Задайте вопрос юристу

833 юриста готовы ответить сейчас

Ответ за ~15 минут

Задать вопрос на сайте

Земельное право, 28 мая 2023, вопрос №85990 250₴

Границы участка не совпадает

У меня частный дом и границы участка не совпадает с кадастровой карте, залазят на соседней. Из-за этого соседи не могут оформить наследство на свой дом. Нотариус им сказал что мне нужно переделывать документы шоб фактические границы совпадали с картой. Открыв карту видно что там не один участок не совпадает с фактическими границами. И получается на мой участок так же залазят границы другого соседа который не хочет не че делать! Соседи которые не могут оформить наследство хотят подать на меня в суд что бы суд признал мои границы не действительными. У меня вопрос должен ли я переделывать и за чей счёт моей вины в этой ошибке нет же. И может суд признать мой кадастровый номер не действительным ?

Ответы юристов (10)

    Корнійчук Євген Іванович
    20%

    Доброго дня,

    Проблеми та шляхи її вирішення

    Накладення земельних ділянок – коли згідно двох або більше різних землевпорядних документів одна і та ж ділянка землі, розташована на певному відрізку, фактично займає територію іншої, як правило, сусідньої земельної ділянки.

    Межові спори – спори з приводу меж земельної ділянки, невірного місцезнаходження, накладень земельних ділянок одна на одну, помилок в площі тощо.

    Частина шоста ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" установлює, що однією з підстав для відмови в проведенні державної реєстрації земельної ділянки є знаходження в межах земельної ділянки, що підлягає реєстрації, іншої земельної ділянки або її частини. При цьому власник не зможе одержати кадастровий номер, який є обов'язковим у разі відчуження земельної ділянки. Це означає, що за відсутності такого номера особа не може повноцінно розпоряджатися своєю власністю: продати, подарувати земельну ділянку або будинок чи іншу споруду, розташовану на такій ділянці.

    Варіанти вирішення проблеми:

    • переоформити право власності на земельну ділянку меншого розміру чи іншої конфігурації;
    • звернутися до територіального органу Держгеокадастру у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки, якщо йдеться про наступні помилки: допущені з технічних причин (описки); допущені у документаціях із землеустрою; через невідповідність інформаційних систем і кадастрів різних періодів;
    • вимагати в судовому порядку визнання права на земельну ділянку в розмірах, зазначених у документах, що посвідчують право власності на землю, та відповідно до плану такої ділянки, який міститься у державному акті на право власності на земельну ділянку, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

    Відповідно до ст. 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються:

    • судами,
    • органами місцевого самоврядування
    Вирішення земельних спорів шляхом звернення до органів виконавчої влади та місцевого самоврядування

    Вирішення межових спорів можуть здійснювати не лише суди, а також органи місцевого самоврядування.

    Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо:

    • меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян;
    • обмежень у використанні земель та земельних сервітутів
    • додержання громадянами правил добросусідства;
    • розмежування меж районів у містах.

    Відповідно до статті 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” чітко визначено, що саме до відання виконавчих органів сільських, селищних та міських рад належать такі делеговані повноваження, як вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

    Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (Держгеокадастр), організовує та здійснює державний нагляд за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі:

    • веденням державного обліку і реєстрацією земель;
    • достовірністю інформації про наявність та використання земель;
    • виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов’язаних із порушенням ґрунтового покриву;
    • своєчасним проведенням рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених відповідним робочим проектом землеустрою;
    • дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;
    • дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;
    • дотриманням правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереженням захисних насаджень і межових знаків;
    • проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою;
    • розміщенням, проектуванням, будівництвом та введенням в експлуатацію об’єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель;
    • здійсненням заходів, передбачених відповідними робочими проектами землеустрою, стосовно захисту земель від водної і вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочення, засолення, солонцювання, висушування, ущільнення та інших процесів, що призводять до погіршення стану земель;
    • щодо недопущення власниками та користувачами земельних ділянок псування земель шляхом їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, заростання чагарниками, дрібноліссям та бур’янами;
    • дотриманням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов’язковим здійсненням заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;
    • використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення;
    • дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.
    Виправлення технічних помилок щодо кадастрових номерів та перетинів у відомостях Державного земельного кадастру

    Якщо неможливість внесення даних про земельну ділянку і присвоєння кадастрового номеру викликана суто технічними причинами (в цих ситуаціях за частую між сусідами земельних ділянок відсутній спір про право), а саме це викликано, зокрема наступними причинами: технічні помилки (описки); помилки, допущені у документаціях із землеустрою; помилки через невідповідність інформаційних систем і кадастрів різних періодів, то зацікавлена у виправленні помилки особа звертається з відповідною заявою до територіального органу Держгеокадастру у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки, у складі якого працюють державні кадастрові реєстратори. Форми заяв в залежності від вида помилки наведені в додатках до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок).

    Детально підстави і алгоритми виправлення помилок державними кадастровими реєстраторами наведений в розділі “Виправлення помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру” (пункти 138 - 161) Порядку.

    Вирішення земельних спорів в судовому порядку

    Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

    Земельні спори розглядаються в порядку цивільного, господарського та адміністративного судочинства.

    В порядку адміністративного судочинства розглядаються спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, а також спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом (ст. 17 КАС України).

    Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 р. №8 визначено, що земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Таким чином, подавати позов про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування на основі якого було видано документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку, необхідно в порядку адміністративного судочинства.

    Але при зверненні до суду особа може не отримати захисту в разі пропуску строку на звернення. Оскільки Кодекс адміністративного судочинства України встановлює загальний строк звернення до суду в порядку адміністративного судочинства – шість місяців. Водночас власник земельної ділянки, межі якої накладаються з іншою, найчастіше дізнається про порушення свого права як власника через значний час після винесення відповідного рішення органу місцевого самоврядування. До вказаного моменту, коли особа дізнається про порушення, може минути більше шести місяців від дати, коли той таки позивач погодив сусіду межі проставленням свого підпису. І суд може розглядати факт погодження як момент, відколи особа мала б помітити порушення своїх прав і з ним пов’язувати перебіг строку позовної давності.

    Тому, у випадку пропуску строків звернення, особа до позову має додавати і відповідне клопотання про поновлення строку, пропущеного з поважних причин, та наводити аргументи, чому вказані причини є поважними. Наприклад, Ялтинський міський суд у своїй ухвалі за позовом Особи 1 до Ялтинської міської ради відновив пропущений строк на звернення до суду за тих підстав, що про накладення земельних ділянок позивачу стало відомо після проведення експертизи земельної ділянки в листопаді 2011 року, у зв’язку з чим своєчасно оскаржити рішення він не міг.

    В порядку цивільного судочинства розглядаються справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин (ч. 1 ст. 19 ЦПК України).

    Вид судочинства, за правилами якого здійснюється розгляд справ, які стосуються випадків накладення меж земельних ділянок, залежить від того, кого позивач вказує у своїй позовній заяві відповідачем та які пред’являє вимоги.

    Особливості розгляду судами загальної юрисдикції цивільних справ у сфері земельних відносин розглядаються у постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ».

    Наприклад, ті спори, що виникають у зв’язку з накладенням меж земельних ділянок, розглядаються в порядку цивільного судочинства, коли в якості відповідачів залучаються як відповідна місцева рада, так і власник земельної ділянки, межі якої накладаються з межами позивача.

    В порядку господарського судочинства розглядаються справи за зверненнями юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).Особливості вирішення господарськими судами спорів у сфері земельних відносин відображені в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».

    Вирішення спорів щодо накладення меж в добровільному порядку

    В разі реєстрації земельних ділянок, межі яких частково знаходяться всередині одна одної (накладки), в державному земельному кадастрі, за умови відсутності спору щодо прав на ці ділянки та без зміни їх цільового призначення одним із способів вирішення проблеми накладок може бути поділ однієї, або декільнкох земельних ділянок і взаємне відчуження власниками на користь один одного, або відмова від права власності на утворену в результаті поділу "нову" земельну ділянку, відповідно до ст. 142 ЗК України. Відчуження можливе загальними способами: найчастіше міною і даруванням. Щодо земель сільськогосподарського призначення це стало можливим після 1 липня 2021 р. відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення

    Таку правову позицію сформував Верховний Суд у Постанові від 7 квітня 2021 року у справі № 0640/4182/18 (адміністративне провадження № К/9901/23034/19) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/96080950 .

    Статтею 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об’єднання раніше сформованих земельних ділянок. Відповідно до ч. 5 ст.79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6–7 цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

    Формування земельних ділянок шляхом поділу та об’єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування (частини 6, 7 ст. 79-1 ЗК України).

    Верховний Суд дійшов висновку, що поділ та об’єднання земельних ділянок за своєю суттю фактично є формуванням нової чи нових земельних ділянок.

    Для детальної консультації натискайте кнопку звернутися.

    Корнійчук Євген Іванович

    Вам треба звернутися колективним зверненням до міської ради з вимогою виправити помилки у держ кадастрі. Встановивши нові межі до кожного кадастрового номеру.

    Карпенко Андрей Владимирович
    24%

    Вітаю!

    КАДАСТРОВИЙ НОМЕР ВИЗНАТИ НЕДІЙСНИМ НЕМОЖЛИВО.

    АЛЕ ТРЕБА ЗРОБИТИ РОЗМЕЖУВАННЯ В НАТУРІ - ІНШОГО ШЛЯХУ НЕМАЄ.

    КОЖЕН ВЛАСНИК СПЛАЧУЄ ЗА МЕЖУВАННЯ СВОЄЇ ДІЛЯНКИ.

    ЯКЩО ФАХІВЦІ В НАТУРІ ВИЗНАЧАТЬ МЕЖІ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ, ТО НІЯКИХ ПРОБЛЕМ В МАЙБУТНЬОМУ НЕ БУДЕ.

    Нормативна база

    Щоб винести межі земельної ділянки треба отримати координати в державній кадастровій установі, а потім ці координати за допомогою геодезичних приладів винести на земельну ділянку. Самі крайні точки на ділянці і будуть межею.

    Після винесення межі земельної ділянки ви одержите:

    • чіткі межі ділянки;
    • площу земельної ділянки;
    • форму земельної ділянки і розташування її в загальному масиві.

    Встановити межі земельної ділянки під силу тільки висококваліфікованим спеціалістам, хоч мала неточність в розрахунках може повернутись в конфлікт з боку сусідів.

    Після проведення розрахунків і винесення межі на місцевість їх фіксують за допомогою межових знаків, тобто кілків. Спочатку можна встановити тимчасові дерев’яні кілочки, а потім вже металеві, а можна і зразу встановлювати постійні межові знаки, виготовлені з металу.

    Якогось одного зразку межових кілків немає, але є нормативи, яких треба додержуватись:

    • довжина межових кілків повинна бути більше 80см;
    • діаметр кілків повинен бути більше ніж 5см.

    Встановити межі земельної ділянки потрібно в таких випадках:

    1. Якщо часто виникають сварки між сусідами через межу.
    2. Коли рішення на винесення межі винесено в суді.
    3. Якщо є підозра, що межа земельної ділянки винесена неправильно.
    4. Якщо ваш сусід захопив земельну ділянку не маючи права на це.
    5. Якщо ваша земельна ділянка нова і раніше межі не були встановлені.
    6. Якщо раніше межа земельної ділянки була встановлена, але по якійсь причині були втрачені межові знаки.
    7. Перед тим, як продати свою земельну ділянку.

    Необхідно подати в землевпорядну організацію заяву, потім скласти договір на проведення робіт, і внести передплату за винесення меж земельної ділянки.

    Потім приїдуть спеціалісти з геодезичними приладами і в строк 1-2 дні, проведуть потрібні заміри по встановленню межі земельної ділянки і складуть акт на встановлення межі земельної ділянки, який на даному етапі робіт є найважливішим документом з усіх.

    В акті на встановлення межі земельної ділянки зазначаються такі дані:

    • площа земельної ділянки;
    • розташування земельної ділянки на місцевості;
    • характеристика земельної ділянки;
    • опис межі земельної ділянки;
    • координати на кожний межовий знак і їх опис.

    Коли геодезисти передали вам на руки складений акт на винесення межі земельної ділянки, тоді ви в повній мірі відповідаєте за цей документ. Він є повноцінним документом навіть для того, щоб звернутися в суд, якщо знадобиться.

    Відповідно до статті 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є:

    1. юридичні особи, що володіють необхідними технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;
    2. фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

    З переліком суб’єктів господарювання, що надають відповідні послуги, можна ознайомитися у Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників за посиланням: https://land.gov.ua/info/derzhavnyi-reiestr-sertyfikovanykh-inzheneriv-zemlevporiadnykiv/, або у територіальному органі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

    Для укладення договору з землевпорядною організацією необхідно надати такі документи:

    • копію документа, що посвідчує особу та реєстраційного номера облікової картки платника податків;
    • копію документа, що посвідчує право власності на нерухоме майно, що розташоване на цій земельній ділянці (за наявності);
    • копію документа, що посвідчує право власності (користування) на земельну ділянку (за наявності);
    • рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади про надання дозволу на відведення земельної ділянки у власність або користування з викопіюванням, на якому зазначене її місце розташування.

    Вартість та строки встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) встановлюються договором та залежить від складності землевпорядних робіт, площі земельної ділянки та інших факторів, які можуть бути відображенні в договорі.

    Інженерами-землевпорядниками проводиться збір та аналіз наявних документації із землеустрою, правових підстав надання земельної ділянки у власність (користування), відомостей про наявність спірних питань щодо меж земельної ділянки, даних Державного земельного кадастру тощо.

    Додатково ознайомтесь:

    https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%92%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BC%D0%B5%D0%B6_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D0%B8

    Кирда Вячеслав Володимирович
    24%

    Вітаю, Олександре!

    КАДАСТРОВИЙ НОМЕР У ЖОДНОМУ ВИПАДКУ НЕДІЙСНИМ НЕ ВИЗНАЮТЬ. АЛЕ ПРОБЛЕМА Є, І ВИРІШИТИ ЇЇ БУДЕ НЕ ПРОСТО, АДЖЕ ПОТРІБНА ЗАЛУЧЕНІСТЬ РЕШТИ СУСІДІВ.

    Ситуація, коли межі земельних ділянок накладаються, може виникнути з необачності землевпорядника під час розробки документації або в разі, якщо неправильні дані були внесені до Державного земельного кадастру. В результаті помилки власник ділянки, яка підлягає реєстрації, не зможе зареєструвати землю та отримати кадастровий номер до часу усунення неточностей.

    Зазначимо, що для здійснення з земельною ділянкою будь-якої юридичної операції (продаж, дарування, передавання у спадщину, обмін, поділ чи об’єднання тощо) необхідно, щоб така ділянка мала кадастровий номер – індивідуальний цифровий код, що не повторюється на всій території України. Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці з метою її ідентифікації та зберігається за нею протягом усього часу існування такої ділянки.

    Однією з підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, яка передбачає присвоєння їй індивідуального кадастрового номера, є її розташування в межах іншої земельної ділянки або її частини.

    Інформацію про те, чи межі однієї земельної ділянки не збігаються з межами іншої, можна одержати самостійно за допомогою Публічної кадастрової карти. Виявити проблему може також державний реєстратор під час реєстрації земельної ділянки.

    З огляду на обставини, при яких виникло накладення меж земельних ділянок, існує декілька способів вирішення проблеми, зокрема:

    • якщо помилка була допущена з технічних причин (описка) у документації із землеустрою або у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки – необхідно звернутися із заявою до територіального органу Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки. Форми заяв, залежно від виду помилки, наведені в додатках до Порядку ведення Державного земельного кадастру;
    • якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки), то такі помилки можуть бути виправлені за згодою власника земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель;
    • переоформити право власності на земельну ділянку меншого розміру чи іншої конфігурації;
    • вимагати в судовому порядку скасування державного акта на право власності на земельну ділянку в зв’язку із накладкою на іншу земельну ділянку.

    Факт накладення меж однієї земельної ділянки на іншу підтверджується відомостями з Публічної кадастрової карти та земельно-технічною експертизою.

    Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися і на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі, матеріалів інвентаризації або рішення суду.

    Відповідно до ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. При цьому відповідно до ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

    Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Про це йдеться в ст. 152 Земельного кодексу.

    У ст. 155 цього Кодексу визначено, що в разі видання акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

    https://yur-gazeta.com/golovna/yak-virishiti-probl...

    Всього доброго! Якщо Ви хочете поспілкуватись індивідуально і випрацювати алгоритм дій, натискайте зелену кнопку Звернутися/Обратиться нижче фото! Буду радий допомогти.

    Айвазян Юрий Климентьевич
    32%

    Доброго дня, Олександре!

    Накладення земельних ділянок – це коли згідно двох або більше різних землевпорядних документів одна і та ж ділянка землі, розташована на певному відрізку, фактично займає територію іншої, як правило, сусідньої земельної ділянки.

    Випадки, коли межі земельних ділянок накладаються, можуть мати місце через необачність землевпорядника під час розробки документації або в разі, якщо неправильні дані були внесені до Державного земельного кадастру. В результаті помилки власник ділянки, яка підлягає реєстрації, не зможе зареєструвати землю та отримати кадастровий номер до часу усунення неточностей.

    Частина 6 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлює, що однією з підстав для відмови в проведенні державної реєстрації земельної ділянки є знаходження в межах земельної ділянки, що підлягає реєстрації, іншої земельної ділянки або її частини. При цьому власник не зможе одержати кадастровий номер, який є обов'язковим у разі відчуження земельної ділянки. Це означає, що за відсутності такого номера особа не може повноцінно розпоряджатися своєю власністю: продати, подарувати земельну ділянку або будинок чи іншу споруду, розташовану на такій ділянці.

    01.07.2021 набрав чинності Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення», метою якого є запустити обіг землі сільськогосподарського призначення в Україні.

    В зв'язку із прийняттям даного Закону багато громадян України розпочали процедуру державної реєстрації належних для них на праві власності земельних ділянок (у випадку коли інформація про їх земельну ділянку ще не була внесена до Державного земельного кадастру та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

    На жаль, деякі громадян (власників земельних ділянок) зіштовхнулися з проблемою перетину належних для них земельних ділянок із сусідніми земельними ділянками повністю або частково.

    Найбільш поширена причини накладання земельних ділянок в Державному земельному кадастрі (стосується земельних ділянок, які були сформовані до 2013 року та на які видані правовстановлюючі документи на право користування чи право власності):

    - це помилки допущені при перенесенні інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки;

    - невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам;

    - невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв'язку із зміною методів підрахунку (округлення);

    - присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів)

    Такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель.

    Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки.

    Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру.

    Не поодинокі випадки коли цілі масиви (квартали) земельних ділянок внесені зі зміщенням на певну відстань або взагалі в інших районах та областях. В такому випадку виправлення допущеної помилки можливе після розроблення технічної документації щодо інвентаризації земель відповідного населеного пункту чи частини ОТГ.

    Причиною накладання земельних ділянок на сьогоднішній день є:

    - використання різних систем координат (виникає коли одна земельна ділянка зареєстрована в системі координат 1963 року (СК63), а інша земельна ділянка вноситься в системі координат Державної геодезичної референцної системи координат УСК-2000);

    - відсутня інформація про виконання аналогічних робіт іншою землевпорядною організацією на одну і ту ж земельну ділянку (дублювання)

    - відсутня інформація про межі сформованої та зареєстрованої суміжної земельної ділянки (у зв’язку з тим, що не працює Публічна кадастрова карта України, а інформація карти kadastr.live містила інформацію станом на 24.02.2022 року та і була оновлена майже через рік).

    Кожен випадок накладання розглядається розробником документації із землеустрою індивідуально (окремо) та за узгодженням із замовником приймається оптимальний варіант вирішення вказаного питання (застосування іншої системи координат, внесення змін до документації із землеустрою, на підставі якої формується земельна ділянка, внесення змін до зареєстрованої земельної ділянки (у випадках та у спосіб який дозволяє чинне законодавство).

    У разі, коли не можна досягнути компромісу між власниками (землекористувачами) земельних ділянок відповідно до ст. 158 Земельного кодексу України, земельні спори вирішуються в судовому порядку.

    Виникнуть додаткові питання, натискайте кнопку "звернутись" біля мого фото. Постараюсь на них відповісти!

    Мамай Ірина Євгеніївна

    ДОБРОГО ДНЯ,

    Сусід може не кадастровий номер визнати недійсним, а просити визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку та усунути перешкоди в приватизації (спадкуванні) земельної ділянки шляхом відновлення меж, які існували до порушеного права.

    Такий позов цілком можливий. Причому не до одного сусіда, а всіх, які порушують межі.

    Крикун Сергій  Павлович

    Пост. Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04#Te...):

    "2. За загальним правилом розмежування компетенції судів зрозгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства ( 2747-15 ) віднесено до компетенції адміністративних судів...

    18. Вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що:...

    в) з 1 січня 2002 р. відповідно до статті 125 ЗК ( 2768-14 ) право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 2 травня 2009 р. у відповідності із Законом України від 5 березня 2009 р. N 1066-VI ( 1066-17 ) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав;...".

    Кодекс адміністративного судочинства України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n9685):

    "Стаття 19. Справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів

    1. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

    1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;...

    Стаття 20. Розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів...

    2. Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті...".

    Закон України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text):

    "Стаття 27. Підстави для державної реєстрації прав

    1. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:...

    8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

    Стаття 29. Особливості державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, речові права на які набуто до 1 січня 2013 року

    1. Державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого та оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови наявності відповідних відомостей в Державному земельному кадастрі...

    Стаття 32. Надання інформації з Державного реєстру прав...

    Порядок надання інформації з Державного реєстру прав визначається Кабінетом Міністрів України...".

    "ПОРЯДОК надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%...):

    "2. Терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:

    надавач інформації з Державного реєстру прав - державний реєстратор прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор), адміністратор центру надання адміністративних послуг або помічник нотаріуса...

    5...Пошук відомостей про зареєстровані речові права здійснюється за одним або декількома з таких ідентифікаторів:

    щодо нерухомого майна:...

    - кадастровий номер земельної ділянки;...

    щодо суб’єкта речового права, обтяження - фізичної особи:

    - прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові;...".

    Земельний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1913):

    "Стаття 125. Виникнення права на земельну ділянку

    Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

    Стаття 126. Оформлення речових прав на земельну ділянку

    Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".".

    ---

    Доброго дня, пане Олександре! По-перше, належним відповідачем за позовом сусідів маєте бути, як я вважаю, не Ви, а КМДА (Департамент земельних ресурсів -https://kyivcity.gov.ua/kyiv_ta_miska_vlada/strukt...) - тим більше, щодо визнання Вашого "кадастрового номера" недійсним; Ви маєте би третьою особою із самостійними вимогами на предмет спору. По-друге, зверніться до будь-якого помічника нотаріуса про наданні інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію Вашого акта права власності на земельну ділянку (кадастровий номер земельної ділянки).

    Гончаренко Константин

    Доброго дня!

    Згідно "Порядку проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0976-18#Text) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо, та прибудови до них;

    Згідно з вимогами ДБН Б.2.2-5:2011, поверховість забудови, граничні розміри житлових будинків, площа забудови, вимоги до господарських будівель, їх складу, огорожі ділянок, благоустрою території встановлюються місцевими правилами забудови. Розроблення таких правил та їх затвердження здійснюється відповідно до норм Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про регулювання містобудівної діяльності».

    Відстань від житлового будинку до огорожі встановлюється 3 метри. Висота огорожі не повинна перевищувати 2 м на межі сусідніх земельних ділянок та не більше ніж 2,5 м на межі з вулицею.

    Відповідно до положень п. 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій», дозволено проектувати огородження як окремих ділянок, так і усієї прибудинкової території садибної забудови.

    При цьому, висота огороджень має бути не більше ніж 2,0 м на межі сусідніх земельних ділянок та не більше ніж 2,5 м на межі з вулицею для забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій.

    В той же час, слід враховувати, що в будь-якому випадку, огорожа присадибної ділянки не повинна виступати за червону лінію вулиці.

    Огорожа має проходити по межі і не повинна створювати перешкод для використання за призначенням сусідської земельної ділянки,затінювати її та ін.

    Також, згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна: «зведення на земельній ділянці парканів, воріт і хвірток не належить до самочинного будівництва».

    Варто зауважити, що для будівництва господарських споруд та сараїв передбачено також відповідні норми.

    Сарай – нежитлове господарське підсобне приміщення, що може використовуватися як побутове, складське приміщення, для розміщення худоби тощо.

    Згідно з ДБН Б.2.2-12:2019, у містах і селищах міського типу на присадибних ділянках при дотриманні санітарних протипожежних і будівельних норм можуть бути розміщені господарські будівлі. Господарські будівлі для утримання худоби, інших тварин і птиці допускаються в селищах міського типу, а також у міських районах садибного житлового будівництва, де згідно з нормативно-правовими актами органів місцевого самоврядування та державного нагляду дозволено їх утримання. Розташування цих будівель на присадибних ділянках слід виконувати відповідно до місцевих правил забудови для сільських населених пунктів, а саме:сільські населені пункти чисельністю до 1 тис. осіб – виключно садибна забудова (прим. до 3 поверхів без урахування мансарди (з земельними ділянками), 1-3 поверхи (у сільських населених пунктах);

    • сільські населені пункти чисельністю понад 1 тис. осіб – садибна забудова та багатоквартирні житлові будинки висотою до 12 м (до 4-х поверхів включно);
    • селища (селища міського типу) – садибна забудова та багатоквартирні житлові будинки висотою до 15 м (до 5 поверхів включно);
    • міста чисельністю до 50 тис. осіб включно – садибна забудова та багатоквартирні житлові будинки висотою до 27 м (до 9 поверхів включно);
    • міста чисельністю понад 50 до 100 тис. осіб включно – садибна забудова та багатоквартирні житлові будинки висотою до 48 м (до 16 поверхів включно);
    • міста чисельністю понад 100 тис. осіб – висотність багатоквартирної житлової забудови встановлюється містобудівною документацією.

    Розміщення господарських будівель по лінії забудови з житловими будинками не допускається. Відстань між житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами слід приймати відповідно до санітарних норм (а саме площею до 50 кв.м – не ближче 15 м від житлових будинків і літніх кухонь та не ближче 20 м від свердловин водопостачання (питних колодязів), але не менше протипожежних норм.

    Сусід має право звернутися до суду проти Вас та вимагати , скасувати Ваш державний акт про право власності , так як межі у ньому порушують його приватну власність та перешкоджають оформити спадок на майно.

    У свою чергу ви можете звернутись до суду до інших сусідів у яких є порушення з вимогою усунення порушень і виготовлення нормально- прописаної технічної документації згідно законодавства.

    Виходячи з зазначеної ситуації , або треба переробити та затвердити документацію, або ці спори буде вирішувати суд рішенням суду обов язковим до виконання.

    З повагою,

    Костянтин Гончаренко

    Пуха Наталія ТендерОк

    Доброго Дня

    Щодо Вашого питання

    Якщо неможливість внесення даних про земельну ділянку і присвоєння кадастрового номеру викликана суто технічними причинами (в цих ситуаціях за частую між сусідами земельних ділянок відсутній спір про право), а саме це викликано, зокрема наступними причинами: технічні помилки (описки); помилки, допущені у документаціях із землеустрою; помилки через невідповідність інформаційних систем і кадастрів різних періодів, то зацікавлена у виправленні помилки особа звертається з відповідною заявою до територіального органу Держгеокадастру у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки, у складі якого працюють державні кадастрові реєстратори. Форми заяв в залежності від вида помилки наведені в додатках до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок).

    Детально підстави і алгоритми виправлення помилок державними кадастровими реєстраторами наведений в розділі “Виправлення помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру” (пункти 138 - 161) Порядку.

    Вирішення земельних спорів в судовому порядку

    Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

    Земельні спори розглядаються в порядку цивільного, господарського та адміністративного судочинства.

    В порядку адміністративного судочинства розглядаються спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, а також спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом (ст. 17 КАС України).

    Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 р. №8 визначено, що земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Таким чином, подавати позов про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування на основі якого було видано документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку, необхідно в порядку адміністративного судочинства.

    Але при зверненні до суду особа може не отримати захисту в разі пропуску строку на звернення. Оскільки Кодекс адміністративного судочинства України встановлює загальний строк звернення до суду в порядку адміністративного судочинства – шість місяців. Водночас власник земельної ділянки, межі якої накладаються з іншою, найчастіше дізнається про порушення свого права як власника через значний час після винесення відповідного рішення органу місцевого самоврядування. До вказаного моменту, коли особа дізнається про порушення, може минути більше шести місяців від дати, коли той таки позивач погодив сусіду межі проставленням свого підпису. І суд може розглядати факт погодження як момент, відколи особа мала б помітити порушення своїх прав і з ним пов’язувати перебіг строку позовної давності.

    Тому, у випадку пропуску строків звернення, особа до позову має додавати і відповідне клопотання про поновлення строку, пропущеного з поважних причин, та наводити аргументи, чому вказані причини є поважними. Наприклад, Ялтинський міський суд у своїй ухвалі за позовом Особи 1 до Ялтинської міської ради відновив пропущений строк на звернення до суду за тих підстав, що про накладення земельних ділянок позивачу стало відомо після проведення експертизи земельної ділянки в листопаді 2011 року, у зв’язку з чим своєчасно оскаржити рішення він не міг.

    В порядку цивільного судочинства розглядаються справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин (ч. 1 ст. 19 ЦПК України).

    Вид судочинства, за правилами якого здійснюється розгляд справ, які стосуються випадків накладення меж земельних ділянок, залежить від того, кого позивач вказує у своїй позовній заяві відповідачем та які пред’являє вимоги.

    Особливості розгляду судами загальної юрисдикції цивільних справ у сфері земельних відносин розглядаються у постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ».

    Наприклад, ті спори, що виникають у зв’язку з накладенням меж земельних ділянок, розглядаються в порядку цивільного судочинства, коли в якості відповідачів залучаються як відповідна місцева рада, так і власник земельної ділянки, межі якої накладаються з межами позивача.

    В порядку господарського судочинства розглядаються справи за зверненнями юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).Особливості вирішення господарськими судами спорів у сфері земельних відносин відображені в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».

    Вирішення спорів щодо накладення меж в добровільному порядку

    В разі реєстрації земельних ділянок, межі яких частково знаходяться всередині одна одної (накладки), в державному земельному кадастрі, за умови відсутності спору щодо прав на ці ділянки та без зміни їх цільового призначення одним із способів вирішення проблеми накладок може бути поділ однієї, або декільнкох земельних ділянок і взаємне відчуження власниками на користь один одного, або відмова від права власності на утворену в результаті поділу "нову" земельну ділянку, відповідно до ст. 142 ЗК України. Відчуження можливе загальними способами: найчастіше міною і даруванням. Щодо земель сільськогосподарського призначення це стало можливим після 1 липня 2021 р. відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення

    Таку правову позицію сформував Верховний Суд у Постанові від 7 квітня 2021 року у справі № 0640/4182/18 (адміністративне провадження № К/9901/23034/19) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/96080950 .

    Статтею 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об’єднання раніше сформованих земельних ділянок. Відповідно до ч. 5 ст.79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6–7 цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

    Формування земельних ділянок шляхом поділу та об’єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування (частини 6, 7 ст. 79-1 ЗК України).

    Верховний Суд дійшов висновку, що поділ та об’єднання земельних ділянок за своєю суттю фактично є формуванням нової чи нових земельних ділянок.

    Успіхів

    Савченко Олександр

    Вітаю!

    ВАМ ТРЕБА ВСТАНОВИТИ МЕЖІ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ В НАТУРІ.

    Відповідно до статті 107 Земельного кодексу України, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

    Згідно зі статтею 198 Земельного кодексу України, кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає:

    • геодезичне встановлення меж земельної ділянки;
    • погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;
    • відновлення меж земельної ділянки на місцевості;
    • встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;
    • виготовлення кадастрового плану.

    Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) – це визначення за допомогою геодезичних пристроїв місця знаходження поворотних точок меж земельної ділянки та їх закріплення межовими знаками.

    Відповідно до статті 106 Земельного кодексу України власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними.У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду.

    У разі якщо межі земельних ділянок у натурі (на місцевості) збігаються з природними чи штучними лінійними спорудами, рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, рослинними смугами, шляхами, стежками, рівчаками, стінами, шляховими спорудами, парканами, огорожею, фасадами будівель, іншими лінійними спорудами, рубежами тощо) та раніше встановленими межами сформованих земельних ділянок, межові знаки можуть не встановлюватися.

    Місцезнаходження межових знаків у разі їх визначення або встановлення відображається у матеріалах землевпорядного проектування та геодезичних вишукувань, а також на кадастрових планах земельних ділянок.

    Власники земельних ділянок та землекористувачі зобов’язані дотримуватися меж земельних ділянок.

    Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

    Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

    Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками.

    Межа земельної ділянки - сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

    Межовий знак - спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місце положення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

    Межові знаки бувають трьох видів:

    Вид 1 – знак спеціальної конструкції, який складається із 4 елементів - металева марка у формі кола діаметром 50 мм та товщиною 1 мм;

    Вид 2 – металева труба діаметром 3-7 см. висотою 80 – 100 см. із привареною зверху металевою табличкою (пластиною) для написів;

    Вид 3 – дерев’яний стовп, який має мати такі параметри: діаметр – не менше 10 см. висота не менше 100 см. із хрестовиною у нижній частині та верхньою основою 15×15 і висотою 20см, зверху стовпа робиться виріз для написів.

    Кожен межовий знак має свій номер, який складається із 14 символів.

    Встановлення меж земельної ділянки здійснюється відповідно до Закону України «Про землеустрій». Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місце розташування поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

    Встановлення меж земельної ділянки складається із таких етапів:

    1. укладення договору із землевпорядною організацією на складання технічної документації для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
    2. підготовчі роботи – аналіз вихідних матеріалів, даних Державного земельного кадастру та ін.;
    3. топографо-геодезичні роботи – виконання геодезичних зйомок на місцевості для визначення поворотних точок меж земельних ділянок та встановлення межових знаків;
    4. камеральні роботи – складання та оформлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

    Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.

    Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місце знаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місце знаходженням земельної ділянки.

    Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

    Відповідно до ч. 3 ст. 158 Земельного кодексу України, органи місцевого самоврядування вирішують земельні суперечки в межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Такими органами місцевого самоврядування, до повноважень яких належить вирішення земельних суперечок, визначені виконавчі органи сільських, селищних, міських рад (п.5 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

    Згідно статті 26 Закону України «Про землеустрій», розробниками документації із землеустрою є:

    • юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою;
    • фізичні особи – підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

    Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.

    Перелік суб'єктів господарювання, що надають відповідні послуги у Вашому районі/місті можна дізнатись у територіальних управліннях Держгеокадастру або за допомогою мережі інтернет.

    Вихідні документи для укладання договору:

    1. копія документа, що посвідчує право власності (користування) на земельну ділянку (в разі його наявності).
    2. рішення відповідного органу місцевого самоврядування або виконавчої влади про надання дозволу на відведення земельної ділянки у власність (користування) з викопіюванням на якому зазначене її місце розташування.
    3. копія документа, що підтверджує право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на даній земельній ділянці (в разі наявності).
    4. копію документа, що посвідчує фізичну особу (копія паспорта та ідентифікаційного коду), або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

    Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої:

    • технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
    • технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок;
    • проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (оренду).

    Для замовлення технічної документації з землевпорядною організацією укладається договір.

    Встановлення меж земельних ділянок в натурі також відбувається, якщо:

    • межові знаки, що були встановлені раніше, на даний момент знищені з будь-яких причин;
    • забудовник має впевнитись, що будівля, яку планується побудувати на цій ділянці буде знаходитись на достатній відстані від меж ділянки;
    • у потенційного покупця чи орендаря даної земельної ділянки виникли сумніви щодо коректності меж, що були встановлені власником;
    • раніше подібні роботи не проводились, тому власник хоче чітко визначити межі своєї ділянки і отримати відповідні документи.

    Межові знаки не встановлюються:

    • у спільних поворотних точках меж суміжних земельних ділянок, на яких раніше встановлено межові знаки;
    • у місцях, де їх установка неможлива (на водних об'єктах, при забороні проведення земляних робіт). У такому випадку поворотні точки меж земельної ділянки можуть позначатися маркуванням фарбою;
    • у поворотних точках меж земельних ділянок, які у визначеному законодавством порядку, надані (передані) для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування лінійних об'єктів: споруд опорних конструкцій (опори, стояки опор) повітряних ліній електропередачі, радіорелейних ліній та ліній зв'язку;
    • на бажання власника (користувача) - у разі якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо).

    Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок. Передача межових знаків на зберігання власнику (користувачу) земельної ділянки здійснюється за актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

    Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

    Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

    Статтею 108 Земельного кодексу України передбачено у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому.

    Земельним кодексом України (стаття 158) передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

    Окремо слід звернути увагу, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

    Судова практика, що склалася з приводу вирішення земельних спорів в частині встановлення меж земельної ділянки вказує, що за період 2017-2019 років суди задовольняли позови, якщо доходили висновку, що вони обґрунтовані та внаслідок порушення меж земельної ділянки порушується право власності, володіння, користування земельною ділянкою. Так, відповідне рішення суду наявне у справі 669/43/17 та 676/4536/17.

    Такі спори розглядаються у місцевих судах за правилами цивільного судочинства.

    За Постановою Верховного Суду 19 січня 2022 року у справі № 592/10260/16 (провадження № 61-12358св21) [1] вимоги про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки та договору оренди цієї земельної ділянки можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи.

    Судова практика щодо питання відсутності погодження меж земельної ділянки суміжним користувачем. Зокрема у правових висновках ВП ВСУ вказано, що орган приватизації повинен виходити не з факту відмови від підписання акта погодження меж земельної ділянки, а з мотивів відмови: Справа № 350/67/15-ц, 514/1571/14-ц.

    1. БЕЗ ВИЗНАЧЕННЯ МЕЖ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ В НАТУРІ ВИ НЕ ЗМОЖЕТЕ УКЛАДАТИ БУДЬ-ЯКІ УГОДИ.

    2. ДІЇ СУСІДА НЕ ВІДПОВІДАЮТЬ НОРМАМ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ.

    3. ВАМ ПОТРІБНО ВСТАНОВИТИ МЕЖІ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ В НАТУРІ.


Похожие вопросы


Кодексы Україна

Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс України