Почніть консультацію з юристом онлайн
Задайте питання юристу
916 юристів готові відповісти зараз
Відповідь за ~15 хвилин
Чи можу я набити тату у 17 років без присутності батьків? А якщо ні, то скоригуйте мене на статтю, яка це забороняє і взагалі чому потрібна згода батьків на це? 300 стаття цивільного кодексу дає можливість людині бути індивідуальною.
Схожі питання
Кодекси Україна
Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс УкраїниНове у блогах Юристи.UA
Відповіді юристів (9)
Адвокат, м. Миколаїв, 33 роки досвіду
Спілкуватися у чатіДоброго дня, Андрію!
Звичайно, Ви можете у своєму віці зробити тату на власному тілі без присутності при тому батьків й, відповідно, без будь якої їх згоди! Закон Вас в таких діях не обмежує.
Проте, не обмежуючись цією короткою відповіддю, я думаю, Вам варто було б знати, які права має дитина до свого повноліття. Вони зміються з плином віку.
За нормами Сімейного кодексу України особа вважається дитиною до 18 років: до 14 років – це малолітня дитина, від 14 до 18 років – неповнолітня. Всі ці періоди безпосередньо пов'язані з частковою або повоною цивільною дієздатністю.
Не дивлячись на те, що особа до 18 років не є повнолітньою, закон наділяє її певним об’ємом прав. Ряд прав у дитини виникає від народження і ваші діти їх уже реалізували: право на ім’я, на громадянство, на піклування і турботу, на медичну допомогу, на достатнє і здорове харчування.
Крім цих прав, дитина від народження має такі права, про які не часто згадують: право на повагу, право сповідувати власну релігію, право бути вислуханим, право висловлювати власну думку, право на гідне ставлення до себе та на захист від будь-якої роботи, яка може бути небезпечною для здоров’я.
Від народження і до 6 років дитина має право на безкоштовний проїзд в автобусах, а до 7 років – в тролейбусах.
З 6 років у дитини з’являються нові права: право відвідувати школу; право бути членом дитячих громадських організацій; право укладати дрібні побутові правочини (наприклад, купувати хліб чи морозиво).
Через рік, з 7 років дитина має право давати згоду на зміну прізвища у випадку зміни прізвища одним або двома із батьків.
А з 10 років у дитини виникає право на вибір місця проживання за спільною згодою батьків і самої дитини.
Із 12 років дитина має право брати участь в обговоренні, з ким із батьків залишатиметься у разі їх розлучення.
Радикально змінюється правовий статус дитини із 14 років. З цього віку дитина має право на:
звернення за захистом своїх прав безпосередньо до суду;
звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав;
самостійно укладати договори банківського вкладу і рахунку;
на вибір лікаря і вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій;
самостійне розпорядження своїми доходами: стипендією, зарплатою, іншими доходами;
бути членом молодіжних громадських організацій;
керування велосипедом при русі на дорозі;
навчання водінню мотоциклом чи мопедом;
отримання інформації щодо свого усиновлення;
вибір місця свого проживання;
працювати за згодою одного з батьків у вільний від навчання час для виконання легкої роботи;
участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання.
З 15 років додається до цього ще одне право дитини бути засновником дитячих громадських організацій.
Цілий ряд прав з’являється у дитини з 16 років:
право укладати трудовий договір;
право навчання водінню автомобілем;
право на власний розсуд змінити своє прізвище та (або) власне ім’я);
право на вільний самостійний виїзд за межі України;
право взяти шлюб за рішенням суду, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.
Ну і з 18 років у особи настає повна дієздатність, вона втрачає статус дитини і отримує всі права дорослої людини.
Будуть уточнення, зверніться до мене персонально, натиснувши кнопку "звернутись" біля мого фото.
Юрист, м. Київ, 9 років досвіду
Спілкуватися у чатіДоброго дня, ви маэте на це право, будь якої відповідальності для майстра за це не передбачено згода батьків Це більш. Моральний фактор.
Тому ви гарно подумайте, чи потрібна вона вам. Якщо так то жодних перешкод не має.
Для обміну контактів та детальної консультації натискайте кнопку звернутися.
Адвокат, м. Чернігів, 7 років досвіду
Спілкуватися у чатіВітаю, Андрію!
Чи можу я набити тату у 17 років без присутності батьків? А якщо ні, то скоригуйте мене на статтю, яка це забороняє і взагалі чому потрібна згода батьків на це? 300 стаття цивільного кодексу дає можливість людині бути індивідуальною.
Чинне законодавство не містить положень, які б забороняли наносити татуювання особам до 18 років. Але більшість тату-салонів розробляють свої внутрішні правила, відповідно до яких набиття тату неповнолітнім особам здійснюється за згодою батьків.
Тому законодавчо Ви можете зробити тату в 17 років без згоди батьків, але сумніваюсь, що тату-салон візьме на себе такий ризик.
Всього доброго. Для більш детальної консультації натискайте зелену кнопку Звернутися/Обратиться нижче фото! Буду радий допомогти.
Юрист, м. Суми, 6 років досвіду
Доброго дня!
Стати власником татуювання до 18 років можна, якщо тату-майстру було надано дозвіл від батьків: усне (при відвідуванні салону) або письмове (це надійніший варіант). В крайньому випадку можна, можливо зв'язатися з батьком чи матір'ю за телефоном.
Неповнолітнім придбати малюнок на тілі можливо тільки за згодою батьків (опікунів) та у присутності одного з них.
З повагою,
Костянтин Гончаренко
А який закон мені забороняє робити її без згоди?
Юрист, м. Суми, 6 років досвіду
Законом це не прописано ,але офіційні тату салони вимагатимуть згоду батьків так як за дії неповнолітніх нести відповідальність ніхто не повинен окрім батьків,
Обов’язок батьків щодо виховання дітей
Питання належного виховання дітей, досягнення порозуміння між батьками і дітьми, відповідальності батьків за неналежне виконання батьківських обов’язків завжди є важливими й актуальними. Законом України “Про охорону дитинства” визначено, що батьки або особи, які їх замінюють, зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці . Закон передбачає, що виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини.
Відповідальність щодо виховання дітей покладена на обох батьків, незалежно від того проживають вони разом чи окремо, оскільки обов’язок здійснювати належне виховання та нагляд за малолітнім є рівним для обох з них.
Тому неналежне виховання малолітнього – це правопорушення батьків і, як наслідок, настання відповідальності.
Обов’язки батьків висвітлені в ст. 150 Сімейного кодексу України, згідно якої батьки зобов’язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та поважати дитину.
За невиконання або неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягнені до різних видів юридичної відповідальності а саме:
Адміністративна відповідальність
Ухиляння батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, – тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, -
тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини, -
тягне за собою накладення штрафу від ста до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Діяння, передбачене частиною п’ятою цієї статті, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -
тягне за собою накладення штрафу від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та тимчасове обмеження того з батьків, з ким проживає дитина, у праві виїзду за межі України та обмеження у праві керування транспортним засобом - до виконання рішення в повному обсязі.
Умисне порушення встановленого законом обмеження щодо строку перебування дитини за межами України у разі самостійного вирішення питання про тимчасовий виїзд дитини за межі України тим із батьків, з яким рішенням суду визначено або висновком органу опіки та піклування підтверджено місце проживання цієї дитини, -
тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Доведення неповнолітнього до стану сп’яніння його батьками, особами, які їх замінюють, або іншими особами, – тягне за собою накладення штрафу від шести до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 180 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Кримінальна відповідальність
Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, – карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк (стаття 166 Кримінального кодексу України).
Використання батьками або особами, які їх замінюють, малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб), – карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк (ч.1. ст. 150-1 Кримінального кодексу України).
Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, – карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років (ч.1. ст. 164 Кримінального кодексу України).
Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми, – карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років (ч.1. ст. 304 Кримінального кодексу України).
Сімейно – правова відповідальність
Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання батьківських обов’язків по вихованню дітей, не забрали дитину з пологового будинку, жорстоко поводяться з дітьми, є хронічними алкоголіками чи наркоманами, вдаються до експлуатації дитини, примушують до жебракування та бродяжництва (ст. 164 Сімейного кодексу України).
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначена відповідальність батьків за розвиток дитини, а саме:
Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:
постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;
виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;
сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.
Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.
Частиною другою статті 25 Закону України "Про повну загальну середню освіту" визначено, що на батьків учнів, а також керівників закладів освіти, які виконують обов’язки опікунів дитини у випадках, визначених законом, покладається відповідальність за здобуття ними повної загальної середньої освіти.
Шановні батьки!
Треба пам’ятати, що виховання дітей – відповідальна справа. Розуміння між батьками, взаємоповага, підтримка, самореалізація, баланс сімейного та особистого життя, змістовне дозвілля, спільна участь у вихованні дітей, рівний розподіл домашньої роботи, як компоненти ідеї гендерної рівності, створюють сімейне середовище, сприятливе для розвитку дитини, дотримання її прав, формування гармонійної особистості.
З повагою,
Костянтин Гончаренко
Адвокат, м. Київ, 31 рік досвіду
Добрго вечора, Андрій!
ТАК, МАЄТЕ ПРАВО.
ЗА САМЕ НАБИТТЯ ТАТУ, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА.
ПРИ ЦЬОМУ, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ МОЖЕ МАТИ МІСЦЕ, ЯКЩО ТАКІ ДІЇ МІСТЯТЬ ОЗНАКИ ІНШОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ, ВНАСЛІДОК НАБИТТЯ ТАТУ:
- ТАК, МОЖЕ МАТИ ПЕВНЕ ШКОДА ДЛЯ ЗДОРОВЯ, ТІЛЕСНЕ УШКОДЖЕННЯ У ТОМУ ЧИСЛІ: ВИГЛЯДІ ЗАРАЖЕННЯ ЛЮДИНИ ПЕВНОЮ ХВОРОБОЮ ТОЩО, ЯК НАСЛІДОК НАБИТТЯ ТАТУ (В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ОБСТАВИН СПРАВИ, НАСЛІДКУ ДЛЯ ЗДОРОВ'Я, ПІСЛЯ ОБСТЕЖЕННЯ ЛІКАРЕМ, ПРОВЕДЕННЯ СУДОВО-МЕДИЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ);
- ТАКОЖ, ЯКЩО НАБИТЕ ТАТУ МІСТИТЬ ЗАБОРОНЕНУ В УКРАЇНІ СИМВОЛІКУ;
- НАБИТТЯ ТАТУ СТАЛОСЯ ВСУПЕР ВОЛІ ПОТЕРПІЛОЇ З ЗАСТОСУВАННЯМ ПОГРОЗ, ФІЗИЧНОГО ПРИМУСУ, НАСИЛЬСТВА, КАТУВАННЯ АБО ІЗ-ЗА ХУЛІГАНСЬКИХ ДІЙ (В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ОБСТАВИН СПРАВИ).
У разі наявності запитань звертайтеся через кнопку "Звернутися".
Всього доброго!
Юрист, м. Дніпро, 31 рік досвіду
Сімейний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/2947-14#n713):
"Стаття 150. Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини
1. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток...".
Цивільний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n193):
"Стаття 32. Неповна цивільна дієздатність фізичної особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років
1. Крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право:
1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;
2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;
3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;
4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).
2. Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.
На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування...
Стаття 202. Поняття та види правочинів
1. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків..."
Стаття 205. Форма правочину. Способи волевиявлення
1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
2. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків..."..
---
Доброго дня, пане Андрію! Татуювання є результатом правочину за зверненням особи до майстра татуювання. Наведена ч.2 ст.32 ЦК прямо вимагає згоди батьків на вчинення неповнолітньою дитиною інших, не передбачених ч.1 цієї статті правочинів, тобто вимоги згоди батьків на нанесення татуювання дитині.
Юрист, м. Чернігів, 10 років досвіду
Доброго дня, Андрій!
Чи можна набити тату у 17 років? - так, можете. Відповідно до ч.1 ст.32 ЦК України фізична особа у віці від 14 до 18 років (неповнолітня особа) має право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами. Неповнолітній звертається до тату майстра для отримання послуги. Оплату він буде проводити коштами, якими він має право розпоряджатися. Хоча досить часто тату-майстри надають послугу лише за наявності письмового дозволу батьків. Але процедура щодо отримання дозволу та форма, у якій повинен бути наданий такий дозвіл, законодавчо не врегульовані. Це ініціатива самих тату-салонів.
Майстри тату-салонів таким чином перестраховуються від неприємностей, які можуть завдати батьки таких клієнтів.
Успіхів!