Задайте вопрос юристу

835 юриста готовы ответить сейчас

Ответ за ~15 минут

Задать вопрос на сайте

Международное право, 20 мая 2023, вопрос №85587 150₴

Які наявні способи захисту прав громадянина України, особи з інвалідністю I групи, порушених за кордоном?

Якось я знайшов в реєстрі судові рішення, якими з Росії стягують компенсації. Мені стало цікаво, як так, що можна подати в суд України проти іншої держави.
Я з'ясував, що є таке поняття як судовий імунітет, який на Росію не поширюється.
Тож якщо інші держави, то я не можу просто так взяти і подати до українського суду позов проти них.
Я є особою з інвалідністю I групи (сліпий).
За останній рік я був в багатьох країнах і не зміг отримати соціальної підтримки.
Напротязі 2022 року я неодноразово звертався до дипломатичних установ України закордоном, МЗС України із проханням про допомогу.
Деякі дипломатичні установи взагалі не відповідали, а МЗС казали, мол "справляйтеся своїми силами".
В листопаді 2022, під час перебування в Канаді мене насильно примусили лягти до лікарні. Мене відпустили, однак моральну шкоду було завдано.
Також шкоду було завдано провінціальним урядом. Всі докази в наявності.
Я неодноразово просив МЗС про допомогу, на що отримував відповідь, що шукати правову допомогу і звертатися до суду я повинен самостійно.
Згідно підпунктів 68, 86 пункту 4 Положення про Міністерство закордонних справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року № 281, МЗС відповідно до покладених на нього завдань вживає заходів для забезпечення громадянам України можливості користуватися у повному обсязі правами, наданими їм законодавством держави перебування та міжнародним правом та здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов’язаних з діяльністю МЗС, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.
Таким чином, МЗС України може надати зазначену допомогу.
Мене цікавить вирішення питання з боку міжнародного права. Я не вірю що немає способів захисту громадян України в разі порушень їх прав закордоном.
Так, я маю право звернутися до українського суду проти іншої держави. Однак через судовий імунітет не слід сподіватися на результати.
Якщо допоможете з якимись порадами, був би дуже вдячний!

Ответы юристов (7)

    Айвазян Юрий Климентьевич
    26.7%

    Доброго дня, Константие!

    Як Ви чудово знаєте не гірше за мене, існує два види .захисту українських громадян за кордоном: консульский захист та судовий захист

    Спочатку кілька слів про першу форму захисту громадян України за кордоном.

    Кожний громадянин України, який перебуває за кордоном, може звернутися до консульської установи України по допомогу. Це можна зробити таким чином:

    · зателефонувати до консула особисто або до будь-якого співробітника консульської установи України, чи передати інформацію через третю особу, гуманітарну організацію;

    · особисто прийти на консульський прийом;

    · звернутися факсом чи поштою. У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, контактний телефон (факс), громадянство та викладено, по можливості - детально, суть проблеми. Зазначене звернення повинно бути підписано заявником із зазначенням дати;

    · направити своє звернення електронним зв'язком на адресу консульства;

    · звернутись до будь-якої офіційної установи або ж до неурядової правозахисної організації з проханням передати відповідну інформацію консулу України.

    Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України "Про громадянство України" громадянство України - це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.

    Тобто, доки особа перебуває у громадянстві України на неї поширюються суверенні права держави і забезпечується захист її прав і законних інтересів як всередині країни, так і за її межами. Громадянство виступає як своєрідний загальний, тривалий, стійкий зв'язок, необмежений територіально-просторовими сферами України, як гарант (необхідна умова) забезпечення особі активної і вирішальної участі в управлінні справами суспільства і держави.

    Органи державної влади України, українські дипломатичні представництва й консульські установи, посадові особи цих представництв та установ зобов’язані сприяти тому, щоб українським громадянам була надана можливість користуватися в повному обсязі всіма правами, встановленими Конституцією України, чинним законодавством, загальновизнаними принципами та нормами міжнародного права, міжнародними договорами України, законами й правилами держав проживання чи перебування українських громадян, а також мати можливість захищати їхні права та охоронювані законом інтереси.

    І хоча під час перебування за кордоном кожний громадянин України зобов'язаний неухильно дотримуватися законодавства країни перебування, основним завданням закордонних органів МЗС України (дипломатичних представництв України, консульських установ, місій України за кордоном) є захист прав та інтересів України, її громадян, а також відновлення порушених прав.

    Тож, якщо з громадянином України трапився інцидент (наприклад, затримання, арешт тощо), йому необхідно терміново інформувати консульську установу України в державі перебування. Він має право передусім звернутися до органів поліції з вимогою повідомити про це консула України, який повинен вжити заходів, щоб стосовно громадянина України було дотримано в повному обсязі положення законодавства держави перебування.

    Нині, зокрема, запроваджено спрощений порядок повернення в Україну громадян, які стали жертвами злочинів, пов'язаних із торгівлею людьми, сексуальною та іншою експлуатацією. У разі втрати паспортів консульські установи України в стислі терміни вирішують безпосередньо з відділами громадянства, паспортної та імміграційної служби МВС України питання підтвердження особи громадянина та подальшого документування його закордонною установою свідоцтвом на повернення в Україну. Є також домовленості з Міжнародною організацією з міграції про взаємодію в допомозі жертвам торгівлі людьми й сексуальної експлуатації та в поверненні українських громадян в Україну.

    Проте, згідно з законодавством України, консульські установи та посадові особи не можуть виконувати обов'язки адвокатів, юридичних консультантів, туристичних агентів, перекладачів та інших, не надають матеріальну допомогу, не видають гроші в борг, не сплачують готельні та інші рахунки. А в разі порушення громадянином України законів країни перебування консул не може звільнити його від відповідальності.

    Практична реалізація консульського захисту прав і законних інтересів громадян України за кордоном полягає у наступному:

    • виявлення випадків порушення прав та законних інтересів юридичних і фізичних осіб України за кордоном та, в разі підтвердження таких фактів, вжиття заходів для відновлення таких прав і інтересів через застосуванням правових механізмів, передбачених законодавством іноземної держави, двосторонніми та багатосторонніми договорами, учасниками яких є України та іноземна країна, міжнародними юридичними прецедентами та звичаями;
    • недопущення будь-якої дискримінації фізичних та юридичних осіб України за кордоном у порівнянні з громадянами країни перебування;
    • надання сприяння, консультативної та методологічної допомоги фізичним та юридичним особам України за кордоном в одержанні інформації щодо особливостей законодавства іншої країни, у реалізації права наших співвітчизників на звернення до компетентних органів країни перебування;
    • вжиття заходів, у випадках затримання або арешту громадян України, з метою забезпечення неупередженого розгляду їх справ компетентними та судовими органами країни перебування, надання необхідної консультативної допомоги, моніторингу судових слухань, перевірки умов тримання громадян України у місцях позбавлення волі та наявності у них скарг на умови тримання, можливості користування належним кваліфікованим правовим захистом тощо;
    • вжиття заходів, в межах компетенції, для встановлення місцезнаходження фізичних осіб України за кордоном;
    • співпраця з міжнародними і громадськими організаціями та благодійними фондами з метою вирішення питання повернення в Україну наших співвітчизників, які потрапили в скрутне становище за кордоном;
    • поширення інформації, що спрямована на підвищення рівня знань про міграційне та трудове законодавство конкретної іноземної держави, дій у типових проблемних ситуаціях.

    У всіх вищенаведених ситуаціях громадянам України рекомендується звертатися із письмовою заявою на поштову або електронну адресу дипломатичного представництва чи консульської установи України у відповідній іноземній країні.

    Тепер, що стосується судового захисту українців за кордоном.

    Правосуддя в іноземних країнах по відношенню до українців передбачає такі самі правові інструменти захисту, як і до інших іноземців чи громадян таких країн. І в цьому сенсі воно має цілком уніфікований і демократичний характер, який викоючає расові чи інші дискримінаційні привілеї по відношенню до будь кого.

    Громадянин України має права звернутись до будь якого судового органу іноземної держави та захищати в ньому свої порушені права так само, як і громадяни такої держави.

    Якщо ж стоїть питання про звернення саме до українського суду проти порушення Ваших прав за кордоном, то інсує такий інструмент, як судове доручення.

    При розгляді цивільної або адміністративної справи в суді України може виникнути необхідність зробити ті або інші дії за її межами, на території іноземної держави. Оскільки судова влада поширюється тільки на територію своєї держави, виникає необхідність надання їй правової допомоги в здійсненні таких дій, а також і допомоги сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі.У цьому випадку необхідно звернутися з дорученням про виконання певної процесуальної дії до іноземного суду. Так, відповідно до ст. 498 ЦПК України, у випадку, якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому Цивільним процесуальним Кодексом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому Цивільним процесуальним Кодексом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.Питання судових доручень регулюються статтями 1-16 Гаазької конвенції з питань цивільного процесу від 1 березня 1954 р., Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових до кументів у цивільних або торговельних справах від 15 листопада 1965 р., Конвенцією про збір за кордоном доказів по цивільних та торговельних справах від 18 березня 1970 р., статтями 4-19 Мінської конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 г., а також консульськими конвенціями.

    При зверненні суду однієї держави до суду іншої держави засто­совуються чотири історично сформовані процедури:

    • безпосереднє звернення суду однієї держави до суду іншої держави;
    • звернення суду до міністерства закордонних справ своєї держави, що через посольство або консульство звертається до міністерства закордонних справ відповідної держави з нотою. Після цього дане міністерство направляє доручення суду своєї держави;
    • виконання доручень в одній державі спеціально уповноваженою особою, призначеною судом іншої держави;
    • виконання доручень шляхом передачі їх центральним органам юстиції

    Враховуючи положення пункту 8 частини 1 статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 8 частини першої статті 252 цього Кодексу, - до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.

    Зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги мають відповідати вимогам міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено - вимогам , що предбачені в ст. 499 ЦПК України.Так, у судовому дорученні про надання правової допомоги зазначаються:

    • назва суду, що розглядає справу;
    • за наявності міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, учасниками якого є Україна і держава, до якої звернено доручення, - посилання на його положення;
    • найменування справи, що розглядається;
    • прізвище, ім’я, по батькові та рік народження фізичної особи або найменування юридичної особи, відомості про їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, а також інші дані, необхідні для виконання доручення;
    • процесуальне становище осіб, щодо яких необхідно вчинити процесуальні дії;
    • чіткий перелік процесуальних дій, що належить вчинити;
    • інші дані, якщо це передбачено відповідним міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або цього вимагає іноземний суд, який виконуватиме доручення.

    Судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення про надання правової допомоги, процесуальні та інші документи, що до нього додаються, засвідчуються підписом судді, який складає доручення, та скріплюються гербовою печаткою.Судове доручення повинне бути забезпечене апостилем — спе­ціальним посвідчувальним штампом. Забезпечення апостиля ком­петентним органом держави, в якому документ був зроблений, засвідчує дійсність підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, і в належному випадку — дійсність печатки або штампа, якими скріплений цей документ. За відсутності угоди, що передбачає інший порядок, судове доручення складається або мовою держави, яка здійснює запит, або мовою, про яку досягнута домовленість між двома зацікавленими державами, або до нього повинен бути доданий переклад на одну із зазначених мов, засвідчений дипломатичним або консульським представником держави, яка здійснює запит, або присяжним перекладачем такої держави (ст. 10 Гаазької конвенції з питань цивільного процесу 1954 р.).

    Звертаючись до питання бездіяльності МЗС у порушення Ваших прав у Канаді...

    Дійсно, згідно п.п. 67, 68 Постанови КМУ від від 30 березня 2016 р. № 281 Про затвердження Положення про Міністерство закордонних справ України, МЗС зобов'язане:

    "вживати заходів до забезпечення прав юридичних осіб та громадян України за кордоном у разі їх порушення;

    вживати заходів для забезпечення громадянам України можливості користуватися у повному обсязі правами, наданими їм законодавством держави перебування та міжнародним правом;"

    Згідно п.п. 1, 2 згаданої Постанови КМУ:

    "Міністерство закордонних справ України (МЗС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

    МЗС є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері зовнішніх зносин.

    МЗС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства."

    Отже бездіяльність МЗС можна оскаржити до Кабінету віністрів України.

    Також можна подати скаргу до омбудсмена у правах людини.

    Основні категорії прав та принципи, які захищає Уповноважений:

    • Соціальні права;
    • Економічні права;
    • Права дитини;
    • Права військовослужбовців, поліцейських, пенсіонерів з числа осіб, звільнених з військової служби, ветеранів та членів їх сімей;
    • Права і свободи, які постраждали від тимчасової окупації та збройного конфлікту;
    • Дотримання верховенства права при здійсненні правосуддя;
    • Дотримання права людини не бути підданим катуванню, жорстокому, нелюдському або такому що принижує її гідність, поводженню чи покаранню;
    • Дотриманням прав громадян України, які перебувають у місцях несвободи за кордоном та на тимчасово окупованій території;
    • Дотримання прав на інформацію та звернення;
    • Дотримання права на приватність;
    • Дотримання принципу недискримінації;
    • Свобода слова в Україні;
    • Захист прав і свобод громадян України на міжнародному рівні.
    Згідно з ст. 17 Закону Уповноважений Верховної ради приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

    Звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини подаються у письмовій формі з наступними вимогами до змісту:

    • Прізвище, ім’я та по батькові.
    • Місце проживання заявника.
    • Суть порушеного питання:
    1. Найменування органу державної влади, місцевого самоврядування чи посадової особи, які порушили права;
    2. У чому полягає порушення прав;
    3. Яких заходів вжито для поновлення прав; до яких органів чи посадових осіб зверталися (долучити копії їхніх відповідей та інші документи, необхідні для розгляду звернення);
    4. Чи зверталися за захистом порушених прав до суду?
    • Суть Вашого прохання, звернення.
    • Дату та власноручний підпис.
    • При поданні звернення в інтересах третіх осіб потрібно надавати копії документів, що посвідчують повноваження на представництво їхніх інтересів.

    Виникнуть додаткові питання, натискайте кнопку "звернутись" біля мого фото. Охоче на них відповім!

    Гончаренко Константин
    23.3%
    Гончаренко Константин 11 месяцев назад

    Юрист, г. Сумы, 5 лет опыта

    Доброго дня!

    По Вашому питанню повідомляю наступне:

    Підстави звернення до Європейського суду з прав людини

    1. Ви можете звернутися до Суду, якщо вважаєте, що Ви особисто є жертвою порушення однією з держав – сторін Конвенції Ваших прав чи основоположних свобод, які захищаються Конвенцією та протоколами до неї.

    2. Суд може розглядати лише ті заяви, в яких йдеться про порушення гарантованих Конвенцією та протоколами до неї прав – одного або кількох.

    Європейський суд є наднаціональною міжнародною судовою установою, яка розглядає скарги осіб щодо порушення їхніх прав державами – сторонами Конвенції.

    Відповідно до статті 19 Конвенції, Європейський суд створений для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами їхніх зобов’язань за Конвенцією та протоколами до неї. Відповідно до статті 32 Конвенції, юрисдикція Європейського суду поширюється на всі питання, які стосуються тлумачення та застосування Конвенції і протоколів до неї та які передаються на його розгляд відповідно до статей 33, 34 і 47 Конвенції. Відповідно, Суд не виконує функції національного суду та не має повноважень скасовувати або змінювати рішення національних судів. Суд також не може безпосередньо втручатися в діяльність органу влади, дія або бездіяльність якого спричинила порушення.

    3. Суд може розглядати лише ті заяви, які спрямовані проти держав, що ратифікували Конвенцію та відповідні протоколи, і які стосуються подій, що відбувалися після дати ратифікації (відповідна інформація щодо дат ратифікації Конвенції та протоколів до неї розміщено на офіційному сайті Європейського суду :

    http://www.echr.coe.int/NR/rdonlyres/741F36BA-623E-4682-9884-84AA52491182/NoticeUKR.pdf ).

    4. Ви можете звернутися до Суду лише зі скаргами, предмет яких перебуває у сфері відповідальності суб’єкта владних повноважень (наприклад: парламенту, суду, прокуратури тощо) однієї з цих держав. Суд не розглядає заяви, спрямовані проти приватних осіб або недержавних інституцій.

    5. Згідно з п. 1 статті 35 Конвенції, Суд приймає заяви до розгляду лише після того, як були використані усі внутрішні засоби юридичного захисту, і лише протягом шести місяців з дати винесення остаточного рішення. Суд не розглядає заяву, яка не відповідає цим умовам прийнятності.

    6. Надзвичайно важливо, щоб перед зверненням до Суду Ви використали усі засоби судового захисту в державі, проти якої спрямована заява, які могли б призвести до усунення порушення, що є предметом оскарження; в протилежному випадку Ви маєте довести, що такі засоби захисту є неефективними. Це означає, що Вам слід спочатку звернутися до національних судів, яким підсудна справа, включаючи відповідну вищу судову інстанцію, для захисту своїх прав, про порушення яких Ви маєте намір поскаржитись до Суду. Крім того, використовуючи належні засоби захисту, необхідно дотримуватись національних процесуальних правил, зокрема, передбачених законодавством строків.

    8. Якщо Ваша заява стосується рішення національного суду, наприклад, вироку, то після того, як Ви використали звичайну процедуру судового оскарження, немає потреби знову вдаватися до спроб перегляду цього рішення. Також не обов’язково використовувати позасудові засоби юридичного захисту або звертатися зі скаргами або заявами, наприклад, до парламенту, глави держави або уряду, міністра чи уповноваженого з прав людини, оскільки ці засоби захисту не вважаються такими, що необхідно використати перед зверненням до Суду.

    9. Ви можете подати заяву до Суду протягом шести місяців після ухвалення остаточного рішення судом або органом влади, до компетенції яких належить визначення питання, що є предметом Вашого звернення до Суду. Шестимісячний строк відраховується з моменту Вашого ознайомлення або ознайомлення Вашого адвоката з остаточним судовим рішенням, за результатами звичайної процедури оскарження на національному рівні, або ж - у разі якщо Ви вважає, що ефективний засіб юридичного захисту щодо такого порушення на національному рівні відсутній - з моменту стверджуваного порушення.

    10. Перебіг шестимісячного строку припиняється в момент отримання Судом від Вас першого листа, в якому чітко викладено – хоча б у стислій формі – предмет заяви, яку Ви маєте намір подати, або заповненого формуляру заяви. Звичайного запиту з проханням надати інформацію недостатньо, щоб зупинити перебіг шестимісячного строку.

    Як подавати заяву до Суду

    Офіційними мовами Суду є англійська та французька, але за бажанням Ви можете звертатися до Секретаріату Суду офіційною мовою однієї з держав, що ратифікували Конвенцію. На початковій стадії провадження Суд може також листуватися з Вами цією мовою. Проте, якщо Суд не визнає заяву неприйнятною на основі надісланих документів, а вирішить запропонувати Уряду висловити свою позицію щодо скарг заявника, Суд вестиме листування англійською чи французькою мовою, а Ви чи Ваш представник, за загальним правилом, повинні будете надсилати подальші зауваження англійською чи французькою мовою.

    12. Суд приймає лише ті заяви, які надіслані поштою (а не по телефону). Якщо Ви відсилаєте свою заяву електронною поштою або факсом, Вам обов’язково потрібно продублювати її звичайною поштою. Також немає необхідності бути особисто присутнім у Суді для усного викладення обставин справи.

    Листи і документи, які надсилаються до Суду, не слід прошивати степлером, склеювати чи скріплювати іншим чином. Усі сторінки повинні бути послідовно пронумеровані.

    Зміст заяви

    Згідно з положеннями правила 47 Регламенту Суду, в заяві необхідно:

    а) навести стислий виклад фактів, щодо яких Ви скаржитися, та суть Ваших скарг;

    б) зазначити права, гарантовані Конвенцією або протоколами до неї, які, на Вашу думку, були порушені;

    в) назвати національні засоби юридичного захисту, якими Ви скористалися;

    г) навести перелік рішень судів (або інших державних органів) у справі, із зазначенням дати кожного рішення та органу, який його виніс, а також коротку інформацію про зміст цього рішення. До листа необхідно додати копії самих рішень (Суд не повертає надіслані йому документи, тому необхідно надсилати виключно копії, а не оригінали).

    Правило 45 Регламенту Суду вимагає, щоб заява була підписана Вами як заявником, або Вашим представником.

    Якщо Ви не бажаєте розкривати свою особу, Ви маєте про це зазначити в заяві до Суду та викласти причини на виправдання такого відступу від загального правила гласності провадження в Суді. У виняткових і виправданих випадках Голова Палати Суду може надати дозвіл на анонімність.

    Адреса суду

    Усю кореспонденцію стосовно скарги необхідно надсилати за адресою:

    The RegistrarEuropean Court of Human RightsCouncil of EuropeF–67075 STRASBOURG CEDEXFRANCE – ФРАНЦІЯ.

    Листування з Судом

    1. Після отримання від Вас першого листа або формуляру заяви Секретаріат Суду надсилає відповідь з повідомленням про те, що за Вашим іменем було відкрито справу, номер якої потрібно зазначати в усіх наступних листах до Суду. Надалі до Вас можуть звернутися за додатковою інформацією, документами чи роз’ясненнями, пов’язаними із заявою.

    Секретаріат Суду не надає інформації щодо законодавства держави, проти якої спрямовано заяву, а також не надає юридичних консультацій стосовно застосування або тлумачення національного права.

    2. Ви маєте своєчасно і сумлінно відповідати на листи Секретаріату Суду. Будь-яка затримка з відповіддю може розцінюватися як те, що Ви не зацікавлені у продовженні провадження в Суді, і розгляд заяви, відповідно, припиняється.

    3. Якщо Ви вважаєте, що Ваша заява стосується одного з прав, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї, і що всі умови прийнятності, викладені вище, задоволені, Ви повинні ретельно і розбірливо заповнити формуляр заяви і повернути його до Суду в найкоротші строки та у будь-якому випадку не пізніше шести місяців з дати направлення першого листа до Секретаріату Суду. Якщо формуляр та всі необхідні документи не будуть надіслані до Секретаріату Суду до спливу вказаного строку, це буде розцінено як те, що Ви не бажаєте підтримувати заяву в Суді і, відповідно, Вашу справу буде знищено.

    Конфіденційність інформації, надісланої до Суду

    Згідно з правилом 33 Регламенту Суду, всі документи, що надійшли до Секретаріату Суду у зв’язку із заявою, за винятком поданих з приводу переговорів щодо дружнього врегулювання, як це передбачено правилом 62, мають бути доступними для громадськості, якщо з причин, викладених у пункті 2 цього правила, Голова Палати Суду не вирішить інакше - з власної ініціативи або за клопотанням сторони чи іншої заінтересованої особи.

    Таким чином, за загальним правилом, доступ до всієї інформації, яка міститься в документах, наданих заявником Секретаріату Суду, зокрема до інформації про осіб, про яких йдеться в документах, є відкритим. Крім того, у разі якщо Суд викладе таку інформацію у рішенні щодо прийнятності або щодо суті справи, або ж у рішенні про вилучення справи з реєстру справ Суду, її може бути розміщено в інформаційній базі Суду HUDOC на офіційному Інтернет-сайті Суду.

    Наявність представника чи адвоката

    На початковій стадії подання заяви Ви не зобов’язані мати представника, а якщо Ви його маєте, він не обов’язково повинен бути адвокатом. Однак, якщо Суд вирішить запропонувати Уряду висловити свою позицію у справі, Вам потрібно, за загальним правилом, мати представника (крім особливих випадків), який є практикуючим юристом в одній із держав, що ратифікували Конвенцію. Представник повинен володіти однією з офіційних мов Суду (англійською або французькою).

    Якщо Ви бажаєте звернутися до Суду через адвоката або іншого представника, Вам необхідно додати до формуляра заяви довіреність, яка б уповноважувала його діяти від Вашого імені. Представник юридичної особи (підприємства, об’єднання, і т.д.) або групи осіб повинен підтвердити свої юридичні повноваження представляти заявника.

    Плата за звернення до Суду

    Суд не може надати Вам допомогу з оплати послуг адвоката для підготовки заяви до Суду. В подальшому, а саме після рішення Суду про направлення заяви Урядові для надання зауважень, Ви, у разі браку коштів для оплати послуг адвоката, можете претендувати на отримання безкоштовної юридичної допомоги, якщо надання такої допомоги Суд визнає за необхідне для належного розгляду справи.

    Процедура розгляду справи безкоштовна. Процедура розгляду справ Судом є письмовою, що не потребує Вашої особистої присутності у Суді. Вас обов’язково буде поінформовано про будь-яке рішення, винесене Судом у Вашій справі.

    Вам необідно для початку звернутись до РЕГІОНАЛЬНОГО СПЕЦІАЛІСТА , сертифікованого адвоката у сфері захисту прав людини , аби він проаналізував перспективу проходження справи по інстанціям судової влади України включно з Верховним Судом України.

    Адже супровід адвоката необхідна буде упродовж всього процесу розгляду справи у ЕСПЛ.

    Коли будуть рішення суду кожної інстанції , після цього можливо буде вирішити питання про звернення до ЕСПЛ , ЗА НАЯВНОСТІ ПІДСТАВ ТА ВИЧЕРПНИХ ДОКАЗІВ.

    З повагою,

    Костянтин Гончаренко

    Айвазян Юрий Климентьевич

    Ще раз добого дня, Константине!

    Що стосується звернення до суду щодо порушення Ваших прав в іноземній державі, то тут реально скористатись правовим механізмом, який надає Вам можливість оскаржити відмову суду про прийняття до розгляду позову проти іншої держави щодо порушення Ваших прав. Говоримо в даному випадку про юрисдикцію і про ті можливості, які Вам це може дати.

    Суд має повноваження розглядати та вирішувати справу у межах своєї юрисдикції, якщо має місце юридичний спір. У взаємозв’язку з ч. 1, 2 ст. 55 положення ч. 3 ст. 124 Конституції України слід розуміти як поширення юрисдикції судів на юридичні спори, предметом яких є права та свободи конкретної особи.

    Стаття 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» не застосовується лише у провадженнях, у яких немає спору між сторонами, чи у односторонніх провадженнях, у яких немає двох сторін спору, та за відсутності прав у якості предмету спору. Це свідчить про те, що у випадку відсутності юридичного спору суд не має повноважень вирішувати справу.

    Якщо б справа розглядась за правилами Цивільного процесуального кодексу чи Господарського процесуальний кодекс України, то згадані кодекси містять норми, відповідно до яких суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку відповідного судочинства, або коли відсутній предмет спору. Більше того, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер, суд може визнати зловживанням процесуальними правами.

    Проте така норма як закриття провадження у справі через відсутність предмета спору не передбачена в адміністративному судочинстві (а у Вашому випадку повинно йтися саме про адміністративне провадження!)

    Відповідно до КАСУ, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а це як раз Вас не стосується!

    Більш того, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз’яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (п. 1 ч. 1, ч. 6 ст. 170 КАС України).

    Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року по справі №820/381/16 зазначила, що помилковим є застосування ст. 17 КАС та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію — визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

    Щоправда у КАСУ також не вирішене питання про правові наслідки звернення позивача з позовом, у якому відсутні ознаки юридичного (публічно-правового) спору, та який на підставі ч. 3 ст. 124 Конституції не належить до юрисдикції усіх судів України, але вважає, що у такому випадку, відмовляючи у відкритті провадження у справі, позивачу слід роз’яснити, що його вимоги не належать до юрисдикції будь яких українських судів.

    Проте це у Вашому випадку, можливо, і не принципове! Головним я вважаю те, що справа за таких обставин підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, як і решта справ, коли їх учасники оскаржують судові рішення з підстав порушення правил юрисдикції.

    Подумайте над тим, які перспективи це перед Вами відкриває!

    • Костянтин Клиент 11 месяцев назад

      Цікава позиція.

      Дійсно, відповідно до ч. 6 ст. 170 КАС України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз’яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

      Ви кажете про перспективи передачі справи до Великої Палати Верховного Суду.

      Я так розумію, що КАС не встановлено, що суд може визначити юрисдикцію лише в межах України.

      Таким чином, суд навіть першої інстанції може вірно зазначити, що справа належить розгляду в місцевому суді, в даному випадку, Суду королівської лави.

      Важливо, що іноземні уряди зазвичай користуються суверенним імунітетом, що означає, що вони захищені від судових позовів у інших країнах. Цей імунітет ґрунтується на принципі державного суверенітету та міжнародного права. Однак від суверенного імунітету можна відмовитися за певних обставин або у певних випадках.

      Але юрисдикція не є єдиною перепоною.

      Україна є учасником Гаазької конвенції про визнання та виконання закордонних судових рішень у цивільних та торгових справах.

      Але не йдеться про адміністративне судочинство.

      Але є прецеденти, коли національні суди ухвалювали рішення проти інших держав.

      Сполучені Штати: У 2012 році Окружний суд США Південного округу Нью-Йорка ухвалив рішення проти уряду Ірану у справі Петерсон проти Ісламської Республіки Іран. Суд визнав Іран відповідальним за надання матеріальної підтримки терористичним організаціям, внаслідок чого постраждали американські громадяни. Суд присудив значну фінансову компенсацію потерпілим.

      Франція: У 2001 році Касаційний суд Франції (Верховний суд) виніс ухвалу проти уряду Руанди у справі, відомому як «Суд над геноцидами». Суд залишив у силі звинувачувальні вироки руандійським чиновникам і колишнім військовослужбовцям за їхню причетність до геноциду в Руанді 1994 року. Постанова підтвердила принцип універсальної юрисдикції та дозволила Франції переслідувати злочини, вчинені за межами її території.

      Бельгія: У 2001 році Касаційний суд Бельгії дозволив екстрадицію колишнього чилійського диктатора генерала Аугусто Піночета до Іспанії. Це рішення скасовує попереднє рішення бельгійського апеляційного суду, який надав Піночету імунітет на підставі його статусу колишнього глави держави. Ця справа ознаменувала значний прогрес у застосуванні універсальної юрисдикції щодо порушень прав людини.

      Невпевнений, якщо третій приклад сюди вписується.

      Щодо судового імунітету, однак, є таке поняття, як відмова від судового імунітету.

      Відмова від імунітету зазвичай застосовується лише до конкретної справи чи вимог, згаданих у відмові. Відмова не здійснюється автоматично від імунітету всіх майбутніх випадків. Кожен випадок, пов'язаний із суверенним імунітетом, оцінюється по суті, а обсяг будь-якої відмови підлягає тлумаченню та юридичному аналізу.

      • Айвазян Юрий Климентьевич

        Так про то ж і мова!

    Корнійчук Євген Іванович

    Доброг дня. Зверніться у консульство України за кордоном.

    Допомога консульських установ України за кордоном

    Чим вам можуть допомогти консульські установи України за кордоном

    Одним з основних завдань консульських установ України є захист прав та інтересів України, її громадян та юридичних осіб, а також відновлення порушених прав.

    Держава постійно піклується за кожного громадянина України і через свої консульські установи вживає заходів для того, щоб громадяни України користувалися в повному обсязі всіма правами, наданими їм законодавством країни, де вони перебувають тимчасово або постійно.

    Згідно з Консульським статутом України, консул вживає заходів, щоб громадяни України дійсно користувалися тими правами, які належать їм за законами держави перебування і міжнародними договорами.

    Необхідно пам'ятати, що під час перебування за кордоном кожний громадянин України зобов'язаний неухильно дотримуватися законодавства країни перебування.

    Консул може поінформувати про особливості законодавства країни перебування, надати консультативну допомогу з питань зносин з офіційними установами консульського округу.

    Консул може надати громадянину України, в разі захворювання, адреси та номери телефонів місцевих лікарень та, за бажанням громадянина, повідомити про це його рідних.

    Якщо з громадянином України трапився інцидент, йому необхідно терміново інформувати консульську установу України в державі перебування.

    У випадку арешту громадянина України, він має право звернутися до органів поліції з вимогою повідомити про свій арешт консула України, який вживає заходів, щоб відносно громадян України, заарештованих, ув'язнених, затриманих за підозрою у вчиненні злочину чи підданих іншим заходам судового або адміністративного впливу, взятих під варту, було дотримано у повному обсязі положення законодавства держави перебування та щоб їх утримували в умовах, які відповідають вимогам гігієни та санітарії.

    На прохання громадянина консул може також зв'язатися з його родиною.

    На даний час запроваджено спрощений порядок повернення в Україну громадян, які стали жертвами злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми, сексуальною та іншою експлуатацією. У разі втрати паспортів консульські установи України у стислі терміни вирішують безпосередньо з відділами громадянства, паспортної та імміграційної служби МВС України питання підтвердження особи громадянина та для подальшого документування його закордонною установою свідоцтвом на повернення в Україну.

    Існують також домовленості з Міжнародною організацією з міграції про взаємодію у допомозі жертвам торгівлі людьми і сексуальної експлуатації та у поверненні українських громадян на Батьківщину. Телефони представництва МОМ у м. Київ: (38 044) 490-56-80, (38 044) 490-56-81, (38 044) 490-56-82, (38 044) 490-56-84

    У разі смерті громадянина України за кордоном Посольство повідомляє про це рідних померлого та надає їм сприяння в оформленні всіх необхідних супровідних документів та виконанні необхідних формальностей, пов'язаних з транспортуванням труни з тілом чи урни з прахом в Україну. Також дипломатична установа України за кордоном з'ясує можливість відшкодування вартості ритуальних послуг родичам померлого громадянина України страховою компанією, що оформлювала страховий поліс, або особою, яка надавала запрошення до країни перебування. Наявність відповідно оформленого страхового полісу значно полегшує вирішення згаданого вище комплексу питань. У разі відсутності у родичів померлого коштів для сплати вартості ритуальних послуг, слід виходити з необхідності пошуку іншого можливого джерела фінансування (шляхом звернення до обласної державної адміністрації України, благодійних організацій, фондів та ін.). Слід також зазначити, що родичі або близькі померлого мають надіслати до ДКС МЗС України нотаріально засвідчену заяву найближчої за ступенем рідства особи, в якій має бути висловлене її волевиявлення щодо прийнятного способу та місця поховання небіжчик.

    Консульська установа також уповноважена виконувати реєстрацію актів громадянського стану, оформлювати паспорти для виїзду за кордон (громадянам, які подали до консульської установи документи на оформлення постійного проживання за кордоном або перебувають за кордоном у зв'язку з на навчанням, лікуванням чи працевлаштуванням за контрактом) та свідоцтв на повернення в Україну, легалізовувати документи, оформлювати візи іноземцям для в'їзду в Україну тощо.

    УВАГА! Консульські установи та посадові особи не можуть виконувати обов'язки адвокатів, юридичних консультантів, туристичних агентів, перекладачів тощо, не надають матеріальну допомогу, не видають гроші в борг, не сплачують готельні та інші рахунки, і у разі порушення законів країни перебування консул не може звільнити Вас від відповідальності. Слід пам'ятати, що консул не вповноважений надавати послуги щодо Вашого працевлаштування, отримання дозволу на проживання чи іноземного громадянства.

    За законодавством України, інформація, яку Ви надаєте Посольству, є конфіденційною. Посольство може її оприлюднити тільки за Вашої згоди і тільки особам, яким Ви дали на це повноваження.

    Порядок звернення громадян України до консульських установ України за кордоном по допомогу

    Кожний громадянин України, який перебуває за кордоном, може звернутися до консульської установи України по допомогу. Це можна зробити таким чином:

    · зателефонувати до консула особисто або до будь-якого співробітника консульської установи України, чи передати інформацію через третю особу, гуманітарну організацію;

    · особисто прийти на консульський прийом;

    · звернутися факсом чи поштою. У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, контактний телефон (факс), громадянство та викладено, по можливості - детально, суть проблеми. Зазначене звернення повинно бути підписано заявником із зазначенням дати;

    · направити своє звернення електронним зв'язком на адресу консульства;

    · звернутись до будь-якої офіційної установи або ж до неурядової правозахисної організації з проханням передати відповідну інформацію консулу України.

    Рекомендації Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України

    Під час підготовки до виїзду за кордон радимо вивчити наявні відомості щодо країни, в яку плануєте їхати, умови перебування в ній, її законодавство.

    1. При виїзді за кордон, бажано мати при собі також фотокопії сторінок внутрішнього паспорту, що у разі Вашого звернення до консула з приводу втрати закордонного паспорта значно прискорить оформлення необхідних документів для повернення в Україну.

    2. Після прибуття до місця Вашого тимчасового (від 3 місяців) чи постійного проживання за кордоном зареєструйтесь в консульському відділі Посольства або в консульстві України в країні перебування. У відповідності до чинного українського законодавства, громадяни України, які прибувають до іншої держави на постійне проживання, мають стати на облік у консульській установі України. Для інших громадян, які планують провести за межами України більше ніж три місяці, постановка на тимчасовий консульський облік (реєстрація) є бажаною. Це допоможе консулу:

    · зв'язатися з Вами у випадку, якщо Вас терміново будуть розшукувати члени Вашої сім'ї в Україні, передати Вам будь-яке повідомлення тощо;

    · надати Вам допомогу у разі виникнення надзвичайних подій в країні перебування (землетрус, пожежа тощо);

    · значно спростити процедуру оформлення Вам, у разі необхідності, документів на повернення в Україну.

    3. Неухильно дотримуватися строків перебування за кордоном: виїхати з країни до закінчення терміну дії візи, а у разі неможливості, завчасно звернутися до компетентних органів країни перебування щодо продовження термінів її дії.

    4. В разі затримання чи обмеження Вашої свободи у будь-якій формі вимагайте невідкладної зустрічі з консулом України.

    ЗВЕРТАЄМО ВАШУ УВАГУ! Злочин проти Вас легше попереджати, ніж виправляти.

    Якщо Вам пропонують "привабливу" роботу за кордоном (танцюристкою, офіціанткою в барі чи ресторані, гувернанткою тощо), Ви можете стати об'єктом уваги злочинців, які займаються торгівлею людьми. Відсутність знань про країну, умови перебування та працевлаштування в ній не повинна спонукати Вас довіряти свою долю сумнівним посередницьким структурам, які заробляють на "перепродажу" робочої сили закордонним замовникам.

    Пам'ятайте: консульські установи України за кордоном завжди допоможуть Вам вибрати належні правові шляхи вирішення проблем, що виникли під час перебування за кордоном.

    Реалізація своїх прав громадянами України, які в установленому порядку отримали дозвіл на виїзд на постійне проживання за кордоном

    Відповідно до абзацу другого статті 2 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", пункту 2 Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-У, та пункту 1 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року № 231 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 380), паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу і підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, та дає право цій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну.

    Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України "Про громадянство України" громадянство України - це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.

    Тобто, доки особа перебуває у громадянстві України на неї поширюються суверенні права держави і забезпечується захист її прав і законних інтересів як всередині країни, так і за її межами. Громадянство виступає як своєрідний загальний, тривалий, стійкий зв'язок, необмежений територіально-просторовими сферами України, як гарант (необхідна умова) забезпечення особі активної і вирішальної участі в управлінні справами суспільства і держави

    Частинами першою та другою статті 24 Конституції України, встановлено що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

    Основи правового регулювання договірних відносин у сфері функціонування банківських рахунків викладено у главі 72 Цивільного кодексу України. Сутність договору банківського рахунка полягає у тому, що банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (частина перша статті 1066 Цивільного кодексу України).

    Основним документом, який регулює процедуру відкриття банківських рахунків, є Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493) (далі - Інструкція).

    Відповідно до пункту 2.1 Інструкції банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Тому першим етапом відкриття рахунка є ідентифікація клієнтів, які відкривають рахунки, а також осіб, уповноважених діяти від їх імені.

    Зокрема, підставою для ідентифікації клієнта - громадянина України, який постійно проживає за кордоном, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон. При цьому, ідентифікація клієнта банку, що відкриває рахунок, не є обов'язковою, якщо клієнт вже має рахунки в цьому банку і був раніше ідентифікований відповідно до вимог законодавства України, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (пункти 2.2 та 2.7 Інструкції).

    Отже, чинним законодавством України передбачена можливість відкриття банківського рахунку особами, які виїхали на постійне місце проживання за кордоном, під час їх тимчасового перебування на території України за наявності паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

    Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в України визначено Законом України "Про нотаріат" та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за № 283/8882) (далі - Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

    Так, зокрема, відповідно до частин другої, третьої статті 43 Закону України "Про нотаріат" та абзаців першого, другого пункту 13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

    Встановлення особи здійснюється за паспортом або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.

    Таким чином, учинення нотаріальної дії передбачає нотаріальне посвідчення, процедура якого включає можливість встановлення особи, зокрема, за паспортом громадянина України для виїзду за кордон.

    Що ж стосується можливості державної реєстрації актів цивільного стану громадянами України, які постійно проживають за кордоном, повідомляємо таке.

    Правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану регулюються Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" (далі - Закон) та Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 (у редакції наказу Мін'юсту від 22 листопада 2007 року № 1154/5) (далі - Наказ).

    Для державної реєстрації актів цивільного стану подається паспорт або паспортний документ заявника та документи, які підтверджують факти, що підлягають державній реєстрації (частина четверта статті 9 Закону).

    Слід зазначити, що Закон не містить визначення терміну "паспортний документ". Натомість, визначення зазначеного терміну міститься у пункті 12 статті 1 Закону України "Про прикордонний контроль", відповідно до якого паспортний документ - це виданий уповноваженими державними органами України чи іншої держави або статутними організаціями ООН документ, що підтверджує громадянство, посвідчує особу пред'явника, дає право на в'їзд або виїзд з держави і визнаний Україною.

    Одним з таких документів, який підтверджує громадянство України, як вже зазначалось, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон (пункт 3 частини першої статті 5 Закону України "Про громадянство України").

    Враховуючи викладене, відсутність паспорта громадянина України у громадян України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, не є підставою для відмови їм у державній реєстрації актів цивільного стану на території України, окрім державної реєстрації зміни імені та розірвання шлюбу. Це зумовлено тим, що відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 Закону державна реєстрація зміни імені та розірвання шлюбу щодо громадян України, які постійно проживають за кордоном, проводиться лише дипломатичними представництвами і консульськими установами України, тобто за місцем проживання зазначеної категорії осіб.

    Проведений аналіз чинних нормативно-правових актів, дозволяє дійти висновку про відсутність обмежень для громадян України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, зокрема, що стосується можливості відкриття ними рахунків в банках, учиненні правочинів у нотаріальних конторах, а також державної реєстрації актів цивільного стану підчас їх тимчасового перебування на території України.

    Адвокатські об'єднання

    Захист прав і майнових інтересів українських та іноземних фізичних і юридичних осіб за кордоном здійснюють такі адвокатські об'єднання в Україні:

    "Укрінюрколегія"

    м. Київ вул. Золотоворітська, 2а

    Тел.:(+38 044) 234-52-08, 288-03-90

    Факс: (+38 044) 279-28-35

    E-maіl: admіn@ukrіnur.com.ua

    Веб-сторінка:http://www.ukrіnur.kіev.ua

    "Спеціалізоване об'єднання адвокатів з іноземних справ "Українська правнича колегія"

    Адреса для листів: 01025, Киів-25, а/с 134

    Тел.: (+38 044) 502-13-14

    Факс: (+38 044) 502-13-15

    E-maіl: upk@ukrnet.net

    Веб-адреса:http://www.ula.com.ua

    Прийом відвідувачів за адресою:

    м. Київ, пров. Лабораторний, 1, оф. 160

    щоденно, окрім суботи та неділі з 10.00 до 17.00

    обідня перерва з 13.00 до 14.00

    Адвокатське бюро "Правовий Радник"

    м. Львів, пл. Яворського, 1

    Тел.: (+38 0322) 74-42-65

    Факс: (+38 0322) 72-66-51

    м. Київ, вул. Попудренка, 26/9, 51

    Тел.: (+38 044) 552-61-35

    E-maіl: radnyk@lvіv.gu.net

    Веб-адреса: http://www.lvіv.ua/radnyk/

    Савченко Олександр
    50%
    Савченко Олександр 7 месяцев назад

    Юрист, г. Чернигов, 9 лет опыта

    Добрий день, Костянтине!

    Які наявні способи захисту прав громадянина України, особи з інвалідністю I групи, порушених за кордоном? - основними актами, які визначають правові засади забезпечення права громадян України на захист їхніх законних інтересів, в тому числі за кордоном, є Конституція України, закон "Про звернення громадян", Консульський статут України.

    Коституцією визначено, що Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

    У разі виникнення "позаштатних ситуацій", таких як втрата документів, порушення прав з боку роботодавця та інших випадків дискримінаційного характеру, особливо з українцями, які перебувають в іншій країні нелегально, варто звернутися за допомогою та початковою юридичною консультацією до дипломатичних представництв, консульських установ та місій України за кордоном та до Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України. До їхніх функцій саме і належить захист прав та інтересів України, її громадян, а також відновлення порушених прав.

    У консульстві можуть поінформувати про особливості законодавства країни перебування, надати консультативну допомогу з питань зносин з офіційними установами консульського округу, можуть надати громадянину України, в разі захворювання, адреси та номери телефонiв мiсцевих лiкарень та, за бажанням громадянина, повiдомити про це його рiдних.

    Проте варто звернути увагу, що консульська посадова особа не може бути законним представником фізичних або юридичних осіб України за кордоном через відповідні обмеження, передбачені законодавством іноземних країн та міжнародними договорами.

    Правоохоронні органи країни перебування:

    У більшості випадків з метою більш ефективного захисту своїх прав все-таки доведеться подати заяву до правоохоронних органів відповідно до національного законодавства країни перебування, особливо якщо це стосується матеріальної шкоди чи шкоди, завданої життю і здоров’ю (наприклад, досліджені нами випадки нападу на релігійну ходу, організовану Українською греко-католицькою церквою в Перемишлі, та на будинок у Гданську, в якому проживали українські працівники).

    Часом доводиться звернутися до національних судів (цим правом володіє кожна людина!), і нікому не може бути безпідставно відмовлено у доступі до правосуддя (тим більше на підставі національної, релігійної приналежності, громадянства).

    Щоправда, не виключено, що у такому випадку нелегального мігранта можуть депортувати.

    Більшість мігрантів неохоче користуються саме цим способом захисту, посилаючись на мовний бар’єр та незнання законодавства. Проте слід відзначити, що на практиці це досить ефективний спосіб, бо в разі неволодіння державною мовою країни перебування на обґрунтовану вимогу у правоохоронних та судових органах повинні надати послуги перекладача та перекладені офіційні документи.

    Омбудсмани іноземних країн:

    Ефективним засобом захисту та привернення уваги до проблеми (особливо дискримінаційного характеру!) є звернення до омбудсмана країни перебування.

    Яскравим є приклад польського омбудсмана Адама Боднара у ситуації із запровадженням форми жовто-синього кольору для українських працівників на заводі під Варшавою (саме він відзначив, що вони можуть містити в собі ознаки незаконної практики дискримінаційного характеру, і ініціював проведення більш детальної перевірки).

    Європейський суд з прав людини:

    У випадках прямої дискримінації (ситуації з вивіскою у магазині, уніформою на заводі та нападом на релігійну процесію), пройшовши всі засоби національного захисту країни перебування і не отримавши відповідної допомоги (або зіштовхнувшись зі ще більшою дискримінацією!), варто звернутися до Європейського суду з прав людини зі скаргою проти країни, в якій відбулося порушення.

    Європейський суд уже встановлював порушення принципу заборони дискримінації в європейських країнах (у справах "Дакір проти Бельгії" , "Молдован та інші проти Румунії" та "Параскева Тодорова проти Болгарії").

    Втім, слід пам’ятати, що до Європейського суду можливо звертатися лише після проходження усіх засобів національного захисту та лише проти країни, яка ратифікувала Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод.

    Громадські та профспілкові організації:

    У разі, коли ви є трудовим мігрантом, чиї права порушуються, у вас є ще один додатковий і досить надійний спосіб захисту – профспілкові організації, які не тільки нададуть допомогу консультативного характеру, а й представлятимуть ваші інтереси у відносинах з державними органами (у тому числі і судовими!).

    Слід зазначити, що у таких країнах, як Польща і Литва, уже створені профспілкові організації, які активно та успішно захищають права українських трудових мігрантів.

    Тому якщо ваша мета – саме трудова міграція, не буде зайвим звернутися до профспілкової організації у країні свого майбутнього перебування.

    Звичайно, наше дослідження всіх можливих та ефективних засобів захисту та відновлення порушених прав було б неповним без зазначення місцевих громадських правозахисних організацій. Адже саме вони можуть привернути увагу до проблеми широкого загалу (і суспільства, і представників влади), як ми побачимо на прикладі польської асоціації Never Again, та надати допомогу юридичного характеру (наприклад, Національна асоціація адвокатів України, яка має свої представництва за кордоном).

    Окрему увагу слід приділити Національній гарячій лінії з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів, яка була відкрита у 2006 році за підтримки представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні. Тут можна безкоштовно та цілодобово отримати консультації – як превентивно, так і у разі виникнення конкретної позаштатної ситуації.

    Проте, щоб убезпечити себе якнайкраще, варто проконсультуватися перед від’їздом зі спеціалістом про можливі ризики, що можуть виникнути, та особливості законодавства країни майбутнього перебування. Зокрема, це можна зробити, звернувшись до адвоката, центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, управлінь юстиції, Міністерства закордонних справ та громадських організацій.

    Зрозуміло, що вказані заходи не завжди здатні оперативно та ефективно захистити права наших співвітчизників. Для вирішення цього питання потрібні консолідовані зусилля представників органів державної влади, громадського сектора та самих українців-мігрантів.

    Всього найкращого!


Похожие вопросы


Кодексы Україна

Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс України