Чи дійсно можуть зробити дезертиром мого сина офіцера ?

Доброго дня, Тетяна!

Дії Вашого сина формально підпадають під статтю 408 Кримінального кодексу України, тобто Дезертирство.

Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез’явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, від­пустки або з лікувального закладу -

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

Дезертирство із зброєю або за попередньою змовою групою осіб -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, - карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

Об’єктом цього злочину є встановлений у Збройних Силах Укр аїни порядок проходження військової служби, відповідно до якого кожний військовослужбовець зобов’язаний нести військову службу упродовж встановленого законом строку, завжди бути готовим до захисту держави і виконувати свій військовий обов’язок (статті 298, 312, 340 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України від 24 березня 1999 р.; статті 49, 54, 60 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України від 24 березня 1999р.).

Цей злочин полягає у самовільному залишенні військової частини або місця служби з метою повністю ухилитися від проходження військової служби або у нез’явленні з тією ж метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу. Військовослужбовець, який вчиняє дезертирство, протизаконно припиняє виконувати свій конституційний обов’язок (статті 17, 65 Конституції Укр аїни) щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Дезертирство є тривалим злочином і починається з моменту самовільного залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.

Для закінченого складу цього злочину тривалість ухилення військовослужбовця від військової служби значення не має. Повернення дезертира до місця служби або його прибуття до органів влади з явкою з повинною на кваліфікацію злочину не впливає. Фактична тривалість ухилення від військової служби може мати значення лише при визначенні ступеня суспільної небезпечності цього діяння та призначенні покарання. Готування та замах на дезертирство можливі лише до моменту самовіль­ного залишення частини або до моменту закінчення строку явки на службу. Готуван­ня може виявлятися в підшукуванні засобів для безперешкодного залишення частини або для приховування майбутнього незаконного перебування поза межами частини або місця служби, або іншому умисному створенні умов для вчинення дезертирства (наприклад, придбання підроблених документів, квитків тощо).

Замах на дезертирство можливий у вигляді умисних дій, беспосередньо спрямо­ваних на залишення території частини або місця служби (наприклад, спроба до втечі).

Добровільна відмова від дезертирства можлива лише до моменту залишення час­тини або місця служби чи до моменту закінчення строку явки до частини. Якщо військовослужбовець залишив частину з метою ухилення від проходження військової служби, але потім через деякий проміжок часу, незалежно від його тривалості, по­вернувся до частини чи з’явився до органів влади, у діях винного буде закінчений склад дезертирства, а його явку до частини чи органів влади слід розглядати як з’ явлення із зізнанням.

Дезертирство характеризується тільки прямим умислом і спеціально зазначеною у диспозиції статті метою ухилитися від військової служби. Мета може виникнути у військовослужбовця перед залишенням частини або в про­цесі вчинення самовільного залишення частини, при поверненні в частину з відря­дження тощо. Наявність цієї мети відрізняє дезертирство від самовільного залишення частини або місця служби, оскільки при самовільному залишенні військової частини злочинець має намір через певний час повернутися до виконання обов’язків з військо­вої служби, а кваліфікація діяння здійснюється залежно від строку його ухилення від військової служби. Тому тривалість ухилення військовослужбовця від військової служби під час дезертирства на кваліфікацію не впливає. Об’єктивними даними, що підтверджують дійсні наміри військовослужбовця, який вчинив дезертирство, можуть бути: придбання військовослужбовцем для себе фіктивних документів, проживання під чужим іменем і приховування своєї належності до військових формувань, проживання на нелегальному становищі тощо.

Мотиви дезертирства можуть бути різноманітними: небажання виконувати обов’язки з військової служби, причини сімейного та побутового хар актеру, намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, боягузтво, легкодухість тощо.

Суб’єктами злочину можуть бути військовослужбовці строкової служби, у тому числі й ті, що відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні (Поло­ження про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України: затв. Указом Президента України від 5 квітня 1994 р.; ППВСУ «Про практику призначення військовослужбовцям покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні» від 28 грудня 1996 р. № 15), курсанти та слухачі військово-навчальних закладів, прапорщики, мічмани, особи офіцерського складу, військовослужбовці, які проходять службу за контрактом.

Частина 2 ст. 408 КК передбачає відповідальність за кваліфіковані види дезертирства -

дезертирство зі зброєю або за попередньою змовою групою осіб, що складають підвищену небезпеку для військового правопорядку.

Дезертирство зі зброєю передбачає, що військовослужбовець, залишаючи місце служби з метою зовсім ухилитися від військової служби, виносить із собою штатну зброю (вогнепальну, холодну).

Слід врахувати, що дезертирство зі зброєю кваліфікується за ч. 2 ст. 408 КК лише у тому випадку, коли відсутні ознаки викрадення зброї (ст. 410 КК), тобто залежно від умислу винної особи.

Дезертирство за попередньою змовою групою осіб передбачає дії двох і більше військовослужбовців, об’єднаних спільним умислом та метою зовсім ухилитися від виконання обов’язків військової служби. При груповому дезертирстві кожний військо­вослужбовець усвідомлює, що він дезертирує разом з іншими військовослужбовцями у складі групи, про що між ними була досягнута попередня змова (див. коментар до ст. 28 КК).

Дезертирство - це достатньо серйозна стаття кримінального кодексу і, перш за все за своїми наслідками, тому настійливо рекомендую Вам винайняти для захисту сина компетентного в таких питаннях адвоката!

Давати поради по таких питаннях, не побачивши матеріалів кримінальної справи, доволі складно.

Наприклад, в діях Вашого сина може бути також Непокора:

Стаття 402. Непокора

1. Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу -

карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно вчинено групою осіб або спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Непокора, вчинена в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до семи років.

4. Непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Примітка. Під бойовою обстановкою в розділі XIX цього Кодексу слід розуміти обстановку наступального, оборонного чи іншого загальновійськового, танкового, протиповітряного, повітряного, морського тощо бою, тобто безпосереднього застосування військової зброї і техніки стосовно військового супротивника або військовим супротивником. Обстановка бою, в якому бере участь військове з’єднання, частина (корабель) або підрозділ, розпочинається і закінчується з наказу про вступ у бій (припинення бою) або з фактичного початку (завершення) бою.

{Стаття 402 в редакції Закону № 194-VIII від 12.02.2015}Докладніше: https://kodeksy.com.ua/kriminal_nij_kodeks_ukraini/statja-402.htm

АБО невиконання наказу:

Кримінальний кодекс України

Стаття 403. Невиконання наказу

1. Невиконання наказу начальника, вчинене за відсутності ознак, зазначених у частині першій статті 402 цього Кодексу, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або позбавленням волі на строк до двох років.

2. Те саме діяння, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

3. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

{Стаття 403 в редакції Закону № 194-VIII від 12.02.2015}Докладніше: https://kodeksy.com.ua/kriminal_nij_kodeks_ukraini/statja-403.htm

ТОМУ РЕКОМЕНДУЮ, негайно домовитись про правову допомогу.

Якщо у Вас є проблеми з коштами, то раджу звернутись до бюро безоплатної правової допомоги.

Безоплатна правова допомога в умовах воєнного стану

Допомога онлайн:

• за безкоштовним номером системи БПД 0 800 213 103. За цим номером надаються консультації та роз’яснення з правових питань, додаткові відомості про надання безоплатної правової допомоги тощо. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України безкоштовні. Дзвінки приймаються щоденно з 8 до 19 години.
• номер для дзвінків з-за кордону +38 (044) 363 10 41 (вартість дзвінка з-за кордону за тарифами вашого оператора зв’язку).
• у мобільних застосунках «Безоплатна правова допомога» https://bit.ly/3hwwgqR або «Твоє право» https://bit.ly/3iorbkE
• у месенджерах Телеграм http://legalaid.gov.ua/telegram.html та Вайбер http://legalaid.gov.ua/viber.html
• у кабінеті клієнта на сайті системи БПД https://cabinet.legalaid.gov.ua/
• потерпілі від домашнього насильства та свідки можуть отримати онлайн-консультацію юристів щодо захисту своїх прав, написавши у Телеграм-чат «Правова допомога протидії насильству» https://t.me/Non_Violence_Bot
• правові консультації також можна переглянути на довідково-інформаційній платформі правових консультацій WikiLegalAid, що розміщена за адресою https://wiki.legalaid.gov.ua.

Допомога офлайн

Подивитися розташування, номери телефонів та актуальну інформацію про режим роботи бюро правової допомоги можна на мапі, яка регулярно оновлюється https://bit.ly/bpd_buro. Там же можна дізнатися графік роботи консультаційних пунктів (дату та час проведення прийому осіб).

Звернутися до найближчого бюро правової допомоги за безоплатною первинною та вторинною правовою допомогою можна незалежно від реєстрації місця проживання. Бюро правової допомоги працюють по всій Україні, за винятком регіонів, де наразі тривають воєнні дії.

Працівники системи БПД продовжують забезпечувати роботу консультаційних пунктів доступу до правової допомоги у приміщеннях органів державної влади, місцевого самоврядування, соціального захисту нанесення, відповідних спеціалізованих установ, місцях компактного розміщення внутрішньо переміщених осіб, у тих регіонах, де не ведуться бойові дії.

Будуть уточнюючі питання, звертайтесь до мене персонально, натиснувши кнопку "звернутись".

Добрий день!

Дезертирство Вашому сину не загрожує, оскільки він покинув місце несення служби не самовільно, а за наказом командира.

Кримінальний кодекс України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text

Стаття 408. Дезертирство

1. Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез’явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу -

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

2. Дезертирство із зброєю або за попередньою змовою групою осіб -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

3. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

4. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

Стосовно неповернення назад слід розбиратись, кому віддавався наказ, чи розповсюджувався він на сина і так далі. Теоретично йому загрожує відповідальність за статтею 402 або 403 Кримінального кодексу. У даному випадку необхідно встановлювати, чи був наказ, який відмовився виконувати ваш син, законним.

Кримінальний кодекс України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text

Стаття 402. Непокора

1. Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу -

карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно вчинено групою осіб або спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Непокора, вчинена в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до семи років.

4. Непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Примітка. Під бойовою обстановкою в розділі XIX цього Кодексу слід розуміти обстановку наступального, оборонного чи іншого загальновійськового, танкового, протиповітряного, повітряного, морського тощо бою, тобто безпосереднього застосування військової зброї і техніки стосовно військового супротивника або військовим супротивником. Обстановка бою, в якому бере участь військове з’єднання, частина (корабель) або підрозділ, розпочинається і закінчується з наказу про вступ у бій (припинення бою) або з фактичного початку (завершення) бою.

{Стаття 402 в редакції Закону № 194-VIII від 12.02.2015}

Стаття 403. Невиконання наказу

1. Невиконання наказу начальника, вчинене за відсутності ознак, зазначених у частині першій статті 402 цього Кодексу, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або позбавленням волі на строк до двох років.

2. Те саме діяння, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

3. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

{Стаття 403 в редакції Закону № 194-VIII від 12.02.2015}

Кримінальний кодекс України зазначає, що непокора - це відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу. Невиконання наказу - це невчинення дій, які підлеглий зобов'язаний виконати згідно з виданим йому наказом, або вчинення заборонених наказом дій, а також несвоєчасне чи неповне виконання наказу.

Під час розмежування злочинів важливим є настання чи ненастання тяжких наслідків, оскільки злочин, передбачений ст. 403 КК України, вважається закінченим із моменту настання тяжких наслідків. Іншим критерієм для розмежування є форма відмови від виконання наказу суб'єктом злочину (ст. 403 КК України передбачає відсутність відкритої заяви про небажання виконати наказ свого начальника).

За своїм службовим становищем і військовим званням один військовослужбовець щодо іншого може бути начальником чи підлеглим [3].

Усі військовослужбовці мають відповідні військові звання, користуються всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод, виконують обов'язки громадян України, передбачені Конституцією України.

Особа, яка одержала законний наказ, зобов'язана його виконати. За своєю юридичною природою виконання законного наказу - це виконання особою свого юридичного обов'язку. Відмова від виконання такого наказу, його невиконання або неналежне виконання є правопорушенням, у тому числі злочином.

Згідно зі ст. 41 Кримінального Кодексу України наказ або розпорядження є законними в таких випадках:

1) якщо відданий у належному порядку. Під належним порядком варто розуміти порядок віддання (видання) наказів, встановлений законом або підзаконними нормативно-правовими актами. В усіх випадках обов'язковим елементом порядку віддання наказу є дотримання тієї його форми, якої вимагає законодавство, а в разі віддання наказу в письмовій формі - його підписання уповноваженою на це службовою особою;

2) якщо відданий відповідною особою в межах її повноважень. Під вжитими в ст. 41 словами «відповідною особою» варто розуміти орган або службову особу, до компетенції яких належать питання, що вирішуються в наказі. Наказ не повинен виходити за межі того обсягу повноважень, якими наділені орган чи службова особа, що його віддають. Якщо наказ відданий із явним перевищенням повноважень, які мають відповідна службова особа чи орган, такий наказ не вважається законним, а особа, яка його виконала, підлягає за це відповідальності на загальних підставах (ч. 4 ст. 41 КК України). Наказ є обов'язковим для виконавця, якщо, по-перше, він відданий службовою особою чи органом виконавцеві, який відповідно до законодавства повинен виконувати наказ унаслідок свого підпорядковування по роботі чи службі або з інших підстав, а по-друге, дії, вчинення яких вимагає той, хто віддав наказ, входять до кола трудових чи службових обов'язків виконавця;

3) який за змістом не суперечить чинному законодавству;

4) якщо не пов'язаний із порушенням конституційних прав і свобод людини й громадянина.

Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно кримінально протиправний наказ або розпорядження.

На відміну від невиконання наказу, який із суб'єктивної сторони характеризується необережною формою вини (злочинна недбалість або злочинна самовпевненість), непокора здійснюється тільки з прямим умислом.

Мотиви вчинення цього злочину можуть бути різними та для його кваліфікації значення не мають. Проте якщо наказ не виконаний із мотивів його явної незаконності, то відповідальність виключається [2].

У результаті розгляду вироків суду з кримінальних проваджень щодо злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військових злочинів), передбачених ст. ст. 402 та 403 КК України, можна зазначити, що суди більшості областей України призначають покарання за злочини, передбачені ч. 1 ст. 402 КК України, з урахуванням ст. 69 КК України; за злочини, передбачені ч. 3 ст. 402 КК України, призначають суб'єкту злочину покарання у виді позбавлення волі та в силу ст. ст. 75, 76 КК України звільняють особу від відбування призначеного покарання, встановивши їй іспитовий строк.

Під час розгляду кримінальних проваджень у злочинах, передбачених ст. 403 КК України, суд звертає увагу на такі ознаки: ступінь і характер сприяння суб'єкта злочину під час досудового розслідування; тяжкість та характер злочину; особу обвинуваченого, який висловив бажання продовжити проходження військової служби; інтереси суспільства, наявність декількох обставин, які пом'якшують покарання, і відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Таким чином, для правильного розмежування та юридичної кваліфікації цих злочинів необхідно достовірно й точно встановити, чи перебував один військовослужбовець щодо іншого у відносинах підлеглості за військовою службою, яке ставлення суб' єкт має до наслідків, що настали, у який період було вчинено кримінальне правопорушення та чи наявні обставини, що виключають злочинність діяння, передбачені ст. ст. 39 і 41 КК України.

Слід також пам'ятати наступне:

Конституція України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%...

Стаття 59. Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

{Частина перша статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1401-VIII від 02.06.2016}

{Офіційне тлумачення частини першої статті 59 див. в Рішенні Конституційного Суду № 13-рп/2000 від 16.11.00}

{Офіційне тлумачення положення частини першої статті 59 див. в Рішенні Конституційного Суду № 23-рп/2009 від 30.09.2009}

{Частину другу статті 59 виключено на підставі Закону № 1401-VIII від 02.06.2016}

Стаття 60. Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

{Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 62, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, див. в Рішенні Конституційного Суду № 12-рп/2011 від 20.10.2011}

У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Стаття 63. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Як тільки виникнуть питання - звертайтесь! Буду радий допомогти!

Доброго дня!

Ваші питання вррегульовані наступним:

ЗАКОН УКРАЇНИ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців, надання командирам додаткових прав та покладення обов’язків в особливий період"(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 13, ст.92) Стаття 172-10. Відмова від виконання наказу або інших законних вимог командира (начальника) Відмова від виконання законних вимог командира (начальника) - тягне за собою арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб. Кримінальний Кодекс України Стаття 41. Виконання наказу або розпорядження 1. Дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконання законного наказу або розпорядження. 2. Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина. 3. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно злочинний наказ або розпорядження. 4. Особа, що виконала явно злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах. 5. Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинного характеру наказу чи розпорядження, то за діяння, вчинене з метою виконання такого наказу чи розпорядження, відповідальності підлягає тільки особа, що віддала злочинний наказ чи розпорядження. статті 402. Непокора КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ 1. Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу - караються службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років. 2. Ті самі діяння, якщо вони вчинені групою осіб або спричинили тяжкі наслідки,- караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років. 3. Непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці,- карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. 1. Одним із головних загальних обов'язків усіх військовослужбовців є обов'язок беззастережно виконувати накази командирів (начальників), крім явно злочинних. Це обумовлено характерним для всіх військових формувань принципом єдиноначальності. 2 Об'єктом злочину є порядок виконання у військових формуваннях України наказів, який забезпечує необхідні в умовах військової служби відносини підлеглості та військової честі. 3. З об'єктивної сторони злочин може виражатися у двох формах: 1) відкрита відмова виконати наказ начальника; 2) інше умисне невиконання наказу. Враховуючи зазначене , якщо наказ виданий законно , то військовослужбовець має його виконувати з огляду на бойову обстановку. Таким чином , наказ завжди має бути конкретним. Тому не можна розглядати як невиконання наказу невиконання військовослужбовцем загальних вимог служби, які містяться в статутах, порадниках, інструкціях тощо. Крім того, наказ має бути законним і виданим тільки в межах компетенції відповідної службової особи, а наказ з фінансових, матеріально-технічних та кадрових питань, - крім того, у письмовій формі. Якщо наказ виданий з порушенням вимог, які до нього пред'являються законодавством, він є незаконним. Підлеглий не несе відповідальності за ст. 402 за невиконання наказу начальника, якщо цей наказ був незаконним (відданий невідповідною особою, в неналежному порядку, виходив за межі повноважень командира (начальника), за своїм змістом суперечив чинному законодавству, був пов'язаний з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина). За умисне ж виконання явно злочинного наказу начальника підлеглий підлягає відповідальності як пособник відповідного військового службового злочину (скажімо, за виконання наказу начальника караулу про застосування фізичного насильства щодо заарештованих чатовий має нести відповідальність за ч. 5 ст. 27 і ч. 2 ст 424).

---

Скаргу до служби правопорядку можна подавати у вільній формі на папері у канцелярію, або поштою з врученням рекомендованим листом - це можуть робити , як службовці так і їх родичі чи інші особи , яким відомо про порушення. Наказ командира треба отримати та підготувати по ньому заяву до суду, позитивний приклад рішення суду про скасування наказу про внесення догани тут: http://smolenko-advokat.kharkov.ua/index.php/dokumenty/52-viznannya-nezakonnimi-nakaziv-pro-nakladennya-styagnen Тут зможете знайти приватного адвоката по Києву та області https://www.plc.vn.ua/оскарження-наказів-військовослужбовцем Вам треба залучити адвоката для представництва у суді , за посиланням є контакти та вартість, або залучити регіонального адвоката системи безоплатної допомоги у регіоні проходження служби. 0800 213 103

Образцы рапортов здесь https://legal100.org.ua/uchasnykam-rosiisko-ukrainskoi-viiny/zrazky-raportiv-ta-zaiav/ --- Військовослужбовці мають право самостійно захистити порушені права під час проходження служби двома способами: - зверненням з позовом до суду - поданням скарги відповідній посадовій особі. Зазначене питання регулюється Дисциплінарним статутом Збройних Сил України та Законом України «Про звернення громадян». Військовослужбовець має право подати скаргу, ЯКЩО ВВАЖАЄ, що його ПРАВА, ЗАКОННІ ІНТЕРЕСИ БУЛИ ПОРУШЕНІ: • незаконним рішенням, діями або бездіяльністю командирів; • незаконним покладенням на нього обов'язків; • незаконним притягненням до відповідальності; • незаконними діями інших військовослужбовців. Залежно від виду порушення СКАРГА ПОДАЄТСЬЯ ДО: • органів військового управління; • посадових осіб; • Військової служби правопорядку; • органів, які проводять досудове слідство; • інших державних органів. З інших питань службової діяльності скарга подається безпосередньому командирові тієї особи, чиї дії оскаржуються. Якщо військовослужбовець, який подає скаргу, не знає, з чиєї вини порушені його права, скарга подається у порядку підпорядкованості безпосередньому командиру. СКАРГА МОЖЕ ПОДАВАТИСЬ УСНО і ПИСЬМОВО: - військовослужбовцем, -членом сім’ї військовослужбовця -іншою заінтересованою особою. Усі скарги у день їх надходження заносяться до Журналу реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян. Усну скаргу військовослужбовці, члени їх сімей та інші громадяни мають право подати командирам військових частин під час особистого прийому, що визначено у кожній військовій частині, установі, організації. ПИСЬМОВУ СКАРГУ бажано подавати у двох примірниках до відділу військової частини або іншого державного органу, у компетенції якого розгляд вашого питання. Другий примірник з відміткою про отримання залишається у особи, яка подала скаргу. Він є підтвердженням того, що військова частина або інший орган отримали скаргу, і може бути використаний як доказ факту звернення, якщо виникне потреба оскаржити затримку або незадовільні результати розгляду скарги. У письмовій скарзі слід вказати: -прізвище, ім’я і по батькові, -адресу місця проживання і номер телефону, -посадову особу або орган державної влади, якому адресована скарга, -ясно і докладно описати обставини порушення вашого права, суть порушення, -зазначити, які дії ви просите відповідальну посадову особу вчинити для відновлення цього права, вказати дату і поставити підпис. Якщо ви бажає бути присутнім при розгляді скарги, про це теж варто зазначити у нійЗРАЗОК СКАРГИ ДОДАЄТЬСЯ. ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІ, які подали заяву чи скаргу, МАЮТЬ ПРАВО: • особисто викласти свої аргументи особі, яка перевіряє заяву чи скаргу, звернутися за допомогою до свідків; • подати додаткові матеріали, що стосуються справи, чи клопотати, щоб їх вимагав командир або орган, який розглядає заяву або скаргу; • бути присутнім під час розгляду заяви чи скарги; • одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; • ознайомитися з матеріалами перевірки заяви чи скарги; • оскаржити прийняте за їхньою заявою чи скаргою рішення в суді; • вимагати відшкодування збитків у встановленому законом порядку. Під час розгляду пропозиції, заяви чи скарги не допускається розголошення командиром чи іншою особою, яка бере участь у розгляді, відомостей про особисте життя військовослужбовця без його згоди, а також розголошення іншої інформації, якщо це зачіпає його права і свободи, законні інтереси. СТРОКИ РОЗГЛЯДУ УСІ пропозиції, заяви чи скарги розглядаються і вирішуються у строк НЕ БІЛЬШЕ ОДНОГО МІСЯЦЯ з часу їх отримання, а ті, що НЕ ПОТРЕБУЮТЬ ДОДАТКОВОГО ВИВЧЕННЯ й перевірки, - невідкладно, але НЕ ПІЗНІШЕ П'ЯТНАДЦЯТИ ДНІВ з часу їх надходження. Якщо у місячний строк вирішити порушені у зверненні питання неможливо, командир встановлює новий строк, про що сповіщається військовослужбовець, який подав звернення. При цьому ЗАГАЛЬНИЙ СТРОК розгляду пропозиції, заяви чи скарги не може перевищувати СОРОКА П'ЯТИ ДНІВ. Несвоєчасний, неповний розгляд скарги або незаконне рішення посадової особи, яка її розглядає, можна оскаржити встановленим порядком до суду, Військової служби правопорядку або вищого за підпорядкованістю командира. Скарга може подаватись у вільній формі , родичі також можуть подавати їх письмово та усно через контакт центр 15-45 чи Міноборони для підготовки заяви позову до суду потрібен адвокат з військової практики С уважением, Константин Гончаренко

Вітаю!

НЕ БАЧУ СЕНСУ ЗАЗНАЧАТИ СТАТТІ КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ, ЯКІ ЧИСТО ГІПОТЕТИЧНО МОЖУТЬ ІНКРИМІНУВАТИ ВАШОМУ СИНОВІ!

ТРЕБА ПРАЦЮВАТИ З ТИМ, ЩО БУДЕ.

НАРАЗІ Я ХОТІВ БИ ПОРАДИТИ НАСТУПНЕ:

1. НАЙНЯТИ АДВОКАТА, ЯКИЙ ВЕСТИМЕ СПРАВУ.

2. НЕ СВІДЧИТИ ПРОТИ СЕБЕ І НЕ ДАВАТИ ЖОДНИХ ПОКАЗІВ БЕЗ ПРИСУТНОСТІ СВОГО АДВОКАТА

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%...

Стаття 63. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

3. ВИМАГАТИ НАДАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ЩОДО ЇХНЬОГО СТАТУСУ.

ЦЕ ЯКЩО КОРОТКО. КЛЮЧОВЕ - ТРЕБА СПІВПРАЦЮВАТИ З АДВОКАТОМ. КОЛИ ВІН ОТРИМАЄ ПІДОЗРУ, ТОДІ І ПОТРІБНО БУДЕ ПРАЦЮВАТИ ІЗ ЗАЗНАЧЕНИМИ У ПІДОЗРІ СТАТТЯМИ.

Всього доброго! Сподіваюсь, що консультація була корисною.Якщо є додаткові питання, звертайтесь індивідуально, натиснувши кнопку «Звернутися»!

Вітаю!

1.

Наказание за дезертирство закреплено в ст. 408 УК Украины.

В случае отказа участвовать в боевых действиях и не прибытие в часть, ответственность в данном случае будет наступать по статье 408 Уголовного кодекса (ниже привожу её содержание).

1. Самовольное оставление воинской части с целью уклонения от исполнения своих обязанностей (дезертирство), а также неявка на место несения службы из отпуска, лечебного учреждения или командировки, с указанной выше целью, наказывается лишением свободы на срок от 2 до 5 лет.2. Дезертирство, совершенное по предварительному сговору группой лиц или с оружием, наказывается лишением свободы сроком от 5 до 10 лет.3. Самовольное оставление воинской части с признаками дезертирства (уклонения от службы) при военном положении - от 5 до 12 лет.

Неисполнение приказа от участия в боевых действиях является самостоятельным видом уголовного правонарушения. Ответственность за него предусмотрена статьей 402 УК, а наказание, в зависимости от конкретных обстоятельств, составляет от 1 до 7 лет тюрьмы (в большинстве случаев - условно). Неповиновение, совершенное во время действия военного положения, карается более строго. В этом случае мера наказания подразумевает лишение свободы на срок от пяти до десяти лет и освобождение от отбывания наказания с испытательным сроком маловероятно.

ВАМ ТРЕБА СКОРИСТАТИСЯ ПОСЛУГАМИ АДВОКАТА.

Законодавство передбачає можливість оскарження неправомірних рішень та дій.

Стаття 55 Конституції України гарантує право на оскарження в суді рішень, дій та бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Також військовослужбовцям надається право звернутися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також до відповідних міжнародних судових установ.

Водночас скарги, пов’язані з проходженням служби, подаються, розглядаються і вирішуються відповідно до Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України та Статуту внутрішньої служби, якими передбачено певні особливості щодо порядку їх надання і вирішення.

На незаконні дії чи розпорядження командирів військовослужбовець подає скаргу безпосередньому начальнику тієї особи, чию дію він оскаржує, а якщо особа, по чиїй вині порушені права, невідома, то скарга подається за командою. Заборонено подавати скарги під час бойового чергування, в добовому наряді та під час занять.

Законодавство України дозволяє військовим та їхнім родинам створювати громадські об’єднання і бути їх членами. Їхня діяльність також може бути спрямована на захист соціальних прав військовослужбовців, а співпраця з Міністерством оборони України сприяє ефективності такого захисту. Однак громадські організації військовослужбовців не повинні втручатися у професійну компетенцію відомства.

Стаття 41. Виконання наказу або розпорядження

Кримінальний кодекс України

1. Дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконання законного наказу або розпорядження.

2. Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.

3. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно кримінально протиправний наказ або розпорядження.

4. Особа, що виконала явно кримінально протиправний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.

5. Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати кримінально протиправного характеру наказу чи розпорядження, то за діяння, вчинене з метою виконання такого наказу чи розпорядження, відповідальності підлягає тільки особа, що віддала кримінально протиправний наказ чи розпорядження.

ЯКЩО ПРАВА ВАШОГО СИНА БУЛИ ПОРУШЕННІ:

Зі скаргою можна звернутися:

"Гарячі лінії" МО України : https://www.mil.gov.ua/kontakti/garyacha-liniya.ht...

Сайт МО України: https://www.mil.gov.ua/

В Главное управление Военной службы правопорядка в Вооруженных Силах Украины: (044) 454-73-08 в рабочее время; (044) 454-73-03 в нерабочее время.

ЗА НЕ ВИКОНАННЯ НАКАЗУ:

Стаття 402. Непокора

Кримінальний кодекс України ()

1. Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу -

карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно вчинено групою осіб або спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Непокора, вчинена в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до семи років.

4. Непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Примітка. Під бойовою обстановкою в розділі XIX цього Кодексу слід розуміти обстановку наступального, оборонного чи іншого загальновійськового, танкового, протиповітряного, повітряного, морського тощо бою, тобто безпосереднього застосування військової зброї і техніки стосовно військового супротивника або військовим супротивником. Обстановка бою, в якому бере участь військове з’єднання, частина (корабель) або підрозділ, розпочинається і закінчується з наказу про вступ у бій (припинення бою) або з фактичного початку (завершення) бою.

ХХХ

ЗВЕРНІТЬСЯ ЗА ДОПОМОГОЮ ДО ВОЛОНТЕРСКОГО РУХУ "АДВОКАТИ ЗСУ":

https://armyinform.com.ua/2022/05/17/general-valer...

Кримінальний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text):

"Стаття 408. Дезертирство

1. Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез’явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу -

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

2. Дезертирство із зброєю або за попередньою змовою групою осіб -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

3. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

4. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.";

"Стаття 402. Непокора

1. Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу -

карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно вчинено групою осіб або спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Непокора, вчинена в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до семи років.

4. Непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Примітка. Під бойовою обстановкою в розділі XIX цього Кодексу слід розуміти обстановку наступального, оборонного чи іншого загальновійськового, танкового, протиповітряного, повітряного, морського тощо бою, тобто безпосереднього застосування військової зброї і техніки стосовно військового супротивника або військовим супротивником. Обстановка бою, в якому бере участь військове з’єднання, частина (корабель) або підрозділ, розпочинається і закінчується з наказу про вступ у бій (припинення бою) або з фактичного початку (завершення) бою.

Стаття 403. Невиконання наказу

1. Невиконання наказу начальника, вчинене за відсутності ознак, зазначених у частині першій статті 402 цього Кодексу, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або позбавленням волі на строк до двох років.

2. Те саме діяння, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

3. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.";

"Стаття 24. Умисел і його види

1. Умисел поділяється на прямий і непрямий.

2. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

3. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання...

Стаття 66. Обставини, які пом'якшують покарання

1. При призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються:

1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення;...

2. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті..."

Податковий кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text):

"РОЗДІЛ XX. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

Підрозділ 1. Особливості справляння податку на доходи фізичних осіб...

5. Якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.";

"169.1.1. у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку;".

Розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на даний момент (з 01.01.2022р.) складає 2481 грн. (https://www.slovoidilo.ua/2022/01/02/novyna/suspil...) - 50% = 1240,5 грн.

---

Доброго дня, Тетяно!

По-перше, склад злочину, передбаченого ст. 408 КК (дезертирство) передбачає, вимагає самовільного залишення місця служби - у випадку Вашого сина йому, як командиру, був виданий наказ комбату про вихід з поля бою, тобто самовільного залишення служби немає, тобто ст.408 КК застосуванню не підлягає, не має складу злочину за ст.408 КК.

По-друге, складу злочину, передбаченого ст.402 КК (непокора), як умисне невиконання наказу, також, як я вважаю, немає, оскільки, як Ви пишете, наказ про повернення на поле бою комбат надавав не безпосередньо Вашому сину. Отже, ст.402 КК також не може бути інкримінована Вашому сину.

По-третє, за відсутності ознак ст.402 КК до застосування підлягає ст.403 КК (невиконання наказу), але фабула цієї статті передбачає настання тяжких наслідків. Ознаки тяжких наслідків для цієї ст.403 КК мною у КК не знайдено, але його розмір має бути не менше 500, при цьому, відповідно до Податкового кодексу України, не мінімальних мінімальних доходів громадян, а розмірів податкової соціальної пільги, точніше 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи; тобто 500 х 1240,5 = 6202500 грн., тобто більше 6 мільйонів грн., чого, напевно, немає. При цьому суд має застосувати не приблизний, а точний, передбачений КК розмір тяжких наслідків щодо ст.403 КК (повторюю, я його не знайшов); по-друге, має бути визначний точний і повний розмір тяжких наслідків у грошовій формі.

По-четверте, як я вважаю, сину слід викласти пояснення, що наведені мною статті КК не підлягають до застосування, проявити щире каяття як обставину, що пом'якшує покарання, викласти клопотання про звільнення від покарання з направленням за місцем служби. Такі дії, на мою думку, допоможуть сину у його ситуації.

Добрий вечір, Тетяна!

ЙОГО ЛІНІЯ ЗАХИСТУ - ЦЕ ТЕРМІНОВО ЗВЕРУНТИСЯ ЗА МЕДИЧНОЮ ТА ПСИХОЛОГІЧНОЮ ДОПОМОГОЮ, ШЛЯХЛМ ПОДАННЯ РАПОРТУ КОМАНДИРУ В/Ч ПРО НАДАННЯ ТАКОЇ ДОПОМОГИ, З ПОМІЩЕННЯМ ДО ГОСПІТАЛЮ:

КЕРУВАТИСЯ ТРЕБА:

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131):

Кримінальний кодекс України | від 05.04.2001 № 2341-III (rada.gov.ua)

"Стаття 39. Крайня необхідність

1. Не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

2. Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.

3. Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

Стаття 40. Фізичний або психічний примус

1. Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.

2. Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 цього Кодексу.

Стаття 42. Діяння, пов'язане з ризиком

1. Не є кримінальним правопорушенням діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.

2. Ризик визнається виправданим, якщо мету, що була поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обґрунтовано розраховувала, що вжиті нею заходи є достатніми для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.

3. Ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій".

Важливою гарантією дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого у кримінальному процесі та обов’язковою складовою справедливого судового розгляду є презумпція невинуватості. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частини перша, друга, третя статті 62 Конституції України). Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов’язок доведення вини особи покладається на державу».

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88):

Кримінальний процесуальний к... | від 13.04.2012 № 4651-VI (rada.gov.ua)

"Стаття 17. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини

1. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

2. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

3. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

5. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Стаття 18. Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї

1. Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

2. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

3. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення".

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141):

Конституція України | від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (rada.gov.ua)

"Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь".

БЕЗ ПРИСУТНОСТІ АДВОКАТА, ЗАХИСНИКА ПОЯСНЕННЯ, ПОКАЗИ НЕ ДАВАТИ:

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141):

Конституція України | від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (rada.gov.ua)

"Стаття 59. Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав".

"Стаття 63. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду".

У разі наявності запитань звертайтеся через кнопку зеленого кольору "ЗВЕРНУТИСЯ".

Всього доброго!

Тетяна!

ЗАГАЛЬНІ ПІДСТАВИ ДЛЯ ЗВІЛЬНЕННЯ З ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ У ВОЄННИЙ ЧАС:

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про військовий обов'язок і військову службу

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 27, ст.385):

Про військовий обов'язок і ... | від 25.03.1992 № 2232-XII (rada.gov.ua)

"Стаття 26. Звільнення з військової служби

1. Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров’я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров’я до військової служби з виключенням з військового обліку. ...

4. Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:...

2) під час воєнного стану:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров’я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;

в) у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;

г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

у зв’язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;

у зв’язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я;

у зв’язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

у зв’язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;

у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

військовослужбовці-жінки - у зв’язку з вагітністю;

військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років".

ТАК, ВІН МОЖЕ БУТИ ЗВІЛЬНЕНІ ЗА СТАНОМ ЗДОРОВ"Я: "Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:...у відставку, якщо військовослужбовці ... визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров’я до військової служби з виключенням з військового обліку. ... під час воєнного стану:... за станом здоров’я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

ЙОМУ ТРЕБА:

- ІНИЦІЮВАТИ ПРОВЕДЕННЯ ВЛК (МЕДКОМІСІЇ) У ГОСПІТАЛІ, ЗА МІСЦЕМ ПРОХОДЖЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ, ЩЛЯХОМ ПОДАННЯ РАПОРТУ НА ІМ"Я КОМАНДИРА В/Ч, ТАК ЯК ВИ ПОВИННІ БУТИ НЕГАЙНО ЗВІЛЬНЕНІ ЗА СТАНОМ ЗДОРОВ"Я ЗА ТАКИМ ДІАГНОЗОМ:"Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:...у відставку, якщо військовослужбовці ... визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров’я до військової служби з виключенням з військового обліку. ... під час воєнного стану:... за станом здоров’я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;...".

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

14.08.2008 № 402

Зареєстровано в Міністерствіюстиції України17 листопада 2008 р.за № 1109/15800

Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України:

Про затвердження Положення про в... | від 14.08.2008 № 402 (rada.gov.ua)

"6. Медичний огляд військовослужбовців

6.1. Направлення на медичний огляд проводиться:

а) військовослужбовців строкової служби: командирами військових частин, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комісарами, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, а осіб, які перебувають на обстеженні та лікуванні у цивільному лікувально-профілактичному закладі психіатричного профілю, крім того, - головними лікарями цих закладів;

б) військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами

6.2. На військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК у мирний час, подаються:

направлення із зазначенням військового звання, прізвища, імені та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, військового комісаріату, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об'єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника). Зразок направлення наведено в додатку 14. Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов'язкове до виконання;

медична книжка;

посвідчення особи (військовий квиток);

фотокартка 3 х 4 см без головного убору - при амбулаторному огляді;

службова характеристика для проведення медичного огляду військово-лікарською комісією (зразок заповнення якої наведено в додатку 15). У тексті характеристики наводиться інформація щодо освіти військовослужбовця, який ВВНЗ і коли закінчив, навчання в інших навчальних закладах, у тому числі закордонних, особливостей проходження військової служби, служби за кордоном, у складі миротворчого персоналу, миротворчого контингенту, військових місіях, участі у бойових діях тощо, обов'язково зазначається думка командування військової частини щодо фізичного стану, фактичної працездатності військовослужбовця, виконання ним своїх службових обов'язків за станом здоров'я та можливість подальшого проходження ним військової служби на займаній посаді, призначення на посаду з меншим обсягом обов'язків, на нижчу посаду тощо;

медична характеристика (у медичній характеристиці обов'язково зазначають інформацію про захворюваність військовослужбовця, результати медичних оглядів ВЛК (при вступі у ВВНЗ, відрядженні за кордон, у миротворчі місії, під час служби у спецспорудах тощо), втрату працездатності за станом здоров'я за останні три роки та думку начальника медичної служби військової частини щодо можливості подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на займаній посаді за станом здоров'я).

Службова та медична характеристики обов'язково надаються у мирний час у разі направлення військовослужбовця на медичний огляд командиром військової частини за місцем проходження ним військової служби, в інших випадках надання службової та медичної характеристик не обов'язкове.

Крім того:

на осіб, які направляються на огляд з приводу поранень, травм, контузій, каліцтв, одержаних у період проходження ними військової служби, - оригінал довідки про обставини одержання травми (поранення, контузії, каліцтва);

на військовослужбовців - учасників бойових дій, миротворчих місій, ліквідації наслідків аварії на ядерних об'єктах, розмінування об'єктів народного господарства - відповідні посвідчення, витяги із особових справ, інші довідкові матеріали (допускається надання ксерокопій указаних документів, завірених відповідними посадовими особами та гербовою печаткою військової частини (закладу))...

6.4. У разі виявлення під час обстеження або лікування у військовому лікувальному закладі у військовослужбовця захворювання, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють у мирний час непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатність до військової служби у мирний час, обмежену придатність у воєнний час (пункти "а", "б" статей Розкладу хвороб, без індивідуальної оцінки), у воєнний час - непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, ці особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника військового лікувального закладу на підставі подання начальника лікувального відділення, у якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис в історії хвороби (медичній книжці), який завіряється підписом начальника військового лікувального закладу.

6.5. Для вирішення питання про потребу у відпустці за станом здоров'я або звільненні від виконання службових обов'язків (у тому числі і повторно) військовослужбовець може направлятися на медичний огляд начальником відділення або профільним головним (провідним) фахівцем військового лікувального закладу, у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в історії хвороби (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи.

6.6. Військовослужбовці оглядаються ВЛК у військових лікувальних закладах за територіальним принципом. Військовослужбовці, крім того, оглядаються ВЛК за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки.

6.7. Військовослужбовці за контрактом, з числа осіб офіцерського складу, які подаються на звільнення за станом здоров'я до завершення п'ятирічного терміну служби після закінчення ВВНЗ (військових навчальних підрозділів ВНЗ, закордонних навчальних закладів тощо), участі у ММО або у складі миротворчого персоналу, служби у багатонаціональних штабах, військових місіях або в апараті військових аташе за кордоном, направляються на медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби виключно у Національний військово-медичний клінічний центр з обов'язковим оглядом головним хірургом або головним терапевтом Міністерства оборони України за профілем діагностованного захворювання.

6.8. На осіб, які проходять медичний огляд амбулаторно, заводиться Картка обстеження та медичного огляду, при стаціонарному огляді - історія хвороби.

Огляд військовослужбовців обов'язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, окулістом, оториноларингологом (військовослужбовців-жінок - гінекологом), а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Обов'язково виконуються загальні аналізи крові та сечі, ЕКГ-дослідження, флюорографічне дослідження органів грудної клітини. Потребу в додатковому обстеженні визначають лікарі за медичними показаннями.

Огляд вказаними лікарями військовослужбовців, направлених на ВЛК для вирішення питання про потребу у відпустці за станом здоров'я або у звільненні від виконання службових обов'язків, проводиться за медичними показаннями.

6.9. При медичному огляді військовослужбовців метод індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби повинен застосовуватись у кожному випадку. ВЛК враховує їх вік, освіту, військовий фах, підготовку, досвід, фактичну працездатність, спрямованість до подальшого проходження військової служби, думку командування і начальника медичної служби військової частини, викладені у службовій та медичній характеристиках, та можливість подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на посаді, яка найбільше відповідає стану його здоров'я.

6.10. Медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії).

Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров'я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби.

6.11. Постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров'я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).

Постанова ВЛК про потребу у звільненні від виконання службових обов'язків (занять) за станом здоров'я оформлюється довідкою ВЛК, яка затвердженню штатною ВЛК не підлягає.

6.12. У разі коли є незаперечні дані, що здатність до проходження військової служби за станом здоров'я не відновиться, постанова ВЛК про потребу військовослужбовців у відпустці за станом здоров'я не приймається, а вирішується питання про придатність їх до військової служби.

При огляді військовослужбовців, які за вироком суду засуджені до тримання у дисциплінарному батальйоні або на гауптвахті, постанова про необхідність надання їм відпустки за станом здоров'я ВЛК не приймається. Лікування їх має бути завершене у військовому госпіталі або у лазареті медичного пункту дисциплінарного батальйону.

6.13. Відпустка за станом здоров'я військовослужбовцям у мирний час надається на 30 календарних днів. За медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування ВЛК приймає постанову про потребу у відпустці за станом здоров'я на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка за станом здоров'я ВЛК продовжується на 30 календарних днів, а в окремих випадках - на 45 або на 60 календарних днів.

6.14. Загальний термін безперервного перебування військовослужбовців на лікуванні у військових (цивільних) лікувальних закладах, включаючи і відпустку за станом здоров'я, у мирний час не повинен перевищувати 4 місяці, а для хворих на туберкульоз - 12 місяців. Після закінчення визначеного терміну перебування на безперервному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я військовослужбовці підлягають медичному огляду для визначення ступеня придатності до військової служби. У разі визнання їх ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час вони можуть бути подані до звільнення з військової служби до виписки із військового (цивільного) лікувального закладу.

6.15. Відпустка за станом здоров'я надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК.

При вибутті військовослужбовця у відпустку за станом здоров'я довідка ВЛК з постановою ВЛК видається йому на руки.

Після закінчення відпустки за станом здоров'я військовослужбовці (крім курсантів ВВНЗ) за рішенням військових комісарів, начальників гарнізонів або органів управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України можуть пройти повторний медичний огляд за місцем проведення відпустки для визначення придатності їх до військової служби.

6.16. У зв'язку із хворобою ВЛК може приймати постанову про потребу у звільненні від виконання службових обов'язків від 10 до 15 календарних днів, а щодо військовослужбовців строкової військової служби, у мирний час, - у тому числі з перебуванням у лазареті медичного пункту військової частини.

Постанова ВЛК про продовження звільнення від виконання службових обов'язків приймається кожний раз не більше як на 10 календарних днів, але в цілому не може перевищувати 30 календарних днів.

6.17. Медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби військовослужбовців, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво, захворювання) під час захисту держави, у ММО, у країнах, де ведуться бойові дії, здійснюється ВЛК тільки після закінчення лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі.

6.18. У разі звільнення військовослужбовців з військової служби постанова про потребу їх у відпустці за станом здоров'я ВЛК не приймається. У разі коли ці особи визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку і в період оформлення звільнення з військової служби не можуть за станом здоров'я виконувати службові обов'язки, ВЛК одночасно з постановою про непридатність приймає постанову про звільнення від виконання службових обов'язків до 30 діб.

6.19. У разі коли особа, направлена на медичний огляд, відмовляється (ухиляється) від призначеного лікарем обстеження, що унеможливлює прийняття ВЛК відповідної постанови, за рішенням консиліуму лікарів (за участю головних (провідних) спеціалістів та командування військового лікувального закладу) її дозволяється виписувати із військового лікувального закладу без проведення медичного огляду з офіційним повідомленням командира (начальника) військової частини, яким ця особа була направлена на медичний огляд, та записом у медичній книжці.

6.20. У разі переведення військовослужбовців для продовження лікування з одного лікувального закладу до іншого (з військового (цивільного) до цивільного (військового)), якщо це пов'язано з переїздом, ВЛК приймає відповідну постанову, яка оформлюється довідкою ВЛК та затвердженню штатною ВЛК не підлягає.

6.21. ВЛК можуть приймати постанову про перевезення того, хто пройшов медичний огляд, повітряним, морським (річковим), залізничним, автомобільним транспортом залежно від стану його здоров'я і необхідності надання останньому невідкладної медичної допомоги.

6.22. Якщо військовослужбовець, який пройшов медичний огляд, направлений до іншого військового лікувального закладу, у відпустку за станом здоров'я або до місця служби після виписки із лікувального закладу, потребує супроводу, то ВЛК у своїй постанові зазначає кількість супроводжуючих.

6.23. У разі неможливості проїзду оглянутого у плацкартному вагоні ВЛК має право приймати постанову про проїзд його в купейному вагоні потягу.

Щодо хворого, який потребує ізоляції, ВЛК приймає постанову про необхідність в проїзді його і супроводжуючих осіб в окремому купе купейного вагона швидкого чи пасажирського потяга.

6.24. Забезпечення проїзду військовослужбовців у випадках, передбачених пунктами 6.20-6.23 розділу II Положення, проводиться за кошти Міністерства оборони України.

6.25. Військовослужбовцям-жінкам відпустка у зв'язку з вагітністю надається на підставі постанови госпітальної або гарнізонної ВЛК з дня виникнення у них права на відпустку. Строк вагітності установлюється відповідним медичним закладом.

Постанова ВЛК про потребу у відпустці у зв'язку з вагітністю оформляється довідкою про вагітність (додаток 16), яка затвердженню штатною ВЛК не підлягає і видається на руки військовослужбовцю-жінці або висилається командиру військової частини, де вона проходить службу.

6.26. Щодо військовослужбовців, визнаних непридатними до служби в високомобільних десантних військах, спецспорудах, до підводного керування танків, до роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами, відряджень за кордон, у ММО тощо, ВЛК одночасно вирішують питання про придатність їх до військової служби за графами I, II, III Розкладу хвороб залежно від військового звання з подальшим затвердженням свідоцтва про хворобу штатною ВЛК.

6.27. Медичний огляд верхолазів (верхолазними роботами вважаються всі роботи, коли основним засобом запобігання падінню робітників з висоти в усіх випадках пересування є запобіжний пояс) проводиться один раз на 12 місяців, а осіб, які працюють на висоті (роботами на висоті вважаються усі роботи, які виконуються на висоті 1,5 м від поверхні ґрунту, перекриття або робочого настилу, над яким проводяться роботи з монтажних пристосувань або безпосередньо з елементів конструкцій, обладнання, машин та механізмів під час їх встановлення, експлуатації, монтажу та ремонту), кранівників баштових та автомобільних кранів, осіб, зайнятих на роботах з обслуговування діючих електроустановок (черговий персонал, який обслуговує діючі електроустановки з напругою 127 В і вище та проводить у них оперативні переключення; персонал, який виконує налагоджувальні, монтажні роботи та високовольтні випробування на цих електроустановках; персонал, який проводить роботи під напругою в електроустановках з напругою 127 В та вище), - один раз на 2 роки.

Особи, які призначаються на роботи на висоті, верхолазні роботи та пов'язані з підніманням на висоту, а також з обслуговування підйомних механізмів і установок та діючих електроустановок, проходять обстеження в обсязі, передбаченому керівництвом з диспансеризації військовослужбовців.

Крім цього, медичний огляд додатково проводиться особам, які призначаються:

на роботи на висоті, верхолазні роботи, пов'язані з підійманням на висоту, - обстеження вестибулярного апарату;

на роботи з обслуговування діючих електроустановок - обстеження полів зору та вестибулярного апарату.

6.28. У разі коли ВЛК після амбулаторного обстеження не може прийняти остаточної постанови, вона направляє військовослужбовця на стаціонарне обстеження у військовий лікувальний заклад з подальшим оглядом його госпітальною ВЛК.

Дозволяється направляти військовослужбовців на обстеження у цивільні лікувально-профілактичні заклади. Після закінчення обстеження у цивільному лікувально-профілактичному закладі складається Акт дослідження стану здоров'я. Акт на руки обстеженому не видається, а висилається поштою або передається посильним у ВЛК, яка направила його на обстеження.

6.29. Огляд військовослужбовців для встановлення придатності до підводного водіння танків проводиться один раз у 2 роки, а також при змінах у стані здоров'я.

6.30. Щодо курсантів ВВНЗ (крім випускного курсу), а також ліцеїстів (з 17 років), які визнаються непридатними для подальшого навчання, ВЛК одночасно вирішує питання про придатність їх до військової служби за графою I Розкладу хвороб та приймає відповідну постанову.

6.31. Курсанти випускних курсів оглядаються за графою III Розкладу хвороб, а курсанти випускних курсів військово-морських навчальних закладів, крім того, оглядаються для визначення придатності до служби у плаваючому складі ВМС Збройних Сил України.

6.32. Відбір військовослужбовців для навчання деяким військовим спеціальностям проводиться відповідно до Розкладу хвороб та ТДВ.

6.33. Звільнення військовослужбовців, які не підлягали призову на військову службу за станом здоров'я, без стаціонарного обстеження та медичного огляду забороняється.

6.34. На посади водіїв, механіків-водіїв спеціальних агрегатів ракетних військ призначаються військовослужбовці, придатні до військової служби, визнані придатними до керування транспортними засобами, які мають гостроту зору не нижче 0,8 на кожне око без корекції та слух на шепітну мову не менше 6 м на кожне вухо.

6.35. У воєнний час лікування військовослужбовців має бути закінчене у військовому лікувальному закладі (солдатів, матросів, сержантів і старшин - у батальйонах (командах) видужуючих). У виняткових випадках військовослужбовцям може бути надана відпустка за станом здоров'я на 30 календарних днів. За постановою ВЛК відпустка за станом здоров'я може бути продовжена на такий самий строк, а за відповідних медичних показань - повторно продовжена ще на 30 календарних днів. Постанова ВЛК про продовження відпустки за станом здоров'я записується в книгу протоколів засідань ВЛК та в довідку ВЛК, на підставі якої була надана перша відпустка за станом здоров'я, і підписується головою, членами комісії (не менше двох), секретарем комісії та скріплюється гербовою печаткою.

Якщо після продовження відпустки за станом здоров'я військовослужбовець не може приступити до виконання службових обов'язків, то він оглядається ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби".

Доброго дня, Тетяна!

Наразі всі наші поради будуть гепотетичні. Без огляду на фактичні обставини справи та ті документи, що складені або будуть складені.

Факт відсустності оснащення та навичок (підготовки) має бути взяти до уваги.

Пораджу звернутись все ж таки до адвоката на місці, який би працював по справі вашого сина.

Звертайтесь.

Стаття 408. Дезертирство

1. Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез’явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу -

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

2. Дезертирство із зброєю або за попередньою змовою групою осіб -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

3. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

4. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

привлекут или нет - зависит от многих факторов и удаленно предоставить сложно - нужно понимать какие приказы были, как отдавались , кто что писал , говорил и многое другое - нанимайте сыну адвоката

Доброго Дня

Щодо Вашого питання

За вчинення військових злочинів несуть відповідальність, здебільшого, військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та інших військових формувань.

Непокора - відкрита відмова виконувати законний наказ начальника/командира або інше умисне невиконання наказу (ст. 402 КК України).

Військовослужбовець може прямо відмовитися виконувати задачу, або ж погодитися, але ігнорувати її виконання. Однак ст. 60 Конституції України передбачає, що у випадку явно злочинного наказу чи розпорядження, їх дозволено не виконувати. Підлеглий, який виконав такий наказ, та командир, який його віддав, підлягають кримінальній відповідальності. Якщо військовослужбовець не виконує вимоги статуту або інструкції, такі дії можуть бути розцінені як порушення правил несення служби, як недбале ставлення, але не як непокора. За невиконання наказу передбачено до 2 років службового обмеження (наприклад, його не зможуть підвищити за посадою чи званням тощо) чи дисциплінарного батальйону, або до 3 років в'язниці.

За непокору в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці — від 5 до 10 років в'язниці. Йдеться про невиконання поставленого завдання, що не має ознак непокори, але призвело до тяжких наслідків (ст. 403 КК України).

В умовах війни необхідно усвідомлювати, які дії по відношенню до керівництва є прийнятними, а які можуть стати підставою для притягнення до відповідальності.Військовослужбовцям необхідно розуміли та знали свої права та обов'язки. Безумовно, якщо наказ керівника є явно протиправним, його ні в якому разі не варто виконувати. При цьому якщо військовий просто не бажає чогось робити, він має чітко розуміти, що це може не просто нашкодити його підрозділу, військовій частині, а й спричинити тяжкі наслідки та бути підставою для притягнення до кримінальної відповідальності

Успіхів

Доброго дня, Тетяно!

Яке покарання за невиконання військового наказу якщо вони вже не підуть на передову ? - відповідно до норм чинного законодавства військовослужбовець повинен виконувати накази/розпорядження свого командира. Можна не виконувати лише явно злочинні накази чи розпорядження. Загрожуватиме кримінальна відповідальність за ч. 4 ст. 402 КК України (непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, - карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років, - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text.

СТАТУТ ВНУТРІШНЬОЇ СЛУЖБИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-14#Text):

Загальні обов’язки військовослужбовців

11. Необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов’язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов’язки:

свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок;

бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;

постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов’язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;

дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;

поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;

бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;

вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;

виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

ДИСЦИПЛІНАРНИЙ СТАТУТ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14#Text):

4. Військова дисципліна зобов’язує кожного військовослужбовця:

додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;

бути пильним, зберігати державну таємницю;

додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;

виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;

поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;

не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов’язків військової служби.

6. Право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов’язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов’язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Командир зобов’язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов’язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.

Кримінальний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text):

Стаття 402. Непокора

1. Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу -

карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно вчинено групою осіб або спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Непокора, вчинена в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до семи років.

4. Непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Стаття 66. Обставини, які пом'якшують покарання

1. При призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються:

1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення;

2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;

2-1) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення;

3) вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім;

4) вчинення кримінального правопорушення жінкою в стані вагітності;

5) вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;

6) вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;

7) вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого;

8) вчинення кримінального правопорушення з перевищенням меж крайньої необхідності;

9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням кримінального правопорушення у випадках, передбачених цим Кодексом.

2. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

3. Якщо будь-яка з обставин, що пом'якшує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його пом'якшує.

Стаття 69. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом

1. За наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

2. На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

{Стаття 69 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008, № 4025-VI від 15.11.2011, № 1698-VII від 14.10.2014, № 2617-VIII від 22.11.2018, № 1576-IX від 29.06.2021}

Стаття 69-1. Призначення покарання за наявності обставин, що пом'якшують покарання

1. За наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

ЗРАЗОК СУДОВОГО РІШЕННЯ ПО СХОЖОМУ ВИПАДКУ - https://reyestr.court.gov.ua/Review/105219873

Якщо буде потрібна моя допомога, звертайтеся через кнопку зеленого кольору "Звернутися".

При зверненні вказуйте свою е-пошту, по якій з Вами можна зв'язатися.

ВСЬОГО НАЙКРАЩОГО!-

ДОДАТКОВО:

У провадженнях щодо розслідування військових злочинів є свої особливості щодо доказів, що збираються досудовим слідством.

Приблизний перелік їх виглядає так:

• Протоколи допитів;
• Витяги з наказів по службі;
• Рапорти;
• Акт перевірки ВСП (Військової служби правопорядку України).

Тобто інших класичних доказів у вигляді ряду експертиз, протоколів затримання, обшуку, ОМП, пред’явлення для впізнання та іншого, не використовуються, у зв'язку з відсутністю потреби. Звичайно не всі склади злочинів однакові. Якщо було затримання дезертира на блокпосту, серед матеріалів буде протокол затримання. Або при розслідуванні злочинів пов’язаних з незаконним обігом/застосуванням зброї - буде балістична експертиза.

Особливості фіксації слідчих дій:

Після повоєнних змін до КПК України для захисту залишилося не так багато інструментів. Зокрема, це стосується й обмеження необхідності використання інституту понятих. Все покривається терміном “за існування об'єктивної можливості” та подібними фразами.

На сьогодні існує обов'язок використання відеофіксації будь-яким способом слідчої дії. Звичайно всі розуміють, що під час війни це єдиний можливий вихід для фіксації процесуальної дії.

Однак, ми в першу чергу є адвокатами, та повинні перевірити кожен доказ. Якщо відеофіксація є переривною або не дає “повної картини”, захист завжди зможе посіяти сумніви. А виправити ситуацію за рахунок понятих буде вже не можливо.

Особливості допитів:

Гадаю, що всі вже обізнанні у іншому нововведенні на час військового стану щодо можливості використання в якості доказів у судах показів, що отримані під час досудового слідства.

З одного боку ми розуміємо логіку законодавця, що приймав такі новели. Суд зможе розглянути провадження у швидкі строки, не чекаючи явки свідків та потерпілих, що можуть тривати роками.

Це ефективно, якщо цей механізм буде працювати наступним чином. Обвинувачений не визнає провину, встановлено повний порядок, сторона захисту допитала необхідних учасників і залишилися, наприклад, свідки, що не з'являються та цим затягують час.

Але скоріш за все буде так. На третє засідання, на яке не з'явилися свідки, суд задовольнить клопотання прокурора про вивчення в якості доказів протоколів допитів та їх відеофіксацію. Тож всі доводи захисника про необхідність поставити запитання, які не поставив слідчій, будуть залежати від настрою суду.

Щодо висновків, що викладені у акті перевірки ВСП:

Для захисників, що вперше приймають участь у такій категорії справ, буде цікавим питання доказової ваги акту перевірки ВСП. Зазначений документ є важливим для військової “кухні”. Однак немає значимої юридичної сили в якості доказа у провадженні. Він не містить спеціальних технічних знань, наприклад, як результати податкової перевірки для розгляду провадження за ст. 212 КК України. Крім того, слідчий чи прокурор все одно будуть знову допитувати осіб, що вже були опитані під час перевірки.

Тому додаткових дій щодо окремого оскарження вказаного акту, на мій погляд, проводити не потрібно. Висновки акту будуть “розбиті” разом з іншими доказами у загальному порядку.

Забезпечення права на захист:

Формально Верховна Рада не вносила змін до КПК України щодо звуження права на захист. Але навіть з оглянутих вище норм, можна зробити висновок щодо звуження як права на захист, так і переліку інструментів захисника щодо доведення своєї позиції. Та це лише теоретична частина. Особливості щодо захисту по військовим справам є і з фактичної сторони.

Першій аспект.

Найчастіше клієнт звертається до адвоката вже на моменті “мене на завтра викликають у військову прокуратуру” або “мені тут у військовій частині якусь підозру вручили”.

Через необізнаність люди дають пояснення по суті не розуміючи, що вони процесуально шкодять собі. У всіх складається враження, що якщо тут військовій вимір, то и покарання лише військові, а не криминальні. Тому і не одразу розуміють необхідність звернення до адвоката.

Другий аспект.

Другою складовою фактичної неможливості здійснити якісний захист - відстань та зв'язок. Кожна історія, що відбуваються сьогодні, може бути у будь-якій точці країни. Більшість таких провадженнь звісно “ближче” до лінії бойових дій. Далеко не завжди особа та орган досудового розслідування знаходяться в великому місті, де є більші шанси знайти адвоката з певною кваліфікацією та досвідом. По суті, захисника знаходять спочатку на “відстані”.

Далі починається стадія квазі захисту:

• спілкування з клієнтом лише за телефоном;
• відсутність інколи зв'язку та інтернету для такого спілкування;
• неможливість зв'язатися вчасно до слідчого чи прокурора особисто та інше.

Звичайно можна казати, що це проблеми захисника - бери та їдь для особистої участі, або приймай участь по відеозв’язку. Але це все ж таки безпосередня особиста участь захисника у роботі з клієнтом має значення.

Третій аспект.

І наостанок - активне залучення адвокатів БВПД. З одного боку - це великий плюс, з точки зору забезпечення базових стандартів права на захист. Але, на жаль, практика показує, що навіть якщо ви виїхали на слідчі чи інші процесуальні дії - вас ніхто зараз чекати не буде. Буде залучений по відеозв’язку адвокат БВПД и ви про це дізнаєтесь коли вже приїдете.

Якщо буде потрібна моя допомога, звертайтеся через кнопку зеленого кольору "Звернутися".

При зверненні вказуйте свою е-пошту, по якій з Вами можна зв'язатися.

ВСЬОГО НАЙКРАЩОГО!