Задайте питання юристу

859 юристів готові відповісти зараз

Відповідь за ~15 хвилин

Задати питання на сайті

Кримінальне право, 05 серпня 2024, питання №117088 500₴

302 ККУ (сдача в оренду автомобіля для інтиму)

Чи може кваліфікуватися надання автомобіля з водієм для пар в оренду (які можуть займатися коханням на задньому сидінні) по 302 статті чи по іншій кримінальній статті.
Водій не бере участь у тому, чим займаються люди на задньому статті, але знає. Він бере плату тільки за оренду автомобіля.
Відповідно в рекламі, на сайтах, в группах буде інформація що це таксі для заняттям коханням.
Чи вплине текст в рекламі, на сайті на наявність чи відсутність кримінального злочину ?
Наприклад, місці для твоїх фантазій - немає відповідальності, а місце сексу для пар - є.

Відповіді юристів (3)

    Кирда Вячеслав Володимирович
    16%

    Вітаю Вас.

    На мою точку зору, це доволі ризикована ідея, адже теоретично можуть бути ознаки злочину, передбаченого статтею 302 КК України.

    КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

    (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131)

    Стаття 302. Створення або утримання місць розпусти і звідництво

    1. Створення або утримання місць розпусти, а також звідництво для розпусти -

    караються штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

    2. Ті самі дії, вчинені з метою наживи або особою, раніше судимою за це кримінальне правопорушення, або вчинені організованою групою, -

    караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

    3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені із залученням неповнолітнього, -

    караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.

    4. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені із залученням малолітньої особи, -

    караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

    Коментар:

    1. Об'єктом злочину є моральні засади суспільства в частині встановлення зв'язків між людьми для задоволення їх статевих потреб. З позицій суспільної моралі задоволення статевих потреб має здійснюватися без проявів розпусти, безладних статевих контактів, проституції. Недопустимим є і надання іншим особам місць для вчинення розпусних дій, створення або утримання таких дій.

    2. Предметом злочину є місця розпусти. Ними є будь-які споруди чи інші об'єкти, в яких вчиняються розпусні дії. Це, зокрема, окремий житловий будинок, квартира чи їх частина, різноманітні нежитлові (підвали, горища), виробничі (лазня, лікарський чи масажний кабінет) приміщення, транспортні засоби (каюти суден, вагони, салони автобусів чи літаків), а також намети, курені.

    Розпусні дії можуть мати як фізичний, так і інтелектуальний характер.

    Фізичне розбещення - це, зокрема, оголення статевих органів винної або потерпілої особи, мацання їх, інші непристойні дотики, які викликають статеве збудження, навчання онанізму, вчинення у присутності потерпілого статевого акту, акту онанізму, задоволення статевої пристрасті неприродним способом, схилення або примушення потерпілих до вчинення певних сексуальних дій між собою або щодо винного тощо.

    Інтелектуальне розбещення може полягати, наприклад, у цинічних розмовах з потерпілим на сексуальні теми, розповіді відвертих, натуралістичних сексуальних історій, фотографуванні потерпілих у різних сексуальних позах, демонстрації порнографічних предметів. Використання в процесі вчинення розпусних дій творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, а також примушування до участі у їх створенні потребує додаткової кваліфікації за відповідною частиною ст. 301.

    3. Об'єктивна сторона злочину проявляється у:

    1) створенні місць розпусти;

    2) їх утриманні;

    3) звідництві для розпусти.

    Створення місць розпусти - це дії, завдяки яким певний об'єкт починає використовуватися для розпусти (безладних статевих зв'язків, групових сексуальних дій, проституції). Це зокрема: відкриття закладів, які маскуються іншим призначенням (масажні кабінети, лазні, нічні клуби, стриптиз-бари), але використовуються для розпусти, підбір персоналу, придбання або наймання приміщень для вказаної мети.

    Під утриманням місць розпусти розуміється забезпечення функціонування вказаних місць, а саме: підбір бажаючих скористатися цими місцями для розпусти, фактичне надання приміщення чи іншого об'єкта для розпусти, підтримання об'єкта в стані придатності для використання як місця розпусти (оплата комунальних послуг, охорона, прибирання).

    Звідництво для розпусти - це посередництво для розпусти. Воно полягає у підшукуванні учасників розпусних дій, схилянні до розпусти тощо.

    4. Суб'єкт злочину загальний. Відповідальності за ст. 302 підлягає й особа, яка, створюючи або утримуючи місця розпусти, займаючись звідництвом, сама бере участь у розпусних діях.

    5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною.

    6. Кваліфікований вид злочину має місце, коли вказані вище дії вчинено: 1) з метою наживи; 2) особою, раніше судимою за цей злочин; 3) організованою групою (ч. 2 ст. 302), а особливо кваліфікований - коли створення або утримання місць розпусти чи звідництво для розпусти вчинюються із залученням неповнолітнього.

    Вчиненими з метою наживи вказані дії вважаються тоді, коли вони вчинені з метою отримання матеріальної винагороди в будь-якій формі, а також ухилення від сплати суми, яку винний повинен був передати. Особою, раніше судимою за цей злочин, слід визнавати особу, яка має судимість за злочин, передбачений ст. 302 КК 2001 р. або ст. 210 КК 1960 р., якщо судимість не погашена і не знята в установленому законом порядку. Про поняття вчинення злочину організованою групою див. ст. 28 і коментар до неї.

    Неповнолітнім є особа, яка не досягла 18-річного віку. Залучення до створення або утримання місць розпусти чи звідництва для розпусти неповнолітніх, які не досягли 16-річного віку, поєднане з наступним вчиненням щодо них розпусних дій, кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 302 і відповідною частиною ст. 156.

    З повагою!

    Турчин Ярослав
    60%
    Турчин Ярослав місяць тому

    Юрист, м. Харків, 16 років досвіду

    Спілкуватися у чаті

    ВІТАЮ ВАС, пане ДМИТРО!

    Вибачте, але нічого не вийде.

    Перш за все маю нагадати Вам, що будь-яка діяльність у сфері інтимних послуг (окрім тематичних магазинів з товарами для інтиму) в Україні поза законом.

    Враховуючи, що іноді поліція займається навіть притягненням до відповідальності громадянок України за акаунти в OnlyFans, при цьому не бачать в Україні організований ескорт-бізнес, поставляння осіб для зайняття проституцією та видурювання грошей у військовослужбовців в зоні бойових дій та інші речі, які не треба їм бачити, то все залежить від того чи кришує хтось такий бізнес. Якщо у поліції та інших органів немає фінансової зацікавленості не бачити Ваш бізнес.

    Одне можу сказати. Ніхто ніколи це не організовував. І мабуть не дарма. Тим більше - публічно. Тому майже 100 % гарантія, що такою "рекламою" і Вашою діяльністю поцікавляться, а може й спробують здійснити "контрольну закупівлю". Перші, хто напишуть на Вас повідомлення в поліцію неофіційно - будуть конкуренти по іншим напрямкам інтим-бізнесу, який в Україні діє і цвіте рясним цвітом, хоча і не є легальним.

    Тому, як на мій погляд, однозначно правоохоронні органи можуть Вам інкримінувати статтю 302 Кримінального кодексу України, в якій сказано, що "Створення або утримання місць розпусти, а також звідництво для розпусти -

    караються штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

    Тобто ніде не вказано - будинків, квартир, офісних приміщень, пароплавів та ін. Тобто місцем роспусти може бути будь-який об"єкт рухомого чи нерухомого майна. Суди України допускають саме широке тлумачення цього поняття у своїй практиці.

    Розпуста – це неконтрольовані статеві зв'язки або реалізація власних сексуальних потреб різноманітними, в тому числі, неприродними методами.

    Головна мета такої діяльності – отримання грошової винагороди (це можуть бути не тільки кошти, а й інші цінності, які належать до матеріальних).

    Облаштування місць розпусти, як і звідництво – кримінальне діяння. Головна громадська небезпека таких діянь полягає у високому рівні злочинності (дохід від такого “бізнесу” отриманий протиправним шляхом) та ризику поширення венеричних та інших захворювань.

    Місце розпусти – це як правило приміщення, яке може бути розташоване як в житловому, так і в нежитловому фонді. Ці приміщення використовуються для вчинення розпусних дій та занять проституцією. Організація таких місць (тобто, їх створення) – це виконання цілого комплексу дій, які спрямовані на забезпечення функціонування місць звідництва та розпусти. Це поняття розпочинається із пошуку приміщення і закінчується його оснащенням відповідними предметами.

    Що стосується звідництва – це кримінальне діяння, суть якого полягає у виконанні посередницьких дій. Серед головних ознак даного кримінального правопорушення – надання сексуальних послуг за визначену суму грошей.

    Також варто звернути увагу на наступне: судова практика, пов'язана зі справами за статтею 302 ККУ, має достатньо нюансів. Її недосконалість пов'язана, передусім, з важкістю розмежування понять “організація місць розпусти” та “сутенерство”.

    Зокрема, Запоріжський апеляційний суд у своїй Ухвалі від 28.08.2019 по справі № 336/3804/16-к (провадження № 11-кп/807/1133/19) послався на таке тлумачення законодавства і коментар до статті 302 КК України, висвітлений у науково-юридичній літературі:

    https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/83...

    Коментар до ст. 302 КК України зазначає наступне.

    1. Об`єктом злочину є моральні засади суспільства в частині встановлення зв`язків між людьми для задоволення їх статевих потреб. З позицій суспільної моралі задоволення статевих потреб має здійснюватися без проявів розпусти, безладних статевих контактів, проституції. Недопустимим є і надання іншим особам місць для вчинення розпусних дій, створення або утримання таких дій.

    2. Предметом злочину є місця розпусти. Ними є будь-які споруди чи інші об`єкти, в яких вчиняються розпусті дії. Це, зокрема, окремий жилий будинок, квартира чи їх частина, різноманітні нежилі (підвали, горища), виробничі (лазня, лікарський чи масажний кабінет) приміщення, транспортні засоби (каюти суден, вагони, салони автобусів чи літаків), а також намети, курені. Про поняття розпусних дій див коментар до ст. 156.

    3. Об`єктивна сторона злочину проявляється у: 1) створенні місць розпусти; 2) їх утриманні; 3) звідництві для розпусти.

    Звідництво для розпусти - це посередництво для розпусти. Воно полягає у підшукуванні учасників розпусних дій, схилянні розпусти тощо.

    4. Суб`єкт злочину загальний. Відповідальності за ст. 302 підлягає й особа, яка, створюючи або утримуючи місця розпусти, займаючись звідництвом, сама бере участь у розпусних діях.

    5. Суб`єктивна сторона злочину характеризується умисною виною.

    Із роз`яснень п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 27.02.2004 року «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність», вбачається, що залучення неповнолітнього до створення або утримання місць розпусти з метою наживи або без такої та до звідництва для розпусти (ч. 3 ст. 302 КК) полягає у вчиненні будь-яких дій, спрямованих на те, щоб неповнолітній взяв безпосередню участь у відкритті місць розпусти під виглядом масажних кабінетів, лазень, нічних та стриптиз-барів, у доборі персоналу чи учасників розпусних дій, у придбанні або найманні приміщень для їх утримання, у забезпеченні їх функціонування, у сприянні сексуальним стосункам між незнайомими людьми тощо, а так само у самих розпусних діях.

    Таким чином, звідництво це своєрідне посередництво, що виявляється у вчиненні будь-яких дій (а не тільки активних), які сприятимуть добровільним сексуальним стосункам незнайомих осіб між собою.

    Враховуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції допустив обмежувальне тлумачення дійсного смислу даної кримінально-правової норми, чим порушив вимоги передбаченні п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України, що колегія суддів вважає істотним порушенням вимог ч. 1 ст. 412 КПК України.

    ТОБТО, у разі створення такого бізнесу - це майже гарантоване звинувачення у кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 302 КК України. А далі вже як домовитесь з правоохоронцями чи як зможе Ваш адвокат переконати суд.

    Щиро не рекомендую цим займатися. На перший раз Ви отримаєте можливо й умовний строк за ч.1 ст. 302 ККУ, але далі можуть бути більш тяжкі варіанти.

    Також маю попередити, що в рамках кримінального провадження - слідчі органи мають право здійснити тимчасове вилучення та арешт Вашого транспортного засобу, як предмета вчинення злочину. Такі випадки уже були в судовій практиці.

    Вибачте за невтішні новини щодо Вашої ідеї бізнесу. Але краще я Вас про це застережу, ніж правоохоронні органи в рамках кримінальної справи. Вам ніхто не дозволить вести подібний бізнес. А Ваш кримінальний процес із чималим задоволенням будуть висвітлювати засоби масової інформації під заголовками - "Громадянина судять за організований "бордель" на колесах" та таке інше.

    Якщо Ви простий українець, а Ви простий українець, якщо задаєте такі питання - не зв"язуйтесь з цим бізнесом. В нього грають дуже впливові дядьки зі зв"язками у правоохорононних, судових та інших органах влади. Зі значним фінансовим ресурсов від захисту від конкуруючих дядьків з іншими знайомствами.

    З повагою, юрист Ярослав Турчин (м. Гамбург, Німеччина)

    Айвазян Юрий Климентьевич
    24%

    Доброго дня, Дмитро!

    Так, такі дії можуть підпадати під статтю 302 ККУ, а отже не раджу розпочинати вищезгаданий бізнес.

    Суспільна небезпечність злочину полягає в тому, що дії, які його утворюють, посягають на основні засади суспільної моральності у сфері статевих стосунків. Вони сприяють поширенню розпусти та аморальності в інтимних стосунках людей.

    Відповідно до ст. 2 «Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами» від 2 грудня 1949 р. сторони в цій Конвенції зобов’язуються накладати кару на кожного, хто:

    а) утримує будинок розпусти чи управляє ним або свідомо фінансує, чи бере участь у його фінансуванні;

    б) здає в оренду або наймає будівлю чи інше місце, або його частину, знаючи, що вони будуть використані з метою проституції третіми осо­бами.

    Місцем розпусти визнається будь-яке приміщення або інше місце, спеціально підготовлене чи пристосоване для постійного або періодичного вчинення розпусних дій (притон розпусти) невизначеним колом осіб, або постійними відвідувачами, які змінюють партнерів. Таке місце призначене для зайняття проституцією. Ним може бути будинок, квартира, кімната в гуртожитку, номер у готелі, офіс, намет, підсобні приміщення, що використовуються для розпусних дій.

    Термін «місцярозпусти» використано в законі в розумінні різноманітності таких місць, а не їх кількості в кожному випадку вчинення злочину.

    Об’єктивну сторону злочину утворює одна із трьох дій:

    1) створення місця розпусти;

    2) його утримання;

    3) звідництво для розпусти.

    Створення місця розпусти - це, наприклад, завершений пошук приміщення чи іншого місця, відкриття закладу (масажний салон, сауна), під яким маскується міс­це розпусти, облаштування такого місця, підбір обслуги, забезпечення засобами зв’язку, транспорту.

    Утримання місця розпусти означає вчинення дій, що забезпе­чують його використання та функціонування. Це пошук клієнтів, оплата оренди приміщення, транспортних витрат, інші фінансові розрахунки, придбання й реалі­зація для клієнтів білизни, напоїв, продуктів тощо.

    Звідництво - це своєрідне по­середництво, що виявляється у сприянні добровільним сексуальним стосункам незнайомих осіб між собою. Воно може полягати в знайомстві або організації зу­стрічей таких осіб, у пошуку осіб, які згодні займатися розпустою, у схилянні осіб до розпусти та ін

    Злочин визнається закінченим із моменту вчинення будь-якої із зазначених у за­коні дій.

    Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій і бажає їх вчинення. Мотиви і мета вчинення злочину можуть бути різними. Однак за наявності мети наживи дії винного підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 302 КК.

    Суб’єкт злочину - будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку. У разі вчинення цього злочину службовою особою з використанням влади чи свого службового ста­новища її дії підлягають кваліфікації за сукупністю статей 302 і 364 КК.

    У частині 2 ст. 302 КК передбачена відповідальність за дії, зазначені у ч. 1 цієї статті, якщо вони вчинені з метою наживи або особою, раніше судимою за такий зло­чин, або вчинені організованою групою.

    Дії, вчинені з метою наживи, визнаються у разі наявності у винного наміру отри­мати матеріальну винагороду в будь-якому виді, наприклад, шляхом вчинення чи участі у вчиненні таких дій ухилитися від сплати боргу або інших сум, які він повинен був сплатити. Тому мета наживи має місце і тоді, коли з якої-небудь причини обіцяна винагорода за вчинену дію не була отримана.

    Друга кваліфікуюча ознака має місце у випадку вчинення цього злочину особою, яка раніше була судима за такий злочин, за умови, що судимість ця не знята і не погашена. Третя кваліфікуюча ознака - це вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті, організованою групою (про поняття та­кої групи див. коментар до ст. 28 КК).

    Частина 3 ст. 302 КК посилює відповідальність за дії, передбачені в перших двох частинах цієї статті, що вчиненні із залученням неповнолітнього. Наявність цієї ознаки припускає будь-яким способом залучення неповнолітнього до участі у вчинен­ні таких діянь чи безпосереднє залучення такої особи для вчинення або участі у вчи­ненні розпусних дій у місцях розпусти.

    http://mego.info/матеріал/стаття-302-створення-або-утримання-місць-розпусти-і-звідництво

    З повагою, адвокат Айвазян.


Схожі питання


Кодекси Україна

Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс України

Нове у блогах Юристи.UA