Может ли банк забрать часть не залоговой квартиры если там прописан маленький ребенок?

Вітаю Вас!

Згідно частини 5 статті 5 ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду" кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Якщо Ви вже один раз отримали безоплатно житло - Вам можуть відмовити у повторній безкоштовній приватизації.

Таке право має Ваша сестра з дитиною.

Згідно частини 2 статті 8 ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду" Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Тому, Ваша сестра може подати заяву (додатку 2) та оформити квартиру у спільну сумісну власність.

Так як це буде приватизована квартира, а не іпотечне або кредитне житло, то банк не матиме права його відібрати, адже воно буде належати на праві спільної сумісної власності дитини.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду роз'яснив порядок звернення виконавця до суду щодо примусового звернення стягнення на нерухоме майно, в якому зареєстровані діти.

Відповідну постанову у справі № 2-537/11 (провадження № 61-5415св22) прийнято 15 лютого 2023 року, інформує пресслужба Верховного Суду.

Обставини справи

На виконання виконавчих листів про стягнення боргу у значній сумі державний виконавець звернувся до суду із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані малолітні діти.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні подання. Судові рішення мотивовані тим, що в ЦПК України не передбачено можливості звернення державного виконавця до суду з поданням про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, в якому зареєстровані діти.

Позиція Верховного Суду

КЦС ВС скасував попередні судові рішення, залишив без розгляду подання державного виконавця, зробивши такі правові висновки.

Суд наголосив на обов'язковості виконання судових рішень (ст. 129-1 Конституції України), у тому числі з посиланням на практику Європейського суду з прав людини.

У цій справі перед зверненням до суду відділ примусового виконання звернувся до служби у справах дітей з листом про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна та отримав відповідь, що батьки дітей, зареєстрованих за вказаною адресою, не зверталися до служби з приводу вчинення будь-яких правочинів стосовно цього майна.

З огляду на вимоги Закону «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна державний або приватний виконавець зобов'язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право на яке або право користування яким мають діти, отримати згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду.

Отже, передача на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливою.

Разом із цим законодавством України не визначено порядку надання органом опіки та піклування такої згоди.

Законодавство передбачає, що за такою згодою до органу опіки та піклування можуть звертатися батьки дітей або їх законні представники, але вони не зацікавлені в примусовій реалізації майна. Водночас у законодавстві не передбачено механізму зобов'язання батьків або осіб, які їх замінюють, отримувати відповідний дозвіл у примусовому порядку.

Згідно із частинами 1 - 3 ст. 435 ЦПК України суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема, за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення. Підставою для цього є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З наведеного вбачається, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти. Тому висновок судів, що виконавець не має такого права, є неправильним.

Під час розгляду заяви (подання) суд повинен оцінювати крізь призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме:

• з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні;

• чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення;

• чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання;

• чи наявне інше приміщення в дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання;

• який ступінь споріднення між дітьми та боржником та інші обставини.

Крім того, КЦС ВС зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що державний виконавець, який звернувся до суду з поданням, мав на це право, оскільки вчиняти виконавчі дії в межах відповідного виконавчого провадження може лише державний виконавець, визначений автоматизованою системою виконавчого провадження. Вказане право належить лише виконавцю, який уповноважений на вчинення виконавчих дій щодо виконавчого провадження, в межах якого необхідно реалізовувати нерухоме майно, в якому зареєстровані діти.

Тому подання державного виконавця підлягає залишенню без розгляду.

Отже, можна зробити висновок, що продати приватизовану квартиру, яка буде належати на праві спільної сумісної власності дитини (в якій вона ще й зареєстрована), банк не зможе.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня, Діана!

Так, квартиру можна буде оформити у спільну сумісну власність, це передбачено законодавством.

Передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника.

Банк може забрати приватизовану квартиру за наступних обставин:

• Якщо нерухомість є власністю займоотримувача, який не погасив зобов'язання і не встиг оформити договір дарування, кредитор має право звернутися до суду та забрати приватизовану квартиру за борги по кредиту. При цьому можливі складнощі, якщо житло є єдиним або в будинку проживають неповнолітні діти. Якщо воно не перше і там прописані малолітні діти, вилучення квартири за борги неможливе без згоди органів опіки.
• Якщо нерухомість була подарована до оформлення кредиту, боржник перестав бути її власником, тому її подальша передача житлової площі в рахунок невиконаних зобов'язань неможлива.

Тобто, якщо в квартирі прживають малолітні діти – це ускладнює ситуацію з описом майна. Виставити нерухомість на торги зможуть тільки після згоди органів опіки та піклування. Отже, квартира може бути виставлена на торги тільки після того, як орган опіки та піклування отримає підтвердження того, що при продажу квартири дітям буде надано інше житло.

Щодо приватизації житла:

Приватизація здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Громадянин подає до органів приватизації такі документи:

1. заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі (бланк надається в органі приватизації);
2. копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім’ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;
3. копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім’ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
4. копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім’ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо);
5. довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім’ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;
6. технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;
7. копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку;
8. документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім’ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;
9. копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності);
10. заява-згода тимчасово відсутніх членів сім’ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;
11. витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність у власності житла (для громадян, які проживають у гуртожитку);
12. копію договору найму жилого приміщення та/або копію договору оренди житла (для громадян, які проживають у гуртожитку);
13. форму первинної облікової документації № 028/о "Консультаційний висновок спеціаліста" з відміткою про відсутність захворювання на туберкульоз (для громадян, які проживають у гуртожитку).

За малолітніх та неповнолітніх членів сім’ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або опікуни. Згоду на участь у приватизації дітей батьки (усиновлювачі) або опікуни засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини (пункт 13 Положення).

Орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян та на підставі вказаного рішення орган видає свідоцтво про право власності та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі.

Свідоцтво про право власності підлягає обов'язковій реєстрації в органі державної реєстрації прав.

З повагою, адвокат Айвазян.