Почніть консультацію з юристом онлайн
Задайте питання юристу
880 юристів готові відповісти зараз
Відповідь за ~15 хвилин
Добрый день!
Я директор и учредитель(50%) ТОВ. Наша компания в 2021 г.взяла кредит в банке на развитие бизнеса (сумма 400 тыс гр.) ,после начала войны бизнес остановился,соответственно мы перестали платить платежи по кредиту. Сейчас почти все наши сотрудники служат в ЗСУ. Банк на сегодняшний день требует погашения кредита,или передаст наше дело колекторской компании.
Вопрос:
1. Какие права в этой ситуации есть у нашей компании ?
2. Несу ли я как директор и учередитель(50%) юридическую ответственность за долги компании ?
3. Может ли в этой ситуации суд (исполнительная служба) наложить арест на мое личное имущество ?
Схожі питання
Кодекси Україна
Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс УкраїниНове у блогах Юристи.UA
Відповіді юристів (6)
Юрист, м. Дніпро, 24 роки досвіду
Спілкуватися у чатіДоброго дня.
За загальним правилом, встановленим ст. 96 Цивільного кодексу України, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов’язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.
Адвокат, м. Київ, 25 років досвіду
Спілкуватися у чатіВітаю!
Актуальність цієї теми постала з набранням чинності Кодексом України з процедур банкрутства (далі — Кодекс, Кодекс з процедур банкрутства). Так, у ч. 6 його ст. 34 та ч. 2 ст. 61 йдеться про солідарну та субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями юридичної особи-боржника її засновників (далі по тексту під засновниками маються на увазі також учасники й акціонери), керівника та інших осіб, які мають вирішальний вплив на діяльність компанії.
Законодавством передбачена солідарна та субсидіарна відповідальність. Солідарна відповідальність передбачає, що кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого окремо (ч. 1 ст. 543 ЦКУ). Тобто у випадку притягнення до солідарної відповідальності особа відповідає за зобов’язаннями компанії нарівні з самою компанією.
У свою чергу, субсидіарна відповідальність є додатковою. До пред’явлення вимоги особам, які несуть додаткову відповідальність, кредитор має пред’явити вимогу основному боржнику. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора, або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред’явлену вимогу, кредитор може пред’явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність (ч. 2 ст. 619 ЦКУ). Таким чином, керівник або засновник компанії за умов, що описані далі, можуть відповідати перед кредиторами особистими коштами та майном у разі недостатності майна компанії.
1.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗАСНОВНИКА ТОВ:
Згідно положень ч. 2 ст. 61 Кодексу з процедур банкрутства вбачається, що у разі банкрутства ТОВ з вини його засновників (учасників), на таких осіб може бути покладена субсидіарна відповідальність за зобов’язаннями Товариства.
Субсидіарна відповідальність під час процедури банкрутства означає, що непогашені борги компанії-банкрута перекладаються на її засновників або інших осіб, якщо ці особи винні у неплатоспроможності компанії.
Таким чином, якщо юридична особа не має достатньо майна для погашення боргів, то засновник компанії може відповідати перед кредиторами особистими коштами та майном у тій частині, яку майно юридичної особи не покриває.
Застосування цього механізму є доцільним, коли внаслідок рішень осіб, які мають вирішальний вплив в Товаристві, було завдано шкоди кредиторам, а тому існує необхідність відшкодування збитків.
У таких випадках контролюючі особи, які створили умови для подальшого погіршення фінансово-матеріального стану Товариства, підлягають притягненню до субсидіарної відповідальності, оскільки фактично саме через їх дії (бездіяльність) Товариство втратило можливість самостійно погасити боргові зобовʼязання.
Субсидіарна відповідальність може покладатись на засновників (учасників) ТОВ за наявності наступних обставин:
Контроль може виражатись у володінні контрольним пакетом часток у статутному капіталі Товариства, наданні прямих вказівок посадовим особам юридичної особи щодо укладання угод, розпорядженні фінансами та активами компанії, щоденному менеджменті та контролю за діяльністю юридичної особи.
Крім того, контроль може виражатись в операціях, які відбуваються між юридичними особами одного власника без здійснення реальних господарських операцій. Такі дії є доказом фіктивних правочинів, які вчиняються без реальної економічної мети.
- проведення розрахунків із закупівлею товару, без фактичного здійснення такої закупівлі;
- продаж товару за заниженими цінами (демпінгування);
- укладення завідомо невигідних для юридичної особи договорів;
- відчуження активів Товариства на користь іншого підприємства;
- накопичення зобов'язань не маючи активів для їх погашення;
- неподання / подання фіктивної фінансової звітності тощо.
Саме фактор наявності збитків кредиторам зумовлює виникнення необхідності застосування механізму з підняття корпоративної вуалі для відшкодування завданої шкоди.
Як правило, внаслідок невиконання зобов’язань юридичною особою, кредитор зазнає матеріальних втрат або збитків у вигляді упущеної вигоди, тим самим він позбавлений можливості використовувати дані кошти на потреби розвитку власного бізнесу.
Причинно-наслідковий звʼязок є обставиною, без якої притягнення засновників (учасників) Товариства до відповідальності було б неможливим. Звʼязок виражається у наступному:
2.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДИРЕКТОРА ТОВ:
Ч. 6 ст. 34 Кодексу передбачено, що у випадку, якщо боржник (в особі керівника) у місячний строк з моменту виникнення загрози неплатоспроможності (у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами), а також в інших передбачених Кодексом випадках не звернувся до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, керівник разом з боржником несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.
Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. Ця норма є імперативною, тож за описаних у ній умов ліквідатор повинен вчинити дії щодо задоволення вимог кредиторів в т.ч. за рахунок майна керівника.
Ч. 2 ст. 61 Кодексу передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням його до банкрутства. У разі банкрутства боржника з вини його засновників або інших осіб, у т.ч. керівника боржника, які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов’язаннями.
Відповідно до позиції Верховного Суду, відображеної у постанові від 30.01.2018 р. у справі №923/862/15, субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства застосовується до особи, дії та рішення якої призвели до відсутності як коштів на рахунках, так і майна банкрута. Така відповідальність не пов’язується з наявністю вироків у кримінальних справах (відповідно до ст. 219 Кримінального кодексу України, за доведення до банкрутства передбачено кримінальну відповідальність).
У правовій позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 30.01.2018 р. у справі №923/862/15, до критеріїв, які є необхідними для притягнення особи до субсидіарної відповідальності, віднесено:
Висновок
Відповідь на запитання, чи може борг компанії стати особистим боргом її керівника — так, може. Окрім того, борг компанії може стати особистим боргом засновника та інших осіб, які можуть впливати на діяльність юридичної особи. Разом з тим, варто пам’ятати, що притягнення до відповідальності не є безумовним та потребує ретельного аналізу, встановлення причинно-наслідкового зв’язку та судової практики, що допоможе розумно та дієво застосувати цей механізм для забезпечення вимог кредиторів.
Адвокат, м. Миколаїв, 33 роки досвіду
Спілкуватися у чатіДоброго дня, Руслане!
Торгово-промислова палата України своїм листом-повідомленням 28 лютого 2022 року підтвердила, що військова агресія рф проти України є форс-мажором (обставинами непереборної сили). Втім, форс-мажор не дає право позичальнику не погашати кредит, а лише звільняє від відповідальності за його неповернення. Тобто, хоча позичальник і може вимагати звільнення від сплати штрафних санкцій та пені, він все одно зобов'язаний буде погасити борг за кредитом. Таким чином, наявність обставин форс-мажору надає позичальнику лише право не сплачувати штрафні санкції та пеню.
Кожен випадок є індивідуальним і стратегія залежить від становища конкретного позичальника (наприклад, якого розміру підприємство, який це сектор економіки, чи є забезпечення кредиту, і т.д.). Від цих факторів необхідно відштовхуватися для оцінки того, наскільки сильною є Ваша переговорна позиція і які умови буде реалістично погодити з кредитором.
Як варіант, Ви можете звернутися до банку з пропозицією про реструктуризацію боргу з запропонованими умовами реструктуризації та їх обґрунтуванням.
В залежності від кредитної політики банку, можна обрати різні варіанти зміни умов поточного кредитування.
Змінити валюту кредиту. В залежності від характеру надходжень позичальника, можна обрати, яка валюта буде більш вигідною. Так, приміром, зміна валюти кредиту з іноземної на національну допоможе уникнути валютних ризиків.
Зниження відсотка і продовження кінцевої дати погашення. Якщо рівень бізнес-активності позичальника значно знизився порівняно з довоєнним періодом, унаслідок чого суттєво знизився дохід, зменшення відсоткової ставки допоможе розраховуватися за зобов'язаннями вчасно. Також, продовження строку кредиту допоможе відновити регулярність платежів.
Кредитні канікули не зменшують суму боргу, проте, надають можливість відстрочки сплати основної суми кредиту чи нарахованих відсотків за кредитом. Однак, відстрочка залежатиме від перспектив Вашого бізнесу.
Відповідно до статті 96 ЦКУ учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Законом встановлені наступні випадки коли засновник юридичної особи може нести відповідальність своїм майном за зобов'язаннями юридичної особи:
- якщо підприємство-боржник створене у формі повного товариства, учасники такого товариства солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями повного товариства усім майном, що їм належить;
- якщо підприємство-боржник створене у формі командитного товариства, в якому є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів, та є учасники, які солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками),
- якщо підприємство-боржник створене у формі товариства з додатковою відповідальністю, учасники якого солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном у розмірі, який встановлюється статутом товариства і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником вкладу,
- засновники акціонерного товариства можуть нести солідарну відповідальність за пов'язаними з його заснуванням зобов'язаннями, що виникли до державної реєстрації акціонерного товариства.
Відповідно до частини 5 статті 41Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов’язаннями. Вина таких осіб має бути доведена у встановленому законом порядку.
Субсидіарна (додаткова) відповідальність - це вид цивільної відповідальності, за якого борг боржника у непогашеній частині покладається на іншу особу.
У процедурі банкрутства субсидіарна відповідальність означає, що непогашені борги ТОВ-банкрута перекладаються на її керівника, засновників або інших осіб, якщо ці особи винні у неплатоспроможності компанії. Таким чином, керівник або засновник ТОВ може відповідати перед кредиторами особистими коштами та майном у разі недостатності майна ТОВ.
Субсидіарну відповідальність можуть нести особи, рішення яких є обов'язковими для компанії або якщо ці особи якимось чином визначають дії компанії. Під час визначення особи, яка потенційного може підлягати субсидіарній відповідальності, треба виходити із повноважень відповідної особи щодо управління компанією, які визначені у законі та статутних документах компанії.
Для настання субсидіарної відповідальності осіб, зазначених вище, необхідне одночасно кілька умов.
По-перше, у боржника, щодо якого ініційовано процедуру з банкрутства, недостатньо майна для погашення вимог кредиторів. Тобто питання про субсидіарну відповідальність керівника або засновників може постати лише після того, як було встановлено, що майна компанії-банкрута недостатньо для покриття боргів компанії.
На фінальному етапі процедури банкрутства (етапі ліквідації) суд призначає ліквідатора, який перебирає на себе функції керівника компанії та здійснює усі необхідні дії для продажу майна компанії з метою погашення її боргів перед кредиторами.
Лише ліквідатор може заявити вимоги до третіх осіб щодо їхньої субсидіарної відповідальності. Це може відбутися після продажу майна компанії (чи визначення його вартості), коли ліквідатор встановив недостатність цього майна для погашення боргів компанії.
У разі прийняття судом рішення про покладення субсидіарної відповідальності на певну особу, суд постановляє стягнути борг у певній сумі з такої особи. Після набрання законної сили таким рішенням суд видає виконавчий документ, який є підставою для примусового виконання рішення суду.
Примусове виконання рішення відбувається у виконавчому провадженні, де державний або приватний виконавець вчиняє усі необхідні дії для стягнення боргу: арештовує та звертає стягнення на майно, арештовує та стягує кошти на банківських рахунках, звертає стягнення на частину заробітної плати або пенсії, забороняє виїзд за кордон.
З повагою, адвокат Айвазян.
Адвокат, м. Київ, 11 років досвіду
Спілкуватися у чатіДобрый день! Ваша ситуация требует внимательного рассмотрения с юридической точки зрения. Ниже приведены ответы на ваши вопросы:
1. Какие права в этой ситуации есть у вашей компании?Право на реструктуризацию долга: В условиях войны или других форс-мажорных обстоятельств ваша компания может попытаться договориться с банком о реструктуризации кредита, то есть изменении условий погашения (например, отсрочка платежей, уменьшение процентов и т. д.). Обычно форс-мажорные обстоятельства признаются, если есть соответствующие документы, например, сертификат Торгово-промышленной палаты Украины.
Мораторий на удовлетворение требований кредиторов: В период войны и военного положения на территории Украины действуют некоторые ограничения и моратории на действия кредиторов. Возможно, ваша компания может попытаться воспользоваться этим для временного замораживания долгов.
Право на защиту от недобросовестных коллекторов: Если банк передаст дело коллекторской компании, ваша компания имеет право на защиту от недобросовестных действий коллекторов. Законом запрещены угрозы, психологическое давление и другие незаконные методы взыскания долгов.
2. Несете ли вы как директор и учредитель (50%) юридическую ответственность за долги компании?Ответственность учредителя: В рамках общества с ограниченной ответственностью (ТОВ) учредители не несут личную ответственность за долги компании, если они действовали в пределах закона и не нарушали условия ведения бизнеса. Ваша ответственность как учредителя ограничивается вашим вкладом в уставной капитал компании.
Ответственность директора: Как директор, вы несете ответственность за управление компанией, но опять же, не за её долги, если не доказана ваша вина в неправильном управлении (например, преднамеренное доведение компании до банкротства).
3. Может ли суд (исполнительная служба) наложить арест на ваше личное имущество?Арест личного имущества: Личное имущество учредителя или директора ТОВ может быть арестовано только в случае, если будет доказана ваша личная ответственность за долги компании (например, при злоупотреблении полномочиями или других неправомерных действиях). В обычных условиях долги компании не переводятся на личное имущество учредителей или директора.
Однако, если вы как физическое лицо поручались за кредит компании личным имуществом или выступали гарантом, тогда банк может попытаться взыскать долг за счет вашего личного имущества.
Рекомендации:Юрист, м. Полтава, 4 роки досвіду
Спілкуватися у чатіВітаю Вас!
Якщо банк ще не звертався в суд - то Ви можете спробувати домовитись про реструктуризацію боргу.
Банк може продати кредит або відступити права вимоги колекторам, але у них також вибір не великий - телефонувати Вам без кінця або звернутись в суд. Не виключено, що з колекторами можна домовитись про зменшення суми боргу, адже як правило вони купляють кредити по меншій ціні.
Поки немає судового рішення - єдине, що можуть зробити колектори - це здійснювати психологічний тиск.
Зверніться до банку та вимагайте довідку про розмір боргу з докладним описом боргу з відсотками, пенею і штрафами, договір кредитування з банком (якщо у Вас немає екземпляру), а також тип договору (факторинг, представлення інтересів чи договір цесії.) і його дані (номер і дату оформлення) між банком та колекторами. У Вас є право вимагати для ознайомлення завірені копії цих документів.
Якщо банк передав кредит колекторам - він лише уклав договір з колекторською компанією, довіривши їй стягнення. Сам кредит залишився у банку, і погашення буде на його користь.
Якщо банк продав борг колекторам (зазвичай банки продають кредити колекторам за ціною, значно нижчою від суми заборгованості) - власником кредиту є колекторська компанія, тому існує шанс погасити значно меншу суму заборгованості.
Без рішення суду та відкриття виконавчого провадження, арештувати рахунки та майно не можна, адже під час воєнного стану на кредитних договорах не посвідчених у нотаріуса виконавчі написи заборонені.
Якщо ж колектори або банк звернулись до суду та отримали позитивне рішення про стягнення заборгованості, то вони можуть звернутись до державного виконавця для примусового стягнення заборгованості.
Відкриття виконавчого провадження щодо стягнення боргу з юридичної особи несе для боржника низку негативних наслідків, які суттєво ускладнюють будь-яку господарську діяльність підприємства боржника, зокрема:
Вище перелічені негативні наслідки відкриття виконавчого провадження щодо стягнення боргу з юридичної особи (з фірми) можуть суттєво негативно вплинути на роботу підприємства-боржника, або ж зовсім призвести до його банкрутства.
За загальним правилом - Ви не несете ніякої відповідальності, адже відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України засновник юридичної особи не відповідає за зобов’язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов’язаннями її засновника, крім випадків, встановлених статутом та законом.
Також відповідно до статті 3 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» товариство несе відповідальність за своїми зобов’язаннями всім належним йому майном. Також товариство не відповідає за зобов’язаннями своїх учасників.
АЛЕ при цьому є окремі випадки, коли засновник несе відповідальність:
1) якщо засновник умисними діями довів підприємство до банкрутства, та під час процедури банкрутства у підприємства немає достатнього майна / грошових коштів для покриття боргів перед кредиторами (настає цивільна відповідальність), – відповідно до статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства у разі банкрутства підприємства з вини його засновників або з вини керівника підприємства, чи інших посадових осіб підприємства, які мають право давати обов’язкові для підприємства вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, – на засновників підприємства або керівника чи інших посадових осіб може бути покладена відповідальність за зобов’язаннями підприємства;
2) якщо засновник вчиняє разом з директором товариства кримінальні злочини (настає кримінальна відповідальність), – наприклад, якщо товариство здійснює відмивання грошей, здійснює фінансування тероризму, шахрайство, несплата підприємством податків у великих розмірах (орієнтовно у розмірі від 20 тис.дол.США), інші злочини, – але у даному разі повинні бути наявними докази про те, що засновник діє спільно з директором по вчиненню злочинів.
За загальним правилом директор не несе відповідальності за зобов’язаннями чи боргами підприємства.
Оскільки, як вже було зазначено, – відповідно до статті 3 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» товариство несе відповідальність за своїми зобов’язаннями всім належним йому майном.
АЛЕ також у даному разі є окремі випадки, коли директор несе відповідальність:
1) якщо директор підприємства завдав підприємству майнової шкоди в результаті відповідних винних дій, наприклад, укладення договорів без згоди засновника, укладення договорів з порушенням норм законодавства та ін. (цивільна відповідальність), – згідно статті 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» члени виконавчого органу товариства (директор) несуть відповідальність перед товариством за збитки, заподіяні товариству їхніми винним діями або бездіяльністю.
При цьому директор звільняється від відповідальності, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.
2) якщо директор умисними діями довів підприємство до банкрутства, та під час процедури банкрутства у підприємства немає достатнього майна / грошових коштів для покриття боргів перед кредиторами (настає цивільна відповідальність), – відповідно до статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства у разі банкрутства підприємства з вини його засновників або з вини керівника підприємства, чи інших посадових осіб підприємства, які мають право давати обов’язкові для підприємства вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, – на засновників підприємства або керівника чи інших посадових осіб може бути покладена відповідальність за зобов’язаннями підприємства;
3) якщо директор товариства не організував своєчасне подання податкової, іншої обов’язкової фінансової звітності до податкових служб чи інших контролюючих органів (адміністративна відповідальність), – на директора можуть бути накладені штрафи, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення;
На підставі вищенаведеного, можна зробити висновок, що зазвичай засновник та директор не несуть жодної майнової відповідальності за дії ТОВ.
Але згідно ч. 2 ст. 61 Кодексу з процедур банкрутства вбачається, що у разі банкрутства ТОВ з вини його засновників (учасників), на таких осіб може бути покладена субсидіарна відповідальність за зобов’язаннями Товариства.
Субсидіарна відповідальність може покладатись на засновників (учасників) ТОВ за наявності наступних обставин:
- проведення розрахунків із закупівлею товару, без фактичного здійснення такої закупівлі;
- продаж товару за заниженими цінами (демпінгування);
- укладення завідомо невигідних для юридичної особи договорів;
- відчуження активів Товариства на користь іншого підприємства;
- накопичення зобов'язань не маючи активів для їх погашення;
- неподання / подання фіктивної фінансової звітності тощо.
Як правило, внаслідок невиконання зобов’язань юридичною особою, кредитор зазнає матеріальних втрат або збитків у вигляді упущеної вигоди, тим самим він позбавлений можливості використовувати дані кошти на потреби розвитку власного бізнесу.
Причинно-наслідковий звʼязок є обставиною, без якої притягнення засновників (учасників) Товариства до відповідальності було б неможливим. Звʼязок виражається у наступному:
Щодо судової практики, то Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у низці постанов (від 2 вересня 2021 року у справі № 910/3438/13 та від 22 квітня 2021 року у справі №915/1624/16) дійшов до висновку, що головною метою застосування субсидіарної відповідальності є недопущення використання юридичної особи як прикриття ("вуаль") для досягнення своїх цілей (отримання доходів, матеріальної вигоди, зокрема через зловживання правом тощо).
КГС ВС також досліджував питання заплутування звітності, що призвело до несплати грошових зобов'язань і як наслідок до банкрутства Товариства у справі №922/1067/17 (постанова від 10.12.2020 р.).
Порушення полягало в заниженні валового доходу та завищенні валових витрат за господарськими операціями з контрагентом, виявивши яке податковими органами було нараховано заборгованість.
За результатами розгляду колегія суддів дійшла до висновку, що засновник Товариства та його директора були тими особами, які мали можливість надавати обов'язкові вказівки щодо вчинення дій, які призвели до заплутування звітності, а тому суд прийняв рішення про накладення на засновника та директора субсидіарної відповідальності.
У постанові КГС ВС від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 наявний приклад виведення майнових активів з Товариства у формі нерухомого майна, що призвело до неплатоспроможності компанії.
Зокрема суд навів перелік дій та рішень засновників, які можуть свідчити про заподіяння шкоди інтересам компанії та його кредиторам:
– укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов'язання ("фірмами-одноденками" тощо);
– надання вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;
– призначення на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;
– створення і підтримання такої системи управління Товариства, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;
– використання документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;
– використання і розпорядження майном Товариства як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів тощо.
Таким чином суд встановив, що в діях засновників Товариства з виведення капіталу, що призвели до неплатоспроможності, є причинно-наслідковий звʼязок, а тому було прийнято рішення про накладення на них субсидіарної відповідальності.
Прикладом судової справи, в якій до відповідальності було притягнуто засновників (учасників) ТОВ через їх бездіяльність є справа № 923/590/18 (постанова КГС ВС від 17.06.2020).
Зокрема суд погодився з твердженнями ліквідатора про те, що Товариство було доведено до банкрутства у зв'язку з неприйняттям засновниками (учасниками) необхідних управлінських рішень, спрямованих на погашення податкового боргу та боргу перед банком за кредитними зобов'язаннями Товариства.
Єдиний засновник, який також обіймав посаду директору, не вчиняв жодних дій на погашення заборгованості в добровільному порядку.
Замість цього він вирішив передати свої корпоративні права іншій особі та припинити бути засновником Товариства. Однак новий учасник теж відзначився своєю бездіяльністю в управлінні.
Враховуючи, що в судовому провадженні учасники не довели відсутність своєї вини у доведеності Товариства до банкрутства, було прийняте рішення про накладення на учасників субсидіарної відповідальності.
Таким чином, за умови, якщо своїми діями засновники (учасники) призвели до банкрутства Товариства, борг компанії може стати їх особистим боргом у розмірі різниці суми заборгованості, яку не вдалось погасити майном Товариства.
Спочатку виконавча служба накладе арешт лише на рахунки та майно підприємства.
На Ваше особисте майно накладати арешт не будуть.
Але, якщо при ліквідації підприємства в суді буде доведено, що засновники (учасники) навмисно призвели до банкруства ТОВ, то їх можуть зобов'язати погасити борг, який не був погашений майном ТОВ.
З повагою, юрист Дерій В.О.!
Юрист, м. Київ, 9 років досвіду
Спілкуватися у чатіДоброго дня, для обгрунтованої відповіді треба аналізувати ваш кредитний договір.
У зв'язку з оголошенням воєнного стану на території України та погіршенням економічного становища України,значна кількість позичальників не взмозі платити по кредитних зобов’язаннях.У зв’язку з цим Верховною Радою України було ухвалено Закон України № 2120-IX “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану”. Новий закон змінює низку правил роботи банків та небанківських фінансових установ, зокрема тих, що надають послуги з кредитування.
Зокрема, законом передбачено, що на час дії воєнного стану та в тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування споживач не буде нести відповідальності перед кредитодавцем у разі прострочення виконання зобов’язань за споживчим кредитом:
• споживач звільняється від обов’язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання споживачем зобов’язань за таким договором;
• неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, які нараховані після 24 лютого 2022 року сплата яких передбачена договором про споживчий кредит підлягають списанню;
• у разі невиконання зобов’язань за договором про споживчий кредит забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом, крім випадків, коли встановлення змінюваної процентної ставки передбачено кредитним договором чи договором про споживчий кредит;
• є правомірним збоку кредитора не скасовувати відсотки за користування кредитними коштами.
Слід також зазначити, що за загальним правилом, передбаченим ст. 617 Податкового Кодексу України, сторона договору звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії обставин непереборної сили – форс-мажору.
Необхідно також звертати особливу увагу на положення кредитного договору щодо порядку дій сторони у разі виникнення форс-мажорних обставин. Згідно зі статтею 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Важливо. Положеннями статті 516 ЦКУ передбачено, що заміна кредитора в зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Разом з тим, штрафні санкції та інші платежі, сплата яких передбачена у договорі, нараховані за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) договору включно з 24.02.2022 р., підлягають списанню кредитодавцем.
У зв’язку з значним погіршенням фінансового стану, позичальники не в змозі належним чином виконувати свої зобов’язання за кредитними договорами деякі банки ввели Кредитні канікули.
Кредитні канікули- це відтермінування а не звільнення від сплати кредиту. Щоб отримати кредитні канікули,позичальнику необхідно звернутись усно або письмово до банку з відповідним клопотанням.
Варто зауважити, що кредитні канікули не є обов’язком банку а є його правом. Що ж стосується іпотечного майна, то на час дії воєнного стану та в тридцятиденний строк після дня його припинення – позичальника не може бути виселено із будинку у разі заборгованості також, таке майно не може бути відчужено на користь іпотеко держателя.
Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, якщо у Вас є невиплачений кредит станом на воєнний період, Ви не нестимете відповідальність за несплату боргу під час воєнного стану, а також в тридцятиденний строк після його припинення або скасування.