Вернуть ребенка из-за границы

Здравствуйте, Игорь.

И теоретически, и практически на сегодня это очень сложный вопрос. Нет юридически закрепленного механизма возврата женщин и детей из-за границы в Украину.

Смысла подавать заявление в полицию точно нет, так как жена не нарушала государственную границу Украины и выехала с ребенком на законных основаниях.

Что касается суда, есть один момент. Если теоретически подать иск в суд о разводе и определении места жительства ребенка с Вами, тогда после вступления решения в законную силу, у Вас будет законное право обращения в полицию с заявлением о поиске ребенка. Потом правохранители путем запросов могут обратиться к иностаранным колегам, и таким образом дело каким-то образом может решится. Но гарантий такого, как Вы понимаете, увы, нету. Это все очень наигранно и сложно, но действительно наверное единственно возможный вариант.

Каковы могут быть последствия не участия в воспитании ребенка отцом на протяжении полугода и больше?

Для Вас никаких последствий нет, и быть не может. Но с учетом имеющейся практики, нередко матери за границей подают на развод онлайн, и тогда очень сложно что-либо сделать. Все таки надеюсь, что это точно не Ваш случай и такого не произойдет.

Все таки имея таку ситуацию, я бы посоветовал подать запросы в разные инстанции с этим вопросом. Подавать стоит в Кабинет Министров, Пограничную Службу Украины, Министерство внутренних дел и так далее. Хотя бы мы будем после этого иметь информацию о дальнейшем регулировании этого вопроса на законодательном уровне.

Всего доброго Вам. Удачи. При наличии вопросов задавайте их тут, либо обращайтесь через кнопку "Обратиться/Звернутися".

Здравствуйте!

1. В период военного времени обязать женщину с ребенком вернуться в Украину НЕВОЗМОЖНО. Ни один суд не примет такого решения.

2. Никаких последствий для Вас, как для отца ребенка, из-за личного не участия в воспитании его не будет, так как выезд за границу для мужчин в возрасте от 18 до 60 лет на период военного времени законодательно запрещен.

Доброго дня, Ігоре!

У першу чергу Вам необхідно звернутися до органу опіки та піклування, якщо це не допоможе врегулювати порядок побачень з дитиною, зв'язку з нею та участі у її вихованні, необхідно звертатися до суду з позовною заявою.

Так, відповідно до статті 19 Сімейного кодексу України у випадках, передбачених цим кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.

Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів з дня його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 СК України.

Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду.

У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду , управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, отриманих в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, участі у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Крім того, відповідно до пункту 73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 № 866, у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один з батьків, який проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини, а якщо дитина за кордоном, то в українське консульство країни перебування:

заяву,

копію паспорта,

довідку з місця реєстрації (проживання),

копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (при наявності),

копію свідоцтва про народження дитини.

Співробітник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, а в разі необхідності також з родичами дитини. Враховується ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Після з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок.

Участь у вихованні дитини та в разі потреби порядок побачення з дитиною батька, що проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради з урахуванням висновку служби у справах дітей.

При розгляді судом спорів між батьками щодо виховання дитини, районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної в місті ради подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їхнього спілкування, складений на підставі відомостей, отриманих службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, що стосуються цієї справи.

Таким чином, Вам невідкладно треба звернутися до органу опіки та піклування з відповідною заявою щодо Вашої участі у вихованні дитини.

Цей крок може вирішити всі конфлікти, пов'язані з перешкоджанням Вашої колишньої дружини бачитися з Вашою дитиною, а також додатковою підставою захистити свої батьківські права в разі судового розгляду, а у разі продовження такої поведінки дружини, допоможе повернути дитину в Україну!

Будуть питання, тисніть кнопку "звернутись" біля мого фото! Охоче Вам допоможу₴

Игорь Добрый день, я считаю что мать абсолютно права на счёт того что бы ребёнка вернуть после окончания войны. Подавать какие либо заявления бессмысленно, суд станет на сторону матери. Вы можите сами поехать к своему ребёнку. Есть много вариантов получения отсрочки и пересечения границы. Ознакомтесь по ссылке

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12/conv#n...

https://dpsu.gov.ua/ua/Peretinannya-derzhavnogo-ko...

Надеюсь моя консультация была полезной.

Нажимайте кнопку обратиться или задавай дополнительные вопросы.

Ігоре!

У доповнення своєї відповіді...

Ви повинні розуміти, що "підтримування зв'язку онлайн" та доступом до реалізації повноцінного права виховання дитини існує розрив, який ніяка розмова по телефону з дитиною не закриє! Тому Ви маєте повне право вимагати повернення дружини із дитиною додому, заручившись допомогою органів опіки, а як треба, то і суду! Так що є хороші шанси добитися поновлення свого законного батьківського права!

Добрый день!

Можно ли что-то с этим сделать и обязать вернуться в Украину? Есть ли смысл писать заявление в полицию и подавать в суд?

В условиях военного положения эффективного способа обязать вернуться в Украину не существует. Обращения в полицию или суд не принесут должного результата. Можете попробовать обратиться в посольство Венгрии в Украине https://mfa.gov.ua/embassies/ugorshchina

Каковы могут быть последствия не участия в воспитании ребенка отцом на протяжении полугода и больше?

Никаких юридических последствий для Вас не будет.

При возникновении дополнительных вопросов нажимайте кнопку "Обратиться". Буду рад помочь.

Добрый день, Игорь!

1) Можно ли что-то с этим сделать и обязать вернуться в Украину? Есть ли смысл писать заявление в полицию и подавать в суд? - с одной стороны, есть нарушение родительских прав второго из родителей (то есть, ваших). А с другой - возвращение в Украину может навредить безопасности ребенка, потому мать может утверждать, что действует в интересах ребенка. Так, согласно ст. 141 СК Украины мать и отец имеют равные права и обязанности относительно ребенка. В соответствии со ст. 151 СК Украины родители имеют преимущественное право перед другими лицами на личное воспитание ребенка. В соответствии со ст. 157 СК Украины вопрос воспитания ребенка решается родителями совместно. Тот из родителей, кто проживает отдельно от ребенка, обязан участвовать в воспитании, и имеет право на личное общение с ним.

Согласно ст.3 Конвенции ООН «О правах ребенка» от 20 ноября 1989 года, ратифицированной постановлением Верховной Рады Украины от 27.02.91 г.. №789-ХII, во всех действиях в отношении детей, независимо от того, предпринимаются они государственными или частными учреждениями, занимающимися вопросами социального обеспечения, судами, административными или законодательными органами, первоочередное внимание уделяется наилучшему обеспечению интересов ребенка.

Основной документ, который регулирует эти вопросы – Конвенция о гражданско-правовых аспектах международного похищения детей. Она предусматривает, что отец или мать не могут единолично сменить место жительства ребенка или вывезти его в другую страну.

Конвенция обязывает органы различных государств сотрудничать для возвращения похищенного ребенка. Но взаимная помощь предусмотрена только для стран, подписавших Конвенцию. Их перечень можно посмотреть здесь.

Потому Вы можете обратиться в суд или в Министерство юстиции. Именно эти органы занимаются возвращением детей в Украину.

Иск в суд подается по месту регистрации матери ребенка, к делу также следует привлечь орган опеки и попечительства.

В иске изложите все обстоятельства дела. В частности, укажите дату выезда матери с ребенком за границу и страну их пребывания, а также постоянное место жительства ребенка до выезда.

Вместе с иском подайте и доказательства (например):

• копию справки о регистрации ребенка;
• копии квитанций о длительном содержание ребенка в Украине до выезда за границу;
• копии справок и характеристик с украинской школы или садика;
• медицинские справки, подтверждающие надлежащий уход за ребенком в Украине;
• фото и видео с обыденной жизнью отца и ребенка;
• показания свидетелей;
• копии переписок, в которых вы требуете вернуть ребенка домой;
• другие доказательства, подтверждающие обстоятельства вашего дела.

Решение украинского суда будет направлено для исполнения за рубежом. Уже там местные суды и другие государственные органы будут сотрудничать и способствовать немедленному возвращению малыша домой.

Как вернуть ребенка через Минюст:

Обращайтесь сюда с заявлением о содействии возвращению ребенка. В заявлении укажите всю известную информацию, которая поможет найти и вернуть ребенка домой.

Как будет действовать Минюст? Министерство обращается к иностранным органам, пограничным службам и т.д. Очень часто при содействии иностранных органов обращение в Минюст дает положительный результат и ребенка удается вернуть без обращения в суд. В любом случае, вас будут информировать о промежуточных результатах процедуры.

Обращение в Минюст не исключает судебный процесс. Этот орган может подать иск в ваших интересах. Так происходит, когда без участия суда урегулировать вопрос не удалось.

2) Каковы могут быть последствия не участия в воспитании ребенка отцом на протяжении полугода и больше? - это никак не повлияет на ваши родительские права.

Советую Вам рассмотреть возможность не возвращения ребенка, а вашего выезда за границу к нему.

Информация Госпогранслужбы от 07.09.2022 - https://dpsu.gov.ua/ua/Peretinannya-derzhavnogo-ko...

Кроме того, согласнопункту 2-6 Правил право на пересечение государственной границы имеют военнообязанные лица, не подлежащие призыву на военную службу во время мобилизации в соответствии с частью первой статьи 23 Закона Украины "О мобилизационной подготовке и мобилизации"(https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text):

"Стаття 23. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації

Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

{Абзац третій частини першої статті 23 в редакції Закону № 2122-IX від 15.03.2022}

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;

{Абзац четвертий частини першої статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1614-VII від 25.07.2014; в редакції Законів № 2226-VIII від 06.12.2017, № 2122-IX від 15.03.2022}

жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

{Абзац п’ятий частини першої статті 23 в редакції Законів № 1614-VII від 25.07.2014, № 2122-IX від 15.03.2022}

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;

{Частину першу статті 23 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 339-VIII від 21.04.2015; в редакції Закону № 2122-IX від 15.03.2022}

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

{Частину першу статті 23 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2226-VIII від 06.12.2017; в редакції Закону № 2122-IX від 15.03.2022}

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

{Частину першу статті 23 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 1614-VII від 25.07.2014; в редакції Закону № 2122-IX від 15.03.2022}

усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;

{Частину першу статті 23 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 1614-VII від 25.07.2014; в редакції Закону № 2122-IX від 15.03.2022}

зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;

{Абзац десятий частини першої статті 23 в редакції Закону № 2122-IX від 15.03.2022}

які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

{Абзац одинадцятий частини першої статті 23 в редакції Закону № 2122-IX від 15.03.2022}

опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

{Частину першу статті 23 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 1357-IX від 30.03.2021; в редакції Закону № 2122-IX від 15.03.2022}

жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу";

{Частину першу статті 23 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2169-IX від 01.04.2022}".

Обращайтесь, если будет нужна помощь.

Удачи!

Доброго дня.

Повернути дитину можна за рішенням суду або органу влади в країні перебування дитини за кордоном, це буде швидше, але не завжди можливо. Також можна повернути дитину не виїжджаючи з України. У разі якщо виїхати в цю країну для повернення дитини неможливо з якихось причин, необхідно використовувати міжнародний договір «Конвенцію про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей».

▷ Міністерства юстиції України безпосередньо: в електронній формі на електронну пошту: callcentre@minjust.gov.ua та поштовим зв’язком, якщо можливо, на адресу: вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001 або до його територіального органу (Міжрегіональні управління Міністерства юстиції в областях).

Увага! В електронній формі документи, у тому числі фотографії, мають подаватися у форматі ".pdf". Один файл повинен містити документ, складений українською мовою, та переклад цього документа на офіційну мову іноземної держави, до якої спрямовуватиметься пакет документів.

▷ Центрального органу іноземної держави, до якої дитину вивезено або на території якої дитина утримується/проживає. Назву Центрального органу відповідної іноземної держави та його контактні дані можна знайти за посиланням: https://cutt.ly/wJIxHtV.

Протягом якого часу необхідно звернутися?

Рекомендовано ініціювати питання повернення дитини в Україну якнайшвидше і до сплину річного терміну з дати вивезення або утримування дитини на території іноземної держави (виходячи з практики застосування Конвенції в Україні, у випадках, коли заява подається після сплину річного терміну суд тієї Договірної держави, де знаходиться дитина, може винести рішення про відмову у поверненні дитини в Україну на підставі того, що дитина вже прижилася у своєму новому середовищі).

Порядок звернення з відповідною заявою

1. Ознайомитися з інформацію щодо заповнення заяви про сприяння поверненню дитини: https://cutt.ly/8JIXzN6.

2. Заповнити та власноручно підписати заяву про повернення дитини (додаток 1 до Порядку).

Увага! В заяві має бути обов'язково зазначено державу, до якої дитину вивезено або в якій дитина утримується, або декілька держав, в яких дитина ймовірно перебуває або перебувала, та адресу в іноземній державі (якщо відомо).

3. Заповнити та власноручно підписати довіреність відповідно до статті 28 Конвенції (формуляр довіреності за посиланням: https://cutt.ly/VJIU4Tc).

4. Додати документи: копію свідоцтва про народження дитини; довідку про реєстрацію місця проживання дитини в Україні; копії рішень судів або органів опіки та піклування щодо питань, пов'язаних з піклуванням про дитину, у тому числі визначення місця проживання дитини (у разі наявності); будь-які інші документи, що стосуються справи; фотографії дитини та особи, яка вивезла та/чи утримує дитину за кордоном або особи, з якою дитина проживає.

5. Додати переклади заяви, довіреності та інших документів, які додаються до заяви, на державну (офіційну) мову іноземної держави, в якій знаходиться дитина. Переклад повинен бути скріплений та засвідчений перекладачем (кожен документ окремо). Нотаріальне засвідчення документів та їх перекладів, а також консульська легалізація чи проставлення апостиля, не вимагається.

6. На виконання Закону України "Про захист персональних даних" додати заповнену і підписану власноручно згоду на обробку та передачу персональних даних до державних органів України, визначених у Порядку, та Центрального органу іноземної держави (зразок за посиланням: https://cutt.ly/GKAAary). Переклад згоди робити не потрібно.

7. Разом із супровідним листом на ім'я Міністерства юстиції України, складеним в довільній формі, в якому слід також зазначити контактні номер телефону та електронну пошту заявника, надіслати зазначені в пунктах 2 - 6 документи до Міністерства юстиції України.

Каковы могут быть последствия не участия в воспитании ребенка отцом на протяжении полугода и больше?

Для Вас ніяких наслідків в даному випадку це не створить.

Також можете розглянути для себе варіант виїзду до дитини. Всі умови перетину на сьогоднішній час надаю посиланням нижче

https://dpsu.gov.ua/ua/Peretinannya-derzhavnogo-ko...

Доброго дня!

Якщо чоловік записаний у свідоцтві батьком дитини , він є батьком і має рівні права на виховання дитини та участі у її житті та інші дії у її інтересах, незалежно від наявності чи відсутності факту шлюбу між батьками. Таким чином , якщо батько звернувся до поліції з заявою про викрадення, чи зникнення його дитини за будь-яких обставин , поліція після реєстрації заяви у ЕРДР у порядку ст.214 КПК України через 24години призначить слідчого , який проведе перевірку фактів, оголосить дитину у розшук з подальшим міжнародним розшуком у разі знаходження дитини закордоном. Інформація буде подана дипломатичним представництвам країн можливого перебування, а також буде повідомлено Міністерство закордонних справ України. і інших країн , якщо дитину знайдуть їх разом з мамою повернуть в Україну. Та поліція передасть матеріали до органу опіки, і надалі, якщо дитина не буде повернута , вони самостійно , або спільно з батьком подадуть заяву до суду " про негайне відібрання та повернення дитини батьку Та буде багато проблем у всіх сторін , але зокрема у мами дитини. Відповідно до ст.ст 162, 163 Сімейного кодексу України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров’я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам. Батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Все частіше батьки вилітають подорожувати з дітьми на відпочинок за кордон, або їдуть побачитися з родичами в інші міста. Але якщо між колишнім подружжям існує конфлікт, то викрадення та вивезення дитини за кордон або за межі рідного міста одним із них може використовуватися як маніпуляція або спосіб психологічного тиску на другого з батьків. У 2006 році Україна приєдналася до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, що передбачає механізм повернення дітей, викрадених або незаконно вивезених за межі їхнього місця проживання без наданого на це дозволу. У разі порушення такої Конвенції, необхідно подати заяву про повернення дитини у місце постійного проживання. Така заява подається у Міністерство юстиції України. В ній вказується вся інформація, яка має значення для справи, а саме: – докази про наявність права на опіку; – рішення суду або умова, вказана в договорі; – відомості про дитину; – підстави її повернення; – інформація про можливе місцезнаходження особи, у якої перебуває дитина. Міністерство звертається до іноземних уповноважених органів, Інтерполу, прикордонних служб тощо. Дуже часто при сприянні іноземних органів звернення до Мін’юсту дає позитивний результат і дитину вдається повернути без звернення до суду. Однак, Міністерство має право відмовити у прийнятті заяви, якщо дитині виповнилось 16 років. Але таке звернення не виключає судовий процес. Цей орган може подати позов у ваших інтересах. Так відбувається, коли без участі суду врегулювати питання не вдалось. Заяву краще подати в термін до одного року після виїзду дитини з місця постійного проживання, інакше потім у разі подачі позовної заяви, під час судового розгляду, за наявності доказів суд може вирішити, що дитина вже адаптувався за новим місцем перебування та відмовити у черговому переміщенні дитини. Є інші умови при яких суд може відхилити заяву в поверненні, при наявності на це підстав. Наприклад якщо дитина вже досяг того віку в якому його думку може враховуватися, то така думка може бути доказом у суді. В ході розгляду справи будуть встановлюватися обставини виїзду дитини: – чи відбувся виїзд без згоди другого з батьків (або особи / установи, що має право опіки); – чи реалізовувались заявником батьківські права і обов’язки перед виїздом дитини; – є ризик нанесення фізичної або моральної шкоди дитині в результаті повернення; – враховується інформація про соціальний статус дитини. ВИСНОВОК Отже, роблячи висновок, варто наголосити, що не треба гаяти часу, адже у другого з батьків буде велика можливість узаконити власні дії і подальше здійснення процедур не призведуть до позитивних результатів. Слід відразу звертатися до компетентних органів державної влади за допомогою, у разі виявлення ознак викрадення дитини одним із батьків. Наразі маємо актуальну проблему в сімейному праві, яка полягає у відсутності норм щодо притягнення до відповідальності за незаконне вивезення дитини за межі її місця проживання. Таким чином, сподіваючись на ухвалення нормативно-правових актів, що посилюють відповідальність, ми повинні саме зараз мати змогу самостійно зупинити батьківське свавілля та використання дитини в якості інструмента впливу на стосунки між колишнім подружжям. Враховуючи зазначене , рекомендую повернути дитину добровільно. --- Во время рассмотрения уголовного производства, и потерпевшего и обвиняемого следователь будет еще сто раз вызывать. Можно во время следствия написать заявление, что не имеют никаких притензий. Если дело уже до суда дойдет, то также можно и в суде предоставить такое заявление. необходимо сделать заявление следователю о том, что ребенок нашелся, заявление было подано ошибочно, без цели "ложного заявления о преступлении". Дело автоматически будет закрыто за отсутствием состава преступления. З повагою, Костянтин Гончаренко

"ПРАВИЛА перетинання державного кордону громадянами України" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF#T...):

"2.3...(абз. тринадцятий цього пункту - прим. авт.)

Виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону. При цьому в разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану рішення щодо надання дозволу на виїзд за межі України особі чоловічої статі, яка супроводжує дитину, яка не досягла 16-річного віку, приймається з урахуванням приналежності супроводжуючої особи до переліку категорій осіб, які звільнені від військової служби та мобілізації, за наявності у неї підтвердних документів.

Нацсоцслужба протягом трьох робочих днів після погодження дозволу на виїзд за межі України дітей, зазначених в абзацах першому, шостому, дванадцятому та тринадцятому цього пункту, повідомляє про це МЗС із зазначенням держави остаточного перебування дітей.

Після прибуття дітей, зазначених в абзацах першому, шостому, дванадцятому та тринадцятому цього пункту, до держави остаточного перебування особи, що супроводжують дітей, зобов’язані протягом одного робочого дня звернутися до консульської установи України в державі перебування для постановки їх на тимчасовий консульський облік.

Консульська установа протягом одного робочого дня зобов’язана через МЗС поінформувати Мінсоцполітики та Нацсоцслужбу про взяття дітей на консульській облік. Для виїзду дітей за межі України можуть бути сформовані групи дітей із супроводжуючими особами з розрахунку один супроводжуючий не більш як на 15 дітей/один супроводжуючий не більш як на чотири дитини з інвалідністю.

Мінсоцполітики через уповноважених представників Мінсоцполітики, Нацсоцслужби, інших центральних органів виконавчої влади, громадських об’єднань, зокрема міжнародних, та осіб, діяльність яких спрямована на захист прав дітей, може відповідно до міжурядових домовленостей проводити моніторинг умов перебування дітей за межами України, дотримання соціальних стандартів та прав у державі їх перебування та разом з консульськими установами та дипломатичними представництвами України сприяти реалізації та захисту прав та інтересів дітей, які перебувають за межами України, їх батьками та іншим законними представниками.".

Нацсоцслужба - Національна соціальна сервісна служба України (https://nssu.gov.ua/) - центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики і який реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, захисту прав дітей, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та за дотриманням прав дітей. Утворена Постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 р. № 783

---

Доброго дня, Ігоре! Раніше аналогічне питання мало місце і такою була моя, зокрема, відповідь. Вважаю за належне та необхідне для батька звернутись до Нацсоцслужби України із заявою про обставини справи, про вжиття заходів для встановлення місця перебування матері та дитини, про взяття дитини на консульський облік, про умови перебування дитини, про фізичний стан дитини, вжиття інших необхідних заходів по утриманню, враховуючи 11-міясчний вік дитини. Також отримати консультацію спеціалістів Нацсоцслужби щодо Вашої ситуації; а також підтримувати зв"язок з Консульством України в Угорщині. Щодо наслідків Вашої (не)участі у вихованні дитини (якщо мається на увазі позбавлення Вас батьківськіх прав), то ніяких ризиків не має і не може бути, оскільки, по-перше, виїзд матері з дитиною за кордон без Вашого дозволу вчинено відповідно до законодавства - Ви не могли цьому запобігти; по-друге, це мати відмовляється від повернення до України, не Ви уникаєте від участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Доброго Дня.

Щодо Вашого питання

Як звернутися із заявою про повернення дитини в Україну до Міністерства юстиції України

1.Заповнити та власноручно підписати заяву про повернення дитини (формуляр https://zakon.rada.gov.ua/laws/file/text/58/f207508n139.doc) з урахуванням рекомендацій, зазначених в інформації щодо заповнення заяви про сприяння поверненню дитини (https://cutt.ly/8JIXzN6).

Увага! В заяві має бути обов’язково зазначено державу, до якої дитину вивезено або в якій дитина утримується, або декілька держав, в яких дитина ймовірно перебуває або перебувала, та адресу в іноземній державі (якщо відомо).

2.Заповнити та власноручно підписати довіреність (формуляр https://cutt.ly/VJIU4Tc);

3.Додати документи:

копію свідоцтва про народження дитини;

довідку про реєстрацію місця проживання дитини в Україні;

копії рішень судів або органів опіки та піклування щодо питань, пов’язаних з піклуванням про дитину, у тому числі визначення місця проживання дитини (у разі наявності);

фотографії дитини та особи, яка вивезла та/чи утримує дитину за кордоном.

4.Додати переклади заяви, довіреності та інших документів, які додаються до заяви, на офіційну мову іноземної держави, в якій знаходиться дитина. !!!Переклад повинен бути скріплений та засвідчений перекладачем (кожен документ окремо). Нотаріальне засвідчення документів та їх перекладів, а також консульська легалізація чи проставлення апостиля не вимагається.

5. Додати заповнену і підписану власноручно згоду на обробку та передачу персональних даних до державних органів України, визначених у Порядку виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 № 952, та Центрального органу іноземної держави (зразок за посиланням: https://cutt.ly/GKAAary). Переклад згоди робити не потрібно.

6. Надіслати вищезазначені документи до Міністерства юстиції України разом із супровідним листом, складеним в довільній формі, в якому слід зазначити контактні номери телефону та електронну пошту заявника. Усі документи мають бути подані у форматі .pdf.

Успіхів

Здравствуйте, Игорь!

СІМЕЙНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 21-22, ст.135):

Сімейний кодекс України | від 10.01.2002 № 2947-III (rada.gov.ua)

"Стаття 150. Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини

1. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

3. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

4. Батьки зобов'язані поважати дитину.

5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Стаття 151. Права батьків щодо виховання дитини

1. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

2. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

3. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Стаття 152. Забезпечення права дитини на належне батьківське виховання

1. Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

2. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї.

3. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій.

4. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

Стаття 153. Права батьків та дитини на спілкування

1. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

...

Стаття 155. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків

1. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

2. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

3. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

4. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

...

Стаття 157. Вирішення батьками питань щодо виховання дитини

1. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п’ятою цієї статті.

2. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

3. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

4. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.

5. Той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, та у разі, якщо йому відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов’язки, інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.

Той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк до одного місяця та більше з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, у разі:

1) наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, підтвердженої довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів;

2) наявності заборгованості зі сплати аліментів, підтвердженої довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці, якщо аліменти сплачуються на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов’язки, не має заборгованості зі сплати аліментів, звертається рекомендованим листом із повідомленням про вручення до того з батьків, з яким проживає дитина, за наданням згоди на виїзд дитини за межі України з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі в складі організованої групи дітей.

У разі ненадання тим із батьків, з яким проживає дитина, нотаріально посвідченої згоди на виїзд дитини за кордон із зазначеною метою, у десятиденний строк з моменту повідомлення про вручення рекомендованого листа, той із батьків, хто проживає окремо від дитини та у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів, має право звернутися до суду із заявою про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків.

Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законом.

Стаття 158. Вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї

1. За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

2. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Стаття 159. Вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї

1. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

2. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

3. За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

4. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.

5. Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини".

ДЛЯ ТОГО, ЧТОБЫ ПОСТАВИТЬ ВОПРОС О ВОЗВРАТЕ РЕБЕНКА В УКРАИНУ, ДЛЯ НАЧАЛА НУЖНО:

1) ПОДАТЬ ЗАЯВЛЕНИЕ ОБ ОБЕСЕЧЕНИИ ПРИНЯТИЯ С ВАШЕЙ СТОРОНЫ УЧАСТИЯ В ВОСПИТАНИИ РЕБЕНКА В СЛУЖБУ ПО ДЕЛАМ ДЕТЕЙ МЕСТНОЙ ГОСУДАРСТВЕННОЙ АДМИНИСТРАЦИИ (ОРГАН ОПЕКИ) ДЛЯ ПОЛУЧЕНИЯ ПОЛОЖИТЕЛЬНОГО ЗАКЛЮЧЕНИЯ И РЕШЕНИЯ ОБ ОБЕСЕЧЕНИИ ПРИНЯТИЯ УЧАСТИЯ В ВОСПИТАНИИ ВАМИ РЕБЕНКА .

2) ОБРАТИТЬСЯ С ИСКОМ В СУД, ДЛЯ УСТРАНЕНИЯ ПРЕПЯТСТВИЙ В ПРИНЯТИИ УЧАСТИЯ В ВОСПИТАНИИ РЕБЕНКА С ВАШЕЙ СТОРОНЫ (С УЧЕТОМ ПОЛОЖИТЕЛЬНОГО ЗАКЛЮЧЕНИЯ СЛУЖБЫ ПО ДЕЛАМ ДЕТЕЙ МЕСТНОЙ ГОСУДАРСТВЕННОЙ АДМИНИСТРАЦИИ (ОРГАНА ОПЕКИ).

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356):

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text

"Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства".

"Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

3. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу".

ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 40-41, 42, ст.492):

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text

"Стаття 4. Право на звернення до суду за захистом

1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

2. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

3. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

4. Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

5. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку".

"Стаття 175. Позовна заява

1. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

2. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

3. Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

4. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

5. У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

6. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору".

ПОСЛЕ ПОЛУЧЕНИЯ ВАМИ РЕШЕНИЯ СУДА ОБ УСТРАНЕНИИ ПРЕПЯТСТВИЙ В ПРИНЯТИИ УЧАСТИЯ В ВОСПИТАНИИ РЕБЕНКА С ВАШЕЙ СТОРОНЫ, ВЫ МОЖЕТЕ ОБРАТИТЬСЯ В ГОСУДАРСТВЕННУЮ ИСПОЛНИТЕЛЬНУЮ СЛУЖБУ МИНИСТЕРСТВА ЮСТИЦИИ УКРАИНЫ И СТАВИТЬ ВОПРОС ОБ ИНИЦИИРОВАНИИ РЕШЕНИЯ ВОПРОСА О ВОЗВРАТЕ В УКРАИНУ РЕБЕНКА, ДЛЯ ОБЕСЕЧЕНИИ ПРИНЯТИЯ УЧАСТИЯ В ВОСПИТАНИИ РЕБЕНКА С ВАШЕЙ СТОРОНЫ.

При наличии вопросов обращайтесь через кнопку "Звернутися".

Всего доброго!

Можно ли что-то с этим сделать и обязать вернуться в Украину? нет - до окончания военного положения точно

Есть ли смысл писать заявление в полицию и подавать в суд? нет

Каковы могут быть последствия не участия в воспитании ребенка отцом на протяжении полугода и больше? пока никаких - но лучше маме ребенка помогать материально

нужна детальная консультация - обращайтесь через сайт Или найдите мои контакты - проконсультирую С уважением Виктория Костромина

Приветствую, Игорь.

• Относительно возможности обязать вернуться в Украину: на данный момент правовой механизм возврата ребенка, вывезенного за границу таким образом, в национальном законодательстве отсутствует.
• Относительно заявления в полицию: нет смысла, т.к. жена не сделала ничего незаконного по законодательству Украины.
• Относительно суда: нет смысла, т.к. жена не сделала ничего незаконного по законодательству Украины.
• Относительно последствий неучастия в воспитании ребенка: какие-либо последствия отсутствуют.

Что можно сделать? Разумеется, есть еще международное законодательство – например, Конвенция о гражданско-правовых аспектах международного похищения детей от 25 октября 1980 года, в соответствии со ст. 3 которой

Переміщення або утримування дитини розглядаються як незаконні, якщо:

a) при цьому порушуються права піклування про дитину, що належать будь-якій особі, установі або іншому органу, колективно або індивідуально, відповідно до законодавства держави, у якій дитина постійно мешкала до переміщення або утримування; та

b) у момент переміщення або утримування ці права ефективно здійснювалися, колективно або індивідуально, або здійснювалися б, якби не переміщення або утримування.

С одной стороны, Конвенция не рассматривает вывоз ребенка как незаконный, если он произведен в соответствии с законодательством Украины, что имеет место быть.

С другой стороны, Конвенция будет считать перемещение ребенка незаконным, если при этом были нарушены любые другие права любого из родителей относительно ребенка.

То есть, пускай и мама имела право вывезти ребенка в соответствии с законодательством Украины, согласно Конвенции она должна была это сделать, не нарушая Ваши права как отца. Естественно, это не осуществимо и налицо нарушение Ваших прав и данное действие можно рассматривать как незаконное в соответствии со ст. 3 данной Конвенции.

https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%92%D0%B8%D0%B2%D0%B5%D0%B7%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7%D0%B0_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B4%D0%BE%D0%BD_%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%B9_%D1%82%D0%B0_%D1%97%D1%85_%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%83._%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE_%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_(%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF)_%D0%B7_%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E

Здравствуйте, Игорь.

Есть ли какой-то прогресс в Вашем вопросе? Может быть нужны дополнительные разьяснения или практическая помощь? Обращайтесь, постараюсь в силу возможностей предоставить все нужное.

Дайте обратную связь, через кнопку "Обратиться".

Ігор!

На доповнення до моєї відповіді...

Теж приєднуюсь до поперднього юриста і цікавлюсь, як Ваші справи? Ви повинні знати, що Ви далеко не поодинокий батько, з яким сталася подібна ситуація. За останні півроку ( фактично, під час війни) в мене було вже кілька справ точно з тої ж категорії, і всі вони для тих батьків були успішні! Так що смію запевнити Вас: якщо Ви зі мною зв'яжетесь, я зроблю все можливе, аби і Ваша історія закінчилася для Вас переможно, а в даному випадку це останнє слово синонім терміну "справедливо"!

Ще раз нагадаю, аби це зробити, достатньо натиснути кнопку "звернутись" біля мого профілю.