Чи можна притягнути до відповідальності людину, яка збирала гроші на допомогу постраждалим, а потім фактично привласнила собі кошти?

Вітаю, Олександре.

ЖИТЕЛЯМ СЕЛА ПОТРІБНО ТЕРМІНОВО КОЛЕКТИВНО ЗВЕРНУТИСЬ ДО ПОЛІЦІЇ ІЗ ЗАЯВОЮ ПРО ВЧИНЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТАТТЕЮ 190 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ.

ЯК МІНІМУМ, Я ВБАЧАЮ ЗАВОЛОДІННЯ ЧУЖИМИ КОШТАМИ ШЛЯХОМ ОБМАНУ, ОСКІЛЬКИ КОШТИ ПЕРЕДАВАЛИСЬ НА ЗОВСІМ ІНШІ ПОТРЕБИ, А ФАКТИЧНО ФІНАНСИ БУЛО ОСВОЄНІ В ОСОБИСТИХ ЦІЛЯХ.

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14

Стаття 190. Шахрайство

1. Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) -

карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, -

карається штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

4. Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

{Стаття 190 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008, № 2617-VIII від 22.11.2018}

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88)

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text

Розділ III

ДОСУДОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ

Глава 19. Загальні положення досудового розслідування

Стаття 214. Початок досудового розслідування

1. Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.

{Частина перша статті 214 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2213-VIII від 16.11.2017, № 2617-VIII від 22.11.2018}

2. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом Бюро економічної безпеки України.

...

Із доказів є скріншоти його постів де він збирає гроші у фб. Також відео в якому йому селяни задають питання і він фактично відповідає про те що все привласнив. - ВСІ ЦІ ДОКАЗИ МАЮТЬ ВИВЧАТИСЬ В ПРОЦЕСІ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ, АЛЕ ЗА УМОВИ ЙОГО ПОЧАТКУ. ТОМУ ПОТРІБНО ДОБИВАТИСЬ ВІДКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ.

ВЖЕ ПОТІМ В РАМКАХ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ПОТЕРПІЛИХ БУДЕ МОЖЛИВІСТЬ ПОДАТИ ЦИВІЛЬНИЙ ПОЗОВ ПРО ВІДШКОДУВАННЯ КОШТІВ.

Загалом перший крок - колективне звернення до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Всього доброго! Якщо Ви хочете поспілкуватись індивідуально і випрацювати алгоритм дій, натискайте зелену кнопку Звернутися/Обратиться нижче фото! Буду радий допомогти.

Доброго дня, треба писати заяву до поліції про Шахрайство.

Для детальної консультації натискайте кнопку звернутися.

Доброго дня, Олександре!

Я би радив негайно звернутись одразу в два відомства: СБУ та Поліцію, бо це серйозний злочин, який буде каратися за законами військового часу! Натисніть кнопку "звернутись" біля мого фото, і я розкажу Вам що і як треба робити!

У доповнення відповіді...

Бачу Статтю 190 КК України (шахрайство) - потрібне виділив жирним шрифтом!

1. Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) -

карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, -

карається штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

4. Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

{Стаття 190 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008 , № 2617-VIII від 22.11.2018 }

Тут на лице - особливо великі розміри та повторність! Можливе засудження до 12 років з конфіскацією майна!

Олекксандр!

Вам треба не тільки подати заяву про злочин, але і проконтролювати її виконання. Згідно статті 214 КПК України в поліції повинні не тільки прийняти заяву, але і протягом 24 годи внести відомості про неї в Єдиний реєстр досудових розслідувань!

СЛІДЧІ ІНОДИ ЛУКАВЛЯТЬ І ПРИЙМАЮТЬ ТАКІ ЗАЯВИ ЯК ЗВИЧАЙНЕ ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДЯНИНА! Вам не можна того допустити! Ви маєте право через 48 годин вимагати від слідчого витяг про внесення заяви про злочин в ЄРДР!

Підключіть також до цього депутатів, щоби попередити можливі корупційні дії, або я могу Вам допомогти в тому!

Хотів також додати:

Можу абсолютно безкоштовно виконувати правовий супровід цієї справи у вигляді усних консультацій! Це те що Вам буде потрібне найближчим часом. Не забуваймо також, що слідчий по ідеї повинен визнати жителів села постраждалими. Це, принаймні було б справедливо, з моєї точки зору!

Доброго вечора, однозначно подавати колективну заяву до поліції по факту шахрайства ст. 190 Кримінального кодексу України.

В подальшому вимагати видати витяг з ЄРДР щодо відкриття кримінального провадження (строк 24 години).

Якщо поліція не реагуватиме, подавати скаргу слідчому судді і зобов'язати відкрити провадження.

В подальшому потрібно, щоб всіх, хто перекидав кошти потенційному шахраю визнали потерпілими особами. Якщо слідчий не буде реагувати, подавати скарги. Якщо необхідна більш детальна консультація звертайтесь, додатково нічого платити непотрібно.

З повагою Олександр Комаса.

Пост. Пленуму ВСУ "Про судову практику у справах про злочини проти власності" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09#Te...):

"..17. Відповідно до статті 190 КК ( 2341-14 ) шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. Обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

Слід мати на увазі, що коли потерпіла особа через вік, фізичні чи психічні вади або інші обставини не могла правильно оцінювати і розуміти зміст, характер і значення своїх дій або керувати ними, передачу нею майна чи права на нього не можна вважати добровільною.

Якщо особа заволодіває чужим майном, свідомо скориставшись чужою помилкою, виникненню якої вона не сприяла, та за відсутності змови з особою, яка ввела потерпілого в оману, вчинене не може розглядатись як шахрайство. За певних обставин (наприклад, коли майно має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність) такі дії можуть бути кваліфіковані за статтею 193 КК ( 2341-14 ).

Якщо обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а саме вилучення майна відбувалося таємно чи відкрито, то склад шахрайства відсутній. Такі дії слід кваліфікувати відповідно як крадіжку, грабіж або розбій.

18. Отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов'язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов'язання. Зокрема, якщо винна особа отримує від іншої особи гроші чи цінності нібито для передачі службовій особі як хабар, маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить кваліфікувати як шахрайство.".

Кримінальний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1263):

" Стаття 190. Шахрайство...

3. Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.".

---

Доброго вечора, Олександе! У діях естонця мають місце, як мінімум, ознаки ч.3 ст.190 КК.

У доповнення своє відповіді, так особу можливо притягнути до кримінальної відповідальності за ст. 190 кк подавайте заяву до СБУ та поліції. ТАКОЖ РЕКОМЕНДУЮ ПІСЛЯ РЕЄСТРАЦІЇ ЗАЯВИ В РЕЄСТРІ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ, НАПИШІТЬ ЗВЕРНЕННЯ ДО КОНСУЛЬСТВА ЕСТОНІЇ В УКРАЇНІ ПОЯСНІТЬ СИТУАЦІЮ І ДОДАЙТЕ ДО НЬОГО ВИТЯГ ПРО ВІДКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ. МОЖЛИ ЧЕРЕЗ КОНСУЛЬСТВО ЗНАЙДУТЬ ПОТЕРПІЛИХ В ЕСТОНІЇ І ЗМОЖУТЬ ЇМ КОМПЕНСУВАТИ ЇХ КОШТИ.

Шахрайство - заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (стаття 190 Кримінального кодексу України).

Об'єктом кримінального правопорушення у шахрайстві є право власності як охоронювані законом відносини між людьми, які виражаються у володінні, користуванні та розпорядженні майном.

Предмет: як майно, так і право на нього.

Об'єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі.

Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов'язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших кримінальних правопорушень проти власності. Водночас, якщо потерпіла особа через вік, фізичні чи психічні вади або інші обставини не могла правильно оцінювати і розуміти зміст, характер і значення своїх дій або керувати ними, передачу нею майна чи права на нього не можна вважати добровільною.

Для кваліфікації не має значення як вчинено шахрайство - шляхом обману чи зловживання довірою, через те що в кримінально-правовій нормі про шахрайство вони закріплені як альтернативні способи вчинення кримінального правопорушення, але відсутність визначень даних понять у законі не дозволяє з абсолютною впевненістю визнати деякі злочини шахрайством.

Обман при шахрайстві - це повідомлення завідомо неправдивих даних або приховування, замовчування інформації про факти або обставини, повідомлення про які було обов'язковим, спрямовані на введення потерпілого в оману або на підтримку помилки особи з метою заволодіння чужим майном або правом на майно, і які призвели до такого стану потерпілого.

Зловживання довірою - це використання винним відносин довіри, які є основою правовідносин або існують в особистих стосунках, вчинене з метою протиправного заволодіння чужим майном. При цьому зловживання довірою є другорядним по відношенню до обману, але не втрачає свого самостійного значення як спосіб заволодіння майном при шахрайстві.

Однак слід пам’ятати, що з'явився такий вид товару, як інформація, і вартість його може бути дуже високою. У пам'яті комп'ютера чи на інших електронних носіях зберігається інформація, яка містить різноманітні відомості, у тому числі й такі, що становлять комерційну таємницю (характеристика нових видів продукції, оригінальних розробок у певних галузях господарства тощо). За умов конкуренції заволодіння такою інформацією шляхом шахрайства може завдати шкоди підприємству, порушити його нормальну діяльність, що свідчить про велику суспільну небезпеку такого роду посягань і потребує адекватної кримінально-правової боротьби з ними. У зв’язки із цим законодавець визначив наступний вид шахрайства – шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Для шахрайства необхідно встановити причинний зв’язок між діями винної особи і наслідками для потерпілого. Так, особливість причинного зв'язку при шахрайстві полягає в тому, що винний, повідомляючи неправдиві відомості, вводить в оману особу, через що остання передає йому майно. Тому при шахрайстві обман або зловживання довірою завжди передують заволодінню майном і знаходяться з останнім у причинному зв'язку. При відсутності такої послідовності виключається склад шахрайства, а самі дії, за наявності необхідних для того ознак, можуть утворювати інший склад кримінального правопорушення.

Шахрайство - умисне кримінальне правопорушення. Винний бажає настання результату - звернення певного майна на свою користь. Що стосується упущеної вигоди, то винна особа, як правило, не має прямого умислу, і це виключає можливість визнання даного наслідку елементом будь-якої форми розкрадання.

Шахраї, які вчинюють свої кримінальні правопорушення у сфері економіки, не сприймають себе порушниками, хоча і припускають, що порушують закон.

Шахрайство вчинюється з прямим умислом, отже винний усвідомлює, що на майно, яким він заволодіває, він ніяких прав не має. Він розуміє, що вчинює суспільне небезпечне протиправне діяння і передбачає розвиток причинного зв'язку й настання суспільне небезпечних наслідків.

Умисел при шахрайстві за часом виникнення й формування частіш за все буває заздалегідь обдуманим і набагато рідше - таким, що виник раптово.

Доброго дня!

Повідомляю наступне:

Відповідно до статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України) злочином визнається привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

Склад злочинуОб'єкт злочину

Родовим об’єктом злочину є суспільні відносини власності, що охороняються кримінальним законом, як частина економічних відносин, як основа економічної системи держави.

З об'єктивної сторони злочин, передбачений статтею 191 КК України, може бути вчинений у формі:

• привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні;

Привласнення - це протиправне і безоплатне вилучення (утриманні, неповерненні) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб.

В результаті привласнення чужого майна винний починає незаконно володіти і користуватись вилученим майном, поліпшуючи безпосередньо за рахунок викраденого своє матеріальне становище. Привласнення вважається закінченим з моменту вилучення чужого майна й отримання винним можливості розпорядитися ним як своїм власним.

• розтрати такого майна зазначеною особою;

Розтрата - це незаконне і безоплатне витрачання (споживання, продаж, безоплатну передачу, обмін, передачу в рахунок погашення боргу тощо) винним чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні.

В результаті розтрати винний поліпшує майнове становище інших осіб шляхом безпосереднього споживання ними незаконно вилученого майна, позбавлення їх за рахунок витрачання такого майна певних матеріальних витрат, збільшення доходів інших осіб.

Розтрата вважається закінченою з моменту відчуження, витрачення майна. На відміну від привласнення, при розтраті намомент пред’явлення вимоги про повернення ввірене майно у винного відсутнє.

Діяння може кваліфікуватися як привласнення чи розтрата лише у тому разі, коли його предметом виступає майно, яке було ввірене винному чи було в його віданні, тобто воно знаходилось у правомірному володінні винного, який був наділений правомочністю по розпорядженню, управлінню, доставці або зберіганню такого майна. Така правомочність може обумовлюватись службовими обов'язками, договірними відносинами або спеціальним дорученням.

Ця правомочність може виникати не лише в осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, установою чи організацією незалежно від форми власності (комірник, експедитор, агент по постачанню, продавець, касир). Такою правомочністю можуть наділятися і будь-які інші (приватні) особи, яким власник майна відповідно до закону передає певні повноваження щодо розпоряджання, управління, доставки чи зберігання майна. Така-правомочність у особи може виникнути на підставі цивільно-правових угод підряду, оренди, комісії, прокату, перевезення, схову, майнового найму. При цьому не має значення, яким саме власником - юридичною чи фізичною особою - винний був наділений певною правомочністю щодо відповідного майна.

• заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (за умови, що майно, яким винний заволодіває, не ввірене йому, не перебуває в його безпосередньому віданні, але внаслідок службового становища суб’єкт злочину має право оперативного управління цим майном).

Зловживання службовим становищем як спосіб заволодіння майном означає, що особа порушує свої повноваження і використовує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарчі функції для незаконного і безоплатного обертання чужого майна: незаконно дає вказівку матеріально відповідальній особі, підлеглій їй, про видачу майна; отримує майно за фіктивними документами тощо. Наприклад, службова особа, зловживаючи своїм службовим становищем, незаконно отримує премії, надбавки до зарплати. Закінченим цей злочин визнається з моменту незаконного, безоплатного заволодіння майном.

На відміну від привласнення і розтрати для заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем основною ознакою є не наявність чи відсутність у винного певної правомочності щодо майна, яке є предметом злочину, а використання для заволодіння чужим майно офіційно наданих йому за посадою службових повноважень.

Якщо заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем було пов'язане з внесенням такою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, іншим підробленням документів або складанням і видачею завідомо неправдивих документів, дії винного потребують кваліфікації за сукупністю криінальних правопорушень, передбачених відповідними частинами статей 191, 366 КК України.

Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вважається закінченим з моменту отримання можливості розпорядитися ним на власний розсуд.

Суб’єктивна сторона злочину

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Суб’єкти злочину

Суб'єктом привласнення і розтрати, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 191 КК України, може бути осудна приватна особа, яка досягла 16-річного віку і якій майно, що є предметом цього злочину, було ввірене чи перебувало в її віданні.

Суб'єктом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (частина друга статті 191 КК України) може бути лише службова особа. Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до стаття 364 КК України та Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК України.

Кваліфікуючі ознаки

Кваліфікуючими обставинами привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем закон передбачає вчинення їх:

1. повторно (вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями 185-187, 189-191, 262 КК України) або за попереднім зговором групою осіб;
2. у великих розмірах (на суму, яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення);
3. особливо великих розмірах (на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення);
4. організованою групою.

Санкція (покарання)

1. Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, -

карається штрафом від двох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені у великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

5. Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою, -

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

У Вашому випадку необхідно було б звернутися до поліції з заявою про злочин.

---

Також є ознаки шахрайства:

Вам необхідно діяти за двома напрямками:

З наявними доказами зареєструвати заяву у поліції за ознаками ст 190 КК України Шахрайство і активно спонукати слідчого до дій ,шляхом подання доказів, сввдків, вніціювати експертизи і доводити до суду провадження.

2. Зібрати всі паперові докази та аудіо файли , завірити його переписки з вайберу нотаріально, вказати всі відомі факти та готувати цивільний позов до суду на стягнення коштів примусово з забезпеченням позову шляхом арешту судом всього його особистого майна ,яке на ньому знайде суд ,або відомості які ви подасте у позові та до позову суду ,як докази.

Про арешт як забезпечення позову окрема ухвала суду передається в ДВС за місцем майна чи реєстраціі боржника.

Тільки так довго і детально вести судовий процес.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

РЕКОМЕНДУЮ ПІСЛЯ РЕЄСТРАЦІЇ ЗАЯВИ В РЕЄСТРІ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ, НАПИШІТЬ ЗВЕРНЕННЯ ДО КОНСУЛЬСТВА ЕСТОНІЇ В УКРАЇНІ ПОЯСНІТЬ СИТУАЦІЮ І ДОДАЙТЕ ДО НЬОГО ВИТЯГ ПРО ВІДКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ. МОЖЛИ ЧЕРЕЗ КОНСУЛЬСТВО ЗНАЙДУТЬ ПОТЕРПІЛИХ В ЕСТОНІЇ І ЗМОЖУТЬ ЇМ КОМПЕНСУВАТИ ЇХ КОШТИ.

У разі відмови відкрити кримінальне провадження або його закриття, необхідно звертатися до суду із позовами про відшкодування матеріальної шкоди на підставі ст. 1166 ЦК України. Позивачі мають довести протиправність дій відповідача, розмір шкоди, причинний звязок між його діями та шкодою. Відповідач має довести відсутність своєї винуватості, адже на відміну від кримінального провадження з презумпцією невинуватості, в цивільному застосовується принцип винуватості.

Вітаю!

Статья за мошенничество в Украине входит в Особенную часть Уголовного кодекса Украины как преступление против собственности. Простой состав является преступлением небольшой тяжести, но уже ч. 2 ст. 190 кодекса предусматривает преступление средней тяжести, ч. 3 – тяжкое преступление, а в ч. 4 — особо тяжкое.

Согласно ст. 190 Уголовного кодекса мошенничество – это завладение чужим имуществом или приобретение права на него путем обмана или злоупотребления доверием.

Мошенничество считается законченным с момента перехода чужого имущества во владение мошенника или с момента получения им права распоряжения таким имуществом. То есть правонарушение имеет материальный состав и для того, чтобы считать его законченным должны наступить последствия в виде имущественного вреда потерпевшему.

Уголовная ответственность за мошенничество определяется в зависимости от квалифицирующих признаков, закрепленных в ст. 190 УК Украины, а именно:

Мошенничество без квалифицирующих признаков (ч. 1):

• штраф до 50 необлагаемых минимумов доходов граждан;
• гражданские работы на срок до 240 часов;
• исправительные работы на срок до 2 лет;
• ограничение свободы на строк до 3 лет.

Совершение мошенничества повторно, по предварительному сговору группой лиц, повлекшее за собой значительный убыток для потерпевшего (ч. 2):

• штраф от 50 до 100 необлагаемых минимумов доходов граждан;
• исправительные работы от 1 до 2 лет;
• ограничение свободы на срок до 5 лет;
• лишение свободы на срок до 3 лет.

Мошенничество, совершенное в больших размерах или путем незаконных операций с использованием электронно-вычислительной техники (ч. 3):

• лишение свободы на срок от 3 до 8 лет.

Совершение мошенничества в особо крупных размерах или организованной группой (ч. 4):

• лишение свободы на срок от 5 до 12 лет с конфискацией имущества.

Следует учитывать, что при решении данного вопроса суд назначает такое наказание, которое было бы необходимым и достаточным для предупреждения совершения новых преступлений и для исправления виновного.

Согласно Постановлению Пленума Верховного Суда Украины «Про практику назначения судами уголовного наказания» от 24.10.2003 №7 в каждом конкретном случае при назначении наказания суды должны так же учитывать личность подсудимого, тяжесть совершенного и обстоятельства, которые отягощают или смягчают наказание.

1. Мошенничество в УК Украины – это незаконное присвоение чужого имущества или приобретение права на него путём обманаили злоупотребления доверием.
2. Основными способами совершения мошенничества являются обман и злоупотребление доверием. Результатом таких действий является добровольная передача потерпевшим имущества или права на него мошеннику.
3. Размер наказания зависит от наличия или отсутствия квалифицирующих признаков при его совершении.

Обратитесь с Заявлением о возможном мошенничества в киберполицию.

Для оперативного предоставления помощи и информации Департамент киберполиции Национальной полиции Украины ввел сервисную службу и ввел в действие телефонный номер– 0 800 50 51 70.

По указанному бесплатному номеру граждане могут узнать о состоянии рассмотрения поданного ранее электронного обращения или получить разъяснения по деятельности подразделения, получить консультацию квалифицированного специалиста или высказать замечания или предложения к работе Департамента.

Сервисная служба Департамента киберполиции работает с понедельника по пятницу с 09:00 до 18:00.

Контакти

Юридична адреса:вул.Бориспільська,19, м.Київ, 02093, УкраїнаФактична адреса:вул.Бориспільська,19, м.Київ, 02093, Україна

Телефони:

Для довідок за електронними зверненнями, відправленими через форму зворотнього зв'язку:0800 50 51 70Приймальня:+380 (44) 374 3713Канцелярія Департаменту кіберполіції:+380 (44) 374 3751Факс:+380 (44) 374 3700

Електронна пошта:

Для ЗМІ:press@cyberpolice.gov.uaДля надання додаткової інформації за електронними зверненнями, відправленими через форму зворотнього зв'язку:callcenter@cyberpolice.gov.ua

У разі підозри на шахрайські дії в Інтернеті – повідомляйте про них кіберполіцію на електронну скриньку: callcenter@cyberpolice.gov.ua.Увага! Також закликаємо всіх українців звертатись на цілодобову гарячу лінію Visit Ukraine за номером +380939724145, де наші фахівці підкажуть про актуальні програми допомоги та методи подання заявок.

Наразі в Україні працює дуже багато волонтерів та організацій, які щодня проводять безліч зборів для допомоги військовим та постраждалим від війни. Однак з’явились і шахраї, які організовують збір та привласнюють кошти.

Як себе захистити:

• Перераховувати гроші лише офіційним благодійним фондам, перелік яких доступний у додатку ДІЯ та на офіційному сайті НБУ.

• Якщо Ви бажаєте допомогти конкретному волонтеру – пошукайте більше інформації про нього в Інтернеті, спитайте знайомих, почитайте коментарі на сторінці волонтера у соціальній мережі. Зібравши якомога більше даних, Ви зможете убезпечити себе від зустрічі із шахраєм.

Доброго вечора, Олександре! На Ваше питання: Як можна притягти до відповідальності таку особу? повідомляю наступне: Ніякого покарання за законами воєнного часу в Україні НЕМАЄ, як пишуть деякі колеги. Є чинний кримінальний кодекс України та кримінально процесуальний кодекс України які регулюють порядок реєєстрації заяв про кримінальні правопорушення.

1. У Вашому випадку треба терміново подати до відділення Національної поліції України (у вашоиу регіоні) заяву про скоєння злочину - кримінального правопорушенн передбаченого ст. 190 Кримінального кодексу України. Заява може бути як колективною від людей які перерахували гроші шахраю, так і особисто від кожного потерпілого.

2. Погоджуючись з коллегами про звернення до кіберполіції, рекомендую таку заяву подавати паралельно з заявою до місцевої поліції.

3. Рекомендую направити електронною поштою таку саму заяву до поліції Естонії вказавши обставини злочину, оскільки потерпілі є і в Естонії. Співпраця правоохоронців Естонії та України останнім часом дуже плідна, на підставі Договору між Україною та Естонською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах від 22.11.1995 року.

Якщо виникли питання, звертайтесь, маю достатньо досвіду в кримінальних справах, контакти в профілі, або через кнопку "Звернутись". Щасти Вам.

Добрий вечір, Олександр!

ВАМ ТРЕБА ПОДАВАТИ ЗАЯВУ ДО ПОЛІЦІЇ ТА ПРОКУРАТУРИ ПРО ВНЕСЕННЯ ВІДОМОСТЕЙ ДО ЄДИНОГО РЕЄСТРУ ДОСУДОВИХ РОЗСЛІДУВАНЬ ТА ВІДКРИТТЯ КРИІМНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ПРО ШАХРАЙСТВО ЗА СТ.190 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ (на підставі статей 60 в 214 Кримінального процесуального кодексу України).

Після цього, протягом 24 годин, вказані відомості про вчинене кримінальне правопорушення, повинні бути невідкладно але не пізніше 24 годин, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, з відкриттям кримінального провадження, про що заявник має право отримати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (на підставі статей 60 в 214 Кримінального процесуального кодексу України).

У разі невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань протягом 24 годин, заявник має право на протязі 10 днів, подати скаргу слідчому судді місцевого суду (на підставі статей 303-307 Кримінального процесуального кодексу України) та до місцевої прокуратури (стаття 36 Кримінального процесуального кодексу України).

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131):

Кримінальний кодекс України | від 05.04.2001 № 2341-III (rada.gov.ua)

"Стаття 190. Шахрайство

1. Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) -

карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, -

карається штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

4. Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна".

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88):

Кримінальний процесуальний к... | від 13.04.2012 № 4651-VI (rada.gov.ua)

"Стаття 60. Заявник

1. Заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.

2. Заявник має право:

1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;

1-1) отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань;

2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;

3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.

3. Заявник, який є викривачем, крім передбачених цією статтею прав, має право в порядку, встановленому Законом України "Про запобігання корупції", отримувати інформацію про стан досудового розслідування, розпочатого за його заявою чи повідомленням.

Інформація надається слідчим або прокурором у строк не більше п’яти днів з моменту подання заяви.

"Стаття 214. Початок досудового розслідування

1. Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування. ...".

"Стаття 303. Рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження

1. На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;...".

"Стаття 304. Строк подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження

1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії. ...".

У разі наявності запитань звертайтеся через кнопку зеленого кольору "Звернутися"!

Всього доброго!

Успіхів Вам!

Вам потрібно подати заяву до поліції на " Вашого куркуля" заяву про скоєння злочину ,передбаченого ст. 190 Кримінального кодексу України

в подальшому Ваші дії будуть залежити від ситуації - якщо внесуть відомості - буде слідства , якщо ні - треба оскаржувати

потрібна детальна консультація - звертайтесь через сайт або знайдіть мої контакти - проконсультую

З повагою Вікторія Костроміна

Доброго дня, Олександре!

Чи можна притягнути до відповідальності людину, яка збирала гроші на допомогу постраждалим, а потім фактично привласнила собі кошти? - для цього є підстави, так як дана особа вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст.190 КК України (шахрайство). Однак, відповідно до ст. 63 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічні положення наведені в ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України.

Враховуючи зазначене, Вам потрібно звернутися з заявою до поліції/кіберполіції про вчинення кримінального правопорушення за ст.190 КК України (шахрайство). До заяви потрібно додати всі наявні у Вас докази: номер рахунку шахрая, його сторінка на фейсбуці, виписка транзакцій щодо переведення коштів тощо.

Загалом можна виділити такі стадії кримінального провадження

Стадії є відносно відокремленими частинами кримінального процесу. Будучи самостійними, вони водночас перебувають у зв'язку з іншими стадіями, утворюючи єдину систему.

1. Досудове розслідування

Внесення відомостей до ЄРДР — Повідомлення про підозру — слідчі дії— Закінчення досудового розслідування

2. Судове провадження у першій інстанції

Підготовче провадження — Судовий розгляд — Винесення судового рішення

3. Судове провадження з перегляду судових рішень

Провадження в суді апеляційної інстанції — Провадження в суді касаційної інстанції — Провадження за нововиявленими обставинами.

4. Виконання судових рішень.

Якщо буде потрібна моя допомога, звертайтеся через кнопку зеленого кольору "Звернутися".

При зверненні вказуйте свою е-пошту, по якій з Вами можна зв'язатися.

ВСЬОГО НАЙКРАЩОГО!

Олександре!

КПК України не встановлює вимог щодо форми та змісту заяви про залучення до провадження як потерпілого. Тому така заява оформляється виходячи із загальних вимог, які передбачені статтею 5 Закону України «Про звернення громадян» щодо складення звернень (заяв). Тобто заява має містити дані про потерпілого (фізичну чи юридичну особу), кримінальне провадження, до якого вона має бути залучена, зазначення і обґрунтування підстав для набуття статусу потерпілого, чітко висловлене клопотання про залучення її до кримінального провадження як потерпілого, а також повинна бути підписаною заявником (заявниками).

• У справі про незакінчений злочин особа визнається потерпілим за умови фактичного заподіяння їй моральної, фізичної або майнової шкоди (пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів").
• Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою (частина сьома статті 55 КПК України) .

Згода має бути оформлена в письмовому вигляді і містити ті ж фактичні дані, що і заява про залучення особи до провадження як потерпілого. Строк отримання згоди на визнання особи потерпілою законом не встановлений, тому вона мас бути отримана протягом розумного строку.

• Якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої статті 55 КПК України поширюються на близьких родичів чи членів сім’ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім’ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.

Момент набуття процесуального статусу потерпілого:

Права і обов’язки потерпілого виникають у особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (частина друга статті 55 КПК України).

Потерпілому вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Указана пам'ятка повинна містити перелік прав і обов'язків потерпілого, передбачених статтями 56 та 57 КПК України, а також про засоби їх забезпечення (шляхом здійснення судового контролю та прокурорського нагляду). На прохання потерпілого права і обов'язки викладені у пам'ятці, мають бути йому роз'яснені особою, яка її вручила. Крім того, при проведенні окремих процесуальних дій, в яких бере участь потерпілий, йому повідомляються і роз'яснюються його права і обов'язки як учасника відповідної процесуальної дії.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 3 КПК України потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених КПК України, є стороною кримінального провадження з боку обвинувачення.

Під час досудового розслідування потерпілий має право:

1. на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим;
2. отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
3. подавати докази на підтвердження своєї заяви;
4. брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, під час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дії, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, виконаних за його участі;
5. отримувати копії матеріалів, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, після закінчення досудового розслідування.

Права потерпілого під час кримінального провадження:

1. бути повідомленим про свої права та обов’язки, передбачені КПК України;
2. знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування;
3. подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду;
4. заявляти відводи та клопотання;
5. за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичів чи членів своєї сім’ї, майна та житла;
6. давати пояснення, показання або відмовитися їх давати;
7. оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК України;
8. мати представника та в будь-який момент кримінального провадження відмовитися від його послуг;
9. давати пояснення, показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, безоплатно за рахунок держави користуватися послугами перекладача в разі, якщо він не володіє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримінальне провадження;
10. на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом;
11. знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому КПК України, у тому числі після відкриття матеріалів згідно зі статтею 209 КПК України, а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження;
12. застосовувати з додержанням вимог КПК України технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд вправі заборонити потерпілому застосовувати технічні засоби при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення даних, які містять таємницю, що охороняється законом чи стосується інтимних сторін життя людини, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);
13. одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення у випадках, передбачених КПК України;
14. користуватися іншими правами, передбаченими КПК України.

Під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право:

1. бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду;
2. брати участь у судовому провадженні;
3. брати участь у безпосередній перевірці доказів;
4. підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення;
5. висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;
6. знайомитися з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді;
7. оскаржувати судові рішення в порядку, передбаченому КПК України.

На всіх стадіях кримінального провадження потерпілий має право примиритися з підозрюваним, обвинуваченим і укласти угоду про примирення. У передбачених законом України про кримінальну відповідальність та КПК України випадках примирення є підставою для закриття кримінального провадження.

Потерпілий під час кримінального провадження має право до початку судового розгляду подати цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (частина друга статті 128 КПК України).

Потерпілий зобов’язаний:

1. прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття;
2. не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення;
3. не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю (стаття 57 КПК України).

Потерпілий викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою не пізніше ніж за три дні до дня, коли він зобов'язаний прибути за викликом (стаття 135 КПК).

Якщо потерпілий, який був у встановленому порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з’явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі:

• від 0,25 до 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора;
• від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду (стаття 139 КПК).

Незаконне розголошення потерпілим відомостей, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. Так, розголошення потерпілим відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист, може вважатися адміністративним правопорушенням, або, за наявності кваліфікуючих ознак - кримінальним правопорушенням, передбаченим статтею 381 Кримінального кодексу України.

Право потерпілого на представництво його інтересів іншої особою:

Відповідно до вимог статті 58 КПК України потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником.

Представником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні.

Повноваження представника потерпілого на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:

1. документами, передбаченими статтею 50 КПК України, - якщо представником потерпілого є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні;
2. копією установчих документів юридичної особи - якщо представником потерпілого є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа;
3. довіреністю - якщо представником потерпілого є працівник юридичної особи, яка є потерпілою.

Представник користується процесуальними правами потерпілого, інтереси якого він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику.

Якщо потерпілим є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник (стаття 59 КПК Укоаїни). Стаття 44 КПК України врегульовує питання участі законного представника потерпілого у кримінальному провадженні.

Відмова у визнанні потерпілим:

За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій статті 55 КПК України, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді у порядку передбаченому глави 26 КПК України.

Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 КПК України, можуть бути подані особою протягом 10 днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Оскільки рішення про визнання особи потерпілим вправі приймати і суд, то суду також надається право приймати рішення про відмову у визнанні особи потерпілим, яке оформлюється ухвалою і може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Захист прав потерпілого у кримінальному провадженні:

Способи захисту прав потерпілого безпосередньо ґрунтуються на його правах, передбачених статтею 56 КПК України. Так, для захисту своїх прав потерпілий має право звертатись до:

• правоохоронних органів в частині подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення тощо;
• слідчого, зокрема з метою подання доказів, ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, надання пояснень, показань або відмовитися їх давати та ін.;
• прокурора, наприклад, щодо оскарження дій чи бездіяльності слідчого та ін.;
• слідчого судді, суду з метою оскарження дій слідчого, прокурора, заявлення відводів, клопотань, оскарження судових рішень тощо.

Якщо буде потрібна моя допомога, звертайтеся через кнопку зеленого кольору "Звернутися".

При зверненні вказуйте свою е-пошту, по якій з Вами можна зв'язатися.

ВСЬОГО НАЙКРАЩОГО!