Как лешить отцовства через тест днк

Доброго дня, ви можете це вирішити, якщо справжній батько дитини захоче встановити батьківство, або навпаки ваш колишній захоче його позбавитися.

Більш детально за посиланням

https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D1%8...

Для обміну контактів та детальної консультації натискайте кнопку звернутися.

добрый день. Да, вам нужно оспорить отцовство в судебном порядке, что бы исключить отца из свидетельства о рождении ребенка. Экспертиза ДНК это одно из доказательств. Обращайтесь, помогу

Доброго дня!

Заява про визнання себе батьком може бути подана до або після того як дитина народилась. Заяву має право подати уповноважений представник. Коли така заява відсутня то батьківство можна встановити на підставі судового рішення. Зазвичай встановлюють батьківство коли чоловік не бажає визнати себе татом, якщо матір померла чи визнана на підставі судового рішення недієздатною, зникла, чи позбавлена прав на дитину. Встановлення та заперечення батьківства відбувається на підставі зібраної інформації та доказів.

Позовну заяву має право подати потенційний тато, мати, опікун, піклувальник чи людина, яка доглядає за дитиною. Дитина після досягнення вісімнадцяти років має право самостійно подати позовну заяву. Позовна заява приймається судом, якщо в Книзі реєстрації народжень є записано ім’я та прізвище тата дитини.

Сімейним законодавством передбачене право заперечення батьківства або материнства. Для цього необхідно звернутися з позовом до суду особі, яка записана як тато. Предметом позову є зміна інформації про тата в актовому записі.

Жінка має право заперечити батьківство чоловіка звернувшись із заявою в суд. При цьому особа, яка вважає себе татом дитини має подати заяву про встановлення батьківства. В такій ситуації позовна давність складає рік.

Заперечити своє батьківство можна:

після того, як дитина народиться;

перебуваючи з матір’ю дитини у шлюбі;

перебуваючи з матір’ю дитини у розірваному шлюбі;

якщо після розірвання шлюбу дитина була народжена протягом 10 місяців;

до виповнення нею вісімнадцяти років.

Слід зауважити те, що заперечення батьківства є неможливим, якщо особа знала, що вона не являється татом дитини під час коли здійснювалась реєстрація батьківства. Також, це стосується особи, яка погодилась на те, щоб використати допоміжні репродуктивні технології.

Довести треба в суді, що записаний батько та дитина не є споріднені кров’ю. Коли цей факт доведений, суд висуває рішення про вилучення інформації про тата з актового запису. Обов’язково проводиться генетична експертиза.

Відповідачем є тато та установа ДРАЦСу при розв’язанні проблеми про виключення даних про батьківство. Третьою особою у справі, є матір як така, що не має вимог.

До заяви подаються пакет документів:

документ, що свідчить про те, що дитина народилась (якщо воно наявне);

докази по справі про заперечення материнства та батьківства. Доказами можуть бути доводи свідків, експертиза, докази, які є речовими.

Оспорити батьківство можна від дня народження дитини до виповнення нею вісімнадцяти років. Якщо дитина померла заперечення батьківства є неможливим.

Матір також може оспорити своє материнство. Жінка має право написати суду заяву в котрій вона не визнає себе мамою. Також, жінка, яка вважає себе матір’ю дитини може оспорити в суді материнство іншої жінки. Це відбувається зазвичай коли є підозра на підміну дітей.

Такі справи є доволі важкими з моральної точки зори. При оспорені таких фактів слід звернутися до сімейного адвоката, який наддасть відповідну консультацію, складе заяву до суду та представить ваші інтереси.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Здравствуйте, Александра.

НЕОБХОДИМО ПОДАВАТЬ ИСК В СУД:

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356):

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text

"Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства".

"Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

3. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу".

ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 40-41, 42, ст.492):

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text

"Стаття 4. Право на звернення до суду за захистом

1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

2. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

3. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

4. Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

5. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку".

"Стаття 175. Позовна заява

1. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

2. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

3. Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

4. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

5. У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

6. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору".

Доброго дня, Олександра!

У Вашому випадку мова йтиметься про встановлення батьківства. Тобто про визначення справжнього батька.

В Україні на сьогодні існують три шляхи встановлення факту батьківства: за законом, за заявою батьків, за рішенням суду. У статті 121 Сімейного кодексу України чітко зазначено, що якщо у подружжя народжується дитина, то чоловік автоматично стає її батьком. З цього випливає, що при реєстрації дитини матері не потрібно надавати якісь докази для підтвердження батьківства її чоловіка.

Виходячи із ст. 125 Сімейного кодексу України встановлення батьківства може мати як добровільний, так і примусовий характер.

Сімейним кодексом України передбачена реєстрація народження дитини за прізвищем та громадянством матері, а ім’я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою . При реєстрації дитини відповідно до статті 135 Сімейного кодексу батьківство також можна в подальшому визнати через суд. Судовий порядок вирішення спору можливий також якщо дійсний батько не записаний таким в реєстрі, якщо батьком записана інша особа, а справжній батько хоче захистити свої батьківські права.

Незалежно від мети та учасників процесу, при розгляді питань щодо визнання батьківства обов’язковим є проведення судово-генетичної експертизи, яка і встановлює кровну спорідненість та батьківство. Для встановлення батьківства через суд необхідне дотримання відповідних процесуальних норм, відповідно Закону України «Про судову експертизу».

Порядок доведення батьківства

Будь-які докази щодо походження дитини від чоловіка можуть бути підставою для визнання батьківства. У ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України зазначено, що це можуть бути:

показання свідків,

письмові докази,

речові докази,

звуко- та відеозаписи,

висновки експертів.

Не дивлячись на рівність вищезазначених доказів, основним і найбільш достовірним є «тест на батьківство», так звана генетична експертиза. Її вірогідність складає 99,99%. Генетика досліджує закономірності спадковості та мінливості. Схожість з батьками, зріст, колір очей, навіть деякі риси характеру закладаються на молекулярно-генетичному рівні ще до народження дитини.

Як відомо, кожен батько дає своїй дитині половину ДНК, це й визначає можливість визначення батьківства за ДНК. У ході аналізу ДНК людини, в якій міститься генетична інформація, досліджуються під мікроскопом. ДНК дитини порівнюється з ДНК батьків.

З чого починати генетичну експертизу

Строки дослідження ДНК залежать від лабораторії. Результати можуть бути готові як і через 2-3- дні, так і через два місяці. Подібними генетичними дослідженнями займається не кожна приватна медична лабораторія. Також подібний аналіз коштує недешево, тому пацієнт сам вирішує чи робити його чи ні. Але якщо мова йде про судовий розгляд справи, то спираючись на ч.3 ст. 103 ЦПК, сторони за своєю взаємною згодою самі обирають експертну установу. Якщо такої згоди не досягнуто, то суд самостійно вирішує в якій медичній лабораторії будуть проводити тест ДНК. По необхідності суд може призначити декілька експертів для підготовки одного висновку.

Ціна генетичного тестування ДНК в Україні залежить від типу тесту який обрано. Стандартний тест ДНК з метою встановлення батьківства складає приблизно від 4000 до 5000 гривень. Стандартний тест ДНК включає тестування потенційного батька і дитини.

Для встановлення батьківства через суд знадобиться дотримання спеціальних процесуальних норм. Так, тест на ДНК батьківство відповідно до Закону України «Про судову експертизу» проводиться тільки в державних лабораторіях Міністерств юстиції, охорони здоров'я та оборони України.

З метою обґрунтованого вирішення питання щодо встановлення факту біологічного батьківства (спорідненості) в Експертній службі МВС проводяться судові молекулярно-генетичні експертизи (у кримінальних та цивільних провадженнях) та молекулярно-генетичні експертні дослідження. Підставою для проведення молекулярно-генетичної експертизи є ухвала суду про призначення експертизи. Підставою для проведення молекулярно-генетичного експертного дослідження є письмова заява ініціатора експертного дослідження (юридичної або фізичної особи).

Судові молекулярно-генетичні експертизи (експертні дослідження) щодо встановлення факту біологічного батьківства (спорідненості) можна провести у Вінницькому, Запорізькому, Івано-Франківському, Київському, Львівському, Миколаївським, Харківським НДЕКЦ та ДНДЕКЦ. Вартість проведення судової молекулярно-генетичної експертизи в цивільних провадженнях та молекулярно-генетичного експертного дослідження в підрозділах Експертної служби МВС установлена постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2007 року № 795 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання» (із змінами) і становить 2 538 грн щодо одного об’єкта дослідження (з урахуванням ПДВ).

Етапи проведення аналізу ДНК

Першим етапом є збір матеріалів для аналізу ДНК. Стандартним матеріалом для генетичного аналізу є ротовий мазок, який збирається за допомогою ватної палички. Мазок необхідно взяти у ймовірного батька та дитини. Зробити це можна у пункті збору біологічного матеріалу або замовити набір для збору зразків у домашніх умовах. Провести експертизу ДНК можна також і з нестандартними зразками (нігті, волосся та ін.). Зразки для проведення генетичної експертизи (експертного дослідження) упаковуються, опечатуються, завіряються підписами громадян та працівниками експертної установи.

Другим етапом буде доставка зразків до лабораторії для проведення аналізу. Зразки заносяться до бази даних, штрих-кодуються та передаються лаборантам.

І третім етапом буде оформлення результатів експертизи та передача їх замовнику.

За результатами експертизи

Після передачі позитивного результату генетичної експертизи до суду, ним виноситься рішення про визнання батьківства. Водночас, висновки судово-генетичної експертизи суд оцінює з урахуванням положень ст. 89 ЦПК України, згідно з якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, він суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"). На підставі спільної заяви матері дитини та батька, згідно зі ст. 126 СК, а також рішення суду про визнання батьківства орган державної реєстрації актів цивільного стану підтверджує батьківство шляхом внесення відповідних змін до актового запису про народження та видає нове свідоцтво про народження. Рішення суду про встановлення батьківства не замінює собою документи, що видаються органом державної реєстрації актів цивільного стану, а є тільки підставою для отримання вказаних документів.

Виникнуть питання, натискайте кнопку «звернутись» біля мого фото. Постараюсь на них відповісти.

Вітаю, Олександро!

В цілому Вас зорієнтували цілком вірно.

22 грудня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 127/25686/17, провадження № 61-13452св19 (ЄДРСРУ № 93709155) досліджував питання щодо особливостей оспорювання батьківства.

В усіх діях стосовно дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII).

Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 13 СК України).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (частини друга та третя статті 150 СК України).

(!!!) Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України (частина перша статті 121 СК України).

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини (частина перша статті 122 СК України).

Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 126 СК України).

Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 СК України, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (частини перша та друга статті 136 СК України).

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком (частина п`ята статті 136 СК України).

Окрім того, за змістом ч. 2 ст. 138 Сімейного кодексу України вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.

Системний аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що у разі лише подання іншою особою заяви про своє батьківство може бути задоволена вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 766/20974/17, від 26 листопада 2019 року у справі № 766/12749/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 2020/3249/16-ц.

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав (частина перша статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року № 2398-VI).

У судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 СК України), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, котрий визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір`ю дитини (статті 126, 127 СК України).

Оспорити батьківство має право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (стаття 136 СК України), шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року (справа № 201/11183/16-ц), питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. А висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно було оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК України (на час розгляду), згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст. 146 ЦПК України може визнати факт, для з’ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).

ЄСПЛ зазначив у справі «Jevremovic v. Serbia», що відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час розгляду скарги про встановлення батьківства суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremovic v. Serbia», заява № 3150/05, § 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).

Законодавством передбачено певні обов`язки батьків стосовно їх дитини, а також необхідність ухвалювати судові рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, інших осіб. Задоволення позову позивача призведе до скасування відповідних зобов`язань позивача перед дитиною.

ВАЖЛИВО: За змістом частини п`ятої статті 136 СК України для вирішення судом питання про відмову в позові з цієї підстави підлягають встановленню обставини, чи знала особа, яка оспорює батьківство, в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є біологічним батьком цієї дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати.

Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення підстав для задоволення поданого ним позову, що він в момент реєстрації себе батьком дитини не знав, що не є біологічним батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.

ВИСНОВОК: Верховний Суд наголошує, що законодавством обмежено право особи, яка записана батьком дитини, на оспорювання свого батьківства, зокрема, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини він знав, що не є її батьком.

Джерело: https://alibi.dp.ua/1689-osoblivosti-osporyuvannya...

Всього доброго! Якщо Ви хочете поспілкуватись індивідуально і випрацювати алгоритм дій, натискайте зелену кнопку Звернутися/Обратиться нижче фото! Буду радий допомогти.

Сімейний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/2947-14#n616):

" Стаття 128. Визнання батьківства за рішенням суду...

3. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини...

Стаття 217. Згода батьків на усиновлення дитини

1. Усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків.

2. Згода батьків на усиновлення дитини має бути безумовною. Угода про надання усиновлювачем плати за згоду на усиновлення дитини батькам, опікунам чи іншим особам, з якими вона проживає, є нікчемною.

3. Згода батьків на усиновлення може бути дана ними лише після досягнення дитиною двомісячного віку.

4. Якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на усиновлення потрібна згода їхніх батьків.

5. Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом.

6. Мати, батько дитини мають право відкликати свою згоду на усиновлення до набрання чинності рішенням суду про усиновлення...

Стаття 219. Усиновлення дитини без згоди батьків...

2. Усиновлення дитини може бути проведено без згоди повнолітніх батьків, якщо судом буде встановлено, що вони, не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її.

Стаття 223. Заява про усиновлення дитини

1. Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення...".

---

Доброго дня, пані Олександро! Я вбачаю для Вас два варіанти. Перший - подання Вами або біологічним батьком позову про визнання батьківства щодо дитини. Другий - усиновлення дитини біологічним батьком за згодою або без згоди чоловіка, записаного батьком дитини.

Вам потрібно подати позовну заяву про позбавлення батьківських прав.В процесі розгляду справи клопотати про призначення експертизи.