Право опіки дитини на одного з батьків

ВІТАЮ ВАС, пані ОЛЬГА! Обоє батьків зобов"язані приймати участь у вихованні та утриманні своїх дітей і від цього обов"язку як і від служби в армії - відмовитись неможливо.

Стаття 180 Сімейного кодексу України говорить про те, що батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття, тобто 18 років.

Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч. 1 ст. 181 СК України).

Єдине, що можна зробити - це укласти Договір про встановлення місця проживання дитини та способів участі у вихованні дитини.

Такий договір за законом підлягає нотаріальному посвідченню, а отже має бути укладений у письмовій формі.

Договір про встановлення місця проживання дитини та способів участі у вихованні дитини (дітей) — це письмова угода між батьками про те, з ким із них проживає дитина на постійній основі, а також про те, як саме другий з батьків, який проживає окремо, бере участь в житті дитини.

У такому договорі може бути врегульовано також питання аліментів та додаткових витрат на дитину, але це не обов'язково. Звичайно, для комплексного врегулювання взаємовідносин батьків і дітей все ж доцільно включити в договір і питання їх утримання. Та навіть якщо батьки вирішили не включати його в договір, юридичної сили від цього він не втратить.

Такий договір може бути укладений подружжям, як в шлюбі, так і після його розірвання, а також партнерами, що проживають/проживали в цивільному шлюбі. Може також бути ситуація, коли шлюб ще не розірвано, але подружжя вже проживає окремо. У такому випадку укласти договір також можна.

Ключовий момент такого договору — один з батьків проживає з дитиною разом, а інший — окремо. Значить потрібне врегулювання угодою взаємних прав і обов'язків.

https://uba.ua/ukr/news/8558

Додатково у договорі рекомендую передбачити дозвіл на вивіз дитини за межі України у будь-які країни та на будь-який термін без надання кожного разу окремого дозволу у формі нотаріальної заяви-дозволу чи довіреності.

Якщо плануєте за межами України жити, то бажано поставити на такий договір штамп "Апостиль" і зробити нотаріальний переклад в країні перебування на мову країни перебування. Хоча, якщо з дітьми буде один із батьків, то іноземним органами особливих проблем не буде. Іноді звісно трапляються казуси на кордоні при спробі вивезення дитини, щоб начебто матір не могла вивезти дитину від батька - громадянина ЄС. В іншому проблем не виникає і такий договір ніхто не просить пред"явити.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 157 Сімейного кодексу України,

1. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п’ятою цієї статті.

2. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

3. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

4. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Повністю від обов"язків позбутися другий з батьків не може. Навіть позбавлення батьківських прав не позбавляє від батьківських обов"язків.

Але якщо є добра воля обох з подружжя, то просто той з ким дитина може не наполягати на виконанні обов"язків і не ініціювавти юридичні процедури щодо цього. От і все.

Якщо Вас цікавить така схема у зв"язку з мобілізацією, то з цього вже нічого не вийде, адже і суди, і держава поставили крапку у майже всіх схемах юридичного ухилення від мобілізації таким чином. Для реалізації права на відстрочку батько має бути одиноким, а не просто дружина фіктивно розлучилася і виїхала в ЄС. Тобто потрібно - свідоцтво про смерть, рішення суду про визнання безвісти зниклим, рішення суду про позбавлення батьківських прав.

Такі процедури і схеми можуть зайняти кілька років і не принести результату. Тож для цілей отримання відстрочки в ТЦК не рекомендую цей варіант.

З повагою, юрист Ярослав Турчин (м. Гамбург, Німеччина)

Доброго дня, Ольга!

У законодавстві України не передбачено такого поняття, як тимчасова передача опіки від одного з батьків іншому. Це неможливо.

З якої причини в Вас виникає дане питання? Потрібно мати більше інформації, аби було можливим надати Вам більш конкретну відповідь.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня.

Орган, який встановив опіку, піклування, за заявою особи може звільнити її від здійснення повноважень опікуна, піклувальника.

Особа може бути звільнена від обов’язків опікуна або піклувальника дитини у випадку, коли між опікуном, піклувальником та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають здійсненню ними опіки, піклування.

За заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов’язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров’я або закладу соціального захисту.

Доброго дня, ви можете договір у нотаріуса про визнання місце проживання дитини та її виховання.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками або в сім’ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Стаття 157 Сімейного кодексу України передбачає, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Повноцінна участь батьків у вихованні дітей максимально забезпечується при їх спільному проживанні з батьками. В тих випадках, коли батьки, внаслідок розірвання шлюбу або з інших причин, не проживають спільно, можуть виникати спори щодо участі у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини та порядку зустрічей з дитиною того батьків, хто проживає окремо. Так, частиною третьою статті 157 Сімейного кодексу України встановлено, що той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, в якому батьки можуть визначити не тільки участь у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо (тобто встановити графік зустрічей з дитиною), але і встановити місце проживання дитини та порядок її утримання. Одночасно, статтею 15 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Це не буде підставою для отримання відстрочки. Самостійне виховання дитини, для отримання відстрочки, передбачає позбавлення батьківських прав матері.

Додатково до своєї відповіді.

Як ми вже визначили, юридично відмовитись від виконання обов"язків чи перекласти їх на іншого з батьків неможливо.

І причин для цього немає, адже порядок і ступінь участі визначають батьки за взаємною згодою, або за ініціативою одного з батьків - в судовому порядку. Тобто існує договірний та судовий порядок як щодо місця проживання дитини з одним із батьків після розлучення, так і інших речей як то порядок участі у вихованні, право бачитись з дитиною, обов"язок щодо фінансової участі в житті дитини шляхом сплати аліментів.

Але якщо є добра воля обох з подружжя, то просто той з ким дитина може не наполягати на виконанні обов"язків і не ініціювавти юридичні процедури щодо другого з подружжя. От і все. Тобто фактично ніхто нікого не контролює і не примушує поза розумною ініціативою держави в особі відповідних органів (органи опіки, поліції тощо), школи, допитливих сусідів, які люблять писати доноси тощо. Проте, і з цими речами можна боротися та присікати. Адже заборонено втручатися в особисте життя людини і її близьких.

Якщо Вас цікавить така схема у зв"язку з мобілізацією, то з цього вже нічого не вийде, адже і суди, і держава поставили крапку у майже всіх схемах юридичного ухилення від мобілізації таким чином. Для реалізації права на відстрочку батько має бути одиноким, а не просто дружина фіктивно розлучилася і виїхала в ЄС. Тобто потрібно - свідоцтво про смерть, рішення суду про визнання безвісти зниклим, рішення суду про позбавлення батьківських прав.

Такі процедури і схеми можуть зайняти кілька років і не принести результату. Тож для цілей отримання відстрочки в ТЦК не рекомендую цей варіант.

Якщо просто існує така потреба не пов"язана з мобілізаційною вакханалією, то повторюся.

Стаття 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) говорить про те, що батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття, тобто 18 років.

Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч. 1 ст. 181 СК України).

Єдине, що можна зробити - це укласти Договір про встановлення місця проживання дитини та способів участі у вихованні дитини.

Такий договір за законом підлягає нотаріальному посвідченню, а отже має бути укладений у письмовій формі.

Договір про встановлення місця проживання дитини та способів участі у вихованні дитини (дітей) — це письмова угода між батьками про те, з ким із них проживає дитина на постійній основі, а також про те, як саме другий з батьків, який проживає окремо, бере участь в житті дитини.

У такому договорі може бути врегульовано також питання аліментів та додаткових витрат на дитину, але це не обов'язково. Звичайно, для комплексного врегулювання взаємовідносин батьків і дітей все ж доцільно включити в договір і питання їх утримання. Та навіть якщо батьки вирішили не включати його в договір, юридичної сили від цього він не втратить.

Такий договір може бути укладений подружжям, як в шлюбі, так і після його розірвання, а також партнерами, що проживають/проживали в цивільному шлюбі. Може також бути ситуація, коли шлюб ще не розірвано, але подружжя вже проживає окремо. У такому випадку укласти договір також можна.

Ключовий момент такого договору - один з батьків проживає з дитиною разом, а інший - окремо. Значить потрібне врегулювання угодою взаємних прав і обов'язків.

https://uba.ua/ukr/news/8558

Додатково у договорі рекомендую передбачити дозвіл на вивіз дитини за межі України у будь-які країни та на будь-який термін без надання кожного разу окремого дозволу у формі нотаріальної заяви-дозволу чи довіреності. Загальний же вигляд договору може мати різний вигляд та передбачати різні ситуації з урахуванням потреб і планів сторін. Такий договір готує або нотаріус, або кваліфікований фахівець - юрист на замовлення сторін або однієї з них.

Якщо плануєте за межами України жити, то бажано поставити на такий договір штамп "Апостиль" (в Україні) і зробити нотаріальний переклад (в країні перебування на мову країни перебування). Хоча, якщо з дітьми буде один із батьків, то іноземним органами особливих проблем не буде. Іноді звісно трапляються казуси на кордоні при спробі вивезення дитини, щоб начебто матір не могла вивезти дитину від батька - громадянина ЄС. В іншому проблем не виникає і такий договір ніхто не просить пред"явити.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 157 Сімейного кодексу України,

1. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п’ятою цієї статті.

2. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

3. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

4. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Повністю від обов"язків позбутися другий з батьків не може. Навіть позбавлення батьківських прав не позбавляє від батьківських обов"язків, якщо на те немає доброї волі того з батьків, хто виховує дитину та з ким дитина залишилась.

Вибачте, якщо неправильно зрозумів Ваше питання.

Хай щастить!

З повагою, юрист Ярослав Турчин (м. Харків, тимчасово знаходжуся у м. Гамбург, Німеччина)

Доброго дня!

Якщо Ви дане питання задаєте з метою отримання відстрочки для батька дитини, то згідно законопроєкту 10449 (який набуде чинності 18 травня) нова редакція статті 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" виглядатиме так :

".. Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України".

Підтвердженням цієї підстави для відстрочки є доведення, що мати не здійснює виховання дитини за певними обставинами.

Такими обставинами є:

• позбавлення батьківських прав матері за рішенням суду
• смерть матері / визнання безвісно зниклою або визнання загиблою за рішенням суду
• відбування покарання у місця позбавлення волі
• рішення суду про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини(самоусунення матері від виховання) https://reyestr.court.gov.ua/Review/114323812

Отже, батько матимете право на відстрочку, якщо встанове факт самостійного виховання дитини або позбаве матір батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав досить довгий процес та має певні наслідки, тому спочатку потрібно спробувати у судовому порядку визнати самостійне виховання дитини.

Добровільна відмова від батьківських прав від дитини чинним законодавством не передбачена та ТЦК не приймається як підстава для відстрочки.

У постанові від 13.06.2018 за результатами розгляду справи №822/2446/17 Верховним Судом викладено позицію про те, що розірвання шлюбу та встановлення місця проживання дитини з позивачем, що передбачає обов`язок батька щодо утримання та виховання дитини, не доводять факт відсутності участі матері у вихованні дитини.

Вагомим документом що підтверджує факт самостійного виховання - є рішення суду про встановлення юридичного факту, а саме здійснення самостійного виховання та утримання дитини.

Ознайомтесь з рішенням суду по Вашому питанню https://reyestr.court.gov.ua/Review/111453168

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Вітаю Вас!

З яких причин можливо передати тимчасове право опіки дитини повністю на одного з батьків і що для цього робити?

Що Ви маєте на увазі? Конкретизуйте, будь-ласка питання. Передача права опікуна дитини неможлива. Якщо питання містить контекст оформлення відстрочки, то це взагалі дуже складний варіант, оскільки передбачає необхідність позбавлення батькіських прав другого з батьків або встановлення факту самостійного виховання дитини. Загалом потрібно розбиратися, адже питання потребує комплексного аналізу та вивчення.

З повагою!