ФОРС-МАЖОР у договорі купівлі-продажу

Доброго дня.

Згідно ст. 14-1 Закону Про торгово - промислові палати

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Виходячи з цього необхідно формувати умови договору.

Верховний суд у своїй практиці виокремив наступні елементи форс-мажорних обставин: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; і найголовніше - унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності (Постанова ВС від 25.01.2022 № 904/3886/21).

Тобто форс-мажор розглядається як обставина непереборної сили, запобігти якій зобов'язана сторона не має змоги. Відповідно, неналежне виконання договору не є наслідком її неправомірних дій і виключає наявність вини, яка є обов'язковою умовою для настання відповідальності за порушення зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом. Така законодавча дефініція убезпечує особу від відповідальності за порушення без вини, і є однією з основоположних в цивільному праві.

Доброго дня, пане Михайло!

Чомусь немає тексту виділеного жовтим кольором в документі.

Щодо форс-мажору, то пункт 7.4 - виключіть, а умови розірвання договору можна перенести в розділ 9.

Пункт 7.5 можна викласти в такій редакції : "Настання форс-мажору має бути засвідчене висновком Торгово-промислової палати України (регіональної ТПП) або іншим компетентним органом."

Форс-мажор як обставина непереборної сили потребує доведення і належного правового оформлення сторонами в судовому процесі. Саме по собі існування таких надзвичайних і невідворотних обставин не звільняє сторону від відповідальності за порушення взятих на себе зобов'язань.

Звернути особливу увагу слід і на встановлену законодавством форму підтвердження форс-мажорних обставин з боку третіх осіб, якими в Україні виступають Торгово-промислова палата та її регіональні представництва. Ці органи в межах своєї компетенції видають сертифікати про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності. Але лише у разі існування та належного підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між дією форс-мажорних обставин і неможливістю виконання зобов'язання.

При цьому, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (Постанови Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 911/589/21, від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Українське законодавство визнає форс-мажором ряд надзвичайних та невідворотних обставин, серед яких має місце і збройний конфлікт, військові дії, неоголошена війна.

Згідно висновків Господарського суду Дніпропетровської області в рішенні від 29.07.2022 у справі № 904/1250/22, - воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час дії воєнного стану.

Отже, суди встановлюють наявність чи відсутність факту форс-мажору лише на підставі всієї доказової бази, детально аналізуючи кожну ситуацію окремо та поведінку сторін.

Особливу увагу слід звернути на важливість повідомлення контрагента у встановленій договором формі, про настання обставин непереборної сили. Адже порушення такої процедури може позбавити особу всіх законодавчих привілеїв форс-мажору.

Господарський суд Дніпропетровської області в рішенні від 29.07.2022 у справі № 904/1250/22 стягнув штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання в тому числі через порушення строку повідомлення про форс-мажорні обставини військової агресії.

Протилежну правову позицію висловив Північно-західний апеляційний господарський суд в постанові від 27 вересня 2022 року у справі № 924/278/22 вказавши, що існування на території України надзвичайних обставин, а саме - введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності, є загальновідомим та нормативно врегульованим. Таким чином, посилання апелянта на несвоєчасне повідомлення відповідачем про настання форс-мажорних обставин не заслуговує на увагу.

Таким чином, юридично вірним є письмове повідомлення про настання форс-мажору за процедурою, яка передбачена умовами договору. Лише так особа будете захищеною від заперечень протилежної сторони і матимете належний доказ існування форс-мажору в суді.

Судова практика містить випадки, коли збройну агресію як обставину непереборної сили намагаються застосувати й тоді, коли боргове зобов'язання чи його частина виникли задовго до настання форс-мажору.

До прикладу, Господарський суд Полтавської області у справі № 917/358/22 не взяв до уваги посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати, оскільки більша частина боргу виникла у відповідача ще до настання форс-мажорних обставин, тобто 24.02.2022 року. Така ж позиція викладена в рішенні цього суду у справі № 917/461/22 де боргові зобов'язання почали існувати ще в серпні 2021 року.

Отже, збройна агресія російської федерації як обставина непереборної сили дійсно є форс-мажором, однак не механізмом універсальної дії. Форс-мажор - це обставини від нас незалежні, нами неконтрольовані, невідворотні й такі, що мають надзвичайний характер, чим і унеможливлюють належне виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.

Джерело: https://biz.ligazakon.net/analitycs/217823_sudova-...

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня, договір то одне, але щоб в тілите вжиття форс мажор , треба довести саме, як він вплинув на господарську діяльність, що призвело до не виконання умов договору. Для цього треба мати документальне підтвердження.

З метою з’ясування, які все ж таки дії необхідно вчинити суб’єкту господарювання, що зазнав впливу форс-мажорних обставин, доцільно згадати висновки Верховного Суду щодо обставин, які повинні існувати для можливості застосування ст. 617 ЦК України:

• обставина непереборної сили повинна бути віднесена до категорії форс-мажору відповідно до умов договору або за законом;
• форс-мажорна обставина була непередбачуваною в момент укладення договору, а її настання не залежить від волі сторін договору;
• існування конкретного зобов’язання, строк виконання якого настав;
• наявність причинно-наслідкового зв’язку між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов’язань;
• вчинення невиконуючою стороною повідомлення іншої сторони щодо впливу форс-мажорних обставин.

У разі існування вищеперелічених обставин ТПП за зверненням суб’єкта господарювання видає сертифікат, який засвідчує існування форс-мажорних обставин за кожним окремим випадком.

Водночас форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов’язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов’язання. При цьому сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Такі правові висновки викладались Верховним Судом впродовж декількох років, динаміку їх формування можливо відслідкувати зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.

Саме з урахуванням вищенаведених висновків судами здійснюється розгляд справ, у яких сторони стверджують про існування форс-мажорних обставин, посилаючись на лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

У період з березня по листопад 2022 року судами першої інстанції ухвалено близько 200 рішень у справах, у яких учасники посилались на лист ТПП України № 2024/02.0-7.1, з них орієнтовно 50 переглянуті у судах апеляційної інстанції, при цьому в 90% випадків суди першої та апеляційної інстанцій критично оцінили посилання учасників справи на лист ТПП України № 2024/02.0-7.1. Основні мотиви в судових рішеннях наступні:

• відсутність безпосереднього причинно-наслідкового зв’язку між війною та невиконанням зобов’язань (приклад: судові рішення у справах № 910/4001/22, № 910/7967/22, № 910/7141/22, № 910/7134/22, № 903/181/22, № 917/244/22, № 903/336/22 та ін.);
• лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 за законодавчо встановленими критеріями не відповідає вимогам, що ставляться до сертифікатів про форс-мажор (приклад: судові рішення у справах № 910/4879/22, № 917/353/22, № 912/2427/21, № 902/88/22, № 914/675/22 та ін.);
• відсутність належного повідомлення про настання форс-мажору (приклад: судове рішення у справі 912/507/22 та ін.).

До Верховного Суду така категорія спорів ще не дійшла, а враховуючи усталену судову практику й те, що вищевказані 90% судових рішень їй цілком відповідають – проходження через касаційні фільтри у питанні застосування норм права, що регулюють форс-мажор, видається малоперспективним.

Все ж таки у випадку, якщо спір про звільнення від відповідальності за невиконання договірних зобов’язань внаслідок впливу форс-мажорних обставин, підтверджених посиланням на лист ТПП України № 2024/02.0-7.1, потрапить на розгляд суддів Верховного Суду, їх правову позицію можливо спрогнозувати з огляду на постанови Верховного Суду від 28.10.2022 у справі № 904/3910/21 (реєстраційний номер у ЄДРСР: 107049505), від 14.09.2022 у справі № 420/143/22 (реєстраційний номер у ЄДРСР: 106243160), від 14.09.2022 у справі № 160/26479/21 (реєстраційний номер у ЄДРСР: 106243163), у яких здійснено оцінку запровадження в Україні воєнного стану та існування форс-мажорної обставини з посиланням на вищевказаний лист ТПП України у розрізі поважності причин пропуску процесуальних строків.

Суд вказав, що саме по собі введення воєнного стану, без доведення учасником справи причинно-наслідкового зв’язку між його введенням та пропуском процесуального строку, не свідчить про поважність причин такого пропуску, а отже, не є підставою для його поновлення.

Таким чином, цілком справедливим є мотив, який часто використовується судами першої та апеляційної інстанцій – введення воєнного стану на території України не означає, що учасник правовідносин не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти у випадку, якщо ним не доведено протилежного. Більше того, держава на сьогодні заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). У випадку якщо учасник справи не надав доказів того, що суб’єкт господарювання зупинив роботу у зв’язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійних обов’язків у зв’язку з воєнними діями, все або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб’єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану, твердження про порушення зобов’язання через вплив форс-мажорної обставини є необґрунтованим.

Не варто забувати, що у судовій практиці трапляються поодинокі випадки, коли суди звільняють суб’єктів господарювання від відповідальності за невиконання договірних зобов’язань та, оцінивши конкретні обставини справи, мотивують свої рішення тим, що лист ТПП є належним підтвердженням форс-мажорної обставини, а питання стосовно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності, є загальновідомим та нормативно врегульованим, у результаті чого здійснення повідомлення іншої сторони не є визначальним фактором у питанні звільнення від відповідальності (приклад: постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 у справі № 924/278/22).

Проводячи аналіз таких аргументів, окрім вітчизняної судової практики доцільно врахувати і наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 79 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 сторона, яка не виконує свого зобов’язання, повинна повідомити іншу сторону про перешкоду і про її вплив на її здатність здійснити виконання. Якщо інша сторона не отримала це повідомлення протягом розумного строку після того, як про цю перешкоду стало чи повинно було стати відомо стороні, яка не виконує свого зобов’язання, ця остання сторона несе відповідальність за збитки, які є результатом того, що таке повідомлення не було отримане.

Аналогічний підхід міститься в узагальнених нормах європейського звичаєвого права. У Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ч. 3 ст. 7.1.7 «Непереборна сила (форс-мажор)» вказано, що сторона, яка не виконала зобов’язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов’язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона, яка не виконала, дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення. У Принципах Європейського договірного права у ст. 8.108(3), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов’язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.

Враховуючи викладене, можливо дійти висновку, що лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 та загальновідомість факту введення на території України воєнного стану жодним чином не спростили процедуру засвідчення форс-мажору для суб’єктів господарювання, а сформований підхід судів до оцінки форс-мажорних обставин та їх впливу на виконання зобов’язань навряд чи буде змінено.

Втім, варто пам’ятати, що невиконання зобов’язань через вплив форс-мажорних обставин звільняє виключно від відповідальності за порушення зобов’язань та жодним чином не звільняє від виконання самого зобов’язання. Та більше, не звільняє від необхідності, за вимогою кредитора, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, оскільки таке зобов’язання є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов’язання і поділяє його долю (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19).

Тож у разі, якщо договірні зобов’язання не були виконані стороною договору через вплив військової агресії, але юридично значимих дій для підтвердження форс-мажору вчинено не було, варто розглянути альтернативні стратегії захисту прав та інтересів, наприклад:

• зменшення розміру штрафних санкцій в порядку ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України (в цьому випадку корисними будуть правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.02.2022 у справі № 927/436/21, реєстраційний номер рішення у ЄДРСР: 104442997);
• внесення змін або розірвання договору у зв’язку з істотною зміною обставин в порядку ст. 652 ЦК України (у цьому випадку варто звернути увагу на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, реєстраційний номер рішення у ЄДРСР: 106078967).

https://yur-gazeta.com/dumka-eksperta/forsmazhor-p...

Доброго дня, Михайло!

Перше ніж перейти до розділів договору визначимось із тим, що розуміє закон під форс-мажором.

Згідно частини другої ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є:

"надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо".

Цивільний кодекс України не містить поняття "форс-мажор", але ст. 617 Цивільного кодексу України підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання визначає випадок або непереборну силу.

Ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Наслідки настання форс-мажорних обставин можуть бути такі:

• строк виконання зобов'язань стороною, на яку впливають такі обставини, відсуваються на весь період їх дії, маючи на увазі і ліквідацію їх наслідків; при цьому ця сторона не може бути звинувачена у простроченні поставки;
• виконання контракту для сторін стає економічно недоцільним, що трапляється при тривалій дії обставин, і кожна із сторін має право відмовитися від повного або часткового виконання зобов'язань за договором; при цьому жодна з сторін не буде мати права вимагати від іншої сторони відшкодування збитків та виплати неустойки.

Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю.

Граничний строк дії форс-мажору, після якого партнери мають право анулювати взаємні зобов'язання.Його тривалість встановлюється з урахуванням строку виконання контракту, характеру товару, способу продажу, торгових звичаїв. Наприклад, для продуктів, що швидко псуються, він приймається рівним 15-30 днів, у контрактах на обладнання - 3—12 місяців, на інші товари - 1-4 місяці. При цьому обумовлюється, що жодна із сторін не буде мати права на відшкодування іншою стороною валютних збитків. Як виняток, покупець може вимагати повернення виплаченого авансу. Але це може виявитися безрезультатним, оскільки складно довести, що продавець не витратив одержані суми до виникнення форс-мажору (на проектні роботи, виготовлення оснащення, придбання матеріалів тощо).

1. Треба відрізняти об‘єктивну неможливість виконати договір та економічну недоцільність подальшого виконання договору

У випадку погіршення матеріального стану підприємства, проте за технічної можливості виконати умови договору, захистити себе від господарських санкцій форс-мажором не вдасться. Через запровадження постановою Правління НБУ від 24.02.2022 року № 18 заборони на виконання платежів у іноземній валюті за межі України, неможливість вчасно здійснити платіж – буде визнана форс-мажором та буде підставою для звільнення зобов’язаної сторони від відповідальності (пені). А от збільшення витрат через організацію постачання товару за контрактом, та, як наслідок, нерентабельність угоди не буде форс-мажором, навіть якщо зайві витрати стали наслідком військових дій.

2. Форс-мажор, по суті, - це договірний засіб захисту для зобов’язаної сторони

Управнена сторона посилатися на форс-мажорне застереження права не має. Наприклад, покупець не може через війну відмовитися від прийняття товарів від продавця. А от продавець, який позбавлений можливості організувати передачу товару покупцю через порушення логістичного ланцюга, чи через зупинення виробництва, може посилатися на форс-мажор.

3. Форс-мажор має бути підтвердженим

Зазвичай, для цього існує сертифікат ТТП. Наразі порядок отримання сертифікату максимально спрощений. Проте, управнена сторона може заперечувати проти посилання на форс-мажор навіть за наявності сертифікату. Тож документальні докази неможливості виконати договір через військові дії рекомендую збирати незважаючи ані на наявність сертифікату ТТП, ані на загальну обізнаність про факт російської агресії проти України.

ТЕПЕР ПО ДОГОВОРУ:

1. Підпункт 7.2. розділу 7, яким визначено поняття форс-мажору включно з виділеним Вами жовтим текстом, взятий по суті із ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", і в ньому виправляти нічого.

2. Підпункт 7.4. я би виклав в наступній редакції:

"Якщо форс-мажорні обставини діють протягом 3 (трьох) місяців поспіль і не виявляють ознак припинення, й сторони дійшли до висновку, що вони не в змозі виконувати свої зобов'язання по цьому Договору, він може бути розірваний Продавцем або Покупцем шляхом лише у разі направлення письмового повідомлення про це іншій Стороні за місяць до дня розірвання.".

3. Зміст підпункту 7.5. викликає подив, оскільки органом, який засвідчує форс-мажор є ТПП.

4. Підпункт 8.2. "У зв’язку із викладеним вище, Сторони погоджуються, що досягнуті між ними домовленості щодо фактичного здійснення поставок за цим Договором, можуть змінюватись в залежності від стану та інтенсивності ведення бойових дій на території України, нововведень органів державної влади, прийняття нормативно-правових актів, що можуть так чи інакше впливати на здійснення господарської діяльності кожною зі Сторін цього Договору".

Таке може бути, якщо обидві Сторони згідні з цим підпунктом, але чому тут нічого не сказано про попередні домовленості між Сторонами щодо таких гіпотетичних змін поставок. Це прописано некоректно і може пізніше призвести до ускладнень.

5. Підпункт 8.4. звучить трохи наївно, оскільки кожна із Сторін окремо несе відповідальність за колабораційну діяльність за ст. 111-1 КК України, але може бути.

В цілому розділи 7 та 8 у своїх пунктах не повторюються і один одному не суперечать.

З повагою, адвокат Айвазян.