Чи включається в загальний трудовий стаж час роботи в РФ для обрахування пенсії?

Доброго дня, Андрію!

В абзаці 4 статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зазначено, що у випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила призначення пенсії, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами). обто, міжнародні договори, які ратифіковані в порядку визначеному Законом України «Про міжнародні договори України» є частиною українського законодавства, відповідно до яких, зараховується стаж роботи в державах, з якими Україна уклала міжнародні договори про соціальне та/або пенсійне забезпечення.

Державою - Україна укладенні міжнародні договори в галузі соціального та, зокрема, пенсійного забезпечення з такими державами як : Республіка Азербайджан, Республіка Білорусь, Республіка Вірменія, Республіка Казахстан, Республіка Киргизстан, Республіка Молдова, Республіка Таджикистан, Туркменістан, Республіка Узбекистан, Республіка Грузія. Питання зарахування страхового стажу громадянам держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав регулюється Угодою про гарантії прав таким громадянам в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, що передбачає в собі зарахування страхового стажу, який базується на територіальному принципі, за якими витрати на виплату пенсій здійснює держава, на території якої проживає отримувач, крім росії (денонсувала в односторонньому порядку). При цьому у разі переїзду пенсіонера переказ пенсії за новим місцем проживання не здійснюється і взаєморозрахунки між державами не проводяться. Також врегулювання пенсійного забезпечення між державами-учасницями може здійснювати на підставі двосторонніх угод.

Крім двосторонніх Угод про соціальне забезпечення, між Україною та іншими державами можуть укладатися додаткові тимчасові Угоди, як-от Тимчасова Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993р., в статті 3 якої закріплено, що: "При призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюється спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін".

На пропорційному принципі базуються договори із: Республікою Латвією, Республікою Литвою, Королівством Іспанією, Республікою Естонією, Республікою Словаччиною, Республікою Чехією, Республікою Болгарією, Республікою Португалією, Республікою Польщею. За цими договорами кожна договірна сторона призначає та виплачує пенсію за відповідний страховий (трудовий) стаж, набутий на її території і в випадку переїзду особи, якій призначена пенсія, на постійне проживання до цих держав Пенсійний фонд України продовжує переказувати призначену в Україні пенсію за новим місцем проживання пенсіонера у доларах США або євро або навпаки - при переїзді в Україну інша договірна сторона продовжуватиме виплачувати пенсію пропорційно до набутого стажу.

Пенсія обчислюється, згідно встановленим нормам у відсотках до середньомісячного заробітку. Для обчислення розміру пенсії береться середньомісячний фактичний заробіток, маючи на увазі зарплату (або дохід) людини за будь-які 60 місяців поспіль до 1 липня 2000 року та за весь період страхового стажу після 1 липня 2000 року. При нарахуванні розміру пенсії береться до уваги не номінальна зарплата майбутнього пенсіонера, а зкоригований заробіток. Коефіцієнт заробітку людини розраховується шляхом ділення середньої зарплати за певний місяць на середню зарплату по країні за цей самий місяць.

До заробітку для нарахування пенсій включаються усі види оплати праці, на які, згідно діючим правилам, нараховуються страхові внески, крім виплат одноразового характеру, не обумовлених діючою системою оплати праці (компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога та інші), перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2010 № 1170.

Для виходу на пенсію за віком у 2020 році після досягнення віку чоловіками 60 років та жінками 59 років (з 1 квітня 2020 року – 59 років 6 місяців) потрібно мати страховий стаж не менше 27 років. З кожним наступним роком страховий стаж, що дає право на призначення пенсії за віком, поступово зростатиме і у 2028 році необхідний страховий стаж становитиме 35 років.

Якщо у людини на час досягнення зазначеного пенсійного віку немає необхідного страхового стажу, вона зможе вийти на пенсію за віком пізніше, після досягнення 63 або 65 років. Якщо людина продовжуватиме офіційно працювати та набуде необхідний страховий стаж, то пенсія може бути призначена відразу після його набуття.

У разі відсутності необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком після 60 та 63 років, пенсію можна отримати після 65 років. Але для цього потрібно мати мінімум 15 років страхового стажу.

Тривалість страхового стажу, яка дає право на пенсію, визначається на дату досягнення пенсійного віку.

Розмір пенсій за віком становить 55 відсотків заробітку, але не нижче мінімального розміру. Якщо стаж роботи більш ніж 35 років для чоловіків та 30 років для жінок, то пенсія зростає на 1 відсоток заробітку за кожний рік понад стажу. Якщо стаж не повний, розмір пенсії нараховується згідно відпрацьованому стажу.

Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Розмір пенсії, перелік працівників та окремих категорії працівників які мають право на пенсію за вислугу років, передбачено ст. ст. 52-55 Закон України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-XII.

Виникнуть додаткові питання, звертайтесь до мене особисто, натиснувши кнопку "звернутись" біля мого фото.

Дякую за відповідь! Якщо будуть додаткові запитання, звернуся до Вас.

Доброго дня.

Згідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12 серпня 1993 р. N 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки, а також в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, що містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, надавати інші документи (довідки, виписки з наказів тощо), які підтверджують трудовий стаж необхідно тільки у разі, якщо у Вас в трудовій книжці немає запису або вона неправильна / не точна.

Так, трудовий стаж підтверджується наступними документами / даними (якщо немає запису в трудовій книжці): дані з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; - довідки з підприємства; - виписки з наказів; особисті рахунки; - відомості на видачу заробітної плати; -характеристики; -трудові договори і угоди, та навіть показання 2-х свідків (спункт 17 Постанови №637).

Якщо у Вас є записи в трудові книжці, що підтверджує трудовий стаж на підприємстві, то Пенсійний фонд зобов'язаний прийняти цей документ та врахувати стаж при нарахуванні пенсії.

Разом з тим, необхідно зазначити, що Пенсійний фонд має також врахувати, що архівні дані з зони відчуження є неповними, деякі документи, відомості тощо знищенні у зв'язку з техногенною катастрофою.

Тому, якщо Фонд відмовляється врахувати трудовий стаж, Ви маєте право отримат письмову обгрунтовану відмову, а потім звертайтеся до суду.

Якщо у Вас є додаткові запитання, будь ласка задавайте в коментарях до цієї консультації, я обов'язково надам відповідь.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Доброго Дня

Щодо Вашого питання

Через повномасштабне вторгнення Російської Федерації Україна зупинила дію угод з країною-окупантом. Зокрема, йдеться про проект постанови "Про припинення дії Угоди між урядом України та урядом РФ про трудову діяльність та соціальний захист громадян України та Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн". Угода між країнами набула чинності 1993 року. Держави визнавали дипломи, свідоцтва та інші документи державного зразка один одного про рівень освіти та кваліфікацію без легалізації. Важливо, що зараховувся також страховий стаж людей, отриманий на території іншої країни.

З 1 січня 2023 року російська федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді. Тому, на осіб, які працювали в росії після 1 січня 1992 року, не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні пенсії російського стажу та заробітку.

До прийняття відповідного нормативно-правового акту при призначенні пенсії громадянам, які проживали/працювали на території росії заробітна плата та страховий стаж для обчислення розміру пенсії враховується наступним чином:

— заробітна плата за періоди роботи на території України згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»:

за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000;

за період по 31.12.1991- на підставі довідки про нараховану заробітну плату (дохід), за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами;

— стаж (служба), набутий на території російської федерації, враховується по 31 грудня 1991 року при підтвердженні документами;

— страховий стаж, набутий на території України, враховується відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»;

— стаж, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Сп.№1 і №2, набутий на території російської федерації, враховується за періоди роботи в особливо шкідливих і особливо важких умовах праці за Сп.№1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Сп №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 на підставі уточнюючих довідок про пільговий характер роботи.

ПОРЯДОК ПЕРЕРАХУНКУ ПЕНСІЇ З 01.01.2023 ОСОБАМ, ПЕНСІЯ ЯКИМ БУЛА ПРИЗНАЧЕНА З ВРАХУВАННЯМ СТАЖУ ЗА ПЕРІОД РОБОТИ В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ ВІДПОВІДНО ДО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

Особам, яким пенсія призначена відповідно до законодавства України, перерахунок пенсії буде проводитися за матеріалами пенсійної справи. При цьому періоди роботи на території російської федерації, зараховані до страхового стажу при призначенні пенсії, не будуть виключатися.

Аналогічно буде вирішуватися питання щодо поновлення раніше призначених пенсій в Україні. Поновлення виплати пенсії буде проводитися з урахуванням заробітної плати (доходу) і страхового стажу, з урахуванням яких обчислювався розмір пенсії до моменту припинення її виплати.

ДОКУМЕНТИ, ЯКІ ВРАХОВУЮТЬСЯ ПРИ ПРИЗНАЧЕННІ ПЕНСІЇ В УКРАЇНІ ЗА ПЕРІОД РОБОТИ В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ

23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м.Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року №140/98-ВР.

Документи, підтверджуючі стаж роботи в росії та інші документи по 31 грудня 1991 року, враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом російської федерації.

ДІЯ УГОДИ ПРО ГАРАНТІЇ ПРАВ ГРОМАДЯН ДЕРЖАВ — УЧАСНИЦЬ СПІВДРУЖНОСТІ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ У ГАЛУЗІ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

За результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.

Починаючи з 19.06.2023 обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому незалежних державах, та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюватиметься відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів.

Успіхів

Добрий день, Андрій!

Чи включається в загальний трудовий стаж час роботи в РФ для обрахування пенсії? - так, включається. При вирішенні питання зарахування до пільгового стажу періодів роботи, набутих на території російської федерації слід керуватися Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн та Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення.

Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення” постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022 року.

Згідно ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 року Україна, як держава – учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому припинення російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, не стосуються періодів трудової діяльності осіб, що мали місце в період дії вказаної Угоди, тобто до 1.01.2023.

За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Нажаль, добровільно органи ПФУ не зараховують період роботи на території РФ та інших країн СНД з 1.01.1992 і людина має звертатись за захистом свого порушеного права до суду. Судова практика по таких спорах наразі склалась на користь людини.

Всього найкращого!

Андрію!

У разі відмови Ви можете спочатку оскаржити дане рішення у органі Пенсійного фонду України вищого рівня відповідно до Порядку розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, а якщо не буде досягнуто позитивного результату - звертатися до адміністративного суду відповідно до КАСУ. Скарга може бути подана до органу Пенсійного фонду України вищого рівня протягом одного року з моменту прийняття рішення, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення заявника з прийнятим рішенням.Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом Пенсійного фонду України, що розглядає скаргу.

Скарга повинна бути викладена в письмовій формі та підписана заявником із зазначенням дати.Скарга надсилається до органу Пенсійного фонду України поштою або передається заявником особисто.

У скарзі має бути зазначено:

• прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання заявника;
• найменування органу Пенсійного фонду України, яким прийнято рішення;
• суть порушеної вимоги;
• інформація про оскарження рішення органу Пенсійного фонду України в суді (у разі оскарження рішення).

Скарга, оформлена без дотримання цих вимог, що не дає можливості розглянути скаргу по суті, повертається заявнику з відповідними обґрунтуваннями не пізніше ніж через десять днів від дня отримання такої скарги.У разі необхідності заявник може подавати інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються заявнику.

Орган Пенсійного фонду України зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його у термін не більше одного місяця від дня надходження скарги на адресу заявника поштою або надати йому під розписку.Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, орган Пенсійного фонду України може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги заявника, про що письмово повідомити заявника до закінчення тридцятиденного строку. При цьому загальний термін розгляду скарги не може перевищувати сорока п'яти днів.На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду скарги може бути скорочено від встановленого цим пунктом терміну.У разі, якщо останній день строків розгляду скарги припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший наступний робочий день.

Орган Пенсійного фонду України при розгляді скарги заявника перевіряє законність і обґрунтованість рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:

1. залишає скаргу без задоволення;
2. повністю або в певній частині задовольняє скаргу. У разі повного або часткового задоволення скарги до рішення даються розпорядження органу Пенсійного фонду України, рішення якого скасовано повністю або в певній частині, про вчинення відповідних дій.

Рішення за розглядом скарги заявника приймає керівник відповідного органу Пенсійного фонду України (або його заступник відповідно до розподілу функціональних повноважень).

Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв України, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються відповідно Головою правління Пенсійного фонду України, начальниками регіональних органів Пенсійного фонду України особисто.

Рішення органу Пенсійного фонду може бути оскаржене в органі Пенсійного фонду України вищого рівня або в судовому порядку. Рішення Пенсійного фонду України, прийняте за розглядом скарги, може бути оскаржене в судовому порядку в термін, передбачений законодавством України.

Громадяни, яких не задовольняє рішення органу Пенсійного фонду України, мають право:

• звертатися в суд зі скаргами на дії або бездіяльність органів Пенсійного фонду України, їх посадових та службових осіб;
• оскаржувати в апеляційному порядку рішення судів нижчого рівня;
• вимагати своєчасного та цілковитого виконання рішень судів, які набули чинності.

У разі, якщо громадянин вважає, що орган, що призначає пенсію, прийняв рішення, що суперечить законодавству про пенсійне забезпечення або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, громадянин має право оскаржити таке рішення шляхом подання до суду адміністративної позовної заяви у строк не пізніше 6 місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У разі судового оскарження дій (бездіяльності) посадових осіб органів Пенсійного фонду України, слід керуватися нормами КАС України. Так, стаття 160 КАС України встановлює вимоги до позовної заяви.У позовній заяві зазначаються:

1. найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;
2. повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;
3. зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб’єкта владних повноважень;
4. зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
5. виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6. відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7. відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8. перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9. у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
10. у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб’єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;
11. власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання. Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

• на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
• на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями) (ст. 325 КАС України).

Судовий збір сплачується відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Успіхів!

ВІтаю.

Постановою Пенсійного фонду України від 12.10.2007 № 18-6 "Про затвердження Порядку розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України" визначено, що скарга на рішення органу, що призначає пенсії, подається громадянином особисто або законним представником відповідно до законодавства або представником, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (далі - заявник). Подання скарги відповідно до цього Порядку не позбавляє заявника права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства.

Скарга на рішення управлінь Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також об’єднаними управліннями подається відповідно до головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні органи Пенсійного фонду України), на рішення регіональних органів Пенсійного фонду України - до Пенсійного фонду України та супроводжується документами, що свідчать про прийняття неправильних рішень.

Скарга може бути подана до органу Пенсійного фонду України вищого рівня протягом одного року з моменту прийняття рішення, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення заявника з прийнятим рішенням. Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом Пенсійного фонду України, що розглядає скаргу.

У скарзі має бути зазначено:

• прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання заявника;
• найменування органу Пенсійного фонду України, яким прийнято рішення;
• суть порушеної вимоги;
• інформація про оскарження рішення органу Пенсійного фонду України в суді (у разі оскарження рішення).

Скарга повинна бути викладена в письмовій формі та підписана заявником із зазначенням дати. Скарга надсилається до органу Пенсійного фонду України поштою або передається заявником особисто. Скарга, оформлена без дотримання цих вимог, що не дає можливості розглянути скаргу по суті, повертається заявнику з відповідними обґрунтуваннями не пізніше ніж через десять днів від дня отримання такої скарги. У разі необхідності заявник може подавати інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються заявнику.

Частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено , що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, в тму числі й спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Оскільки управління Пенсійного фонду України є суб‘єктами владних повноважень, тому спори щодо перерахунку пенсій відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 123 цього ж Кодексу передбачено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Так, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Тому, у разі подання позовної заяви до адміністративного суду після закінчення шестимісячного строку, установленого ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, необхідно подати клопотання про поновлення пропущеного строку з посиланням на постанову Верховного Суду України від 19.03.2019 р. у справі № 806/1952/18.

Відповідно до п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру заявник повинен сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року (наприклад: згідно Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2023 року становить 2684 грн. Таким чином, ставка судового збору дорівнюватиме 1073 грн. 60 коп.).Судовий збір заявник має право сплатити через електронні сервіси Міністерства юстиції України, в тому числі, звернувшись до місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за місцем проживання. Реквізити для сплати судового збору можна дізнатися через сайт судової влади чи звернутися безпосередньо до місцевого суду.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях:

• особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;

• особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю;

• позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

• учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав.