Должна ли эта девушка нести уголовную ответственность вообще и в странах СНГ?

Вітаю, Сергій.

У таких діях особи, як мінімум, ч. 1 ст. 130 я точно вбачаю.

Стаття 130. Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби

1. Свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, -

карається арештом на строк до трьох місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби особою, яка знала про те, що вона є носієм цього вірусу, -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо двох чи більше осіб або неповнолітнього, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

4. Умисне зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

ФОРМАЛЬНІ ПІДСТАВИ ДЛЯ ПОЧАТКУ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ "НА ОБЛИЧЧЯ".

Доброго дня, дії жінки не підпадають під кримінальну або іншу відповідальність.

ЦЕ МЕДИЧНА ТАЙНА І ЯКЩО ВИ ПРО НЕЇ ДІЗНАЛИСЯ ПІД ЧАС СЛІДСТВА РОЗГОЛОШУВАТИ ЇЇ ВИ НЕ МАЄТЕ ПРАВО. ТАКОЖ САМА ЖІНКА НЕ ЗАБОВ'ЯЗАНА ПРО ЦЕ ДОПОВІДАТИ У САЛОНАХ КРАСИ. А ось салони краси повинні додержуватися санітарної безпеки.

Але у інших випадках відповідальність передбачена ст 130 Кримінального кодексу України.

Якщо є питання Задавайте.

Якщо я допоміг вирішити ваше питання ставте ✅ біля фото підтримайте лайком залиште відгук.

Для детальної консультації натискайте кнопку звернутися.

Здравствуйте, Сергей!

Факт того, что она болеет СПИДом, ещё не означает то, что в её действиях есть состав уголовного правонарушения, предусмотренного ст.130 Уголовного кодекса Украины.

По поводу части 1 статьи 130 Уголовного кодекса Украины, где идёт речь о том, что: "Свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини", нужно знать конкретные факты и обстоятельства при которых она могла бы заразить СПИДом иных лиц, должны быть доказательства и проведённая комиссионая судебно-медицинская экспертиза.

Части 2-4 статьи 130 Уголовного кодекса Украины, вообше6гоаорчт о факте заражения, что фактически не имеет место.

С учётом презумпции невиновности по ст.62 Конституции Украины и статьи 17 Уголовного процессуального кодекса Украины, не усматриваю в её действиях состава уголовного правонарушения, предусмотренного ст.130 Уголовного кодекса Украины.

Это всего лишь предположения, которые идут как правило в пользу подозреваемого (обвиняемого) - статья 62 Конституции Украины.

Иное дедов том, что если у неё нет доказательств, что её СПИДом заразил супруг, ведь она могла заразиться и при других обстоятельстваз, а она подает в отношении него заявления, которые не находят свое подтверждение, а открытые уголовные дела закрываются, то в её действиях могут быть признаки такого уголовного правонарушения, как заведомо неправдивое сообщение о совершении уголовного правонарушения по статье 383 Уголовного кодекса Украины:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text

При наличии вопросов обращайтесь индивидуально через кнопку зеленого цвета "Звернутися".

Доброго дня, Сергію!

У діях жіночки, в тому вигляді, як Ви їх описуєте, абсолютно точно присутні ознаки злочину, передбачені ч. 1 ст. 130 ККУ - зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби! Він визнається закінченим з моменту вчинення дій, які створюють реальну небезпеку зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини. Для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 не має значення те, чи знав потерпілий про хворобу винної особи, чи погоджувався він на вчинення щодо нього дій, які ставлять у небезпеку зараження вірусом невиліковної інфекційної хвороби.

Такий злочин передбачає усвідомлення, тобто знання особою про наявність у неї ВІЛ-інфекції, що є не­безпечною для життя людей, а також усвідомлення нею того, що вона своїми діями ставить потерпілого в небезпеку зараження. Відсутність такого знання виключає за­стосування ч. 1 ст. 130 КК.

З Вашого питання як раз виглядає що жіночка знала, що наражає на небезпеку інших осіб і не надавала тому ніякого значення. Тому викликає певний подив, що Ви, працюючи, як я зрозумів, в поліції, не вжили ніяких заходів щодо порушення з цього питання кримінальної справи!

Хоча, звичайно, тут треба дивитись, чи відповідають її слова про користування салонами краси дійсності...

Що стосується можливості притягнення до такої самої відповідальності її чоловіка, то це треба перевіряти, бо судячи з усього сім'я ця мала доволі "активне" життя, й тому судити, хто кого наражав на небезпеку буде доволі складно.

Виникнуть додаткові питання, тисніть на кнопку "звернутись" біля мого профілю. Постараюсь на них відповісти!

Доброго дня!

По Вашому питанню повідомляю наступне:

Якщо хтось доведе факт, того, що саме під час відносин з дівчиною особа набула зараження вказаною хворобою та матиме про це відповідні медичні документи встановленого зразка і якщо за результатами її обстежень буде виявлено хворобу , то дівчину може бути притягнено до Кримінальної відповідальності за ст. 133 КК України -Зараження вениричною хворобою, навмисне , якщо особа знала про наявність у неї хвороби та не повідомила про це іншу особу, або якщо особа не могла знати про свою хворобу тоді злочинні дії матимуть іншу кваліфікацію , проте теж кримінальну. Далі детально:

1. Зараження іншої особи венеричною хворобою особою, яка знала про наявність у неї цієї хвороби, -

карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за зараження іншої особи венеричною хворобою, а також зараження двох чи більше осіб або неповнолітнього, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

1. Суспільна небезпека злочину полягає у заподіянні шкоди здоров'ю людини, негативному впливі на репродуктивне здоров'я нації та генофонд. Венеричні захворювання здатні викликати тяжкі на-

слідки, зокрема безпліддя та психічні розлади, а також патологічні зміни у розвитку дітей. Особи, які є їх носіями, підлягають обов'язковому медичному нагляду і лікуванню. Особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, зобов'язані: вживати рекомендованих медиками заходів для запобігання поширенню інфекційних хвороб і виконувати вимоги щодо порядку та умов лікування, проходження медичних оглядів та обстеження.

2. Об'єкт злочину - здоров'я людини.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у зараженні іншої особи венеричною хворобою,

До венеричних хвороб належать інфекційні захворювання, які передаються переважно статевим шляхом і вражають передусім органи сечостатевої системи. Це, зокрема, сифіліс (люес), гонорея (трипер), м'який шанкр, паховий лімфогранулематоз (четверта венерична хвороба), трихомоніаз, цитомегаловірус, токсоплазмоз, уреаплазмоз. Такі обставини, як вид венеричної хвороби, тяжкість розладу здоров'я, методи і тривалість лікування, можливість повного одужання, на кваліфікацію ст. 133 не впливають і враховуються при призначенні покарання.

Способи зараження іншої особи венеричною хворобою можуть бути різними і залежать від її виду: статеві зносини, задоволення статевої пристрасті неприродним способом, поцілунки, порушення правил гігієни у побуті, сім'ї чи на роботі (наприклад, спільне користування посудом, постільною білизною, шприцами для Ін'єкцій ліків або наркотичних засобів) тощо. Згода потерпілої особи на зараження її венеричною хворобою не виключає відповідальності за ст. 133. Самозараження венеричною хворобою (скажімо, введення собі відповідної ін'єкції) може тягнути кримінальну відповідальність лише у разі, коли воно є способом вчинення певного злочину (наприклад, передбаченого ст. 335).

Якщо в результаті венеричної хвороби для здоров'я потерпілого настали шкідливі наслідки, зазначені у ст. ст. 121, 122 або 125, вчинене охоплюється коментованим складом злочину і додаткової кваліфікації за статтями КК про відповідальність за тілесні ушкодження не потребує. Зараження потерпілого вірусом невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, слід кваліфікувати за ст. 130.

Ухилення від обстеження осіб, щодо яких є достатні дані про те, Що вони хворі на венеричну хворобу, або ухилення від лікування осіб, які були у контакті з хворими на венеричну хворобу і потребують профілактичного лікування, продовжуване після попередження, зробленого їм органами охорони здоров'я, тягне адміністративну відповідальність (ст. 45 КАП).

Якщо зараження венеричною хворобою сталося внаслідок насильницьких дій з боку того, хто захворів, - зґвалтування або насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, діяння кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами ст. ст. 133 і 152 (153).

Злочин вважається закінченим з моменту, коли потерпілий фактично захворів на венеричну хворобу. При цьому слід враховувати наявність у таких захворюваннях інкубаційного періоду (прихова-

ноі стадії) різної тривалості, а також те, що передача особі мікробів - носіїв венеричної хвороби в силу індивідуальних особливостей організму конкретної людини може і не потягти за собою реального розладу й здоров'я.

4. Суб'єкт злочину спеціальний. Це особа, яка досягла 16-річного віку. хворіє венеричною хворобою і знає про наявність у неї цієї хвороби. Про факт знання особи про своє захворювання можуть свідчити різноманітні обставини - медичний висновок, застереження лікувальної установи, власний досвід особи, звернення її до медичної літератури тощо.

Особи, які не страждають на венеричні захворювання, однак заражають ними інших осіб, за наявності підстав можуть бути притягнуті до відповідальності за заподіяння тілесних ушкоджень певної тяжкості.

Зараження венеричною хворобою, яке стало результатом неналежного виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків (наприклад, лікарем-гінекологом під час проведення медичних оглядів пацієнтів або внаслідок переливання потерпілому зараженої крові), слід кваліфікувати за ст. 140.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим чи непрямим умислом або злочинною самовпевненістю.

Зараження венеричною хворобою особою, яка не знала про наявність у неї такої хвороби, але у даній ситуації могла і повинна була передбачати настання відповідних суспільно небезпечних наслідків (злочинна недбалість), може бути кваліфіковане за ст. 128.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину є: 1) вчинення його особою, раніше судимою за зараження іншої особи венеричною хворобою; 2) зараження двох або більше осіб або неповнолітнього (ч. 2 ст. 133), а особливо кваліфікуючою ознакою - спричинення цим злочином тяжких наслідків (ч. З ст. 133).

Про поняття судимості див. ст. 88 та коментар до неї. Зараження двох або більше осіб може бути вчинене як одночасно, так і в різний час, одним або різними способами. Для інкримінування цієї кваліфікуючої ознаки необхідно, щоб стосовно попереднього випадку зараження венеричною хворобою не сплили строки давності притягнення до кримінальної відповідальності. Зараження венеричною хворобою однієї особи і наступне зараження іншої охоплюються ч. 2 ст.133.

Неповнолітнім є особа, якій на момент вчинення злочину не виповнилось 18 років.

До тяжких наслідків слід відносити, зокрема, смерть людини, втрату будь-якого органа або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, переривання вагітності або непоправне знівечення обличчя.

Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 р(ст.ст. 9-11,30, 31, 53).

Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 6 квітня

Правила проведення судово-медичних експертиз (обстежень) з приводу статевих станів в бюро судово-медичної експертизи. Затверджені наказом МОЗ № 6 від 17 січня 1995 р.

Обстеження медичне може бути проведено за рішенням суду(висновки судово-медичної експертизи), або ж Ви можете самостійно пройти всі необхідні обстеження медиків отримати висновки про свое здоров я.

В подальшому , якщо дівчина буде наводити такі аргументи подаєте заяву до поліції про вимагання та шахрайство з її боку вносите відомості до ЄРДР В порядку ст.214 КПК України і вже вона буде відповідати перед Законом.

Рекомендую терміново пройти відповідні обстеження у медичних незалежних закладах МОЗ отримати висновки та довідки про цілковите здоров я з Вашого боку аби в подальшому не виникло проблем.

Обстеження краще проходити в тих клініках де не працюють "знайомі та інші родичі" дівчини , адже об єктивність таких обстежень не можлива.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Кримінальний процесуальний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text):

"Стаття 214. Початок досудового розслідування

1. Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування..."

Закон України " Про Національну поліцію" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#n907):

"Стаття 23. Основні повноваження поліції

1. Поліція відповідно до покладених на неї завдань:...

) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;

4) вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров’ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення;...

9) доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення;..".

ну во первых не спидом, а вич. А спид это уже последняя стадия вич, если не проходить лечение))

В салонах красоты, собственно как и в больницах, должны к каждому пациенту относиться как к потенциально опасному (с точки зрения заражения) поэтому инструменты перед каждым применением должны быть простерелизованы. А лицо, у которого был обнаружен вич не должено на каждом углу раскрывать свой диагноз и наоборот имеет право на сохранение его в тайне. (Некоторое время работала консультантом при спид-центре, очень хорошо знаю этот вопрос)