Які права у батька на дитину

Доброго дня.

Тут можна розглядати декілька варіантів:

1. Згідно ст.164 СК України мати/ батько можуть бути позбавлені батьківських прав у випадку, якщо вони:

не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування (без поважної причини);

ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

жорстоко поводяться з дитиною (застосовують фізичне або психічне насильство, недопустимі методи виховання, принижують людську гідність дитини тощо);

є хронічними алкоголіками або наркоманами (ці факти мають бути підтверджені відповідними медичними висновками);

вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини (наприклад, залучають її до непосильної праці, заняття проституцією чи злочинною діяльністю), примушують її до жебракування та бродяжництва;

засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

2. Визначення місця проживання дитини з одним із батьків.

Так, місце проживання дитини залежить від її віку та згоди батьків:

- для дітей до 10 років місце проживання визначається за згодою батьків;

- для дітей від 10 до 14 років – за спільною згодою батьків та самої дитини;

- якщо батьки проживають окремо, дитина віком від 14 років сама визначає, з ким з батьків їй проживати.

У випадку, коли батьки не можуть дійти згоди щодо місця проживання малолітньої дитини (яка не досягла 14 років), спір може бути вирішений органом опіки та піклування. Для цього необхідно звернутись до районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у містах, сільської, селищної ради.

Якщо питання не вдалося вирішити в такий спосіб, заяву про визначення місця проживання дитини можна подати до суду. В такому разі орган опіки та піклування припиняє розгляд заяви.

Позовна заява з необхідними документами подається одним із батьків до суду першої інстанції за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування відповідача.

У суді позивачу необхідно буде довести, що він відповідально ставиться до виконання батьківських обов'язків, має задовільний стан здоров'я, матеріальні можливості та забезпечує належні житлові умови. Також буде враховано сталість соціальних зв’язків дитини, її психологічний стан, місце навчання та інші обставини (шкідливі звички батьків, їх графіки роботи тощо). При розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов’язковою є участь органу опіки та піклування.

Вітаю!

ВСЕ ТІЛЬКИ В СУДОВОМУ ПОРЯДКУ.

ЦЕ МОЖНА ЗРОБИТИ ТІЛЬКИ ЧЕРЕЗ ОРГАН ОПІКИ.

1.

Позбавити батьківських прав можливо лише у судовому порядку, іншого порядку не передбачено.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Відповідно до статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав якщо вони:

1. не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування (без поважної причини);
2. ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
3. жорстоко поводяться з дитиною (застосовують фізичне або психічне насильство, недопустимі методи виховання, принижують людську гідність дитини тощо);
4. є хронічними алкоголіками або наркоманами (ці факти мають бути підтверджені відповідними медичними висновками);
5. вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини (наприклад, залучають її до непосильної праці, заняття проституцією чи злочинною діяльністю), примушують її до жебракування та бродяжництва;
6. засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

2.

Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до частини першої та третьої статті 170 Сімейного кодексу України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у таких випадках:

- мати, батько ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

- мати, батько жорстоко поводяться з дитиною;

- мати, батько є хронічними алкоголіками або наркоманами;

- мати, батько вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

- в інших випадках, якщо залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема:

1. не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання;
2. не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення;
3. не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей;
4. не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі;
5. не виявляють інтересу до її внутрішнього світу;
6. не створюють умов для отримання нею освіти.

Якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють (пункт 8 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 (далі - Порядок).

Для прийняття рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, служба у справах дітей негайно після отримання повідомлення про безпосередню загрозу життю або здоров’ю дитини разом з уповноваженим підрозділом органів Національної поліції, фахівцем із соціальної роботи, представниками закладу охорони здоров’я проводить оцінку рівня безпеки дитини. До проведення оцінки рівня безпеки дитини можуть бути додатково залучені представники інших органів державної влади та місцевого самоврядування, у межах своїх повноважень.

У разі виявлення (підтвердження) за результатами оцінки рівня безпеки дитини фактів безпосередньої загрози її життю або здоров’ю та потреби у вжитті невідкладних заходів до забезпечення її безпеки дитина може бути невідкладно направлена до закладів охорони здоров’я для обстеження стану її здоров’я, надання необхідної медичної допомоги в стаціонарних умовах та документування фактів жорстокого поводження з нею або тимчасово влаштована у відповідний навчально-виховний заклад.

Після вжиття невідкладних заходів до забезпечення безпеки дитини служба у справах дітей в той же день подає районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації, виконавчому органу міської, районної у місті (в разі утворення) ради, сільській, селищній раді об’єднаної територіальної громади клопотання про невідкладне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють. Після надходження клопотання уповноважена особа районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади протягом одного дня розглядає порушене питання та приймає відповідне рішення.

Про відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, орган опіки та піклування того ж дня письмово інформує органи прокуратури за місцем проживання дитини та у семиденний строк після прийняття рішення про відібрання дитини звертається до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або ж з позовом про відібрання дитини у матері, батька без позбавлення батьківських прав.

Доброго дня, Юрію!

У батька такі ж самі права та обов'язки по відношенню до дитини, як і у матері.

Стаття 141 СКУ:

"1. Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

2. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п’ятою статті 157 цього Кодексу".

Як Ви плануєте вирішувати питання про відібрання дитини у матері? Ви хочете, аби дитина просто проживала разом з Вами, або ж маєте наміри позбавити матір батьківських прав? Ви одружені з мітір'ю дитини? Скільки дитині років?

Ви проходите службу станом на зараз або ж проходили? Якщо проходите, то передбачаєте звільнення для того, аби опікуватись дитиною, я вірно розумію?

Якщо так, то звільнення можливо за викладених нище обставин і для того Вам прийдеться все ж таки позбавити матрір батьківських прав:

"військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей)

помер,

позбавлений батьківських прав,

визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім,

оголошений померлим,

відбуває покарання у місцях позбавлення волі,

а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Процес позбавлення батьківських прав доволі тривалий та складний. Крім того, ще до початку подання позову до суду прийдеться вирішувати питання з органом опіки та піклування й залучати останній на свій бік в цій справі.

Також суду необхідно буде довести, що матір дитини ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо останньої.

Як висновок, потрібно мати від Вас відповіді на всі уточнюючи запитання, можливо, ще виникнуть питання з приводу "діяльності" матері дитини.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю Вас!

Ви можете спробувати позбавити матір батьківських прав у судовому порядку, але зробити це буде надзвичайно складно АБО звернутись до суду та визначити місце проживання дитини разом з Вами.

Позбавлення батьківських прав спрямоване, перш за все, на захист прав і інтересів дитини. Для несумлінних батьків така відповідальність настає за умови винної поведінки батьків (чи одного з них),свідомого нехтування ними своїх обов’язків.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на недобросовісних батьків і це можливо тільки у наступних випадках:

а) батьки без поважної причини залишили дитину у пологовому будинку або лікарні і протягом 6 місяців не цікавилися її подальшою долею;

б) ухилення від виконання обов’язків по вихованню дитини. Це поняття широке, але довести таке ухилення насправді не просто. Ознаками такої поведінки може бути: свідома і навмисна відсутність турботи про розвиток дитини, її навчання, ігнорування потреб дитини, систематична невиплата аліментів. Це мають бути не одиничні випадки, а системна поведінка. Те, що хтось з батьків не може піклуватися про дитину через свою хворобу, чи з інших поважних причин, не є підставою для позбавлення батьківських прав;

в) жорстоке поводження з дитиною. Це насильство над дитиною як кимось із батьків, так і їхніми співмешканцями, якщо батьки цьому не перешкоджають;

г) хронічний алкоголізм або наркоманія. Це обов’язково потрібно підтвердити медичним висновком;

д) експлуатація дитини, примушування до жебракування, залучення до важкої праці;

е) засудження за умисний злочин щодо дитини. Для цього необхідно отримати вирок суду.

Кожну із цих підстав потрібно доводити і підтверджувати окремими доказами.

Послідовність дій:

Збір доказів. Чи не найважливіший етап. Всі докази потрібно одразу подати з позовною заявою. Тому потрібно отримати всі можливі підтвердження несумлінної поведінки іншого із батьків, отримати всі довідки, характеристики. Вже на цьому етапі важлива допомога адвоката. Він не тільки підкаже що потрібно зібрати, а і зможе направити необхідні адвокатські запити. Це значно прискорить і полегшить процес збору доказів.

Складання позовної заяви. У позові необхідно викласти детальну інформацію про конкретну ситуацію з батьком або матір’ю, вказати конкретні підстави позбавлення батьківських прав і навести докази, які підтверджують існування таких обставин. Також важливо обґрунтувати чому таке позбавлення буде відповідати інтересам дитини.

Подача позову. У суд позовна заява подається вже разом з усіма підготовленими доказами. Позов подається до суду за зареєстрованим місцем проживання відповідача. Не забутьте обов’язково залучити до справи орган опіки та піклування в якості третьої особи.

Звернення до органів опіки та піклування. Ці органи повинні надати до суду письмовий висновок про можливість позбавлення батьківських прав. Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ще не гарантує перемогу в суді, суд може і не погодитися з цим висновком.

Судовий розгляд позовної заяви про позбавлення батьківських прав. Такі справи не розглядаються за один раз. Будьте певні, що до суду вам доведеться з’явитися не менше трьох разів. Тому запасіться терпінням і хорошим адвокатом.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану. Однак, можна самостійно звернутися до органів РАЦСу з рішенням, щоб пришвидшити процес його виконання.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Вітаю Вас.

Загалом - можливо, але якшо Ви військовий, це буде доволі проблематично. Чи можна залишити дитину з кимось з дідусів/бабусь?

"Відсудити" дитину у матері теоретично НЕМОЖЛИВО, вона має такі ж права та обов'язки щодо виховання дитини. Хіба що спробувати позбавити її батькіських прав, але це буде доволі складно.

Сімейним кодексом передбачені чіткі процедури визначення місця проживання дитини з одним із батьків.

Так, місце проживання дитини залежить від її віку та згоди батьків:

- для дітей до 10 років місце проживання визначається за згодою батьків;

- для дітей від 10 до 14 років – за спільною згодою батьків та самої дитини;

- якщо батьки проживають окремо, дитина віком від 14 років сама визначає, з ким з батьків їй проживати.

У випадку, коли батьки не можуть дійти згоди щодо місця проживання малолітньої дитини (яка не досягла 14 років), спір може бути вирішений органом опіки та піклування. Для цього необхідно звернутись до районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у містах, сільської, селищної ради.

Якщо питання не вдалося вирішити в такий спосіб, заяву про визначення місця проживання дитини можна подати до суду. В такому разі орган опіки та піклування припиняє розгляд заяви.

Позовна заява з необхідними документами подається одним із батьків до суду першої інстанції за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування відповідача.

У суді позивачу необхідно буде довести, що він відповідально ставиться до виконання батьківських обов'язків, має задовільний стан здоров'я, матеріальні можливості та забезпечує належні житлові умови. Також буде враховано сталість соціальних зв’язків дитини, її психологічний стан, місце навчання та інші обставини (шкідливі звички батьків, їх графіки роботи тощо). При розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов’язковою є участь органу опіки та піклування.

З повагою!