паркан між сусідами, який перекриває світло в кімнатах

Доброго дня! Ваше питання стосується порушення правил будівництва та благоустрою на присадибних ділянках. Важливо діяти згідно з законодавством для захисту своїх прав.

Будівельні норми щодо відстаней між будівлями, огорожами та іншими об'єктами регламентуються Державними будівельними нормами України (ДБН). Основні положення включають:

• Відстань від огорожі до будівлі сусіда: Згідно з ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій", мінімальна відстань між будинками сусідів та їх огорожами має бути не менше 1 метра. Також, встановлення огорожі, яка суттєво обмежує денне освітлення вашого будинку, може бути розглянуто як порушення ваших прав на належні умови проживання.
• Відстань для септика: Відстань від септика до житлових будівель повинна становити не менше 5 метрів. Якщо септик встановлений ближче, це порушує санітарні норми.

Якщо ваші спроби домовитися з сусідом не увінчались успіхом, вам слід діяти офіційно:

• Звернення до місцевої ради або виконкому: Подайте письмову заяву до органів місцевого самоврядування (сільська/селищна/міська рада). Вони мають повноваження перевірити відповідність дій сусіда будівельним нормам.
• Звернення до Державної архітектурно-будівельної інспекції (ДАБІ): Ви можете подати скаргу до ДАБІ з проханням провести перевірку на предмет порушення будівельних норм. Інспекція може зобов'язати сусіда привести забудову у відповідність до норм.
• Санітарно-епідеміологічна служба (СЕС): Якщо септик встановлено з порушенням санітарних норм, ви можете звернутися до СЕС з вимогою провести перевірку і вжити заходів щодо усунення порушень.
• Судовий захист: Якщо адміністративні заходи не дадуть результату, ви можете звернутися до суду. Суд може зобов'язати сусіда усунути порушення, наприклад, змінити висоту або розташування огорожі, а також перемістити септик.

• Зберігайте всі письмові звернення та відповіді.
• Зробіть фото і відео порушень, включаючи огорожу і септик, щоб мати наочні докази для подання до відповідних органів або до суду.
• Якщо сусід діє без дозволів на будівництво або не має технічної документації на септик, це може бути додатковим аргументом у вашу користь.

Дотримуючись цих рекомендацій, ви зможете належним чином захистити свої права. Якщо у вас виникнуть додаткові запитання, звертайтеся!

Доброго дня, Аліна!

На сьогодні відсутній нормативно-правовий акт, який би встановлював максимальну або мінімальну висоту паркану (огорожі) всіх присадибних, садових та дачних ділянках.

При цьому є кілька документів, які опосередковано стосуються парканів та огорож присадибних (садових, дачних) ділянок:

П. 6.1.34 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», присадибні ділянки з боку вулиць та сусідніх ділянок допускається огороджувати.

Висоту огорожі слід встановлювати згідно з вимогами ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій» та правилами благоустрою населеного пункту.

При цьому, встановлення огорожі не може погіршувати інсоляцію житлових будинків на суміжних територіях.

Як бачимо перший ДБН дійсно регулює садибну (садову та дачну забудову), але не містить положень щодо висоти парканів чи огорож, а містить лише посилання на ДБН «Благоустрій територій», проте цей документ розповсюджується лише на територій благоустрою (а перелічені вище земельні ділянки не відносяться до таких територій!). Поруч із цим, вказаний документ містить п. 6.7 наступного змісту:

Дозволено проектувати огородження як окремих ділянок, так і усієї прибудинкової території садибної забудови. Висота огороджень має бути не більше ніж 2,0 м на межі сусідніх земельних ділянок та не більше ніж 2,5 м на межі з вулицею для забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій.

Вказаний пункт знаходиться в розділі «Благоустрій прибудинкових територій». Згідно чинного законодавства, прибудинкова територія — територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Також в ДБН «Планування та забудова територій» міститься положення, що огорожа присадибних ділянок не повинна виступати за червону лінію вулиці та межі ділянки! Тобто, у випадках, коли червоні лінії проходять безпосередньо по земельній ділянці (перетинаючи її), паркан (огорожу) дозволяється встановлювати без виступу за червоні лінії — фактично, по самій ділянці, а не по межі.

Правила добросусідства: потрібно також пам’ятати, що згідно положень Земельного кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Вам також варто знати, що Постановою КМУ від 07.06.2017 року №406 затверджено "Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію". І на превеликий жаль згідно п. 6 вказаного вище Переліку,

!зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, гаражів, а також свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, воріт, хвірток, приямків, терас, ґанків (щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків), не потребує оформлення дозвільних документів на будівництво".

Тому, власне і відбувається подібний хаос у встановленні парканів між будинками та присадибними ділянками. Отже Вашими єдини запобіжниками "бєспрєдєлу" з боку сусідів є норми ДБН, на які я посилаюсь.

У випадку, якщо наявні докази того, що встановлення паркану відбувається з порушенням норм ДБН, Ви маєте право звернутися із заявою до органів Національної поліції, ДАБІ, а також оскаржувати бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування та органів державної влади у судовому порядку.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю Вас!

Згідно частини 1 статті 103 Земельного кодексу України Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Отже, встановлення огорожі, яка затіняє Вам будинок та септика, який має шкідливий вплив на Вас - є порушенням правил добросусідства.

Ви можете поскаржитися на сусіда до органів місцевого самоврядування, до поліції (щоб зафіксували порушення - висоту огорожі та відстань септика) та зобов'зати його у судовому порядку демонтувати огорожу та септик.

У рішенні Берегівського районного суду Закарпатської області від 07.08.2019 року у справі №297/161/19 суд зобов'язав відповідача ліквідувати, шляхом засипання, зведену на земельній ділянці вигрібну яму, оскільки відповідачем не було дотримано відстані між вигрібною ямою та будинком.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Вітаю Вас!.

На жаль, але часто останнім часом зустрічаюся з такими випадками. У першу чергу, раджу звернутися до керівника органу місцевого самоврядування щодо вирішення земельного спору.

Згідно із частиною 3 статті 158 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства.

Відповідно до статті 159 Земельного кодексу України земельні спори розглядаються органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви (відповідна заява додається).

Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У рішенні органу місцевого самоврядування визначається порядок його виконання (частина 2, 4 статті 159 Земельного кодексу України).

При цьому, відповідно до частини 2 статті 161 Земельного кодексу України виконання рішення щодо земельних спорів здійснюється органом, який прийняв це рішення.

Таким чином, підготуйте письмову заяву на ім'я керівника ОМС, у якій вкажіть наступні пункти:

ПРОШУ:

• Розглянути звернення в межах чинного законодавства та надати обґрунтовану відповідь про вжиті заходи.
• Сприяти у вирішенні відповідно до Земельного кодексу України земельного спору щодо меж земельних ділянок між сусідами по вул. ___, будинки __ та __ шляхом можливого встановлення відповідних меж в натурі.

Розгляд заяви має відбуватися з виїздом комісії на місце проживання сусідів. Якщо не допоможе, треба буде звертатися до суду.

ПРАВОВА АРГУМЕНТАЦІЯ ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ:

Згідно з частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно визнається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

При цьому відповідно до частини 4 вищезазначеної статті якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до частини 2 статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Крім того, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 391 ЦК України).

Статтею 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди тощо.

Згідно з частиною 1 ст. 91 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред’явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК, статтею 103 ЗК (пункт 17).

Згідно частиною 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 2 статті 158 ЗК України передбачено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

З повагою!

Доброго дня.

У Земельному кодексі України чітко визначено обов'язок дотримання добросусідських відносин.

Зміст добросусідства розкривається у статті 103 Кодексу (і полягає у тому, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які заважають сусідам використовувати їх земельні ділянки за цільовим призначенням. Це називається неприпустимим впливом.

Сусіди зобов'язані здійснювати будь-яку дозволену діяльність на своїх ділянках, не порушуючи права на землю один одного, та дотримуватись при цьому принципу співпраці в напрямку покращення загальних якісних характеристик землі.

Зведення занадто високої споруди чи такої, що дуже близько розташована до межі із сусідньою земельною ділянкою, і перешкоджає доступу сонячного світла - це типові приклади порушення правил добросусідства. Проте, варіантів таких порушень - безліч.

Земельний кодексом встановлено, що спори щодо дотримання правил добросусідства вважаються земельними спорами. Так, відповідно до статті 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори, що стосуються додержання громадянами правил добросусідства.

Тому, якщо ваші сусіди в добровільному порядку не дотримуються правил добросусідства, ви маєте право подати заяву до сільської, селищної або міської ради аби примусити їх виконувати зазначені вимоги. Така заява розглядається у тижневий строк з дня її подання за участю зацікавлених сторін. За наслідками розгляду заяви приймається рішення, де і зазначається порядок його виконання.

Якщо ж ви не згодні з рішенням органу місцевого самоврядування, то його можна оскаржити у судовому порядку

Для того, щоб звернутися до суду, необхідно зафіксувати порушення вашого земельного права. Це здійснюється органами Державної екологічної інспекції України, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, експертами. В свою чергу, залежно від видів порушення, доказами будуть акти перевірок, висновки експертів, показання свідків тощо. Ці та інші докази, а також документи, які посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, разом із позовною заявою подаються до суду за місцезнаходженням земельної ділянки.

Доброго дня, Вимоги до розміщення парканів

Присадибні ділянки з боку вулиць та сусідніх ділянок допускається огороджувати (пункт 6.1.34 ДБН України Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій"). Висоту огорожі слід встановлювати згідно з вимогами ДБН Б.2.2-5:2011 "Благоустрій територій" та правилами благоустрою населеного пункту.

Встановлення огорожі не може погіршувати інсоляцію житлових будинків на суміжних територіях.

Огорожа присадибних ділянок не повинна виступати за червону лінію вулиці та межі ділянки!

Громадянам дозволено проектувати огородження як окремих ділянок, так і усієї прибудинкової території садибної забудови (пункт 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011 "Благоустрій територій").

При цьому, висота огороджень має бути не більше ніж 2,0 м на межі сусідніх земельних ділянок та не більше ніж 2,5 м на межі з вулицею для забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій.

Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо) (Земельний кодекс України).

Земельні спори — це вид правовідносин, пов'язаних із розв’язанням розбіжностей, які випливають з порушення права власності та права користування земельною ділянкою, а також відводом або вилученням землі, що виникають між власниками землі та землекористувачами, іншими особами.

Земельні спори в позасудовому порядку вирішуються органами місцевого самоврядування (частина перша статті 158 Земельного кодексу України).

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо:

• меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян;
• обмежень у використанні земель та земельних сервітутів;
• додержання громадянами правил добросусідства;
• спори щодо розмежування меж районів у містах.

Для вирішення земельного спору заінтересована особа або її представник може подати заяву в письмовій формі (зразок), яка має містити:

• найменування органу, до якого вона подається;
• ім'я сторін, які беруть участь у земельному спорі, телефон заявника або ім'я та телефон представника заявника, якщо заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження;
• зміст вимог і виклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги;
• зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину;
• перелік документів, що додаються до заяви.

Заява про вирішення земельного спору підписується заявником, або його представником, із зазначенням дати її подання. Якщо заява про вирішення земельного спору подається представником заявника, до заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.

При поданні заяви про вирішення земельного спору пред’являються оригінали для огляду та надаються такі документи:

• копія паспорту або іншого документу, що посвідчує особу;
• копія документу, що посвідчує право на земельну ділянку;
• кадастровий план земельної ділянки із відображенням зон обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку та наявних земельних сервітутів (за наявності);
• порівняльний план з відображенням меж, кількісних характеристик земельної ділянки;
• копії документів, що підтверджують зміни, які відбулися у правовому режимі земельної ділянки;
• копія витягу із Реєстру речових прав на нерухоме майно;
• копії правовстановлюючих документів на об’єкти нерухомого майна, в тому числі матеріалів інвентаризації;
• копії рішень органу місцевого самоврядування або судових органів щодо вирішення земельних спорів, якщо такі мали місце.

Заява про вирішення земельного спору підлягає поверненню заявнику у випадках, коли:

• не додержано вимог щодо оформлення заяви;
• заява про вирішення земельного спору від імені заявника подана особою, яка не має відповідних повноважень;
• вирішення відповідного земельного спору не належить до повноважень органу, до якого звернулася особа.

Для розгляду та вирішення земельних спорів органами місцевого самоврядування створюються узгоджувальні комісії. Кількісний та персональний склад комісії затверджується рішенням сільської ради.Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які завчасно повідомляються про час і місце розгляду спору. До прийняття рішення щодо земельного спору за сторонами, які беруть участь у розгляді земельного спору, зберігається право зробити спільну заяву про припинення розгляду спору у зв’язку із примиренням. Перед початком розгляду земельного спору, голова комісії оголошує склад комісії, роз’яснює зацікавленим сторонам їх права та обов’язки.Засідання комісії оформлюється протоколом, в якому зазначаються:

• рік, місяць, число і місце засідання;
• найменування органу, який розглядає спір, прізвище та ініціали голови та секретаря комісії;
• справа, що розглядається, імена сторін, які беруть участь у земельному спорі;
• відомості про явку на засідання сторін та членів комісії;
• відомості про роз’яснення сторонам їх прав та обов’язків;
• опис ходу проведення засідання комісії, у тому числі відомості про заявлені клопотання, основний зміст пояснень сторін;
• відомості про докази, які надаються сторонами;
• рекомендації щодо вирішення земельного спору;
• інші відомості.

Протокол у триденний строк підписується головою та секретарем комісії. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання, і відсутності офіційної згоди на розгляд питання, розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин, про які зацікавлена сторона має письмово повідомити голову комісії із зазначенням причин неявки. Вирішуючи питання про повторне відкладення розгляду земельного спору, комісією досліджується поважність причин. При цьому комісія виходить з того, що поважними є причини, які пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджають зацікавленій стороні прийняти участь в засіданні комісії.

Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення. У разі необхідності можливим є дослідження ситуації на місці. Вирішення спорів щодо меж земельних ділянок здійснюється на підставі відомостей державного земельного кадастру. Доказами при розгляді земельного спору є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення зацікавлених сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Якщо подані зацікавленими сторонами докази є недостатніми, комісія має право одержувати від посадових осіб органу місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для розгляду та вирішення земельного спору. Для надання консультацій (висновків) під час розгляду та вирішення земельного спору з питань, що потребують спеціальних знань, комісія може робити запити місцевим органам державної виконавчої влади, структурним підрозділам органу місцевого самоврядування, організаціям, які отримали відповідні дозволи (ліцензії) на виконання робіт із землеустрою, підприємствам, установам, зацікавленим сторонам (юридичним і фізичним особам) про надання інформації, матеріалів та своїх висновків, що стосуються розгляду земельного спору, які зобов'язані у визначений законодавством термін, надати інформацію або повідомити про її відсутність.

З урахуванням протоколу комісії орган місцевого самоврядування приймає рішення по суті земельного спору, яке підписується головою місцевої ради.

Земельні спори розглядаються органами місцевого самоврядування у тижневий строк з дня подання заяви. Рішення передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття.У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.

За загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов’язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб’єктного складу їх учасників (постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ").

Ті земельні та пов’язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб’єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші – в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України віднесено до компетенції адміністративних судів.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.

Відсутність однієї зі сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення. Варто зазначити, що сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право знайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмові пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору, і, у разі незгоди з цим рішенням, оскаржувати його.

Для звернення до суду особа повинна скласти позовну заяву з доданими до неї документами, з урахуванням вимог законодавства в залежності від виду судочинства (цивільне, господарське, адміністративне).

В залежності від судочинства (цивільне, господарське, адміністративне), в рамках якого розглядається земельний спір, позивачу необхідно сплатити судовий збір з врахуванням положень Закону України "Про судовий збір".

Сторони земельних спорів можуть примиритися, шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу. Земельний спір може бути врегульовано шляхом медіації відповідно до Закону України "Про медіацію" з урахуванням особливостей, передбачених Земельним кодексом України.

Медіація земельних спорів поширюється на суспільні відносини, пов’язані з проведенням медіації з метою запобігання виникненню конфліктів (спорів) у майбутньому або врегулювання будь-яких конфліктів (спорів).

Сторони медіації земельних спорів - фізичні, юридичні особи або групи осіб, які звернулися до медіатора (медіаторів) чи суб’єкта, що забезпечує проведення медіації, з метою запобігання виникненню або врегулювання конфлікту (спору) між ними шляхом проведення медіації та уклали договір про проведення медіації.

Медіатор - спеціально підготовлена нейтральна, незалежна, неупереджена фізична особа, яка проводить медіацію.

Медіатором не може бути особа, яка має судимість, особа, цивільна дієздатність якої обмежена, або недієздатна особа.

Підставою для проведення медиації під час вирішення земельних спорів є договір про проведення медиації.

Договір про проведення медіації у земельних спорах - угода про надання послуг з проведення медіації з метою запобігання виникненню або врегулювання конфлікту (спору), укладена сторонами можливого або наявного конфлікту (спору) та медіатором (медіаторами) у письмовій формі, яка відповідає вимогам закону.

Договір про проведення медіації та угода за результатами медіації у земельних спорах укладаються в письмовій формі.

У договорі про проведення медіації зазначаються:

• відомості про медіатора (медіаторів), сторони медіації, а також про суб’єкта, що забезпечує проведення медіації (за наявності);
• строки та місце проведення медіації;
• мова (мови) проведення медіації;
• предмет конфлікту (спору);
• права та обов’язки учасників медіації;
• умови та порядок оплати послуг медіатора (медіаторів) та відшкодування витрат на здійснення підготовки до медіації та її проведення;
• умови конфіденційності інформації та наслідки її розголошення учасниками медіації;
• відповідальність медіатора (медіаторів) та сторін медіації за порушення умов договору про проведення медіації;
• порядок та підстави припинення медіації.

Сторони медіації та медіатор (медіатори) можуть визначати й інші умови договору про проведення медіації.

Перед початком проведення медіації медіатор або суб’єкт, що забезпечує проведення медіації, здійснює підготовчі заходи із сторонами наявного або можливого конфлікту (спору), разом або окремо, для з’ясування можливості проведення медіації з метою запобігання виникненню або врегулювання конфлікту (спору), зокрема зустрічі, збирання та обмін інформацією, документами, необхідними для прийняття рішення сторонами конфлікту (спору) та рішення медіатора про участь в медіації, а також інші заходи, узгоджені між сторонами конфлікту (спору) та медіатором або суб’єктом, що забезпечує проведення медіації.

Медіація проводиться медіатором (медіаторами) з дотриманням вимог закону, договору про проведення медіації, правил проведення медіації та норм професійної етики медіатора.

• укладенням сторонами медіації угоди за результатами медіації;
• із закінченням строку проведення медіації та/або дії договору про проведення медіації;
• у разі відмови хоча б однієї із сторін медіації або медіатора (медіаторів) від участі в медіації;
• у разі визнання сторони медіації або медіатора (медіаторів) недієздатною особою або особою, цивільна дієздатність якої обмежена;
• у разі смерті фізичної особи, яка є стороною медіації, або ліквідації юридичної особи, яка є стороною медіації;
• в інших випадках відповідно до договору про проведення медіації та правил проведення медіації.

В угоді за результатами медіації зазначаються:

• дата і місце укладення угоди;
• відомості про сторони медіації та їх представників;
• медіатор (медіатори), суб’єкт, що забезпечує проведення медіації (за наявності), реквізити договору про проведення медіації та/або правил проведення медіації;
• узгоджені сторонами медіації зобов’язання, способи та строки їх виконання, а також наслідки їх невиконання або неналежного виконання;
• інші умови, визначені сторонами медіації.

В угоді за результатами медіації сторони медіації можуть вийти за межі предмета конфлікту (спору), зазначеного в договорі про проведення медіації, або за межі предмета позову (заяви), якщо медіація проводиться під час досудового розслідування, судового, третейського, арбітражного провадження або під час виконання рішення суду, третейського суду чи міжнародного комерційного арбітражу.

Угода за результатами медіації не повинна містити положень, що порушують права та інтереси інших осіб, інтереси держави або суспільні інтереси.