права іноземців в Україні

Доброго дня, Олександра!

Громадянам Швеції не потрібно оформлювати візу для вʼїзду в Україну, якщо тривалість їх подорожі менше 90 днів. Для безперешкодного перетину кордону необхідно мати наступний перелік документів:

• Дійсний закордонний паспорт.
• Поліс медичного страхування. Також подорожуючи Україною в умовах воєнного стану важливо враховувати додаткові ризики. Страхування військових ризиків може компенсувати збитки у разі настання нещасного випадку через воєнні дії чи терористичні акти, амбулаторне лікування, госпіталізацію та невідкладну допомогу.
• Підтвердження мети запланованого перебування – бронювання готелів, договори оренди квартир, туристичні ваучери, квитки на семінари, виставки, ярмарки, запрошення від фірм та організацій тощо;
• Підтвердження достатнього фінансового забезпечення на весь період запланованого перебування (45$ на людину на кожну добу перебування в Україні).

Довгострокові візи (тип «D»), видаються з метою подальшого оформлення компетентними органами України документів, що дають право на перебування або проживання в Україні на строк, що перевищує 90 днів. Довгострокові візи оформлюються як багаторазові на 90 днів.

ПІДСТАВИ ОТРИМАННЯ ДОВГОСТРОКОВОЇ ВІЗИ ТИПУ D:

• D-01 – імміграція;
• D-02 – возз’єднання сім’ї з особою, яку визнано біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист в Україні;
• D-03 – дипломатична/службова (для акредитації в МЗС);
• D-04 – працевлаштування;
• D-05 – міжнародна технічна допомога;
• D-06 – провадження релігійної діяльності;
• D-07 – участь у діяльності філій, відділень, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій іноземних держав;
• D-08 – робота у представництві іноземного суб’єкта господарювання в Україні;
• D-09 – робота у представництві іноземного банку;
• D-10 – провадження культурної, освітньої, наукової, спортивної, волонтерської діяльності;
• D-11 – робота кореспондентом або представником іноземних засобів масової інформації;
• D-12 – засновник або учасник (бенефіціарний власник) юридичної особи;
• D-13 – навчання;
• D-14 – возз’єднання сім’ї з громадянином України (на підставі шлюбу);
• D-15 – возз’єднання сім’ї з особами, які мають посвідку на тимчасове проживання в Україні;
• D-16 – інша відповідно до міжнародних договорів України.

Волонтерами можуть стати іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Законом передбачено право волонтерів на належні умови здійснення волонтерської діяльності, забезпечення спеціальними засобами захисту, спорядженням та обладнанням, відшкодування витрат, пов’язаних зі здійсненням волонтерської діяльності, в тому числі витрат на отримання візи, проїзд, поштові і телефонні послуги, на проведення медичного огляду, вакцинації та інших лікувально-профілактичних заходів, безпосередньо пов’язаних з наданням волонтерської допомоги.

Іноземні громадяни, що здійснюють волонтерську діяльність можуть перебувати в Україні на законних підставах, за умови дотримання встановлених строків перебування для держав з безвізовим режимом в’їзду, отримання візи для держав з візовим режимом в’їзду та/або наявності посвідки на тимчасове проживання.

Для одержання посвідки на тимчасове проживання іноземець має отримати довгострокову візу типу D-10, в якій зазначено підставу майбутнього перебування – здійснення волонтерської діяльності та прибути в Україну.

Метою прибуття до України та перебування на її території для отримання візи D-10 є:

• участь в міжнародних та регіональних волонтерських програмах або
• участь в діяльності волонтерських організацій.

Участь волонтерської організації в процесі легалізації іноземця на території України потрібна як на етапі формування пакету документів для отримання візи, так і на етапі подання документів для отримання посвідки.

Посвідка іноземцям – волонтерам видається на один рік та може бути продовжена, за наявності підстав.

Для оформлення будь-якого типу візи, якщо інше не передбачено законодавством або міжнародними договорами України, необхідно подати такі документи:

1. Паспортний документ, який повинен відповідати наступним вимогам:
   • Бути дійсним протягом не менше ніж 3 місяці після запланованої дати виїзду з території України.
   • Містити не менше 2-х вільних сторінок.
   • Строк дії паспорта не повинен перевищувати 10 років.
2. Заповнена та підписана візова анкета.
3. Одна кольорова фотокартка розміром 35х45 мм.
4. Дійсний поліс медичного страхування, який покриває витрати не менше ніж на 30 000 євро або в еквіваленті іншою валютою. Зазначена вимога не стосується осіб, які користуються дипломатичним або службовим паспортом.
5. Документи, що підтверджують наявність достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування в Україні та для повернення до країни походження або транзиту до третьої країни. Також може знадобитись доказ, що особа може отримати достатнє фінансове забезпечення законним шляхом на території України. Ці вимоги регулюються Порядком підтвердження достатнього фінансового забезпечення іноземців та осіб без громадянства для в’їзду в Україну, перебування на її території, транзитного проїзду та виїзду за її межі. У разі розгляду візового клопотання для багаторазової візи перевіряється наявність достатнього фінансового забезпечення на період першої запланованої поїздки до України. Ця вимога не стосується осіб, які користуються дипломатичним або службовим паспортом.
6. Документ, що підтверджує сплату консульського збору, якщо це необхідно згідно з законодавством та міжнародними договорами України.
7. Для робочої візи D-04 в Україну, окрім вищезазначених документів, необхідно також надати засвідчену копію дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, яке підтверджує мету поїздки.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня!

моя знайома, громадянка Швеції, хоче стати співвласницею притулку для собак в Україні.чи має вона на це право? який тип візи у неї повинен бути для цього? які типи віз зараз діють для європейців в Україні та на які терміни?

Яка організаційно-правова форма притулку для тварин - благодійна установа, громадська організація чи інше? Ваша знайома хоче стати засновником, членом організації, керівником?

Згідно статті 26 Конституції України - Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно статті 1 ЗУ "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Якщо знайома має на меті серйозно займатися притулком для собак, перебуваючи в Україні - їй необхідно буде оформити ідентифікаційний код в Україні та посвідку на проживання.

Для того, щоб іноземець зміг отримати посвідку на проживання в Україні, за правилами, йому потрібна вагома підстава. Такою підставою може стати дозвіл на роботу в громадській організації. Причому іноземець може стати керівником організації.

якщо вона вʼїде в Україну як турист, чи може вона бути найнята на роботу під час перебування в Україні? і чи може тоді бути змінений її тип візи на робочу?

Роботодавці мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається державною службою зайнятості.

Для отримання дозволу роботодавець подає наступні документи:

1) заяву за формою, встановленою КМУ;

2) копію сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства з особистими даними разом з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку;

3) кольорову фотокартку іноземця або особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра;

4) копію проекту трудового договору (контракту) або гіг-контракту з іноземцем або особою без громадянства, посвідчену роботодавцем.

Після отримання дозволу на працвлаштування іноземець може оформити посвідку на тимчасове проживання в Україні на підставі частини четвертої статті 4 ЗУ "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

чи існують якісь спеціальні візи для зооволонтерів? чи якось взагалі окремо регулюється їх вʼїзд та виїзд?

Якщо знайома приїде до України на термін до 90 днів, то вона може займатись волонтерською діяльністю саме на даний термін.

При потребі перебувати на території України більше ніж 90 діб - знайомій потрібно оформити тимчасову посвідку на проживання.

Іноземці, які претендують на отримання тимчасової посвідки на підставі волонтерства, мають бути особами, що досягли 16 річного віку та прибули в Україну на запрошення волонтерської організації з метою участі в міжнародних/регіональних волонтерських програмах чи участі в діяльності волонтерських організацій, зареєстрованих в Україні в установленому порядку.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб’єктності та основних прав і свобод людини.

Іноземці, які постійно проживають в Україні, можуть працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.

Статтею 42 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що роботодавці мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Видача та продовження дії дозволу на застосування праці громадян Російської Федерації, Республіки Білорусь, а також інших держав, визнаних такими, що становлять загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності і демократичному конституційному ладу та іншим національним інтересам України, здійснюються за погодженням із регіональними органами Служби безпеки України.

"Стаття 42. Застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні

1. Роботодавці мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Видача та продовження дії дозволу на застосування праці громадян Російської Федерації, Республіки Білорусь, а також інших держав, визнаних такими, що становлять загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності і демократичному конституційному ладу та іншим національним інтересам України, здійснюються за погодженням із регіональними органами Служби безпеки України.

Технічний опис і зразок бланка дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні затверджуються Кабінетом Міністрів України.

2. Праця іноземців та осіб без громадянства може застосовуватися на різних посадах в одного або декількох (двох і більше) роботодавців за умови отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні (далі - дозвіл) кожним роботодавцем.

Праця іноземців та осіб без громадянства може застосовуватися без дозволу на посадах за сумісництвом в одного роботодавця, якщо строк дії трудового договору на посаді за сумісництвом не перевищує строку дії дозволу за основним місцем роботи.

3. Іноземець або особа без громадянства може суміщати роботу на посаді, визначену дозволом, з роботою на посаді тимчасово відсутнього працівника, за умови, що суміщення триває не більше 60 календарних днів протягом календарного року.

4. Іноземці та особи без громадянства мають право провадити в Україні інвестиційну, зовнішньоекономічну та інші види діяльності відповідно до законодавства.

5. Іноземці та особи без громадянства не можуть призначатися на посаду або займатися трудовою діяльністю у разі, коли відповідно до законодавства призначення на відповідну посаду або провадження відповідного виду діяльності пов'язане з належністю до громадянства України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

6. Без передбаченого цією статтею дозволу здійснюється працевлаштування:

1) іноземців та осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні;

2) іноземців та осіб без громадянства, які набули статусу біженця відповідно до законодавства України або одержали дозвіл на імміграцію в Україну;

3) іноземців та осіб без громадянства, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні;

4) представників іноземного морського (річкового) флоту та авіакомпаній, які обслуговують такі компанії на території України;

4-1) осіб, яких визнано особами без громадянства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів;

5) працівників закордонних медіа, акредитованих для роботи в Україні;

6) спортсменів, які набули професійного статусу, артистів та працівників мистецтва для роботи в Україні за фахом;

7) працівників аварійно-рятувальних служб для виконання термінових робіт;

8) працівників іноземних представництв, які зареєстровані на території України в установленому законодавством порядку;

9) священнослужителів, які є іноземцями і тимчасово перебувають в Україні на запрошення релігійних організацій для провадження канонічної діяльності лише у таких організаціях з офіційним погодженням з органом, який здійснив реєстрацію статуту (положення) відповідної релігійної організації;

10) іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну для участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги;

11) іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну для провадження викладацької та/або наукової діяльності у закладах фахової передвищої та вищої освіти на їх запрошення;

12) інших іноземців та осіб без громадянства у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

7. Залучення висококваліфікованих іноземних спеціалістів і робітників, потреба в яких є відчутною для національної економіки, здійснюється на підставах, визначених Законом України "Про імміграцію".

Стаття 42-1. Підстави для отримання або продовження дії дозволу

1. Дозвіл видається або його дія продовжується для таких категорій осіб, якщо інше не встановлено законом та/або міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України:

1) іноземні наймані працівники;

2) відряджені іноземні працівники;

3) внутрішньокорпоративні цесіонарії;

4) іноземці та особи без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; іноземці та особи без громадянства, які оскаржують рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

5) особи, які подали заяву про визнання особою без громадянства, та особи, які оскаржують рішення про відмову у визнанні особою без громадянства;

6) іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання у закладах вищої освіти та мають намір у період навчання та після закінчення навчання, за умови працевлаштування не пізніше ніж за 30 календарних днів до моменту завершення навчання, провадити трудову діяльність в Україні.

Стаття 42-2. Перелік документів для отримання дозволу або продовження його дії

1. Для отримання дозволу роботодавець подає такі документи:

1) заява за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України, в якій роботодавець підтверджує, що посада, на якій застосовуватиметься праця іноземця або особи без громадянства, відповідно до закону не пов’язана з належністю до громадянства України і не потребує надання допуску до державної таємниці;

2) копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства з особистими даними разом з перекладом українською мовою, засвідченим в установленому порядку (крім іноземців та осіб без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів щодо вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; іноземців та осіб без громадянства, які оскаржують рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; осіб, які подали заяву про визнання особою без громадянства, та осіб, які оскаржують рішення про відмову у визнанні особою без громадянства);

3) кольорова фотокартка іноземця або особи без громадянства розміром 3,5 x 4,5 сантиметра;

4) проект трудового договору (контракту) або гіг-контракту з іноземцем або особою без громадянства, засвідчений роботодавцем (крім відряджених іноземних працівників);

5) копія зовнішньоекономічного договору (контракту), укладеного між українським та іноземним суб’єктами господарювання, яким передбачено застосування праці іноземців та осіб без громадянства, направлених іноземним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт (надання послуг), та копія документа, що підтверджує наявність трудових відносин іноземного працівника з іноземним роботодавцем, який його відрядив (для відряджених іноземних працівників);

6) копія рішення іноземного суб’єкта господарювання про переведення іноземця або особи без громадянства на роботу в Україну із визначенням строку його роботи та копія трудового договору (контракту), укладеного українським суб’єктом господарювання з іноземцем або особою без громадянства (для внутрішньокорпоративних цесіонаріїв);

7) копія рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або копія довідки про звернення за захистом в Україні (для осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та осіб, які оскаржують рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту);

8) копія довідки встановленого зразка про звернення за визнанням особою без громадянства (для осіб, які подали заяву про визнання особою без громадянства, та осіб, які оскаржують рішення про відмову у визнанні особою без громадянства);

9) копія наказу закладу вищої освіти України про зарахування та встановлення періодів навчання для студентів - іноземців або осіб без громадянства; письмова згода закладу вищої освіти України (у довільній формі) щодо працевлаштування іноземного студента та зобов’язання такого закладу повідомити територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, про відрахування іноземця або особи без громадянства з такого закладу; копія посвідки на тимчасове проживання; копія документа про вищу освіту, засвідчена в установленому порядку (для іноземців або осіб без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання у закладах вищої освіти та мають намір у період навчання і після закінчення навчання, за умови працевлаштування не пізніше ніж за 30 календарних днів до моменту завершення навчання, провадити трудову діяльність в Україні)."

Доброго дня, Треба отримати посвідку на тимчасове або постійне місце проживання!

Особливі умови для перебування та в'їзду

Варто відзначити, що за постановою КМУ № 1302 «Деякі питання перебування в Україні громадян Республіки Білорусь» від 23 грудня 2020 р. зазначеним громадянам можна перебувати на території України не більше 180 днів упродовж 365 днів. Для інших іноземців діє постій не правило перебування на території України: 90 днів упродовж 365 днів або інший строк, передбачений візою для візових країн. Для громадян з повним безвізовим порядком в'їзду в Україну (громадяни Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Молдови та Узбекистану), які законно перебувають на території України та в яких з'явилися або змінилися підстави для оформлення посвідки на тимчасове проживання, можуть не перетинати державний кордон для подачі документів на отримання посвідки на тимчасове проживання. Таке право для зазначеної категорії громадян передбачене п. 32-1 постанови КМУ № 322 «Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання» від 25 квітня 2018 р. (далі — Постанова). Втім, таким правом не можуть скористатися громадяни Російської Федерації, хоча вони можуть в'їжджати в Україну в безвізовому режимі. Їм необхідно в'їжджати в Україну вже з підставами або повторно перетинати кордон, якщо в них ці підстави з'явилися чи змінилися під час перебування в Україні.

Громадянам інших держав для отримання посвідки на тимчасове проживання необхідно отримувати візу типу D, в якій повинна бути зазначена мета поїздки.

Посвідка на тимчасове проживання: які документи необхідні

Для отримання посвідки на проживання іноземець повинен мати відповідні підстави. Для іноземних ІТ-професіоналів та громадян інших країн, які хочуть працювати в Україні, це дозвіл на працевлаштування (пп. 1 п. 33 Постанови). Для іноземних бізнесменів існують два шляхи отримання посвідки на тимчасове проживання:

1) на підставі пп. 1 п. 33 Постанови, тобто дозволу на праце влаштування;

2) на підставі пп. 9 п. 33 Постанови — по факту реєстрації власної юридичної особи в Україні за умови, що частка власності іноземця в статутному капіталі становить не менше 100 тис. євро за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком на дату внесення іноземної інвестиції.

Більшість іноземців, які планують займатися бізнесом в Україні, обирають варіант з дозволом на працевлаштування. Не всі можуть дозволити собі інвестувати в Україну відразу 100 тис. євро та підтвердити цю інвестицію документально. Детальніше з документами, які можуть підтверджувати інвестицію, можна ознайомитись у пп. 9 п. 33 Постанови. Іноземці часто реєструють власні компанії з набагато меншим статутним капіталом, а потім працевлаштовуються у власній компанії директором на підставі дозволу на працевлаштування чи обирають іншу посаду. Такий варіант на початковому етапі дозволяє без зайвих документальних підтверджень швидко отримати посвідку на тимчасове проживання та розпочати роботу в Україні.

Окрім дозволу на праце влаштування чи документів, які підтверджують інвестицію в Україну, іноземці, відповідно до п. 32 Постанови, повинні мати:

• паспортний документ іноземця з дійсною візою типу D-04 для отримання посвідки на підставі дозволу на працевлаштування або візою типу D-12 для отримання посвідки на підставі участі засновником (бенефіціарним власником) юридичної особи (інвестиція). Громадянам Білорусі, Азербайджану, Російської Федерації, Вірменії, Грузії, Молдови та Узбекистану не потрібно отримувати візу в Україну — їм досить мати тільки паспортний документ з відміткою про перетин кордону;

• щонайменше 15 робочих днів до закінчення строку перебування в Україні;

• нотаріальний переклад паспорта іноземця на українську мову;

• дійсний поліс медичного страхування на весь строк дії посвідки на тимчасове проживання;

• документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.

Оформлення посвідки, відповідно до п. 9 Постанови, здійснюється територіальними органами чи підрозділами ДМС. Строк оформлення — до 15 робочих днів (п. 5 Постанови).

Відмови Державної міграційної служби та судова практика

Державна міграцій на служба України найчастіше відмовляє в отриманні посвідки на тимчасове проживання на підставі пп. 3 п. 61 Постанови, а саме через те, що дані, отримані з баз даних реєстру та картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію. Наприклад, іноземець у заяві-анкеті на отримання посвідки на тимчасове проживання вказав адресу проживання, яка підпадає під так звану «адресу масової реєстрації». Це найпоширеніша підстава для відмови в отриманні посвідки на проживання. Навіть якщо іноземець якимось чином отримав посвідку на тимчасове проживання за «адресою масової реєстрації», немає жодних гарантій, що її згодом не скасують. У такому випадку органи ДМС керуються пп. 9 п. 63 Постанови: встановлено факт подання іноземцем завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів.

Зазначена позиція Державної міграційної служби України є неоднозначною, адже ст. 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» говорить, що реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі, якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Тобто фактично закон констатує правомірність мати не одну адресу проживання.

Такої ж думки дотримується Житомирський окружний адміністративний суд у справі № 0640/4470/18. Ще одне судове рішення на користь іноземця було прийняте Сьомим апеляційним адміністративним судом у справі № 240/11833/19. Суть спору полягала в тому, що управління ДМС у Житомирській області скасувало вже видану посвідку на тимчасове проживання іноземцю на підставі п. 1 ст. 63 Постанови. Орган ДМС зазначив, що іноземець надав під час подачі документів на оформлення посвідки на тимчасове проживання інформацію про адресу будинку, «яка непридатна для проживання та жодна особа там фактично не проживає». Однак суд першої інстанції задовольнив позов іноземця про скасування зазначеного рішення ДМС. Верховний Суд залишив апеляційну скаргу управління ДМС у Житомирській області без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.

Ще один приклад позиції суду в інтересах іноземця — рішення Шостого апеляційного адміністративного суду в справі № 640/19181/18. Суть справи полягала в тому, що орган ДМС відмовив у продовженні (обміні) посвідки на тимчасове проживання на підставі пп. 7 п. 61 Постанови. Цей пункт дозволяє органам ДМС відмовляти іноземцю в продовженні (обміні) посвідки на тимчасове проживання, якщо від правоохоронних чи інших органів надійшла інформація, що дії іноземця загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, або іноземець вчинив злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, або розшукується у зв'язку з вчиненням діяння, що визнається тяжким злочином.

У цій справі підставою для відмови іноземцю в продовженні (обміні) посвідки на тимчасове проживання стала інформація про те, що раніше він притягався до відповідальності, передбаченої ст. 122 та 124 КУпАП, а також про наявне кримінальне провадження, передбачене ч. 2 ст. 296 КК України. Однак через недотримання органами ДМС адміністративної процедури Шостий апеляційний адміністративний суд зобов'язав центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби в Києві та Київській області повторно розглянути надані іноземцем документи та прийняти рішення про оформлення (видачу) іноземцю посвідки на тимчасове проживання.

Секрет успішної міграції в Україну

Наведена позитивна для іноземців судова практика свідчить про необхідність консультацій з досвідченими в міграцій них питаннях юристами. Це дасть змогу зекономити час, а також отримати всі необхідні документи в строк. Неправильна підготовка документів може коштувати вам грошей і безцінного часу, який буде витрачено на повторні перетини кордону. Адже міграція бізнесу та спеціалістів в Україну все-таки має цілу низку переваг:

1) ІТ-спеціалісти можуть отримувати мінімальну заробітну плату на рівні з громадянами України (6 тис. грн). Водночас деяким іншим категоріям іноземців необхідно виплачувати не менше 10 мінімальних заробітних плат на місяць (від 60 тис. грн);

2) іноземець має можливість зареєструвати в Україні власну компанію і займати посаду її директора. У такому випадку він може виплачувати собі мінімальну заробітну плату в розмірі від 6 тис. грн;

3) привілеї для громадян певних країн у вигляді звільнення від отримання візи в Україну (Білорусь, Азербайджан, Вірменія, Грузія, Молдова та Узбекистан) та відсутності необхідності перетину кордону для подачі документів на посвідку на тимчасове проживання;

4) прозора процедура отримання всіх документів для законного перебування в Україні;

5) позитивні судові рішення на користь іноземців у процесах в міграційних питаннях.