Задайте питання юристу

880 юристів готові відповісти зараз

Відповідь за ~15 хвилин

Задати питання на сайті

Трудове право, 25 липня 2024, питання №116376 340₴

Можно ли уволится по сокращению раньше назначенного срока

На роботі видали повідомлення про скорочення з 28.08.24р. Я в заяві прошу скоротити терміни скорочення і прошу скоротити мене 31.07.24р. На що мій роботодавець відмовляє в підписанні моєї заяви. І каже що я можу звільнятися за власним бажанням.Чи законо це і як мені діяти в цій ситуації?

Відповіді юристів (17)

    Токмач Галина Миколаївна
    25%

    Добрий день, Анно!

    На жаль, дії вашого роботодавця законні. До закінчення двомісячного строку попередження звільняти працівника на підставі не можна. Проте, за бажанням працівника, роботодавець може розірвати трудовий договір із ним до закінчення двомісячного строку.

    Для цього працівник має написати відповідну заяву про скорочення строку попередження про звільнення та зазначити в заяві бажану для звільнення дату.

    Проте слід пам’ятати, що скорочення терміну попередження є правом, а не обов’язком роботодавця. Якщо роботодавець з виробничих причин не має можливості визначити іншу дату звільнення працівника, він має право відмовити працівнику в такому проханні.

    Випадки, коли працівник має право самостійно приймати рішення про звільнення, чітко визначено законодавством.

    Якщо працівник не бажає працювати після попередження про звільнення, а роботодавець відмовляє у скороченні строку попередження, працівник може припинити трудові відносини за власним бажанням.

    Вихідна допомога у такому випадку не виплачується.

    Всього найкращого!

    Карпенко Андрій Володимирович
    19.1%

    Вітаю!

    У разі змін в організації виробництва і праці (у т.ч. ліквідації, реорганізації, банкрутства чи перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників) роботодавець може розірвати трудовий договір на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП, проте персонально попередивши працівника не пізніше ніж за два місяці.

    Чинним законодавством не надано право роботодавцю з власної ініціативи звільнити працівника раніше двомісячного строку попередження про звільнення.

    Разом із тим, якщо сам працівник виявить бажання звільнитися раніше, ніж сплине зазначений строк попередження про звільнення, то, на думку Мінсоцполітики (лист від 07.10.2015 р. № 420/06/186-15), роботодавець може звільнити у строк, про який просить працівник.

    У такому випадку працівник має подати роботодавцю заяву з проханням скоротити строк попередження про звільнення та вказати дату, з якої він бажає бути звільненим. Трудовий договір припиняється відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП. У зв’язку з цим працівнику в разі звільнення на такій підставі має бути виплачена вихідна допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП).

    Богун Сергій Павлович
    19.1%

    Доброго дня.

    ГУ Держпраці у Дніпропетровській області надало щ цього питання наступне роз'яснення:

    Чинне законодавство не забороняє звільняти працівника за п.1 ст. 40 КЗпП, якщо працівник не бажає відпрацьовувати 2 місяці та виявив особисте бажання звільнитись раніше визначеної дати ніж у попередженні про вивільнення працівників.

    Тож якщо, наприклад, співробітник прийняв рішення звільнитися через тиждень після одержання попередження про наступне звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, підстава для його звільнення - п.1 ст. 40 КЗпП. При цьому такому співробітнику за загальними правилами звільнення роботодавець має виплатити вихідну допомогу, видати трудову книжку, копію наказу тощо.

    https://buh.ligazakon.net/news/187024_chi-mozhna-zvlniti-za-skorochennyam-ranshe-nzh-za-2-msyats-vd-dati-poperedzhennya

    Кирда Вячеслав Володимирович
    19.1%

    Вітаю Вас.

    Загалом Ви маєте на це право, але проблема в тому, що це не обов'язок, а право роботодавця.

    До закінчення двомісячного строку попередження звільняти працівника на підставі не можна. Проте, за бажанням працівника, роботодавець може розірвати трудовий договір із ним до закінчення двомісячного строку.

    Для цього працівник має написати відповідну заяву про скорочення строку попередження про звільнення та зазначити в заяві бажану для звільнення дату.

    Проте слід пам’ятати, що скорочення терміну попередження є правом, а не обов’язком роботодавця. Якщо роботодавець з виробничих причин не має можливості визначити іншу дату звільнення працівника, він має право відмовити працівнику в такому проханні.

    З повагою!

    Анна Клієнт 3 місяці тому

    Я написала заяву але роботодавець відмовляє в підписанні моєї заяви. Що мні робити?

    • Кирда Вячеслав Володимирович

      Загалом нічого суттєвого у зв'язку з цим Ви не вдієте, оскаржувати сенсу немає. Спробуйте за таких умов подати заяву про звільнення за власним бажанням або за згодою сторін, але за таких умов Ви не отримаєте вихідну допомогу.

      З повагою!

    • Богун Сергій Павлович

      Подайте скаргу до інспекції з питань праці. Перед цим скажіть про це роботодавцю. Я думаю він піде Вам на зустріч.

    • Карпенко Андрій Володимирович

      Треба оскаржувати в судовому порядку.

      Також звернутись із скаргою до Держпраці:

      https://dsp.gov.ua/

    • Токмач Галина Миколаївна

      Анно!

      Звільнення по скороченню є звільненням з ініціативи роботодавця, а не працівника. Положення Кодексу законів про працю України не врегульовують питання скорочення терміну попередження звільнення із займаної посади за власним бажанням працівника. Тому, на жаль, Ви нічого не зможете зробити. Подача скарг не принесе Вам бажаного результату.

      Якщо хочете звільнитися саме 31.07.2024 - подавайте заяву на звільнення за угодою сторін (п.1.ч.1 ст.36 КЗпП). Оскільки відповідно до статті 38 КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.

      При цьому, у разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

      Всього найкращого!

    • Айвазян Юрій Климентійович

      Вам потрібно написати заяву на звільнення за власним бажанням або за згодою сторін.

    Дерій Владислав Олегович
    17.6%

    Вітаю Вас!

    Ви можете лише написати заяву про звільнення за власним бажанням.

    Стаття 38 КЗпП передбачає, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

    Але, якщо у Вас є поважна причина для звільнення - роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, який Ви просите. В такому випадку до заяви про звільнення необхідно додати докази, які підтверджують дану причину.

    Випадки, коли можна не дотримуватися двотижневого строку попередження, а саме:

    • переїзд на нове місце проживання;
    • переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
    • вступ до навчального закладу;
    • неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
    • вагітність;
    • догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною з інвалідністю;
    • догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;
    • вихід на пенсію;
    • прийняття на роботу за конкурсом;
    • інші поважні причини (ст. 38 КЗпП);
    • підприємство розташоване в районі, де ведуться бойові дії, й існує загроза життю і здоров’ю працівника (ст. 4 Закону 2136).

    Отже, коли Ваша заява про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (причину потрібно документально підтвердити) роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який Ви просите.

    Згідно зі ст. 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов’язаний у день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і здійснити з ним розрахунок відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України якою передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення

    Відмовити працівникові у звільненні за власним бажанням роботодавець не має права.

    З повідомленням про порушення трудових прав можна звернутися до територіального органу Держпраці за місцезнаходженням роботодавця зі скаргою на дії, що порушують законодавство про працю. Органами, які розглядають трудові спори, відповідно до ст. 221 КЗпП України є комісії по трудових спорах та районні (міські) суди.

    Якщо роботодавець не приймає заяву про звільнення - відправте її укрпоштою рекомендованим листом з описом вкладеного. Це буде доказом подачі заяви про звільнення.

    З повагою, юрист Дерій В.О.!

    Айвазян Юрій Климентійович

    Доброго дня, Анна!

    Відповідно до статті 40 КЗпП. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

    "Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках:

    1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;".

    Статтею 49-2 КЗпП передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці роботодавець пропонує працівнику іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених КЗпП. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

    Проте, працівник може виявити бажання припинити трудові відносини раніше ніж сплине два місяці після попередження про звільнення. У такому разі роботодавець можете звільнити його на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП у строк, про який просить останній.

    Для реалізації такого права Вам слід подати роботодавцю заяву з проханням скоротити строк попередження про звільнення та зазначити дату, з якої Ви бажає бути звільненим.

    З повагою, адвокат Айвазян.

    Анна Клієнт 3 місяці тому

    Можно ли роботодавець продовжувати строки повідомлення про скорочення нам вже видали 2 такі повідомлення.

    Перший був до 28.06.24р потім ще одне до 28.08.24р

    • Дерій Владислав Олегович

      Так, це не заборонено законодавством.

    • Токмач Галина Миколаївна

      Може, так як це звільнення з ініціативи роботодавця (пов'язане зі змінами в організації виробництва і праці).

    • Айвазян Юрій Климентійович

      Так, Анна, це можливо.

    Корнійчук Євген Іванович

    Доброго дня,

    Видання наказу про скорочення чисельності або штату працівників

    Наступним кроком процедури скорочення чисельності або штату працівників є видання наказу із основної діяльності про внесення змін до структури і штатного розпису підприємства, установи, організації. Наказ має містити обґрунтування скорочення чисельності або штату працівників. У ньому мають бути зазначено перелік посад, кількість та категорії працівників, які будуть виключені із штатного розпису.

    Порядок вивільнення працівників

    При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці необхідно враховувати:

    • обмеження щодо звільнення окремих категорій працівників;
    • переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
    Обмеження щодо звільнення окремих категорій працівників

    Не допускається звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України (крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації) окремих категорій працівників, а саме:

    • вагітних жінок (стаття 184 КЗпП України) ;
    • жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - у випадках, якщо дитина потребує домашнього догляду, визначеному у медичному висновку, але не більше як до досягення дитиною шестирічного віку)(стаття 184 КЗпП України);
    • одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю (стаття 184 КЗпП України);
    • батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) (статті 184, 186-1 КЗпП України);
    • опікунів (піклувальників)(статті 184, 186-1 КЗпП України);
    • прийомних батьків (статті 184, 186-1 КЗпП України);
    • батьків – вихователів (статті 184, 186-1 КЗпП України);
    • працівників молодше вісімнадцяти років (звільнення провадиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування) (стаття 198 КЗпП України);
    • працівників в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (частина третя статті 40 КЗпП України);
    • працівників, які обиралися до складу профспілкових органів підприємства, установи, організації, протягом року після закінчення строку, на який обирався цей склад (крім випадків виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі у зв'язку із станом здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи, або вчинення працівником дій, за які законом передбачена можливість звільнення з роботи чи служби). Така гарантія не надається працівникам у разі дострокового припинення повноважень у цих органах у зв'язку з неналежним виконанням своїх обов'язків або за власним бажанням, за винятком випадків, якщо це пов'язано із станом здоров'я (стаття 252 КЗпП України, частина четверта статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності").
    Переважне право на залишення на роботі

    Відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

    Відповідно до частини шостої статті 49-2 КЗпП України у разі вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, норми про переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством, не застосовуються.

    При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

    • сімейним – при наявності двох і більше утриманців;
    • особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
    • працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
    • працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
    • учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;
    • авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
    • працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
    • особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;
    • працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби;
    • працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат;
    • працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року.

    Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України. Так, першочергове право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації надається також:

    Попередження працівників про наступне вивільнення

    Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (частина перша статті 49-2 КЗпП України).

    У разі вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", про наступне вивільнення їх персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів (частина шоста статті 49-2 КЗпП України).

    При цьому, законодавством про працю не передбачена форма та спосіб повідомлення працівника про скорочення чисельності або штату працівників. Водночас у разі виникнення трудових спорів роботодавець повинен мати докази, що працівника було повідомлено про відповідне скорочення за два місяці. У зв'язку з цим, попереджати працівника про наступне вивільнення доцільно у письмовій формі (із проставленням працівником підпису та дати ознайомлення).

    Збіг двомісячного строку, встановленого статтею 49-2 КЗпП України, починається з наступного дня після ознайомлення.

    Чинне законодавство не передбачає виключення із строку попередження працівника про наступне вивільнення (не менш ніж за 2 місяці) часу знаходження його у відпустці або тимчасової непрацездатності.

    При недодержанні строку попередження працівника про звільнення, якщо він не підлягає поновленню на роботі з інших підстав, суд змінює дату його звільнення, зарахувавши строк попередження, протягом якого він працював (пункт 19 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

    Пропозиція працівникові іншої роботи

    Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи (частина третя статті 49-2 КЗпП України).

    Отже, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний пропонувати працівнику вакансії, які були на день попередження про звільнення, а також вакансії, які з’являються протягом 2 місяців і які відповідають його професії та кваліфікації (рівнозначні нинішній посаді або нижчі).

    Водночас відповідно до судової практики (рішення Ленінського районного суду м. Кіровоград від 18 грудня 2023 року справа № 405/2573/22, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року справа № 500/2413/21) власник або уповноважений ним орган не зобов’язаний пропонувати працівнику посаду вищого рівня, можливість призначення на такі посади визначається загальними правилами про комплектування кадрів, які діють на підприємстві.

    Звільнення з підстав скорочення чисельності або штату працівників допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

    Отримання згоди виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації на звільнення працівників

    Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема пунктом 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, працівником органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

    У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.

    Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган.

    Строк розгляду подання про розірвання трудового договору

    У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у 15-денний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

    Порядок розгляду подання про розірвання трудового договору

    Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено.

    Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат.

    Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

    Строк протягом якого виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє про прийняте рішення

    Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття.

    У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

    Відмова у наданні згоди на розірвання трудового договору

    Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим.

    У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

    Строк, протягом якого трудовий договір може бути розірвано

    Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

    Наслідки розірвання трудового договору без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника)

    Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша статті 43 КЗпП України) розглядає спір по суті.

    Аналогічним чином вирішується спір про поновлення на роботі, якщо згоду профспілкового органу на звільнення визнано такою, що не має юридичного значення. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі (пункт 15 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

    Інформування місцевого центру зайнятості про заплановане масове вивільнення працівників

    У разі якщо вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації є масовим, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі поінформувати територіальний орган Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті за місцем реєстрації як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про заплановане вивільнення працівників за два місяці до вивільнення (стаття 48, абзац третій пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населенння").

    Масовим вивільненням з ініціативи роботодавця (крім випадку ліквідації юридичної особи) є одноразове або протягом:

    • одного місяця:
    1. вивільнення 10 і більше працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 20 до 100 працівників;
    2. вивільнення 10 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 101 до 300 працівників;
    • трьох місяців - вивільнення 20 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації незалежно від чисельності працівників.
    Увага!

    У разі неподання або порушення роботодавцем установленого порядку подання даних, передбачених абзацом третім пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населенння", стягується штраф у чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.

    Звільнення працівниківВидання наказу про звільнення, внесення запису до трудової книжки

    Після закінчення двомісячного терміну з дня повідомлення працівника про наступне вивільнення та у разі відмови працівника від переведення на запропоновану вакантну посаду або відсутності вакантних посад роботодавець видає індивідуальні накази про звільнення працівників (наказ з кадрових питань тривалого строку зберігання). У наказі обов’язково вказується підстава звільнення (скорочення чисельності або штату працівників) та посилання на статтю КЗпП України (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України). З наказом працівників ознайомлюють під підпис.

    За наявності трудової книжки та на вимогу працівника, згідно виданого наказу, вноситься запис про звільнення до трудової книжки працівника відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.

    Видача трудової книжки, копії наказу про звільнення та проведення розрахунку з працівником

    Роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника (стаття 47 КЗпП України).

    При припиненні трудового договору, зокрема з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку ( стаття 44 КЗпП України).

    Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

    В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець будь-якому разі повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України).

    В разі невиплати з вини з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

    Гарантії звільненим працівникам

    Звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв’язку з скороченням чисельності або штату працівників провадиться з наданням гарантій, передбачених КЗпП України, а саме:

    • працівник (при відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації) має право на отримання допомоги по безробіттю, звернувшись за працевлаштуванням до державної служби зайнятості (частина третя статті 49-2 КЗпП України);
    • працівник (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) протягом одного року після розірвання трудового договору має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо роботодавець проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації (стаття 42-1 КЗпП України).
    Оскарження рішення про звільнення

    Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

    Hезаконно звільнений працівник може звернутися з позовною заявою про поновлення на роботі й оплату за час вимушеного прогулу до місцевого загального суду за місцезнаходженням підприємства (установи, організації) або за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача відповідно до порядку, передбаченого законодавством, в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення (стаття 233 КЗпП України).

    Важливо!

    Відповідно до пункту 19 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 суди при розгляді трудових спорів, пов'язаних зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, з'ясовують наступне:

    • чи дійсно мало місце скорочення чисельності або штату працівників,
    • чи додержано роботодавцем норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника,
    • які є докази щодо змін в організації виробництва і праці,
    • про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що роботодавець не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві,
    • чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі,
    • чи попереджували його за два місяці про наступне вивільнення.

Схожі питання


Кодекси Україна

Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс України