Задайте вопрос юристу

833 юриста готовы ответить сейчас

Ответ за ~15 минут

Задать вопрос на сайте

Медицинское право, 23 марта 2023, вопрос №82775 150₴

Медбрат поширив на публіку неправдиву інформацію щодо хворого,образив цим самим людину.

Медбрат,приїхавши на виклик до хворого підлітка,сказав у школі при присутності людей,неправдиву інформацію,яка поширилася поміж люди.Він не мав доказів,не робив ніякі аналізи,вперше побачив дитину,яка отравилася спиртним,запевняв,що це наркотичне отравлення, він приймав таблетки або вколовся.Коли у лікарні зробили аналізи,підтвердилося алкогольні опитування.Це є образа гідності із сторони медбрата,як на мене.Порадьте,куди мені звернутися. у цьому випадку.

Ответы юристов (6)

    Айвазян Юрий Климентьевич
    33.3%
    Айвазян Юрий Климентьевич год назад

    Адвокат, г. Николаев, 32 года опыта

    Общаться в чате

    Доброго дня, Леся!

    Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Стаття 28 Конституції України гарантує кожному право на повагу до його гідності.

    Частина 4 статті 32 Конституції України гарантує кожному судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

    Частиною 2 статті 8 Конституції України зазначено, що норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

    Відповідно до частини 1 ст. 277 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ), фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

    Абзацом 3 частини 4 статті 277 ЦКУ встановлено, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

    Враховуючи роз’яснення п. 13 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 №1, єдиним законним шляхом відновити порушені права є встановлення факту недостовірної інформації.

    Недостовірною вважають інформацію, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

    Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-XII (із змінами та доповненнями, далі закон) визначено, що одним з основних принципів інформаційних відносин є достовірність і повнота інформації.

    Таким чином, інформацією, що не відповідає дійсності, є недостовірні відомості, які вказують на факти, що не існували в дійсності або існували не в такому вигляді, як про це зазначають такі відомості.

    Інформація, яка поширена з порушенням даної вимоги визнається недостовірною. Так, Пленум Верховного Суду України в згаданій вище постанові від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказав, що праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов’язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

    Відповідальною особою за поширення недостовірної інформації є першочергово її автор. У разі, якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною, належним відповідачем є власник медіа, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

    Щодо відповідальності, то особа, стосовно якої було поширено неправдиву інформацію вправі перш за все вимагати захистити честь, гідність та ділову репутацію у судовому порядку. Також, ця особа має право вимагати відшкодувати матеріальну та моральну шкоду.

    До способів захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, відносяться спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь, заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права тощо.

    Законодавством України передбачено порядок спростування недостовірної інформації та право особи на відповідь. Основною відмінністю спростування недостовірної інформації від права на відповідь є те, що спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь надає особа, щодо якої поширено інформацію.

    За поширення недостовірної та неправдивої інформації передбачена цивільна, адміністративна або кримінальна відповідальність.

    Цивільна відповідальність полягає в тому, що у випадку поширення неправдивої, недостовірної, перекрученої інформації щодо фізичних, юридичних осіб до автора такої інформації може бути застосована відповідальність у вигляді спростування, відповіді, відшкодування завданої шкоди, а в деяких випадках - вилучення накладу газети, журналу тощо за рішенням суду. Особливістю цього виду відповідальності є те, що вона може бути застосована незалежно від способу розміщення недостовірної інформації, тобто незалежно від того, чи поширюється вона через зареєстроване ЗМІ, чи в мережі Інтернет за допомогою соцмереж тощо.

    Адміністративна відповідальність за поширення недостовірної інформації може бути застосована до ЗМІ (телебачення і радіомовлення), щодо яких існують спеціальні процедури державного контролю. Така відповідальність виражається у оголошенні попередження, стягненні штрафу або анулювані ліцензії на підставі рішення суду за позовом Національної ради (стаття 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993 року № 3759-XII). Для фізичних осіб адміністративна відповідальність за поширення недостовірної інформації виражається у накладенні штрафу від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робітах на строк до одного місяця з відрахуванням 20% заробітку (стаття 1731 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року №8073-X).

    Кримінальна відповідальність виникає за поширення інформації, яка має на меті заподіяння шкоди суспільству загалом, незалежно від її правдивості або неправдивості. Крім того, положення Кримінального кодексу визначаються відповідальність за правопорушення, які включають поширення недостовірної інформації, зокрема, свідомо неправдиве повідомлення про підготування вибуху, підпалу або решти дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками тощо.

    Таким чином, в Україні існує законодавчо-визначений механізм захисту прав, порушених внаслідок поширення недостовірної інформації. Важливою умовою при захисті честі, гідності та ділової репутації, внаслідок поширення недостовірної інформації є визначення характеру такої інформації та з’ясовування її природи - фактичне твердження чи оціночне судження.

    Виникнуть питання, натискайте Кнопку "" звернутись біля мого фото. Охоче на них відповім!

    Кирда Вячеслав Володимирович

    Вітаю, Леся.

    Я раджу спочатку звернутися зі скаргою на такої медичного працівника до головного лікаря закладу охорони здоровя. Також можливо подати скаргу до Міністерства охорони здоров'я.

    Лише потім за умови наявності підстав можливо буде подати до суду про стягнення моральної шкоди.

    Всього доброго! Якщо Ви хочете поспілкуватись індивідуально і випрацювати алгоритм дій, натискайте зелену кнопку Звернутися/Обратиться нижче фото! Буду радий допомогти.

    Дерій Владислав Олегович
    33.3%

    Доброго дня, Леся!

    Відповідно до п. «ї» ч.1 статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» кожний громадянин України має право на охорону здоров’я, що передбачає, зокрема оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров’я.

    Стаття 286 ЦКУ. Право на таємницю про стан здоров'я

    1. Фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.

    2. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.

    3. Фізична особа зобов'язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків або з інших джерел.

    4. Фізична особа може бути зобов'язана до проходження медичного огляду у випадках, встановлених законодавством.

    Існує судовий та позасудовий механізми захисту порушених прав. В рамках судового механізму захист порушених прав можна поділити за формами реалізації судової влади.

    Позасудовий механізми захисту порушених прав. До нього належать:
    • звернення (скарга) до посадової особи/головного лікаря медичного закладу;
    • звернення (скарга) до департаменту охорони здоров’я територіальних органів влади;
    • звернення (скарга) до Міністерства охорони здоров’я України;

    Загалом основні вимоги до скарги та інших видів звернень визначається Законом України «Про звернення громадян» (стаття 5).

    Для ефективного та належного розгляду скарги, в ній повинні бути зазначені наступні реквізити: прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання пацієнта, який скаржиться, суть порушеного питання. Дуже важливо точно зазначити конкретні факти порушення прав пацієнти та сформулювати чіткі та зрозумілі вимоги у скарзі. У випадку подання скарги у письмовій формі, вона має бути підписана скаржником із зазначенням дати. Електронну поштову адресу, на яку очікується отримання відповіді, або інші засоби зв’язку необхідно зазначати у випадку подачі скарги в електронній формі.

    Судовий механізми захисту порушених прав пацієнта

    Згідно з Законом України «Про судоустрій та статус суддів» кожна людина має гарантоване право на захист своїх порушених прав, свобод та законних інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Нікого не може бути позбавлено права на розгляд його справи у суді.

    До судового механізму можна віднести звернення з позовною заявою в порядку цивільного або адміністративного судочинства, а також звернення з цивільним позовом у кримінальному провадженні.

    У разі порушення прав, пацієнт може звернутись до суду в порядку цивільного чи адміністративного судочинства, залежно від обставин та характеру порушення прав.

    Так, в порядку цивільного судочинства особа, права якої порушено може звернутись, за загальним правилом, протягом трьох років з моменту, коли вона дізналась або мала дізнатись про порушення своїх прав. Позовна заява в порядку цивільного судочинства подається до районного (міського/міськрайонного/районного в місті) суду за місцем знаходження відповідача, за винятком випадків, коли позов про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я може пред’являтись за місцем проживання позивача або місцем заподіяння шкоди.

    Якщо пацієнт зазнав порушення своїх прав внаслідок прийнятого рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади чи іншого суб’єкту владних повноважень, він може звернутись до суду в порядку адміністративного судочинства до відповідного адміністративного суду. Загальний строк позовної давності в адміністративних спорах складає шість місяців з дня, коли особа дізналась або мала дізнатись про порушення своїх прав.

    Збирайте докази

    Необхідно пам’ятати, що незалежно від механізму, який застосовується для захисту прав пацієнта, велике значення має фіксація факту порушення прав та збір доказової бази, що підтверджує такий факт. Фіксувати та збирати докази доречно будь-яким допустимими законом засобами у вигляді письмових, речових, електронних доказів (довідки, листи, у тому числі електронні, елементи лікарських засобів чи техніки), висновків експертів, показань свідків тощо.

    Спочатку Вам краще використати позасудовий механізм захисту Ваших прав, шляхом подання скарг на діяльність медичного працівника. Скарги повинні бути належним чином оформлені та мати докази порушення Ваших прав і неправомірних дій з боку медпрацівника.

    В судовому порядку при вирішенні питання про відкриття провадження у справі суди звертають увагу на відповідність позовної заяви вимогам статті 119 ЦПК. Така заява має містити, зокрема, відомості про те, в який спосіб була поширена інформація, що порушує Ваші права , яка саме інформація поширена медичним працівником, із зазначенням часу, способу й осіб, яким така інформація повідомлена, інші обставини, які мають юридичне значення, посилання на докази, що підтверджують кожну з таких обставин, а також зазначення способу захисту, в який Ви бажає захистити своє порушене право.

    При виникненні додаткових питань натискайте "Звернутися". Всього доброго!

    Гончаренко Константин

    Доброго дня!

    По Вашому питанню Вам необхідно:

    1. звернутися з заявою на ім я директора лікарні проо діяльність лікаря

    2. аналогічну заяву потрібно подати з детальним описом обставин та доказами до обласного і міського управлінь охорони здоровья.

    Заяви написати письмово згідно ЗУ Про звернення громадян та просити надіслати письмову відповідь у 15 -ти денний термін.

    Щодо образ лікарем то якщо це буде доведено фактами то передбачається адмін. покарання за ст. 173 КУпАП у вигляді штрафу за дрібне хуліганство.

    З повагою,

    Костянтин Гончаренко

    Корнійчук Євген Іванович

    Доброго дня. Ви маєте право на відшкодування моральної шкоди.

    Відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок поширення недостовірної інформації

    Згідно з п. 11 постановою Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у справах про спростування відомостей, поширених засобами масової інформації (в пресі, по радіо і телебаченню), як відповідачі до участі притягаються автор, орган засобу масової інформації, що їх поширив, а у передбачених законом випадках, і відповідна службова особа цього органу, які й несуть обов'язок по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди відповідно до ступеня вини кожного з них.

    Якщо позивач не бажає притягати когось з них до відповідальності, на решту заподіювачів моральної шкоди покладається обов'язок по відшкодуванню тієї її частини, яка відповідає ступеню їх вини. В разі, коли орган масової інформації не називає автора, суд виходить з того, що вину за поширення зазначених відомостей цей орган взяв на себе. На відповідача може бути покладено обов'язок по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди, не тільки тоді, коли суд задовольнив вимоги позивача про спростування поширених відомостей, а й тоді, коли відповідач спростував їх добровільно.

    Відповідно до ст. 42 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" і ст. 67 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", на органи масової інформації, їх працівників і автора не може бути покладено обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди за публікацію чи поширення відомостей, які не відповідають дійсності, якщо вони містились в офіційних повідомленнях чи були одержані від інформаційних агентств чи прес-служб державних органів та органів об'єднань громадян або є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим засобом інформації (з посиланням на нього), офіційних виступів посадових осіб державних органів, виступів народних депутатів, або містилися у авторських виступах, які передаються в ефір без попереднього запису.

    Для детальної консультації натискайте кнопку звернутися.

    Савченко Олександр
    33.3%

    Доброго дня, Леся!

    Раджу подати скаргу на ім'я керівника лікарні, в якій працює медбрат, з вимогою притягнути його дисципланарної відповідальності та принести публічні вибачення за поширення інформації щодо стану здоров'я хворого підлітка (незалежно від того правдива вона чи ні), оскільки це є порушенням медичної таємниці та конфіденційної інформації про пацієнта. Попередьте, що в разі відмови будете звертатися до МОЗ та подавати позов до суду. Ваша скарга повинна відповідати вимогам, наведеним в ст. 5 Закон України "Про звернення громадян".

    Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов’язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

    У зв’язку з цим статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

    Всього найкращого!


Похожие вопросы


Кодексы Україна

Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс України