Будучи в отношениях давал человеку деньги в долг, но без расписки, но есть доказательства в виде аудио и текста

Вітаю!

ОДРАЗУ МОЖНА ЗАЗНАЧИТИ, ЩО ЦЕ БУДЕ СКЛАДНО, АДЖЕ ДЛЯ ПОВЕРНЕННЯ СУМИ ПОТРІБНО МАТИ ДОГОВІР ПОЗИКИ АБО ПРИНАЙМНІ БОРГОВУ РОЗПИСКУ.

ПРОБЛЕМА ПОЛЯГАЄ В ТОМУ, ЩО СУДИ МОЖУТЬ НЕ ПРИЙНЯТИ ЯК НАЛЕЖНИМИ ТА ДОПУСТИМИМИ ДОКАЗИ У ВИГЛЯДІ АУДІО ФОРМАТУ, ТЕКСТОВИХ ПОВІДОМЛЕНЬ І ТАК ДАЛІ, І НА ЇХ ОСНОВІ ЗРОБИТИ ВИСНОВОК ПРО НАЯВНІСТЬ БОРГОВИХ ВІДНОСИН.

ТОМУ М'ЯКО КАЖУЧИ, СИТУАЦІЯ СКЛАДНА. У БУДЬ-ЯКОМУ ВИПАДКУ, ВСЕ ЦЕ МОЖЛИВО ЗДІЙСНЮВАТИ ЧЕРЕЗ СУД, ТОМУ ПОТРІБНО БІЛЬШЕ ДЕТАЛЬНО ВИВЧИТИ НАЯВНІ ДОКАЗИ.

Всього доброго! Сподіваюсь, що консультація була корисною. Якщо є додаткові питання, звертайтесь індивідуально, натиснувши кнопку «Звернутися»

Владе!

У Вашому випадку діють правила договору позики.

У цивільному обороті часто використовується договір позики, і на підтвердження його укладення боржники нерідко видають розписки. Але в умовах економічної кризи почастішали випадки неповернення сторонами отриманої позики і, як наслідок, збільшилася кількість позовів про стягнення боргу за договорами позики. Договір позики визначає права і обов’язки сторін, а розписка підтверджує факт передачі грошових коштів.

Цим правилом часто нехтують, складаючи лише один з перерахованих вище документів, включаючи в договір позики пункт про передачу грошових коштів у момент його підписання, а в розписку – порядок і умови повернення боргу. Проаналізуємо правові нюанси досудового регулювання договору позики та судову практику:

СУТЬ ДОГОВОРУ

Договір позики – це один з видів зобов’язань, спрямованих на передачу імущества. Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України «за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є реальним, одностороннім, оплатним або безвозмездним. Це означає, що він вступає в силу тільки після передачі майна, всі обов’язки покладені лише на позичальника і у визначених законом випадках договір позики може бути як оплатним, так і безоплатним. Предметом договору позики є речі, визначені родовими ознаками, та грошові кошти. Суб’єктами позики є будь-які фізичні та юридичні особи.

Договір позики, як і кредитний договір (та й договір банківського вкладу), охоплює загальні, за своєю економічною природою, взаємини. Відмінності між ними полягають переважно в тому, що кредитором за кредитним договором виступають банки та інші фінансові установи, а позикодавцем за договором позики можуть бути будь-які фізичні та юридичні особи.

З практичної точки зору важливим питанням є момент укладення договору позики. Оскільки, як зазначалося вище, договір позики є реальним, то права і обов’язки сторін не можуть виникнути до передачі речі (грошей).

Таким чином, договір позики вважається укладеним у момент вчинення дії з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості. Ця особливість реальних договорів зазначена в ч. 2 ст. 640 ЦКУ: «Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії».

Форма і зміст договору:

При укладанні договору позики сторони повинні звернути увагу на форму, яка передбачена чинним законодавством України для цього виду договорів.

Договір позики може полягати як в усній, так і в письмовій формі. У ЦКУ зазначено, що договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦКУ).

Отже, з положення закону слід, що проста письмова форма обов’язкова для договору позики, тільки коли позикодавець – юридична особа, а також у всіх випадках, якщо сума договору позики перевищує встановлений законом розмір.

Закон не вимагає нотаріального посвідчення договору позики, проте за домовленістю сторін або на вимогу однієї з них договір повинен бути нотаріально посвідчений.

Треба звернути увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦКУ в підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 1 053 ЦКУ за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов’язанням.

У договорі позики можуть передбачатися місце і час повернення позики, а також особа, якій необхідно повернути позику. На договір позики поширюються положення ЦКУ про місце виконання грошового зобов’язання, передбачені ст.532 ЦКУ, згідно з якою, якщо місце виконання грошового зобов’язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за місцем проживання кредитора (позикодавця), а якщо позикодавцем є юридична особа – за його місцезнаходженням на момент виникнення зобов’язання. Якщо кредитор (позикодавець) на момент виконання зобов’язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника (позичальника), зобов’язання виконується за новим місцем проживання (знаходження) кредитора (позикодавця) з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов’язаних зі зміною місця виконання.

Коли прийшов час віддавати борг…

Боржник (позичальник) зобов’язаний виконати свій обов’язок щодо повернення позики, а кредитор (позикодавець) – прийняти виконання особисто або на умовах, встановлених договором.

Закон дає позичальникові право виконати свій обов’язок по поверненню боргу шляхом внесення належних з нього грошей (цінних паперів) у депозит нотаріуса, якщо позикодавець відсутній в місці виконання зобов’язання, ухиляється від прийняття боргу або відсутній представник недієздатного кредитора. Про внесення боргу на депозит нотаріус повідомляє кредитора в установленому законом порядку.

Прийнявши виконання зобов’язання, на вимогу боржника (позичальника) кредитор (позикодавець) повинен видати йому розписку про одержання боргу частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов’язання, повинен повернути його боржників. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати це в розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа на руках у боржника підтверджує факт виконання ним зобов’язання (ст. 545 ЦКУ).

У разі невиконання зобов’язання по поверненню предмета позики настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Наприклад, якщо позичальник не повернув суму позики в строк, він зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 1050, ч. 2 ст. 625 ЦКУ).

Певні особливості відповідальності існують, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути боргу (позики) частинами (в розстрочку). В цьому випадку, якщо позичальник порушить термін повернення наступної частини позики, це дасть позикодавцеві право вимагати дострокового повернення частини позики, і що належать йому відсотків (ч. 2 ст. 1050 ЦКУ).

За нотаріально посвідчених договорів позики, в разі неповернення боргу, кредитор може звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису про стягнення заборгованості на підставі п. 1 Переліку документів, згідно з якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р . № 1172.

Відсотки

В силу ч. 1 ст. 1048 ЦКУ позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо в договорі немає умови про розмір відсотків, він визначається обліковою ставкою банківського відсотка (ставкою рефінансування), встановленої Національним банком України. При відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми позики.

Договір позики буде безпроцентним, якщо:

укладено між громадянами на суму, що не перевищує 50-кратного розміру неоподатковуваного доходу, встановленого законом, і не пов’язаний із здійсненням хоча б однією зі сторін підприємницької діяльності;

позичальникові передаються речі, визначені родовими ознаками;

Для відомості – відповідно до Цивільного кодексу УРСР 1963 роки відсотки за грошовими та іншими зобов’язаннями не допускалися (ст. 170).

Розписка – як доказ

Зупинимо увагу на розписці як доказі укладення договору позики. Ми вважаємо, що розписка не замінює письмовий договір, а лише є доказом укладення договору позики та отримання коштів позичальником.

Отже, розписка – це письмовий документ з підписом, який засвідчує, що особа, яка його написала, отримала товари, гроші, матеріальні цінності і т.д. і бере на себе певні зобов’язання по ним.

Згідно ст. 1051 ЦКУ позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що гроші або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж передбачено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж передбачено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної угоди представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Неможливо не згадати судову практику з цього приводу. Так, Верховний Суд України в постанові від 15.07.2009 р вказав:

«Частина 2 ст. 1047 ЦКУ допускає пред’явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що гроші або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором (ч. 1 ст тисяча п’ятьдесят одна ЦКУ).

При цьому, за змістом ч. 2 ст. 1051 ЦКУ, при укладанні договору позики в письмовій формі (крім випадків укладення його під впливом обману, насильства, зловмисної угоди представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини) «безгрошовість» такого договору не може ґрунтуватися на поясненнях свідків, а може бути підтверджена тільки належними і допустимими доказами (ч. 2 ст. 58, статті 59 ГПКУ).

В порушення положень ст. 214 ЦПКУ, суд, зазначених вимог закону до уваги не прийняв, при вирішенні спору належним чином не перевірив доводи, викладені Обличчям 1 в її позові, не врахував, що відповідно до вимог ЦКУ «розписка є одночасно документом, що підтверджує і передачу грошей позикодавцем позичальнику, і укладення договору позики».

Дуже цікава позиція ВСУ з приводу показань свідків як докази у справі про стягнення боргу на підставі розписки:

«Як видно з матеріалів справи, позивачкою були надані суду оригінал розписки, яка свідчить про те, що вона 1 червня 2006 передала відповідачці 9900 грн терміном до 1 серпня 2006 …

Апеляційний суд в порушення вимог ст. 213 ЦПКУ, керуючись ч. 2 ст.1051 ЦКУ та обґрунтовуючи своє рішення показами свідка Л., яка не була присутня під час підписання розписки, знає про обставини за словами сторін, належним чином не з’ясував і в рішенні не вказав, під впливом яких обставин був укладений договір позики (обман, насильство, зловмисна домовленість представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини) «(ухвала колегії суддів Судової палати у цивільних справах ВСУ від 15.08.2007 р).

З огляду на судову практику, яка склалася, розписка є належним доказом того, що договір позики був укладений між сторонами і кошти були отримані, а показання свідків у цих справах повинні враховуватися у виняткових випадках.

Проаналізувавши існуючу практику, слід зазначити, що є разі встановлення факту «безгрошової» виданої розписки і укладеного договору, але для цього потрібні надати письмові докази, що не завжди, як показує практика, можливо.

Індекс інфляції

Як вже зазначалося, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Досить часто в договорі позики грошове зобов’язання визначається в іноземній валюті, не суперечить чинному законодавству, проте виключає урахування індексу інфляції, розрахованого Державним комітетом статистики, для обгрунтування вимог, пов’язаних зі знеціненням боргу, визначеного в іноземній валюті (постанова колегії суддів Судової палати у цивільних справах ВСУ від 27.05.2009 р).

Реквізити розписки

Дуже важливе значення має зміст розписки. Наведемо деякі обов’язкові і бажані реквізити розписки: дата складання, ПІБ позичальника, його паспортні дані та місце проживання і місце реєстрації, П.І.Б. займодателя, його паспортні дані та місце проживання (місце реєстрації), сума боргу, вказівка зобов’язання повернути борг до конкретної дати.

До речі, законодавство не визначає, що розписка повинна бути написана власноручно.

Якщо в розписці вказано лише, що хтось позичив певну суму коштів, але не вказано, що він взяв її в борг і зобов’язується повернути, ця розписка не може свідчити про виникнення боргових зобов’язань і бути підставою для позову.

Слід зазначити, що громадяни часто видають розписки про отримання коштів, не отримавши їх. Це може бути пов’язано з відносинами поручительства та іншими обставинами. Бувають випадки написання розписок під тиском або написання розписки в зв’язку з обманом, в зв’язку з чим радимо всім дуже обережно ставитися до написання будь-яких розписок.

З огляду на викладене, договір позики як був, так і залишається невід’ємною складовою цивільного обороту. Він може бути укладений в простій письмовій формі навіть на значні суми. Більш того, видача розписки підтверджує укладення договору позики та отримання коштів, що дозволяє захистити права позикодавця.

Будуть питання, натисність кнопку "звернутись".

Подавайте цивільний позов відповідно до загальних правил, встановлених ЦПК України. У позовній заяві висвітліть всі обставини справи, обов’язково долучіть всі раніше зібрані вами докази. Якщо Ви знаєте, що у боржника є зареєстроване за ним якесь майно, долучіть до позову клопотання про арешт майна боржника.

Добрий день, Влад!

БЕЗ НАВЯНОСТІ БОРГОВОЇ РОЗПИСКИ АБО ДОГОВОРУ ПОЗИКИ, СУД НЕ ЗМОЖЕ ПРИЙНЯТИ РІШЕННЯ ПРО СТЯГНЕННЯ БОРГУ НА ВАШУ КОРИСТЬ.

06 квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 464/5314/17, провадження № 61-10789св18 (ЄДРСРУ № 88706934) досліджував питання щодо наслідків укладання договору позики без фактичної передачі грошових коштів.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Наведене відповідає правовій природі реального договору, що прямо передбачено у ч. 2 ст. 640 ЦК.

Частина 2 статті 1047 ЦК України передбачає, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Момент виникнення права власності на предмет за договором позики залежить від того, що саме передається позичальникові. Право власності на готівкові кошти виникає у позичальника в момент їх фактичної передачі. В разі безготівкових розрахунків воно виникає з моменту зарахування коштів на рахунок позичальника. Якщо предметом є речі, право власності виникає в момент фактичної передачі.

Так, відповідно до цієї правової норми для укладення договору необхідно передання майна або вчинення іншої дії, яка свідчить про перехід права власності на річ. При цьому, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії. Отже, договір позики є реальним з усіма притаманними таким договорам речовими ознаками.

Отже, права і обов’язки сторін за договором позики не можуть виникнути до моменту реального його виконання, тобто до моменту передачі грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Форма договору позики регламентована ст. 1047 ЦК, відповідно до ч.1 якої договір укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Також згідно з ч. 2 цієї статті на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

ВАЖЛИВО: Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом виключно факту укладення договору, але не передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частинами першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків стаття 11 ЦК України визначає договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася і Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16 (ЄДРСРУ № 84229784).

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Таким чином, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

СПРОБУЙТЕ ОФОРМИТИ БОРГОВУ РОЗПИСКУ.

У ІНШОМУ ВИПАДКУ, ПОДАВАЙТЕ ЗАЯВУ ДО ПОЛІЦІЇ ПРО ШАХРАЙСТВО ЗА СТ.190 КК УКРАЇНИ.

В ХОДІ РОЗСЛІДУВАННЯ , ЯК МІНІМУМ ОТРИМАТИ ВІД БОРЖНИКА БОРГОВУ РОЗПИСКУ, А МОЖЕ ВІН І ЗАКРИЄ ВЕСЬ БОРГ ПЕРЕД ВАМИ.

Ви маєте право подати заяву до поліції або прокуратури про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкриття кримінального провадження про шахрайські дії за ст.190 КК України (на підставі статей 60 в 214 Кримінального процесуального кодексу України).

Після цього, протягом 24 годин, вказані відомості про вчинене кримінальне правопорушення, повинні бути невідкладно але не пізніше 24 годин, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, з відкриттям кримінального провадження, про що заявник має право отримати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (на підставі статей 60 в 214 Кримінального процесуального кодексу України).

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131):

Кримінальний кодекс України | від 05.04.2001 № 2341-III (rada.gov.ua)

"Стаття 190. Шахрайство

1. Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) -

карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, -

карається штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

4. Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

У разі невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань протягом 24 годин, заявник має право на протязі 10 днів, подати скаргу слідчому судді місцевого суду (на підставі статей 303-307 Кримінального процесуального кодексу України) та до місцевої прокуратури (стаття 36 Кримінального процесуального кодексу України).

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88):

Кримінальний процесуальний к... | від 13.04.2012 № 4651-VI (rada.gov.ua)

"Стаття 60. Заявник

1. Заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.

2. Заявник має право:

1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;

1-1) отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань;

2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;

3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.

3. Заявник, який є викривачем, крім передбачених цією статтею прав, має право в порядку, встановленому Законом України "Про запобігання корупції", отримувати інформацію про стан досудового розслідування, розпочатого за його заявою чи повідомленням.

Інформація надається слідчим або прокурором у строк не більше п’яти днів з моменту подання заяви.

"Стаття 214. Початок досудового розслідування

1. Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування. ...".

"Стаття 303. Рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження

1. На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;...".

"Стаття 304. Строк подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження

1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії. ...".

У разі наявності запитань звертайтеся через кнопку зеленого кольору "Звернутися"!

Всього доброго!

Успіхів Вам!

Доброго дня. Зверніться до боржника з письмовою вимогою повернути борг. Якщо не буде жодних позитивних результатів - збирайте докази факту позики і надайте їх у відділення поліції для подальшого порушення кримінальної справи по даному питанню. Таким чином здійснюється підтвердження шахрайства, на підставі чого в майбутньому можна звернутися з цивільним позовом до суду.

У заяві до органів поліції вкажіть всі обставини справи: коли і де відбулась передача грошей, хто був присутній під час передачі, коли почалось прострочення боргу. Відомості по вашій заяві повинні обов’язкововнести до Єдиного реєстру досудових розслідувань і почати проводити досудове розслідування за фактом вчинення щодо Вас правопорушення.

Цивільний позов подавайте до суду відповідно до правил, встановлених ЦПК України. У позовній заяві висвітліть всі обставини справи, обов’язково долучіть всі раніше зібрані вами докази. Якщо Ви знаєте, що у боржника є зареєстроване за ним якесь майно, долучіть до позову клопотання про арешт майна боржника.

Важливо пам’ятати про таку обставину як строк позовної давності,у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, який становить три роки з дати, коли повинні були повернуті кошти.

Добрый день.

Для подачи искового заявления в суд Вам нужно будет собрать все возможные доказательства того, что человек взял взаймы у Вас деньги и на каких условиях.( расписка , договор , выписки с банка , переписка в вайбере заверенная у нотариуса , записи разговоров где четко указана ФИО , СУММА , период возврата , дата)

Было бы хорошо направить претензию в порядке ст. 530 ЦК Украины заказным письмом с вручением на адрес должника и копию с квитанцией об отправке оставить для суда.

Такими доказательствами могут быть записанные телефонные разговоры, распечатки сообщений. (нотариально удостоверенные , для юридическо факта).При телефонном разговоре называйте данного человека по имени и четко оговаривайте суму, которую ему дали в долг – по содержанию беседы должно быть понятно, когда и сколько Вы давали денег и на каких условиях. Приложите к иску и распечатки с банка с указанием сумы и ФИО получателя средств.

Также Вы перед подачей искового заявления можете подать заявление о мошенничестве в полицию.( ст.190 УК Украины). В самом заявлении точно опишите детали и обстоятельства передачи средств, если есть – укажите свидетелей. Обязательно приложите копии разговоров, переписок и опишите это в тексте.

Возможно, после проведения допроса данная особа добровольно вернёт Вам деньги, это не редкость.

Враховуючи, що в Україні введено военний стан Указ Президента № 64/2022 заяву про вчинення злочину треба подати засобами електронної пошти на офіційну адресу ГУНП м. Києва.

Суд навряд чи буде на Вашу користь замало доказів нажаль.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Влад!

Ця історія складна, але не безнадійна. У Вас є шанси повернути борг через судовий позов. Але для того прийдеться зібрати всі можливі докази надання позики чи позик: включно з електронними повідомленнями і особливо відповідями на них та свідченнями людей, які про цей борг чи борги знали та можуть підтвердити це в суді, переказами з картки на картку тощо.

Влад!

У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ ТАКИЙ ШАНС Є.

А ВАШІ ДОКУМЕНТИ, У ВИГЛЯДІ: "...но есть доказательства этого в виде аудио сообщений, текстовых и сами переводы с карты на карту", ВИЗНАЮТЬСЯ ЯК РЕЧОВІ ДОКАЗИ.

ТАК, ВИ МАЄТЕ ПРАВО ПОДАТИ ЗАЯВУ ДО ПОЛІЦІЇ ПРО ШАХРАЙСТВО ЗА СТ.190 КК УКРАЇНИ (на підставі статей 60 в 214 Кримінального процесуального кодексу України).

Після цього, протягом 24 годин, вказані відомості про вчинене кримінальне правопорушення, повинні бути невідкладно але не пізніше 24 годин, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, з відкриттям кримінального провадження, про що заявник має право отримати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (на підставі статей 60 в 214 Кримінального процесуального кодексу України).

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131):

Кримінальний кодекс України | від 05.04.2001 № 2341-III (rada.gov.ua)

"Стаття 190. Шахрайство

1. Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) -

карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, -

карається штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

4. Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

У разі невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань протягом 24 годин, заявник має право на протязі 10 днів, подати скаргу слідчому судді місцевого суду (на підставі статей 303-307 Кримінального процесуального кодексу України) та до місцевої прокуратури (стаття 36 Кримінального процесуального кодексу України).

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88):

Кримінальний процесуальний к... | від 13.04.2012 № 4651-VI (rada.gov.ua)

"Стаття 60. Заявник

1. Заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.

2. Заявник має право:

1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;

1-1) отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань;

2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;

3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.

3. Заявник, який є викривачем, крім передбачених цією статтею прав, має право в порядку, встановленому Законом України "Про запобігання корупції", отримувати інформацію про стан досудового розслідування, розпочатого за його заявою чи повідомленням.

Інформація надається слідчим або прокурором у строк не більше п’яти днів з моменту подання заяви.

"Стаття 214. Початок досудового розслідування

1. Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування. ...".

"Стаття 303. Рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження

1. На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;...".

"Стаття 304. Строк подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження

1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії. ...".

В ХОДІ РОЗСЛІДУВАННЯ , ЯК МІНІМУМ ОТРИМАТИ ВІД БОРЖНИКА БОРГОВУ РОЗПИСКУ, А МОЖЕ ВІН І ЗАКРИЄ ВЕСЬ БОРГ ПЕРЕД ВАМИ.

У разі наявності запитань звертайтеся через кнопку зеленого кольору "ЗВЕРНУТИСЯ"!

Всього доброго!

Успіхів Вам!

Добрый день, Влад!

Вы планируете возврат осуществлять в гражданско-правововой плоскости или же уголовной?

Разные процессы и разные степени усилий, которые необходимо будет прилагать.

Набирайте.

Гражданский кодекс Украины (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text):

"Стаття 208. Правочини, які належить вчиняти у письмовій формі

1. У письмовій формі належить вчиняти:..

3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;..";

"Стаття 206. Правочини, які можуть вчинятися усно

1. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність...";

"Стаття 207. Вимоги до письмової форми правочину

1. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.".

Гражданский процессуальный кодекс Украины (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text):

"Стаття 76. Докази

1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

2. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.".

---

Здравствуйте, Влад!

Во-первых, Ваша сделка-займ, учитывая имеющися сведения, данные является формально письменным договором займа, т.е. подлежит судебной защите.

Во-вторых, имеющиеся у Вас сведения, данные являются надлежащими и допустимыми доказательствами, подлежат применению судом.

В-третьих, обращение в полицию по признакам мошенничества не влечет возмещения осужденным суммы полученных средств - все равно необходимо предъявлять иск в порядке уголовного судопроизводства или отдельно в порядке гражданского судопроизводства. При этом, в первом случае, уголовный процесс может занять неопределенное время; во втором - необходимо возбуждать одновременно оба процесса параллельно. Считаю целесообразным ограничиться обращанием в суд с иском о возмещении вреда ("шашечки или ехать"). Как вариант, пригрозить заемщика обращением в полицию о мошенничестве с его стороны.