Розлучення військового та опіка над дітьми

Доброго дня. У Вашому випадку розірвання шлюбу можливе лише через суд, оскільки наявні неповнолітні діти.

З позовом про розірвання шлюбу може звернутися один із подружжя.

Що стосується дитини, то ці правовідносини називаються визначення місця проживання дитини після розірвання шлюбу.

Якщо із дружиною у Вас є домовленість про це, то можна дане питання вирішити через органи опіки та піклування. Якщо ні - то через суд.

Однак, дійсно, якщо Ви проходите військову службу, то Ви не зможете здійснювати повне піклування над дитиною, і скоріше за все, на даному етапі Вам можуть відмовити у визначенні місця проживання дитини із Вами. Оскільки виховання дитини передбачає не лише матеріальне забезпечення, а і розвиток, виховання, спілкування, постійна підтримка, тощо.

Тому тут можуть виникнути проблеми .

Доброго дня, Глібе!

У Вашому випадку розлучення можливе лише через суд.

Одразу хочу підкреслити, що вирішувати питання з приводу місця проживання старшої дити не прийдеться, оскільки у свої 14 років вона сама вправі вирішувати, де і з ким їй жити.

Спочатку дам Вам загальнення уявлення про цю процедуру.

Законом передбачено декілька умов розлучення в судовому порядку.

1. Наявність спільних неповнолітніх дітей

Навіть якщо обоє хочуть розлучитися, суд зобов’язаний захищати права їхніх неповнолітніх дітей. У судовому порядку вирішуються наступні питання:

з ким із подружжя будуть проживати діти після розлучення;

хто і як буде виховувати дітей;

хто буде виплачувати аліменти на утримання дітей.

Батьки самі прийшли до єдиної думки щодо цього? Тоді вони можуть надати в суд свою угоду. Якщо права дітей не порушуються, суд затвердить угоду батьків своїм рішенням.

2. Відсутність згоди на розлучення одного з подружжя

Не завжди подружжю вдається досягти солідарності, якщо сімейні відносини знаходяться на межі розлучення. Якщо в процесі розгляду справи і з’ясування мотивів і причин розлучення суд дійде висновку, що збереження шлюбу неможливе, він приймає рішення про розлучення. Тобто задовольняє бажання ініціатора розлучення всупереч запереченням протилежної сторони.

Якщо ж у процесі розлучення стане очевидною можливість збереження сім’ї, незважаючи на категоричну незгоду з розлученням однієї зі сторін, суд може призначити строк для примирення подружжя. Після завершення цього строку приймається остаточне рішення.

3. Ухилення від проведення розлучної процедури

Нерідко виникає ситуація, коли чоловік не висловлює категоричної незгоди з розлученням, але довести справу до логічного завершення ніяк не дозволяє. Він ухиляється від відвідування органів РАЦСу, подання заяви та проведення процедури розірвання шлюбу, не подає клопотання про розгляд справи за його відсутності тощо. В цьому випадку другому з подружжя не залишається іншого вибору, окрім як оформити розлучення через суд.

Розлучення через суд

Перш за все необхідно вирішити всі спірні питання до звернення в суд. Обопільна згода подружжя про розлучення і відсутність спорів про дітей або майно – підстава для швидкого розірвання шлюбу в суді.

Наприклад, для того щоб швидко оформити розлучення через суд із дітьми, необхідно скласти угоду, в якій будуть визначені суттєві положення:

з ким із подружжя будуть проживати неповнолітні діти (або кожен із дітей) після розлучення;

на кого з подружжя будуть покладені аліментні зобов’язання, в яких розмірах будуть стягуватися аліменти на дітей, а в деяких випадках і на колишніх чоловіка/дружину, що мають право на утримання;

порядок реалізації батьківських прав тим із подружжя, хто буде проживати окремо від дітей.

Така угода не є обов’язковим документом для розлучення через суд з дітьми, але спростить і прискорить процедуру розлучення.

Підготовка позовної заяви та документів на розлучення

Відоме поняття «подати на розлучення» означає підготовку і подачу в суд правильно складеного позовної заяви про розірвання шлюбу та повного пакету необхідних документів.

Заява про розлучення має відповідати встановленій формі та містити всі необхідні відомості:

найменування суду;

інформація про позивача і відповідача: П. І. Б., місце реєстрації та фактичного проживання;

дата і місце реєстрації шлюбу;

інформація про наявність спільних неповнолітніх дітей.

Як подати заяву в суд про розлучення?

Заяву про розлучення необхідно подавати в суд за місцем проживання відповідача, за винятком випадків, коли допускається подача заяви за місцем проживання позивача (за наявності неповнолітніх дітей або у зв’язку зі станом здоров’я).

Прийняття позовної заяви судом

Якщо позовну заяву і документи прийнято, суд призначає дату попереднього засідання (на якому суд визначить готовність матеріалів справи до розгляду, а також зробить спроби примирити сторін і запропонує їм укласти мирову угоду) і основного засідання (на якому будуть розглянуті обставини справи та ухвалено рішення). Дата першого судового засідання призначається не раніше, ніж через місяць після подання заяви, про що сторони повідомляються повістками.

Розгляд справи в судовому засіданні

У ході формальної частини судового засідання перевіряється явка сторін, роз’яснюються права та обов’язки, розглядаються заявлені сторонами клопотання. Далі суд надає слово сторонам: вислуховує вимоги позивача, згоду або незгоду з цими вимогами відповідача, розглядає докази сторін. Останньою частиною судового засідання є дебати – почергові висловлювання сторін щодо позовних вимог і звернення до суду про їх задоволення.

Судове рішення про розлучення

Розглянувши матеріали справи та вислухавши вимоги сторін, суд виходить у нарадчу кімнату для ухвалення рішення. Сторонам оголошується резолютивна частина рішення суду про розлучення, а документ з повним текстом (зі вступною, описовою, мотивувальною і резолютивною частинами) вручається за п’ять днів після оголошення резолютивної частини.

Якщо між подружжям відсутня угода про дітей або майно, рішенням суду можуть бути визначені умови подальшого місця проживання дітей, аліментних зобов’язань стосовно дітей і зобов’язань про утримання дружини/чоловіка, умови поділу спільного майна.

Набуття чинності судового рішення

Судове рішення набуває чинності за 30 днів після його прийняття, якщо від сторін не надходить оскарження.

Якщо одна із сторін подає апеляційну скаргу на рішення суду, воно набуває чинності після розгляду скарги, якщо її не було скасовано. Якщо в апеляційній інстанції рішення суду скасовано, змінено або прийнято нове рішення, воно набуває чинності негайно.

Моментом припинення шлюбних відносин є момент набуття чинності відповідного рішення суду.

Отримання сторонами рішення суду

Після закінчення 30-денного строку оскарження, кожній зі сторін видається примірник рішення суду з поміткою про набуття чинності судового рішення. У деяких випадках суд видає тільки виписку з судового рішення, дійсну тільки для подання в орган РАЦСу.

Реєстрація розірвання шлюбу до РАЦСу

Факт розірвання шлюбу судом підлягає державній реєстрації в органі РАЦС.

Копія судового рішення про розлучення або виписка з нього направляється в РАЦС для реєстрації розірвання шлюбу. Отримання свідоцтва про розлучення не потрібно, такого документа після розлучення в суді не існує.

Неявка в суд

Отримуючи повістку в суд, багато хто дає волю емоціям і приймає рішення не з’являтися на судове засідання.

Причинами неявки до суду при розлученні може бути незгода на розлучення, небажання зустрічатися з чоловіком, сперечатися і з’ясовувати стосунки, розкривати інтимні сторони сімейного життя, а також навмисне затягування і ускладнення судового процесу.

Згідно з законом, суд зобов’язаний сповістити сторін про місце і час судового засідання, а сторони зобов’язані повідомити суд про причини неявки, представивши докази поважності причин. Виходячи з цього, в разі неявки однієї зі сторін на судове засідання, суд з’ясовує:

чи було здійснено попереднє повідомлення сторони про місце і час судового засідання;

у разі належного повідомлення суду про свою неявку — є поважна причина відсутності сторони.

Залежно від цих обставин, суд приймає рішення щодо можливості або неможливості проведення засідання за відсутності однієї зі сторін.

Так, якщо одна із сторін, що була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, не з’явилася до суду з поважної причини (хвороба, робоче відрядження, сімейні обставини), розгляд справи відкладається. Про поважні причини неявки необхідно повідомити суд з поданням документів, що їх підтверджують.

Триразова неявка на судове засідання є підставою для розгляду справи за відсутності сторони (відповідача) та прийняття судового рішення — задоволення вимог другої сторони (позивача). Відсутність поважної причини або неповідомлення про неї буде причиною заборони на оскарження судового рішення, прийнятого на судовому засіданні за відсутності сторони (відповідача).

У тому випадку, якщо на судове засідання не з’явилася жодна зі сторін, справа про розлучення закривається.

Якщо ви не хочете особисто брати участь у розлучному процесі і бути присутнім на малоприємних судових засіданнях, існують більш розумні варіанти вирішення проблеми, ніж неявка в суд. Наприклад, ви можете покласти обов’язок виступати від свого імені в суді на представника – адвоката.

Тривалість процедури розлучення в середньому становить від 2 до 6 місяців (у нашій практиці середній термін розлучення 2-3 місяці) і залежить від таких факторів, як взаємна згода або незгода сторін, наявність спільних дітей і спорів про них, наявність спільного майна та необхідності його поділу. Існують і інші фактори, що впливають на строки судового розгляду справи.

На питання про те, скільки коштує розлучення через суд, немає остаточної відповіді. Вартість розлучення через суд може виявитися як копійчаною, так і надзвичайно високою, залежно від обставин справи та потреби у професійній юридичній допомозі.

Можу провести для Вас всю процедуру розлучення без Вашої участі, якщо у тому буде потреба.

Виникнуть додаткові питання, натискайте кнопку "звернутись" біля мого фото!

Гліб!

На доповнення до моєї відповіді...

Якщо згода на розлучення підтримується обома з подружжя, є шанс розірвати шлюб протягом 1 місяця!

Спочатку повторюсь: сімейна пара, яке має спільних малолітніх чи неповнолітніх дітей може розлучитися лише через суд.

У випадку, коли, і чоловік, і дружина розуміють, що їх сімейні стосунки себе вичерпали але ніхто з подружжя не хоче бути ініціатором припинення шлюбу, можливий варіант розлучення через суд за спільним рішенням. Таке рішення дозволить захистити сторони від майбутніх непорозумінь, які можуть виникнути після припинення шлюбу.

Однак разом зі спільною заявою до суду слід подати інші документи, а саме:

договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини;

нотаріально завірений договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини про розмір аліментів на дитину.

Обидва договори можна об’єднати в один, прописавши всі необхідні пункти – законодавство це не забороняє. Договір обов’язково має бути нотаріально засвідчений.

Порядок розгляду справи про розлучення за спільним рішенням подружжя

Судова справа, у випадку, коли подружня пара подає спільну заяву про розлучення разом з угодою про виховання та утримання дитини, розглядається в порядку окремого провадження.

Розглядаючи справу суд перевіряє зміст договору, та, якщо його умови не порушують прав дитини – виносить рішення про розлучення. Таке рішення виноситься судом не раніше, чим через 30 днів після подання заяви.

Справи окремого провадження, згідно з законодавством, розглядаються за участю заявника та усіх зацікавлених осіб. Суд зобов’язаний пояснити учасникам процесу їх права та обов’язки. Для захисту інтересів дитини суд має право залучити до процесу орган опіки та піклування, в якості зацікавленої особи.

Договір про утримання та виховання дитини – зміст та умови

Договір про здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, який подається разом з заявою про розлучення, має бути складений відповідно до вимог Сімейного кодексу України, інакше суд може відмовити в прийнятті заяви до розгляду в порядку окремого провадження.

В договорі обов’язково має бути вказано:

з ким із батьків буде жити дитина після розлучення

яку участь братиме у забезпеченні умов її життя, той з батьків, який буде проживати окремо;

умови здійснення права на виховання дитини того з подружжя, який проживатиме окремо;

аліменти на дитину у твердій грошовій сумі або у частці від доходу.

Заява про розірвання шлюбу за спільним рішенням подружжя подається у суд за зареєстрованим місцем проживання чоловіка або дружини.

Позовна заява про розірвання шлюбу за спільним рішенням подружжя має містити наступну інформацію:

найменування суду, в який подається позов;

персональні дані позивачів або їхніх представників (якщо заява подається через представників), а саме: прізвище, ім’я, по батькові, адреса проживання або перебування, номера телефонів, якщо такі відомі;

інформацію про дату та час реєстрації шлюбу, наявність дітей, рішення про розірвання шлюбу (причини та мотиви рішення вказувати не обов’язково).

Перелік документів, що додаються до заяви:

оригінал свідоцтво про шлюб;

копія свідоцтва про народження;

копія паспорту та ідентифікаційного коду заявників;

довідка про склад сім’ї з місця прописки заявників;

копія нотаріально-засвідченого договору про участь у вихованні та утриманні спільної дитини;

доказ сплати судового збору у вигляді квитанції;

копія заяви та всіх прикріплених до неї документів для зацікавленої особи.

Ще раз кажу: можу все це зробити через суд під ключ без Вашої присутності. Для того достатньо підписати зі мною угоду про надання правової допомоги.

Буде бажання продовжити розмову у приватному форматі, натискайте кнопку «звернутись» біля мого профілю. Охоче Вам допоможу!

Доброго дня. Так ви маєте право на розірвання шлюбу. Процедура розірвання шлюбу триває не більше 60 днів з моменту реєстрації позовної заяви.

З 14 років дитина вже самостійно обирає своє місце проживання. Тому якщо дитина захоче жити з вами ні яких проблем не буде

Можу вам допомогти розірвати шлюб у судовому порядку.

Більш детально за посиланням.

https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D0%B...

Для обміну контактів та детальної консультації натискайте кнопку звернутися.

Доброго дня!

По Вашому питанню повідомляю наступне:

дитина з 14 -ти рокыв може обирати з ким проживати , тому це не э проблемою

Згідно ст. 180 СК України обовязок батьків є утримувати дитину , навіть коли один з батьків проживає окремо, або позбавлений батьківських прав за рішенням суду.

Тому сплата аліментів на утримання дитини це обов язок , а не право , порядок їх сплати встановлюється судом згідно ст.181 СК України у визначеному вигляді, як:

відсоткове відношення з доходу боржника.(,батька)

або чітка сума щомісячного платежу.

Виплачується у строк до 18 років або до 23 років, якщо дитина вступає на навчанння.

Також якщо дитина має обмежені можливості підтверджені медично, аліменти встановлюються на постійній основі незалежно від батьківських прав.

В соответствии с Семейным кодексом (ч. 2 ст. 182) на одного ребенка не может быть меньше, чем 50 % прожиточного минимума для ребенка соответствующего возраста.

-

Мінімальний гарантований розмір аліментів за періодами 2023 року, грн

01.01.2023-31.12.2023

до 6 років 1136

6-18 1416,50

18-23 1342

Проект № 3881 от 26.01.22 Законопроект предусматривает увеличение алиментов для детей до 6 лет – 1050 гривен и для детей 6-18 лет – 1309 гривен.

Речь идет о дополнительных алиментных обязанностях, которые возлагаются на других членов семьи и родственников детей в том случае, если родители не могут их выплачивать. Таким образом установлен единый минимальный размер алиментов независимо от вида алиментных обязательств.

Максимальный размер алиментов составляет 10 прожиточных минимумов на ребенка соответствующего возраста (согласно ч. 5 ст. 183 Семейного кодекса тот из родителей или других законных представителей ребенка, вместе с которым проживает ребенок, имеет право обратиться в суд с о взыскании алиментов в размере на одного ребенка - одной четверти (25 %) заработка (дохода) плательщика алиментов, но не больше десяти прожиточных минимумов на ребенка соответствующего возраста. . Соответственно, в таком случае будет составлять:

для детей в возрасте до 6 лет - 17 790 грн.;

Для детей, у которых проблемы со здороьем, родитель должен принимать участие в лечении, развитии и т..д.

Родители могут составить договор (соглашение в котором указать определенную сумму, такой договор можно составить в любое время, до развода, при разводе, после развода.

Почти все о соглашении на содержание ребенка смотрите ниже

Об этом можно прочесть в статье 189 Семейного кодекса Украины, где и затрагивается вопрос договора об уплате алиментов, оговаривающий размер, сроки выплат.

В этой же статье упоминается также и об условиях договора, которые нарушать непозволительно.

Подобное соглашение заключается в письменном виде, после чего заверяется нотариусом.

В случае, когда одна из сторон не соблюдает условия и обязанности соглашения, алименты с нее будут взиматься, основываясь на исполнительной надписи нотариуса.

Составление данного договора возможно не смотря на то, планировали ли вы расторгнуть брак или нет.

Мировое регулирование данного вопроса имеет ряд преимуществ – возможность избегания судебной волокиты и дополнительной траты средств, если придется обращаться за помощью к юристам, сохранение нерв и времени в целостности и сохранности.

Стоит не забывать о том, что составление соглашения об уплате алиментов осуществляется в письменном виде.

После чего последует обращение к нотариусу, чтобы тот заверил документ. Это закреплено частью 1 статьи 189 СК Украины.

Если будет не выполнено хотя бы одно правило, это может привести к тому, что договор будет признан недействительным, что приведет к неприятным последствиям для обеих сторон.

Если вы не хотите, чтобы права вашего ребенка нарушались, необходимо внимательно подойти к составлению соглашения об уплате алиментов.

Перед тем как обратиться к нотариусу, обязательно обратите внимание на моменты, которые необходимо будет оговорить с супругом касательно того, какие подводные камни этого соглашения достойны вашего внимания.

Также побеспокойтесь о том, какие документы вам понадобятся, чтобы заключить договор на содержание ребенка.

В договоре должны будут указаны следующие моменты:

1) Масштаб алиментов. Перед тем как определиться с размером алиментов, необходимо не забывать о минимальном размере, который был установлен законодательством.

В случае, когда алименты устанавливаются в денежной сумме, обязательным будет добавление пункта об их индексации.

Когда сторонами был установлен размер алиментов в процентах от дохода, в таком случае обязательно добавьте пункт, где будет определено, с которых именно доходов будет осуществляться выплата алиментов, а с каких нет.

2) Порядок оплаты. Решите между собой и определитесь, какой способ осуществления платежей для вас является наиболее оптимальным.

Необходимо определиться с методом совершения выплаты алиментов, чтобы тот предотвратил возникновение конфликтных моментов между обеими сторонами.

Среди них присутствуют следующие:

наличный расчет;

почтовый перевод.

3) Сроки. В данном случае стороны договариваются друг с другом по срокам, в которые одна из сторон принимает на себя обязательство по выплате алиментов.

Выплаты могут осуществляться ежегодно, ежемесячно, ежеквартально. В этом случае также должна быть оговорена периодичность выплат, к примеру, оплата должна производиться до какого-то определенного числа месяца.

4) Способы обеспечения выполнения обязательств касательно алиментов. В данном случае указываются сведения о неустойке, если имеет место быть просрочка в выплате алиментов.

5) Определение сроков договора. В данном документе должен быть указан срок, не нарушающий прав ребенка. К примеру, по достижению восемнадцати лет.

Составляя договор на содержание ребенка, кроме вышеперечисленных условий, можно прописать также и порядок, согласно которому будет осуществляться плата по дополнительным расходам (лечение ребенка, какие-либо образовательные курсы и так далее). Однако если такого пункта не будет в договоре, это не значит, что кто-то из родителей освобождается от участия в расходах на содержание ребенка.

Для грамотного составления договора по уплате алиментов понадобятся следующие документы, которые вы предоставите нотариусу:

Свидетельство о рождении ребенка;

Паспорта обоих родителей;

Идентификационные коды родителей.

После того как были оговорены все условия предстоящего соглашения, после того как были собраны нужные документы – можно смело обращаться к нотариусу для составления договора.

Когда договор об оплате алиментов будет заключен, стороны договора будут обязаны выполнять все условия, прописанные в данном документе.

Правда, случается и такое, что одна из сторон прекращает выполнять условия, прописанные в договоре.

Тогда вторая сторона в праве вновь обратиться к нотариусу, чтобы тот предоставил исполнительную надпись, которая будет служить основанием к принудительному взысканию алиментов.

Это означает, что получатель алиментов может не обращаться в суд ради того, чтобы взыскать алименты с недобросовестного неплательщика.

Семейный кодекс не располагает порядком изменения или прекращения договора об оплате алиментов. Это значит, что чтобы урегулировать подобный вопрос, необходимо ссылаться на статьи 651 ГКУ (по аналогии закона).

Договор на содержание ребенка, соглашение по уплате алиментов можно изменить или прекратить его действие исключительно по взаимному согласию сторон или согласно решению суда, имеется в виду гражданское законодательство Украины.

Договор может быть прекращен на основании следующих условий:

если договор расторгается по обоюдному согласию сторон;

когда один из участников договора умирает;

если договор признают недействительным;

когда наступают условия, что были предусмотрены обеими сторонами в соглашении. К примеру, срок действия договора заканчивается или ребенок достиг определенного, ранее оговоренного в договоре возраста.

Изменить договор на содержание ребенка или прекратить действие данного соглашения об оплате алиментов возможно исключительно в письменной форме с обязательным нотариальным заверением.

Если плательщик алиментов безработный:

Необходимо оплачивать

• 50% прожиточного минимума на ребенка•

В соответствии с Закона Украины «О государственном бюджете Украины на 2023 год»

Также будет учитываться средняя заработная плата этого региона где Вы зарегистрированы (прописаны) в Украине.

2. ПРІЗВИЩЕ ДИТИНИ: залишається те, що дано при народженні, змінити можливо з 16 -ти років. Обо за заявою матері.

3. Поки батько належним чином виконує обов язки позбавити його прав на дитину неможливо.

Це робиться через суд рішенням за письмового погодження органу опіки.

Аліменти нараховують з моменту реєстрації позову у суді , раніше неможливо.

С уважением,

Константин Гончаренко

Доброго дня!

треба звернутися до органу у справах дітей з заявою про усунення перешкод для зустрічей батька з дитиною, отримати висновок і потім аналогічно подати позов до суду та зобов язати мати дитини судом ,надати дозвіл та забезпечити транспортування дитини до місця перебування батька.

якщо є бажання дитини суд це врахує, але може відмовити поки ви несете службу і встановить окремий графік і порядок проживання.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею – є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особи у здійсненні нею свого права.

А тому, враховуючи норми статей 141, 153, 157, 159 Сімейного кодексу України та те, що батько дитини є перебуваючим у Польщі саме такий спосіб участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з ним у повній мірі відповідатиме інтересам як дитини, так і батьків, а також є достатнім для забезпечення участі батька у процесі вихованні дитини.

Сулик Роман Андрійович

Адвокат

E-mail

sulyk@prikhodko.com.ua

Номери телефонів

+38 (093) 007-44-05

+38 (093) 007-44-25

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Вітаю!

ПРО МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ ДИТИНИ ВАМ ВЖЕ ВСЕ КОЛЕГИ ПОЯСНИЛИ.

Я ХОЧУ ЗВЕРНУТИ ВАШУ УВАГУ, ЩО ВИЗНАЧЕННЯ ПРОЖИВАННЯ ДИТИНИ З ВАМИ НЕ БУДЕ РАХУВАТИСЯ, ЩО ВИ САМОСТІЙНО ВИХОВУЄТЕ ДИТИНУ ТА НЕ НАДАСТЬ ВАМ ПРАВО НА ЗВІЛЬНЕННЯ З ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про військовий обов'язок і військову службу

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text

Стаття 26. Звільнення з військової служби

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про військовий обов'язок і військову службу

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text

Стаття 26. Звільнення з військової служби

4. Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:

2) під час воєнного стану:

г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

ххх

Громадяни України, які самостійно виховують хоча б одну дитину віком до 18 років, мають право на звільнення з військової служби за наявності одного з таких документів:

свідоцтво про смерть матері дитини

або

рішення суду про позбавлення матері батьківських прав

або

рішення суду про відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських прав

або

рішення суду про визнання матері безвісти відсутньою

або

рішення суду про оголошення матері померлою

СІМЕЙНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Стаття 141. Рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини

1. Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

2. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п’ятою статті 157 цього Кодексу.

Стаття 157. Вирішення батьками питань щодо виховання дитини

1. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п’ятою цієї статті.

2. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

3. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

4. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.

Пост. Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07#Te...):

"8. Розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей (ст. 109 СК) ( 2947-14 ), провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей.

Для захисту інтересів неповнолітніх дітей суд має перевірити зміст письмових договорів, які подружжя подає під час розгляду справи про розірвання шлюбу. Відповідно до ст. 109 СК ( 2947-14 ) подружжя має право подати письмовий договір, в якому передбачити:

- з ким з них будуть проживати діти;

- яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той ізбат ьків, хто буде проживати окремо;

- умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

Крім того, подружжя подає до суду договір про розмір аліментів на дитину (дітей). Судам слід перевіряти дотримання нотаріального посвідчення такого договору. У ньому сторони передбачають способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину тим з них, хто проживає окремо від дитини. Сторони передбачають у договорі також порядок, умови та форми (грошова і (або) натуральна) надання утримання одним з батьків.

При розірванні шлюбу за спільною заявою подружжя, яке має дітей, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подачі заяви, якщо її не відкликано хоча б одним із подружжя...

14. У випадку коли при розірванні шлюбу в судовому порядку встановлено, що подружжя не досягло згоди про те, з ким із них будуть проживати неповнолітні діти, про порядок та розмір виплати коштів на утримання дітей, дружини (чоловіка), а також про поділ спільного майна подружжя, або буде встановлено, що такої згоди досягнуто, але вона порушує інтереси дітей чи одного з подружжя, суд вирішує зазначені питання по суті одночасно з вимогою про розірвання шлюбу з дотриманням закону, який регулює ці правовідносини.".

Сімейний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/2947-14#n771):

"Стаття 161. Спір між матір'ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини

1. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення...".

---

Доброго дня, пане Глібе! Враховуючи проходження Вами військової служби, враховуючи воєнний стан в Україні, суд не може, як я вважаю, визначити місце проживання старшої з дочок разом з Вами, навіть у випадку згоди вашого подружжя про таке, незважаючи на думку, рішення самої дочки. Наведена стаття СК стосується малолітньої дитини (до 14 років), але суд буде, має керуватись іншими критеріями - збереження здоров'я і життя дитини.

Вітаю.

Я військовослужбовець - офіцер. Планую розлучення. Маю двох дітей 5 та 14 років. Старша дитина хоче після розлучення залишитись зі мною. Прошу роз'яснити по процедурі. Так как доки я в ЗСУ адекватної опіки надати не зможу.

Розлучитись Ви можете в цілому без проблем, але тільки в судовому порядку. Позов може подати один із Вас. Що стосується визначення місця проживання дітей, то зараз Ви дійсно не маєте шансів на отримання позитивного судового рішення в цьому відношенні.

Але оскільки старша дитини вже досягла 14-річного віку, її місце проживання визначається нею самою. Тому доцільно, аби зараз дитина продовжувала проживати з матір'ю, а після звільнення з військової служби - вже з Вами.

Якщо потрібна допомога у розлученні, звертайтесь.

Всього доброго! Якщо Ви хочете поспілкуватись індивідуально і випрацювати алгоритм дій, натискайте зелену кнопку Звернутися/Обратиться нижче фото! Буду радий допомогти.

Доброго дня, Глібе!

Права батька дитини після розлучення фактично ніяк не звужуються і залишаються в тому ж обсязі, що і були в шлюбі. Статтею 141 Сімейного кодексу України визначено, що мати i батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Але в дійсності має місце своєрідне обмеження цих прав, що виражаєтсья у рішенні подружжя чи суду щодо визначення місця проживання дитини з одним з подружжя. Якщо батько погодився на проживання дитини з матір’ю, то очевидно й погодився обмежити себе у постійному спілкуванні з дитиною.

При цьому батько має право на побачення і спілкування з дитиною (ст.ст. 153, 157 СК України). А мати дитини не має права перешкоджати батькові, який проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні.

Мирним шляхом питання про проживання та виховання дитини після розлучення вирішити можливо шляхом мирних переговорів та досягнення домовленостей. На підтвердження даних домовленостей можна укласти нотаріально завірений договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини, в якому батьки можуть визначити не тільки участь у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо (тобто встановити графік зустрічей з дитиною), але і встановити місце проживання дитини та порядок її утримання.

Якщо все ж таки після розірвання шлюбу виникає спір з приводу місця проживання дитини необхідно пам’ятати наступне.

Сімейним кодексом України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою. (Ст. 160 Сімейного кодексу України).

Спір між батьками щодо місця проживання дитини може вирішуватися або органом опіки та піклування або судом.

Органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Для того, щоб звернутися до органів опіки та піклування для вирішення питання місця проживання дитини один з батьків має подати такий перелік документів:

• заяву;
• копію паспорта;
• довідку з місця реєстрації (проживання);
• копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності);
• копію свідоцтва про народження дитини;
• довідку з місця навчання, виховання дитини;
• довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

Отримавши зазначені документи, працівники органу опіки та піклування, детально їх вивчають, проводять бесіду з кожним із батьків, вивчають умови проживання кожного з них (складається акт обстеження умов проживання).

Прийняття рішення органом опіки та піклування по суті зазначеного питання має один недолік – інша сторона не може бути примушена виконувати таке рішення. Законодавство не передбачає будь-яких несприятливих наслідків у разі невиконання рішення органу опіки і піклування.

Визначення місця проживання в судовому порядку:

Якщо жоден із наведених вище варіантів не виявився ефективним, батьки не змогли знайти спільну позицію по цих питаннях, залишається єдиний варіант – звернутися до суду.

Розгляд зазначеної категорії справ обов’язково здійснюється за участю органу опіки і піклування. Орган опіки та піклування подає до суду відповідний висновок, який є достатньо важливим фактором при прийнятті судом рішення щодо того, з ким залишити проживати дитину.

Висновок органу опіки і піклування:

Зараз розберемося, за якими критеріями орган опіки та піклування готує свій висновок щодо місця проживання дитини.

Обставини, що беруться до уваги:

1. Ставлення батьків до виконання батьківських обов’язків – в даному випадку береться до уваги виконання обов’язків батьками щодо виховання дитини, прояв уваги кожного з батьків до питань здоров’я дитини, її морального та духовного розвитку.
2. Особиста прихильність дитини до кожного з них – має бути з’ясовано як дитина ставиться до кожного з батьків.
3. Стан здоров’я дитини.
4. Наявність самостійного доходу. Відсутність у одного з батьків самостійного доходу є перешкодою у залишенні проживати дитини з таким із батьків.
5. Зловживання спиртними напоями або вживання наркотичних засобів. Місце проживання дитини не може бути визначене з тим із батьків, який, зловживає спиртними напоями або вживає наркотичні засоби.
6. Поведінка батьків, що може мати наслідком заподіяння шкоди дитини.

Варто зазначити, що перелік обставин, що беруться до уваги, не є вичерпним. Органами опіки та піклування можуть братися до уваги також і інші обставини, що можуть мати істотне значення при вирішенні питання місця проживання дитини.

З метою забезпечення об’єктивності своїх висновків вказану інформацію органи опіки і піклування збирають з різних джерел, спілкуючись з різними особами.

Джерела інформації:

1. Проведення безпосереднього огляду місця проживання кожного з батьків.
2. Проведення бесіди з кожним із батьків.
3. Проведення бесіди із дитиною.
4. Пояснення родичів та інших близьких осіб.

Стратегія дії в судових органах:

Вирішення зазначеної категорії справ в суді – надзвичайно складний, емоційний та непередбачуваний процес. Вирішення судом питання по суті здійснюється на підставі аналізу та співставлення усіх наявних доказів у сукупності.

Побудова чіткої та логічної позиції, яка всебічно доводитиме оптимальність залишення дитини з вами, і водночас спростування доказів іншої сторони – дозволить отримати перемогу у судових «змаганнях».

Звертаю увагу, що необхідно бути готовим до найнепередбачуваних дій з боку іншої сторони – неправдиві свідчення знайомих та інших осіб, залучених до справи, звинувачення в асоціальній поведінці, «ліві» висновки психологів, де дитині не рекомендовано проживати з вами і т.і. Усі, навіть найменші життєві промахи, будуть «прикрашені», прибільшені і подані на розгляд суду.

Вказаний наклеп, безумовно, без уваги не повинен залишатися з вашого боку, проте головний акцент має бути зроблений на взаємовідносинах з дитиною, а не на кривдження іншого з подружжя. Головний тезис має полягати в тому, що подальше проживання дитини з вами максимально сприятиме інтересами дитини, забезпечуватиме її гармонійне виховання та розвиток, становлення як особистості.

Як було вже зазначено вище, одним з головних фактором для прийняття рішення судом буде висновок органу опіки і піклування. Проте його не слід розглядати як безспірний доказ. В деяких випадках суд відходить від позиції органу опіки та піклування і може ухвалити протилежне рішення на підставі аналізу інших доказів. Також такий висновок може бути «розбито», як такий, що не є обґрунтований, особливо, якщо орган опіки та піклування поверхнево підійшов до його складання.

В будь якому випадку, незалежно від позиції органів опіки та піклування, ви повинні намагатися зібрати (бажано за участю сімейного юриста) повний спектр доказів, що в своїй системі та взаємозв’язку зможуть підтвердити необхідні обставини, і у суду не залишиться інших варіантів, як винести рішення на вашу користь.

Всі обставини, які з’ясовує орган опіки та піклування при складанні свого висновку, слід підтвердити також і власними доказами. Крім того, необхідні підтвердження можуть братися з інших додаткових джерел, зокрема, з пояснень інших осіб, вихователів, учителів дитини, батьків інших дітей.

В своїй позовній заяві варто «пройтися» по наступним питанням:

• запропонувати конкретне фізичне житло, де буде проживати дитина;
• проаналізувати створені побутові умови для проживання дитини, зокрема для її проживання, відпочинку, навчання та розвитку;
• перелік усіх доходів та їх розмір, завдяки яким буде можливість здійснювати повноцінне утримання дитини, а також підтвердження здійснюваних доходів;
• характеристики на себе та іншого з батьків, поведінка загалом та щодо дитини;
• участь кожного з батьків у вихованні дитини, скільки часу приділяється дитині, відвідування гуртків дитиною, зручність їх розташування.

Висновки:

Суд приймає рішення щодо визначення місця проживання дитину із матір’ю або батьком на підставі аналізу цілого комплексу доказів. Сторона повинна переконати суд у тому, що проживання дитиною саме з ним/нею максимально сприятиме інтересам дитини, забезпечуватиме її гармонійне виховання та розвиток.

Всього найкращого!

Глібе!

Найпростішим варіантом визначення питання місця проживання дитини є досягнення домовленостей між батьком та матір’ю про місце її проживання. Вказана домовленість може бути досягнута усно, або закріплена письмово –шляхом укладення відповідного договору.

Договір про визначення місця проживання дитини має містити:

• з ким з батьків буде проживати дитина;
• порядок здійснення одним з батьків, який проживатиме окремо, виховання дитини (наприклад, як батьки проводять вихідні з дитиною, визначати дні побачення з дитиною тощо);
• участь того, хто проживає окремо від дитини, в її утриманні (виконання аліментних зобов’язань).

Законодавство передбачає обов’язкове нотаріальне посвідчення таких договорів. Тому договір про визначення місця проживання дитини має бути укладений шляхом підписання кожним з батьків двох примірників договору (для кожної із сторін) з подальшим посвідченням його тексту нотаріусом.

Якщо сторони не можуть між собою дійти згоди щодо місця проживання дитини, допомогти у вирішенні зазначеного питання можуть органи опіки та піклування. Сімейний кодекс України надає можливість одному з батьків звернутись із цим питанням.

Якщо жоден із наведених вище варіантів не виявився ефективним, батьки не змогли знайти спільну позицію по цих питаннях, залишається єдиний варіант – звернутися до суду.

ПІДГОТОВКА ДО СУДОВОГО ПРОЦЕСУ:

Не можна недооцінювати підготовчий етап, який передбачає вибір і обґрунтування правової позиції. Батько повинен обгрунтувати, чому виникла необхідність зміни місця проживання дітей і переконати суд, що проживання з батьком підходить дітям більше, ніж проживання з матір'ю.

Нижче ми докладніше розглянемо, які причини суд може вважати гідними уваги, але, якщо говорити коротко, це може бути: аморальна поведінка матері, психічний розлад або захворювання, за якого вона не може належним чином подбати про дітей, погані житлові умови і вкрай важке матеріальне становище, надмірна зайнятість і завантаженість роботою, а також бажання дітей жити залишитися з батьком.

Зовсім незайвим буде заручитися підтримкою органу опіки, який обов'язково буде залучений до судового розгляду по даній справі. Не можна недооцінювати підтримку друзів, родичів, дитячих вихователів, вчителів, тренерів, репетиторів – кожне свідчення буде розглянуто в суді і прийнято як доказ.

ПІДГОТОВКА, ПОДАЧА ПОЗОВУ З ДОДАТКАМИ:

Один з найвідповідальніших кроків - складання позову і збір документальних доказів того, що проживання дітей з матір'ю суперечить інтересам дітей. Ініціювати судовий розгляд про місце проживання дітей можна як під час шлюборозлучного процесу (для цього позивач повинен вказати в позові відповідні вимоги, або відповідач – подати зустрічний позов), так і в окремому судовому процесі.

ПОЗОВНА ЗАЯВА СКЛАДАЄТЬСЯ ЗА ПРАВИЛАМИ ЦИВІЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ (СТ. 175 ЦПК УКРАЇНИ) І СКЛАДАЄТЬСЯ З ОСНОВНИХ ВІДОМОСТЕЙ:

• найменування та адреса суду;
• П. І. Б. і адреса батька і матері;
• дата народження і адреса дітей;

а також — після заголовка "позовна заява" — з детального і чіткого викладу обставини справи:

• коли був зареєстрований і розірваний шлюб;
• коли були народжені діти;
• як вирішено питання місця проживання дітей на момент подачі позову;
• чому проживання дітей з матір'ю суперечить інтересам дітей;
• де повинні проживати діти;
• чим підтверджується позиція батька;
• після чого зазначаються позовні вимоги: визначити місце проживання дітей з батьком, а також дата подання позову і підпис позивача.

Також потрібно перерахувати додатки до позову: кожна обставина, на яку посилається батько, має бути документально підтверджена.

ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТІВ, ЩО ДОДАЮТЬСЯ ДО ПОЗОВУ, ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ОСОБЛИВОСТЕЙ СПРАВИ. ЦЕ МОЖУТЬ БУТИ:

• довідки про доходи;
• медичні довідки та виписки з історії хвороби (наприклад, якщо мати страждає захворюваннями, якщо здоров'я дітей вимагає додаткового догляду і лікування);
• адміністративні протоколи та судові рішення (наприклад, якщо мати притягувалася до відповідальності за правопорушення);
• довідка про склад сім'ї за місцем проживання;
• акт перевірки житлових умов за місцем проживання матері та батька органом опіки;
• чеки та квитанції, що підтверджують витрати батька на потреби дітей (наприклад, купівля меблів, електроніки, одягу та взуття, оплата путівок);
• договору (наприклад, з нянею або репетитором);
• інші документи.

Допускається також підкріплювати позицію такими доказами, як фотографії, відео - і аудіозаписи, листи, свідчення родичів, сусідів, співробітників навчальних та медичних закладів.

Також до позову обов'язково потрібно додати квитанцію про оплату судового збору.

ДИТИНА З БАТЬКОМ: СУДОВИЙ ПРОЦЕС І ВИНЕСЕННЯ РІШЕННЯ

У судовому засіданні суд розглядає позов і всі документи, які до нього додані, після чого вислуховує сторони – батька і матір. Завдання суду-всебічне вивчення справи та винесення справедливого рішення в інтересах дітей. До розгляду справ, що зачіпають права неповнолітніх дітей, обов'язково залучається орган опіки. Якщо дитина вже досягла 10-річного віку, суд вислуховує і обов'язково враховує його бажання. Однак навіть якщо дитина хоче залишитися з батьком після розлучення, бажання дитини не є для суду вирішальним – суд приймає остаточне рішення з урахуванням всіх обставин.

Наприклад, в судовому засіданні дитина висловила бажання залишитися жити з матір'ю, оскільки скучила за нею після розлуки. Однак проживання з матір'ю, що зловживає алкоголем і ухиляється від лікування, явно суперечило інтересам дитини, в той час як батько дбав про дитину, виховував і забезпечував всі його потреби.

Якщо у суду виникають сумніви з приводу того, наскільки свідоме бажання дитини і зважене, він може призначити психологічну експертизу для встановлення дійсної прихильності дитини до матері або батька.

В ЯКОМУ ВИПАДКУ СУД ЗАЛИШИТЬ ДИТИНУ З БАТЬКОМ? ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ РІШЕННЯ СУДУ?

Якщо батько зможе довести, що мати з якихось причин не може виконувати батьківські обов'язки належним чином, і в інтересах дітей –проживання з батьком, суд прийме його сторону в суперечці.

З КИМ БУДЕ ЖИТИ ДИТИНА: ЯКІ ФАКТОРИ СУД БЕРЕ ДО УВАГИ?

МАТИ СТРАЖДАЄ ВІД АЛКОГОЛІЗМУ, НАРКОТИЧНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ

Не можна голослівно заявити, що мати – алкоголічка і пред'явити як доказ фотографію з келихом в руці. Навіть показання свідків будуть враховані судом тільки в якості додаткових доказів. Залежність матері від алкоголю або наркотиків повинна бути доведена медичними документами. Якщо таких документів у батька немає, суд може призначити проведення медичної експертизи, якщо є вагомі підстави припускати, що мати дійсно зловживає алкоголем або наркотиками.

МАТИ СТРАЖДАЄ ПСИХІЧНИМИ РОЗЛАДАМИ

Доводити психічну неповноцінність матері потрібно так само, як і фізичну залежність – документальним способом. Показання свідків в даному випадку мало корисні-факт психічного розладу може встановити тільки лікар. Якщо жінка проходила лікування або перебувала на обліку в спеціалізованому медичному закладі, потрібно запитати виписки з історії хвороби або медичні довідки. В крайньому випадку – потрібно просити суд про призначення судово-психіатричної експертизи.

МАТИ ЗДІЙСНЮЄ НАСИЛЬСТВО НАД ДИТИНОЮ

Будь-яка насильницька дія (або бездіяльність) матері, яка шкодить фізичному або психічному розвитку дитини, служить підставою для передачі дітей батьку, а в деяких випадках мати може бути навіть позбавлена батьківських прав. Але довести це не просто, тому батькові варто заручитися підтримкою професійного юриста і представника органу опіки та піклування. Згодяться будь-які докази: відео, фото, аудіо, медичні довідки, показання свідків.

МАТИ НЕ ПРАЦЮЄ АБО ЗНАХОДИТЬСЯ В СКРУТНОМУ МАТЕРІАЛЬНОМУ СТАНОВИЩІ

Безробіття матері не є підставою для розлуки з дитиною, особливо, якщо її причина–поважна (наприклад, декретна відпустка, інвалідність). Як правило, в цьому випадку суд стягує з батька аліменти на дитину і, в разі необхідності, на матір. Але якщо мати не працює давно і без поважної причини, у сукупності з іншими обставинами, це може бути враховано судом — на користь батька.

У МАТЕРІ НЕМАЄ ВЛАСНОГО ЖИТЛА

Суд може віддати перевагу батькові, якщо саме він після розлучення залишився жити на колишньому місці, а мати з'їхала з спільного житлового приміщення, оскільки звичні умови проживання для дитини краще. В особливо виграшному становищі буде перебувати батько, якщо на момент судового розгляду мати не знайшла відповідне житло для проживання з дитиною. Перевірка житлових і побутових умов за місцем проживання матері та батька покладається на орган опіки та піклування, і суд обов'язково бере до уваги цю обставину.

ДИТИНА ХОЧЕ ЗАЛИШИТИСЯ З БАТЬКОМ

Маленькі діти ще не можуть мислити раціонально і приймати рішення, які не порушують їх власних прав та інтересів. Тому бажання маленької дитини не є для суду вирішальним – суд враховує сукупність всіх обставин. Але якщо дитині вже виповнилося 10 років, суд запитує і обов'язково бере до уваги бажання дитини.

Якщо в суду є сумніви в тому, що дитина говорить правду, він може призначити проведення судово-психологічної експертизи для встановлення прихильності дитини до матері та батька. Після розлучення батьків діти теж можуть переживати стрес, і розлука з матір'ю або батьком може чинити сильний вплив на емоційний стан дитини.

Якщо дитині вже виповнилося 14 років, вона може сама вирішувати, з ким їй жити-з матір'ю або батьком.

МАТИ НЕ МОЖЕ ЗАЙМАТИСЯ ВИХОВАННЯМ ДИТИНИ, ПОЗБАВЛЯЄ ЇЇ ТУРБОТИ АБО ЗАЛИШАЄ БЕЗ НАГЛЯДУ

Неможливо передбачити всі можливі ситуації. Але трапляється і так, що мати в силу яких-небудь причин (робота з ненормованим робочим графіком, часті поїздки й відрядження, «нічний» спосіб життя) не виконує батьківські обов'язки, позбавляє дитину належної турботи, догляду, виховання. Все це може стати однією з підстав для передачі дитини батькові.

Наприклад Після розлучення з чоловіком дружина разом з 5-річною дитиною переїхала жити до подруги - на час пошуку постійного житла і роботи. Коли батько дізнався, що дитина часто залишається одна або під наглядом сторонніх людей, в той час як мати проводить час в розважальних закладах у пошуку нових знайомств, він спробував повернути дитину собі. Але мати відмовила батькові, пославшись на майбутній переїзд в інше місто, де їй запропонували робоче місце та житло. Батько був змушений звернутися в суд і виграв справу.

ПОРАДИ БАТЬКОВІ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ ДИТИНИ З НИМ:

Відповідно до закону, права батьків рівні. Але, на жаль, судова практика в нашій країні склалася так, що у батьків мало шансів залишити дитину собі — суд частіше залишає дітей з матерями. Але це не означає, що батько не зможе домогтися судового рішення на свою користь, це означає, що батькові доведеться докласти багато зусиль для підготовки і ведення судового процесу.

1. Перш за все, потрібно спробувати домовитися з матір'ю мирним шляхом, і тільки після цього — робити процесуальні заходи. Йти на конфронтацію з колишньою дружиною однозначно не варто – намір залишити дитину собі може бути розцінено судом як маніпуляція;
2. Зовсім не зайве – налагодити психологічний контакт з дітьми. Однак і тут важлива обережність – суд легко виявляє спроби задобрити дитину подарунками та пригодами, особливо в поєднанні з підбурюванням проти мами;
3. Подбати про створення комфортних житлових і побутових умов для дитини;
4. По можливості зберегти зв'язок з родичами, в тому числі, по материнській лінії дитини, не перешкоджати спілкуванню з ними сина або дочки.
5. Продемонструвати суду щирий інтерес і залученість в життя дитини, готовність піклуватися про нього найкращим чином.

Всього найкращого!