Розподіл майна при розлученні

Доброго дня, Анна!

Якщо право власності на земельну ділянку чоловік отримав до вашого одруження, то вона після розлучення належитеме йому, оскільки є його особистою приватною власністю. Що стосується будинку, то, скорше за все, право власності на будинок чоловік отримав вже під час Вашого шлюбу. Тож, очевидно, що згадана нерухомість є вашою спільною сумісною власністю й, відповідно, має бути поділена пополам. Також при розподілі майна в суді повинно бути враховано наявність у Вас трьох дітей.

Але давайте розглянемо питання розподілу майна під час чи після розлучення детально і по порядку, аби Ви розуміли, що Вас чекає, і як все це відбувається.

Перш за все Ви повинні знати, що в Україні власність у родині існує в двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з них. Простіше кажучи, саме спільна власність подружжя підлягає поділу між подружжям зокрема при розлученні.

Якщо звернутися до цивільного законодавства, а саме до статті 368 Цивільного кодексу України - спільна сумісна власність - це власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності, тоді як у спільній частковій власності частки кожного визначені.

У свою чергу стаття 60 Сімейного кодексу України говорить, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить подружжю на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування та деяких інших винятків, описаних нижче, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Для розуміння чи є майно спільно набутим, ключевими є відповіді на питання: чи купувалося майно під час шлюбу, і чи купувалося за спільні кошти подружжя.

До спільної сумісної власності подружжя належать також доходи: заробітна плата, пенсія, стипендія тощо.

Цікаво, що відповідно до статті 62 Сімейного кодексу України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових витрат або витрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Важливо! За загальним правилом розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою.

Отже, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка?

майно, придбане до шлюбу;

майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто;

житло, набуте за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

земельна ділянка, набута під час шлюбу в порядку безоплатної приватизації;

речі індивідуального користування, в тому ж числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;

кошти, отримані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй/йому належала, а також кошти отримані як відшкодування завданої їй/йому моральної шкоди;

страхові суми, одержані нею/ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, які були особистою приватною власністю кожного з них;

премії, нагороди, які вона/він одержали за особисті заслуги. Важливо! Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він/вона своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв (ла) її одержанню.

Крім того, відповідно до статті 62 Сімейного кодексу України якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, що належить другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), отриманий від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Розлучення не припиняє права спільної сумісної власності "автоматично". Розпорядження спільним майном, після розлучення, здійснюється за взаємною згодою "колишнього" подружжя.

Поділ спільного майна подружжя може бути здійснено як під час існування шлюбу, так і в процесі його розірвання, а також після розірвання шлюбу. Таким чином, не обов'язково розлучатися, щоб розділити майно. І не обов'язково при розлученні ділити майно.

Термін позовної давності на подання позовної заяви про поділ спільно нажитого майна після розлучення встановлено у три роки.

Поділ майна подружжя може бути здійснено в добровільному або судовому порядку.

Добровільний порядок застосовується, якщо подружжя домовились щодо визначення часток кожного з них у праві на майно, а також дійшли згоди щодо конкретного поділу майна відповідно до цих часток.

Сімейне законодавство встановлює форму тільки для договору про поділ нерухомого майна подружжя.

Так, згідно з частиною другою статті 69 Сімейного кодексу України договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя, повинен бути нотаріально посвідчений.

Стаття 182 Цивільного кодексу України в свою чергу передбачає державну реєстрацію прав на нерухомість і угод з нерухомістю, які поширюються також на операції з участю подружжя.

Щодо форми договору про поділ майна подружжя, об'єктом якого є рухомі речі, сімейне законодавство не встановлює спеціальних вимог.

Це означає, що при з'ясуванні форми цього договору (усна, проста письмова) необхідно керуватися загальними правилами форми угоди, передбачених Цивільним кодексом України (статті 205-208).

Нарешті, поділ майна через суд

Якщо між подружжям виник спір щодо розміру належних їм часток, порядку або способу поділу спільного майна, то добровільний порядок поділу майна змінюється на судовий. Для звернення до суду з цим питанням необхідно скласти позов, де позивачем виступатиме один з подружжя, а відповідачем інший, або спільну заяву подружжя про поділ майна.

При поділі майна суд в першу чергу визначає його предмет, тобто те майно подружжя, що підлягає розподілу.

Поділ майна здійснюється з урахуванням вартості речей, що належать подружжю на праві спільної власності, а також розміру їх кредиторських вимог та боргових зобов'язань.

Суд також визначає розмір часток подружжя в праві на майно, і тільки після цього здійснює безпосередньо поділ відповідно до встановлених часток.

Що стосується часток, відзначимо, що відповідно до статті 70 Сімейного кодексу України частки майна дружини та чоловіка є рівними, навіть якщо другий з подружжя не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Поважними причинами зокрема вважаються - навчання, ведення домашнього господарства, виховання дітей, хвороба.

Пам'ятайте, що, якщо існує ймовірність невиконання майбутнього судового рішення, в нашому випадку про поділ майна, сторона по справі має право подати заяву про забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується зокрема шляхом:

накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать чи які підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

заборони вчиняти певні дії;

встановлення обов'язку вчинити певні дії;

заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі або передавати майно чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

передачі речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору.

Сімейне законодавство встановило кілька способів поділу майна подружжя в судовому порядку

По-перше, суд може винести рішення про поділ майна в натурі. Такий спосіб застосовується якщо речі можна розділити без втрати їх цільового призначення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відзначимо, що речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Але відзначимо, що вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна.

По-друге, суд може прийняти рішення про присудження майна одному з подружжя з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його вартість його частки у цьому майні.

Присудження такої компенсації має кілька умов:

згода сторін;

попереднє внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

При цьому, якщо поділ стосується неподільної речі, і жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між подружжям відповідно до їхніх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно в їх спільній частковій власності (абзац третій пункту 25 постанови Пленуму ВСУ “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя“).

Хоча це прямо і не передбачено в Сімейному кодексі України, суди можуть застосувати і такий спосіб поділу майна, як поділ речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні. Такий спосіб поділу на сьогодні є найбільш поширеним. У процесі поділу майна суди можуть одночасно застосовувати не один спосіб, а їх комбінацію. Наприклад, одне майно розділити в натурі, інше передати одному з подружжя, з присудженням другому компенсації. Важливо відзначити, що вартість речей, які підлягають поділу, визначається на момент розгляду спору судом

Розділ майна при розлученні подружжя, що має дітей, включає в себе певні характерні особливості

Важливо пам'ятати, що діти не набувають право власності на нажите в родині майно, але інтереси дітей враховуються судом при розділі майна подружжя.

Частина друга статті 70 Сімейного кодексу України встановила, що під час розгляду такої категорії справ суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, особливо якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини чоловіка також може бути збільшена, якщо з нею/ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітній син або дочка за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Також відзначимо, що відповідно до абзацу п'ятого пункту 30 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки, сина або другого з подружжя, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі і в тому випадку, якщо суд не відступив від принципу рівності часток.

Таким чином, при здійсненні поділу майна суд враховує не тільки інтереси подружжя, а й дітей. Також, ключовими є обставини з ким проживає дитина (діти), і ступінь участі другого з подружжя в забезпеченні сім'ї.

Кредити та борги

Майже всі знають, що за загальним правилом набуте подружжям майно ділиться порівну між ними (якщо подружжя не домовилось про інше), але як говориться «в горі і в радості», а значить і борги діляться також порівну, що в повною мірою підтверджує закон. Розділ боргів здійснюється за тими самими правилами, що і майно.

Також відзначимо, що, якщо спільно набута квартира знаходиться в іпотеці, це не перешкоджає її поділу між подружжям. Але на практиці поділ іпотечної квартири ускладнюється тим, що доводиться ділити не тільки майно, а й обов'язки. До того ж, крім інтересу подружжя присутній інтерес третьої особи - банківської установи.

Як розділити бізнес при розлученні

Якщо про прибутки, отримані подружжям все зрозуміло, адже те що, доходи отримані під час шлюбу є об'єктом спільної сумісної власності, прямо вказано у Сімейному кодексі України, то відповідь на питання чи є частка у статутному капіталі юридичної особи об’єктом права спільної сумісної власності подружжя не така однозначна.

Так, відповідно до рішення від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 Конституційного суду України статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя є об’єктом їх спільної сумісної власності.

В свою чергу, ВСУ у своєму рішенні від 3 червня 2015 року по справі № 6-38цс15 вказав, що грошові кошти чи інше майно, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал за рахунок їх спільних коштів та майна, стають власністю товариства, а в іншого з подружжя право власності на майно трансформується в право вимоги на виплату половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Що стосується акцій акціонерного товариства, зазначимо, що вони однозначно можуть визнаватись об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а отже можуть бути поділені між ними.

Найбільш проблемним в аспекті поділу майна подружжя є бізнес фізичної особи – підприємця. Так, тривалий час, судова практика була на стороні позиції, що поділу підлягають тільки одержані доходи від такої діяльності. В той же час, можна довіритись Верховному Суду, який в постанові від 25.04.2018 у справі №344/1770/14-ц, вказав на те, що майно фізичної особи-підприємця вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Таким чином, в цьому питанні ключовими є три аспекти. По-перше, форма ведення підприємницької діяльності. По-друге, джерело походження коштів або майна за рахунок яких сформована юридична особа. По-третє, період в який майно чи кошти, за рахунок яких сформована юридична особа, набуті.

ВИСНОВОК:

Насамкінець, скажу таке: я торкнувся тут багатьох аспектів поділу майна, як в позасудовому, договірному порядку, так і в судовому. Проте всього не передбачиш, й кожна конкретна ситуація при розподілі майна подружжя має свої унікальні особливості, які тягнуть за собою часто нестандартні рішення, які, в свою чергу, для їх розв'язання потребують спеціальних знань і практичного досвіду. Тому рекомендую Вам, починаючи процес розлучення та поділу майна, заручитись підпримкою досвідченого у сімейному праві адвоката. Це у будь якому випадку обійдеться Вам дешевше, ніж помилки, що Ви можете зробити під час такого розлучення і поділу через свою необізнанність.

Також рекомендую не поєднувати розлучення та розподіл майна в один судовий процес, бо останнє може невиправдано надовго загальмувати перше.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю Вас, Анна!

З першого погляду на питання можна сказати, що однозначно так, бо майно набуте в шлюбі є спільною сумісною власністю.. але це може бути не зовсім так.

Адже, власність на будівлі, що знаходяться на земельній ділянці - належать власнику землі. Якщо Ваш чоловік набув право власності на земельну ділянку до шлюбу.

Так, норми матеріального права, що їх продиктовано принципом «збудоване на поверхні слідує за землею», передбачають імперативи, за якими у власника земельної ділянки виникає право власності на зведені ним будівлі (ч. 2 ст. 375 ЦК України), а землекористувач має право власності на будівлі, споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови (ч. 2 ст. 415 ЦК України). Право власника чи користувача земельної ділянки на забудову дістає розвиток у ч. 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»: «право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації».

Отже, суд може визнати майно особистою власністю.

Але цей факт слід доводити в судовому порядку. Встановлюючи відповідні обставини. Початок будівництва. Дата набуття та підстави набуття землі у власність.

Об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток (Постанова Верховного Суду/КЦС у справі № 363/423/17 від 15.09.2021 р.)

Особистою приватною власністю є земельна ділянка безоплатно приватизована одним із подружжя на себе під час шлюбу із земель державної або комунальної власності, але є винятки! (Постанова Верховного Суду/КЦС у справі № 626/4/17 від 12 серпня 2020 р.).

Суд касаційної інстанції наголосив, що за загальним правилом приватизовані земельні ділянки, як і приватизоване житло під час шлюбу, є особистою приватною власністю того з подружжя, ім’я якого зазначено у правовстановлюючому документі. Таке майно не належить до об’єктів права спільної сумісної власності, і титульний власник має право в тому числі розпоряджатися цим майном без будь-яких згод свого подружжя. Отже, оскільки згода дружини була не потрібна для укладання договору оренди з/д, то позов безпідставний.

Проте з цього правила можуть бути винятки. Якщо земельна ділянка або житло були приватизовані та набуті у власність під час діючого шлюбу з 8 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року, то таке майно вважається спільною сумісною власністю подружжя. Але лише набуте у цей період. Якщо до 8 лютого 2011 року чи після 12 червня 2012 року, то – ні. Такий виняток пояснюється іншою редакцією ст. 61 СК України в цей період.

Відповідно до ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (стаття 70 СК України).

Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно ( житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва ( створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.

Суд також може задовольнити вимоги про визнання права власності на 1/2 частини спірної земельної ділянки, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації.

Згідно з положеннями частини першою статті 81, частини третьої статті 116 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною четвертою статті 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

У пункті 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) судам роз`яснено, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року № 6-814цс15.

Суд враховуючи те, що у кожного із подружжя, який має частку у спільно набутому будинку, у такій самій частці виникає й право власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування будинку, приходить до висновку про визнання за кожним права власності на 1/2 частини спірної земельної ділянки.

Положеннями ст. 392 ЦК України визначено, що для усування усіляких сумнівів щодо існування права власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це оспорюється або не визнається іншою стороною.

В будь-якому разі, відповідно до частини першої статті 62 Сімейного кодексу України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З повагою, юрист Ярослав Турчин

Доброго дня!

Так, Ви маєте право на частку в будинку.

Відповідно до ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо до укладення шлюбу був лише фундамент - то чоловік вважався власником лише матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі створення цього фундаменту.

При розірванні шлюбу Ви матимете право на 1/2 будинку, можливо Ваша частка зменшиться на вартість матеріалів, які були використані для створення фундаменту.

Ви можете поділити спільно нажите майно мирним шляхом ( в позасудовому порядку) - за допомогою договору про поділ майна подружжя. Причому цей договір можна укласти як під час перебування у шлюбі, так і після його розірвання.

Такий договір має багато переваг порівняно з поділом майна у суді.

• Можливість відступити від рівності часток. У договорі чоловік та дружина мають право самостійно визначити, що кому дістанеться й у якій частці. Також ви можете прописати, кому дістанеться неподільне майно, зокрема квартира чи житловий будинок (якщо їх неможливо поділити в натурі), автомобіль тощо.
• Можливість поділити проблемне майно. Особливо це стосується бізнесу. Договір дозволяє без зайвих клопотів врегулювати ці питання, адже вам не доведеться витрачати час на збирання доказів щодо коштів, на які бізнес відкрито чи на які придбано майно для бізнесу.
• Економія часу й коштів. Поділ майна в суді процес тривалий. У деяких випадках одна зі сторін може його навмисно затягувати. Укладення договору про поділ майна відбувається значно швидше й до того ж обійдеться дешевше, ніж судові витрати.

Ну і ще одна перевага договору: його майже не можливо визнати нечинним. Адже укладаючи договір, ви добровільно погоджується на його умови. І в майбутньому у разі виникнення будь-яких майнових претензій договір захистить вас.

Договір про поділ майна подружжя має бути посвідчений нотаріусом. Це обов’язково, якщо предметом договору є нерухоме майно подружжя. В інших випадках це не обов’язково, але на практиці краще посвідчувати у нотаріуса всі договори, щоб не виникало сумнівних питань.

Якщо домовитись мирним шляхом не вдасться - залишається лише судовий порядок.

З повагою, Дерій В.О.!

Всього доброго!

Доброго дня.

Питання поділу нерухомого мана, будівництво якого було розпочате до шлюбу, є досить неоднозначним. Верховний Суд висловив безліч позицій щодо цього питання.

Дуже велике значення має питання документування початку робіт та дозволу на будівництво.

Загальний підхід є наступним - якщо реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна було здійснено після укладання шлюбу і основні затрати на зведення цього об'єкту були понесені подружжям під час шлюбу, то цей об'єкт може бути визнаний спільною сумісною власністю подружжя.

Отже, якщо спірний житловий будинок збудований сторонами під час їх перебування в шлюбі є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому підлягає поділу в рівних частках між сторонами у справі.

Також поділу в рівних частках між сторонами як об`єкт спільної сумісної власності подружжя підлягає і спірна земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку (господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на якій знаходиться будинок, адже відповідно до ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України при переході права власності на будівлі і споруди разом з цими об`єктами переходить і право власності на земельну ділянку без зміни її цільового призначення, адже діє принцип що земля для будівлі, а не будівля для землі.

Підсумовуючи викладене - Ви можете отримати права власності на частину в цьому будинку в судовому порядку.

Зразу зауважу, що спір цей досить дорогий, по справі потрібно буде провести ряд будівельних експертиз, які коштують досить дорого

Вітаю.

Якщо мій чоловік мав у власності ділянку до одруження. Був фундамент на будинок. Ми одружились, і разом 8 років будували будинок. При закінчені будівництва він зареєстрував право власності на своє ім'я. За цей час у нас народилося 3 дітей.

При розлученні...чи маю я право на цей будинок. Всі гроші які я мала за 8 років у цьому будинку. Дякую

Так, однозначно маєте право на поділ майна та на відповідну частку.

СІМЕЙНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 21-22, ст.135)

Глава 8ПРАВО СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ

Стаття 60. Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя

1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

2. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Стаття 61. Об'єкти права спільної сумісної власності

1. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

{Частина перша статті 61 в редакції Закону № 524-V від 22.12.2006}

2. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

3. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

4. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В УКРАЇНІ ДІЄ ПРИНЦИП ПРЕЗУМПЦІЇ СПІЛЬНОСТІ МАЙНА, НАБУТОГО В ШЛЮБІ. ТОБТО ВСЕ МАЙНО, ЗА ВИНЯТКОМ ТОГО, ЯКЕ УСПАДКОВАНЕ АБО ПОДАРОВАНЕ, МАЄ СТАТУС СПІЛЬНОГО МАЙНА. ЯКЩО ОДИН ІЗ ПОДРУЖЖЯ ХОЧЕ ДОВЕСТИ, ЩО МАЙНО НАЛЕЖИТЬ ЙОМУ НА ПРАВІ ОСОБИСТОЇ ВЛАСНОСТІ, ЙОМУ ПОТРІБНО ПОДАВАТИ ПОЗОВ СУДУ.

Сам по собі факт розірвання шлюбу не вплине на правовий статус такого майна, оскільки його будівництво закінчено до розірвання шлюбу. У ЦК України, крім понять «нерухомість», «нерухоме майно», «об’єкт нерухомого майна» (ч. 1 ст. 181, п. 6 ч. 1 ст. 346, ст. 350, 351), вживаються також інші поняття, наприклад: «об’єкт незавершеного будівництва» (ст. 331), «об’єкт будівництва» (ст. 876, 877, 879 — 881, 883), проте прямого визначення цих понять не міститься. Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Тобто під час шлюбу сторони створили майно - збудували будинок, а введення його в експлуатацію - це вимога закону, як і державна реєстрація, що необхідна для юридичного оформлення права власності на цей об’єкт нерухомості.

ВИСНОВОК: введений в експлуатацію після розірвання шлюбу будинок, але побудований за час шлюбу, є об’єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя і підлягає поділу як будинок між колишнім подружжям.

Якщо Ваш чоловік не визначає Вашої частки на майно, він повинен буде звернутись до суду. Розцінюю перспективи такого позову як доволі не високі, але все залежить від обставин.

Всього доброго! Успіхів!

Доброго дня!

Якщо всі кошти за квартиру/ будинок, було внесено до моменту шлюбу та про це є документи , то вона не підлягає поділу.

якщо частину коштів було внесено до шлюбу, а іншу у момент перебування у шлюбі, то ту частку яку внесли під час перебування у шлюбі ви можете отримати подавши позов до суду, про поділ майна.

Майно , що набуте чи вкладені кошти подружжя під час шлюбу підлягає поділу у рівних частинах - це загальне правало Сімейного кодексу України.

частка внесена до шлюбу буде належати дружині - та не підлягає поділу. Інша частка внесена у шлюбі підлягає поділу у рівних частинах.

Відповідно до статті 69 Сімейного кодексу України поділу підлягає лише майно, яке належить чоловікові та дружині на праві спільної сумісної власності. за час шлюбу.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Сімейний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/2947-14#Text):

"Стаття 60. Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя

1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

2. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя...

Стаття 64. Право подружжя на укладення договорів між собою

1. Дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

2. Договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки...

Стаття 70. Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя...

3. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.."

Цивільний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text):

" Стаття 331. Набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва...

2. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації...

Стаття 392. Визнання права власності

1. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

---

Доброї ночі, пані Анно! Будинок, як такий, що створений (побудований) та зареєстрований в Реєстрі речових прав на нерухо майно іпд час шлюбу, є спільним сумісним майном вашого подружжя, незалежно від реєстрації його за чоловіком. Маєте право в порядку передстороги або звернутись до чоловіка про укладення договору щодо визнання будинку спільною сумісною власністю, або звернутись до суду з позовом з таким же предметом. Але невчинення цих заходів не позбавляє Вас права власності на будинок (поділу спільного майна у випадку розірвання шлюбу; в цьому випадку, додатково, суд має врахувати інтереси дітей збільшенням частки будинку на користь того з подружжя, з ким буде визначено місце проживання дітей).

так можите доводите в суді щодо витрат ваших коштів на будівництво! але вам краще коли будите подавати на аліменти ричяг тиску в разі визначення суми аліментів під час поділу набутого в шлюбі майна!