Російські імена в школі.

Вітаю, Петро!

У даній ситуації діти мають право на звернення до них по імені, що зазначено у свідоцтві про народження. Вчителі зобов'язані дотримуватись вимог чинного законодавства, поважати права, свободи та законні інтереси всіх учасників освітнього процесу. Нижчже жирним виділив Вам те, на що особливо варто звернути увагу.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про освіту

Стаття 53. Права та обов’язки здобувачів освіти

1. Здобувачі освіти мають право на:

навчання впродовж життя та академічну мобільність;

індивідуальну освітню траєкторію, що реалізується, зокрема, через вільний вибір видів, форм і темпу здобуття освіти, закладів освіти і запропонованих ними освітніх програм, навчальних дисциплін та рівня їх складності, методів і засобів навчання;

якісні освітні послуги;

справедливе та об’єктивне оцінювання результатів навчання;

відзначення успіхів у своїй діяльності;

свободу творчої, спортивної, оздоровчої, культурної, просвітницької, наукової і науково-технічної діяльності тощо;

безпечні та нешкідливі умови навчання, утримання і праці;

повагу людської гідності;

захист під час освітнього процесу від приниження честі та гідності, будь-яких форм насильства та експлуатації, булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю здобувача освіти;

отримання соціальних та психолого-педагогічних послуг як особа, яка постраждала від булінгу (цькування), стала його свідком або вчинила булінг (цькування);

користування бібліотекою, навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою інфраструктурою закладу освіти та послугами його структурних підрозділів у порядку, встановленому закладом освіти відповідно до спеціальних законів;

доступ до інформаційних ресурсів і комунікацій, що використовуються в освітньому процесі та науковій діяльності;

забезпечення стипендіями у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

трудову діяльність у позанавчальний час;

збереження місця навчання на період проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;

особисту або через своїх законних представників участь у громадському самоврядуванні та управлінні закладом освіти;

самостійну або через своїх законних представників реєстрацію на державних інформаційних ресурсах та державних веб-платформах дистанційного навчання;

інші необхідні умови для здобуття освіти, у тому числі для осіб з особливими освітніми потребами та із соціально незахищених верств населення.

...

Стаття 54. Права та обов’язки педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу

...

2. Педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов’язані:

постійно підвищувати свій професійний і загальнокультурний рівні та педагогічну майстерність;

виконувати освітню програму для досягнення здобувачами освіти передбачених нею результатів навчання;

сприяти розвитку здібностей здобувачів освіти, формуванню навичок здорового способу життя, дбати про їхнє фізичне і психічне здоров’я;

дотримуватися академічної доброчесності та забезпечувати її дотримання здобувачами освіти в освітньому процесі та науковій діяльності;

дотримуватися педагогічної етики;

поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу;

настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства;

формувати у здобувачів освіти усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України;

виховувати у здобувачів освіти повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України та навколишнього природного середовища;

формувати у здобувачів освіти прагнення до взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;

захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психологічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю здобувача освіти, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам;

додержуватися установчих документів та правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, виконувати свої посадові обов’язки;

повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).

...

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356)

Стаття 294. Право на ім'я

1. Фізична особа має право на ім'я.

2. Фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції.

3. У разі перекручення імені фізичної особи воно має бути виправлене. Якщо перекручення імені було здійснене у документі, такий документ підлягає заміні. Якщо перекручення імені здійснене у медіа, воно має бути виправлене у тому ж медіа.

Всього доброго. Успіхів! З повагою!

Доброго дня, Петро!

Відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної".

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ.

Стаття 1. Статус української мови як єдиної державної мови в Україні:

"1. Єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.

2. Статус української мови як єдиної державної мови зумовлений державотворчим самовизначенням української нації.

3. Державний статус української мови є невіддільним елементом конституційного ладу України як унітарної держави".

Розділ VI. ЗАСТОСУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ДЕРЖАВНОЇ У ВЛАСНИХ НАЗВАХ ТА ІМЕНАХ.

Стаття 40. Державна мова в іменах:

"1. Прізвища, імена та по батькові громадян України виконуються державною мовою відповідно до правил українського правопису, передаються шляхом транслітерації за допомогою літер відповідного алфавіту згідно із звучанням державною мовою та не перекладаються іншими мовами.

2. Фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища, імені та по батькові відповідно до своєї національної традиції".

Розділ ІІІ. ОБОВ’ЯЗОК ВОЛОДІТИ ДЕРЖАВНОЮ МОВОЮ.

Стаття 9. Особи, які зобов’язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків:

"14) педагогічні, науково-педагогічні і наукові працівники, крім іноземців чи осіб без громадянства, які запрошені до закладів освіти та/або наукових установ та працюють на тимчасовій основі як наукові, педагогічні, науково-педагогічні працівники або викладачі іноземної мови;"

Розділ V. ЗАСТОСУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ДЕРЖАВНОЇ В ПУБЛІЧНИХ СФЕРАХ.

Стаття 20. Державна мова у сфері трудових відносин:

"1. Ніхто не може бути примушений використовувати під час перебування на роботі та виконання обов’язків за трудовим договором іншу мову, ніж державна, крім випадків:

а) обслуговування споживачів та інших клієнтів, які є іноземцями чи особами без громадянства;

б) створення юридичних, технічних, інформаційно-рекламних текстів та інших повідомлень і документів (у тому числі усних), адресатами яких є іноземці чи особи без громадянства, юридичні особи, органи і посадові особи іноземних держав і міжнародних організацій".

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю!

ПОПРОСИТЬ ВЧИТЕЛЯ ЗВЕРТАТИСЯ ДО ДІТЕЙ ТАК, ЯН ЗАПИСАНО В СВІДОЦТВО ПРО НАРОДЖЕННЯ.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про забезпечення функціонування української мови як державної

Розділ VI. ЗАСТОСУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ДЕРЖАВНОЇ У ВЛАСНИХ НАЗВАХ ТА ІМЕНАХ.

Стаття 40. Державна мова в іменах:

1. Прізвища, імена та по батькові громадян України виконуються державною мовою відповідно до правил українського правопису, передаються шляхом транслітерації за допомогою літер відповідного алфавіту згідно із звучанням державною мовою та не перекладаються іншими мовами.

2. Фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища, імені та по батькові відповідно до своєї національної традиції.

У статті 7 Декларації «Прав дитини» зазначено: «Кожна дитина має право на ім'я». Кожна дитина дитина має бути зареєстрована одразу ж після народження. З моменту народження вона має право на ім'я.

Доброго дня. Треба зробити зауваження вчителю, що вона називає дітей на свій розсуд, а не так як зазначено у свідоцтві про народження.дії вчителя можно віднести до булінгу.. Стаття 1734 "Булінг (цькування) учасника освітнього процесу" Кодексу України про адміністративні правопорушення

Дане питання врегульовано Цивільним Кодексом України.

Стаття 294. Право на ім'я

1. Фізична особа має право на ім'я.

2. Фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції.

3. У разі перекручення імені фізичної особи воно має бути виправлене. Якщо перекручення імені було здійснене у документі, такий документ підлягає заміні. Якщо перекручення імені здійснене у медіа, воно має бути виправлене у тому ж медіа.

Стаття 296. Право на використання імені

1. Фізична особа має право використовувати своє ім'я у всіх сферах своєї діяльності.

Стаття 297. Право на повагу до гідності та честі

1. Кожен має право на повагу до його гідності та честі.

2. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.

3. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Якщо зауваження не подіє, звертайтесь зі скаргою до Директора школи, Міністерство освіти. Суду.

Також ви маєте право звернутися за захистом на гарячу лінію освітнього Омбудсмена +380 95 143-87-26

ВІТАЮ ВАС, пане ПЕТРО! Такі дії вчителя є протиправними, неетичними та проявом низької кваліфікації, зокрема порушують як міжнародне право, так і законодавство України. Також такі дії можна віднести до булінга! Адже вчитель має здійснювати застосування імені дитини згідно з офіційними документами про його ім"я, а саме - свідоцтвом про народження, а у разі оформлення ID-картки громадянина України - також згідно з нею. Будь-яке викривлення імені - не допускається.

Статтею 7 Конвенції ООН про права дитини (ратифікована Україною 27.02.1991 року) встановлено право кожної дитини на ім’я. Ця ж норма закріплена і в статті 294 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Фізична особа має право на ім'я. Фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції. У разі перекручення імені фізичної особи воно має бути виправлене. Якщо перекручення імені було здійснене у документі, такий документ підлягає заміні. Якщо перекручення імені здійснене у медіа, воно має бути виправлене у тому ж медіа.

Право на ім’я, встановлене ст. 294 ЦК України, є невід’ємним немайновим особистим правом фізичної особи (Постанова Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 753/7395/20 (провадження № 61-18422св21)

Згідно з українським законодавством ім’я кожного громадянина України складається з прізвища, імені та по батькові. За своїм змістом право особи на ім’я включає в себе:

• право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм ім’ям;
• право вимагати від інших осіб звертатися до себе відповідно до свого імені;
• право вимагати припинити незаконне використання свого імені;
• право змінити своє ім’я.

Відповідно до законодавства батьки дитини зобов’язані не пізніше, ніж через місяць після народження дитини зареєструвати в органі РАЦС народження своєї дитини і одночасно дати їй прізвище, ім’я та по батькові.

Згідно зі статтею 28 ЦК України, Фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям.

Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім'я) або діяти без зазначення імені.

Ім'я фізичній особі надається відповідно до закону.

ВІдповідно до частини першої статті 260 ЦК України, Фізична особа має право використовувати своє ім'я у всіх сферах своєї діяльності.

Стаття 201 "Особисті немайнові блага" ЦК України передбачає, що Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі статтею 7Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина з моменту народження має право на ім’я та громадянство. Місце і порядок реєстрації народження дитини визначаються сімейним законодавством, реєстрацію актів цивільного стану, а підстави і порядок набуття та зміни громадянства визначаються Законом України "Про громадянство України", іншими нормативно-правовими актами.

ВІдповідно до статті 8 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" (Мова документів, що посвідчують особу громадянина України):

1. Документи, що посвідчують особу громадянина України, складаються державною мовою. У випадках, визначених законом і міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, такі документи складаються іншими мовами та дублюються державною мовою.

2. Громадяни України, рідна мова яких відмінна від української, мають право на транскрибований запис своїх прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції в документах, що посвідчують особу громадянина України, відповідно до статті 40 цього Закону.

3. Запис прізвища та імені в паспорті громадянина України для виїзду за кордон здійснюється у транскрипції з української мови.

Стаття 40 цього Закону передбачає, що Прізвища, імена та по батькові громадян України виконуються державною мовою відповідно до правил українського правопису, передаються шляхом транслітерації за допомогою літер відповідного алфавіту згідно із звучанням державною мовою та не перекладаються іншими мовами.

Фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища, імені та по батькові відповідно до своєї національної традиції.

Згідно з частиною першою статті 146 Сімейного кодексу України (далі - СК України ) "Визначення імені дитини", Ім'я дитини визначається за згодою батьків.

ВІдповідно до абзаців 9, 10 частини першої статті 53 Закону України "Про освіту", Здобувачі освіти мають право на:

• повагу людської гідності;
• захист під час освітнього процесу від приниження честі та гідності, будь-яких форм насильства та експлуатації, булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю здобувача освіти;

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України "Про повну загальну середню освіту",

безпечне освітнє середовище - сукупність умов у закладі освіти, що унеможливлюють заподіяння учасникам освітнього процесу фізичної, майнової та/або моральної шкоди, зокрема внаслідок недотримання вимог санітарних, протипожежних та/або будівельних норм і правил, законодавства щодо кібербезпеки, захисту персональних даних, безпеки харчових продуктів та/або надання неякісних послуг з харчування, шляхом фізичного та/або психологічного насильства, експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, приниження честі, гідності, ділової репутації (булінг (цькування), поширення неправдивих відомостей тощо), пропаганди та/або агітації, у тому числі з використанням кіберпростору, а також унеможливлюють вживання на території закладу освіти алкогольних напоїв, тютюнових виробів, наркотичних засобів, психотропних речовин;

ВІдповідно до статті 15 цього Закону, Виховний процес є невід’ємною складовою освітнього процесу у закладах освіти і має ґрунтуватися на загальнолюдських цінностях, культурних цінностях Українського народу, цінностях громадянського (вільного демократичного) суспільства, принципах верховенства права, дотримання прав і свобод людини і громадянина, принципах, визначених Законом України "Про освіту", та спрямовуватися на формування:

• відповідальних та чесних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству;
• поваги до гідності, прав, свобод, законних інтересів людини і громадянина; нетерпимості до приниження честі та гідності людини, фізичного або психологічного насильства, а також до дискримінації за будь-якою ознакою;
• патріотизму, поваги до державної мови та державних символів України, поваги та дбайливого ставлення до національних, історичних, культурних цінностей, нематеріальної культурної спадщини Українського народу, усвідомленого обов’язку захищати у разі потреби суверенітет і територіальну цілісність України;
• усвідомленої потреби в дотриманні Конституції та законів України, нетерпимості до їх порушення, проявів корупції та порушень академічної доброчесності;
• громадянської культури та культури демократії;
• культури та навичок здорового способу життя, екологічної культури і дбайливого ставлення до довкілля;
• прагнення до утвердження довіри, взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;
• почуттів доброти, милосердя, толерантності, турботи, справедливості, шанобливого ставлення до сім’ї, відповідальності за свої дії;
• культури свободи та самодисципліни, відповідальності за своє життя, сміливості та реалізації творчого потенціалу як невід’ємних складників становлення особистості.

Єдність навчання, виховання і розвитку учнів забезпечується спільними зусиллями всіх учасників освітнього процесу.

За законодавством України право дітей на захист від усіх форм насильства гарантується статтями 28 і 52 Конституції України, відповідно до яких ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському, або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Водночас статтею 10 Закону України "Про охорону дитинства" встановлено, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім’ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що грунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.

Поняття "булінг" уперше юридично визначено в Законі України від 18.12.2018 № 8584 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо протидії булінгу».

Законом України "Про освіту" термін "булінг" визначено як "моральне або фізичне насильство, агресія в будь-якій формі або будь-які інші дії, вчинені з метою викликати страх, тривогу, підпорядкувати особу своїм інтересам, що мають ознаки свідомого жорстокого ставлення". Варто зазначити, що найчастіше до булінгу вдаються в закладах освіти.

Тому в зазначеному вище Законі визначено механізми протидії цьому явищу, а саме: засновником закладу освіти здійснюється контроль за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, та затвердження та оприлюднення плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, керівником закладу освіти розглядаються заяви про випадки булінгу від здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та ухвалюється рішення про проведення розслідування безпосередньо.

Відповідно до пункту 2 статті 25 Закону України «Про освіту» засновник закладу освіти або уповноважений ним орган (особа) зокрема здійснює контроль за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти; розглядає скарги про відмову в реагуванні на випадки булінгу (цькування) за заявами здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та приймає рішення за результатами розгляду таких скарг; сприяє створенню безпечного освітнього середовища в закладі освіти та вживає заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу.

Заклади освіти зобов’язані забезпечувати на своїх вебсайтах відкритий доступ до правил учнів, плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, порядку подання та розгляду заяв про випадки булінгу від здобувачів освіти, їхніх батьків.

Відповідальність за булінг передбачена статтею 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), яка при цьому застосовується не тільки за вчинення, але й за приховування випадків булінгу. Санкція - штраф від 50 до 100 н.м.д.г. (850-1700 грн) або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

Додаток 1 та 5 до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 10.05.2011 № 423 (зі змінами) "Про затвердження єдиних зразків обов’язкової ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності" містить Вказівки до ведення Класного журналу та Особової справи учня закладів загальної середньої освіти. Прізвища та імена учнів записуються на сторінках відповідного розділу журналу в алфавітному порядку. Відомості про учня (ученицю) (заява батьків або осіб, які їх замінюють, копія свідоцтва про народження тощо) зберігаються в конверті на третій сторінці обкладинки власне особової справи.

Отже, якщо стосовно дитини вчинено булінг, дитина особисто, батьки або її законні представники мають право звернутися до керівника закладу освіти або до його засновника із заявою про випадок булінгу.

У разі відсутності реакції - далі по вертикалі - до керівництва органу освіти виконкому органу місцевого самоврядування, Ювенальної поліції (підрозділу поліції у справах дітей), до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.

Вітчизняні науковці-дослідники у сфері юридичної науки та педагогіки визначають "булінг" в тому числі як порушення права на повагу до імені дитини.Вчинення аморального проступку є додатковою підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов (пункт 3 частини першої статті 41 КЗпП України). Це стосується насамперед працівників, що займаються виховною діяльністю. До суб’єктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники навчально-виховного процесу, а саме: вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів.Якщо працівник, що займається виховною діяльністю, недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України.

Право особи на власне ім’я в сенсі статті 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (на підставі якої діє Європейський суд з прав людини)

Положення статті 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини передбачають, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини свідчить, що сфера дії статті 8 Конвенції розповсюджується також і на питання, пов’язані з реєстрацією та зміною імені та прізвища.

Зокрема, у своїх рішеннях Суд зазначав, що "…стаття 8 не містить ніяких явних положень щодо імен. Однак, імена, як і прізвища, є способом ідентифікації осіб у їх сім’ях і суспільстві, (див. Burghartz проти Швейцарії рішення від 22 лютого 1994, № 280-B, § 24, і Stjerna проти Фінляндії, рішення від 25 листопада 1994, № 299-B, § 37), тому стосуються особистого і сімейного життя..." (див. Guillot проти Франції, рішення від 24 жовтня 1996, § 21).

У той же час практика Суду свідчить, що „основна мета статті 8 полягає у захисті окремої особи від свавільного втручання державної влади; вона встановлює певні позитивні обов’язки, які покликані забезпечити „повагу" до сімейного життя. Однак межі між позитивними та негативними зобов’язаннями, що випливають з цієї статті, складно визначити. В обох випадках - і в цьому вони подібні – необхідно дотримуватись справедливого балансу між конкуруючими інтересами окремої особи, з одного боку, та суспільства – з іншого, і в обох контекстах Держава користується певною свободою розсуду." (див. Ahmut проти Нідерландів, рішення від 28 листопада 1996 року, §63).

Слід зазначити, що практика Європейського суду з прав людини розвивалась таким чином, що встановлення Державою - учасницею Конвенції певного внутрішнього порядку викладення імен та прізвищ не розцінювалось Судом як порушення прав осіб на повагу до приватного і сімейного життя.

Більше того, Суд допускає досить широкі межі розсуду для національних органів Договірної сторони щодо встановлення внутрішнім законодавством обмежень щодо вільного вибору імені особою чи його зміни.

При вирішенні питання щодо наявності втручання у право особи на приватне життя відповідно до статті 8 Конвенції, Суд, перш за все, звертав увагу на незручності, яких зазнавала особа у повсякденному житті, у випадку відмови національними органами зареєструвати чи змінити ім’я та прізвище. Також Суд брав до уваги той факт, чи становила така відмова надмірний тягар для особи.

Свою позицію щодо цього питання Суд відобразив у рішеннях „Stjerna проти Фінляндії" та „Guillot проти Франції".

Так, у справі „Stjerna проти Фінляндії" заявник скаржився на те, що законодавство Фінляндії не дозволяє йому змінити прізвище, а це є порушенням статті 8 Конвенції. Заявник стверджував, що його шведське прізвище створює для нього певні труднощі, оскільки його не можуть вимовити люди, які розмовляють фінською мовою. Також він наголошував на тому, що це призводить до затримок у надходженні кореспонденції та виникнення прізвиськ.

Суд, розглянувши обставини справи, дійшов висновку, що немає підстав вважати, що специфічні незручності були пов’язані саме з використанням прізвища заявника. Суд зазначив, що існує багато прізвищ, які викликають труднощі та породжують прізвиська.

У справі „Guillot проти Франції" Суд дійшов висновку, що відсутнє порушення статті 8 Конвенції, оскільки відмова національними органами у реєстрації імені для дитини "Fleur de Marie" не забороняє називати дитину таким ім’ям у приватному, повсякденному житті, а тільки виключає можливість його використання в офіційних документах (для офіційних документів батькам було запропоновано використовувати ім’я "Fleur-Marie"). У своєму рішенні Суд зазначав, що незручності, які можуть виникнути при використанні одного імені для офіційних цілей, іншого – у приватному житті, не є достатніми для того, щоб піднімати питання про нездатність поважати приватне життя відповідно 8 § 1 Конвенції.

Відмінну від попередніх позицію Суд зайняв у справі „Знаменська проти Росії", де заявниця не мала можливості отримати офіційні документи, у яких батьком дитини було б вказано її біологічного батька, а не чоловіка заявниці. Дослідивши докази, надані сторонами, Суд дійшов висновку, що, відмовляючи заявниці у задоволенні позову, національний суд не надав на жодного правового обґрунтування своїм діям. Окрім того, Урядом-відповідачем було визнано, що національні суди невірно оцінили обставини справи, оскільки не приділили уваги праву матері назвати свою дитину ім’ям по батькові її біологічного батька. Суд визнав неприпустимою та такою, що порушує права людини, ситуацію, коли існуюча у національному праві презумпція, що батьком дитини є чоловік матері, переважає над біологічною та соціальною дійсністю та суперечить інтересам і бажанням зацікавлених сторін, навіть якщо і припускати певний ступінь свободи розсуду держави у цій сфері („Znamenskaya проти Росії", рішення від 2 червня 2005 року).

У справах „Менцен проти Латвії" та „Кухарец проти Латвії" Європейським судом було відхилено скарги заявниць, як такі, що не відповідають вимогам прийнятності до розгляду щодо суті (заявниці скаржились на втручання з боку державних органів у їх право на приватне життя, у зв’язку з викладенням їх прізвищ в офіційних документах згідно з вимогами латвійської мови).

Представляючи свою позицію у Суді, Уряд – відповідач наголошував на тому, що національні органи, користуючись широкими межами розсуду щодо написання імен та прізвищ, не порушували права людини в сенсі статті 8 Конвенції. Суд погодився з позицією Уряду та зазначив, що не компетентний вирішувати питання про систему написання імен латвійською мовою. Суд наголосив, що державна мова є однією з основних конституційних цінностей, як і територія, прапор та конституційний лад держави. Таким чином держава бере на себе зобов’язання гарантувати своїм громадянам застосування мови не тільки у приватному житті, а й у відносинах з державними органами. Це означає, що кожна держава має право самостійно встановлювати правила використання своєї офіційної мови у документах, що посвідчують особу. Також Суд дійшов висновку, що таке викладення імен заявниць не перешкоджало їм користуватись усіма політичними, економічними та соціальними правами („Mentzen alias Mencena проти Латвії" та „Lidija Kuharec alias Kuhareca проти Латвії", ухвали від 7 грудня 2004 року).

Що стосується практики Європейського суду щодо України у справах про застосування статті 8 Конвенції у частині порушення права на власне ім’я, то ці питання були розглянуті судом у справі „Булгаков проти України", яку 22 березня 2005 року Європейським судом було визнано прийнятною для подальшого розгляду. У згаданій заяві заявник, росіянин за походженням, скаржився на те, що записавши його ім’я у паспорті громадянина України як Дмитро, а не як Дмітрій, а по батькові Володимирович замість Владіміровіч, українські державні органи порушили його право на власне ім’я. На його думку, вимога „записувати його ім’я українською мовою", передбачена чинним законодавством, означає лише можливість його транслітерації буквами українського алфавіту, так як жодна норма не вимагає від національних органів замінювати ім’я або по батькові російського походження українськими еквівалентами. Заявник вважав, що таке втручання є незаконним навіть з позиції національного права („„Bulgakov проти України", ухвала від 22 березня 2005 року).

Необхідно звернути увагу на той факт, що наявність прогалин у чинному законодавстві, яке регулювало порядок викладення імен представників національних меншин до прийняття нового Цивільного Кодексу, створювала підстави для неоднозначного його тлумачення.

Так Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII, усі записи в паспорті і відомості про його власника, що вносяться до нього, повинні виконуватись українською і російською мовами. При цьому записи імен та прізвищ українською мовою здійснюються згідно з українським правописом та відповідно до усталеної практики щодо написання особових імен людей.

З іншого боку, статтею 12 Закону України „Про національні меншини в Україні" від 25 червня 1992 року було передбачено, що кожний громадянин України має право на національні прізвище, ім’я та по батькові, а також має право у встановленому порядку їх відновлювати. У той же час порядку відновлення національних імен не існувало.

З прийняттям нового Цивільного кодексу на законодавчому рівні було чітко закріплено право фізичної особи на транскрибований запис свого імені та прізвища відповідно до своєї національної традиції. Також, у разі перекручення імені фізичної особи в офіційних документах воно має бути виправлене, а документ замінений (стаття 294 ЦК України). Відповідно, нові положення реалізовують право особи на власне ім’я в сенсі статті 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Європейський суд у своїй прецедентній практиці неодноразово відзначав, що у випадку, коли заявники мають можливість у встановленому законодавством порядку змінити ім’я та прізвище, дії держави-відповідача не можна вважати такими, що порушують право на повагу до приватного та сімейного життя відповідно до статті 8 § 1 Конвенції.

Єдине, чим може виправдатись вчитель, це всупереч вимогам законодавства використання не офіційного документа як він є, а норм нового, дуже суперечливого і наповненого "сільських рудиментів 17-19 столітть" Українського Правопису (2019), схваленого спільним рішенням Президії Національної академії наук України (протокол № 22/10 від 24 жовтня 2018 р.) і Колегії Міністерства освіти і науки України (протокол № 10/4-13 від 24 жовтня 2018 р.), затвердженого Українською національною комісією з питань правопису (протокол № 5 від 22 жовтня 2018 р.) та підтриманого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 року №" 437 Питання українського правопису".

Зокрема, "вітчизняна мовна професура" у § 144 Правопису визначила, що. Слов’янські прізвища та імена Основні правила правопису прізвищ та імен інших слов’янських народів такі: 1. Білоруські та російські імена за традицією не транслітеруємо, а передаємо українськими відповідниками: Артéм, Микóла, Олексáндр, Семéн, Вíра, Катерúна, Світлáна; винятки тут становлять тільки узвичаєні імена деяких білоруських письменників та діячів культури — такі, як Алéсь Адамóвич, Пятрýсь Брóвка, Рúгор Бородýлін та ін.

Але, слід зазначити, що Правопис не є нормативно-правовим навіть підзаконним актом... і його рекомендації не можуть суперечити правам і свободам, наданим громадянам України та іншим особам - законами України і актами міжнародного права. І взагалі, немає в написанні імен такого поняття російське не російське ім"я. Якщо воно написане / транслітероване українською мовою за вказівкою і бажанням людини - то це не може вважатися російським, грузинським, білоруським, вірменським, турецьким та будь-яким іншим іменем. Позаяк, дуже дивно від мовознавців чути, про наявність імен російських... власне дані імена є слов"янськими, візантійськими, грецькими, римськими та ін. Тоді фактично мовознавці всупереч історикам стверджують, що римський імператор ІV століття Константин (латинською - Сonstantinus) (272-337 роки після Різдва Христова) носив російське ім"я ))) Доречі, розочарую вчителів та мовних експертів... імена Ілья - древньо-євроейського походження, на честь пророка Ільї, що мешкав в Ізраїльському царстві в ІХ столітті до Різдва Христова. Кіріл - грецького походження, що потрапило на Руські землі з Візантії. Транскрибування "Кіріл" можна застосувати у перекладі імені з болгарської мови "Кирил", угорської "Cirill", ба більше каталанської мови (Іспанія) - "Ciril", польської "Cyryl", руминської "Ciril", хорватської "Ciril", чеської "Cіryl", німецької "Cyrіll" тощо.

Тож звинувачувати в "русизмі" подібні вимови і написання імен, рівнозначно, що звинувачувати, що у президента України - російське ім"я Володимир, а не німецької вимови "Вальдемар" чи галицької "Володимирко" (1104-1153 рр., перший князь єдиного Галицького князівства, батько князя Галицького Ярослава Осмомисла).

Тому наполягаю, що слов"янські імена від Сербії, Болгарії, Чехії, Польші і аж до Владивостока - це надбання слов"ян, в тому числі під впливом древньо-єврейських, римських, грецьких імен, що прийшли в Римську імперію і пізніше в Візантію та слідом в державу Києво-Руську із християнством.

МАЮ НАДІЮ, ЩО ЗМІГ ВАМ ДОПОМОГТИ та ПОВНО РОЗКРИВ НОРМАТИВНУ БАЗУ ЩОДО ВАШОГО ПИТАННЯ. Вибачте, що не так швидко. Питання потребує детального пропрацювання та перевірки актуальних норм чинного законодавства, а не лише використання GOOGLE та мережі інтернет з функціями "знайти тикст","копіювати текст", "вставити текст".

З повагою, практикуючий юрист (та педагог за освітою) Ярослав Турчин

Доброго дня!

Громадяни України мають рівні конституційні права і свободи і є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про забезпечення функціонування української мови як державної

Стаття 1. Статус української мови як єдиної державної мови в Україні...4. Статус української мови як єдиної державної мови в Україні визначається виключно Конституцією України...".

"Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Цей Закон регулює функціонування і застосування української мови як державної у сферах суспільного життя, визначених цим Законом, на всій території України.

2. Дія цього Закону не поширюється на сферу приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів.

3. Порядок застосування кримськотатарської мови та інших мов корінних народів, національних меншин України у відповідних сферах суспільного життя визначається законом щодо порядку реалізації прав корінних народів, національних меншин України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом".

Стаття 40. Державна мова в іменах:

1. Прізвища, імена та по батькові громадян України виконуються державною мовою відповідно до правил українського правопису, передаються шляхом транслітерації за допомогою літер відповідного алфавіту згідно із звучанням державною мовою та не перекладаються іншими мовами.

2. Фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища, імені та по батькові відповідно до своєї національної традиції.

ДІЇ Є НЕЗАКОННИМИ, ВИ МАЄТЕ ПРАВО ПОДАТИ ЗАЯВУ В ПОЛІЦІЮ ПРО ВЧИНЕННЯ ВИКЛАДАЧЕМ БУЛІНГУ ЗА СТ.173 -4 КУПАП. Цькування учасника освітнього процесу.

Для початку рекомендую звернутися до вчителя де вказати з повагою, на існуючі порушення , надалі письмово звернутися до директора закладу для врегулювання ситуації , надалі до територіального управління державної служби якості освіти для позапланової перевірки працівників , а також до обласного і міського управлінь освіти

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Тобто вчитель може називати Кіріла (українця) Кирилом? А Діму - Митею? Чи містить російське ім'я Кіріл елементи російської мови, яку вчитель не зобов'язаний застосовувати в сфері трудових відносин? Я дуже хочу добратися до істини.

Я поясню детальніше випадок по суті. Знайома вчителька викладає українську мову в школі державною мовою, назвала на уроці Кіріла (згідно його свідоцтва про народження) Кирилом. Батьки (українці) запротестували проти вживання імені Кирило. Це є порушенням правових норм вчителькою чи ні?