спадщини, тобто занесення відомостей до відповідних реєстрів буде зроблено нотаріусом під час оформлення спадщини. Ні якої оцінкі вам проводити не треба. Тим паче вивіз речей не потрібен, це ні як не випливає на вартість спадщини. Усі деталі, щодо збору документів, необхідних для оформлення спадщини дізнавайтеся у нотаріуса, який веде цю спадкову справу. Більш детально можна сказати, якщо буде надана інформація про склад спадщини.

Доброго дня, Вікторіє!

Після спливу 6 місяців нотаріус розпочинає нотаріальні дії щодо спадкування спадкоємцями майна.

За результатами такого спадкоємці, оскільки їх декілька, отримають свідоцтво про право на спадщину із зазначенням частки спадкоємця.

Таке свідоцтво і буде документом, що підтверджує право власності особи на певне майно.

У подальшому можливим є виділ такої частки як самостійний об'єкт нерухомого майна (а не як частка у спільній власності), але для цього потрібно дуже багато документів: і рішення ОМС про присвоєння окремого будинку, і довідка БТІ про технічну можливість поділу й інші.

Успіхів! Звертайтесь, якщо є питання!

Доброго дня.

Спадкоємець за законом має право відмовитися від спадщини на користь іншого спадкоємця за законом. При цьому не важливо до якої черги спадкоємців належить особа, на чию користь здійснено відмову. Наприклад, оформлюючи спадок після смерті батьків, спадкоємець першої черги може відмовитися від спадщини на користь своїх дітей.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (стаття 1296 ЦКУ).

Оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав здійснюється за правилами, встановленими ст. 174 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Підпунктом 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 розділу IV ПКУ передбачено, що об’єкти спадщини, що успадковуються членами сім’ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення, оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб.

Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім’ї фізичної особи другого ступеня споріднення вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки (пп. 14.1.263 ст. 14 ПКУ).

Згідно з п. 174.8 ст. 174 ПКУ при спадкуванні будь-яких об’єктів спадщини, які оподатковуються за нульовою ставкою, оціночна вартість таких об’єктів з метою оподаткування не визначається.

Таким чином робити оцінку майна потреби немає.

Кожен спадкоємець сам оформлює свою спадщину.

Дії нотаріуса при оформленні спадкових прав можна виписати у певний алгоритм: І. Установлення часу та місця відкриття спадщини. ІІ. Визначення підстав закликання до спадкування. 1) Спадкування за заповітом. 2) Спадкування за законом. 3) Відмова від прийняття спадщини. ІІІ. Перевірка складу спадкового майна. IV. Провадження у спадковій справі. V. Видача свідоцтва про право на спадщину. Примірний перелік документів, необхідних для оформлення спадщини 1. Свідоцтво про смерть спадкодавця (+ його копія). 2. Довідка від відповідної житлово-комунальної організації (якщо спадкодавець на момент смерті проживав у квартирі чи гуртожитку) або будинкова книга (якщо спадкодавець проживав у будинку) з відміткою про реєстрацію спадкодавця за певною адресою. 3. Паспорти спадкоємців (+ копії). 4. Ідентифікаційні номери спадкоємців (+ копії). 5. Документи, що підтверджують родинні стосунки: а) для другого з подружжя, який пережив першого з подружжя, — свідоцтво про шлюб (+ фотокопія); б) для дітей — свідоцтва про народження (+ фотокопія). Якщо діти спадкодавця змінили прізвище — документ, що підтверджує зміну (Наприклад, якщо донька померлого вийшла заміж і змінила прізвище — свідоцтво про шлюб). Якщо документ, що підтверджує родинні стосунки, відсутній, то цей факт можливо встановити лише в судовому порядку і потрібно надати нотаріусові відповідне рішення суду. 6. За наявності заповіту — заповіт, який у подальшому залишається у справах нотаріуса. 7. Документи, що підтверджують право власності на майно померлого: • правовстановлювальні документи на квартиру чи будинок (Наприклад, свідоцтво про право власності, договір дарування та інше); • державні акти на земельні ділянки; • ощадні книжки чи договори з банківськими установами; • сертифікати цінних паперів; • свідоцтва про реєстрацію авто- і мототранспортних засобів.

Раджу отримати від нотаріуса офіційну письмову відповідь щодо переліку необхідних документів та дій, які Вам потрібно вчинити, з посиланнями на статті чи пункти нормативних актів.

Доброго дня!

По Вашому питанню повідомляю наступне:

Згідно ст. 1222 Цивільного кодексу України , спадкування може проходити , як за заповітом так і за законом(якщо не має заповіту), спадкоемцями можуть бути особи , які перебували у родинних відносинах з спадкодавцем та спільно проживали або вели господарство, також діти спадкодавця ( які були народжені після його смерті, але зачаті за життя спадкодавця.).

Майно померлого підлягає поділу наступним чином:

Діти --- батьки --- дружина (з якою укладено шлюб) у рівних частинах.

Якщо серед спадкоємців є пенсіонери , діти , особи з інвалідністю , вони мають право на обов язкову частку незаежно від заповіту за законом

Особи які проживали та були зареєстровані на момент смерті з померлим, вважаються такими , що автоматично прийняли спадок, якщо письмово не відмовились.

Всім спадкоємцям потрібно подати заяви у термін 6-ти місяців , і в рамках спадкової справи нотаріус на кожного спадкоємця оформить його частку та видасть кожному свідоцтво про право на спадщину у розмірі його частини.

вносяться відомості до реєстру про власників.

Кожен володіє своєю частиною , а інші об єкти в майні , що не є власністю , будуть спільною частковою власністю

У разі незгоди вирішується судовий спір.

Розмір державного збору за нотаріальні послуги Вам обрахує конкретний нотаріус.

Експертну оцінку робить суб єкт оціночної діяльності, який має відповідний сертифікат - оцінку замовляють спадкоемці самостійно( якщо в складі майна є об єкти цінностей та антикваріату.) ч. 2 ст. 7 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України". За результатами оцінки необхідно сплатити податок державі за окремі предмети та подати декларацію про майновий стан та доходи до ДФС за місцем реєстрації в якій серед іншого зазначити про отримання майна у спадок.

У Вашому випадку оцінка майна є необов язковою.(якщо немає антикваріату)

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Дорого дня, Вікторія!

1) Які мабуь бути наступні кроки? - основний крок Вами уже зроблено, а саме подано заяву про прийняття спадщини. Після закінчення 6-ти місяців з часу відкриття спадщини(смерті бабусі) потрібно звернутися до нотаріуса та одержати свідоцтво про право на спадщину.

2) Як оформляється право спільної власності? - відповідно до ч. 2 ст. 1296 Цивільного кодексу України якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Обидва спадкоємці отримають по 1/2 будинку (про що буде зазначено у свідоцтвах про право на спадщину), так як відповідно до ч. 1 ст. 1267 Цивільного кодексу України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

3) При цьому потрібно оцінити будинок і , як радять, вивезти всі речі, щоб оцінка не була завищеною. Підскажіть, будь ласка, який правильний порядок оформлення спадщини в такому випадку? - для оформлення спадщини оцінювати будинок та вивозити з нього речі непотрібно.

Ознайомтеся (Глава 10. Видача свідоцтв про право на спадщину) - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12/conv#...

Якщо буде потрібна допомога, звертайтеся через контакти (пошту) в моєму профілі або через Звернутися біля фото.

Всього доброго!

Успіхів Вам!

Пост. Пленуму ВСУ " Про судову практику у справах про спадкування" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08#Te...):

"26. При поділі спадщини між спадкоємцями необхідно враховувати правило частини першої статті 1278 ЦК ( 435-15 ) про те, що коли спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між спадкоємцями, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними. При розподілі такої спадщини необхідно застосовувати норми, що регулюють відповідні правовідносини спільної часткової власності...".

Пост. Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-91?fi...):

"6. При вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст.115 ЦК (ЦК не чинної, а попередньої редакції - прим.авт.), це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності.

При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи.

Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

В окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і при відсутності згоди власника, що виділяється, зобов'язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов'язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею.

7. В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим стосовно до ст.119 ЦК ( 1540-06 ) (ЦК не чинної, а попередньої редакції - прим.авт.) ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої Ради (ст.152 ЖК ( 5464-10 )(ЦК не чинної, а попередньої редакції - прим.авт.). Якщо сторона оспорює рішення виконкому щодо дозволу на переобладнання та перепланування і воно є необгрунтованим, суд може не погодитись з ним, мотивуючи це в рішенні.

При поділі жилого будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику...

13. Відповідно до ст.114 ЦК ( 1540-06 )(ЦК не чинної, а попередньої редакції - прим.авт.) при продажу частки в спільній власності сторонній особі решта учасників спільної часткової власності мають право привілеєвої купівлі цієї частки по ціні, за якою вона продається, і на інших рівних умовах (додержання строків платежів, обов'язок по уплаті державного мита, тощо). У зв'язку з цим при переводі прав і обов'язків покупця необхідно перевіряти реальність вимог, що пред'являються учасниками спільної часткової власності.

Доказом бажання і реальних можливостей для переводу прав і обов'язків покупця є внесення позивачем на депозитний рахунок суду всіх сум, які за договором зобов'язаний сплатити покупець. Невиконання позивачем цих умов може бути підставою для відмови в позові про перевід на нього прав і обов'язків покупця...

Оскільки з виділом учаснику спільної власності на будинок його частки в натурі спільна власність на неї припиняється, решта учасників спільної власності втрачає право привілеєвої купівлі цієї частки..".

Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2658-14#Text):

"Стаття 7. Випадки проведення оцінки майна

Оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін...".

Цивільний кодекс України (ЦК;https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text):

"Стаття 1278. Поділ спадщини між спадкоємцями

1. Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

2. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.";

"Стаття 228. Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства

1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним...".

Конституція України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%...):

"Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України...

Стаття 47. Кожен має право на житло...".

По-перше, в результаті прийняття спадкоємцями спадщини, отримання кожним спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину будинок став об'єктом спільної не сумісної, а часткової власності з визначенням ідеальних рівних (як вбачається) часток спадкоємців.

По-друге, в ході видачі спадкоємцям свідоцтв про право н спадщину нотаріус одночасно вносить відомості в Єдиний реєстр речових прав на нерухоме майно про власників будинку, тобто проводить державну реєстрацію права власності спадкоємців.

По-третє, оскільки питання містить запит про "розділення спадщини", "що родичі не можуть домовитися", мають місце зазначені у навденій постанові ВСУ про регулювання права приватної власності на будинок заходи, а саме: встановлення порядку користування будинком (житловими приміщеннями), виділ частки в натурі, право привілейованої купівлі частки, що відчуджується, іншим співвласником, виплата компенсації, при цьому, по дійсній вартості будинку. Сторони мають моливість і право застосувати наведені заходи добровільно, за взаємною згодою або в судовому порядку.

По-четверте, щодо оцінки будинку. Наведена ст.7 Закону про оцінку майна не передбачає обов'язку оцінки будинку в даному випадку (як і при спадкуванні), але може, має бути проведена, зокрема, на вимогу одного із співвласників - наприклад, для визначення дійсної вартості будинку.

По-п'яте, у випадку відчудження частки сина: по-перше, договори від його імені підлягать до підпису його законними предствниками (батьками); по-друге, має бути нотаріально посвідчена згода батьків на це відчудження; по-третє, має бути згода органу опіки і піклування (районного у м. Суми виконкому).

По-шосте, щодо можливого продажу одним із спадкоємців своєї частки третій, чужій особі. Хоча ЦК передбачно, не заборонено такий продаж, хоча такого висновку (про заборону) немає як у наведеній, так і в інших пост. ВСУ - я вважаю такий продаж неможливим, недопустимим з етичного боку та незаконним з юридичного боку. З етичного боку такий продаж фактично допускає користування будинком чужими людьми, що робить проживання різних сімей, людей неможливим, несумісним; більш того, такий продаж може бути вчинений зі зловмисною метою - завдати моральної шкоди, зробити неможливим проживання іншого співвласника. З юридичного боку, як я обгрунтовано вважаю, такий продаж порушує публічний порядок, як порушення конституційних прав громадян на житло, заборону втручання у сімейне життя - тому такий продаж є, буде нікчемним, не матеме юридичної сили та правових наслідків і зацікавлена сторона має право звернення до суду з позовом про застосування наслідків нікчемного договору, а саме, проведення реституції, повернення сторін у початковий майновий стан.

Вибачаюсь за великий об'єм відповіді, можливо вона буде корисною.

Добрий вечір, Вікторія!

"Підскажіть, будь ласка, який правильний порядок оформлення спадщини в такому випадку"? "Виникають проблеми ще і в тому, що родичі не можуть домовитися. Наперед вдячні ща допомогу"?

Спадкоємці за законом закликаються до спадкування у порядку черговості. Черговість спадкоємців залежить від ступеня споріднення їх зі спадкодавцем. Відповідно до цивільного законодавства у першу чергу спадкують діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), той із подружжя, який його пережив, батьки (в тому числі усиновителі), а також діти, що народилися після смерті спадкодавця.

Згідно частин першої та третьої статті 1268 цього Кодексу, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї.

Такими, що прийняли спадщину вважаються також малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, якщо не було подано заяву про відмову від спадщини у порядку, встановленому цивільним законодавством.

Відповідно до статті 1269 Кодексу спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто і до держнотконтори за місцем відкриття спадщини.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме – то місце знаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Право спадкоємців на спадкове майно підтверджується свідоцтвом про право на спадщину (за законом чи за заповітом), яке видається державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Строк для звернення спадкоємця за отриманням свідоцтва про право на спадщину законодавством не обмежено.

Свідоцтво про право на спадщину видається за заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, кожному з них окремо із визначенням прізвища, імені, по батькові та часток у спадщини інших спадкоємців. При цьому в кожному свідоцтві може зазначатися все майно, крім нерухомого.

Якщо спадщину на нерухоме майно прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім’я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщини інших спадкоємців.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно та зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна, у тому числі наявності чи відсутності податкової застави та інших застав за даними відповідних реєстрів. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлювального документа, витяг з Реєстру прав власності.

"Чи можна самостійно отримати оціночний акт з використанням Дії підпису"?

- Оціночний акт не потрібен.

Всього доброго, успіхів Вам!

що кожен власник самостійно оформляє свою частину - наледственно дело одно - но каждый наслежник может самостоятельно получить свое свидетельство

При цьому потрібно оцінити будинок і , як радять, вивезти всі речі, щоб оцінка не була завищеною -

Підскажіть, будь ласка, який правильний порядок оформлення спадщини в такому випадку? Чи можна самостійно отримати оціночний акт з використанням Дії підпису? оценку можете сделать самостоятельно или через оценщика - и вещи что в доме - не учитываются и оценка будет одна на всех наследников

и пытайтесь найти компромиссы

Доброго Дня

Щодо вашого питання

Право спадкоємців на спадкове майно підтверджується свідоцтвом про право на спадщину (за законом чи за заповітом), яке видається державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Строк для звернення спадкоємця за отриманням свідоцтва про право на спадщину законодавством не обмежено.

Статтями 68 та 69 Закону України “Про нотаріат” передбачено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або за заповітом нотаріус перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства ( за законом або за заповітом) та склад спадкового майна. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов’язково вимагаються відповідні документи. Так, факт смерті і час відкриття спадщини підтверджуються свідоцтвом органу реєстрації актів цивільного стану про смерть спадкодавця, а родинні та інші відносини спадкоємців зі спадкодавцем можуть бути підтверджені свідоцтвом органу реєстрації актів цивільного стану; копіями актових записів; копіями рішення суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин. При спадкуванні за заповітом перевіряється наявність заповіту. При видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом оригінал заповіту, поданий спадкоємцем, залишається у справах нотаріуса.

Свідоцтво про право на спадщину видається за заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, кожному з них окремо із визначенням прізвища, імені, по батькові та часток у спадщини інших спадкоємців.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно та зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна, у тому числі наявності чи відсутності податкової застави та інших застав за даними відповідних реєстрів. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлювального документа, витяг з Реєстру прав власності.

Відомості про видачу свідоцтва про право на спадщину вносяться нотаріусом до Спадкового реєстру.

Якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці, за письмовою згодою між спадкоємцями спадщина підлягає перерозподілу, у цьому випадку, відповідно до вимог статті 1300 Кодексу, нотаріус, після повернення попередніх свідоцтв, видає нові свідоцтва про право на спадщину.

В тому випадку, коли спадкоємці прийняли спадщину, вони мають право укласти між собою договір про розподіл спадкового майна.

Договір про розподіл спадкового майна укладається спадкоємцями до видачі свідоцтв про право на спадщину і є підставою для подальшої видачі свідоцтв відповідно до закону та укладеного договору.

Такий договір укладається у письмовій формі та потребує обов’язкового нотаріального посвідчення. В договорі має бути охоплене все майно, яке належить до складу спадщини. При цьому слід зазначити, що при укладанні договору не ураховується вартість майна, яке розподіляється між спадкоємцями – майно не обов’язково має бути рівноцінним.

При укладанні договору про розподіл спадкового майна за участю малолітніх, неповнолітніх та недієздатних осіб, необхідно отримати дозвіл органів опіки та піклування на укладення такого договору із зазначенням переліку майна яке буде успадковувати дитина (стаття 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»).

На практиці мають місце випадки, коли частина спадкового майна охоплюється заповітом, а інша частина спадкового майна розподіляється між спадкоємцями за законом. Така обставина не є перешкодою для поділу спадкового майна, не охопленого заповітом. Тобто особа, на користь якої складено заповіт, отримує заповідане майно; все інше майно буде предметом договору про розподіл спадкового майна між спадкоємцями за законом.

На сьогоднішній день договір про розподіл спадкового майна набирає все більшу популярність при вирішенні питань спадкування, оскільки кожен із спадкоємців оформлює право на те майно, в якому він зацікавлений.

Реалізація права на розподіл спадкового майна між спадкоємцями запобігає проблемам, які можуть виникнути у них в подальшому при розпорядженні успадкованим майном: додаткового збору документів для відчуження, додаткових грошових витрат тощо.

Успіхів