Раздел имущества при разводе. А именно бытовой техники

Вітаю!

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Основна ідея поділу майна полягає у припиненні режиму спільності й виникненні на його основі режиму роздільності майна. Кожен із подружжя після поділу майна стає власником тієї чи іншої речі або сукупності речей і не пов’язує свої дії щодо володіння, користування та розпорядження майном з іншим із подружжя. Межа між спільно нажитою і приватною власністю одного з подружжя дуже тонка, а судова практика щодо цього питання досить неоднозначна.

Як вирішуються спірні питання при поділі майна?

Якщо подружжя не дійшло згоди щодо розміру належних їм часток або способу поділу спільного майна, то спір вирішується у судовому порядку. При поділі майна суду в першу чергу необхідно визначити його предмет, тобто те майно подружжя, яке підлягає поділу. При поділі майна подружжя мають враховуватися три категорії об’єктів:

а) речі (окрема річ або сукупність речей), які належать подружжю на праві спільної сумісної власності;

б) кредиторські вимоги подружжя (право вимоги за договором позики, купівлі-продажу тощо, коли подружжя виступає як кредитор і вправі вимагати повернення боргу, передачі речі тощо);

в) боргові зобов’язання подружжя (зобов’язання, за якими подружжя виступає як боржник і зобов’язане повернути борг, повернути або передати річ тощо).

Поділ майна здійснюється з урахуванням вартості речей, які належать подружжю на праві спільної власності, а також розміру їх кредиторських вимог та боргових зобов’язань.

На підставі ст. 61, 65 СК України, у подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержане за рахунок останніх майно, внаслідок укладення кредитних договорів, також виникає зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.

Пленума ВСУ "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07

"19. Вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК ( 435-15 ), оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє.

20. При застосуванні ст. 74 СК ( 2947-14 ), що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. ...

22. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК ( 2947-14 ) та ст. 372 ЦК ( 435-15 ). Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи...

23. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК ( 2947-14 ), ч. 3 ст. 368 ЦК) ( 435-15 ), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

24. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК) ( 2947-14 ).

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

25. Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК ( 2947-14 ) щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК ( 435-15 ), за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності. ...

30. Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК ( 2947-14 ).

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Якщо за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно його членами не придбавалося, суд відповідно до ч. 6 ст. 57 СК ( 2947-14 ) може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте кожним з них за цей період та за вказаних обставин, і провести поділ тільки того майна, що було їхньою спільною власністю до настання таких обставин.

При вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК ( 2947-14 ) в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні.

Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки, сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі й у тому разі, коли суд не відступив від засади рівності часток.".

Добрый день.

Независимо от того, кто именно из супругов приобретал имущество, он считается общим имуществом супругов и делится между ними по 1/2 части, за исключением того имущества которое получено в дар или по наследству, а также приобретено за счет личных средств одного из супругов. Разделу подлежит не только активы т.е. имущество и денежные средства но и долги (кредиты). Факт прописки на раздел имущества не влияет.

Это общие правила. Для уточнение конкретной ситуации необходимо получить дополнительную информацию.

Якщо Ви бажаєте отримання повної консультації та надання алгоритму всіх можливих дій в Вашій ситуації, Ви можете звернутися до мене персонально, натиснувши кнопку "Звернутись" вгорі.

Доброго дня, Михайле!

Поділ майна - це велике і проблемне питання, розгляд якого в суді в деяких випадках може тривати роками! Тому я надаю Вам повний алгоритм Ваших дій в цьому випадку.

В Україні власність у родині існує в двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з них. Простіше кажучи, саме спільна власність подружжя підлягає поділу між подружжям зокрема при розлученні.

Якщо звернутися до цивільного законодавства, а саме до статті 368 Цивільного кодексу України - спільна сумісна власність - це власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності, тоді як у спільній частковій власності частки кожного визначені.

У свою чергу стаття 60 Сімейного кодексу України говорить, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить подружжю на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування та деяких інших винятків, описаних нижче, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Для розуміння чи є майно спільно набутим, ключевими є відповіді на питання: чи купувалося майно під час шлюбу, і чи купувалося за спільні кошти подружжя.

Наприклад, якщо один з подружжя мав особисті заощадження до шлюбу, а в шлюбі придбав машину, то в разі спору він може визнати її особистою власністю. Звичайно, всі спірні моменти вирішуються в суді. У свою чергу юрист, допоможе знайти правові аргументи і вагомі докази.

До спільної сумісної власності подружжя належать також доходи: заробітна плата, пенсія, стипендія тощо.

Цікаво, що відповідно до статті 62 Сімейного кодексу України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових витрат або витрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Важливо! За загальним правилом розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою.

Якщо відсутня згода одного із співвласників на розпорядження нерухомим майном, то така угода може бути визнана

Що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка?

майно, придбане до шлюбу;

майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто;

житло, набуте за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

земельна ділянка, набута під час шлюбу в порядку безоплатної приватизації;

речі індивідуального користування, в тому ж числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;

кошти, отримані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй/йому належала, а також кошти отримані як відшкодування завданої їй/йому моральної шкоди;

страхові суми, одержані нею/ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, які були особистою приватною власністю кожного з них;

премії, нагороди, які вона/він одержали за особисті заслуги. Важливо! Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він/вона своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв (ла) її одержанню.

Крім того, відповідно до статті 62 Сімейного кодексу України якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, що належить другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), отриманий від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Розлучення та розподіл майна

Розлучення не припиняє права спільної сумісної власності "автоматично". Розпорядження спільним майном, після розлучення, здійснюється за взаємною згодою "колишнього" подружжя.

Поділ спільного майна подружжя може бути здійснено як під час існування шлюбу, так і в процесі його розірвання, а також після розірвання шлюбу. Таким чином, не обов'язково розлучатися, щоб розділити майно. І не обов'язково при розлученні ділити майно.

Важливо! Термін позовної давності на подання позовної заяви про поділ спільно нажитого майна після розлучення встановлено у три роки.

До розлучення позовна давність на подачу такого позову не застосовується.

Нагадаємо, позовна давність це - термін, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок розподілу майна подружжя

Поділ майна подружжя може бути здійснено в добровільному або судовому порядку.

Добровільний порядок застосовується, якщо подружжя домовились щодо визначення часток кожного з них у праві на майно, а також дійшли згоди щодо конкретного поділу майна відповідно до цих часток.

Сімейне законодавство встановлює форму тільки для договору про поділ нерухомого майна подружжя.

Так, згідно з частиною другою статті 69 Сімейного кодексу України договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя, повинен бути нотаріально посвідчений.

Стаття 182 Цивільного кодексу України в свою чергу передбачає державну реєстрацію прав на нерухомість і угод з нерухомістю, які поширюються також на операції з участю подружжя.

Щодо форми договору про поділ майна подружжя, об'єктом якого є рухомі речі, сімейне законодавство не встановлює спеціальних вимог.

Це означає, що при з'ясуванні форми цього договору (усна, проста письмова) необхідно керуватися загальними правилами форми угоди, передбачених Цивільним кодексом України (статті 205-208).

Нарешті, поділ майна через суд

Якщо між подружжям виник спір щодо розміру належних їм часток, порядку або способу поділу спільного майна, то добровільний порядок поділу майна змінюється на судовий. Для звернення до суду з цим питанням необхідно скласти позов, де позивачем виступатиме один з подружжя, а відповідачем інший, або спільну заяву подружжя про поділ майна.

При поділі майна суд в першу чергу визначає його предмет, тобто те майно подружжя, що підлягає розподілу.

Поділ майна здійснюється з урахуванням вартості речей, що належать подружжю на праві спільної власності, а також розміру їх кредиторських вимог та боргових зобов'язань.

Суд також визначає розмір часток подружжя в праві на майно, і тільки після цього здійснює безпосередньо поділ відповідно до встановлених часток.

Що стосується часток, відзначимо, що відповідно до статті 70 Сімейного кодексу України частки майна дружини та чоловіка є рівними, навіть якщо другий з подружжя не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Поважними причинами зокрема вважаються - навчання, ведення домашнього господарства, виховання дітей, хвороба.

Пам'ятайте, що, якщо існує ймовірність невиконання майбутнього судового рішення, в нашому випадку про поділ майна, сторона по справі має право подати заяву про забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується зокрема шляхом:

накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать чи які підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

заборони вчиняти певні дії;

встановлення обов'язку вчинити певні дії;

заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі або передавати майно чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

передачі речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору.

Способи поділу майна спільної власності подружжя

Сімейне законодавство встановило кілька способів поділу майна подружжя.

По-перше, суд може винести рішення про поділ майна в натурі. Такий спосіб застосовується якщо речі можна розділити без втрати їх цільового призначення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відзначимо, що речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Але відзначимо, що вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна.

По-друге, суд може прийняти рішення про присудження майна одному з подружжя з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його вартість його частки у цьому майні.

Присудження такої компенсації має кілька умов:

згода сторін;

попереднє внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

При цьому, якщо поділ стосується неподільної речі, і жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між подружжям відповідно до їхніх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно в їх спільній частковій власності (абзац третій пункту 25 постанови Пленуму ВСУ “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя“).

Хоча це прямо і не передбачено в Сімейному кодексі України, суди можуть застосувати і такий спосіб поділу майна, як поділ речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні. Такий спосіб поділу на сьогодні є найбільш поширеним. У процесі поділу майна суди можуть одночасно застосовувати не один спосіб, а їх комбінацію. Наприклад, одне майно розділити в натурі, інше передати одному з подружжя, з присудженням другому компенсації. Важливо відзначити, що вартість речей, які підлягають поділу, визначається на момент розгляду спору судом

Розділ майна при розлученні подружжя, що має дітей

Важливо пам'ятати, що діти не набувають право власності на нажите в родині майно, але інтереси дітей враховуються судом при розділі майна подружжя.

Частина друга статті 70 Сімейного кодексу України встановила, що під час розгляду такої категорії справ суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, особливо якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини чоловіка також може бути збільшена, якщо з нею/ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітній син або дочка за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Також відзначимо, що відповідно до абзацу п'ятого пункту 30 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки, сина або другого з подружжя, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі і в тому випадку, якщо суд не відступив від принципу рівності часток.

Таким чином, при здійсненні поділу майна суд враховує не тільки інтереси подружжя, а й дітей. Також, ключовими є обставини з ким проживає дитина (діти), і ступінь участі другого з подружжя в забезпеченні сім'ї.

Кредити та борги

Майже всі знають, що за загальним правилом набуте подружжям майно ділиться порівну між ними (якщо подружжя не домовилось про інше), але як говориться «в горі і в радості», а значить і борги діляться також порівну, що в повною мірою підтверджує закон. Розділ боргів здійснюється за тими самими правилами, що і майно.

Також відзначимо, що, якщо спільно набута квартира знаходиться в іпотеці, це не перешкоджає її поділу між подружжям. Але на практиці поділ іпотечної квартири ускладнюється тим, що доводиться ділити не тільки майно, а й обов'язки. До того ж, крім інтересу подружжя присутній інтерес третьої особи - банківської установи.

Як розділити бізнес при розлученні

Якщо про прибутки отримані бізнесменом чи бізнесвумен все зрозуміло, адже те що, доходи отримані під час шлюбу є об'єктом спільної сумісної власності, прямо вказано у Сімейному кодексі України, то відповідь на питання чи є частка у статутному капіталі юридичної особи об’єктом права спільної сумісної власності подружжя не така однозначна.

Так, відповідно до рішення від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 Конституційного суду України статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя є об’єктом їх спільної сумісної власності.

В свою чергу, ВСУ у своєму рішенні від 3 червня 2015 року по справі № 6-38цс15 вказав, що грошові кошти чи інше майно, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал за рахунок їх спільних коштів та майна, стають власністю товариства, а в іншого з подружжя право власності на майно трансформується в право вимоги на виплату половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Що стосується акцій акціонерного товариства, зазначимо, що вони однозначно можуть визнаватись об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а отже можуть бути поділені між ними.

Найбільш проблемним в аспекті поділу майна подружжя є бізнес фізичної особи – підприємця. Так, тривалий час, судова практика була на стороні позиції, що поділу підлягають тільки одержані доходи від такої діяльності. В той же час, можна довіритись Верховному Суду, який в постанові від 25.04.2018 у справі №344/1770/14-ц, вказав на те, що майно фізичної особи-підприємця вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Таким чином, в цьому питанні ключовими є три аспекти. По-перше, форма ведення підприємницької діяльності. По-друге, джерело походження коштів або майна за рахунок яких сформована юридична особа. По-третє, період в який майно чи кошти, за рахунок яких сформована юридична особа, набуті.

Що робити якщо шлюб не був офіційний

Відповідно до статті 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Тобто, сімейне законодавство, по-перше, визнає спільне проживання «цивільним шлюбом» підставою для виникнення у такої пари права спільної сумісної власності на майно, придбане за час спільного проживання. По-друге, допускає укладення договору між чоловіком і жінкою, що проживають сім'єю без реєстрації шлюбу щодо майна. В той же час необхідно відзначити, що шлюбний договір такі особи укласти не можуть, так як таке право українським законодавством передбачено для осіб, що зареєстрували шлюб, або осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу.

Звичайно факт спільного проживання сім'єю підлягає доведенню і визнанню в суді.

В першу чергу, суду необхідно буде підтвердити такі обставини:

відсутність інших зареєстрованих шлюбів;

спільне проживання на постійній основі;

ведення спільного господарства.

Якщо вказане буде доведено, то суд визнає майно, придбане за час існування «цивільного» шлюбу, спільним сумісним, а також зможе здійснити його поділ.

Проте, в справах про поділ майна потрібен діалог між подружжям або колишнім подружжям. Саме діалог допомагає вирішити питання конструктивно, з найменшими втратами нервів і часу обох сторін. Але незважаючи на те, що «поганий мир, краще за добру війну», домовлятися на шкоду власним інтересам або інтересам дітей також не варто. А коли справа стосується прав та інтересів, в тому числі при поділі майна при розлученні, незамінним буде юрист, який переведе конфлікт в правове русло і надасть йому цивілізований характер.

Якщо у Вас виникнуть питання, звертайтесь до мене персонально, натиснувши кнопку "звернутись".

Вдачи Вам!

Доброго дня!

Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Набуваючи у власність майно, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 Сімейного кодексу України).

До майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності відноситься:

• майно, придбане за час шлюбу (за винятком речей індивідуального користування);
• прибутки отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія та інші доходи);
• речі придбані одним із подружжя для професійних занять (музичні інструменти, лікарське устаткування, оргтехніка тощо).

Зазначений перелік не є вичерпним. Так, якщо майно дружини/чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості в наслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як відзначається у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Відповідно до статті 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

• майно, набуте нею, ним до шлюбу;
• майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
• майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
• житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";
• земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Добровільний порядок поділу майна подружжяСімейним кодексом України передбачено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Так, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою зокрема уклавши договір про поділ майна, що є у спільній сумісній власності. Якщо об’єктом поділу є нерухоме майно, тоді такий договір укладається у письмовій формі та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню (частина друга статті 69 Сімейного кодексу України).

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої та п'ятої статті 71 Сімейного кодексу України, щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Неподільна річ (наприклад, автомобіль) не може бути реально поділений між подружжям, що як правило, встановлюється на підставі висновку відповідної судової експертизи, а інший з подружжя не згідний отримати грошову компенсацію замість своєї частки, або інша сторона не бажає сплачувати таку компенсацію та відповідно попередньо не вносить на депозитний рахунок суду належну грошову суму, то суд визнає за кожним із подружжя право власності на належну їм частку в спільному майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Умови збільшення частки майна:

• проживання разом з дітьми, чи непрацездатними повнолітніми сином/дочкою;
• отримання аліментів на утримання дитини, чи непрацездатних повнолітніх сина/дочку;
• розмір аліментів, які така особа одержує, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини та її лікування.

Під обставинами, що мають істотне значення для справи потрібно також розуміти і випадки, коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша статті 60 Сімейного кодексу України).

Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки/сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі.

Якщо виникнуть питання звертайтесь особисто через кнопку "Звернутися".

В ПРОДОВЖЕННЯ...

Відповідно до статті 70 Сімейного кодексу України, поділ подружжям нажитого в шлюбі спільного майна здійснюється в рівних частинах (порівну), однак при наявності спору про розподіл суд може не визнати майно спільним і зменшити або збільшити частку чоловіка або дружини. Згідно ч. 2, 3 ст. 70 СК, при розлученні і розділі цінного майна подружжя враховується внесок кожного з них в матеріальне забезпечення сім’ї, роль дружини і чоловіка у вихованні спільної неповнолітньої дитини (за наявності дітей), сума аліментів і вартість 50% частки придбаної в шлюбі квартири, машини та інших видів майна, які підлягають розподілу.

Найчастіше при розірванні шлюбу подружжя ділить комерційну і житлову нерухомість, автомобілі, особисті заощадження чоловіка або дружини (депозити в банку і вклади на рахунках), а також бізнес і доходи від нього. Однак мало хто з подружжя знає, що крім грошей, цінних речей, рухомого і нерухомого майна, при розлученні порівну діляться всі борги і кредитні зобов’язання, які були взяті (оформлені) дружиною або чоловіком на потреби і в інтересах сім’ї.Як ділиться майно, нажите в цивільному шлюбі? Чи має значення, на кого оформлена та на чиї гроші куплено квартиру? Як оцінити і поділити авто при розлученні (чи можна залишити його собі)? Чи враховують наявність неповнолітніх дітей, якщо дитина залишається з матір’ю? Як діляться інвестиції, гроші та кредити (в т.ч. споживчі) при розірванні шлюбу? Що робити, якщо чоловік або дружина не хоче ділити майно?Сімейний адвокат «Юридичного порталу України» (LawPortal.com.ua) роз’яснив правові нюанси та розповів про хитрощі, які використовують подружжя, щоб залишити ні з чим дружину або чоловіка, приховати гроші та збільшити або зменшити аліменти після розлучення (в разі необхідності надається онлайн-консультація сімейного юриста).

Згідно чинного законодавства України, процедура поділу майна можлива як при розлученні, так і в період шлюбу. При цьому слід розуміти, що не всяке майно подружжя може бути поділене. Так, виходячи з норм статті 69 Сімейного кодексу, розділу підлягає лише майно, яке належить чоловікові та дружині на праві спільної сумісної власності, тобто придбане в шлюбі, а не після його розірвання.

Відповідно до статті 61 СК, у спільній сумісній власності подружжя може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, а також грошові кошти, отримані під час перебування в шлюбі: дохід від підприємницької діяльності, заробітна плата, пенсія та інші заощадження. При укладанні фінансового договору в інтересах сім’ї, гроші та інше майно (кредит, гонорар, а у разі інвестування — квартира) теж є спільною сумісною власністю чоловіка і дружини.

У законодавстві не вказано конкретний перелік всіх матеріальних цінностей, які можуть належати подружжю на праві спільної сумісної власності, однак п. 23 постанови Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» містить перелік речей, які діляться при розлученні:

• приватизована квартира
• земельна ділянка та приватний будинок
• транспортні засоби (автомобілі, мотоцикли)
• іпотечні квартири (куплені за інвестиційним договором, іпотекою)
• грошові кошти, акції та інші цінні папери, депозитні вклади в банку
• паєнакоплення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражному кооперативі
• внески, сплачені дружиною або чоловіком при інвестуванні на етапі будівництва житла
• грошові суми та майно, які належать одному з подружжя по зобов’язальним правовідносинам
• страхова сума, страхове відшкодування, сплачені за рахунок спільних коштів чоловіка і дружини
• страхові платежі, які були повернуті при достроковому розірванні договору страхування або які міг би одержати один із подружжя в разі дострокового розірвання такого договору на час фактичного припинення шлюбу

Відповідно до судової практики розгляду спорів про поділ майна, до спільної (сумісної) нажитої власності подружжя, що підлягає розподілу після розлучення, також відноситься: меблі та побутова техніка, придбана чоловіком або дружиною за час шлюбу (холодильник, телевізор, пральна і посудомийна машина, пилосос, СВЧ тощо); речі для професійних занять (комп’ютери, музичні інструменти, лікарське обладнання та інше); предмети духовного розвитку (книги, картини і т.п.); прикраси (золото, ювелірні вироби та дорогоцінне каміння).На відміну від транспорту і нерухомості, при розірванні шлюбу зазвичай не ділять предмети меблів, комп’ютерну та побутову техніку, однак висока залишкова вартість цих речей може вплинути на розподіл часток і «рівний» (за законом) розділ між дружиною і чоловіком грошей на рахунках, а також купленого під час шлюбу житла, авто, паркомісця чи інших дорогих об’єктів.

Майно, що належить одному з подружжя на праві особистої приватної власності, поділу не підлягає. Відповідно до ст. 57 СКУ, приватною власністю дружини або чоловіка є:

• майно, придбане до укладення шлюбу
• майно, куплене за час шлюбу, але за особисті кошти
• майно, отримане на підставі договору дарування або в порядку спадкування

Крім того, особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування (навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів); премії, нагороди за особисті заслуги; грошові кошти, отримані як відшкодування за втрату (пошкодження) особистих речей, а також компенсація моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням (при використанні власних коштів).

У зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте ними за час їхнього окремого проживання. Також, при придбанні подружжям майна не тільки за спільні, а й особисті кошти, частка в цьому майні, відповідно до розміру особистого внеску, є приватною власністю чоловіка, дружини.

Існує два способи розподілу майна після розірвання шлюбу:

• добровільний
• примусовий

В добровільному порядку розділ спільного майна між подружжям здійснюється за домовленістю дружини і чоловіка, шляхом укладення договору про поділ майна або відповідно до пунктів шлюбного контракту, якщо таку угоду було підписано.

Примусовий порядок поділу спільного майна передбачає звернення до суду з позовною заявою про розподіл купленого у шлюбі майна. Тривалість розгляду справи зазвичай становить від одного до трьох років, оскільки рішення першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному та касаційному порядку.

Через тривалість судового процесу при вирішенні майнових суперечок між колишнім подружжям може застосовуватися альтернативний метод врегулювання конфлікту — медіація (досудові переговори із залученням третьої особи). Однак, в разі небажання будь-якої сторони застосовувати процедуру медіації, або ж неефективності досудового порядку врегулювання спору, єдиним можливим способом справедливо поділити нажиті матеріальні цінності є подача позову до судових інстанцій.

Згідно сімейного законодавства і Цивільного кодекса України, чоловік і дружина мають право укладати між собою договір про розподіл житла та іншого нерухомого майна. Подібна угода дає подружжю можливість в позасудовому порядку вирішити спірні питання з будинком (квартирою), а також самостійно визначити частки в нерухомості.

Оформлення угоди про добровільний розподіл майна повинно здійснюватися з урахуванням законодавства, яке регулює порядок реєстрації нерухомості. Договір про поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, укладається в письмовій формі та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню (ст. 367 ЦК).

При розділі спільно нажитого майна частки подружжя вважаються рівними, якщо інше не було визначено домовленістю між ними або шлюбним контрактом (ст. 70 СКУ). Тим не менше, принцип рівності часток чоловіка і дружини може бути переглянутий в судовому порядку, внаслідок чого вартість майна подружжя може бути зменшена або збільшена. Підставою для винесення судового рішення про зміну частки в майні є обставини, які мають істотне значення (наприклад, якщо один з подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї або приховав, знищив чи пошкодив спільне майно).

Також частка майна дружини може бути більшою у випадках, коли після розірвання шлюбу неповнолітня дитина залишається проживати разом з матір’ю, якщо розмір аліментів, які виплачуються батьком на утримання дітей, є недостатнім. При цьому позбавити колишнього чоловіка частини належного йому майна можна тільки при наявності великої суми заборгованості зі сплати аліментів та за умови дотримання термінів давності звернення до суду.

Розділ майна між подружжям, які не розірвали шлюб, не обмежений термінами давності і може здійснюватися в будь-який час.

У разі подання до суду позову про поділ спільної сумісної власності після розлучення, застосовується позовна давність у три роки і цей строк обчислюється з дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Трирічний період, встановлений українським законодавством в якості обмеження строку позовної давності, означає, що вже через 3 роки з моменту завершення шлюборозлучного процесу колишнє подружжя не зможе поділити куплене житло, землю, машину та інші цінні речі. Винятком є менше 5% випадків, коли дружина або чоловік не знали про дорогі покупки та не підозрювали про факт витрати коштів другим чоловіком.

Кредити є невід’ємною частиною сучасного життя і нерідко до моменту розірвання шлюбу подружжя обростає не лише спільним майном, але і боргами. Законодавство відносить боргові зобов’язання, взяті в період шлюбу, до загального майна подружжя і, як наслідок, їх розділ відбувається за тими ж правилами, що діють при розподілі решти майна.

Домовитися про поділ боргів — найпростіший і найдешевший спосіб. На жаль, він не завжди можливий і тоді виникає необхідність судового вирішення спору. При розгляді подібних справ, суд, в першу чергу, повинен встановити, на які цілі були витрачені кредитні кошти. Таким чином, чоловік, який не бажає самостійно виплачувати борг, взятий на сімейні потреби, повинен довести, що отримані в кредит гроші були витрачені не на особисті цілі.

Добрый день Михаил.

По умолчанию совместно нажитое имущество делиться между супругами в равных частях, независимо от того кто приобретал это имущество. Касательно бытовой техники доказать, что она прибреталась исключительно за средства которые принадлежали одному из супругов будет непросто. То обстоятельство, что часть техники в кредите также не означает что она принадлежит только одному из супругов, поскольку согласно законодательство считается что супруг действовал в интересах семьи.

Вітаю!

Поділ має відбуватись в такому ж порядку, як й інше майно, що має статус спільної сумісної власності.

Ви маєте право поділити майно 2 способами:

1. Шляхом звернення до нотаріуса та укладення нотаріального договору про поділ майна.

2. Шляхом звернення до суду.

Згідно з ч.2 ст.61 СК України, об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Поділу підлягає все майно придбане під час перебування в шлюбі за доходи отримані подружжям, чи одним з подружжя незалежно від того, що один з них не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу), або отримані внаслідок кладення договору одним з подружжя в інтересах сім’ї.

ТОМУ РАДЖУ ВИЗНАЧИТИСЬ ЩОДО ПОДІЛУ МАЙНА ЗА ВЗАЄМНОЮ ЗГОДОЮ ПОДРУЖЖЯ ТА УКЛАСТИ ДОГОВІР У НОТАРІУСА.

Всього доброго! Сподіваюсь, що консультація була корисною.Якщо є додаткові питання або Вам потрібна індивідуальна консультація, натискайте зелену кнопку «Звернутися»!

Доброго дня!

По-перше, що варто розуміти: якщо вся техніка була придбана за час перебування у шлюбі, вона є спільною сумісною власністю. Тобто, на неї можете претендувати Ви і Вам чоловік порівну (за загальним правилом).

По-друге, що варто враховувати, побутова техніка є з точки зору закону неподільними речами. Що це означає? Здійснити її поділ фактично неможливо.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя » від 21.12.2007 N 11 вирішуючипитанняпро поділ майна,що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,зокреманеподільноїречі, суди маютьзастосовуватиположеннячастин4,5ст.71СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошовоїкомпенсаціїта попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У разіколижоденізподружжяневчинивтакихдій,а неподільніречінеможутьбутиреальноподіленіміжними відповідно до їх часток,суд визнає ідеальнічасткиподружжяв цьомумайнібезйогореальногоподілуізалишаємайно у їх спільній частковій власності.

Це означає, що подружжю краще домовитися, що кому дістається після розлучення, щоб мати змогу реально користуватися майном.

Щодо боргів, тобто, те, що техніка перебуває в кредиті, то борги так само є спільними для подружжя. Отже, навіть не зважаючи на розлучення у кожного існує обов’язок сплати коштів по кредиту. При чому такий обов’язок є солідарним, це означає, що фінансова установа, яка видавала кредит може звернутися на свій вибір до Вас або до Вашого чоловіка в залежності від того, кого вважає найбільш платоспроможним.

За більш детальною консультацією натискайте «Звернутися». З радістю Вам допоможу вирішити Ваше питання.

Доброго дня!

Повідомляю наступне:

Згідно Сімейного Кодексу Украііни ст. 70 . Майно, яке набуте за час шлюбу, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Такими поважними причинами можуть бути, наприклад, навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

До майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності відноситься:

• майно, набуте за час шлюбу (за винятком речей індивідуального користування);
• доходи, отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія та інші);
• речі придбані для одного із подружжя для професійних занять (музичні інструменти, лікарське устаткування, оргтехніка тощо).

Якщо майно дружини/чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, або якщо один із подружжя своєю працею чи коштами брав участь в утриманні майна, управлінні цим майном чи догляді за ним, то таке майно або дохід, одержаний від цього майна, у разі спору можуть бути визнані за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності.

Увага! Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Яке майно є особистою приватною власністю дружини, чоловіка:

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

• майно, набуте до шлюбу;

• майно, набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
• майно, набуте за час шлюбу за кошти, які належали їй чи йому особисто;
• житло, набуте за час шлюбу внаслідок його приватизації;
• земельна ділянка, набута за час шлюбу внаслідок приватизації;
• речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;
• премії, нагороди, які вона, він одержала за особисті заслуги (суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню);
• кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала та відшкодування завданої моральної шкоди;
• страхові суми за обов'язковим чи добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, які були особистою приватною власністю кожного з подружжя;
• майно, набуте за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин (за рішенням суду);
• якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, які належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю;
• якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів, приплоду або доходу (дивідендів).

Як провести розділ майна добровільно:

Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою, уклавши договір про поділ майна або договір про виділ майна зі складу майна подружжя.

Договір про поділ чи виділ нерухомого майна підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

Який порядок поділу майна через суд:

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Для отримання компенсації необхідно подати суду документи: чеки, накладні, договори на замовлення робіт , послуг, які підтверджують , що сааме Ви понесли витрати на ремонт чи придбання спільного майна , або істотне його покращення.

все що взято в кредит у шлюбі вважається у інтересах сім ї тому ділиться судом 50 на 50 , якщо інші обставини не будуть встановлені судом.

У разі, коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею/ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

До якого суду звертатися і скільки це коштує:

Справи щодо поділу спільного майна подружжя розглядаються місцевими загальними судами в порядку позовного провадження за місцем розташування майна або його основної частини (якщо це стосується нерухомого майна) або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача (якщо стосується поділу рухомого майна).

Слід відзначити, що до вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, позовна давність не застосовується за умови, якщо шлюб між ними не розірвано.

До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у 3 роки, яка обчислюється від дня, коли один зі співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

При поданні позову сплачується судовий збір, який визначається виходячи із вартості майна, яке підлягає поділу – 1% вартості. Однак судовий збір не може бути менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та більшим за 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні ставок судового збору застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Розмір вказаного прожиткового мінімуму на 01 січня 2021 року становить 2 179 гривні.

особливі випадки:

Під час поділу майна важливу роль відіграє багато різних нюансів, які індивідуальні для кожного окремо взятого подружжя. Це можуть бути і питання поділу боргових зобов’язань, і питання поділу майна між подружжям у випадках, коли один із них (або обидва) є фізичними особами – підприємцями, або ж серед майна є недобудоване майно.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Доброго дня!

Чинне законодавство визначає, що все майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Факт наявності чи відсутності кредиту значення не має.

Факт проживанння /реєстрації для поділу також значення не має.

Звертайтесь.