Як можна відшкодувати сплачені аліменти за попередні роки?

Доброго дня.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 197 СК України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Ця норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

Витяг з судового рішення:

" цій справі позивач посилався як на обставину, яка має істотне значення для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, на те, що судовим рішенням встановлено батьківство іншої особи та виключено з актових записів про народження дітей відомості про нього як батька дітей.

Аліментний обов`язок позивача був заснований на факті батьківства, а виключення відомостей про батька з актових записів про народження дітей у зв`язку з тим, що позивач не є біологічним батьком дітей, підтверджує, що позивач не є (і, відповідно, ніколи не був) батьком дітей.

Наслідком ухвалення судом рішення про виключення з актових записів про народження дітей відомостей про позивача як батька дітей є, зокрема відсутність у позивача від самого початку існування спірних правовідносин обов`язку утримання дітей, адже за змістом положень ст. 180 СК України обов`язок утримання дитини несуть лише її батьки.

Отже, виключення запису про батьківство позивача є обставиною, що має істотне значення у розумінні ч. 2 ст. 197 СК України, і, відповідно, є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період, коли він був записаний батьком дітей.

Звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами не призведе до порушення якнайкращих інтересів дітей, оскільки рішенням районного суду встановлено біологічне батьківство іншої особи щодо дітей, який за положеннями ст. 180 СК України зобов`язаний утримувати дітей до досягнення ними повноліття."

Теоретично Ви можете звернутися з позовом до суду.

Доброго дня, це питання треба вирішувати в індивідуальному порядку, тут є багато запитань.

Доброго дня, Тетяна!

Є відповідне рішення Верховного Суду України, проте останнє стосується звільнення від сплати заборгованості за аліментами, що утворилася за період, коли особа була записана батьком дітей.

21 липня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 477/1165/20 задовольнив касаційну скаргу позивача, відомості про якого було виключено з актових записів про народження дітей як їхнього батька.

Наслідком ухвалення судом рішення про виключення з актових записів про народження дітей відомостей про позивача як батька дітей є, зокрема, відсутність у позивача від самого початку існування спірних правовідносин обов’язку утримання дітей, адже, за змістом положень ст.180 СК, обов’язок утримання дитини несуть лише її батьки.

Отже, виключення запису про батьківство позивача є обставиною, що має істотне значення у розумінні ч.2 ст.197 СК і, відповідно, є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період, коли він був записаний батьком дітей.

Щодо Вашої ситуації, то це може бути можливим тільки, якщо чоловік доведе недобросовесність дій колишньої дружини.

Згідно з статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

У статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

ЇЇ тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила:

по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату;

по друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних сум.

Позивач на підтвердження недобросовісності відповідача зазначив, що відповідач приховала відносини з іншим чоловіком, від якого народила дитину. Жодних доказів на підтвердження вказаних тверджень суду подано не було. Суд першої інстанції встановив зазначену позивачем обставину. У відповідності до копії обмінної картки пологового відділення лікарні відповідач ОСОБА_8 у Володимир-Волинському пологовому відділенні ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину з терміном вагітності 40 тижнів. Відтак за календарним підрахунком орієнтовною датою зачаття дитини є 24 грудня 2008 року. Ці обставини не підтверджують недобросовісності відповідача при отриманні аліментів. Висновки суду грунтуються на припущеннях. Суд першої інстанції порушив норми процесуального права, висновки суду грунтуються на недоведених обставинах, які суд вважав встановленими. Будь - яких інших доказів на підтвердження недобросовісності відповідача позивачем суду не надано. Відповідач зазначає, що не мала жодного сумніву в тому, що позивач ОСОБА_1 є батьком її сина, обставин про те, що ОСОБА_1 не є батьком її дитини не визнавала. ОСОБА_2 є добросовісним набувачем аліментів. Отже, в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих аліментів в розмірі 44107, 96 грн. слід відмовити, оскільки вони не підлягають поверненню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/87...

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня!

Чоловіку потрібно звернутись до суду для повернення безпідставно набутих коштів, але в таких випадках суди можуть стати на сторону відповідача.

Ознайомтесь з судовою справоюю № 677/876/21, яка пройшла 3 інстанції, де Верховний Суд прийняв сторону колишньої дружини.

Щоб мати змогу відшкодувати безпідставно сплачені аліменти чоловіку потрібно:

1. Підготувати позовну заяву

2. Підтвердити всі сплачені кошти квитанціями або банківськими виписками

3. Надати докази недобросовісності колишньої дружини, а саме той факт, що вона приховала відносини з іншим чоловіком, від якого народила дитину.

Самого тесту ДНК та виключення чоловіка із актового запису народження може бути недостатньо. Йому потрібно надати докази того, що колишня дружина знала, що дитина не чоловіка і навмисно стягувала з нього аліменти.

На жаль, але така реальна судова практика, з якою можете ознайомитись за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/106558352

Витяг з рішення суду

"За загальним правилом, передбаченим частиною першою статтею 1215 ЦК України, безпідставно набуті аліменти не підлягають поверненню.

Аналіз частини першої статті 1215 ЦК України свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Схожий за змістом висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та підтриманий сталою судовою практикою (постанова Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 382/1728/18).

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15 вказала, що правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Категорія добросовісності визначається через етичні та моральні категорії. Категорія «добросовісність» закріплена в документах міжнародної уніфікації права: добросовісність здійснення прав і виконання обов`язків проголошується принципом міжнародного договірного права.

ЦК України закріплює презумпцію добросовісності і розумності дій особи, яка здійснює власне право (частина п`ята статті 12 ЦК України). Ця презумпція діє, поки інше не буде встановлено рішенням суду. Добросовісне здійснення особою свого цивільного права передбачає реалізацію правомочностей відповідного права з урахуванням інтересів інших учасників відносин, публічних інтересів держави тощо. Добросовісність здійснення цивільного права завжди проявляється в такій поведінці особи-носія такого права, яка знаючи (повинна була знати), що здійснення нею прав або виконання обов`язків може призвести до негативних наслідків, не вжила доступних їй заходів для їх усунення. В іншому випадку така особа має вважатися недобросовісною з настанням для неї тих чи інших правових наслідків.

З положень закону випливає, що обов`язок спростування презумпції добросовісності покладається на суб`єкта, який відповідні дії (правочин) ставить під сумнів.

У справі, що є предметом перегляду, апеляційний суд, встановлюючи обставини недобросовісності ОСОБА_2 як набувача аліментів, узяв до уваги лише факт визнання останньою позову про оспорювання батьківства, не врахувавши усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи.

Відповідно до положень статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Водночас, вимога про повернення коштів, витрачених на забезпечення життєдіяльності дитини, не відповідає інтересам дитини.

У справі, що переглядається, аліментні кошти витрачались на утримання дитини за відсутності будь-якої несумлінності з боку останньої, зворотного позивачем не доведено. Враховуючи, що дитина не має біологічно встановленого батька, який має обов`язок її утримувати, а мати знаходиться у скрутному матеріальному становищі та утримує іншу малолітню дитину, повернення отриманих за тривалий час аліментів може зашкодити інтересам дитини та поставити під загрозу її право на належний рівень життя та гармонійний розвиток її особистості.

З іншого боку, позивач протягом десяти років знав, що в актовому записі про народження був записаний батьком дитини, виконував щодо неї батьківські обов`язки, тривалий час добровільно сплачував аліменти на її утримання та не оспорював своє батьківство.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Враховуючи те, що відповідно до частини першої статті 179 СК України саме малолітня дитина ОСОБА_3 є власником одержаних на її утримання аліментів, а концепція забезпечення найкращих інтересів дитини є провідною у вітчизняному та міжнародному сімейному праві, вимоги позивача про повернення добровільно сплачених на утримання дитини аліментів не ґрунтуються на вимогах закону, зокрема і статті 1215 ЦК України.

За відсутності достовірних доказів недобросовісного набуття аліментів, які є власністю дитини та якими розпоряджалась її мати в інтересах дитини, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення їх з відповідача на користь позивача як безпідставно набутих."

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня. Повернути в судовому порядку як безпідставно набуті кошти. Підстава - рішення суду про оскарження батьківства. А суму сплачених аліментів необхідно отримати від виконавчої служби.

ВІТАЮ ВАС, ТЕТЯНО!

Це 99,999 % нереально. Змиріться. Є приписи пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, що безпідставно набуті аліменти не підлягають поверненню.

У випадку, якщо кошти були сплачені, то повернути їх буде майже неможливо, адже відповідно до Цивільного кодексу аліменти не підлягають поверненню як безпідставно набуті.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України. Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави

1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Стаття 1215. Безпідставно набуте майно, що не підлягає поверненню

1. Не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Заборгованість по аліментах, яка утворилася у зв’язку з їх несплатою раніше зводились до того, що до часу виключення відомостей з актового запису, обов’язок залишається.

Проте, Верховний Суд у Постанові КЦС ВС від 21 липня 2021 року по справі № 477/1165/20 (провадження № 61-19171св20) прийшов до іншого висновку. Судом зазначено, що виключення запису про батьківство є обставиною, що має істотне значення відповідно до ч. 2 ст. 197 Сімейного кодексу України, а тому, є підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період, коли особа була записана батьком дітей.

АЛЕ ВЖЕ СПЛАЧЕНІ, НА ЖАЛЬ, СТЯГНУТИ НЕ ВИЙДЕ. ТАК ПРОПИСАНИЙ ЗАКОН.

Єдиний міг би бути варіант - довести умисел та шахрайські дії матері дитини. Але Ви це ніколи не доведете, бо це мають бути однозначні докази, що особа усвідомлювала свої дії та знала, що Ви не є батьком і умисно намагалася заволодіти Вашими грошима.

Можна звісно стверджувати, що виплата аліментів за виконавчим провадженням була ПРИМУСОВОЮ, а не ДОБРОВІЛЬНОЮ, а також не було добросовісності збоку набувача. Але тут 1 % із 100.

З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин (м. Гамбург, Німеччина)

Вітаю Вас.

Теоретично можливо, як безпідставно набуті кошти, але зрозуміло, що це можливо виключно в судовому порядку. На практиці, не думаю, що це реально. Навіть порадив би не займатися часом та не витрачати кошти на правників.

Постанова Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 337/642/22

Вимоги про повернення безпідставно набутих коштів не застосовуються до аліментів, тому такі зобов’язання не належать до кондикційних. Метою позову є повернення переплачених коштів, а спосіб, який обрав позивач – зарахування переплати в рахунок аліментних зобов’язань перед іншою особою, не змінює предмета позову – повернення коштів. Обраний позивачем спосіб захисту, а саме позовні вимоги про зарахування переплати в рахунок аліментних зобов’язань, є неналежним та не підлягає захисту.

Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

З огляду на зазначене до участі у справі як співвідповідача позивачеві слід було залучити сина, який є набувачем і власником коштів. Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв, а з власної ініціативи суд не наділений такими повноваженнями. Зазначене є самостійною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

З повагою!