Мати примушує працювати і жити як вона хоче

Вітаю.

Якщо Ви повнолітні, Ви маєте право проживати там, де хочете, і займатись тим, чим хочете. Вирішуйте це питання на сімейному рівні, юристи та правоохоронні органи тут не допоможуть.

Спробуйте переїхати від матері і таким чином позбутись цього надлишкового контролю.

Доброго дня!

Ви як повнолітня дієздатна особа ,маючи всі необхідні документи ,що посвідчують особу. Маєте право вільного пересування та проживання де завгодно, тому можете переїхати і працювати теж вільно.

Матері можете надсилати кошти на проживання у якості допомоги.

Якщо у неї є претензії нехай звернеться до суду ,щодо призначення матеріальної допомоги з Вас (як працездатного родича), Ви будете їй виплачувати призначену судом суму на проживання,якщо вона має захворювання без інвалідності.

Також їй можуть надати соц працівника для допомоги, тому приїздити Вам часто не обов'язково.

Все інше ви вільні вирвшувати після 18-ти років самостійно.

Інші ознаки домашнього насильства у тому числі психологічного вирішується через звернення до поліції.

Змініть роботу ,адресу і не повідомляйте родичів.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Доброго дня, ви вже доросла і маєте повне право самі вирішувати де вам працювати і як жити.

Якщо мати працездатна ви маєте повне право не доглядати за нею а жити своїм життям. Тому дане питання ви можете вирішити самостійно.

статті 51 Конституції України. Згідно з частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Якщо я допоміг вирішити ваше питання ставте ✅ біля фото підтримайте лайком залиште відгук.

Для детальної консультації натискайте кнопку звернутися.

Доброго дня, Лана!

Я вже неодноразово відповідав на Ваші аналогічні питання і можу тільки повторити: Ви абсолютно вільна людина и можете обирати те місце проживання, яке Ви знайдете за потрібне. Ви також можете дійти компромісу з мамою з будь яких конфліктних питань.

Якщо ж у Вас нічого не вийде а ні з першим, а ні з другим, а мати продовжуватиме на Вас психологічно тиснути, то Ви можете звернутись до поліції, оскільки в діях матері є певні елементи домашнього насильства. Принаймні психологічного.

Заходу впливу на матір при домашньому насильстві можуть бути такі:

Терміновий припис — захід протидії домашньому насильству, спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров’я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства. Застосовується до кривдника не більше, ніж на 10 днів. Ідеться про негайне припинення домашнього фізичного насильства. Він полягає в обмеженні кривдника, що вчиняє домашнє насильство, доступу до житлового приміщення, де проживає жертва.

Терміновий припис виноситься за заявою постраждалої людини, а також за власною ініціативою працівників Національної поліції України за результатами оцінки ризиків. Забороняється вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи та контакт з нею. Кривдник повинен залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи.

Обмежувальний припис — захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов’язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямоване на забезпечення безпеки постраждалої особи. Обмежувальний припис видається судом на строк від 1 до 6 місяців за заявою постраждалої особи або її представника. Якщо домашнє насильство застосоване до дитини — за заявою батьків або інших родичів дитини (баби, діда, повнолітніх брата, сестри), мачухи або вітчима дитини, а також органів опіки й піклування.

Під час обмежувального припису діють такі обмеження та заборони:

забороняється перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

обмеження в спілкуванні з постраждалою дитиною;

заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалої особи;

заборона особисто і через інших людей розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

забороняється вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

Найперше, куди потрібно звернутися за допомогою – це поліція. Ви можете викликати поліцію за телефоном 102 або звернутися особисто до райвідділу та написати заяву. Пам’ятайте, що поліцейські можуть проникати до житла особи без рішення суду в невідкладних випадках, пов’язаних із припиненням акту домашнього насильства, у разі небезпеки для життя чи здоров’я постраждалої особи.

Якщо ви потребуєте консультації, боїтесь звертатись до поліції з даного питання чи з інших причин, то можете зателефонувати на номери гарячих ліній, де вам нададуть роз’яснення та консультування:

Національна "гаряча лінія" з питань протидії насильству та захисту прав дитини 0 800 500 335 або 116 123 (з мобільного) – безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів будь-яких операторів по всій території України;

Національна гаряча лінія з питань запобігання домашнього насильства, торгівлею людьми та гендерної дискримінації 0-800-500-005, або з мобільного 116-123 вона працює цілодобово;

Державний кол-центр з питань запобігання домашньому насильству 1547;

Урядовий кол-центр 1545;

У разі необхідності також надається правова допомога, звертатись на гарячу лінію Координаційного центру з питань безкоштовної правової допомоги – 0-800 213-103 або звертатись до місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги або бюро правової допомоги за місцем вашого проживання.

Будуть питання, тисніть кнопку "звернутись" біля мого профілю. Постараюсь Вам допомогти.

ВІтаю Систематичність як ознаку злочину домашнього насильства можна визначити як вчинення трьох або більше діянь, які пов'язані однаковими або подібними об'єктами, вчиняються в межах однієї й тієї самої форми вини та спрямовані на досягнення загального результату.

Про це зазначила суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Надія Стефанів під час семінару, присвяченого питанням, що стосуються кримінальних проваджень, пов'язаних із домашнім насильством.

Злочин, пов'язаний з домашнім насильством

Спікерка звернула увагу на те, що поняття «злочин, пов'язаний з домашнім насильством» ширше за поняття «домашнє насильство», яке міститься в нормі ст. 126-1 КК України. Тому злочин, пов'язаний з домашнім насильством, - це не тільки кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України. Це також злочини, що містять кваліфікуючу ознаку «вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах»; злочин, поєднаний з обтяжуючою обставиною, передбаченою в п. 6-1 ч. 1 ст. 67 КК України «вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах» та п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України в частині «вчинення злочину… у присутності дитини».

«Звужене тлумачення і зведення поняття "злочин, пов'язаний з домашнім насильством" виключно до ознак складу злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, не дає можливості використовувати комплекс механізмів для захисту жертв домашнього насильства, зокрема застосовувати термінові заборонні приписи, обмежувальні приписи, обмежувальні заходи тощо», - сказала Надія Стефанів.

Кваліфікація злочинів, пов'язаних із домашнім насильством

За словами доповідачки, якщо домашнє насильство полягає в діянні, яке збігається з ознаками іншого злочину, але потерпілий - спеціальний (йдеться про осіб, зазначених у ст. 3 Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству»), насильство має систематичний характер і максимум санкції за цей інший злочин нижчий чи рівний санкції, передбаченій ст. 126-1 КК України, то кваліфікація відбувається за ст. 126-1 КК України. Наприклад, якщо домашнє насильство полягає в систематичному заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, одному з подружжя, то вчинене потребує кваліфікації за ст. 126-1 КК України.

Крім того, в тому випадку, коли потерпілий - спеціальний, але немає ознаки систематичності, то кваліфікація відбувається за відповідною статтею КК України та застосовуються обставини, які обтяжують покарання (п. 6-1 ч. 1 ст. 67 КК України). Наприклад, діяння кваліфікуються за ч. 1 ст. 125 КК України та визнається наявність обставини, передбаченої п. 6-1 ч. 1 ст. 67 КК України. Якщо домашнє насильство вчиняється щодо спеціального потерпілого в присутності дитини, то враховується і п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України.

У ситуації, коли ст. 126-1 КК України (за наявності ознак діяння, передбаченого в цій статті) не охоплюються інші злочини, що становлять зміст насильства, і вони потребують додаткової кваліфікації за іншими статтями, то, відповідно, кваліфікація відбуватиметься за сукупністю ст. 126-1 КК України та інших статей Кодексу, що передбачають відповідальність за ці злочини (наприклад, ст. 126-1 КК України та ч. 1 ст. 122 КК України).

Якщо ж спеціальний потерпілий передбачений як кваліфікуюча ознака певного складу злочину, то кваліфікація відбувається за тією частиною статті, в якій передбачена ця ознака. Наприклад, у ч. 2 ст. 152 КК України «Зґвалтування» в оновленій редакції йдеться про зґвалтування, вчинене щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах. У цьому разі зазначати в обвинувальному акті про обтяжуючу обставину, передбачену п. 6-1 ч. 1 ст. 67 КК України, не потрібно, оскільки це буде неправильно з точки зору кримінально-правової кваліфікації.

Які обмежувальні заходи застосовуються?

За словами доповідачки, з аналізу судової практики можна зробити висновок, що здебільшого суди застосовують такі обмежувальні заходи, як:

• заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, що постраждала від домашнього насильства;

• обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або в її присутності;

• направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.

"Водночас такий інструмент, як обмежувальні заходи, застосовується не дуже часто. Цю ситуацію потрібно змінювати, адже застосування обмежувальних заходів сприяє не так покаранню особи, як запобіганню вчинення злочинів, пов'язаних з домашнім насильством",