Хирург отказывается ампутировать ногу(гагарина)

Доброго дня.

Це не юридичне питання. Оцінка стану пацієнта знаходиться у виключній компетенції лікаря. Ви можете поскаржитись на його дії безпосередньому керівництву, але рішення щодо можливості проведення операції приймає виключно сам лікар.

Якщо Ви бажаєте отримання повної консультації та надання алгоритму всіх можливих дій в Вашій ситуації, Ви можете звернутися до мене персонально, натиснувши кнопку "Звернутись" вгорі.

Вітаю, Євгенія.

Я схиляюсь до думки колеги, що це не зовсім юридична площина.

Змусити лікаря робити таку складну операцію ніяким чином ні Ви, ні жоден юрист/адвокат не зможе. Можливо зверніться до головного лікаря лікарні, аби він об'єктивно оцінив ситуацію та спробував допомогти.

Все ж в Україні та Вашому місті точно не 1 хірург, можливо інші, більш досвідчені, зможуть Вам допомогти. Тому я б радив спробувати саме цей варіант.

І ще, якщо будете звертатись до головного лікаря, робіть це в письмовому вигляді. Так Ви будете претендувати на надання Вам письмової відповіді, за яку в подальшому можливо вдасться "заціпитись".

Всього доброго! Сподіваюсь, що консультація була корисною. Буду радий відповісти на додаткові питання. Для цього тисніть зелену кнопку «Звернутися»!

Доброго вечора!

Ви як родич бабусі маєте терміново з представниками поліції та спеціалістом соц.захисту прибути та за участі лікарів забезпечити огляд бабусі , далі за згодою письмовою її невідкладно направити до приватної лікарні. Є загроза життю тому Ви як родич маєте право невідкладно надати допомогу. Надалі поки лікарі будуть проводити обстеження.

У будь-якому разі потрібно спочатку повідомити про даний випадок соціальні служби, так як вони зобов'язані здійснювати соціальний захист осіб похилого віку. І вже працівники цих служб звернуться до правоохоронних органів та разом із ними зможуть вплинути на лыкаря , також викличіть директора лікарні , нехай приймає рішення

Звернення до поліції також є обов'язковим, оскільки дії лікаря містять ознаки кримінальних правопорушень за ст. 135 "Залишення в небезпеці" та ст. 136 "Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані"

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Доброго дня!

По Вашому питанню Вам необхідно:

1. звернутися з заявою на ім я директора лікарні проо бездіяльність лікаря

2. аналогічну заяву потрібно подати з детальним описом обставин та доказами до обласного і міського управлінь охорони здоровья.

Заяви написати письмово згідно ЗУ Про звернення громадян та просити надіслати письмову відповідь у 15 -ти денний термін.

Щодо образ з боку лікаря , то якщо це буде доведено фактами то передбачається адмін. покарання за ст. 173 КУпАП у вигляді штрафу за дрібне хуліганство.,

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Доброго дня!

Ваша бабуся може самостійно відмовитися від лікування запропонованого лікарями лікарні. Підписавши особисто відповідну відмову, або якщо вона не може самостійно це зробити , треба викликати директора закладу та чергових працівників лікарні та скласти акт про відмову і підписати його всім сторонам з печаткою лікаря, далі необхідно викликати родичів ,аби вони особисто чи спільними зусиллями прийняли рішення про переведення бабусі до бажаного лікувального закладу. Згідно ЗУ "Про Основи охорони здоров'я в Україні кожна особа має право на вільний вибір лікаря і методів її лікування" ,так як права порушено пацієнта:

В зв'язку з цим, Ви як родичі маєте право звернутися зі скаргами:

- до директора цього медичного закладу, управління охорони здоров'я місцевої і державної адміністрації та до Міністерства охорони здоров’я України.

Також, на погрози та застосування насильства, Ви маєте право подати заяву до поліції для проведения перевірки та вжиття заходів реагування.

Ви маєте право прибути до лікарні, заповнити всі папери та спільно з поліцією забрати бабусю з лікарні, підписавши всі документи у присутності директора.

Основи законодавства про охорону здоров'я поширюються на всі лікарні України незалежно від форм власності.

Закон є вищим актом, аніж правила внутрішнього розпорядку лікарні.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Доброго дня, Євгене!

Дати юридичну пораду в такому випадку доволі складно, оскільки вона в більшій своїй частині знаходиться поза межами моєї професії. Це питання повинно мати відповідь цілком лікарського характеру. Нижче подаю Вам загальновідому інформацію про права пацієнтів в таких випадках

(ДЕЯКІ НАЙБІЛЬШ ВАЖЛИВІ МОМЕНТИ Я ВИДІЛИВ ЖИРНИМ ШРИФТОМ):

Пацієнт має право на медичне обслуговування, надане з належною старанністю, яке повинно відповідати вимогам актуального стану медичних знань. Медичні працівники повинні надавати послуги із дотриманням принципів професійної етики. У випадку загроз здоров’ю або життю, пацієнт має право отримати екстрену медичну допомогу. У випадку пологів пацієнтка має право отримати належне екстрене медичне обслуговування.

Пацієнт має право вимагати, щоб лікар, який надає йому медичну допомогу, звернувся за порадою іншого лікаря або скликав консиліум лікарів. Така вимога повинна бути зафіксована у медичній документації. Лікар може відмовити, якщо визнає таку вимогу безпідставною. У цьому випадку він повинен зафіксувати відмову у медичній документації. Вище перелічені принципи мають застосування також до професії медсестри і акушера.

Пацієнт має право отримувати від лікаря зрозумілу інформацію про свій стан здоров’я. Лікар повинен надати пацієнту інформацію щодо діагнозу, пропонованих і можливих методів діагностики та лікування, а також можливих прогнозованих наслідків їх застосування або незастосування, а також про результати лікування і прогнози. Якщо пацієнт не бажає знати про всі або деякі факти щодо свого стану здоров’я, він має право вимагати, щоб лікар не надавав йому такої інформації. Пацієнт має право вказати особу або осіб, яким лікар буде надавати всю інформацію про його стан здоров’я і лікування.

Після отримання від лікаря всієї інформації про стан здоров’я і пропоноване лікування, пацієнт має право висловити згоду на надання йому визначеного медичного обслуговування або відмовитися надавати таку згоду. У випадку операції або застосування методу лікування або діагностики, які несуть у собі підвищений ризик, згоду слід надати у письмовій формі. У кожній іншій ситуації, згоду або відмову про надання згоди пацієнт може висловити усно. Без згоди пацієнта може бути виконане тільки обстеження, або надана інша послуга в межах медичної допомоги, тільки якщо пацієнт знаходиться у стані, який загрожує його здоров’ю або життю.

Медичні працівники зобов’язані дотримуватися принципу не розголошення жодної інформації про пацієнта і його стан здоров’я, яку вони отримали у зв’язку з виконанням своїх службових обов’язків. Пацієнт може, однак, надати згоду на розголошення такої інформації. Медичні працівники зв’язані таємницею також після смерті пацієнта. Без згоди пацієнта лікар чи інший медичний працівник можуть розголосити інформацію, пов’язану з пацієнтам, тільки у ситуації, якщо:

• виникає потреба надання необхідної інформації, пов’язаної з наданим пацієнту медичним обслуговуванням, іншим медичним працівникам, які беруть участь у наданні цих послуг;
• дотримання таємниці може становити загрозу життю або здоров’ю пацієнта або життю чи здоров’ю інших осіб;
• згідно з положеннями окремих законів;
• вона потрібна для справи, яка розглядається перед воєводською комісією з питань вирішення проблемних медичних випадків.

Пацієнт має право доступу до своєї медичної документації, тобто до всіх документів, які стосуються його стану здоров’я і наданих йому медичних послуг. Документація може бути надана:

• для ознайомлення, у тому числі у вигляді доступу до баз даних, які ведуться у сфері охорони здоров’я, за місцезнаходженням суб’єкта, який надає послуги з медичного обслуговування;
• шляхом платного виготовлення її виписок, витягів або копій;
• шляхом видачі оригіналу з підтвердженням отримання і з застереженням повернення після використання, якщо пацієнт вимагає надати йому оригінали цієї документації. Суб’єкт, який надає послуги з медичного обслуговування, зобов’язаний надати медичну документацію також уповноваженій пацієнтом особі. За надання медичної документації медична організація може стягувати оплату.

Ставка за надання медичної документації не є фіксованою – вона розраховується на підставі середньої заробітної плати за попередній квартал, що оголошується головою Головного статистичного управління в урядовому віснику Республіки Польща “Monitor Polski” на підставі ст. 20 п. 2 закону від 17 грудня 1998 р. Про пенсії та соціальні виплати з Фонду соціального страхування (Закон. вісник за 2016 р. поз. 887, з подальшими змінами), починаючи з першого дня місяця, який слідує за місяцем, коли було розміщено оголошення.

Медичне обслуговування повинно надаватися з повагою до інтимності та гідності пацієнта. Право на повагу до гідності включає також право спокійної і гідної смерті. Пацієнт, який має смертельну хворобу, має право на медичні послуги, які забезпечують полегшення його болю та інших страждань. Пацієнт має право, щоб при наданні медичних послуг поряд з ним перебувала близька особа, наприклад, подружжя або партнер, родич, чи будь-яка інша особа, вказана пацієнтом. Як батько чи мати пацієнт має право бути присутнім при наданні медичних послуг своїй дитині. Медичний персонал може відмовити у наданні дозволу на присутність близької людини тільки у випадку ймовірності виникнення епідемічної загрози або з огляду на безпеку для здоров’я батька чи матері. Така відмова повинна бути зафіксована у медичній документації

Перебуваючи у лікарні пацієнт має право на особисте спілкування з іншими особами, у телефонному режимі або шляхом відправлення кореспонденції. Пацієнт має право на додатковий догляд – тобто догляд, який полягає у наданні медичних послуг, у т.ч. догляд за пацієнткою під час вагітності, пологів і в післяпологовий період. Це право дає змогу скористатися пацієнтці правом партнерських пологів, тобто перебувати батькам з дитиною під час її госпіталізації. Якщо реалізація цього права вимагає грошових витрат, які повинна понести, наприклад, лікарня, тоді вона в якості компенсації за понесені витрати може стягнути додаткову оплату. Розмір цієї оплати встановлює керівник закладу, враховуючи розмір реально понесених витрат.

Перебуваючи у лікарні пацієнт має право на духовну опіку. У ситуації погіршення стану здоров’я або загрози життю лікарня зобов’язана забезпечити пацієнту контакт зі священиком його віросповідання.

Про будь-яку небажану і непередбачену дію лікарського препарату пацієнт може повідомити:

• медичного працівника (наприклад, лікаря, медсестру, фармацевта),
• голову Управління реєстрації лікарських препаратів, медичних виробів та біоцидів,
• суб’єкта, відповідального за введення лікарського препарату в обіг. Всю необхідну інформацію про форми повідомлення про побічні дії лікарських препаратів розміщено на сайті: www.dzialanianiepozadane.urpl.gov.pl

Деякі висновки або довідки, що видаються лікарем, можуть впливати на права або обов’язки пацієнта, передбачені чинними положеннями. Прикладом таких довідок або висновків є, зокрема, довідка про відсутність протипоказань до користування певним типом медичних послуг в санаторіях або висновок про наявність протипоказань до виконання обов’язкових профілактичних щеплень. Якщо пацієнт не погоджується з текстом такого висновку або довідки, а процедура оскарження таких висновків або довідок не врегульована окремими нормативно-правовими положеннями, пацієнт може оскаржити їх, звернувшись до Медичної комісії, що функціонує при уповноваженому представнику прав Пацієнта. Оскарження слід подати протягом 30 днів від дати видачі особистим лікарем довідки або висновку про стан здоров’я пацієнта. Уся практична інформація, а також зразок каталогу медичних довідок або висновків, на які можна внести оскарження до Медичної комісії, міститься на сайті уповноваженого представника прав Пацієнта www.bpp.gov.pl у закладці „Пацієнте, ти маєш право оскарження медичного висновку або довідки”.

ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ;

якщо хочете моєї поради, то можу сказати таке: якщо хірург прийняв таке рішення, то віе несе за нього відповіждальність у разі моживих важких наслідків для пацієнта. Його буде важно переконати в зворотньому!

Тому раджу вимагати від головного лікаря закладу, в якому знаходиться Ваша бабуся, консультації іншого хірурга, навіть, можливо, спеціаліста з іншої лікарні!

Виникнуть додаткові питання, тисніть кнопку "звернутись" біля мого фото. Постараюсь на них відповісти!

Доброго дня. Ви маєте право на оскарження дій лікаря.

Оскарження неправомірних рішень і дій медичних працівників

Якщо ваші права, як пацієнта, порушені з боку лікаря або інших медичних працівників, необхідно звернутися, краще письмово, зі зверненням або скаргою до головного лікаря лікарні.

• до департаменту/управління охорони здоров’я вашого міста чи області: https://moz.gov.ua/regionalni-upravlinnja;
• на гарячу лінію місцевих органів виконавчої влади;
• на гарячу лінію Уряду за телефоном 1545;
• на гарячу лінію МОЗ 0 800 505 201;
• до контакт-центру системи надання безоплатної правової допомоги за безкоштовним номером 0 800 213 103.

Якщо медичний працівник (у закладі, який має договір із НСЗУ) відмовляється в наданні послуги чи вимагає гроші, паєнт може подати скаргу до Національної служби здоров'я України (НСЗУ) через сайт НСЗУ за посиланням: https://nszu.gov.ua/gromadyanam/osobistij-prijom/citizen-form

Також вы маєте право звернутися до іншої лікарні. Також якщо бабуся страждає від болю, їй повинні приписати відповідні ліки для усунення болю.

Якщо ваше питання вирішино ставте ✅ біля фото підтримайте лайком залиште відгук.

Для детальної консультації натискайте кнопку звернутися

Доброго дня, Євген!

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141):

Конституція України | від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (rada.gov.ua)

"Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

{Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 49 див. в Рішенні Конституційного Суду № 10-рп/2002 від 29.05.2002}

Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя".

ЗАКОН УКРАЇНИ

Основи законодавства України про охорону здоров'я

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 4, ст.19):

Основи законодавства Україн... | від 19.11.1992 № 2801-XII (rada.gov.ua)

Кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

Основи законодавства України про охорону здоров'я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

"Розділ IЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Законодавство України про охорону здоров'я

Законодавство України про охорону здоров'я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров'я".

"Стаття 38. Вибір лікаря і закладу охорони здоров'я

Кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.

Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров'я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування".

"Стаття 33. Забезпечення надання медичної допомоги

Медична допомога надається відповідно до медичних показань професійно підготовленими медичними працівниками, які перебувають у трудових відносинах із закладами охорони здоров’я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами у цивільно-правових відносинах.

У закладах охорони здоров’я з метою забезпечення освітнього процесу медична допомога може надаватися науково-педагогічними працівниками закладів вищої (післядипломної) освіти, які здійснюють підготовку кадрів у сфері охорони здоров’я, за умови, що вони мають сертифікат лікаря-спеціаліста та отримали погодження керівника закладу охорони здоров’я на надання медичної допомоги пацієнту, форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Організація освітнього процесу у закладах охорони здоров’я за участі науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти, що здійснюють підготовку здобувачів вищої освіти у сфері охорони здоров’я, здійснюється відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Участь у наданні всіх видів медичної допомоги, під керівництвом лікаря закладу охорони здоров’я, беруть лікарі-інтерни відповідно до положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

На період встановлення карантину, запровадження надзвичайної ситуації, надзвичайного або воєнного стану до надання медичної допомоги можуть залучатися в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, фармацевтичні працівники, здобувачі вищої освіти 4-6 років навчання за спеціальностями галузі знань 22 "Охорона здоров’я", молодші спеціалісти з медичною освітою, лікарі-інтерни, а також лікарі-спеціалісти без вимог щодо атестації на присвоєння чи підтвердження кваліфікаційної категорії.

Медична допомога за видами поділяється на екстрену, первинну, спеціалізовану, паліативну.

Медична допомога може надаватися:

за місцем знаходження, проживання (перебування) пацієнта;

в амбулаторних умовах; в умовах денного стаціонару;

у стаціонарних умовах.

За медичними показаннями одночасно з наданням медичної допомоги пацієнту надається реабілітаційна допомога у встановленому законодавством порядку.

Порядок надання медичної допомоги за видами, профілями, захворюваннями чи станами, а також умови та форми надання такої допомоги, порядок ведення черги пацієнтів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я".

"Стаття 39. Обов'язок надання медичної інформації

Пацієнт, який досяг повноліття, має право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров'я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров'я.

Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на отримання інформації про стан здоров'я дитини або підопічного.

Медичний працівник зобов'язаний надати пацієнтові в доступній формі інформацію про стан його здоров'я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров'я.

Якщо інформація про хворобу пацієнта може погіршити стан його здоров'я або погіршити стан здоров'я фізичних осіб, визначених частиною другою цієї статті, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право надати неповну інформацію про стан здоров'я пацієнта, обмежити можливість їх ознайомлення з окремими медичними документами.

У разі смерті пацієнта члени його сім'ї або інші уповноважені ними фізичні особи мають право бути присутніми при дослідженні причин його смерті та ознайомитися з висновками щодо причин смерті, а також право на оскарження цих висновків до суду".

ТАКИМ ЧИНОМ, РЕКОМЕНДУЮ ЗВЕРНУТИСЯ ЗІ СКАРГОЮ ДО ГОЛОВНОГО ЛІКАРЯ, УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я МІСЦЕВОЇ І ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ТА МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ.

ПРИ ПОДАННІ СКАРГ СЛІД ПОСИЛАТИСЯ НА:

Відповідно до вимог ст.40 Конституції України - «Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк».

Згідно до вимог ст.1 Закону України «Про звернення громадян» - «Звернення громадян. Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. …».

Відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про звернення громадян» - «Рішення, дії (бездіяльність), які можуть бути оскаржені. До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності».

Згідно до вимог ст.18 Закону України «Про звернення громадян» - «Права громадянина при розгляді заяви чи скарги. Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень».

Відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про звернення громадян» - «Обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг. Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті».

Так, за вимогами ст.19 Конституції України – «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Згіднодо вимог ст.21 Конституції України – «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними».

Відповідно до вимог ст.22 Конституції України – «Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».

А ТАКОЖ У ЕЛКТРОННОМУ ВИГЛЯДІ ДО МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ:

Звернення для громадян (moz.gov.ua)

Звернення громадян (moz.gov.ua)

У разі наявності запитань звертайтеся через кнопку "Звернутися".

Всього доброго!

це питання - не юридична площина

юрист - не лікар - і він не може сказати чи потрібна операція і чи доцільно її робити

але випадки такі бувають - що сенсу робить операцію не має

але ВИ вправі звернутися до заввідділення , до головного лікаря , до поліці , якщо вважаете що дії лікаря протиправні

Вопрос: можно ли заставить его сделать операцию(ампутацию)? Есть ли в УК Украины статьи, которыми можно аппелировать в диалоге с ним? - наявність гангрени не завжди є підставою для хірургічного втручання, так як можуть бути застосовані терапевтичні/медикаментозні методи лікування. Якщо Ви вважаєте, що лікар-хірург неналежно виконує свої посадові обов'язки, то можете подати на нього скаргу (керівнику лікарні та в МОЗ). Однак, простіше змінити лікуючого лікаря та саму лікарню. Таке право пацієнта/його законних представників передбачено ст. 38 ЗУ "Основи законодавства України про охорону здоров'я". Якщо говорити про відповідальність, то зверніть увагу на неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (стаття 140 КК України).

Верховний Суд у справі № 712/12532/14-к наголосив, що диспозиція ч.1 ст. 140 КК має бланкетний характер, у кожному конкретному випадку має встановлюватися, які саме професійні обов’язки покладалися на винну особу і які з цих обов’язків не виконані взагалі, або виконанні неналежним чином, а також вимоги яких конкретно нормативних актів порушено винним. Із суб’єктивної сторони злочин характеризується необережною формою вини до тяжких наслідків для хворого.

Обставини справи

Згідно з вироком лікаря визнано винуватим у тому, що він, працюючи на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії КЗ «Ч», перебуваючи на чергуванні як лікар-анестезіолог під час проведення планового оперативного втручання в організм пацієнтки, котра перебувала на стаціонарному лікуванні в онкогінекологічному відділенні з діагнозом «кістома яєчника, асцит, метастази в кістки», та з 12:15 по 14:00 після переведення її до палати інтенсивної терапії відділення анестезіології та інтенсивної терапії, всупереч закону, маючи всі можливості здійснювати ретельний нагляд за станом життєво важливих функцій організму хворої в післяопераційному періоді до їх відновлення і стабілізації, під час проведення реанімаційних заходів хворої, та в порушення вимог п. 3.7 посадової інструкції лікаря-анестезіолога, знехтував виконанням своїх професійних обов`язків, що виразилось у недбалому та несумлінному ставленні до них, а саме: допустив ін`єкційне введення в організм хворої невстановленою особою з числа працівників вказаного медичного закладу медичного препарату «Лідокаїн», що спричинило тяжкі наслідки для хворої у виді смерті останньої.

Цим же вироком визнано винуватим іншого лікаря у тому, що він, працюючи на посаді лікаря-онколога гінеколога онкогінекологічного центру КЗ «Ч», будучи лікуючим лікарем хворої, встановивши останній клінічний діагноз, в порушення вимог посадової інструкції лікаря-гінеколога-онколога онкологічного центру, п. «а» ст. 78 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19 листопада 1992 року та наказу МОЗ України «Про заходи подальшого поліпшення і розвитку онкологічної допомоги населенню» від 30 грудня 1992 року № 208, неналежно виконав свої професійні обов`язки, що виразилось у недбалому та несумлінному ставленні до них, а саме: неналежно діагностував хворобу у хворої і провів оперативне втручання, що спричинило тяжкі наслідки для хворої у виді смерті останньої.

Вироком місцевого суду лікаря засудженого за ч.1 ст. 140 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч.1 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК його звільнено від призначеного покарання за ч.1 ст. 140 КК у зв’язку із закінчення строків давності

Лікаря-онколога гінеколога засудженого за ч.1 ст. 140 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч.1 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК його звільнено від призначеного покарання за ч.1 ст. 140 КК у зв’язку із закінченням строків давності.

Апеляційний суд залишив вирок суду першої інстанції без змін.

Висновок Верховного Суду:

Судді ВС зазначили, що за встановлених місцевим та апеляційним судами фактичних обставин кримінального провадження дії лікаря-анестезіолога за ч.1 ст. 140 КК кваліфіковані вірно.

Так, з об’єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 140 КК характеризується такими ознаками: 1) діянням у вигляді невиконання чи неналежного виконання медичним працівником свої професійних обов’язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення; 2) тяжкими наслідками для хворого; 3) причиновим зв’язком між вказаними діянням та наслідками. Невиконання професійних обов’язків означає, що медичний працівник не вчиняє ті дії, які він в силу виконуваної роботи зобов’язаний був учинити. Неналежне виконання професійних обов’язків має місце у разі, коли медичний працівник виконує свої обов’язки не у повному обсязі, недбало, поверхнево, не так, як цього вимагають інтереси його професійної діяльності.

ВС зазначив, оскільки диспозиція ч.1 ст. 140 КК має бланкетний характер, у кожному конкретному випадку має встановлюватися, які саме професійні обов’язки покладалися на винну особу і які з цих обов’язків не виконані взагалі, або виконанні неналежним чином, а також вимоги яких конкретно нормативних актів порушено винним. Із суб’єктивної сторони злочин характеризується необережною формою вини до тяжких наслідків для хворого.

У цій справі, як убачається з її матеріалів, установлено і не заперечується в касаційній скарзі, що чоловік, працюючи на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії КЗ «», 13 січня 2011 року перебував на чергуванні як лікар-анестезіолог під час проведення планового оперативного втручання в організм хворої з 9:15 по 12:15 та після переведення її до палати інтенсивної терапії відділення анестезіології та інтенсивної терапії з 12:15 по 14:00.

Відповідно до вимог п. 3.7 посадової інструкції лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії комунального закладу «4» він, як лікар-анестезіолог, повинен був здійснювати контроль за своєчасним виконанням своїх обов`язків, ретельний нагляд за станом життєво важливих функцій організму під час операції (знеболення) і післяопераційному періоді до їх відновлення і стабілізації та своєчасно проводити корекцію інтенсивної терапії.

Однак лікар знехтував виконанням своїх професійних обов`язків, що виразилось у недбалому та несумлінному ставленні до них, а саме: не здійснив ретельний нагляд за станом життєво важливих функцій організму хворої до їх стабілізації у післяопераційний період і допустив ін`єкційне введення в організм хворої невстановленою особою з числа працівників вказаного медичного закладу медичного препарату «Лідокаїн», що спричинило тяжкі наслідки для хворої у виді смерті останньої, що була констатована о 14:00.

Усупереч твердженням захисника в касаційній скарзі, апеляційний суд, переглянувши вирок щодо лікаря-анестізіолога, погодився з висновком суду першої інстанції, що зібрані у кримінальному проваджені фактичні дані, в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно лікаря.

Такий висновок достатньо вмотивований і ґрунтується на доказах, отриманих в порядку, визначеному КПК, які були предметом безпосереднього дослідження суду першої інстанції, а саме: показаннях потерпілої, свідків , експертів, даних висновків судових експертиз, протоколів слідчих дій та інших письмових доказів,які у своїй сукупності отримали належну оцінку суду з точки зору допустимості, а у сукупності - з точки зору достатності, є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та не викликають сумнівів у їх достовірності. Переконливих доводів, які б свідчили про протилежне та про істотне порушення судом приписів ст. 94 цього Кодексу, захисник не навів.

З огляду на викладене, посилання в касаційній скарзі на те, що лікар належно виконав свої професійні обов’язки та його дії не перебувають у причинному зв’язку зі смертю хворої, не можна визнати прийнятними.

Якщо буде потрібна моя допомога, звертайтеся через кнопку зеленого кольору "Звернутися".

При зверненні вказуйте свою е-пошту, по якій з Вами можна зв'язатися.

ВСЬОГО НАЙКРАЩОГО!