Що робити , якщо сусід зробив забудову.

Доброго дня.

Такі земельні межові спори можуть бути вирішені як в судовому, так і в адміністративному (позасудовому) порядку.

Повноваженнями щодо вирішення в адміністративному (позасудовому) порядку земельних межових спорів наділені органи місцевого самоврядування та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Зокрема, органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Основні права та обов’язки сторін, які беруть участь у вирішенні земельного спору, перелічені в статті 160 Земельного кодексу України. Цією нормою визначено, що сторони мають право знайомитися з матеріалами провадження, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмові пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору, і, у разі незгоди з цим рішенням, оскаржувати його.

Наразі, для вирішення спору щодо меж земельної ділянки громадянину необхідно звернутись з відповідною заявою до органу місцевого самоврядування. У разі недосягнення згоди спір вирішується у судовому порядку.

Підвідомчість і підсудність земельних спорів судовим органам нині досить поширена, що підтверджується кількістю судових справ. Згідно з п. 2 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», розмежування підвідомчості земельних та пов’язаних із земельними відносинами майнових спорів між судами за загальним правилом відбувається залежно від суб’єктного складу їх учасників. Так, загальним судам підвідомчі земельні спори в разі, якщо хоча б однією з осіб, які беруть участь у справі, є громадянин. Господарськими судами вирішуються земельні спори за участю підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб, а також громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи та в установленому порядку набули статус суб’єкта підприємницької діяльності.

Вітаю!

Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) відповідно до статті 98 Земельного кодеку України. Згідно зі статтею 100 Земельного кодексу України Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки.

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

УВАГА!!! Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпоряджання земельною ділянкою.

Право земельного сервітуту закріплено за певним обтяжуючим об’єктом по відношенню до іншого обтяженого об’єкту, а не щодо конкретної особи, відтак - не залежить від власників відповідних об’єктів сервітуту.

Земельним кодексом України право земельного сервітуту визначається як право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право: вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом; на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту.Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору, у разі недосягнення сторонами домовленості щодо встановлення або умов сервітуту, спір вирішується судом за позовом осіб, що потребують встановлення сервітуту. Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".Щодо змісту договору про встановлення земельного сервітуту, то, виходячи з його цільової спрямованості, слід чітко викласти усі права та обов'язки, що надаватимуться сервітуарію (особі, в інтересах якої встановлений сервітут). Також невід'ємною частиною договору земельного сервітуту є технічний (кадастровий) план спірної земельної ділянки, яким визначається обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки на яку поширюється право сервітуту. Земельний сервітут не підлягає відчуженню, зокрема він не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам (ч.3 ст. 101 Земельного кодексу України).

Види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені, визначені ст. 99 Земельного кодексу України.

Власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку...

Відповідно до ст. 100 Земельного кодексу України за домовленістю сторін договір про встановлення земельного сервітуту може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки також може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору про встановлення земельного сервітуту та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Встановити земельний сервітут на сусідній земельній ділянці може тільки власник або користувач іншої сусідньої земельної ділянки. Позовні вимоги інших осіб, зацікавлених у встановленні сервітуту на земельну ділянку, в судовому порядку задоволенню не підлягають. Не підлягають також задоволенню у судовому порядку вимоги щодо усунення перешкод в користуванні майном (земельною ділянкою) у випадку, коли власник сусідньої ділянки не вчиняє протиправних дій.

Якщо доступ до земельної ділянки ускладнено завдяки існуванню сусідньої земельної ділянки, особа має право вимагати саме встановлення сервітуту щодо такої сусідньої ділянки, а не вимагати усунути перешкоди в користуванні вашим майном (негаторний позов) відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України. Звернутись з вимогою щодо встановлення сервітуту можна тільки до власника або користувача сусідньої (суміжної) земельної ділянки. Вимоги до інших осіб також не будуть задоволені судом.

Зверненню до суду з позовом щодо встановлення сервітуту має передувати письмове звернення до власника сусідньої земельної ділянки з пропозицією щодо укладення договору сервітуту. Якщо подати позов без такого звернення, суд також відмовить у задоволені позову.

За результатами розгляду справи, суд може встановити земельний сервітут тільки у випадку неможливості позивача задовольнити потреби щодо своєї земельної ділянки іншим способом. Якщо суд встановить, що неможливість нормально використовувати ділянку зумовлена діями самого позивача, суд відмовить в задоволені позову.

Обґрунтування меж і площі, а також обов’язок виготовлення кадастрового плану земельної ділянки, на яку необхідно встановити сервітут, покладається на позивача. Встановлений сервітут має враховувати витрати власника земельної ділянки по сплаті орендної плати, земельного податку згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. В рішенні суду має бути чітко вказано, який вид сервітуту встановлюється на суміжній земельній ділянці.

Отже, обов’язковими умовами звернення до відповідного суду з позовом щодо встановлення сервітуту мають бути:

• підтвердження права власності або користування земельною ділянкою, яка потребує сервітуту на суміжній земельній ділянці;
• підтвердження факту звернення до власника чи користувача сусідньої земельної ділянки з письмовою пропозицією укласти договір сервітуту;
• підтвердження неможливості задовольнити свої потреби в інший спосіб, крім встановлення сервітуту.

Доброго дня, звертайтесь зі скаргою до міської ради.

Нерухомість вважається незаконно , якщо: будівля будується або зведена на не передбаченій для цієї мети земельній ділянці; нерухомість побудована без оформлення та узгодження проєкту, оформлення дозвільної документації; будова зведена з грубими порушеннями будівельних норм і правил.

Самочинне будівництво - проблема більшості населених пунктів. Починаючи від самовільних добудов/перебудов у власних домогосподарствах і закінчуючи забудовою місць загального користування та прибудинкових територій багатоквартирних будинків, громадяни легковажно нехтують нормами і правилами у цій сжний. Що може вдіяти місцева рада у разі виявлення факту самовільного будівництва та за яких умов?

У випадку, якщо наявні докази того, що забудова є незаконною, заінтересована особа має право звернутися із заявою до органів Національної поліції, а також оскаржувати бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування та органів державної влади у суді.

Вразі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень. Цей припис є обов'язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду.

Знесення самочинного об'єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України, є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України, об'єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов:

- земельна ділянка не відведена для цієї мети;

- немає належного дозволу на будівництво;

- відсутній належним чином затверджений проект;

- під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

При цьому, за положеннями частини четвертої цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема:

— про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки;

— про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинне будівництво;

— про відшкодування витрат на будівництво, здійснене на земельній ділянці, яку особі не було відведено;

— про знесення самочинно збудованого нерухомого майна;

— про зобов’язання особи, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, провести відповідну перебудову;

— про стягнення витрат, пов’язаних із приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 р. №6 «Про практику застосування судами ст. 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» роз'яснено, що у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього.

Право власності у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 376 ЦК України, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв’язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом. Визнання права власності на незавершений об’єкт самочинного будівництва не допускається.

Право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об’єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування, а також відповідні інспекції Держархбудконтролю — з позовом про знесення самочинно збудованих об’єктів містобудування (у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень).

3. Право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об’єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування, а також відповідні інспекції Держархбудконтролю — з позовом про знесення самочинно збудованих об’єктів містобудування (у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень).

https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%%D0

Доброго дня, Тетяна!

Відповідно до Земельного кодексу України:

Стаття 103. Зміст добросусідства.

1. Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

2. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Прикладом неприпустимого впливу на сусідню земельну ділянку є втрата можливості власником або землекористувачем вирощувати сільськогосподарську продукцію, здійснювати будівництво будинків та інших споруд тощо, що є перепоною для використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Стаття 158. Органи, що вирішують земельні спори.

1. Земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування.

2. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

3. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

5. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.

У випадку виникнення спору щодо додержання громадянами правил добросусідства, передбачено досудовий порядок шляхом звернення землевласника (землекористувача) у відповідну сільську, селищну, міську раду із заявою.

Подана заява розглядається у тижневий строк з дня подання, за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї зі сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин. Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення.

У рішенні органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, визначається порядок його виконання.

Рішення передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття.

За наслідками розгляду спору приймається рішення, виконання якого здійснюється органом, який прийняв це рішення.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня!

На чиїй ділянці сусід зробив забудову? Чи вона узаконена?

Ви можете вирішити дане питання звернувшись до органів місцевого самоврядування.

Перш ніж звертатися до органів місцевого самоврядування дізнайтесь чи правильно розміщений Ваш гараж і будинок, чи правильно розміщена забудова сусіда та чи є в нього взагалі документи на неї. Адже, якщо це самобуд, то до сусіда можуть бути питання зі сторони міської ради.

Згідно з пунктом 6.1.41. Державних будівельних норм України (ДБН Б.2.2.-12:2019) відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будівлі повинна становити не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок або взаємоузгоджене водовідведення.

Якщо забудова стоїть на території Вашої земельної дільянки - сусід здійснив самобуд чим порушив правила добросусідства. Ви можете вимагати від нього через місцеву раду або суд усунути Ваші порушені права як влсників земельної ділянки та домоволодіння, а також зобов’язати його за власний рахунок прибрати (знести, перемістити) із Вашої земельної ділянки спірну самовільно побудовану забудову на відстань не менше 1 метра до межі із земельною ділянкою.

Отже, якщо будинок та гараж, які Ви купили побудований згідно ДБН та сусід порушує правила добросусідства - звертайтесь до місцевої ради зі скаргою на сусіда та в крайньому випадку до суду.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

ВІТАЮ ВАС, ТЕТЯНО!

Куди ж Ви дивилися коли купляли будинок?

Немає нічого страшніше і брудніше в Україні, ніж сусідськи розбірки за клаптик землі і майна на ньому.

Тепер треба розбиратися на чиєму боці правда.

Чи був нотаріальний дозвіл сусіда на будівництво гаража на межі, з порушенням ДБН.

Якщо був - то гараж знаходиться на межі та збудований на законних підставах і Ви маєте право вимагати доступу до гаража і землі для його обслуговування. Якщо добровільно не погодиться - звернутися до суду за встановленням права на безоплатний земельний сервітут.

Якщо ж гараж збудований без дозвільних документів та є самобудом, то у разі підняття цієї теми - сусід має право вимагати знесення гаража, бо він збудований без дозволів та порушує вимоги ДБН щодо відступу від межі 3-х метрів.

З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин

Вітаю,

Розумію Вашу складну ситуацію.

Ось кілька кроків, які Ви можете зробити:

1. Спробуйте вирішити питання мирним шляхом:

• Поговоріть з сусідом. Поясніть йому, що Вам необхідно провести ремонтні роботи на Вашій ділянці і що Ви не будете заважати його майну.
• Запропонуйте сусіду компроміс. Наприклад, Ви можете запропонувати йому відшкодувати збитки, які він може понести під час ремонту.
• Якщо сусід не йде на контакт, Ви можете звернутися до:
  • Старости села або міста.
  • Медіатора.
  • Суду.

2. Зверніться до юриста:

• Юрист може допомогти Вам скласти офіційний лист-звернення до сусіда.
• Також юрист може представляти Ваші інтереси в суді.

3. Зверніться до органів державного контролю за будівництвом:

• Якщо забудова сусіда є незаконною, Ви можете звернутися до Державної інспекції архітектурно-будівельного контролю (ДАБК).
• ДАБК може винести припис про демонтаж незаконної забудови.

Важливо знати:

• Ви маєте право на доступ до своєї власності.
• Сусід не має права перешкоджати Вам у проведенні ремонтних робіт на Вашій ділянці.
• Якщо Ви не можете вирішити питання мирним шляхом, Ви можете звернутися до суду.