неправильний поділ земельної ділянки

ВІТАЮ ВАС, пане ОЛЕКСАНДР!

Є договір між колишніми власниками про порядок користування і поділ?

Якщо є, то нові власники не мають права вимагати нового поділу. Вони зобов"язані дотримуватися існуючих договірних відносин, встановлених колишніми власниками.

Практика щодо цього є однозначною та пройшла усі стадії аж до Верховного Суду.

З виникненням спільної часткової власності виникає багато питань з приводу володіння, користування і роз­порядження спільним майном. Деякі з цих питань врегульовані правовими нормами, вирішення інших не повинно суперечити загальним правилам. У Цивільнму Кодексі України правовому регулюванню відносин між фізичними особами, які є учасниками спільної часткової власності, безпосередньо присвячені статті 356-367 Цивільного кодексу України. Названі статті можуть регулювати і відносини між юридичними особами як учасниками спільної часткової власності, але за умо­ви, що вони не суперечать статутній діяльності останніх.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Як передбачено ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Стаття 321 ЦК закріплює принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 355 ЦК майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або спільної сумісної власності.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов’язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно (ч. 4 ст. 358 ЦК).

Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

У ст. 369 ЦК передбачено, що співвласники майна, яке є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним зі співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним зі співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Право спільної власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. При виділі частки з майна, що є у спільній частковій власності укладається в письмовій формі договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна, який підлягає нотаріальному посвідченню.

У разі недосягнення згоди про спосіб і умови виділу у натурі частки із спільного майна учасник спільної часткової власності вправі звернутися з відповідним позовом до суду. Розгляд зазначених справ здійснюється у місцевих загальних судах за місцем знаходження відповідного майна. При зверненні до суду необхідно сплачувати судовий збір у розмірі, зазначеному у Законі України "Про судовий збір", крім крім випадків, якщо Позивач звільняється від сплати судового збору.

Нотаріально посвідчений договір виділу є правовстановлюючим документом на нерухоме майно. Право власності на нерухоме майно, набуте за таким договором, підлягає реєстрації у органах, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і виникає з моменту державної реєстрації (Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Водночас сам договір про виділ у натурі частки нерухомого майна державної реєстрації не вимагає.

https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D1%8...

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов’язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно (ч. 4 ст. 358 ЦК України).

З повагою, юрист Ярослав Турчин

Доброго дня!

Для більш конструктивної відповіді потрібно знати чи були укладені договори на користування будинком, чи є документи про право власність на земельну ділянку під нерухомістю?

Спільна часткова власність – це власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому (частина перша статті 356 Цивільного Кодексу).

Згідно з ч. 3 ст. 358 Цивільного Кодексу України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно з частинами першою, другою статті 364 Цивільного Кодексу України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Учасники спільної часткової власності вправі укладати договори про визначення розміру часток, зміну розміру часток, виділення частки в натурі та поділ нерухомого майна. Форма договору – письмова з обов’язковим нотаріальним посвідченням. Альтернативою є укладання договору в простій письмовій формі з подальшим визнанням його дійсності судом.

Якщо спір виник між співвласниками будинку та був укладений нотаріальний договір користування житловим будинком - тоді про демонтаж або поділ не може йти мова. Проте, власник, який вимагає поділу може звернутися до суду. Наскільки буде успішним даний позов залежить від правовстановлючих документів, які є у сторін.

З повагою, юрист Дерій В.О.!